Силікати
Силіка́ти — солі силікатної кислоти.
Силікати (і полісилікати) у воді нерозчинні, за винятком силікатів натрію Na2SiO3 і калію K2SiO3.
Розчинне скло
ред.Силікати натрію і калію одержують сплавленням кремнезему з твердими лугами або з карбонатами калію і натрію:
- SiO2 + 2KOH → K2SiO3 + H2O↑
- SiO2 + Na2CO3 → Na2SiO3 + CO2↑
Одержувані при цьому сплавлені солі мають вигляд склоподібної маси. Тому силікати натрію і калію називають розчинним склом, а водні їх розчини — рідким склом. Розчинне скло додають до цементу і бетону, щоб зробити їх водонепроникливими. Ним просочують тканини і дерево для надання їм вогнестійкості. З розчинного скла виготовляють вогнестійкі замазки, силікатний клей тощо.
Природні силікати
ред.Більшість природних сполук силіцію є похідними полісилікатних кислот. Коли до складу полісилікатів входить алюміній, тоді їх називають алюмосилікатами. Більшість гірських порід складаються з алюмосилікатів. До найпростіших полісилікатів і алюмосилікатів належать
- азбест CaMg3Si4O12, або CaO·3MgO·4SiO2;
- польовий шпат (ортоклаз) K2Al2Si6O16, або K2O·Al2O3·6SiO2;
- каолін H4Al2Si2O9, або Al2O3·2SiO2·2H2O;
- калійна слюда H4K2Al6Si6O24, або K2O·3Al2O3·6SiO2·2H2O.
Природні силікати під впливом вологи і вуглекислого газу повітря повільно руйнуються (вивітрюються). Наприклад, розклад польового шпату (ортоклазу) схематично можна представити таким рівнянням:
- K2O·Al2O3·6SiO2 + CO2 + 2H2O → K2CO3 + Al2O3·2SiO2·2H2O + 4SiO2
Поташ вимивається водою, а каолін утворює глину з домішками піску. Оскільки польовий шпат у природі дуже поширений, то і глина утворюється в дуже значних кількостях.
Див. також
ред.Джерела
ред.- Деркач Ф. А. Хімія. — Львів : Львівський університет, 1968. — 312 с.
- Силікати / Сегеда М. М. - К.: УСГА, 1992. - 123 с.
Посилання
ред.- Силікати // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- СИЛІКАТИ //Фармацевтична енциклопедія
- Розчинне скло // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 173. — ISBN 978-966-7407-83-4.
Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |