(Translated by https://www.hiragana.jp/)
 Холодна Балка - Донецька область у складі УРСР | Інформаційно-пізнавальний портал
The Wayback Machine - https://web.archive.org/web/20130407170228/http://imsu-doneck.info:80/mista-i-sela-doneckoi-oblasti/makiivka/holodna-balka.html
Пошук від
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ



Холодна Балка

Сторінка 1 з 7
Холодна Балка - селище міського типу, центр селищної Ради депутатів тру­дящих Центрально-Міського району Макіївки. Розташована на схилах річки Грузь­кої на відстані 3,5 км від залізничної станції Макіївка. Населення - 17,3
тис. чоловік.
На початку XX ст. вугленосні землі Холодної Балки належали поміщикові Ломбардо та капіталісту Сорокіну, який у 1909 році ввів в експлуатацію шахту № 1 з вертикальним стволом. Наступного року Ломбардо також побудував копальню, що згодом стала називатися ім'ям власника. Поряд з рудниками виросли невеличкі селища Ломбардо і Сорокіне-1, в яких спочатку були тільки машинні приміщення, контори, конюшні та бараки для робітників. Ці поселення згодом стали територією нинішньої Холодної Балки. Пізніше Сорокін побудував шахту № 2. Всі діючі тахти входили до Грузько-Макіївського рудника. Згодом ці землі придбало
Російсько-Донецьке товариство кам'яновугільної і заводської промисловості в Макіївці. З 1(14) червня 1911 року їх орендувало французьке акціонерне товариство «Російський гірничий і металургійний Уніон», яке 1912 року завершило спорудження рудника № 29. Гірничопромисловці не дбали про поліпшення умов та охорону праці гірників. Про механізацію трудомістких процесів виробництва не було й мови. Обу­шок і лопата лишалися головними засобами праці вибійника. Вугілля із забою достав­ляли санками. Прохідницькі та кріпильні роботи виконувались також вручну, ло­мом, сокирою, кайлом, лопатою. Широко застосовувалася дитяча праця. Дорослий робітник за зміну одержував від 1 крб. до 1 крб. 40 коп., підліткам платили 38 кой. Діти працювали в лампових, наповнених гасовими парами, вибирали породу з вугілля, поганяли коней по кругу підйома, працювали й під землею. Основним типом шахтарського житла була землянка. Крім того, для сімейних робітників зводили «каютки» - надземні будівлі з тонких дощок, а для одинаків - бараки майже без вікон, стелі й підлоги, в яких було брудно й вогко.
Слідом за робітниками центральних районів країни шахтарі Холодної Балки піднімались на боротьбу проти своїх гнобителів. За допомогою Макіївських більшовиків весною 1912 року на шахтах Сорокіна та № 29 створилися групи РСДРП, які проводили політичну роботу серед робітників, а також селян сусідніх сіл. Так, 14 вересня 1915 року в балці Холодній відбулася масовка, у ній взяло участь близько 6 тис. чоловік. Присутні уважно прослухали доповідь члена Юзівсько-Макіївського комітету РСДРП М. І. Острогорського про імперіалістичну війну. В період пер­шої світової війни видобуток вугілля значно зменшився. У січні 1916 року у відпо­відь на заклик буржуазії і соціал-шовіністів підвищити продуктивність праці для забезпечення потреб імперіалістичної війни шахтарі застрайкували.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції шахтарі Холодної Балки, разом з робітниками всього гірничого району обрали Макіївську Раду робітничих депутатів. Вийшли з підпілля й організаційно зміцніли парторганізації копалень «Сорокіне» та № 29. Комуністи посилили агітацію серед мас, чимало зробили для створення шахтних профспілок. На кінець березня 1917 року профспілкова організація була заснована на Сорокінському руднику, а в квітні - на шахтах «Ломбардо» та № 29. Всі вони входили до складу профспілки робітників Макіївського гірничого району. Рудкоми стійко захищали інтереси робітників. Вони контролювали діяль­ність адміністрації, а також стежили за станом гірничих робіт. Коли 16 серпня 1917 року головний інженер шахти № 29 Чистиченко намагався закрити рудник начебто через технічну несправність, робітники створили свою комісію для перевірки, яка визнала заяву інженера одвертим саботажем. Шахтний комітет скликав збори робітників усього селища. Деяких промовців, що намагалися захистити саботажни­ків, шахтарі прогнали з трибуни, а Чистиченка вивезли на тачці з шахтного подві­р'я. За ухвалою рудникового комітету вигнали як саботажника і управителя шахти «Ломбардо» інженера Бабкова.
Трудящі повністю підтримували більшовиків, що готувалися до збройного пов­стання. Обговорюючи рішення VI з'їзду партії, збори робітників Сорокінського рудника після доповіді члена Макіївського комітету РСДРП(б) В. М. Бажанова 23 серпня 1917 року прийняли таку резолюцію: «Вважаючи єдиним виразником класових інте­ресів і захисником свобод РСДРП(б), вітаємо окружне бюро Донської області і шлемо до виборчого фонду цього бюро для посилення агітації 138 крб.». Коли отаман Обла­сті Війська Донського генерал Каледін відправив на фронт революційно настроєні піхотні частини, а потім виступив на Державній нараді в Москві з вимогою розігнати Ради, зажадавши «твердої влади на фронті і в тилу», робітники Холодної Балки
виступили з протестом. На багатолюдному мітингу 24 серпня 1917 року вони вимагали негайного розпуску Московської наради, називали політику Тимчасового уряду контрреволюційною, висловлювались за скасування смертної кари і переслідування робітничих організацій. Шахтарі готувалися до відсічі контрреволюції. Ще в липні 1917 року під керів­ніцтвом більшовиків


Холодна Балка - cучасна карта