(Translated by https://www.hiragana.jp/)
 Макіївка - Донецька область у складі УРСР | Інформаційно-пізнавальний портал
The Wayback Machine - https://web.archive.org/web/20130407154059/http://imsu-doneck.info:80/mista-i-sela-doneckoi-oblasti/makiivka.html
Пошук від
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ



Макіївка

Сторінка 1 з 16
Макіївка розташована поблизу залізничної станції Макіївка, біля каналу Сіверський Донець - Донбас. Відстань до Донецька - 13 км. Місто зв'язане залізничними і автомобільними шляхами з Харцизьком, Іловайськом,
Ясинуватою, Криничною, Ханженковим. Через Макіївку проходить автомобільна магістраль союзного значення Донецьк-Ростов-на-Дону. Територія міста - 400 кв. км. Населення-392,6 тис. чоловік. Макіївській міській Раді підпорядковані Войківська, Грузько-Зорянська, Криничанська, Нижньокринська, Пролетарська, Холоднобалківська, Ясинівська селищні та Верхньокринська сільська Ради.
Територія сучасного міста була заселена з глибокої давнини. В 5 курганах біля шахти «Щиглівка» археологи виявили два поховання доби бронзи, скіфів і кочовиків IX-XIII ст. На цих курганах стояли 4 скульптури (баби). 1969 року в одному з них знайдено шолом, бронзову гривну, залізну шаблю та мідний котел з рештками жертовної їжі. Наприкінці XVII ст. тут було займище, заснування якого, за народ­ними переказами, приписується Макєєву. Перші писемні свідчення про село Макіївку датуються 1815 роком.
До селянської реформи 1861 року місцеві жителі-хлібороби були кріпаками помі­щика Іловайського. Про підневільне життя селян Макіївки та їхнє прагнення визволитися з-під поміщицького ярма свідчить виступ, який почався у 1831 році. Прокурор Області Війська Донського у рапорті генерал-губернаторові повідомляв, що «селяни слободи Макіївської в маєтку осавула І. Г. Іловайського вийшли з покори, за що винуватців покарали». Після реформи 1861 року всі кращі землі залишилися у власності Іловайського, а за викупним договором селяни мали сплатити власнику за 1718 десятин 52 373 крб. протягом 49 років 3. Пограбовані жителі відмовилися при­йняти кабальну уставну грамоту, але й цей виступ був придушений.
У другій половині XIX ст. розпочалася промислова розробка кам'яного вугілля на території Макіївки. В 1875-1877 рр. поміщики Іловайські збудували кілька дрібних шахт, згодом переданих заснованому ними ж гірничопромисловому Олекіївському акціонерному товариству. 1882 року заклали велику шахту «Софія». Розробка провадилася на кількох дільницях під назвами «Амур», «Сергій», «Іван», «Марія». Згодом вони стали окремими шахтами. В 1885 році Д. Іловайський перевіз з села Зуївки до Макіївки ремонтно-механічну майстерню й на її базі розпочав будівництво труболиварного заводу. Згодом усі шахти й заводи об'єдналися в Макіївський гірничий район. Макіївка була волосним центром.
Розвиток вуглевидобутку гальмувався труднощами транспортування вугілля. В 1880 та 1893 рр. до Катерининської та Донецької залізниць було приєднано вітки Харцизьк-Макіївка й Макіївка-Ханженкове-Кринична. Почався видобуток на нових великих шахтах «Іван» (тепер шахта ім. Леніна), «Капітальна», «Шмідт» (тепер шахта-дільниця № 3 шахтоуправління № 19-20 тресту «Радянськ-вугілля»), «Пастухівка» (нині № 1-1-біс), «Італія» (шахта «Жовтнева»), та ін. У 1899 році Генеральне товариство доменних печей, залізоробних і сталеливарних заводів у Росії (фірма «Уніон» з центром у Парижі) завершило будівництво металургійного заводу «Уніон». Стали до ладу також доменна і 2 мартенівські печі. Бельгій­ська фірма «Дюрі-Бернард» звела 66 полуменевих печей без вловлювання хімічних продуктів. З початком будівництва заводів у 1892 році засновано робітниче селище Дмитрієвськ. Незабаром його складовою частиною стало й село Макіївка. В 1897 році у Дмитрієвську налічувалось 7207 чоловік.
Умови праці й життя робітників були дуже тяжкими. Робочий день тривав 12-14 год. Старший гірник шахти «Софія» О. Ф. Лук'янов розповідав: «Приїхав я до Макїівки у 1882 році і почав працювати на руднику Іловайського саночником. Щодня видавав по 40 санок, заробіток отримував тільки на покрову. У бараці було брудно. Іловайський на всьому заощаджував. Харчувалися у занедбаній їдальні, тут же на шахті. За прокислу горохову юшку вираховували майже весь заробіток».
На заводах і шахтах не додержували техніки безпеки. Люди часто гинули й калічилися від обвалів породи, через відсутність вентиляції у підземних виробках. У лютому 1888 року Макіївку відвідав Д. І. Менделєєв. Він зібрав проби рудникового газу на шахті Д. Іловайського й занотував у своїй записній книжці: «Гримучий газ: біля рудників Риковський, Юза, Макіївський рудник Іловайського... вентиляторів немає ні в Юза, ні у Французького товариства». У 1898 році внаслідок вибуху гри­мучо ги газу на руднику «Іван» загинуло понад 60 шахтарів. Тільки в рік пуску за­воду «Уніон» було травмовано 634 робітники. Обурюючись жахливим станом медич­ного обслуговування на заводі, заводський лікар в 1900 році подав заяву про звільнення: «Не бажаю брати на себе моральну відповідальність за ту шкоду, якої завдає адміністрація заводу».
До 1898 року медичну допомогу жителям селища подавав один фельдшер. Зго­дом товариство «Уніон» відкрило рудникову лікарню на 5 ліжок і збільшило штат до 5 лікарів, який обслуговував усіх хворих 18 шахт і 3 заводів. Погані житлові умо­чи робітників були причиною постійних еігідемій: в землянках мешкало по кілька сімей, тут же милися, сушили одяг.


Макіївка - cучасна карта