Замок Ніджьо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Замок Ніджьо
яп. 二条城にじょうじょう
Палац другого двору замку

35°00′50″ пн. ш. 135°44′51″ сх. д. / 35.0141556° пн. ш. 135.747500° сх. д. / 35.0141556; 135.747500Координати: 35°00′50″ пн. ш. 135°44′51″ сх. д. / 35.0141556° пн. ш. 135.747500° сх. д. / 35.0141556; 135.747500
Адреса 604-8301, Кіото, Накаґьо, Хорікава-Ніші, Ніджьо-джьо 541[1]
Тип замку рівниний
Тип тенсю складена 5-поверхова
Збудовано 1603 (з каменя, дерева)
Будматеріали деревина
Використовувався період Едо
Володар сьоґунат Токуґава
Ліквідовано 1871
Сучасний стан палац, башти, ворота, стіни, рови, сад
Статус спадщини Національні скарби Японії, частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d], історичне місце Японіїd[2] і Special Place of Scenic Beautyd[3]

Замок Ніджьо (Японія)
Замок Ніджьо
Замок Ніджьо

CMNS: Замок Ніджьо у Вікісховищі

За́мок Ніджьо́ (яп. 二条城にじょうじょう】 にじょうじょう, ніджьо-джьо, «замок на Другій вулиці») — японський замок, розташований у місті Кіото. Збудований 1603 року як столична резиденція шьоґуна Токуґави Ієясу. Виконував роль адміністрації шьоґунату Токуґава в Кіото. Втратив головну башту й будівлі основного двору під час пожеж. На початок 21 століття збереглися сад і замковий палац другого двору, збудований у кабінетному стилі епохи Момояма. Багатий настінними розписами школи Кано. З 1994 року занесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО в Японії. Палац другого двору належить до Національних скарбів країни.

Короткі відомості

[ред. | ред. код]

Замок Ніджьо збудований 1603 року за наказом об'єднувача Японії Токуґави Ієясу. Споруджений на березі річки Хорі на вулиці Ніджьо, в кіотському районі Накаґьо. Попередниками цього замку були три однойменні замки[4]. Перший був збудований у 14591460 роках як палац шьоґунів Ашікаґа[4]. Другий постав 1569 року для потреб шьоґуна Ашікаґи Йошіакі коштом Оди Нобунаґи. Він розташовувався на захід від Імператорського палацу, в районі кварталу Муромачі на вулиці Каґею[5]. 1573 року, під час війни Нобунаґи з шьоґуном, замок згорів. Будівництво другого замку Ніджьо тривало з 1576 по 1579 рік. Він стояв на вулиці Осі кварталу Муромачі, на схід від монастиря Мьокаку. Нобунаґа подарував новий замок імператорському принцу Санехіто, але 1582 року будівля знову згоріла під час заворушення в Кіото, в якому Нобунаґа і його син загинули[6][4].

Будівництво третього замку Ніджьо розпочалось 1601 року. Формально споруда мусила виконувати роль столичного постою Токуґави Ієясу під час подорожей зі східнояпонського міста Едо. Фактично ж її будували як урочисте місце для вручення Ієясу посади шьоґуна в 1603 році. Замок став символом нового шьоґунату в столиці. В ньому перебував адміністративний апарат для нагляду за ненадійними західнояпонськими володарями та Імператорським двором. Замок мав 5-поверхову головну башту і два невеликі двори. Протягом 16241626 років, за правління шьоґуна Токуґави Ієміцу, онука Ієясу, споруду розширили до сучасних розмірів. Наприкінці будівельних робіт замок відвідав Імператор Ґо-Мідзуно[6].

1750 року через удар блискавки згоріла головна башта замку Ніджьо. По 18 роках згорів також головний палац першого двору. Останній відреставрували 1896 року шляхом перенесення ряду будівель з Імператорської вілли Кацура. Автентичними спорудами на території замку лишилися Палац другого двору, Китайська брама палацу, Східна брама, Західні ворота, Північна брама, а також південно-східна і південно-західна кутові вежі.


Палац другого двору
Китайська брама
Східна брама
Північна брама
Південно-східна вежа
Палацовий сад
Палацовий сад
Рисова комора


Протягом 16341863 років шьоґуни не відвідували столиці й не мешкали у замку. Ним керував шьоґунський каштелян, столичний інспектор, що наглядав за спокоєм в Кіото та політиками Імператорського двору. 1867 року в замку відбулося відречення від влади останнього шьоґуна Токуґави Йошінобу і повернення державної влади Імператору. З 1884 року замок отримав статус Імператорської вілли. Згодом, 1939 року, Імператор подарував його місту Кіото, перетворивши на громадський музей[6].

Центральною пам'яткою замку є палац другого двору. Він був збудований між 16241644 роками. Китайські ворота, вартівня, сходи, велика зала, пальмова зала, «чорний кабінет», «білий кабінет» та ряд інших складових палацу виконані в архітектурному стилі «під кабінет», притаманному культурі Момояма. Коридори та зали палацу прикрашені настінними і настельними розписами художниками японської школи декоративного живопису Кано. Зокрема, картини «білого кабінету» належать пензлю митця Кано Кой, а розписи «чорного кабінету» — художникам Кано Наонобу та Кано Тан'ю. Поруч із палацом знаходиться старий сад, споруджений на початку 17 століття садівником Коборі Еншю[6].

Схема

[ред. | ред. код]
Замок
Палац
А. Внутрішній рів[7] В. Зовнішній рів[8]
1. Східна брама[9] 14. Туалет[10]
2. Вартівня[11] 15. Південні ворота[12]
3. Китайські ворота[13] 16. Вишневий сад[14]
4. Гараж[15] 17. Сливовий сад[16]
5. Палац[17] 18. Західні ворота[18]
6. «Чорний кабінет»[19] 19. Головний двір[20]
7. «Білий кабінет»[21] 20. Міст[22]
8. Сад[23] 21. Сад[23]
9. Ставок[24] 22. Фундамент головної башти[25]
10. Кухня[26] 23. Чайна[27]
11. Куховарня[28] 24. Духмяна бісетка[29]
12. Комори[30] 25. Північна брама[31]
13. Місце відпочинку[32] 26. Сад[23]
1. Вербова зала[33] і Соснова зала[34]
2. Вартівня[35]
3. Приймальня[36]
4. Велика зала[37] (зала для аудієнцій): третя кімната[38]
5. Велика зала[37]: перша[39] і друга кімнати[40], схованка охоронців[41]
6. «Чорний кабінет»[19] (зала для аудієнцій)
7. «Білий кабінет»[21] (апартаменти шьоґуна)
8. Велика зала[37]: четверта кімната[42]
9. Кімнати старійшин[43]
10. Зала Імператорського посла[44]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 〒604-8301
    京都きょうと京都きょうと中京ちゅうきょうじょう堀川ほりかわ西にし二条城にじょうじょう — 541.
  2. https://kunishitei.bunka.go.jp/heritage/detail/401/1695
  3. https://kunishitei.bunka.go.jp/heritage/detail/401/1696
  4. а б в Ніджьо, замок // Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. — К.: Дух і Літера, 2013. — С. 812-813.
  5. яп. 勘解由小路かげゆこうじ室町むろまち, かげゆこうじむろまち, каґею коджі муромачі. Його оточували чотири вулиці — Ідзумі на півночі, Савараґі на півдні, Карасума на сході та Ніїмачі на заході.
  6. а б в г Замок Ніджьо // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Шьоґаккан, 1994—1997.
  7. яп. 内堀うちぼり, うちぼり, уяіборі.
  8. яп. 外堀そとぼり, そとぼり, сотоборі.
  9. яп. 東大手ひがしおおてもん, ひがしおおてもん, хіґаші оте-мон.
  10. яп. かわや, かわや, кавая.
  11. яп. とおさむらい, とおさぶらい, тоо-сабурай.
  12. яп. みなみもん, みなみもん, мінамі-мон.
  13. яп. からもん, からもん, кара-мон.
  14. яп. さくらえん, さくらのその, сакура-но-соно.
  15. яп. 車寄くるまよせ, くるまよせ, курума-йосе.
  16. яп. うめえん, うめのその, уме-но-соно.
  17. яп. 御殿ごてん, ごてん, ґотен.
  18. яп. 西門にしもん, にしもん, ніші-мон.
  19. а б яп. くろ書院しょいん, くろしょいん, куро-шьоїн. Інша назва: Мала зала (яп. しょう広間ひろま, こひろま, кохірома).
  20. яп. 本丸ほんまる, ほんまる, хонмару.
  21. а б яп. 白書はくしょいん, しろしょいん, шіро-шьоїн. Інша назва: Шьоґунська зала (яп. 御座ぎょざあいだ, おざのま, одзанома).
  22. яп. はし, はし, хаші.
  23. а б в яп. 庭園ていえん, ていえん, тей'єн.
  24. яп. いけ, いけ, іке.
  25. яп. 天守てんしゅだい, てんしゅだい, тенсюдай.
  26. яп. 台所だいどころ, だいどころ, дайдокоро.
  27. яп. 和楽わらくあん, わらくあん, вараку-ан.
  28. яп. しんしょ, おきよどころ, о-кійодокоро.
  29. яп. こうくもてい, こううんてい, коун-тей.
  30. яп. 土蔵どぞう, どぞう, додзо.
  31. яп. きた大手門おおてもん, きたおおてもん, кіта оте-мон.
  32. яп. 休憩きゅうけいしょ, きゅうけいしょ, кюкей-шьо.
  33. яп. 柳之やなぎのあいだ, やなぎのま, янаґі-но-ма.
  34. яп. 若松わかまつあいだ, わかまつのま, вакамацу-но-ма.
  35. яп. とおさむらいあいだ, とおさぶらいのま, тоосабурай-но-ма.
  36. яп. 式台しきだいあいだ, しきだいのま, шікідай-но-ма.
  37. а б в яп. 大広間おおひろま, おおひろま, охіро-ма.
  38. яп. 三之さんのあいだ, さんのま, сан-но-ма.
  39. яп. 一之かずゆきあいだ, いちのま, ічі-но-ма.
  40. яп. 二之にのあいだ, にのま, ні-но-ма.
  41. яп. 武者むしゃかくれあいだ, むしゃかくしのま, мусякакуші-но-ма.
  42. яп. よんこれあいだ, よんのま, йон-но-ма.
  43. яп. 老中ろうじゅうあいだ, ろうじゅうのま, родзю-но-ма.
  44. яп. 勅使ちょくしあいだ, ちょくしのま, чьокуші-но-ма.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Замок Ніджьо // 『日本にっぽんだい百科全書ひゃっかぜんしょ』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — だい2はん. — 東京とうきょう: 小学館しょうがくかん, 1994—1997. — ぜん26さつ. (яп.)

  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.

Посилання

[ред. | ред. код]