(Translated by https://www.hiragana.jp/)
 Павлівка - Донецька область у складі УРСР | Інформаційно-пізнавальний портал
The Wayback Machine - https://web.archive.org/web/20130407165255/http://imsu-doneck.info:80/mista-i-sela-doneckoi-oblasti/marinskyj-rajon/pavlivka.html
Пошук від
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ



Павлівка

Сторінка 1 з 6
Павлівка - село, центр однойменної сільської Ради депутатів трудящих. Розташована за З0 км на південний захід від райцентру Мар'їнки і за 56 км від Донецька, на березі річки Кашлагач (притока річки Мокрі Яли). До
найближчої залізничної станції Великоанадоль - 25 км. Населення - 2569 чоловік. Сільській Раді під­порядковано х. Октябрський.
Село засновано 1842 року державними селянами, переселеними сюди з Полтав­ської і Чернігівської губерній. Перші жителі його були здебільшого хліборобами: вирощували пшеницю, ячмінь, овес і просо. Село було розташоване на торговому шляху з Бахмута на Маріуполь і тому тут швидко розвивалася торгівля хлібом та іншими сільськогосподарськими продуктами.
Щороку в селі відбувалося 3 ярмарки, куди селяни Павлівки і навколишніх сіл привозили хліб, худобу тощо. Все це закуповували торговці і відправляли до
азовських портів. Самі вони привозили для продажу тканини, рибу та інші товари. У 1804 році, наприклад, доставлено різних товарів на 560 тис. крб., продано - на 135 тис. карбованців.
Після скасування кріпацтва в Росії, за указом про поземельний устрій державних селян, землю, якою користувалися павлівці, за викуп передано у власність общи­ні. Всього 755 чоловік одержали 6097 десятин - по 7,9 десятини на ревізьку душу.
Із розвитком капіталізму в селі відбувався глибокий процес диференціації на­селення. Багато селян, не маючи худоби й тягла, здавали свої наділи в оренду, а самі йшли наймитувати до заможних. У 1882 році на 2092 чоловіка населення зібрано 1577 четвертей (близько 20 тис. пудів) хліба. Для більшості селян цей рік був голод­ним. До того ж значну частину і без того мізерних прибутків поглинали податки й різні побори. Вартість майже всього тогорічного врожаю становила 20,8 тис. крб., в той час як державного збору на село нарахували 7020 крб., земських зборів - 1259 крб. і 12 588 крб. павлівці мусили внести у т. зв. губернський продовольчий капітал.
У 1901 році з 465 дворів Павлівки 81 мав до 5 десятин землі кожний. 39 дворів по мали зовсім реманенту, 162 - були без плуга чи букера, 31 - без худоби. Багато селянських родин ледь животіло. 32 чоловіка працювали на паровому млині в селі, частина жителів йшла на заводи і шахти Донбасу. А тимчасом багатіли куркульські господарства, що мали, крім надільної землі, ще й орендну. Працю наймитів того року використовували в селі 75 дворів, що становило 16 проц. загальної кількості. їх про­дукція значною мірою йшла на ринок, який з розвитком промисловості і зростанням везем,леробського населення дедалі більше розширювався. У селі були багаті хлібо-торговці. Так, Трегубов скуповував зерно і переробляв його на паровому млині, побудованому наприкінці XIX ст. Тут щороку вироблялося борошна на 500 тис. крб. Його закуповували купці Маріуполя, Рутченкового, Юзівки.
На початку XX ст. становище малоземельного селянства значно погіршало. Столипінська аграрна реформа посилила класове розшарування на селі. Сільська буржуазія розширювала свої господарства за рахунок експлуатації наймитів і бід­ноти. У 1910 році вийшло з селянської общини на хутори та відруби 116 господарств, але 22 з них відразу ж продали свої наділи місцевим куркулям6, бо самі були неспро­можні обробити їх.
Медичної допомоги селяни майже не мали. З 1875 року в Павлівці функціонувала лікарська дільниця, де працювали лікар, 2 фельдшери і акушерка. У 1900 році від­крили лікарню на 20 ліжок, для якої земство через 4 роки збудувало приміщення. Лікарня обслуговувала населення Павлівської і Петрівської волостей, в яких проживало 31316 чоловік.
З 1860 року в селі діяло однокласне училище. Через шість років коштом громади для нього спорудили приміщення з двох класних кімнат. У 1910 році земство засну­вало двокласне училище. В обох школах у 1915 році працювало 7 учителів і навча­лося 318 учнів. Багато дітей не ходили до школи, бо не мали ні одежі, ні взуття. У сільській бібліотеці, заснованій 1904 року, в 1915 році було 670 книг. Ними ко­
ристувалося 200 читачів. І школа, і лікарня, і бібліотека утримувалися коштом са­мих селян. Щороку, крім державних податків, вони платили ще й спеціальні зем­ські збори.
Такою була Павлівна напередодні першої світової імперіалістичної війни. Майже половину працездатних чоловіків мобілізували до армії, коли вибухнула війна. Багато родин, втративши годувальників, бідували. Реквізиції хліба, великої рогатої худоби, коней ще більше підірвали селянські господарства.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції куркулі, що орудували у волосній управі, зривали найменшу спробу сільської бідноти поліпшити своє ста новище. Коли до села дійшла звістка про перемогу Жовтневого збройного повстання у Петрограді, недавні фронтовики під керівництвом А. І. Кондратенка організували вибори Ради селянських депутатів. Членами її стали П. Ф. Оберемок, А. С. Галаган, К. С. Демчук, І. В. Головко та інші. Рада діяла до квітня 1918 року, коли село оку­пували австро-німецькі


Павлівка - cучасна карта