Симфонія № 9 (Бетховен)
Симфо́нія № 9 ор.125 Бетховена, ре мінор, завершена у 1824 році. Складається з 4-х частин:
- Allegro ma non troppo, un poco maestoso
- Molto vivace
- Adagio molto e cantabile
- Фінал (має складну структуру), на слова «Оди до радості» (Ode an die Freude) Фрідриха Шиллера, написаного 1785 року.
| Симфонія № 9 | ||||
|---|---|---|---|---|
| нім. 9. Sinfonie італ. Sinfonia n.9[1] | ||||
 | ||||
| Композитор | Людвіг ван Бетховен[1] | |||
| Створено | 1824[2] Відень | |||
| Видано | 1826[2] | |||
| Тональність | ре мінор | |||
| Інструментування | симфонічний оркестр і хор | |||
| Текст | Ода до радості | |||
| Мова | німецька | |||
| Частин | 4 частина | |||
| Прем'єра | ||||
| Дата | 7 травня 1824[1] | |||
| Місце | Theater am Kärntnertord[1] | |||
|
| ||||
 Симфонія № 9 у Вікісховищі | ||||
Склад оркестру
ред.Симфонія написана для подвійного складу симфонічного оркестру за винятком флейти піколо, контрафагота, трьох тромбонів і розширеної секції ударних. Четверта частина (фінал) включає також змішаний хор і чотирьох солістів (сопрано, альт, тенор, бас). Тривалість — понад 70 хвилин.
- Флейта-піколо (лише в четвертій частині)
- 2 Флейти
- 2 Гобої
- 2 Кларнети
- 2 Фаготи
- Контрафагот (лише в четвертій частині)
- Литаври
- Бас-барабан (лише в четвертій частині)
- Трикутник (лише в четвертій частині)
- Тарілки (лише в четвертій частині)
Вокальні партії (лише в четвертій частині)
- Сопрано (соло)
- Альт (соло)
- Тенор (соло)
- Баритон (соло)
- Мішаний хор
- I і II скрипки
- Альти
- Віолончелі
- Контрабаси
|}
Цікаві факти
ред.Коли Бетховен писав цю симфонію, він повністю залишився без слуху
Ця симфонія вважається першим вокально-інструментальним твором в цьому жанрі, тобто першою симфонією, що використовує спів. Тема фіналу симфонії лягла в основу Гімну Європи, що був прийнятий 1972 року і став одним із символів Європи. Рукопис симфонії потрапив до списку UNESCO «Пам'ять світу»[3].
Виконання Дев'ятої симфонії перетворилося на новорічну традицію в Японії. Кількість виконавців сягає 10 000 осіб.
З німецької на українську вірш «До радості» переклав Микола Лукаш.
На початку 2023 року режисер Ларрі Вайнштейн[en] вирішив зняти документальний фільм про Дев’яту симфонію Бетховена. В фільмі, зокрема розповідається про дев’ятьох унікальних людей, зокрема українських музикантів, глухого композитора, польську рок-зірку, автора бестселерів, легендарного карикатуриста та самого Вайнштейна, які намагаються краще зрозуміти спадщину Дев’ятої Бетховена, власну боротьбу композитора, музика може надихнути і як людство продовжує шукати надію навіть у найтемніші часи[4].
Під час російського вторгнення в Україну видавництво Deutsche Grammophon випустило запис 9-ї симфонії Бетховена у виконанні Ukrainian Freedom Orchestra під керівництвом Кері-Лінн Вілсон з українським перекладом Лукаша. [5]
Примітки
ред.- ↑ а б в г д е Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ а б Grove Music Online — OUP. — doi:10.1093/GMO/9781561592630.ARTICLE.40026
- ↑ Ludwig van Beethoven: Symphony no 9, d minor, op. 125 (англ.). unesco.org. Процитовано 19 листопада 2013.
- ↑ Keri-Lynn Wilson (2 травня 2024), Beethoven’s Nine - Ode to Humanity, процитовано 7 червня 2024
- ↑ Ukrainian Freedom Orchestra & Keri-Lynn Wilson — Beethoven: Symphony No. 9 - Overview. Deutsche Grammophon (англ.). Процитовано 7 червня 2024.
Посилання
ред.
|
Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |