Ірина (літ. псевд. Дарини Дмитрівни Полотнюк; н. 5. V 1907, Чернівці) - українська рад. письменниця. Дочка нар. вчителя і письменника Д. Я. Макогона. В 1928-33 вчилась у Львів. ун-ті. Працювала вчителькою, співробітником журн. "Жіноча доля" в Коломиї (1933-39), спецкором газ. "Правда Украины" (1945-49). Друкуватися почала 1930. У перших повістях В. "Метелики на шпильках", "Б'є восьма" (обидві - 1936) та "Повнолітні діти" (1939) змальовано світ "маленької людини". Після возз'єднання зх.-укр. областей в єдиній Укр. Рад. державі В. виступила з якісно нових ідейно-естетичних позицій. Книги повістей, оповідань і нарисів "Історія одного життя" (1946), "Ті, з Ковальської" (1947), "Її портрет" (1948), "Стежинами життя",
"Яблуні зацвіли вдруге" (обидві - 1949), "Нова Лукавиця" (1953), "Життя тільки починається","Людське тепло" (1964); зб. ліричних мініатюр "Окрушини" (1969). Панорама міжвоєнного двадцятиріччя в Галичині постає в романі В. "Сестри Річинські" (кн. 1-2, 1958-64, Держ. премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1965). Нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора і "Знак Пошани", медалями.
Тв.: Твори, т. 1-5. К., 1967-68.
Літ.: Вальо М. А. Ірина Вільде. К., 1962.
