Шуба
Шуба — верхній одяг для захисту організму від переохолодження. Шуба буває натуральною або штучною. Натуральну шубу шиють з хутра тварин, таких як норка, соболь, шиншила, песець, ягуар та інші. Слово «шуба» походить від арабського «джубба» («верхній одяг з довгими рукавами») через італ. giubba та сер.-в.-нім. schûbe (від «джубба» походить і слово «юпка»)[1][2].
Історія[ред. | ред. код]
Сучасні шуби[ред. | ред. код]
Сучасна шуба є не просто теплим одягом, але й показником добробуту. Різноманітність моделей, колірних відтінків, типів хутра не обмежується.
Популярні моделі шуб[ред. | ред. код]
Серед різномаїття вибору найпопулярнішими є такі[3]:
Курточка — коротка шуба, довжина від 60 см до 80 см. Такі шуби мають особливий попит у власниць автомобілів, тому їх ще називають «автоледі». Можуть бути з поясом або без, з відлогою та коміром (круглий, англійський, стійка, апаш). Можуть бути прямими, або трапецією, з різними видами рукавів.
Френч — шуба середньої довжини від 90 см до 130 см. Модель користується особливою популярністю, тому що і не довга, і не коротка. Френч, як правило, йде разом з поясом, хоча може носитися і без нього. Однаково прикрасить і 14-и літню дівчинку і солідну жінку. Як правило, шуба з розрізами з боків, може бути або з відлогою або з різними видами комірів (круглий, англійський, стійка, апаш). Френч — це шуба прямого пошиття.
Класика — назва говорить саме за себе. Дана модель, як і «Мерседес» серед автомобілів — ніколи не застаріє і не залежить від моди. Шуба підкреслює жіночність, статус; дарує відчуття ніжності, легкості й впевненості в собі при будь-якій погоді та за будь-якої ситуації. Довжина від 100 до 130 см. Як правило, шуба буває зроблена із пластин або в розпуск, з відлогою чи без, найчастіше без пояса, хоча є моделі і разом з ним. У різному кольорі. Класика — шуба без зайвого оздоблення. Шуби «класика» можуть бути прямими, трапецією, з різними видами рукавів.
Свінгер (манто) — шуби, довжина яких від «вище коліна» до «нижче коліна», тобто від 100 до 110 см. Найчастіше шуба має форму трапеції або дзвона до 3,5 метрів внизу по периметру, з відлогою або без, з різними типами комірця (круглий, англійський, стійка) та рукавів.
Дзвіночок — шуба, низ якої як би розкльошений, завдяки чому шуба нагадує дзвіночок. Як правило, довжина шуби має довжину «до колін» або «нижче колін». Може бути з відлогою або без, з різними типами комірця (круглий, англійський, стійка) або рукавів. Цікава і незвична модель, що дає жінці відчуття ніжної жіночності та м'якості.
Балетка — модель, схожа зі дзвіночком, зазвичай йде з розкльошеною спиною. Довжина варіюється від 80 до 100 см (до і нижче коліна). Може бути з відлогою або без, з різними типами комірця (круглий, англійський, стійка) або рукавами.
Метелик — модель трапеція, рукави та низ якої вирізані особливим способом, форма шуби у цьому разі нагадує крила метелика. Може бути з відлогою або без. Довжина від 80 до 105 см. Носити її можуть як жінки, так і молоді дівчата. Якщо немає відлоги, то може бути тільки круглий комірець. Модель дуже жіночна, гарна, приховує недоліки фігури.
Клеопатра — модель трапеція, довжина якої може бути від «коліна» до «середини литки» (від 100 до 130 см). Внизу і по рукавах моделі йдуть хвилеподібні вставки хутра, що нагадують оборку.
Слово шуба вперше вживається в письмових джерелах у Суздальській грамоті 1382.[4]
Через суворі кліматичні умови Московського князівства шуба є специфічно російським одягом. Шуби носили всі прошарки суспільства: селяни ходили в шубах з овчини, зайця, а знать — з куниці, соболя, чорнобурки. Давньоруська шуба масивна, по довжині до самої землі, пряма. Рукава з лицьової сторони мали розріз до ліктя, широкий відкладний комір і вилоги були декоровані хутром. Шуба шилася хутром всередину, зверху шубу покривали сукном.
Зверху шуба покривалася різними тканинами: сукном, парчею й оксамитом. У парадних випадках шубу носили влітку і в приміщеннях[5].
Існувало декілька типів шуб: турецькі шуби, польські шуби, найпоширенішими були російські й турецькі. Різновиди шуб: трапезну шубу царі надягали на бенкети, санна (їздова) шуба, станова шуба з перехопленням в поясі, чиста шуба — без ґудзиків[6].
Російські шуби були схожі на однорядку, але мали широкий відкладний хутряний комір, що починався від грудей. Російська шуба була масивною і довгою, майже до самої землі, прямою з розширенням донизу — у пелені до 3,5 м. Спереду вона зав'язувалася шнурівками. Шубу шили з довгими рукавами, які іноді спускалися майже до підлоги й мали спереду до ліктя прорізи для протягування рук. Комір і вилоги були хутряні. Ґудзиків 3, 4, 9, 14, 15, 24; частіше всього 11 штук.
Турська шуба вважалася надзвичайно парадною. Носили її зазвичай наопашки. Вона була довгою, з порівняно короткими та широкими рукавами.
Шуби застібалися на ґудзики або цурки з петлями.
Шубка — жіночий різновид шуби.
Шуби народів Півночі[ред. | ред. код]
Для верхнього одягу північних народів характерна універсальність багатьох її видів. Єдиний принцип крою для різних сезонів, схожість чоловічого, жіночого та дитячого одягу. Святковий одяг відрізняється від повсякденного не кроєм, а лише зовнішнім оформленням: яскравим забарвленням тканини або білим кольором оленячих шкур. Спеціального одягу для весіль або поховання не існувало: у першому випадку використовували лише нову, а в іншому — будь-яку. Цей тип верхнього одягу є в короткому та довгому варіантах. Хутряні шуби сіверяни прикрашають візерунками, виконаними мозаїкою з хутра двох кольорів та смужками кольорового сукна, вшитими у шви уздовж по візерунку і його контуру. Візерункові смуги розташовуються уздовж основних швів одягу. Поділ і вилоги відвертаються хутром іншого тону, ніж основний колір шуби.[7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
- ↑ Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973
- ↑ Все про норкові шуби: огляд
- ↑ Етимологічний словник Фасмера
- ↑ Древнерусская одежда
- ↑ Іван Забєлін Домашний быт русских царей в XVI и XVII столетиях. — Москва: Транзиткнига, 2005. — С. 848—849. — ISBN 5-9578-2773-8. (рос.)
- ↑ Ханти. Архів оригіналу за 18 січня 2005. Процитовано 31 січня 2011.
Література[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шуба |
- Киреева Е. В. История костюма. Европейский костюм от античности до XX века. — Москва : Просвещение, 1976. — 174 с. (рос.)
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (січень 2011) |