Стринжа Віктор Кирилович
Віктор Кирилович Стринжа (4 жовтня 1936, Глиниця — 30 вересня 2019, Київ) — український правознавець-криміналіст, судовий експерт, педагог. Кандидат юридичних наук (1969), доцент. Заслужений юрист України (1993). Здійснив суттєвий внесок у створення окремої науки про судову експертизу — судової експертології[1].
| Віктор Стринжа | |
|---|---|
 | |
| Народився | 4 жовтня 1936 Глиниця, УРСР |
| Помер | 30 вересня 2019 (82 роки) Київ, Україна |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Alma mater | Київський державний університет імені Тараса Шевченка (1959) |
| Галузь | криміналістика, судова експертиза |
| Заклад | Київський державний університет імені Тараса Шевченка (1963—1981) Київський науково-дослідний інститут судових експертиз (1981—1997) |
| Посада | прокурор, викладач, доцент, заступник декана, директор |
| Вчене звання | доцент |
| Науковий ступінь | кандидат юридичних наук (1969) |
| Членство | член Ради Спілки юристів України |
| Відомий завдяки: | реформуванню КНДІСЕ, науковому внеску в судову експертологію |
| Нагороди |  |
Майже 20 років — науковий співробітник та педагог Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1963—1981). Понад 15 років — директор Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (1981—1997), реформатор його структури. Учень професора Михайла Сегая.
Життєпис
ред.Народився 4 жовтня 1936 року в селі Глиниця на Житомирщині.
У 1959 році закінчив юридичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка (КДУ). Відтоді ж — на комсомольській роботі[2].
З 1963 року — науковий співробітник та педагог юридичного факультету КДУ імені Тараса Шевченка. З 1966 року — прокурор відділу прокуратури УРСР. У 1969 році повернувся до КДУ на посаду старшого викладача, здобув науковий ступінь кандидата юридичних наук, захистивши дисертацію на тему «Первоначальные следственные действия при расследовании нарушений правил безопасности движения и эксплуатации автотранспорта: по материалам УССР».
У 1970-х роках — доцент новоствореної кафедри криміналістики під керівництвом професора Віталія Лисиченка, заступник декана юридичного факультету Павла Матишевського[3]. З 1981 року — директор Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
У 1997 році вийшов на пенсію, періодично публікував наукові роботи[4]. Помер на 83-му році життя 30 вересня 2019 року. Похований разом із дружиною в колумбарії Байкового кладовища (50°24′57″ пн. ш. 30°30′10″ сх. д. / 50.4160639° пн. ш. 30.503000° сх. д.).
Донька — суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду України (2017—2024) Ірина Григор'єва[5]. У 2023 році фігурувала у справі отримання хабаря Головою Верховного Суду Всеволодом Князєвим[6].
Наукова та організаторська діяльність
ред.Здійснив суттєвий внесок у створення окремої науки про судову експертизу — судової експертології[1]. Постійний співавтор та учень професора Михайла Сегая, спільно з яким, зокрема, запропонував визначення поняття «експертна технологія», виділив три основні комплексні методики криміналістичного дослідження документів: сумативну, інтегративну та сумативно-інтегративну[7].
Доктор юридичних наук Елла Сімакова-Єфремян у 2018 році дослідила пропозиції Сегая-Стринжі щодо поняття міжгалузевого предмета судово-експертного знання:
|
Зокрема, ними відзначається, що матеріальні сліди-відображення як онтологічна база ретроспективного пізнання події, яка розслідується, складають основу сутності предмета судової експертизи як сфери наукового пізнання. Саме для цілей наукового дослідження формуються комплекси експертної техніки та предметні судово-експертні галузі знань і методики відповідних видів судових експертиз. | 
|
Професор Сімакова-Єфремян додала, що ідеї науковців були розвинуті в роботах низки колег, але й викликали категоричну незгоду, наприклад, з боку доктора юридичних наук Миколи Селіванова[8].
Науковий доробок Віктора Стринжі був проаналізований або згаданий у