Карл VIII Люб'язний
Карл VIII Люб'язний (фр. Charles VIII l’Affable; 30 червня 1470 — 7 квітня 1498) — король Франції з 1483 р., з династії Валуа. Успадковував престол у свого батька, Людовика XI Розсудливого, у віці тринадцяти років. Розпочав італо-французькі війни, які продовжувались усю першу половину XVI століття.
| Карл VIII Люб'язний фр. Charles VIII | |
|---|---|
| Dei Gracia Francorum Rex | |
 | |
| Король Франції | |
| Правління | 1483-1498 |
| Коронація | 30 травня 1484 |
| Попередник | Людовик XI Розсудливий |
| Наступник | Людовик XII Батько Народу |
| Біографічні дані | |
| Релігія | католицька церква і Західне християнство |
| Народження | 30 червня 1470 Амбуаз |
| Смерть | 7 квітня 1498 (27 років) Амбуаз інсульт |
| Поховання | Абатство Сен-Дені, Париж, Французьке королівство |
| Дружина | Анна Бретонська |
| Діти | Шарль-Орлан, Шарль, Франсуа, Анна |
| Династія | Валуа |
| Батько | Людовик XI Розсудливий |
| Мати | Шарлотта Савойська |
| Нагороди |  |
 | |
.PNG) | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Дитинство і юність
ред.Карл народився в Амбуазі, Французьке королівство і єдиним сином короля Людовіка XI Розсудливого і його другої дружини Шарлотти Савойської, що досяг повноліття. Карл вступив на трон 30 серпня 1483 р., у віці 13 років. Він був слабкий здоров'ям, і, відповідно до побажань Людовіка XI, регентство було передано старшій сестрі Карла, Анні, про яку батько казав, що це — «найменш божевільна жінка у Франції». Анна правила країною як регент разом зі своїм чоловіком П'єром II де Бурбоном до 1491 року.
Шлюби
ред.У 1482 році Людовик XI та Максиміліан I влаштували шлюб Карла VIII з Маргаритою Австрійською, дочкою імператора Священної Римської імперії Максиміліана I і Марії Бургундської. За посаг до Королівства Франції переходили частина Артуа і Бургундії.
Однак у 1488 році, після невдалого падіння з коня помер герцог Бретані Франциск II, залишивши свою 11-річну старшу дочку Анну як єдину спадкоємицю. Анна, яка прагнула незалежності свого Бретанського герцогства через загарбницькі амбіції Французького королівства, влаштувала шлюб у 1490 р. між собою і Максиміліаном I, який у 1477 р. одружився з Марією Бургундською при таких же обставинах. Французи сприйняли цей шлюб як порушення договору у Верже (оскільки король не санкціював вибір нареченого), а крім того, і як відверто недружній акт — імперія в цей час була ворожа Королівству Франція. Французькі війська вторглися в герцогство і навесні 1491 р., після низки перемог війська Карла VIII і його воєначальника Ла Тремуйль, обложили Ренн, де знаходилася 14-річна правителька Бретані, яка тільки що заочно вступила в шлюб; всю решту території герцогства вони вже контролювали. Цього разу її руки домагався особисто король Карл. У підсумку Анна Бретонська погодилася на заручини.
6 грудня 1491 р. в Ланже відбулося одруження Анни і Карла VIII. 15 лютого 1492 р. законність цього шлюбу була підтверджена папою Інокентієм VIII.
Вирушаючи в Ланже, щоб одружитися з Карлом, Анна демонстративно взяла з собою з Ренна два ліжка, на знак того, що не збирається спати разом з Карлом VIII, який насильно одружився з нею. 8 лютого 1492 р. Анна була коронована як королева-дружина в Сен-Дені. Весь час перебувала при дворі Маргарита Австрійська, яка після заручин була відправлена до свого батька.
Приєднання Бретані
ред.У перші роки його царювання державою правила його старша сестра, Анна де Боже. Герцог Орлеанський, який бажав захопити владу, уклав союз із герцогом Бретонським Франциском II та іншими принцами і почав війну (що отримала назву Безумної війни). Ла Тремуйль розбив їхнє військо при Сент-Обені (1486 рік) і взяв у полон герцога Орлеанського. Герцог Бретонський мав відшкодувати військові витрати, поступитися кількома прикордонними фортецями і дати обіцянку не видавати своїх дочок у шлюб без згоди короля Франції.
Через кілька місяців він помер, і йому успадковувала його дочка — одинадцятирічна Анна Бретонська. Королі англійський та іспанський, а також імператор Священної Римської імперії уклали союз з метою перешкодити Карлу заволодіти Бретанью. Анна запропонувала свою руку імператору Максиміліану I, і він обвінчався з нею заочно. Але Анна Боже скликала збори богословів і юристів і вони оголосили цей шлюб недійсним. Тоді Карл став претендентом на руку герцогині Бретонською. Анна Боже зуміла залучити на свій бік бретонське дворянство і герцога Орлеанського: Ла Тремуйль з'явився в Бретань з армією, і герцогиня Анна змушена була погодитися на цей шлюб. 15 листопада 1491 року під виглядом шлюбного контракту здійснилося приєднання Бретані до Королівства Франція. Союзників, що почали з цього приводу війну, вдалося легко заспокоїти: Генріха VII — грошима, Максиміліана — поверненням Артуа, Франш-Конте і Шароле, приданого його дочки і колишньої нареченої Карла, Маргарити Австрійської, а короля Кастилії і Арагону Фернандо II — поступкою Руссільону.
Італійські війни
ред.Потім Карл вирушив до Італії завойовувати Неаполітанське королівство, на яке мав деякі права. У серпні 1494 року Карл перейшов Альпи з численною армією і дійшов до Неаполя, не нанісши жодного удару списом, так як жителі, гноблені своїми правителями, скрізь зустрічали його із захопленням. Він коронувався, прийняв титул короля Неаполітанського, Єрусалимського та імператора Сходу і потім протягом двох місяців святкував свою перемогу. У цей час склалася нова коаліція проти Французького королівства: папа Олександр VI, Венеція, а також колишній союзник Карла Людовіко Сфорца мали затримати французів у долині По, а Максиміліан I, Генріх VII і Фернандо II Арагонський — почати напад на Французьке королівство. Карл призначив герцога Монпансьє віце-королем Неаполя, швидко пройшов Італію, розбив армію союзників при Форново 6 липня 1495 року і повернувся до Франції. Король Фернандо II Арагонський за допомогою іспанців знову опанував Неаполем; герцог Монпансьє помер від чуми, і д'Обіньї привів до Франції залишки французьких гарнізонів. Італійський похід не приніс, таким чином, ніяких результатів.
Смерть
ред.7 квітня 1498 року Карл помер в Амбуазі: входячи в занадто низькі двері й ударившись головою об одвірок, він дістав струс мозку.
Оскільки всі троє синів Карла та Анни Бретонської померли в дитинстві, а більш близьких родичів по чоловічій лінії не було, то, згідно з салічним законом, йому успадковував Людовик XII, герцог Орлеанський, правнук Карла V Мудрого.
Спадщина
ред.Карл VIII залишив Французьке королівство в боргах і в безладді в результаті своїх нереалістичних амбіцій. Проте в результаті його правління посилилися культурні зв'язки з Італією, що спонукало французьке мистецтво і літературу до розвитку. Приєднання Бретані остаточно завершило процес об'єднання основного «кельтського» масиву території Французького королівства. Втрачені ж при цьому прикордонні землі були частково повернуті, але вже наступної династією.
Сім'я
ред.Дружина
ред.- Анна I (герцогиня Бретані) (1477 — 1514) — герцогиня Бретані, графиня Нанта, Річмонду, Монфор-Л'Аморі та Етампа; дама де Гудан і де Нофль; віконтеса Ліможу (з 9 вересня 1488 по 9 січня 1514). Найпопулярніша з правителів Бретані та свого часу найбагатша жінка в Європі. Остання спадкоємиця своєї країни, силою зброї вона була змушена вступати у шлюб з правителями Франції, однак вела активну самостійну політику (особливо при другому чоловікові) з метою уникнути анексії Бретані Францією. Покровителька мистецтв та літератури. Перша в Європі принцеса, яка носила на своєму весіллі сукню білого кольору, який раніше того вважався жалобним.[1]. Була дружиною Карла з 15 листопада 1491 по 7 квітня 1498.
Діти
ред.- Карл Орланд (1492 — 1495) — єдина здорова дитина Карла і Анни. Протягом свого життя, спадкоємець французького трону і герцогства Бретань. Помер у віці трьох років від кору.
- Франциск (серпень 1493) — народився на сьомому місяці вагітності. Помер одразу після народження. Похований у Нотр-Дам де Клері.
- Дочка (березень 1494) — будучи вагітною в третій раз Анна уникала подорожі, проживаючи в замку Амбуаз, поблизу Карла Орланда. Однак в лютому 1494 вона супроводжувала короля до Ліону, де він готувався до війни в Італії. Після приїзду 15 березня Анна відвідувала усі церемонії по цьому приводу. У виснаженої королеви відбулись предчасні пологи, дитина народилась мертвою.
- Дочка (березень 1495) — вагітність наступила наприкінці 1494, але в березні наступного року відбулись передчасні пологи, дитина народилась мертвою[2].
- Карл (8 вересня — 2 жовтня 1496) — спадкоємець французького трону і герцогства Бретань. Прожив менше місяця. Похований в соборі Тур. Його смерть спонукала Анну вирушити у паломництво до Мулена.
- Франциск (липень 1497) — спадкоємець французького трону і герцогства Бретань. Прожив декілька годин. Похований в соборі Тур.
- Анна (20 березня 1498) — померла через декілька годин після народження в замку Плессі-ле-Тур. Похована в соборі Тур.
-
-
5 Карл
.jpg)
Бастарди
ред.- Від невідомих:
В мистецтві
ред.Кіно
ред.- «Борджіа» (2011) (роль виконав Мішель Мюллер).
Примітки
ред.- ↑ The psychology of dress: an analysis of fashion and its motive, Elizabeth Bergner Hurlock. — Ayer Publishing, 1976, ISBN 0-405-08644-X, 9780405086441, p. 75. Архів оригіналу за 2 липня 2020. Процитовано 24 липня 2020.
- ↑ N de Valois 1495. roglo.eu. Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 19 грудня 2014.Шаблон:Self-published source[неякісне джерело]
- ↑ а б в Карл VIII був її хрещеним батьком.