(Translated by https://www.hiragana.jp/)
 Першотравневе - Донецька область у складі УРСР | Інформаційно-пізнавальний портал
The Wayback Machine - https://web.archive.org/web/20130407170303/http://imsu-doneck.info:80/mista-i-sela-doneckoi-oblasti/pershotravnevyj-rajon/pershotravneve.html
Пошук від
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ



Першотравневе

Сторінка 1 з 6
Першотравневе (до 1946 р.- с. Мангуш) - селище міського типу. Розташоване біля річок Мокрої та Сухої Білосарайок, за 18 км на захід від Жданова. Селище сполучене асфальтованими шляхами з містами Ждановом і
Бердянськом, селами Ялтою і Приморським. Населення - 6193 чоловіка. Першотравневе - центр району, площа якого - 793,6 кв. км, населення - 28,7 тис. чоловік. У районі - 2 селищні та 6 сільських Рад, яким підпорядковано 28 населених пунктів. 12 колгос­пів і 4 радгоспи є багатогалузевими господарствами. Орних земель - 56,6 тис. га, у т. ч. зрошуваних - понад 1,9 тис. га. Працюють 2 риболовецькі артілі. На тери­торії району розташовані - цегельний завод, інкубаторно-птахівнича станція, бо­рошномельний комбінат та цехи по переробці риби, 2 відділення «Сільгосптех­ніки». У системі народної освіти - 24 загальноосвітні школи, у яких навчається 4654 учні та працюють 344 вчителі. До послуг населення - 28 клубів та будинків культури, 3 кінотеатри, 19 бібліотек.
Історія виникнення Мангуша пов'язана з переселенням греків з Криму. Після майже дворічного переходу навесні 1780 року вони прибули до Азовської губернії. Греки принесли з собою і назви тих поселень, звідки прийшли. Вихідці з кримського селища Мангуша (нині Партизанське Кримської області) заснували теперішнє Першотравневе.
На новому місці вони наспіх збудували з саману 40 будинків, де мешкало близько 200 чоловік. Переселенцям довелося орати цілину, розводити худобу. Гос­подарство було майже натуральним. Люди тяжко переносили зміну клімату, лютували епідемії. Багато мешканців села після приєднання в 1783 році Криму до Росії намагалися повернутися назад. Але уряд для приборкання непокірних посилав вій­ська. Хвилювання селян не припинялись. У 1804 році жителі Мангуша взяли участь у повстанні проти царизму, яке охопило й села Сартана, Чердаклі, Карань та інші.
В селі панувала куркульсько-купецька верхівка. У 40-50 рр. XIX ст. на тери­торії грецького округу з'являються російські, українські та німецькі села, і в Ман­гуші оселяються представники інших національностей. Царські власті, щоб відвер­нути трудящих від революційної боротьби, намагалися всіляко розпалювати націо­нальну ворожнечу.
Після реформи 1861 року зростало розшарування селянства. Уже в 1885-1866 рр. 38 проц. дворів були бідняцькими, 42 проц.- середняцькими, а 20 проц. мали понад половину всіх посівів. Нерівномірно розподілялися і засоби виробництва. Бідняки, не маючи змоги вести самостійне господарство, потрапляли в кабалу до куркулів. В селі тоді налічувалося 720 дворів і 4173 жителі.
Жили селяни в хатах, вкритих комишем чи соломою, під одним дахом з худобою. Такі хвороби, як віспа, тиф, скарлатина, дифтерія, запалення легенів, гангрена щороку забирала в могилу від 24 до 80 проц. захворілих. Потрібної медичної допомоги населенню не міг подати один лікар, фельдшер і акушерка, що обслуговували всю Мангуську волость, до якої в 1890 році входили села Старий Крим, Урзуф, Ялта, Стародубівка, Кальчик.
Царський уряд ще менше дбав про народну освіту. Лише в 1869 році в Мангуші відкрито початкову школу - через 90 років після заснування села. Вчилося в ній 50 хлопчиків. Тільки в 1876/77 навчальному році вперше сіли за парти 5 дівчаток. Не маючи коштів, багато селян або зовсім не посилали дітей до школи, або забирали їх до закінчення навчання. Більшість дітей змалку наймитували у куркулів, інших батьки віддавали в науку до ремісників. З 1879 по 1889 рік з 1228 учнів тільки 66 - закінчили початкову школу. Діти навчалися в непридатному приміщенні, що ремон­тувалося, як правило, на кошти селян. У 1888 році з 168 шкільних книг, призначених для учнів, було лише 3 букварі, 17 задачників, зате книг релігійного змісту - 85 примірників.
Великий вплив на соціально-економічний розвиток с. Мангуша наприкінці XIX ст. справило швидке зростання міста Маріуполя. В зв'язку з розвитком тут ме­талургійної, металообробної промисловості, виникненням підприємств будівельних матеріалів, харчової промисловості, розвитком торгівлі - в навколишніх селах для потреб міста збільшувалося виробництво зерна й продуктів тваринництва. Швидко зростає населення. У 1914 році в Мангуші був 1091 двір з 6776 мешканцями. Кількість жителів зростала завдяки припливу наймитів з Полтавської, Чернігівської, Воронезької та Курської губерній. У 1914 році, наприклад, у Мангуші 240 та­ких поденників гнули спину в заможних господарствах за мізерну плату.
Внаслідок столипінської земельної реформи ще більше зміцніла куркульська верхівка села. Зростала кількість бідноти. В 1913 році близько 40 проц. розорених селянських родин здали землю в оренду, а самі поневірялися у куркулів або йшли в міста на заробітки.
На формування класової свідомості трудівників села позитивно впливали робіт­ники Маріуполя. Ще 1906 року в Мангуші виник соціал-демократичний гурток, очо­лений М. П. Мачакрою. До його складу входили П. Ільченко, Ф. Олба, А. Кабаков, В. Тельмаченко, І. Синяков, Казачиков-Чичеков. Ця група

Мангуш (у 1946—1990 рр. - Першотравневе)- cучасна карта