Карл-Теодор цу Ґуттенберґ
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (березень 2011) |
Карл-Теодор цу Ґутенберґ (більш повно: Карл Теодор Марія Ніколаус Йоган Якоб Філіп Франц Йозеф Сільвестер Фрайгер фон унд цу Ґутенберґ, нім. Karl-Theodor ... Freiherr von und zu Guttenberg) (нар. 5 грудня 1971, Мюнхен) — колишній німецький політик, член Бундестагу (2002—2011), генеральний секретар ХСС (листопад 2008 — лютий 2009), міністр економіки та технології (лютий — жовтень 2009), міністр оборони ФРН (жовтень 2009 — березень 2011) в першому уряді Ангели Меркель.
Плагіат у докторській дисертації спричинив політичний скандал та гострі дебати у суспільстві і призвів до відставки Ґуттенберґа з усіх посад 1 березня 2011 року.
Біографія[ред. | ред. код]
Сім'я[ред. | ред. код]
Походить з франконського аристократичного роду Ґуттенберґів, що веде свій родовід, згідно з архівними свідченнями, від 1158 року. Щоправда, деякі ЗМІ критично уточнюють, що того часу предки Ґуттеберґа були лише поплічниками «лицарів»-розбійників[9]). У 1700 р. його предки отримали від кайзера Леопольда I титул «фрайгер», що в табелі шляхетності відповідає титулу барон. Його прадід Карл Людвиг фон унд цу Ґуттенберґ (1902—1945), переконаний монархіст, брав участь в змові проти Гітлера влітку 1944 року, за що був страчений гестапо. Його дід, котрий також звався Карл Теодор, був урядовцем — у 1960-х роках займав посаду держсекретаря у відомстві знаного своїм нацистським минулим бундесканцлера Курта Ґеорґа Кісінґера. Його батько, Енох цу Ґуттенберґ — за фахом диригент, власник великих нерухомостей. Мати — графиня Крістіане фон унд цу Ельтц (нар. 1951). У 1977 році батьки розлучились, після чого мати другим шлюбом одружилася з Адольфом Генкель-фон Ріббентропом (сином Йоахіма фон Ріббентропа та онуком індустріального магната Отто Генкеля). А батько одружився з італійською диригенткою Любкою Б'яджоні. Після розлучення батьків юний Карл-Теодор ріс разом зі своїм молодшим братом Філіпом (нар. 1973) у батька в родовому замку Ґуттенберґ, що знаходиться в однойменному селищі, адміністративний район Кульмбах (Верхня Франконія). Від інших шлюбів батьків він має ще чотирьох прийомних братів та сестер. 2010 року діловий часопис «Manager Magazin» оцінив власність батька Еноха в 400 млн євро, зарахувавши його до «500 найбагатших німців».
За конфесією, як і більшість баварців, належить до римо-католицької церкви.
Початок кар'єри[ред. | ред. код]
За освітою - правник, у 2007—2011 роках мав науковий ступінь доктора права[10]. Серед близьких колег отримав прізвисько КТ.
Одружений, має двох дочок (2001 і 2002 р.нар.). Дружина — Штефанія фон Бісмарк-Шенгаузен (походить з роду Бісмарків).
- Військову службу ніс солдатом у гірсько-стрілецьких військах Бундесверу в Міттенвальді. Після додаткового 6-місячного навчального курсу отримав військове звання штабний унтерофіцер запасу
- Університетське навчанняз фаху «політологія та право», держіспит з фаху, докторська дисертація з фаху «право» (січень 2007)
- Керуючий справами фірми «Guttenberg GmbH» у Мюнхені (до 2002)
- Член наглядової ради акціонерного товариства Рьонської кліники (до 2002)
- Вільний журналіст часопису DIE WELT (до 2002)
Політична кар'єра[ред. | ред. код]
- Член робочої групи ХДС/ХСС з комунальної політики
- Віцепрезидент товариства Південно-Східної Європи (до 2005)
- Член Комітету із закордонних справ (по листопад 2008)
- Замісник голови цього ж комітету
- Замісник голови Комітету з оборони
- Головуючий фракції ХДС/ХСС в комітеті з закордонних справ Бундестагу (2005 — листопад 2008)
- Речник фракції ХДС/ХСС контролю з питань роззброєння та контролю за нерозповсюдженням зброї (по лист. 2008)
- Голова земельного комітету із зовнішньої політики ХСС (по грудень 2008)
- Голова німецько-британської парламентської групи
- Член Парламентських зборів Ради Європи та Західноєвропейського союзу
- Федеральний міністр економіки та технології (лютий-жовтень 2009)
- Федеральний міністр оборони (жовтень 2009 — березень 2011)
Міністр оборони[ред. | ред. код]
На час свого призначення на пост міністра оборони, 28 жовтня 2010 року, став наймолодшим головою цього міністерства в історії ФРН. Виступав за посилення німецького контингенту військ в Афганістані. Він також став ініціатором корінної структурної реформи та модернізації Бундесверу. За реформою Бундесвер повинен з війська загальної мобілізації (військовий обов'язок) перетворитися у професійну армію та, відповідно, чисельно скоротитися. У цій позиції міністр здобув як прихильників так і критиків.
Популярність[ред. | ред. код]
Згідно з аналізом часопису «Der Stern» у червні 2009 року Ґутенбурґ посідав серед німецьких політиків 3 місце, отримавши 61 % підтримки серед населення ФРН[джерело?].
На останніх виборах у Бундестаг (вересень 2009) Карл Ґуттенберґ здобув у своєму виборчому окрузі Клумбах (Верхня Франконія) 68,1 % голосів виборців. Це був найкращий результат на всю історію Федеративної Республіки.
З кінця 2010 року масові опитування населення ФРН вказують на його стійку найвищу популярність серед інших німецьких політиків ФРН. Його рейтинг перевищує рейтинг канцлера Ангели Меркель. Карл цу Ґутенберґ здобув неофіційне звання «найулюбленішого політика» сучасної Німеччини. Багато політичних ЗМІ-коментаторів неодноразово називали його «потенційним майбутнім канцлером»[джерело?].
Партійна еліта ХДС/ХСС пов'язує з фігурою Ґуттенберґа великі надії. Голова партії ХСС, що останнього часу перебуває в кризі, прем'єр-міністр Баварії Хорст Зеєхофер натякнув Ґутенберґу, що наступного року той може вже замінити Зеєгофера на посаді голови партії. Ангела Меркель з огляду на реальний стан — втрату партією ХДС популярності та втрати канцлерського крісла, теж ставить на молодого міністра. В партійних кулуарах Ґутенберґа вже почали звати «рятівник» та «канцлер резерву»[11].
Чимало німецьких часописів вважають популярність подружжя Ґуттенберґів прикладом феномена ґламурності в сучасній політиці[джерело?].
Випадок з вітрильником «Ґорьх-Фок»[ред. | ред. код]
На початку 2011, після загибелі внаслідок нещасного випадку однієї з кадеток трищоглового вітрильника міністерства оборони «Ґорьх Фок», міністр Ґуттенберґ рішуче звільнив з поста командира вітрильника капітана Норберта Шольця. Всього, останнім часом, на вітрильнику це вже був другий випадок загибелі дівчини-кадета. Згодом Карл цу Ґуттенберґ своїм міністерським указом вивів щогловик «Ґорьх Фок» зі складу військово-морського флоту ФРН. Цей рішучій адміністративний захід викликав критику в рядах як політичних опонентів з лівих партій Бундестагу, так і з боку професійних військових — професійної спілки офіцерів Бундесверу. Офіцери скаржилися на поспішність заходів, недостатнє попереднє розслідування та аналіз випадку.
Звинувачення в плагіаті[ред. | ред. код]
В середині лютого 2011 року професор політології багатьох німецьких університетів, голова «Німецького товариства дослідження політичної думки» професор Барбара Ценпфеніґ звинуватила Карла цу Ґуттенберґа у плагіаті. За словами Барбари Ценпфеніґ, Ґуттенберґ списав без посилання на джерело великий шмат тексту вступної частини своєї докторської дисертації[12] із статті Б.Ценпфеніг 1997 року в часописі Frankfurter Allgemeine Zeitung[13][14]. Бременський професор-правник Андреас Фішер-Лескано також знайшов у дисертації Гутенберга чимало «позиченого» тексту. А всього аналітики нарахували спочатку понад 20, потім 80 порушень[15], а інтернет-мережева спільнота ентузіастів виклала на платформі GuttenPlag Wiki[16] на 475 сторінках дисертації загалом 286 сторінок (абзаців та цілих пасажів) — або 72,77 % плагіату від об'єму всієї дисертації (стан на 20.02.2011)[17].
Внаслідок скандалу:
- Дисертаційна комісія університету Байройта розпочала розслідування дисертації на предмет плагіату.
- Бундесканцлер Ангела Меркель зажадала від К.Ґуттенберґа відповіді
- Лідери політичних фракцій опозиції зажадали відставки Ґуттенберґа. Лідер фракції «партії зелених», колишній міністр, Юрґен Триттін: «…рівень вимог до підлеглих не відповідає рівню вимог та масштабу, котрі Гутенберг ставить до себе»
- У прокуратуру міста Байройт надійшли дві заяви на порушення Карлом Ґуттенберґом Конституційного Закону про інтелектуальну власність.
- Сам Карл Ґуттенберґ у короткій TV-заяві вдень 18 лютого 2011 визнав, що…Моя дисертація, створена мною особисто, не є плагіатом і я з усією рішучістю відкидаю цей закид. Вона народжувалась упродовж семи років у копіткій роботі, паралельно з моєю професійною і депутатською діяльністю як молодого батька, і, безумовно, в ній є помилки. …За кожну з помилок мені самому соромно найбільше, …я ніколи свідомо не вводив в оману і не приховував чужого авторства. …Якщо хтось почувається ображеним через це, або унаслідок некоректного набору чи цитування, або через пропущене посилання, за загалом 1300 посилань та 475 сторінок, то мені щиро шкода. …Я буду активно допомагати розслідуванню, …я тимчасово не буду користуватися титулом «доктор» до кінця розслідування[18].[19][20]
- Перша реакція німецьких ЗМІ
- Оглядачі згадали, що і дисертація Гельмута Коля, свого часу, викликала посмішки, так як звалася вона «дуже провінційно» і посилалася тільки на тексти англомовних авторів, котрих Гельмут Коль навряд чи зміг сам всі прочитати[джерело?].
- Згадана була також дисертація Путіна, котра була просто нахабно скопійована з американських джерел. Сам колишній російський президент у своїй відповіді перевів «провину» на своїх підлеглих.
Відставка[ред. | ред. код]
1 березня 2011 року Карл-Теодор цу Ґуттенберґ подав у відставку з посади міністра оборони та з усіх інших політичних посад, включно депутата Бундестага.[21][22]
Незважаючи на це, президент університету Байройт проф. Р. Борманн сказав, що дисертаційна комісія університету і далі проводитиме розслідування на предмет свідомого плагіату[23]
Від'їзд з Німеччини[ред. | ред. код]
Внаслідок скандалу Карл-Теодор цу Ґуттенберґ разом із дружиною та дітьми покинув Німеччину і подався до США. Там він купив собі будинок у штаті Коннектикут. Конкретна його адреса європейським ЗМІ невідома. Згодом, як стало пізніше відомо, він став працювати на американську аналітичну компанію Center for Strategic and International Studies (CSIS). В грудні 2011 року єврокомісар Нелі Крус (Neelie Kroes, Нідерланди, НПСД) взяла його в свій штат «радником з питань інтернету»[24][25].
Торт в обличчя[ред. | ред. код]
В період короткочасного перебування на батьківщині в лютому 2012 року в одному з берлінських кафе невідомий підійшов до Ґуттенберґа і заїхав йому в обличчя кремовим тортом. Ґуттенберґ не розгубився, не став кликати охорону, що була поруч, а покуштувавши торт пальцями з обличчя та облизавши їх, промовив: «Я вже боявся що тут зголоднію. Але ця людина пожаліла мене. Який чудовий Шварцвальдський вишневий торт! Наступного разу будь ласка з вершковим сиром»[26]. Цей інцидент під назвою «малий торт замість багатьох слів» (нім. Kleine Torte statt vieler Worte) був опублікований на YouTube[27]
Нагороди[ред. | ред. код]
- Премія «Квадрига» 2010 року[28].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #129602434 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Stammdaten aller Abgeordneten des Deutschen Bundestages
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б https://web.archive.org/web/20110414211326/http://www.zuguttenberg.de/person.php
- ↑ https://www.bmvg.de/portal/poc/bmvg?uri=ci%3Abw.bmvg.ministerium.geschichte_bmvg.verteidigungsminister_seit_1955.karl_theodor_zu_guttenberg
- ↑ http://webarchiv.bundestag.de/archive/2013/1212/bundestag/abgeordnete17/ausgeschiedene/index.html
- ↑ а б http://www.assembly.coe.int/nw/xml/AssemblyList/MP-Details-EN.asp?MemberID=4847
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Standart.at — «Політичний гламур» [Архівовано 24 лютого 2011 у Wayback Machine.](нім.)
- ↑ У зв'язку з встановленим плагіатом, дисертаційна комісія університету Байройта своїм рішенням від 24 лютого 2011 р. позбавила К.-Т. цу Ґуттенберґа наукового ступеня та звання «доктор права»
- ↑ Bild.De: Яку посаду штурмуватиме Ґуттенберґ 2011 року? [Архівовано 17 жовтня 2010 у Wayback Machine.](нім.)
- ↑ Дисертацію «доктора права» Карл-Теодор цу Ґуттенберґ захистив в університеті Байройт в 2007 році з найвищою оцінкою 'summa cum laude' («з найвищою відзнакою» — лат). Тема дисертації: «Конституція та конституційний договір. Ступіні конституційного розвитку в США і ЄС»
- ↑ Frankfurter Allgemeine Zeitung: Початок списано в F.A.Z. [Архівовано 18 лютого 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ Passauer Neue Presse — Guttenberg kopierte auch bei Passauer Professorin. Архів оригіналу за 19 лютого 2011. Процитовано 18 лютого 2011.
- ↑ Netwelt.de — Plagiate: Netzgemeinde durchsucht Doktorarbeit von zu Guttenberg
- ↑ GuttenPlag Wiki: викладені для порівняння окремі плагіат-сторінки. Архів оригіналу за 20 лютого 2011. Процитовано 20 лютого 2011.
- ↑ GuttenPlag Wiki: Графік щоденного моніторінгу плагіату на кінець 21 лютого 2011 року. Архів оригіналу за 28 травня 2012. Процитовано 20 лютого 2011.
- ↑ Die Zeit: Промова Ґуттенберґа дослівно [Архівовано 21 лютого 2011 у Wayback Machine.](нім.)
- ↑ WDR: Ґуттенберґ не хоче у відставку [Архівовано 21 лютого 2011 у Wayback Machine.](нім.)
- ↑ Німецька хвиля: Цу Ґуттенберґ тимчасово відмовився від вченного звання(укр.)
- ↑ Офіційна заява на сайті Міністерства оброни ФРН [Архівовано 3 березня 2011 у Wayback Machine.](нім.)
- ↑ Міністр оборони Ґуттенберґ подає у відставку Süddeutsche Zeitung, 1.03.2011(нім.)
- ↑ WELT-Online: Університет Байройт продовжує розслідування [Архівовано 4 березня 2011 у Wayback Machine.](нім.)
- ↑ FOCUS: Карл-Теодор цу Ґутенберґ буде радником з інтернету [Архівовано 30 липня 2012 у Wayback Machine.](нім.)
- ↑ FOCUS: «Козел в ролі садівника»: Як інтернет-спільнота знущається з інтернет-радника Ґуттенберґа [Архівовано 31 січня 2013 у Wayback Machine.](нім.)
- ↑ Focus: Störattacke: Aktivisten schmieren Guttenberg Torte ins Gesicht. 03.02.12 [Архівовано 31 січня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ YouTube: Guttenberg in Berlin getortet [Архівовано 2 лютого 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ Award winners 2010. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 18 лютого 2011.
Посилання[ред. | ред. код]
- Власна персональна сторінка [Архівовано 25 лютого 2011 у Wayback Machine.]
- Персональна сторінка на сайті Бундестагу
- Персональна сторінка на сайті Міністерства оборони ФРН [Архівовано 1 січня 2010 у Wayback Machine.]
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
|
