Тянь-Шань
Тянь-Шань (каз. Тәңіртауы/Алатау, кит.
Тянь-Шань
| ||||
![]() | ||||
Пік Перемоги | ||||
Країна | ![]() ![]() ![]() ![]() | |||
---|---|---|---|---|
Площа | 1 000 000 км2 | |||
Довжина | 2450 км | |||
Ширина | 350—500 км | |||
Найвища точка | Пік Перемоги | |||
- координати | 42°02′15″ пн. ш. 80°07′30″ сх. д. / 42.03750° пн. ш. 80.12500° сх. д. | |||
- висота | 7439 м | |||
Найнижча точка | Турфанська улоговина | |||
- координати | 42°47′ пн. ш. 89°20′ зх. д. / 42.783° пн. ш. 89.333° зх. д. | |||
- висота | -154 м | |||
![]() |
![](https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/4c/Tien_shan_sat.jpg/260px-Tien_shan_sat.jpg)
![](https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/b1/Central_Tian_Shan_mountains.jpg/260px-Central_Tian_Shan_mountains.jpg)
Загальний опис
ред.Тянь-Шань — потужна гірська система в Центральній Азії. Довжина 2450 км, ширина коливається від 350 км у центральній частині до 500 км на сході й заході, висота до 7439 м (пік Перемоги). Пік Хан-Тенгрі — 6995 м. До системи Тянь-Шаню входить понад 30 вершин висотою понад 6000 м. Льодовики загальною площею 7,3 тис. км2. Характерні пустельні, напівпустельні та степові ландшафти, а також високо підняті (3000—4000 м) вирівняні поверхні — сирти. Тянь-Шань входить до складу Урало-Монгольського (Охотського) складчастого геосинклінального пояса. Гороутворення, що створило сучасний високогірний рельєф, почалося в олігоцені і особливо виявилося в пліоцені і антропогені. Тянь-Шань — район активної сейсмічної діяльності. Родовища свинцю, цинку, нафти, газу, кам'яного вугілля, руд ртуті, стибію, олова, вольфраму, кобальту, поліметалічних руд, а також колчеданні, мідно-порфірові родовища. Багато родовищ нерудних будівельних матеріалів: мармуру, вапняків, гіпсу. Відомо понад 100 виявів прісних і мінеральних вод.
Розташування
ред.Загальна довжина системи становить понад 2800 км. На заході Тянь-Шань починається середньовисокими (2176 м) горами Каратау на території Казахстану. При входженні в межі Киргизстану висота збільшується вдвічі і сягає у Талаському Алатау вже 4484 м — гора Манас. Далі висота збільшується і досягає в Киргизькому хребті 4895 м. На кордоні Киргизстану та Китаю знаходиться найвища точка Тянь-Шаню — пік Перемоги (Жеңиш Чокусу) з висотою 7439 м. Друга за висотою точка гірської системи — гора Хан-Тенгрі на межі Казахстану, Киргизстану та Китаю з висотою 6995 м (з урахуванням льодовикової шапки — 7010 м). Далі на схід, уже в межах Китаю, висота гір зменшується. У хребті Халиктау вона сягає 5068 м — гора Таріскай. Ще східніше Тянь-Шань суттєво звужується та знижується до 3000 м, але потім, на крайньому сході, стрімко піднімається до позначки 4925 м.
Характеристика
ред.У геологічному відношенні гори складаються із сланцевих порід, пісковиків, вапняків, гнейсів і гранітів. На території гірської системи присутні великі тектонічні улоговини, найбільші з яких улоговина озера Іссик-Куль та Турфанська улоговина (–154 м над рівнем моря). Часті землетруси, болотно-кам'яні потоки — селі.
У Тянь-Шані починається багато великих річок, які зносять води льодовиків у навколишні посушливі регіони. Найбільшими такими річками є Нарин (твірна Сирдар'ї), Талас, Чу (Шу), Ілі, Аксу та інші.
Гірські пасма вкриті напівпустелями та сухими степами. Вище позначки 1300 м починаються альпійські луки, а в західній частині місцями зустрічаються листяні ліси з плодовими деревами. Вершини вкриті льодовики, найбільший із яких Інильчек Південний довжиною 59,5 км.
Території гірської системи охороняються низкою заповідників.
Дослідження
ред.Першим дослідником гірської системи Тянь-Шаню вважають П. С. Семенова-Тянь-Шанського у 1856 році, який за свою роботу отримав «титул» до свого прізвища. Тянь-Шань досліджувався Н. Л. Корженевським в 1921—1932 роках. Він відкрив льодовик у верхів'ї річки Сусамир. 1930 року на півночі Ферганської долини, між ущелинами Узунахмата та Атойнака (Каракульджи) було відкрито високі хребти, яких назвали Узунахматтау (4164 м) та Атойнакський. В 1931—1933 роках експедиції досліджували район злиття річок Нарин та Кьокьомерен, вони відкрили гори Кавантау (3700 м) з річкою Мін-Куш, що розділяє хребти.
Населення
ред.Тянь-Шань, розташований уздовж кордону між східним і західним Туркестаном, є домом для багатьох етнічних груп. Найчисленнішими з них є киргизи і уйгури, перші зосереджені на заході, а другі — на сході. Інші групи, які проживають по периферії ареалу, включають казахів, монголів і узбеків. Китайська частина долини річки Ілі привертає значну частину іммігрантів, включаючи біженців з інших регіонів.
У Східному Тянь-Шані існує автономний повіт для монголів, які сповідують буддизм. Сунітський іслам переважає серед киргизьких і уйгурських громад, а невеликі єврейські й російські православні громади розташовані в Урумчі і у Синьцзян-Уйгурському автономному районі Китаю. Під час Другої світової війни багато етнічних росіян, українців, євреїв, татар і представників кавказьких народів були депортовані із західної частини Радянського Союзу в радянські міста Тянь-Шаню. Зі зміцненням китайського контролю в Східному Туркестані, значно зросла кількість китайців у міських поселеннях Східного Тянь-Шаню.
Великі населені пункти є етнічно різноманітними. Міста у Ферганській долині залучають кваліфікованих іммігрантів із сусідньої території, так само як Бішкек, столиця Киргизстану, і Алмати, найбільше місто Казахстану. У східній частині гір китайці домінують у великому місті Урумчі.
Гори й озера, особливо ті, що розташовані поблизу міських центрів, приваблюють численних туристів.
Див. також
ред.Джерела
ред.Література
ред.- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- (рос.) Равнины и горы Средней Азии и Казахстана. — М. : Наука, 1982.
Посилання
ред.Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тянь-Шань |
- Тянь-Шань // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Статті УРЕ [Архівовано 19 січня 2010 у Wayback Machine.]
- Encyclopaedia Britannica — Tien Shan (англ.)
- PaleoKazakhstan — Центральный Тянь-Шань [Архівовано 10 квітня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- Большая Советская энциклопедия — Тянь-Шань [Архівовано 9 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)