Перегляд вихідного коду сторінки Битва під Костянтиновом

{{Infobox Military Conflict
|conflict     = Битва під Костянтиновом
|partof       = [[Хмельниччина]]
|image        = 
|caption      = ''Бій Максима Кривоноса з Ієремією Вишневецьким<br />([[Микола Самокиш]], [[1934]])''
|date         = [[26 липня]]-[[28 липня]] [[1648]]<ref>[[16 липня]]—[[18 липня]] за [[юліанський календар|юліанським календарем]]. У Стороженка датується 25—27 липня 1648 року, хоча тогочасні документи датують її саме 26 і 28 липня; подекуди друга битва під Костянтиновим датується 29 липня.</ref>
|place        = місто  [[Старокостянтинів|Костянтинів]] (зараз [[Старокостянтинів]] [[Хмельницька область|Хмельницької області]]), злиття річок [[Ікопоть]] і [[Случ (притока Горині)|Случ]]
|result       = Битва остаточно зломала опір польської сторони і відкрила повсталим шлях до західних регіонів України.
|combatant1   = {{PLC}}
|combatant2   = {{Cossack Hetmanate (1649 - 1764)}}
|commander1   = [[Ярема Вишневецький]]<br/>[[Януш Тишкевич]]
|commander2   = [[Максим Кривоніс]]<br/>[[Данило Нечай]]
|strength1    = 8000 за тогочасними свідченнями<ref>Институт Истории АН УССР Архивное Управление При Совете Министров УССР&nbsp;— Документы об освободительной войне украинского народа 1648-54 гг. Киев 1965 стр.87</ref>; в сучасних польських роботах від 6 000 до 10 000<ref name="wi121">Widaćki J. Kniaź Jarema.&nbsp;— Katowice, 1985.С.121</ref> 
Сумарно з обозними слугами 40 000
|strength2    = 26 липня близько 40 000, з них до 16 000 козаків;<br/> 28 липня до 50 000<ref>Институт Истории АН УССР Архивное Управление При Совете Министров УССР&nbsp;— Документы об освободительной войне украинского народа 1648-54 гг. Киев 1965 стр.87, 93</ref><ref>І.Стороженко&nbsp;— Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у визвольній війні українського народу середини XVII століття Книга перша Воєнні дії 1648—1652&nbsp;рр. Дніпропетровськ Видавництво Дніпропетровського державного університету 1996 стор. 186</ref><ref name="wi">Widaćki J. Kniaź Jarema.&nbsp;— Katowice, 1985.С.123</ref>
|casualties1  = 26 липня близько 100;<br/>28 липня 200—300<ref>«людей полегло мало»: Институт Истории АН УССР Архивное Управление При Совете Министров УССР&nbsp;— Документы об освободительной войне украинского народа 1648-54 гг. Киев 1965 стр.103</ref><ref>Widaćki J. Kniaź Jarema.&nbsp;— Katowice, 1985.С.121-3</ref>
|casualties2  = За польськими данними:
26 липня 10 000&nbsp;— 15 000<ref>За польськими даними</ref>;<br/> (явно завищенні)28 липня близько 3 000<ref name="wi" /><ref name="in">Институт Истории АН УССР Архивное Управление При Совете Министров УССР&nbsp;— Документы об освободительной войне украинского народа 1648-54 гг. Киев 1965 стр.103</ref>
}}

'''Битва під Костянти́новом'''<ref>У статті «[[Старокостянтинів]]» наведені відомості, що місто «Констянтинів» було перейменовано 1632 року у «Староконстянтинів», проте всі тогочасні документи називають місто «Костянтинів» (наприклад, ''Документы об освободительной войне украинского народа 1648-54 гг'' / Институт Истории АН УССР Архивное Управление При Совете Министров УССР&nbsp;— К., 1965, козацькі літописи або карту України [[Ґійом Левассер де Боплан|Боплана]]). Так само про «Костянтинів» говорить у контексті подій [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайло Грушевський]] у «Історії України-Руси», том 8.</ref> &nbsp;— битва, що відбулася [[26 липня]]&nbsp;— [[28 липня]] [[1648]] року під час [[Хмельниччина|Національно-визвольної війни]] [[1648]]—[[1657]] років між українською козацько-повстанською армією Максима Кривоноса та урядово-магнатськими військами Польської Корони.

== Передумови ==
Звістка про козацькі перемоги під [[Битва під Жовтими Водами|Жовтими Водами]] й [[Корсунська битва|Корсунем]] викликала спалах повстання проти влади [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]. [[Літопис Самовидця|Самовидець]] у своєму літописі пише про це так: «Усе, що живо, піднялося в козацтво»<ref>{{Cite web |url=http://litopys.org.ua/samovyd/sam02.htm |title=Літопис Самовидця. видання підготував Я. І. Дзира. — Київ: «Наукова думка», 1971. — С. 57 |accessdate=7 квітня 2009 |archive-date=1 жовтня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20151001090004/http://litopys.org.ua/samovyd/sam02.htm }}</ref>. Єдиною значною мілітарною силою [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] на просторах України після втрати майже всього коронного війська в битві під Корсунем залишилась надвірна армія князя і [[Руське воєводство|воєводи руського]] [[Ярема Вишневецький|Яреми Вишневецького]]. Отримавши звістку про поразку під Корсунем, [[Ярема Вишневецький]] виступив з Задніпрянщини.

На [[Лівобережна Україна|Лівобережжі]] великі повстанські загони вже на початку червня розгромили резиденцію [[Ярема Вишневецький|Яреми Вишневецького]] в [[Лубни|Лубнах]], а протягом цього ж місяця здобули [[Борзна|Борзну]], [[Ніжин]] і [[Новгород-Сіверський]]. По Південній Київщині, [[Брацлавщина|Брацлавщині]] й [[Поділля|Поділлю]], випалюючи шляхетські садиби й здобуваючи міста та містечка, пройшли загони [[Максим Кривоніс|Максима Кривоноса]], [[Іван Ганжа|Івана Ганжі]], Олександренка, Чуйка, Трифона з Бершаді, Неминикорчми, Кошки (Кушки), Степка та ін. У липні-серпні з'єднані селянсько-міщанські формування з'явилися на Волині й Поліссі, а наприкінці серпня&nbsp;— в [[Галичина|Галичині]] й на [[Покуття|Покутті]], до осені 1648&nbsp;р. охопивши увесь український простір від Чернігово-Сіверщини до Карпат.<ref>{{Cite web |url=http://history.franko.lviv.ua/yak_r5-1.htm |title=Наталія Яковенко, ''Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст.'' Розділ V. Козацька ера. § 1. Козацька революція 1648—1657 рр.)--Кошмари війни |accessdate=3 квітня 2009 |archive-date=3 грудня 2007 |archive-url=https://web.archive.org/web/20071203232040/http://history.franko.lviv.ua/yak_r5-1.htm }}</ref>

Пробившись із 8-тисячним надвірним військом з Лівобережжя на [[Полісся]], у другій половині червня [[1648]] року князь Ярема Вишневецький рушив на замирення Київщини й Брацлавщини. Князівське військо пройшло через [[Котельня|Котельню]], [[Вчорайше]], [[Погребище]], [[Вахнівка|Вахнівку]], [[Немирів]] та [[Стара Прилука|Прилуку]] і у всіх цих містах брутально придушило повстання.

Після боїв із повстанськими загонами під [[Битва під Махнівкою|Махнівкою]], що не принесли вирішальної переваги жодній із сторін, Ярема Вишневецький разом з [[Київське воєводство|воєводою київським]] [[Януш Тишкевич|Янушем Тишкевичем]] дізнався, що [[23 липня]] повстанський загін [[Максим Кривоніс|Максима Кривоноса]] здобув [[Полонне]]. Під [[Старокостянтинів|Костянтиновим]] війська Вишневецького й Тишкевича з'єдналися із 1200 вояками королівської гвардії<ref>800 [[піхота|піхотинців]] і 400 [[Драгуни|драгунів]]</ref> під проводом [[Обозний великий литовський|обозного]] [[Самуїл Осинський|Самуїла Осинського]] і 1200 вояками ордонансної кінноти і драгунами [[Владислав Домінік Заславський-Острозький|В.&nbsp;Д.&nbsp;Заславського]] під командою [[Кшиштоф Корицький|Кшиштофа Корицького]].

[[25 липня]] сили Вишневецького дізналися, що військо Кривоноса знаходиться за півтори [[Миля|милі]] від Костянтинова. Полонений козак розповів, що Кривоніс має намір атакувати місто ще цієї ночі. Війська воєвод, що стояли трохи західніше Костянтинова, почали підтягуватися до міста. Його зайняла піхота, а кіннота стояла в полі, пильнуючи супротивника. На ранок [[26 липня]] під Костянтиновом, біля [[Росолівці|Росоловецької]] переправи, на лівому березі Случі, отаборилися всі магнатські сили. Незабаром підійшов сюди ще й загін полковника Суходольського числом у 2 300 солдатів, з них 500 піхотинців. З'єднані шляхетські війська за свідченням тогочасних джерел, досягали 10—15 тисяч вояків.

== Перша битва ==
У середині дня [[26 липня]] до правого берега [[Случ (притока Горині)|Случі]] підійшли роз'їзди козацької розвідки. Від магнатського табору через брід вирушив розвідувальний загін, якому в сутичці вдалось полонити козака. На допиті він повідомив, що у [[Максим Кривоніс|Кривоноса]] 50 тисяч війська, із них біля двох третин складали погано озброєні повсталі селяни. Як свідчать польські джерела, Кривоноса супроводжувала значна частина селян-повстанців, яка виконувала у його війську допоміжну роль. Власне козаки становили не більше 16 тисяч чоловік<ref name="st187">І.Стороженко&nbsp;— Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у визвольній війні українського народу середини XVII століття Книга перша Воєнні дії 1648—1652&nbsp;рр. Дніпропетровськ Видавництво Дніпропетровського державного університету 1996 стор. 187</ref>. Кривоніс йшов двома колонами, у першій маючи кінноту, у другій [[Рухома фортеця|табір]] із пішими козаками й повстанцями.
[[Файл:Я Вишневецький.jpg|thumb|Похід війська князя Яреми Вишневецького з Задніпров'я на Волинь і Поділля влітку 1648 року]]

Князь Ярема вирішив вишикувати своє військо вздовж Случі, маючи в тилу Костянтинів. Шляхетська армія вишикувалась в традиційний для себе спосіб: на правому крилі стояла кіннота Кшиштофа Корицького і [[Януш Тишкевич|Януша Тишкевича]], на лівому крилі стояв зі своєю кіннотою Вишневецький, а в центрі піхота з артилерією. Князь наказав кількомстам [[Герць|охотників-герцівників]] перейти річку та зав'язати бій з козацькою кіннотою.

[[Файл:Kostyantyniv - 1.JPG|thumb|Бій 26 липня 1648 року: перша фаза&nbsp;— бій герцівників]]
Козаки за річкою дозволили переправитися ворожим герцівникам. Відбивши їхню коротку атаку, козаки почали переходити річку вбрід. Кривоніс, певний своєї чисельної переваги, рушив у фронтальний наступ усією своєю кіннотою. У авангарді йшов [[Білоцерківський полк]], яким командував [[Іван Гиря]]. Кінним козакам протистояв, захищаючи переправу біля млина на річці, [[Самуїл Осинський]] із ротою [[мушкетер]]ів королівської гвардії та з парою невеликих полкових гарматок, підтриманий [[Артилерійська батарея|батареєю]] гармат Вишневецького. Шляхтичі понесли значні втрати, але завдяки зосередженому вогню артилерії, приступ козаків був відбитий.

[[Файл:Kostyantyniv - 2.JPG|thumb|Бій 26 липня 1648 року: друга фаза&nbsp;— атака козацької кінноти]]
Далі Кривоніс кинув у бій всі свої сили (оскільки табір залишався в тилу, очевидно, в поле вийшла неприкрита табором піхота). Після запеклого бою козаки відступили<ref>Стороженко вважає, що головні сили Кривоноса не брали участі у битві: весь бій 26 липня проводився авангардом повстанського війська, тоді як Кривоніс надійшов до поля бою лише надвечір. Це не відповідає свідченням тогочасних документів.</ref>. Шляхтичі відразу нанесли [[Контратака|контрудар]] кількома [[корогва]]ми магнатської кінноти. Побачивши успіх, князь кинув у бій всю свою кінноту, що переслідувала втікачів аж до віддаленого на півтори милі козацького [[Рухома фортеця|табору]]. Князь мав явний намір на плечах відступаючого ворога увірватися до укріпленого табору.
[[Файл:Kostyantyniv - 3.JPG|thumb|Бій 26 липня 1648 року: третя фаза&nbsp;— контратака шляхтичів]]

Магнатська кіннота зайняла навколишні горби, чекаючи на прихід піхоти і артилерії, необхідної до штурму табору. Піхота переправилася через Случ лише надвечір. Зважаючи на сутінки, значну кількісну перевагу козацької армії та сильний рушничний та гарматний вогонь із табору, шляхтичі відмовилося від спроби його здобути та відступили на свій берег річки. Вишневецький, що наполягав на негайному штурмі табора, не зміг переконати у своїй правоті інших магнатських керманичів, передовсім Тишкевича<ref name="wi121" />. Того дня козацькі війська втратили 2-3 тис. людей<ref>Деякі джерела, наприклад [[діаріуш Машкевича]], дають до 10 тисяч загиблих повстанців. Це можна вважати перебільшенням, але якщо справді магнатьска кіннота протягом півтора милі переслідувала тікаючих козаків і повстанців (а до того частина їх неодмінно мала потрапити в пастку між шляхетськими лавами та річкою), втрати війська Кривоноса повинні були бути дуже значними</ref>, не рахуючи полониних, в тому числі сотника Полуяна, який, можливо, командував кіннотою козацького авангарду. Від Полуяна, який, за повідомленням польської сторони, був обізнаний з інформацією на рівні гетьманських козацьких рад, стало відомо про те, що вирушив [[Богдан Хмельницький|Хмельницький]] з величезною армією а Кривоніс має завдання затримати Вишневецького якнайдовше.

== Затишшя ==
[[27 липня]] ніяких бойових дій не відбулося, джерела не згадують навіть про дрібні сутички. Очевидно, [[Максим Кривоніс|Кривоніс]] протягом дня проводив [[Рекогностування (військова справа)|рекогностування]] місцевості, обмірковував план форсування Случі наступного дня і чекав на [[Корсунський полк]], який прибув у район бойових дій надвечір. Крім того, до Кривоноса підійшло близько 10 000 повсталих селян. Також є відомості, що увечері [[Максим Кривоніс|Кривоніс]] переправив через річку, вище [[Старокостянтинів|Костянтинова]], частину своєї кінноти з наміром вдарити в тил шляхтичів.

Вважається також, що цього дня [[Максим Кривоніс|Кривоніс]] викликав [[Ярема Вишневецький|Вишневецького]] на дуель, але той не прийняв виклик.

Повстанська армія користувалася всебічною підтримкою місцевого населення. У ніч з [[26 липня]] на [[27 липня]] мешканці Костянтинова завезли до табору Кривоноса значну кількість провіанту та пороху. Про це [[27 липня]] стало відомо [[Ярема Вишневецький|Вишневецькому]]&nbsp;— в результаті понад 40 міщан стратили.

Отримавши звістку про наближення армії [[Богдан Хмельницький|Хмельницького]], магнатська військова рада, зібрана Вишневецьким, ухвалила рішення відірватися від супротивника й відступити на захід. Вишневецький продовжував наполягати на штурмі табора, Тишкевич так само наполягав на відступі, інші командири коливалися, але оскільки князь не мав влади наказати іншим командирам чинити, як він вважав за потрібне, було вирішено відступити.

Готуючись до відступу, Вишневецький наказав командиру піхотного полку Осинському зайняти до світанку позиції біля броду на лівому березі Случі й затримати протягом дня [[28 липня]] козаків, забезпечивши відступ війська на захід. Як тільки з'явилися перші ознаки світанку, магнатський обоз, гвардійський полк і піхота Суходольського рушили до Кульчина (30&nbsp;км західніше Костянтинова), а за ними пішла кроком кіннота.

Тим часом козацький табір виступив у напрямі магнатського табору і над ранок [[28 липня]] з'явився біля річки, нав'язавши Вишневецькому новий бій, на який шляхтичі не очікували.

== Друга битва ==
Коли Кривоніс розпочав наступ, магнатський табір, піхота й артилерія відійшли на відстань до двох миль від Костянтинова. [[Брід]] через Случ початково прикривала рота піхоти (120 солдатів) під проводом Осинського, але незабаром її змінили драгуни [[Владислав Домінік Заславський-Острозький|Домініка Заславського]].

Коли розвиднілось, шляхтичі побачили на правому березі Случі козацьке військо, вишикуване у бойові порядки. За сигналом козаки почали форсувати річку. Кривоніс наступав всіма своїми силами, і шляхетський [[ар'єргард]] не витримав такого натиску. Козаки широким фронтом почали переправлятися через Случ.

Є цікаве повідомлення про бойовий порядок козацького війська перед наступом 28 липня<ref>Widaćki J. Kniaź Jarema.&nbsp;— Katowice, 1985.— S. 122. {{ref-pl}}</ref>. У ньому йдеться про те, що на правому фланзі Максим Кривоніс поставив табір, на лівому&nbsp;— кінноту, а в центрі&nbsp;— артилерію. Така побудова української козацької армії була викликана недостатньою наявністю кінноти, що створювало тактичну перевагу на користь армії Вишневецького у цьому роді війська. Повстанське військо мало бойовий порядок, побудований за принципом сильної взаємопідтримки окремих його тактичних частин, програвало ж воно у важливому параметрі бою&nbsp;— маневровості. Відсутність необхідної кількості кінноти не дозволяла Кривоносу вишикувати своє військо за схемою зустрічної битви (або битви з відступаючим ворогом), як це зробив Хмельницький на [[Битва під Жовтими Водами|Жовтих Водах]] та під [[Корсунська битва|Корсунем]]. Там був виділений передовий загін з рухливої татарської кінноти, який зустрів (Жовті Води) або наздогнав (Корсунь) шляхетське військо і затримав його до підходу головних сил, одночасно створивши умови для оточення противника. Той факт, що після [[Битва під Махнівкою|бою під Махнівкою]] не вдалося наздогнати військо Яреми Вишневецького, хоч воно рухалося із швидкістю свого обозу, свідчить, що погоню за ним здійснював піхотний козацький загін, побудований табором з возів. До речі, недостатньою наявністю кінноти в українському війську можна пояснити також безкарний і зухвалий рейд Вишневецького по Лівобережній та Правобережній Україні протягом червня-липня 1648&nbsp;року. Оскільки під час просування козаків до Костянтинова в [[Авангард військовий|авангарді]] йшов піхотний загін (під захистом табору), то його похідна охорона складалася з піхотних підрозділів, які, очевидно, пересувалися на конях.<ref name="st187" />
[[Файл:Kostyantyniv - 4.JPG|thumb|Бій 28 липня 1648 року: перша фаза&nbsp;— наступ лівого флангу Кривоноса]]

Швидко зорієнтувавшись у ситуації, [[Ярема Вишневецький|князь]] повернув назад кінноту. Магнатське військо стало таким чином: Кшиштоф Корицький і Януш Тишкевич займали праве крило, князь Вишневецький&nbsp;— ліве. У центрі став Суходольський, піхота Осинського і артилерія. Вишневецький вирішив використати сприятливі умови й атакувати козаків, які щойно переправилися і ще не вишикувалися в розгорнуті бойові порядки, кавалерією.

Кривоніс розпочав форсування Случі лівим крилом війська. Вишневецький стримав вогонь артилерії і дав наказ своїм військам до вдаваного відступу, дозволяючи козакам переправитися. Кривонос сприйняв це як ознаку паніки серед шляхти. Коли переправилося більше десяти тисяч козаків, на них вдарила одразу вся магнатська кіннота. Козаків з важкими втратами було витіснено за річку аж до табору, а магнатська кіннота повернулася на попередні позиції. Подібний маневр було повторено тричі.
[[Файл:Kostyantyniv - 5.JPG|thumb|Бій 28 липня 1648 року: друга фаза&nbsp;— магнатьска контратака]]

Те, що Кривоніс, спіймався на таку хитрість тричі, можна пояснити тільки тим, що він покладався на свою кількісну перевагу і був певний, що за наступним разом розіб'є княжу кінноту. За третім разом на чолі шляхетської атаки став сам [[Ярема Вишневецький|князь Вишневецький]]. Перейшовши в переслідуванні козаків через річку, Ярема атакував козацькі гармати, здобувши 4 чи 5 великих гармат, дві [[гаківниця|гаківниці]] і дві «[[ожига|ожиги]]» (можливо, записи [[Діаріуш|діаріушів]] плутають між собою гаківниці й ожиги<ref>У всякому разі один із документів каже про загальну кількість 6 захоплених гармат: Институт Истории АН УССР Архивное Управление При Совете Министров УССР&nbsp;— Документы об освободительной войне украинского народа 1648-54 гг. Киев 1965 стр.103&nbsp;— але Стороженко також пише про захоплені шляхтичами 5 гармат, 2 гаківниці і два органки (ожиги)</ref>). Було здобуто 21 коронний прапор, захоплений козаками під Корсунем і Жовтими Водами<ref name="in" />, та інші прапори<ref>Літопис Величка стверджує, що козаки втратили 27 знамен; це цінне зауваження, при тому що це джерело перебільшує втрати магнатів («чотири тисячі вбитих, сімнадцять знамен»&nbsp;— див. РОЗДІЛ XX http://litopys.org.ua/velichko/vel05.htm {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200227154835/http://litopys.org.ua/velichko/vel05.htm |date=27 лютого 2020 }}</ref>. Ліве крило і центр козацького фронту припинило існування. Незайманим лишився лише табір. Переправлена попередньо на лівий берег Случі козацька кіннота не наважилася вдарити Вишневецькому в тил.
[[Файл:Kostyantyniv - 6.JPG|thumb|Бій 28 липня 1648 року: закінчення бою]]

Вишневецький хотів, використовуючи і тактичну і психологічну перевагу, вдарити кіннотою на табір. Не погодився на це Тишкевич, що викликало однаковою мірою як озлоблення князя, так і похитнуло авторитет [[Януш Тишкевич|київського воєводи]] серед його солдатів. Про ті настрої свідчить запис у діаріуші Машкевича про цей випадок: «князь золотом записав, а воєвода лайном припечатав»<ref>Widaćki J. Kniaź Jarema.&nbsp;— Katowice, 1985.С.123</ref>. Не маючи іншого виходу, Вишневецький облишив козацький табір у спокої, прикрився ар'єргардом і розпочав відступ далі на захід, через Кульчин до [[Збараж]]а. Кривоніс незабаром перейшов на другий берег Случі й зайняв Костянтинів.<ref>Стороженко по-іншому описує хід битви. Він вважає, знову ж таки всупереч тогочасним документам, що Кривоносові вдалося переправити на лівий берег Случі табір з возами й артилерією, і що козаки стали табором вже на лівому березі Случі, унеможлививши атаки магнатської кавалерії. Також він пише, що Вишневецький хотів атакувати табір піхотою, для чого вимагав її повернути з маршу, і що саме проти цього виступив Тишкевич.

Цитата із Стороженка (стор.187): «Декілька разів піднімалася польська піхота в атаку, але скинути козаків у річку не вдалося. Кількість їх на захопленому клаптику землі невпинно зростала. Вони окопались, перетяглії гармати і вдарили прямою наводкою по польській піхоті. Остання не витримала артилерійського вогню і почала тікати. Я. Вишневецький наказав зняти гармати і відступати до Кульчина, а щоб скинути козаків у річку, провів три кінні атаки. Ціною значних втрат йому вдалось потіснити повстанців і відбити у них 5 гармат, дві гаківниці і дві органки. Однак козаки негайно відновили наступ: перетягнуті через Случ вози поставили по периметру плацдарму, і атаки кінноти стали неможливими. Я. Вишневецький робить спроби повернути піхоту назад, до річки, але з цим не погоджується Я. Тишкевич [І41.С.122 (від автора: це посилання на книгу Відацького)]. Форсованим маршем тікало польське військо до Кульчина, а звідти&nbsp;— на захід, до Збаража.

Не можна не звернути увагу на те, що, зазнаючи протягом 1648&nbsp;року поразки, шляхта у висвітленні подій під Махівкою та під Старокостянтиновом подає звичайні, рядові епізоди бою, котрі не мали вирішального впливу на його хід, як великі полководницькі досягнення Я. Вишневенького. Серед таких рядових епізодів є розгром козацької похідної застави (до речі, доля застав завжди така) і захоплення у козаків 5 легких гармат та 4 рушниць під час бою за Росоловецьку переправу. Усі описи діяльності Я. Вишневецького пронизує провідна думка про те, що він був геніальним полководцем, але талант його не розкрився, бо йому заважали, і в першу чергу&nbsp;— київський воєвода Я. Тишкевич.»</ref>

Треба сказати, що ідея здобування табору кавалерією була дещо авантюрною і напевно привела б до важких втрат серед атакуючих, проте цим разом достеменно було б використано психологічну перевагу над козаками, які по поразці своєї кінноти й артилерії були близькими до паніки, що підтверджували пізніше узяті полонені. Полонені розповіли, що у разі штурму табору шляхтою козаки були готові підкоритися, і навіть видати Кривоноса.

== Після битви ==
Втрати козаків і повстанців протягом дводенної битви скоріш за все ставили від 4 000 до 10 000 вбитими і пораненими<ref>Навіть Літопис Величка, що твердить про велику козацьку перемогу над Вишневецьким, каже про «кільканадцять сот» вбитих козаків&nbsp;— Розділ ХХ http://litopys.org.ua/velichko/vel05.htm {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200227154835/http://litopys.org.ua/velichko/vel05.htm |date=27 лютого 2020 }}</ref><ref>Польські тогочасні твердження про 10 тисяч загиблих у Кривоноса лише за бій 26 липня є, безумовно, перебільшеними, але оцінка в 2 тисячі загиблих в той день може бути цілком реальною. Якщо прийняти, що у бою 28 липня повстанці втратили втричі менше вбитими, це означає, що незворотні втрати Кривоноса за два дні ставили 2 500-2 700 чоловік, максимум 3 тисячі вбитих. При визначенні загальних втрат все залежить від того, яким було співвідношення вбитих і поранених. Якщо прийняти це співвідношення як 1:3 (що характерне для війн 20 століття, і навіть для наполеонівського періоду), то загальні втрати Кривоноса (вбитими і пораненими) могли сягати 10-12 тисяч. Якщо ж зауважити, що, наприклад, у [[Битва під Лютценом 1632|битві при Лютцені]] [[1632]] року співвідношення втрат у переможців-шведів було 2:1, то загальні втрати корпусу Кривоноса могли не перевищувати 4 тисячі, і скоріш за все були близькі до 5 тисяч вбитих і поранених</ref>, тоді як шляхтичі навряд чи втратили більше як 500 вбитих. Битва із стратегічної точки зору, хоча й брали в ній участь значні сили, не мала великого значення і не вплинула на темп поширення [[Хмельниччина|повстання]]. Марш Кривоноса не був погамований&nbsp;— його корпус незабаром зайняв [[Волинь]] і [[Поділля]] а також обложив [[Кам'янець-Подільський|Кам'янець]].

Натомість з тактичної точки зору виграли магнати&nbsp;— на тлі посереднього командування [[Максим Кривоніс|Максима Кривоноса]] проявився талант полководця [[Ярема Вишневецький|князя Вишневецького]]. Козаки змогли перейти на другий берег Случі, але понесли великі втрати, і що істотніше, не змогли зв'язати магнатські сили до моменту підходу головних сил козацько-татарського війська [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]], який [[30 липня]] ще перебував у [[Паволоч]]і.

Тим часом, Стороженко вважає, що те, що М. Кривоніс не став переслідувати Я. Вишневецького, підтверджує, що його розгром не був першочерговим завданням для українського командування. Очолюючи авангард повстанської армії, М. Кривоніс вийшов у вигідний в стратегічному відношенні район Костянтинова і підготував ґрунт для блокування основних комунікацій, які з ним межували, а також створив умови для виходу та розгортання там головних сил українського війська. Здобувши Костянтинів, він перетворив його на опорний пункт української армії. Зберігаючи основні сили у цьому районі, М. Кривоніс направив козацько-селянські загони на здобуття містечок у визначеній для нього Б. Хмельницьким смузі, до рубежу [[Острог]]&nbsp;— [[Красилів]]&nbsp;— [[Сатанів]]&nbsp;— [[Кам'янець-Подільський|Кам'янець]].<ref>І.Стороженко&nbsp;— Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у визвольній війні українського народу середини XVII століття Книга перша Воєнні дії 1648—1652&nbsp;рр. Дніпропетровськ Видавництво Дніпропетровського державного університету 1996 стор. 188</ref>

Кампанія Вишневецького на Волині та його нещадна розправа із повстанцями страшенно роздратувала козаків. Якщо у кінці червня Хмельницький і старшина вирішили припинити військові дії, дожидаючи висліду свого посольства з Варшави, та відпустили татар до Криму з ясиром, і сам Хмельницький з усім козацьким військом відступив до Чигирина, то тепер страх перед утратою своєї провідної ролі примусили Хмельницького перервати миролюбну політику й знову взятися до збройних виступів. Уже в перших днях липня він переводить мобілізацію й стягає до себе лівобережні полки. Він знову закликає на поміч татар. 20-го липня 1648 року Хмельницький з своїм штабом стояв уже в [[Паволоч]]і. Він вислав листа до князя Заславського, де мотивував зірвання перемир'я провокуючими вчинками Яреми Вишневецького, які, мовляв, обурили й роздратували ввесь український народ. Так розпочалася друга кампанія Хмельницького 1648 року, кульмінацією якої стала [[Пилявецька битва]].<ref>{{Cite web |url=http://varnak.psend.com/narys/ch1.html |title=Дмитро Дорошенко. ''Нарис історії України'', 1966 Видавництво «Дніпрова хвиля» — Мюнхен/«Глобус» КИЇВ 1992 Том 2, розділ 1 |accessdate=3 квітня 2009 |archive-date=21 червня 2008 |archive-url=https://web.archive.org/web/20080621020600/http://varnak.psend.com/narys/ch1.html }}</ref>

== Див. також ==
* [[Хмельниччина]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Література ==
* ''Степанков В. С.'' [http://corp.nbuv.gov.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Starokostiantynivska_bytva_1648_2  Старокостянтинівська битва 1648] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161224234708/http://corp.nbuv.gov.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Starokostiantynivska_bytva_1648_2 |date=24 грудня 2016 }} // {{ЕІУ|9|822}}
* Стороженко І. ''Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у визвольній війні українського народу середини XVII століття''. Книга перша. Воєнні дії 1648—1652&nbsp;рр.&nbsp;— Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського державного університету, 1996.
* ''Документы об освободительной войне украинского народа 1648-54 гг'' / Институт Истории АН УССР Архивное Управление При Совете Министров УССР&nbsp;— К., 1965.
* ''Mała Encyklopedia Wojskowa'' /Wydanie I, 1967.
* Widaćki J. ''Kniaź Jarema''.&nbsp;— Katowice, 1985.

== Посилання ==
*

{{Старокостянтинів}}
{{Хмельниччина}}
{{добра стаття}}

[[Категорія:Битви Хмельниччини|К]]
[[Категорія:Битви в Україні|К]]
[[Категорія:Битви Польщі|К]]
[[Категорія:Битви XVII століття|К]]
[[Категорія:Польсько-українські битви|К]]
[[Категорія:1648 в Україні]]
[[Категорія:Старокостянтинів]]
[[Категорія:Конфлікти в 1648]]
[[Категорія:Битви 1648]]
[[Категорія:Битви в Хмельницькій області]]