(Translated by https://www.hiragana.jp/)
 Красноармійськ - Донецька область у складі УРСР | Інформаційно-пізнавальний портал
The Wayback Machine - https://web.archive.org/web/20130407165544/http://imsu-doneck.info:80/mista-i-sela-doneckoi-oblasti/krasnoarmijskyj-rajon/krasnoarmijsk.html
Пошук від
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ



Красноармійськ

Сторінка 1 з 15
Красноармійськ (до 1934 року - Гришине, в 1934-1938 pp.- Постишеве, до 1964 року - Красноармійське) розташований за 76 км на північний захід від Донецька. Великий залізничний вузол. Його справедливо називають захід­
ними воротами Донбасу: через місто проходять залізнична магістраль Донбас-Придніпров'я-Київ (з відгалуженнями на Лозову, Павлоград, Роя) і автодорога Донецьк-Київ. Територія -29,6 кв. км. Населення - 55,1 тис. чоловік. Красноармійській міській Раді підпорядковані також шахтарські міста - Димитров, Новоекономічне, Родинське і селище міського типу Шевченко. Загальна їх тери­торія (разом з Красноармійськом) -56 кв. км, населення - 130,7 тис. чоловік.
Красноармійськ - центр району, площа якого 1407 кв. км. Населення - 48,3 тис. мол., у т. ч. міського 7665. У складі району - 2 селищні, 13 сільських Рад, яким підпорядковано 98 населених пунктів. Основний напрям у сільському господарстві - зерновий з м'ясо-молочним тваринництвом, розвинуте овочівництво
і садівництво. Орної землі - 102,2 тис. га. В районі 22 колгоспи і 7 радгоспів. Пра­цюють 9 промислових підприємств, які щороку виробляють продукції на 42,9 млн. крб. На території району - 6 лікарень, 4 амбулаторних і 33 фельдшерсько-акушерські пункти. Працює 52 загальноосвітні школи.
Зиникнепня Красноармійська пов'язано з будівництвом Катерининської залізниці, що почалося в 1880 році. Залізнична станція і робітниче селище були названі, як і найближче, розташоване за 9 верст від них село,- Гришиним. До перемоги Ве­ликої Жовтневої соціалістичної революції вони входили до складу Гришинської волосгі Пахмутського повіту Катеринославської губернії. Першими мешканцями пристанційного селища були розорені селяни навколишніх сіл, а також переселенці
з північних губерній України та центральної Росії. У 80-х рр, XIX ст. тут утворився великий ринок робочої сили, де що­річно збиралися, шукаючи заробітку, від 2 до 4 тис. чоловік. Гнані злиднями, вони йшли на будівництво золізниці.
У 1881 році в Гришиному введено в дію одне з основних депо залізниці, в 1883 році - двоповерховий вокзал. 18 трав­ня 1884 року Катерининська залізниця почала діяти, і через Гришине пішли поїзди. У зв'язку із зростанням вантажообороту в 1894-1895 роках на дільниці Демурине - Гри­шине-Ясинувата було прокладено другу колію, на станції побудували додаткові приймально-відправні і під'їзні шляхи та екіпірувальні споруди, а в 1890 році провели 9-кілометрову водонапірну лінію. На початку XX ст. станція Гришине щороку відправляла до 1 млн. пудів хліба і 3 млн. пудів кам'яного вугілля. В селищі виникли дрібні підприємства, а навколо нього - численні вугільні рудники. В 1900 році тут діяли слюсарно-токарна майстерня, 3 парові млини, цегельний завод, миловар­ний завод, олійниця.
Швидко зростало населення пристанційного селища. На початку XX ст. в ньому проживало близько 2600 чоловік, переважно залізничники та їх сім'ї. Заданими статистики, наприкінці XIX ст. щомісячна заробітна плата робітника колійної служ­би становила 14 крб. 60 коп. Цих грошей не вистачало, щоб прогодувати сім'ю. Робочий день тривав до 12 годин. Не було охорони праці, що часто при­зводило до нещасних випадків. Побудовані адміністрацією кілька житлових кам'яних будинків були холодними, вогкими і темними, до того ж вони не могли вмістити всіх робітників станції. Біля депо з'явилися ряди глиняних і дерев'я­них халуп та землянок, де селилися сім'ї трудящих. У 1894-1896 pp. на медичну дільницю, куди входили 4 волості Бахмутського повіту (в т. ч. і Гришинська), була одна лікарня на 10 ліжок. Обслуговували дільницю лікар і 2 фельдшери. Оскільки для роботи на транспорті потрібні були люди хоча б елементарно грамотні, залізнич­на адміністрація в 90-х роках XIX ст. відкрила в селищі однокласне ( згодом перетво­рене на двокласне) училище. Однак не всі діти залізничників могли вчитися; через злидні вони змалку змушені були працювати. А для дітей робітників інших під­приємств взагалі було закрито шлях до освіти, бо в це училище їх не приймали. Пере­важна більшість мешканців селища лишалася неписьменною. Лише деякі з робіт­ників були читачами невеличкої бібліотеки, створеної при станції на кошти добровільних пожертвувань службовців залізниці.
Кількість робітників на підприємствах Гришиного безперервно зростала і на початок XX ст. тільки на залізничному вузлі становила понад 800 чоловік. Зростали їх свідомість і організованість. Велику роль у цьому відіграло поширення серед робітників ленінської газети «Искра». В 1904 році в депо станції Гришине утвори­лася соціал-демократична організація, яка стояла на більшовицьких позиціях. Її очолювали більшовики - монтер депо 3. А. Колосов і машиніст паровоза М. В. Бо­ровий. Діяла організація під керівництвом Катеринославського комітету РСДРП, вона одержувала від нього листівки і розповсюджувала їх серед трудящих. Листів­ки і відозви, що закликали до повалення самодержавства, друкувалися також і в селищі на


Красноармійськ - cучасна карта