(Translated by https://www.hiragana.jp/)
 Комсомольське - Донецька область у складі УРСР | Інформаційно-пізнавальний портал
The Wayback Machine - https://web.archive.org/web/20130407170013/http://imsu-doneck.info:80/mista-i-sela-doneckoi-oblasti/starobeshivskyj-rajon/komsomolske.html
Пошук від
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ



Комсомольське

Комсомольське (до 1949 року - селище Каракуббуд) - місто районного підпорядкування, розташоване на річці Кальміусі, за 56 км на південний схід від Донецька і за 16 км від районного центру Старобешевого. Населення -
15 787 чоловік.
Там, де тепер виросло місто, наприкінці XIX ст. був степ. Між селами Каракубою, Андріївкою, Стилою і хутором Вонарховим землі майже не оброблялися, бо на поверхню виходили покла­ди вапняків, з яких місцеві жителі випалювали вапно. Перші відомості про те, що в долині річки Кальміусу, поблизу с. Каракуби (нині с. Роздольне), знайшли «гірський вапняк», були опубліковані 1833 року геологом І. Іваницьким. Дальше вивчення корисних копалин вченими-геологами Н. І. Лебедевим, С. В. Кумпаном, К. І. Лисицнним, Л. І. Лутугіним та ін. (їх праці опубліковані в 1909 році) показало, що тут є значні родовища флюсового вапняку - сировини, потрібної для металургії.
Але промислова розробка їх почалася вже після Великої Жовтневої соціалістичної революції, особливо в період соціалістичної індустріалі­зації. 1930 року радянські вчені організували широке геологічне дослідження району заля­гання Каракубського родовища вапняків, а че­рез 3 роки тут почалося будівництво рудників для видобутку флюсів відкритим способом. На лівому березі Кальміусу, в районі Жеголівської балки, там, де вапняки виходять на поверхню, спорудили перший рудник. У 1933- 1934 рр. було одержано перші 100 тис. тонн вапняку. Наприкінці 1934 року прокладено залізницю довжиною 33 км, яка сполучила стан­цію Кутейникове з будівельним майданчиком. Коли розпочалося будівництво рудників, ви­никло робітниче селище, яке до 1949 року нази­валося Каракуббуд. 1939 року тут почалося будівництво дробильно-збагачувальної фабрики і механізованого кар'єру. Видобуток вапняку на 6 рудниках в той час становив уже 1,6 млн. тонн.
Під час Великої Вітчизняної війни, коли Каракуббуд був окупований, на околиці селища Чкаловського (нині район міста) гітлерівці влаш­тували табір військовополонених. Тут по-звірячому закатували, розстріляли й закопали жи­вими 6630 чоловік. Після війни на цьому місці встановлено пам'ятник.
Хоробро билися в лавах захисників Радян­ської Вітчизни жителі селища. В ніч з 26 на 27 вересня 1943 року в десантному човні під шкваль­ним вогнем ворога В. Т. Цись переправлявся на західний берег Дніпра в районі села Любеча Чернігівської області. У його човен влучив снаряд. Опинившись по шию в крижаній воді, боєць, тримаючи над головою зброю, просувався до берега. Разом з першим десятком героїв, долаючи завісу шаленого ворожого вогню, він кинувся в атаку і увірвався у ворожі траншеї. Закріпившись на правому березі, бійці забезпе­чили переправу інших підрозділів. В. Т. Цисеві було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Мужній солдат і тепер живе у місті Комсомольському.
З перших днів війни пішов на фронт дев'ят­надцятирічний будівельник Д. В. Щецура, який також виявив сміливість у боях. Під вогвгм ворога з групою 15 чоловік він форсував річку Південний Буг біля села Дмитрівни на Віннич­чині. Відважні воїни почали бій з переважаю­чими силами гітлерівців, щоб забезпечити пере­праву інших підрозділів полку. Д. В. Щецуру було удостоєно звання Героя Радянського Союзу.
У післявоєнні роки було введено в експлуа­тацію дробильно-збагачувальну фабрику №1, що стала комплексно механізованим підприєм­ством. До 100-річчя з дня народження В. І. Леніна трудівники видобули тут понад план 200 тис. тонн вапняку.
На місто-сад перетворилося за останні роки Комсомольське. Вулиці прикрашають тополі, акації, каштани, троянди. Територія міського
парку займає 25 га. Засаджений вербами берег ріки Кальміусу. Озеленено берег Комишеваського водосховища на площі 100 гектарів.
Добре організовано медичне обслуговування населення. Є лікарняне містечко для стаціонар­ного лікування на 200 ліжок, поліклініка, дитячий протитуберкульозний санаторій, профілакторій. Створено медичні пункти у цехах підприємств, в школах. У системі охорони здо­ров'я працює 350 медичних спеціалістів.
У школах міста вчаться понад 4 тис. дітей, їх навчають 240 учителів. Працює вечірня середня школа, музична школа. 1961 року у місті було відкрито індустріальний технікум. Кваліфікованих робітників кількох професій готує для тресту «Вогнетривнеруд» Міністерства чорної ме­талургії СРСР технічне училище, засноване 1966 року.
Центром культурного життя міста є Палац культури ім. В. І. Леніна. Тут працюють хорові вокалі.ні, драматичні, танцювальні, естрадні гурт­ки, духовий оркестр, ізостудія, кінофотогурток та інші. У Комсомольському виходить газета «Слава труду».

Комсомольське - cучасна карта