АРХІМАНДРИ́Т, а, чол. Найвище духовне звання в
монахів; титул ігумена монастиря;
// Особа, що має цей
титул. З монастиря.. У золоті, аж сяє, Сам
архімандрит вихожає, Акафіст читає (Тарас Шевченко, II, 1953, 137);
Пиячив наш отець архімандрит з панотцями,
роздаровував селян і монастирське майно родичам (Зінаїда Тулуб,
Людолови, I, 1957, 77).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 64.
