(Translated by https://www.hiragana.jp/)
Eskom — Вікіпедія
Вікіпедія

Eskom

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Eskom Hld SOC Ltd або Eskom — південноафриканське державне комунальне підприємство з виробництва електроенергії. Вона була заснована в 1923 році як Комісія з електропостачання (ESCOM) і була також відома під назвою на африкаанс Elektrisiteitsvoorsieningskommissie (EVKOM) . Eskom представляє Південну Африку в енергетичному пулі Південної Африки. Комунальне підприємство є найбільшим виробником електроенергії в Африці[2][3] і було одним із провідних комунальних підприємств у світі з точки зору генераційних потужностей і продажів, але з тих пір знизилося в обох категоріях. Це найбільше з державних підприємств Південної Африки. Eskom управляє кількома відомими електростанціями, включаючи електростанцію Матімба та електростанцію Медупі в Лефалале, електростанцію Кусіле у Вітбанку, електростанцію Кендал та атомну електростанцію Коберг у Західній Капській провінції, єдину атомну електростанцію в Африці.

Eskom
ТипПублічна компанія
Організаційно-правова форма господарюванняакціонерне товариство
ГалузьЕнергетика
Лістинг на біржі
JSE: BIESKM
Засновано1 березня, 1923; 101 рік тому (1923-03-01)
Штаб-квартираСаннінгхілл, Гаутенг, ПАР
Ключові особиМалегапуру Макгоба
(Chairman)
Андре де Руйтер
(Group Chief Executive)
ПослугиЕлектрика
Виторг

▲ R 204.3 billion (FY2021)[1]

US$ 13.82 billion
Чистий прибуток

▲ R-18.9 billion (FY2021)[1]

US$ -1.28 billion
Активи

▲ R 781 billion (FY2021)[1]

US$ 52.84 billion
Співробітники▼ 42,749 (FY2021)[1]
Дочірні компанії
Список
www.eskom.co.za
CMNS: Eskom у Вікісховищі

Компанія розділена на підрозділи з виробництва, передачі та розподілу, і разом Eskom виробляє приблизно 95% електроенергії, що використовується в Південній Африці, що становить ~45% споживаної в Африці[4], і викидає 42% загальних викидів парникових газів Південної Африки[5][6][7][8]. Викинувши в повітря 1,6 мільйона тонн діоксиду сірки в 2019 році, Eskom також є найбільшим викидом діоксиду сірки в енергетичній галузі в світі[9]. У 2019 році було оголошено, що Eskom буде розділено на три окремі національні підприємства через величезні борги та низьку надійність поставок[10].

На Конференції Організації Об’єднаних Націй зі зміни клімату 2021 року було оголошено про угоду з розвиненими країнами щодо фінансування переходу Південної Африки від вугільної енергетики до відновлюваної енергії. Однак зайнятість у гірничодобувній галузі загрожує цьому переходу[11].

Історія

ред.
 
Електростанція Congella, завершена в 1928 році, була однією з перших електростанцій, побудованих і належав Eskom.

До заснування Eskom у постачанні електроенергії домінували муніципалітети та приватні компанії. Місто Кімберлі було одним із перших споживачів громадської електроенергії, коли у 1882 році встановило електричні вуличні ліхтарі, щоб зменшити нічну злочинність[12] :5[13]. Після цього в Кейптауні в 1895 році було побудовано електроосвітлювальний завод Graaff для живлення 775 вуличних ліхтарів.

Eskom було засновано Законом про електроенергетику 1922 року, який дозволив Раді з контролю за електроенергією Південної Африки призначити Хендріка Йоганнеса ван дер Бійла головою. [14] У 1987 році компанія змінила назву, об’єднавши дві абревіатури у своїй попередній назві (ESCOM та EVKOM), і стала відомою як Eskom.

Ранній період розширення: 1960-1994

ред.
 
Електростанція Arnot, завершена в 1975 році, була однією з перших шестикомпонентних електростанцій, що працюють на вугіллі, побудованих у той період, якими Eskom був добре відомий.

З 1960 по 1990 рік компанія Eskom збільшила встановлену потужність виробництва електроенергії з 4000 МВт до 40 000 МВт, щоб не відставати від швидкого економічного зростання в 1960-70-х роках[12] :4. У той же період Eskom створив загальнонаціональну електромережу 400 кВ. Протягом цього періоду компанія побудувала низку великих стандартизованих електростанцій, що працюють на вугіллі, які могли виробляти електроенергію за дуже низькими витратами завдяки великій економії на масштабі. Ці установки були відомі в розмовній мові як "шість пакетів" через 6 великих генераторних установок, для розміщення яких вони були розроблені[12] :7.

У 1974 році компанії було доручено розпочати роботу на атомній електростанції Koeberg, щоб забезпечити енергією Кейптаун і сприяти ядерній програмі південноафриканського уряду[12] :7

Післявиборчий період 1994 р.: 1994-2007 рр

ред.

Після демократичних виборів у 1994 році та початку правління уряду Мандели компанія переключилася на електрифікацію раніше занедбаних житлових будинків і на забезпечення дешевої електроенергії для економічного зростання. Після прийняття в 1998 році поправок до Закону Eskom повноваження уряду впливати на політику компанії та інвестиційні рішення були значно розширені[12] :8–9. Через спробу південноафриканського уряду приватизувати Eskom наприкінці 1990-х років під час адміністрації президента Табо Мбекі, запити Eskom на виділення бюджету на будівництво нових станцій було відхилено. Після відходу з поста президента Мбекі пізніше заявив у грудні 2007 року, що це була помилка, яка призвела до негативних наслідків для південноафриканської економіки[15].

 
Будівельні роботи на вугільних електростанціях Medupi (на фото) і Kusile були розпочаті в 2007-2019 роках в рамках програми розширення потужностей Eskom після енергетичної кризи.

Енергетична криза та друга експансія: 2007-тепер

ред.

У січні 2008 року компанія Eskom суперечливо запровадила «зниження навантаження» – планові поступові відключення електроенергії на основі змінного графіку в періоди, коли нестача поставок загрожувала цілісності мережі. Управління попитом зосереджено на заохоченні споживачів економити електроенергію в періоди пікового навантаження, щоб зменшити випадки відключення навантаження. Після національного дефіциту електроенергії в 2007 році Eskom приступив до агресивної програми розширення виробництва електроенергії під час адміністрації президента Джейкоба Зуми. Адміністрація Zuma вирішила зосередити зусилля з розширення на будівництві додаткових великомасштабних шестикомпонентних електростанцій, що працюють на вугіллі[16].

Спосіб передавання

ред.

До 31 березня 2020 року передавальному суб’єкту буде надано власну раду, в якому юридична особа, що передає, відповідатиме за слухання законодавчих поправок відповідно до урядового законодавства. У цьому новому об’єкті передачі буде задіяно до 6000 людей, які відповідатимуть за встановлення тисяч миль «дротів» і ліній електропередачі, які забезпечуватимуть електроенергією від електростанцій туди, де вона потрібна[17]. У рамках Плану розвитку передачі (TDP) на 2020–2029 рр. Eskom планує збільшити свою інфраструктуру передачі приблизно на 4800 км ліній електропередач надвисокої напруги та понад 35 000 МВА трансформаторної потужності протягом наступних 10 років. Цей новий план реконструкції Eskom випливає з нових нормативних вказівок Національного регуляторного органу Південної Африки (NERSA) щодо публікації щорічного звіту TDP. 

Відповідь COSATU

ред.

У відповідь на побоювання втрати робочих місць у результаті розпаду профспілка COSATU організувала національний страйк і закликала до мораторію на скорочення штатів у приватному та державному секторах[18][19][20]. Це спричинило очевидну відмову від урядових планів поділу та реструктуризації компанії[19][21]. У липні 2019 року колишній генеральний директор Eskom оголосив, що Eskom увійшов у «спіраль смерті», і наголосив на необхідності реструктуризації компанії[21][22]. Після призначення де Рюйтера генеральним директором Eskom профспілки Національна спілка шахтарів і Солідарність заявили, що будуть боротися з будь-якими зусиллями з реструктуризації уряду, які можуть призвести до втрати робочих місць[23].

У грудні 2019 року COSATU запропонував використати гроші Корпорації державних інвестицій (PIC) для зменшення боргу Eskom з приблизно 450 мільярдів рандів до більш керованого рівня[24]. Натомість COSTATU запропонував низку умов, які включали збереження працівників на роботі[25]. Профспілка «Солідарність» рішуче виступила проти пропозиції COSATU, стверджуючи, що вона ставить під загрозу пенсії державних службовців[26]. Друга за величиною профспілка країни, Федерація профспілок Південної Африки, також скептично поставилася до запропонованого COSATU плану[27].

Встановлена потужність

ред.

Підписники

ред.

Eskom – єдина компанія з електроенергетики в країні – має 16 789 974 абонентів у Південній Африці, що становить приблизно одну третину населення.

Електростанції, що працюють на викопному паливі

ред.
Електростанція Провінція Тип Дата введення в експлуатацію

(планується) 		Ємність (Ват)

(планується) 		Статус Примітки
Електростанція Акація Західний Кейп Газова турбіна 1976 171 Працююча [28]
ТЕС Ankerlig Західний Кейп Газова турбіна 2007 1,338 Працююча [29]
ТЕС Арнот Мпумаланга Вугільна електростанція 1971-1975 2,352 Працююча [30][31]
ТЕС Camden Мпумаланга Вугільна електростанція 1967-1969;

2005-2008 		1,561 Працююча [31][32]
ТЕС Духва Мпумаланга Вугільна електростанція 1980-1984 3,600 Працююча [31][33][34]
Електростанція Гуріква Західний Кейп Газова турбіна 2007 746 Працююча [29]
ТЕС Grootvlei Мпумаланга Вугільна електростанція 1969-1977;

2008-2011 		1,180 Працююча [31][35]
ТЕС Хендріна Мпумаланга Вугільна електростанція 1970-1976 1,893 Працююча [31][36]
ТЕС Кендал Мпумаланга Вугільна електростанція 1988-1992 4,116 Працююча [31][37]
ТЕС Коматі Мпумаланга Вугільна електростанція 1961-1966;

2009-2013 		990 Працююча [31][38]
ТЕС Kriel Мпумаланга Вугільна електростанція 1976-1979 3,000 Працююча [31][39][40]
ТЕС Кісуле Мпумаланга Вугільна електростанція (2017–2025) 3,200 (4,800) 4/6 Працюючий підрозд [41][42][43][44][45]
ТЕС Lethabo Free State Вугільна електростанція 1985-1990 3,708 Працююча [31][46]
ТЕС Маджуба Мпумаланга Вугільна електростанція 1996–2001 4,110 Працююча [31][47][48][неавторитетне джерело]]
ТЕС Матімба Лімпопо Вугільна електростанція 1987-1991 3,990 Працююча [31][49]
ТЕС Матла Мпумаланга Вугільна електростанція 1979-1983 3,600 Працююча [31][50]
ТЕС Медупі Лімпопо Вугільна електростанція 2015–2019 4,764 Працююча [43][51][44][45]
Електростанція Порт Рекс Східний Кейп Газова турбіна 1976 171 Працююча [28]
ТЕС Тутука Мпумаланга Вугільна електростанція 1985-1990 3,654 Працююча [31][52]

Відновлювальні та атомні електростанції

ред.
 
Пілотна вітроелектростанція компанії Eskom Generation у Кліфеувелі в Західній Капській провінції, Південна Африка .
Електростанція Провінція Тип Дата
введений в експлуатацію 		встановлено
потужність ( МВт ) 		Статус Примітки
Електростанція Colley Wobbles Східний Кейп Гідроелектростанція 1984 рік 42 Оперативний
ГАЕС Дракенсберг Вільна держава Гідроелектростанція 1981 рік 1000 Оперативний [53]
ГЕС Gariep Кордон Фрі Стейт – Східна Капська протока Гідроелектростанція 1971 рік 360 Оперативний [54]
ГАЕС Інгула Квазулу-Натал Гідроелектростанція 2017 рік 1,332 Оперативний

 [44][55]
Електростанція Кеберг Західний Кейп Ядерна 1984 рік 1860 Оперативний [56] [57]
Дамба Нкора Східний Кейп Гідроелектростанція 1972 рік 2.1 Оперативний [58]
Схема гідроакумулювання Palmiet Західний Кейп Гідроелектростанція 1988 рік 400 Оперативний [59] [60]
ВЕС Сере Західний Кейп Вітряна Січень 2015 100 Оперативний [61] [62] [63] [64]
ГЕС Vanderkloof Північний Кейп Гідроелектростанція 1977 рік 240 Оперативний

Корпоративні справи

ред.
 
Керівництво Eskom, у тому числі Факамані Хадебе (генеральний директор), другий ліворуч у першому ряду, і Ян Оберхольцер (технічний директор), крайній ліворуч у першому ряду, на громадському форумі 2019 року в Кейптауні, присвяченому фінансовому становищу Eskom.

У 2011 році вісім із десяти членів правління Eskom були суперечливо звільнені адміністрацією Зуми[16]. З 2015 по 2017 рік адміністрація Зуми призначила Бена Нгубане головою правління. Зума призначив Браяна Молефа генеральним директором Eskom з квітня 2015 року по листопад 2016 року. Посада Молефе [65] і Нгубане [66] була суперечливою через їхню причетність до родини Гупта та нібито дозволу компанії стати засобом захоплення держави[67] [68][69][70]. Нгубане також намагався внести в чорний список газети, які сприймалися як недружні до Eskom. [66] Під час парламентського розслідування захоплення держави в 2017 році колишній голова Eskom Зола Цоці (2012–2015) засвідчив, що член родини Гупта Тоні Гупта погрожував Цоці, нібито заявивши, що Цоці втратить роботу, оскільки він не «допомагав» Гуптам. [71] У грудні 2016 року Матшела Коко, колишня голова генерації Eskom, була призначена виконуючим обов’язки генерального директора. [72] У 2018 році він подав у відставку після того, як був причетний до укладання контрактів з компанією, пов’язаною з його падчеркою. [73] Коко разом із дружиною та падчеркою були заарештовані у жовтні 2022 року [74] . На початку 2018 року, після створення уряду Рамафоси, кілька членів правління та виконавчої команди Eskom були замінені урядом через звинувачення в корупції та поганому управлінні[75].

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г Integrated Annual Report 2021 (PDF). Eskom. 15 січня 2021. Процитовано 1 вересня 2021.
  2. ↑ Sanchez, Dana (28 жовтня 2014). Which Countries Produce And Consume Most Electricity in Africa?. Архів оригіналу за 5 листопада 2014. Процитовано 28 жовтня 2014.
  3. ↑ Electricity - production - Country Comparison - TOP 100. indexmundi.com.
  4. ↑ Company information overview. eskom.co.za. 14 січня 2021.
  5. ↑ Eskom, Sasol Emit Over Half of South Africa's Greenhouse Gas. news.bloombergenvironment.com (англ.). Процитовано 26 грудня 2019.
  6. ↑ Eskom and Sasol fingered over 'world's second-worst sulphur dioxide hot-spot'. BusinessLIVE (en-ZA) . Процитовано 26 грудня 2019.
  7. ↑ McKay, David (19 серпня 2019). Greenpeace blames Eskom, Sasol for world sulphur hot-spot in SA's Mpumalanga province. Miningmx (en-ZA) . Процитовано 26 грудня 2019.
  8. ↑ Bloomberg. South Africa is second-largest hotspot of sulfur dioxide emissions. businesstech.co.za (амер.). Процитовано 26 грудня 2019.
  9. ↑ A South African company emits more sulfur dioxide than anyone in the power sector. 7 жовтня 2021.
  10. ↑ Paton, Carol (7 лютого 2019). Eskom to be split into three SOEs, Cyril Ramaphosa confirms in Sona. businesslive.co.za (en-ZA) . Процитовано 11 лютого 2019.
  11. ↑ McKenzie, David; Balkiz, Ghazi (2 листопада 2021). US, UK and EU will help fund South Africa's coal phaseout, offering a model for the developing world. CNN. Процитовано 5 листопада 2021.
  12. ↑ а б в г д Holtzhausen, Jacobus Petrus (March 2012). A comparative analysis of the coverage of the South African electrical energy crisis during the period 2005-2010 by Cape Town newspapers (PDF). Stellenbosch University. Процитовано 21 грудня 2018.
  13. ↑ Christie, Renfrew (1984). Electricity, Industry and Class in South Africa. London: Macmillan. с. 5. ISBN 978-1-349-07032-9.
  14. ↑ Conradie, S. R.; Messerschmidt, L. J. M. (2000). A Symphony of Power: The Eskom Story. Johannesburg: Chris van Rensburg Publishers. с. 77.
  15. ↑ Consumers must be protected from renewable energy pass through costs(Media statement by Matshela Koko, Eskom Group Executive for Generation) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 лютого 2017. Процитовано 29 січня 2017.
  16. ↑ а б Donnelly, Lynley (10 червня 2011). Behind the Eskom purge. The M&G Online (англ.). Процитовано 20 грудня 2018.
  17. ↑ Daily life, Measuring the Digital Transformation, OECD Publishing, 11 березня 2019, с. 192—193, doi:10.1787/b710d3da-en, ISBN 978-92-64-31198-5
  18. ↑ Niselow, Tehillah (13 лютого 2019). Cosatu takes to the streets over Eskom, job losses. Here's what you need to know. Fin24. Процитовано 13 лютого 2019.
  19. ↑ а б Duncan, Felicity (1 серпня 2019). Eskom death spiral: Where's the restructuring?. BizNews.com (брит.). Процитовано 9 серпня 2019.
  20. ↑ Why the lights keep going out in South Africa (брит.). BBC. 16 лютого 2019. Процитовано 9 серпня 2019.
  21. ↑ а б Haffajee, Ferial (31 липня 2019). Reading the signs, Eskom's death spiral is about to speed up. Fin24. Процитовано 9 серпня 2019.
  22. ↑ Winning, Alexander (30 липня 2019). South Africa's Eskom facing "death spiral": departing CEO. finance.yahoo.com (амер.). Процитовано 9 серпня 2019.
  23. ↑ Eskom's De Ruyter must either toe government's line or ours - NUM. Fin24. 18 грудня 2019. Процитовано 20 грудня 2019.
  24. ↑ Cosatu suggests an Eskom solution. The Mail & Guardian (en-ZA) . 13 грудня 2019. Процитовано 15 лютого 2020.
  25. ↑ EXPLAINER: The plan to bankroll Eskom with government employee pensions. BusinessInsider. Процитовано 15 лютого 2020.
  26. ↑ Solidarity vows to fight Cosatu's Eskom pensions rescue plan. BusinessLIVE (en-ZA) . Процитовано 15 лютого 2020.
  27. ↑ Davie, Kevin (12 лютого 2020). Business Maverick: Union disunity holds up Cosatu's Eskom bailout idea. Daily Maverick (англ.). Процитовано 15 лютого 2020.
  28. ↑ а б Request Rejected. eskom.co.za.
  29. ↑ а б ANKERLIG AND GOURIKWA GAS TURBINE POWER STATIONS (PDF). Eskom. Процитовано 7 жовтня 2010.[недоступне посилання з 01.01.2018]
  30. ↑ Arnot Power Station. Eskom. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 29 січня 2016.
  31. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Fact sheets with additional information (PDF). Процитовано 29 січня 2016.
  32. ↑ Camden Power Station. Eskom. Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 6 січня 2010.
  33. ↑ DUVHA POWER STATION. Eskom. Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 8 січня 2010.
  34. ↑ Rod Hansen, Robbie van Rensburg (June 2006). COST COMPARISONS BETWEEN ELECTROSTATIC PRECIPITATORS AND PULSE JET FABRIC FILTERS AND INHERENT CHALLENGES OF BOTH TECHNOLOGIES AT ESKOM'S 6 X 600 MW UNITS AT DUVHA POWER STATION (PDF). International Society for Electrostatic Precipitation. Архів оригіналу (PDF) за 26 липня 2011. Процитовано 8 січня 2010.
  35. ↑ Grootvlei Power Station. Eskom. Архів оригіналу за 25 серпня 2010. Процитовано 9 січня 2010.
  36. ↑ HENDRINA POWER STATION. Eskom. Архів оригіналу за 25 серпня 2010. Процитовано 9 січня 2010.
  37. ↑ KENDAL POWER STATION. Eskom. Архів оригіналу за 13 червня 2010. Процитовано 10 січня 2010.
  38. ↑ The Role of the State in the Energy Sector. dme.gov.za. Архів оригіналу за 16 грудня 2007. Процитовано 13 січня 2010.
  39. ↑ KRIEL POWER STATION. Eskom. Архів оригіналу за 24 серпня 2010. Процитовано 10 січня 2010.
  40. ↑ Coal-burning generating plant (PDF). Eskom. Архів оригіналу (PDF) за 17 серпня 2011. Процитовано 7 жовтня 2010.
  41. ↑ Work begins on Kusile power station. Government of South Africa. 11 серпня 2008. Архів оригіналу за 8 березня 2009. Процитовано 9 січня 2010.
  42. ↑ CONSTRUCTION OF KUSILE POWER STATION GETS UNDERWAY. Eskom. 5 серпня 2008. Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 9 січня 2010.
  43. ↑ а б Consolidated interim results for the six months ended 30 September 2010 (PDF). Eskom. 23 листопада 2011. Архів оригіналу (PDF) за 24 січня 2011. Процитовано 22 лютого 2011.
  44. ↑ а б в Supply status. Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 24 березня 2015.
  45. ↑ а б Eskom Supply status – week 47, 2013. Архів оригіналу за 20 липня 2014. Процитовано 4 грудня 2013.
  46. ↑ Lethabo Power Station. Eskom. Архів оригіналу за 13 липня 2009. Процитовано 11 січня 2010.
  47. ↑ KAJUBA POWER STATION. Eskom. Архів оригіналу за 16 вересня 2019. Процитовано 11 січня 2010.
  48. ↑ Majuba Coal Fired Power Plant, South Africa. Power Technology. Процитовано 2 березня 2015.
  49. ↑ MATIMBA POWER STATION. Eskom. Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 10 січня 2010.
  50. ↑ MATLA POWER STATION. Eskom. Архів оригіналу за 31 липня 2020. Процитовано 10 січня 2010.
  51. ↑ News on Renewable, Nuclear, Fossil, Technology, Market Data - Power Technology.
  52. ↑ Tutuka Power Station. Eskom. Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 11 січня 2010.
  53. ↑ Drakensberg Pumped Storage Scheme (PDF). Eskom. October 2005. Архів оригіналу (PDF) за 16 жовтня 2013. Процитовано 9 листопада 2008.
  54. ↑ GARIEP DAM. Department of Water Affairs and Forestry. Процитовано 6 січня 2010.
  55. ↑ CASE STUDY OF INGULA AND LIMA PUMPED STORAGE SCHEMES (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 травня 2015. Процитовано 19 квітня 2015.
  56. ↑ Koeberg Power Station. Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 6 квітня 2015.
  57. ↑ IAEA PRIS – Country Details – South Africa. Процитовано 30 квітня 2015.
  58. ↑ Annual Report 2006 (Chapter 3). Eskom. Архів оригіналу за 3 січня 2010. Процитовано 12 січня 2010.
  59. ↑ Palmiet Pumped Storage Scheme. International Hydropower Association. Архів оригіналу за 7 січня 2009. Процитовано 7 січня 2010.
  60. ↑ Palmiet Pumped Storage Scheme (PDF). Eskom. October 2005. Архів оригіналу (PDF) за 10 червня 2011. Процитовано 9 січня 2010.
  61. ↑ SA to get third wind farm. South Africa: The Good News. 29 березня 2009. Архів оригіналу за 9 травня 2015. Процитовано 21 квітня 2010.
  62. ↑ Renewable Energy Projects. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 24 серпня 2013.
  63. ↑ Renewable Energy: Sere wind farm (PDF). Процитовано 24 серпня 2013.[недоступне посилання з 01.01.2018]
  64. ↑ Renewable Energy - Sere wind farm project. eskom.co.za. Архів оригіналу за 21 грудня 2018. Процитовано 21 вересня 2015.
  65. ↑ Revealed! How Brian Molefe sabotaged SA's world-class renewables industry. BizNews.com (брит.). 2 лютого 2018. Архів оригіналу за 26 грудня 2019. Процитовано 26 грудня 2019.
  66. ↑ а б Former Eskom chair Ben Ngubane 'wanted papers blacklisted'. businesslive.co.za (англ.). Процитовано 16 лютого 2019.
  67. ↑ Chutel, Lynsey (11 листопада 2016). South Africa's "state capture" corruption report claimed its first high-ranking casualty. Quartz Africa (англ.). Процитовано 26 грудня 2019.
  68. ↑ Pityana to Molefe; 'Foolishly opted to be state capture tool rather than instrument of democracy'. BizNews.com (брит.). 27 лютого 2017. Процитовано 26 грудня 2019.
  69. ↑ Corruption Watch wants Molefe and former Eskom board members to never again be directors of an SOE. TimesLIVE (en-ZA) . Процитовано 26 грудня 2019.
  70. ↑ Molefe among Eskom, Transnet executives facing arrest in January. citizen.co.za. 22 грудня 2019. Процитовано 26 грудня 2019.
  71. ↑ le Cordeur, Matthew (22 листопада 2017). Ex-Eskom chair Zola Tsotsi testifies how Guptas threatened him. Fin24. Процитовано 16 лютого 2019.
  72. ↑ Matshela Koko takes reins at Eskom as acting CE (амер.). Процитовано 3 квітня 2017.
  73. ↑ Eskom's Matshela Koko resigns. businesslive.co.za (англ.). 16 лютого 2018. Процитовано 12 лютого 2019.
  74. ↑ Cowan, Pieter du Toit and Kyle. Former Eskom boss Matshela Koko, wife and stepdaughter arrested on charges of corruption. News24 (амер.). Процитовано 27 жовтня 2022.
  75. ↑ Gordhan appoints Phakamani Hadebe Eskom CEO in sweeping SOE board changes. Fin24. 24 травня 2018. Процитовано 1 лютого 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Eskom