ДЕПОРТАЦІЯ

(лат. deportatio — вигнання, заслання) — примус, виселення з місця пост, проживання особи, групи осіб чи народу. Як специф. форма позбавлення свободи відома з найдавніших часів. У римському праві Д. — довічне заслання на чужину, здебільшого на острів; спочатку застосовувалося до політ, злочинців, згодом — до ін. категорій гр-н. Супроводжувалася конфіскацією майна, позбавленням громадянства та громадян, прав. У Київській Русі вигнання поза межі громади («вислати з волості») або краю («вибити вон із землі») за «Руською Правдою» було складовою частиною покарання за тяжкі злочини: вбивство задля грабунку, підпал, конокрадство тощо. У Великому князівстві Литовському застосовувався різновид Д. — виволання. За часів Гетьманщини багатьох її політ, діячів було депортовано до Моск. царства. Серед них — гетьмани Д. Г. Многогрішний, П. Д. Дорошенко та І. С. Самойлович, діяч мазеп, еміграції А. Войнаровський, ост. кошовий За-поріз. Січі П. І. Калнишевський. У Зх. Європі масова Д. почала практикуватися в Португалії, звідки наприкінці 15 ст. до Пд. Америки виселяли крим. злочинців. З кін. 18 ст. до 1938 тривала Д. з Франції (здебільшого — до Франц. Гвіани). Д. за політ, мотивами набула розмаху під час рев. подій у Європі серед. 19 ст. Перші масові Д. з України за нац. ознакою відбулися на поч. 18 ст.; депортовані рос. царем Петром І тисячі українців використовувалися на найтяжчих роботах (зокрема, на буд-ві Санкт-Петербурга), засилалися на каторгу до Сибіру. Під час рос.-тур. війн 18—19 ст. перед Першою світ, війною Д. зазнали кримські татари. 1777 відбулася Д. кримських греків і вірмен до внутр. р-нів Рос. імперії. У 1939—41 із Зх. України та Зх. Білорусі було депортовано 318 тис. сімей, тобто 1 173 170 чол. (бл. 10% населення). У липні 1941 Д. з України було піддано понад 450 тис. німців та осіб нім. походження. У травні 1944 з Криму виселено 196 тис. кримських татар, а влітку того ж року — 38 тис. болгар, вірмен і греків, що мешкали на п-ві. Д. за нац. ознакою здійснювалася у позасуд. порядку за рішеннями держ. органів і супроводжувалася масовою смертністю. За своїм статусом більшість депортованих належала до категорії спец, переселенців; частину їх, зокрема німців, поселяли у спец, таборах. Після демонтажу рад. тоталітар. системи було прийнято низку нормат. актів про подолання наслідків Д., зокрема: Декларацію BP СРСР «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів щодо народів, яких було піддано примусовому переселенню, і забезпечення їх прав» (1989) Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (1991). 9.Х 1992 у м. Бішкеку (Киргизстан) підписано Угоду про відновлення прав депорт, осіб, нац. меншин та народів (ратиф. BP України 17.ХІІ 1993); 17.V 1996 у м. Москві підписано док-т, згідно з яким держави-учасниці зобов'язалися вжити заходів для забезпечення виконання цієї Угоди. Відповідно до Закону «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про громадянство України"» (1997) особам, які зазнали Д., та їхнім нащадкам, котрі повертаються на батьківщину і не мають ін. громадянства, надається громадянство України. Розроблено уряд, програму облаштування депортованих, які повертаються до Криму. їм поетапно компенсуються матеріальні та моральні збитки, надається грош. та орг. допомога у буд-ві житла, працевлаштуванні, відновленні етнокультур, середовища (постанови KM України: «Про заходи щодо розв'язання по-літико-правових, соціально-економічних та етнічних проблем в Автономній Республіці Крим» від 1 .VIII 1995, «Про здійснення заходів щодо розв'язання соціально-економічних, етнічних та гуманітарних проблем в Автономній Республіці Крим» від 18.111 1996, «Про порядок забезпечення житлом, збудованим за рахунок цільових державних капіталовкладень, депортованих осіб і членів їх сімей, які повертаються в Україну» від 29.V 1996; «Основні напрями соціальної політики на 1997—2000 роки», схвалені указом Президента України від 18.Х 1997). Центр, органом у вирішенні питань, пов'язаних з Д., є Державний комітет України у справах національностей та міграції. Значну допомогу у цій справі надають Програма розвитку ООН, Управління Верх, комісара ООН у справах біженців, Управління Верх, комісара ООН у справах нац. меншин тощо.

Див. також Вислання, Заслання.

Ю. І. Римаренко.