(Translated by https://www.hiragana.jp/)
 Горлівка - Донецька область у складі УРСР | Інформаційно-пізнавальний портал
The Wayback Machine - https://web.archive.org/web/20160324102616/http://imsu-doneck.info/mista-i-sela-doneckoi-oblasti/gorlivka.html?start=5

Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Горлівка

Сторінка 6 з 18
У квітні-травні 1916 року в Донбасі прокотилась хвиля мітингів і страйків, під час яких шахтарі Горлівсько-Щербинівського району продемонстрували високу свідомість і героїзм. 15 квітня розширена нарада представників
більшовицьких організацій Горлівки, Микитівки і Щербинівки вирішила почати загальний страйк робітників району. Обраний на другій нараді страйковий комітет у складі С. І. Ла­піпа, М. М. Голдобіна, П. О. Мойсеєнка, Циганкова, Юрченка, Матросова та ін. виробив вимоги, які подав адміністрації підприємств: підвищити заробітну плату на 50 нроц., скасувати примусові виходи на роботу, ліквідувати штрафи, поліпшити по­бутові та санітарні умови у селищах і на рудниках тощо. Згодом страйкарі висунули і такі вимоги, як запровадження 8-годинного робочого дня, страхування гірників за рахунок підприємців. Шахтовласники відмовилися задовольнити вимоги робітників, тоді 19 квітня комітет оголосив страйк, в якому взяло участь 25 тис. робітників. Уряд оголосив Бахмутський повіт на воєнному становищі і почав стягувати туди війська. 27 квітня в Горлівку прибули з військами катеринославський губернатор і управляючий гірничим департаментом. Бойові загони, створені робітниками, охо­роняли підступи до шахт і селищ. Щоб запобігти збройній сутичці, страйком надіслав телеграми до IV Державної думи, міністерства промисловості і торгівлі з протестом пріли сваволі підприємців. Але відповіді не було. Кількох членів страйкового комітету заарештували, страйкарям перестали продавати продукти в кредит. Проте 29 і 30 квітня мітинги стали багатолюднішими. 30 квітня губернатор підписав наказ, яким забороняв провадити загальну першотравневу демонстрацію.
Щоб уникнути кровопролиття, страйком вирішив провести святкування 1-го Травня на кожному руднику окремо. 2 травня страйкарі з дружинами й дітьми рушили в балку на місце загальних зборів. На шляху стражники зустріли їх нагайками і прикладами. Кільком сотням гірників вдалося прорватися через поліцейські
заслони і зібратися на місці постійних зустрічей. Але тут їх оточили поліцейські та солдати. На виручку товаришам ки­нулися гірники. Солдати, співчуваючи шахтарям, відмовилися виконувати наказ своїх командирів. Тоді поліція і ко­заки відкрили вогонь по робітниках. Загинули К. О. Касаткін, Г. Г. Карканиць, І. Д. Малик, М. Д. Ремішевський, понад 20 чоловік було поранено. Під час страйку меншовики та есери агітували за відмову від збройної боротьби, намагаючись підірвати бойовий дух робітників. Більшовики ж всіляко підтримували страйкарів, організували збирання
коштів для допомоги багатосімейним.
Після розстрілу демонстрантів у селищі почались арешти. Тільки в ніч на 3 травня поліція схопила 300 активних учас­ників страйку. Близько 100 з них прив'язали один до одного і, б'ючи нагайками, погнали з Щербинівки круж­ним шляхом через Горлівку в бахмутську в'язницю. Тих, що ледь трималися на ногах, або були знесилені спра­гою й голодом, прив'язували до кінських хвостів. Але, незважаючи на жор­стоку розправу, страйк закінчився лише 11 травня. Робітники змушені були стати до роботи майже на попередніх умовах - арешти, страшні злидні зробили свою справу. Звістка про криваву розправу над трудящими облетіла весь Донбас. До кінця травня 1916 року на знак солідарності з робітниками Горлівсько-Щербинівського району відбулося 16 страйків, в яких взяло участь близько 70 тис. чоловік. Налякані висту­пами робітників, підприємці Горлівсько-Щербинівського району підвищили заробіт­ну плату на 25 проц. Влітку та восени того ж року страйкували гірники рудника № 1. По 2-3 дні не виходили на роботу до 500 чоловік, переважно прохідників
і вибійників.
Виняткового напруження революційна боротьба горлівських робітників досягла у 1917 році. Дізнавшись про перемогу Лютневої буржуазно-демократичної револю­ції, більшовики Горлівки закликали робітників до створення Ради. Вийшли з підпіл­ля керівники більшовицької організації С. І. Лапін і М. І. Острогорський. 5 березня
з Петрограда прибув більшовик Ш. А. Грузман. Уже 2 березня на загальному мі­тингу робітників шахти № 1 і артилерійського заводу було обрано тимчасовий викон­ком Горлівської Ради робітничих депутатів, до складу якого увійшли більшовики
І. Черкашин, Г. Морозов, В. Максименко, Д. Галицев, І. Клоков, П. Казимирчук, Ф. Кліпов, Г. Зосим. В той же час представники місцевої буржуазії створили орган Тимчасового уряду - т. зв. комітет громадського порятунку.
Уже на початку своєї діяльності тимчасовий виконком Горлівської Ради провів ряд революційних заходів. Представника Ради було направлено в суд. Робітники роззброїли поліцію і створили народну міліцію. Щойно створений гірничозавод­ський комітет профспілки організував споживче товариство, приділяв увагу питанням поліпшення умов праці, контролював оплату праці робітників. До його складу увійшли шахтарі Є. Ходотов, Білошапка, І. Черкашин та Черкасов.


Горлівка - cучасна карта