20 років тому Мирослав Кріль узявся за створення в Тернопільській обласній філармонії симфонічного оркестру. Він зумів об’єднати і згуртувати музикантів. Уже за кілька місяців колектив запропонував першу програму, яку шанувальники поважної музики сприйняли із захопленням.

За два десятиріччя оркестр зумів стати одним з найкращих, з яким виступають відомі музиканти і вокалісти.

  На все життя запам’ятав новорічний концерт у сільському клубі. Запросили дітей читати вірші на сцені. Кожному дарували білого пластмасового лебедя. Не хочу сказати, що ми бідно жили, але іграшок у мене було мало, тож той лебідь дуже сподобався. Доки дійшла моя черга декламувати вірш, то іграшкові лебеді закінчилися, і мені вручили олівець. Я схопив його і кинув об землю й заплакав.

 Перший фільм, в якому зіграв Дмитро Лінартович, називався «Невелика подорож на великій каруселі». Він знявся в кількох знакових українських кінострічках. Щойно рашисти вчинили повномасштабний напад на Україну, одразу ж став у лави тероборони, а потім фронтовими дорогами йшов у складі десантно-штурмових військ. Пройшов через херсонський напрямок, був у Бахмуті, Соледарі, добре знає, що таке війна. У Соледарі, зазнавши тяжкого поранення, записав відео, в якому на весь світ заявив: «Нас ніколи не зламати! Ми перемагаємо!» Нині Дмитро ЛІНАРТОВИЧ на реабілітації, але погодився відповісти на запитання кореспондента «Урядового кур’єра».  

 Чад Нейбор понад пів століття працює у ЗМІ  Сполучених Штатів Америки та Шотландії — авторитетних виданнях, що виходять мільйонними тиражами. У його послужному списку The Middletown, The New York, The Times Herald-Record, The Washington Post та інші відомі у світі газети.
Понад 50 років влучним словом обстоює справедливість, бореться за збереження довкілля, намагається робити світ кращим.

Військові люди зазвичай, а особливо нині, в час війни, небагатослівні. Про те, що роблять та як воюють, майже не розповідають. Але якщо під військовою формою б’ється серце журналіста й історика, то можна почути багато цікавого. Якщо ж ця людина ще й з такою біографією, як у мого нинішнього співрозмовника, то вона викликає глибоку симпатію та повагу.

 Днями у складі 27-ї Української антарктичної експедиції Олег КУРУС із селища Мізоч на Рівненщині вирушить у мандрівку завдовжки... 15 тисяч кілометрів до станції «Академік Вернадський». Олег — професійний кухар. А про яку ефективність роботи команди можна говорити без організації повноцінного харчування? Про це та про його очікування від цілого року перебування неподалік від Південного полюсу — наша розмова.

«Пісні, як ті білі лелеки, летять у дитинство далеке, несуть нас до рідної хати», — співає в одній з композицій Олена Серпень. Народилася вона у Львові, але тривалий час живе за кордоном. Та підтримує тісний зв’язок із землею, на якій зростала, часто приїжджає в Україну, дарує їй свої музичні твори й любов. Про її пісні-лелеки, дослідження  кількасотрічного життя німців на Галичині, деякі сторінки біографії співачки, журналістки, медсестри Олени СЕРПЕНЬ дізнаємося, зустрівшись із нею. 

Себе Тетяна Протчева називає майстринею сучасної вишивки. Традиційну українську вишивку вона поєднала з цифровими технологіями, зуміла розробити й запатентувати бренд GLOW ART. Новизна й унікальність її творчості в тому, що вишиті роботи Тетяни світяться в темряві й навіть співають і танцюють. Майстриня їх представляла в багатьох країнах, зокрема США, Японії, Китаї, Великобританії, Австралії, Бразилії. 

Іде Україною Святий Миколай. Ось-ось постукає він у вашу оселю, аби подарунок вручити, радість свята запалити. Актор Тернопільського академічного драмтеатру імені Тараса Шевченка Михайло Безпалько вже понад 30 років виконує обов’язки Великого Дарувальника, а Дідом Морозом працює ледь не 65 років. 1 січня 2015-го він  отримав сертифікат Національного реєстру рекордів України за найбільшу кількість Нових років в образі Діда Мороза. Торік став головним Святим Миколаєм нашої країни на відкритті ялинки на столичній Софійській площі.

Ретроспективна виставка одного з найвідоміших і найтитулованіших закарпатських художників Василя СВАЛЯВЧИКА з нагоди його 70-річчя відбулася в галереї «Ужгород». Після її відкриття, яке зібрало понад сотню шанувальників, ми зустрілися з Василем Петровичем у його затишній майстерні. Розмову про пройдений шлях, погляди на мистецтво пропонуємо читачам «Урядового кур’єра».