Договір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Договір
Зображення
Учасник(и) суб'єкт права
Описано за адресою law.cornell.edu/wex/contract
legal-dictionary.thefreedictionary.com/contract
Під впливом угода[d]
CMNS: Договір у Вікісховищі

До́гові́р[1] — домовленість одної, двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків[2]. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (в тому числі в електронному вигляді).[3]

Договори є правовими документами, де сторони визначаються із правами та обов'язками. Укладання договору починають із пропозиції його укласти — направлення оферти. Оферта повинна містити основні умови запропонованої угоди. Прийняття пропозиції другою стороною вважають акцептом (згодою).

Наприклад, при прийомі на роботу укладають трудовий договір між громадянами й організаціями. Одна сторона (громадянин) - бере на себе обов'язок виконувати роботу з певного фаху, кваліфікації або посади, виконувати внутрішній розпорядок організації тощо. Інша сторона (організація) – зобов'язується виплачувати заробітну плату й створити умови для роботи.

Загальний порядок укладення договору закріплено в статтях 638..650 глави 53 «Укладення, зміна і розірвання договору», Цивільний Кодекс України.

Особливості укладення господарських договорів передбачено в статтях 179..187 глави 20 «Господарські договори», Господарський Кодекс України.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договори зберігають 3 роки після закінчення терміну його дії. Контракти з іноземними партнерами слід зберігати не менше 10 років.

Реквізити договору[ред. | ред. код]

Типові реквізити договору:

  • найменування виду документа;
  • дата укладання;
  • номер (індекс);
  • місце укладання;
  • заголовок до тексту;
  • текст;
  • підписи та печатки сторін.

Типи договорів[ред. | ред. код]

Відповідно до Цивільного кодексу (ЦКУ) в законодавстві України розрізняють наступні типи договорів:

  • Публічний договір — договір, в якому одна сторона взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (ст. 633 ЦКУ). Умови є однаковими для всіх споживачів. Кожний споживач має право укласти, а підприємець його прийняти.
  • Договір приєднання — договір, умови якого встановлені однією із сторін. Друга сторона може тільки приєднатись (ст. 634 ЦКУ).
  • Попередній договір — договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку укласти основний договір на умовах, встановлених цим договором. Але, Договір про наміри (Протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором (ст. 635 ЦКУ).
  • Договір на користь третьої особи — договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка може бути й не встановленою у договорі (ст. 636 ЦКУ).

Господарський кодекс України оперує поняттями типового договору та примірного договору (ст. 179 ГКУ)

Класифікація договорів[ред. | ред. код]

В залежності від критерію поділу договори розподіляють на наступні групи.

За розподілом між сторонами прав та обов'язків договори поділяться на:

  • односторонні — в одної сторони лише права, в іншої лише обов'язки;
  • двосторонні — правами й обов'язками наділені обидві сторони;
  • багатосторонні — укладаються більш як між двома сторонами.

За способом узгодження змісту договору розділяють на порядок укладення договору:

  • загальний — формуванні договору в порядку, визначеному статтями 641..646 Цивільного Кодексу України;
  • спеціальний — порядок передбачає укладення договорів, які мають свої особливості, і залежить від способів укладення договору (аукціон, конкурс, біржовий спосіб);
  • судовий — порядок укладення договору є окремою стадією, що регулюється спільно матеріальними і процесуальними нормами законодавства, але волевиявлення сторін затверджується судовим рішенням та вступає в дію з моменту набрання чинності самого рішення суду.

За характером формування волевиявлення виділяють:

  • неконкурентний — спосіб укладення договору передбачає визначений суб'єктний склад майбутнього договору, що підтверджується адресуванням оферти конкретному суб'єкту(ам);
  • конкурентний — укладається з переможцем за результатами проведенні різного роду торгів (аукціонів, конкурсів).

За ступенем свободи волевиявлення:

  • договори, які укладені на основі вільного волевиявлення;
  • обов'язковому порядку.

Умови договору[ред. | ред. код]

Умови договору — це окремі положення договору, в яких зазначені права та обов'язки сторін. Умови договору поділяють на:

  • істотні — умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Вони відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов'язки, які покладаються на них за договором;
  • звичайні — умови, які традиційно або за звичаєм включають в договір. Можуть не зазначатись безпосередньо в договорі, але розуміється, що мають бути виконанні.
  • випадкові — умови, які не передбачаються даним видом договору, але внесені в договір за погодженням сторін.

Всі умови договору після його укладення стають однаково обов'язковими для сторін.

Істотні умови договору, визначені у ч. 1 ст. 638 ЦК України, поділяються на:

  • умови про предмет договору;
  • умови, що визначені в наступних статтях закону для окремих видів договорів як істотні або необхідні;
  • умови, які є суттєвими для однієї із стороні й мають бути погоджені (прийнятті) іншою стороною договору.

Дата набуття чинності договору[ред. | ред. код]

Договір набирає чинності й стає обов'язковим для сторін із моменту його укладення у належній формі (наприклад, з моменту підписання письмового договору).

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Договір // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
  2. ↑ Визначення відповідно до ч.1 ст 626 Цивільного Кодексу України. Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 9 травня 2017.
  3. ↑ [ http://bz.ligazakon.ua/ua/magazine_article/BZ008539 [Архівовано 12 грудня 2017 у Wayback Machine.] Укладення договору у спрощений спосіб]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Цивільний кодекс України. Стаття 626. Поняття та види договору.
  • Типові форми договорів / В. В. Луць, М. М. Великанова ; НАН України, НАПрН України , НДІ приват. права і підприємництва ім. акад. Ф. Г. Бурчака НАПрН України. – Київ : Юрінком Інтер, 2016. – 288 с.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Договір&oldid=41450468