Перегляд вихідного коду сторінки Броди

{{Otheruses|тип=НП|Броди (значення){{!}}Броди}}
{{НП України
| назва              = Броди
| прапор             = Flag of Brody.png
| герб               = Brody COA.svg
| опис прапора       = Прапор Бродів
| опис герба         = Герб Бродів
| зображення         = {{Photomontage|position=center
 | photo1a           = Brody, Lviv Oblast, Ukraine - panoramio (7).jpg
 | photo2a           = Броди - майдан Свободи, 3.jpg
 | photo2b           = Бродівська синагога, вул. Гончарська, 12.jpg
 | photo3a           = Brody hotel.jpg
 | photo3b           = 1.Адмінбудинок у м. Броди.JPG
 | photo4a           = М. Броди. Палац Тишкевичів (поч. ХХ століття).jpg
   | size            = 292
   | spacing         = 3
   | color           = #FFFFFF
   | border          = 0
   }}
| опис зображення    = 
| район              = [[Золочівський район|Золочівський]]
| громада            = [[Бродівська міська громада]]
| код КОАТУУ         = 4620310100
| магдебурзьке право = [[1584]]
| регіон             = [[Львівська область]]
|перша згадка = {{Дата з віком|1084}}
| засновано          = [[1084]]
| статус             = [[1584]]
| населення          = {{зменшення}} {{Formatnum:23134}} <small>(01.01.2022)</small><ref>[http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 року: статистичний збірник] / За редакцією М.&nbsp;Тімоніної, відповідальний за випуск О.&nbsp;Вишневська.&nbsp;— Київ: Державна служба статистики України, 2022.&nbsp;— С. 32.&nbsp;— 83 с.</ref>
| агломерація        =
| площа              = 13,826<ref name="площа"/>
| густота            = 1252,48 <small>(01.01.2017)</small>
| поштові індекси    = 80600, 80601, 80603
| код                = 3266
| координати         = {{coord|50|4|41|N|25|9|15|E|scale:30000|display=inline,title}}
 | lat_deg = 50 | lat_min = 4 | lat_sec = 41
 | lon_deg = 25 | lon_min = 9 | lon_sec = 15
| висота             = 227<ref name="погода"/>
| водойма            = р. [[Бовдурка]], [[Суховілка]]
| станція            = [[Броди (станція)|Броди]]
| відстань           =
| залізниця о        = 93
| ref-залізниця о    =
| автошлях о         = 102
| ref-автошлях о     =
| фізична о          = 100
| ref-фізична о      =
| залізниця с        = 482
| фізична с          = 469
| автошлях с         = 535
| міста-побратими    = [[Вольфратсгаузен]], [[Бендорф]], [[Брайтшайд|Брайтшайд (Гессен)]], [[Белжице]], [[Жихлін]], [[Моґільно]], [[Волув]], [[Білокуракине]], [[Шаштін-Страже]], [[Стрижівський повіт]]
| день міста         = друга неділя вересня
| адреса             = 80600, Львівська обл., Золочівський р-н, м. Броди, [[Площа Ринок (Броди)|пл. Ринок]], 20
| вебсторінка        = http://mrbrody.gov.ua
| мер                = Белей Анатолій Андрійович
|етнікон             = бро́дівчанин<br/>бро́дівчанка<br/>бро́дівчани<br/>брідчани
}}
'''Бро́ди'''&nbsp;— [[Міста України (за населенням)|місто]] на [[Західна Україна|заході]] [[Україна|України]], розташоване на північному сході [[Львівська область|Львівської області]] у [[Золочівський район|Золочівському районі]]. Свого часу один із найбільших торгових осередків [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]], «вільне місто». Адміністративний центр колишнього [[Бродівський район|Бродівського району]], ліквідованого [[17 липня]] [[2020]] року під час [[Адміністративно-територіальна реформа в Україні|адміністративно-територіальної реформи]] у відповідності до постанови [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]] від 17 липня 2020 року №&nbsp;807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»<ref>{{ПВРУ-807-IX}}</ref>.

== Назва ==
Своїй назві місто завдячує болотистій місцевості та переправам ([[Брід|бродам]]), які здавна тут існували. Через Броди протікає річка [[Суховілка]]&nbsp;— права притока річки [[Бовдурка|Бовдурки]] (басейн [[Прип'ять|Прип'яті]]), яка часто пересихає, а іноді буває повноводною<ref name="ІМ"/>.

Початково місто мало назву Любич, назване так у [[XVI століття|XVI столітті]] белзьким воєводою Станіславом Жолкевським [[герб]]у [[Любич]], але ця назва не прижилася, оскільки з часом перейняла назву сусіднього села Броди, а село стало називатися [[Старі Броди|Старими Бродами]]<ref name="ІМ"/>.

Жартівливі назви&nbsp;— «Галицький Єрусалим», «[[Трієст]] на континенті»<ref>''[[Созанський Іван|Созанський І.]]'' З минувшини міста Бродів…&nbsp;— С. 1.</ref>.

== Символіка ==
Міська громада Бродів переймала геральдичні сюжети власників міста, зокрема при [[Жолкевські|Жолкєвських]] використовувався його родинний герб «[[Любич (герб)|Любич»]], при [[Конецпольські|Конєцпольських]]&nbsp;— герб «[[Побуг (герб)|Побуг»]], при [[Собеські|Собеських]]&nbsp;— герб «[[Янина (герб)|Яніна»]] та при [[Потоцькі|Потоцьких]]&nbsp;— герб «[[Пилява (герб)|Пилява»]].

У [[1779]]—[[1880]] роках на міській печатці Бродів з'явився напис [[Латинська абетка|латиницею]], що перекладається, як Магістрат Вільного Міста Броди ({{lang-lat|Magistratus Liberae Civitatis Brody}}), а від початку [[XVIII століття]] й до [[1939]] року на печатках міста фігурує родовий [[Пилява (герб)|герб Потоцьких «Пилява»]]. Під час німецької окупації [[1941]]—[[1944]] роках міська печатка взагалі не мала ніяких символів, а лише у центрі кола діаметром 33&nbsp;мм горизонтально у 6 рядків був вміщений напис [[Німецька мова|німецькою]] та [[Українська мова|українською]] [[мова]]ми: «GENERAL/GOUVERNEMENT/STADT/BRODY/МІСТО/БРОДИ». За радянських часів, питання про геральдичні символи міста не підіймалося аж до [[1984]] року, оскільки застосування інших знаків, зображень, символів на печатках, крім державного [[Герб СРСР|герба СРСР]], було заборонено радянським законодавством<ref name="Символи міста Броди"/>.

З нагоди святкувань 900-ліття Бродів, у [[1984]] році архітектором [[Руцький Ярослав Васильович|Ярославом Руцьким]] була розроблена емблема міста. Вона являла собою архітектурне зображення частини міської стіни з вежею та брамою над рікою. У верхній частині емблеми було вміщено рік заснування міста&nbsp;— 1084. Цей символічний знак можна побачити на пам'ятному дорожньому знаку при в'їзді в місто з боку [[Львів|Львова]]<ref name="Символи міста"/>.

[[6 березня]] [[1997]] року був затверджений сучасний герб міста, автором якого виступив історик, голова [[Українське геральдичне товариство|Українського геральдичного товариства]] [[Гречило Андрій Богданович|Андрій Гречило]]. Архітектурне зображення нового герба Бродів можна бачити на символічній брамі міста, встановленій на [[Площа Привокзальна (Броди)|Привокзальній площі]] перед виходом з будівлі [[Броди (станція)|місцевого вокзалу]].

{{main|Герб Бродів}}
{{main|Прапор Бродів}}

<gallery>
Файл:POL Buczacz COA.svg|Герб «Пилява»&nbsp;— символ Бродів до 1939 року
Файл:Знак Броди 1084 2.jpg|Пам'ятний знак «Броди—1984» при в'їзді до міста з боку Львова
Файл:Brody, Lviv Oblast, Ukraine - panoramio (235).jpg|Герб Бродів 1997 року на символічній брамі міста (Привокзальна площа)
</gallery>

== Географія ==
Місто розташоване в межах [[Бродівська рівнина|Бродівської рівнини]], через його південну частину протікає невелика річка [[Бовдурка]] (права притока [[Стир]]у). Характерною особливістю рельєфу є велика кількість піщаних горбів, дюн, більшість яких закріплена лісами. Броди знаходяться у межах Західно-Української лісостепової фізико-географічної провінції.

В околицях Бродів до [[1918]] року проходив державний кордон між [[Австро-Угорська імперія|Австро-Угорською]] та [[Російська імперія|Російською]] імперіями. Таке специфічне розташування Бродів здавна робило місто своєрідною [[вільна економічна зона|вільною економічною зоною]], де бурхливо розвивалася міжнародна торгівля.

[[Помірний кліматичний пояс|Клімат помірно-континентальний]] та досить вологий: м'яка з відлигами зима, волога весна, тепле літо, тепла суха осінь. В середньому щороку випадає 742 мм опадів. Середня температура найхолоднішого місяця&nbsp;— 4,3°С, найтеплішого +18,7°С. Переважають західні і південно-західні вітри.

У місті розташований парк «[[Райківка]]».

Зростають ботанічні пам'ятки природи місцевого значення: «[[Дуб свідок (Броди)|дуб свідок»]], [[Конвалія (пам'ятка природи)|конвалія звичайна]], також поблизу міста розташовані ботанічні заказники [[Кемпа (ботанічний заказник)|Кемпа]] та [[Макітра (заказник)|Макітра]].

У Бродах більше 143 вулиць, у тому числі 2 площі, 1 майдан та 1 сквер<<ref>А чи Ви знаєте, що… // Брідські вісті.&nbsp;— Броди: січень 2017.&nbsp;— №&nbsp;3 (6).&nbsp;— С. 4.</ref>.

{{main|Вулиці Бродів}}

'''Місцевості:'''

{{div col|2}}
* [[Білі Казарми]]
* [[Великі Фільварки (місцевість)|Великі Фільварки]]
* [[Малі Фільварки (місцевість)|Малі Фільварки]]
* [[Місто (місцевість)|Місто]]
* [[Старі Броди]]
* [[Червоні Казарми (Броди)|Червоні Казарми]]
* [[Шваби (місцевість)|Шваби]]
* [[Островчик]]
{{div col end}}

== Історія ==
{{main|Історія Бродівщини|Хронологія Бродів}}

=== Перші поселення ===
На південно-східній околиці [[Старі Броди|Старих Бродів]]&nbsp;— в урочищі Заставки, на північно-східному схилі лівого берега річки [[Суховілка|Суховілки]], під час археологічної розвідки краєзнавця І.&nbsp;Богдана, було виявлено багатошарове поселення та матеріали доби [[мезоліт]]у, [[Висоцька культура|висоцької]] і [[Вельбарська культура|вельбарської]] [[Археологічна культура|культур]], а також [[Київська Русь|давньоруської доби]] XII—XIII століть)<ref name="АПБР"/>.

На північно-східній околиці Старих Бродів&nbsp;— в урочищі Горби, на південному схилі правого берега річки Суховілки, під час археологічної розвідки краєзнавця І.&nbsp;Богдана, було виявлено багатошарове поселення доби пізнього [[палеоліт]]у, зокрема, знайдено численні скребки, різці, ножі та інші зразки крем'яних виробів. Беручи до уваги те, що на суміжних територіях були знайдені аналогічні артефакти, то можна припустити, що вони використовувалися як допоміжний інструмент при полюванні на північного оленя, збиральництві та рибальстві і датовані приблизно в межах 10000—7000 років до Різдва Христового. Також тут виявлено поселення висоцької та [[Лука-райковецька культура|райковецької]] культур, [[Київська Русь|Київської Русі]] (XII—XIII століть)<ref name="АПБР"/>.

На східній околиці міста, північно-західніше від так званого «Київського мосту», на невеликому мисі серед заболоченої заплави Дітківецького потоку, під час археологічної розвідки В.&nbsp;Левуса на початку [[1980-ті|1980-х]] років, було виявлено поселення висоцької культури та Київської Русі XII—XIII століть<ref name="АПБР"/>.

У східній частині міста&nbsp;— в урочищі Бугаї, серед заболоченої місцевості розвідкою краєзнавця [[Чобіт Дмитро Васильович|Дмитра Чобота]], були виявлені залишки давньоруського броду, що був завширшки 6 метрів та завдовжки близько 40 метрів, а також фрагменти керамічного посуду XII—XIII століть<ref name="АПБР"/>.

Під час археологічних досліджень у 2017 році в урочищі Заставки було виявлено поселення [[Кам'яна доба|кам'яної доби]], а також поховання Висоцької культури. Скоріш за все, поблизу було й поселення цієї ж культури, але його не було виявлено, найімовірніше, що його знищено навколишньою забудовою. Натомість, в урочищі За Коморою, поблизу залізничної колії, виявлено поселення висоцької культури. Розкопки в урочищі На Валах та знахідка срібного римського [[Денарій|денарія]] [[Марк Аврелій|Марка Аврелія]] (161—180 років) на присадибних ділянках поблизу північного міського оборонного валу XVII століття<ref name="АПБР"/>, свідчать про те, що вже тоді існували торговельні відносини (зв'язки) між місцевими племенами [[Готи|готів]] та [[Римська імперія|Римською імперією]]<ref name="Грушівський"/><ref name="Грушівський1"/>. Тоді ж само в урочищі Горбки виявлено поселення [[Черняхівська культура|черняхівської культури]]<ref name="АБР"/>. Численні знахідки поселень ранньослов'янських племен II—IV століть дають підставу твердити, що в клині між Заставками та золочівським та підкамінським шляхами існували давні поселення і саме з них починається історія давніх Бродів.

=== У часи Київської Русі ===
В період [[Київська Русь|Київської Русі]] на території Бродів вже існувало поселення, вперше згадане у «[[Повчання Володимира Мономаха|Повчанні Володимира Мономаха своїм дітям»]] ([[1084]]). Тут відбулися дві великі зустрічі між київським, на той час чернігівським, князем [[Володимир Мономах|Володимиром Мономахом]] та волинським&nbsp;— [[Ярополк Ізяславич|Ярополком Ізяславичем]] ([[1084]], [[1085]]). Є підстави твердити, що ця подія відбулась саме на території Старих Бродів, в урочищі «Під Коморою».

Вважається, що у [[1241]] році Броди були знищені татарськими ордами хана [[Батий|Батия]], але безпосередніх доказів (писемних згадок чи археологічних знахідок), котрі підтверджували б цей факт немає.

=== У часи Литовської держави ===
Доля поселення Броди тривалий час була пов'язана з [[Олеський замок|Олеським замком]]. Після смерті короля Русі [[Юрій II Болеслав|Юрія II Болеслава]] у [[1340]] році, Олеський замок та навколишні землі, до яких належало й поселення Броди, у [[1340]] році зайняв литовсько-руський князь [[Любарт-Дмитро]]. У [[1366]] році Олеський замок, разом з округою загарбаний польським королем [[Казимир III Великий|Казимиром Великим]] та до [[1382]] року перебував у власності польських та угорських королів, але пізніше відвойований Любартом. У війні, яку розпочав великий литовський князь [[Свидригайло Ольгердович|Свидригайло]], брат короля [[Владислав II Ягайло|Ягайла]], з метою заволодіння [[Поділля]]м, тоді Олеський замок відіграв важливу роль у захисті навколишніх земель від [[Експансія|експансії]] Польщі на схід. Останнім захисником замку був Олеський староста Івашко Прислужич з Рогатина, котрий чітко керував обороною твердині від польської навали. Після тривалої облоги замку польськими військами, наприкінці [[1432]] року, твердиню було здобуто.

У [[1432]] році Брідщину, як складову частину колишнього Королівства Русі, було прилучено до новоствореного [[Руське воєводство|Руського воєводства]] у [[Королівство Польське (1385—1569)|Королівстві Польському]], а саме поселення Броди відійшло до його [[Львівська земля|Львівської землі]].

=== Королівство Польське ===
==== Місто у власності Сененських ====
У [[1441]] році польський король [[Владислав III Варненчик]] привілеєм надав [[шляхтич]]у [[Ян з Сенна і Олеська|Іоану Сененському]] за вірну службу та оборону руських земель від татар у володіння землі так званого «Олеського [[ключ (територія)|ключа»]], у тому числі й село Броди.

По смерті Іоана Сененського у [[1477]] році населений пункт відійшов до його сина Петра. В нього було дві дочки, які по смерті батька продали частину своїх володінь разом з Бродами дружині воєводи Подільського [[Мартин Каменецький|Мартина Каменецького]], що було узаконено добровільною угодою, укладеною у [[Львів|Львові]] [[1511]] року. По смерті Мартина Каменецького у [[1540]] році та його дружини у 1578 року, у права власності на ці володіння вступили троє їхніх синів, а після розподілу земель між братами, Броди дісталися Іоану та Альберту (Войтеку). Брати вели надто розпустне життя і 1580 року через значні борги вимушені були продати частину володінь (у тому числі й Броди) воєводі белзькому [[Станіслав Жолкевський (старший)|Станіславові Жолкевському]].

==== Місто у власності Жолкевських ====
Новий власник цих володінь, для убезпечення від набігів татар, вирішує між селами [[Старі Броди|Броди]] та [[Лагодів (Золочівський район)|Лагодів]] на острові (нині&nbsp;— [[Вулиця Островчик (Броди)|Островчик]] знаходиться у межах міста), що розташовувався посеред ставу Копень (на думку [[Чобіт Дмитро Васильович|Дмитра Чобота]], цей став міг входити до складу системи ставів, які давніше сприймали як [[Амадоцьке озеро]]<ref>''[[Чобіт Дмитро Васильович|Чобіт Д.]]'' Клавдій Птоломей і Амадоцьке озеро // [[Пам'ятки України (журнал)|Пам'ятки України]].&nbsp;— Київ, 2013.&nbsp;— №&nbsp;10 (230) (жовтень).&nbsp;— С. 49.</ref>) спорудити замок. Поряд новий дідич вирішив закласти місто, яке пізніше, як і замок постановив назвати [[Любич (герб)|Любичем]]&nbsp;— за назвою родинного гербу [[Жолкевський|Жолкевських]]<ref name="ІС2"/>; будувати костел святого Станіслава<ref>''Barącz S.'' Wolne miasto handlowe Brody…&nbsp;— S. 6.</ref>. Нова назва населеного пункту швидко поширилося на все поселення, знане колись, як Броди, а поселення, що існувало до спорудження замку&nbsp;— стали Старими Бродами.

[[22 серпня]] [[1584]] року Любич отримав німецьке або [[магдебурзьке право]] й статус міста за привілеєм польського короля [[Стефан Баторій|Стефана Баторія]], виданого в [[Люблін]]і. Цей привілей також надавав місту право тричі на рік проводити міські [[Ярмарок|ярмарки]], а також ним передбачалося проведення торгів двічі на тиждень&nbsp;— у п'ятницю та неділю. Місто звільнялося від сплати «[[Мостове|мостового]]» та «гребельного» зборів, але залишився митний збір на користь короля та [[Річ Посполита|держави]]<ref>''Barącz S.''Wolne miasto handlowe Brody…&nbsp;— S. 7.</ref>.

[[1586]] року мешканці міста отримали від дідича [[Станіслав Жолкевський (старший)|Станіслава Жолкевського]] право будуватися біля замку, користуватися «…після потреби з панських наділів: сіножатей, [[Рілля|ріллі]], дібров тощо». Місто розташовувалося на перетині торгових шляхів. Упродовж 1590—1660-х років його відвідали представники понад сотні населених пунктів як з коронних, так і литовських воєводств Речі Посполитої, а також із земель, що перебували під контролем Османської імперії<ref>''Ю.&nbsp;О.&nbsp;Турега'' [https://drive.google.com/file/d/1hWOp1eYx7y1JSVXIAaLCWiqYxPEAgsKC/view Місто Броди як торговий центр наприкінці XVI&nbsp;— в середині XVII ст.] // Історія торгівлі, податків та мита.&nbsp;— №&nbsp;1–2 (17—18).&nbsp;— 2018.&nbsp;— С. 56—72.&nbsp;— ISSN 2309-7205.</ref>.

З-поміж кількох національних громад міста, лише єврейська змогла успішно розвиватися та збільшуватися, настільки, щоби на довгі літа істотно впливати на економічний, культурний та освітній розвиток міста, і завдяки цьому за містом закріпилася назва «Галицького Єрусалиму».

Містом керувала міська рада, один із [[райці]]в призначався С.&nbsp;Жолкевським, інші&nbsp;— обиралися населенням міста. По смерті Станіслава Жолкевського у [[1588]] році Любич разом з навколишніми селами перейшло у спадок його сину Миколаю, який засновує католицьку парафію у межах власних володінь та поширює її вплив на населення міста. По смерті Миколая у [[1597]] році, маєтками Жолкевських управляє його вдова Анна, що залишилася з чотирма дітьми. На їхнє прохання польський король [[Сигізмунд III Ваза]] на Варшавському Соймі [[20 березня]] [[1597]] року підтвердив привілей даний Любечу Стефаном Баторієм.

Нова назва міста не закріпилась, оскільки за нетривалий період часу її витіснила популярна назва сусіднього села&nbsp;— Броди<ref name="ІС2">''Созанський І.'' З минувшини міста Бродів…&nbsp;— С. 2.</ref>. Про це згадується в записках Анни Жолкевської «до костелу Бродського», датованих [[20 грудня]] [[1598]] року.

==== Місто у власності Конєцпольських ====
У 1614 році, один з синів Анни&nbsp;— дідич [[Лукаш Жолкевський]] видав привілей, яким розширив права [[Міщанство|міщан]]. 1629 року місто змінило власника і ним став воєвода сандомирський [[Конєцпольський Станіслав|Станіслав Конєцпольський]], який отримав місто частково задарма, частково&nbsp;— придбав за 500000 злотих разом з іншими поселеннями від Л.&nbsp;Жолкевського, який не мав нащадків. Новий власник міста [[8 квітня]] [[1629]] року видав привілей, яким підтвердив попередні права і свободи міщан, але й трохи їх розширивши. Зокрема, зменшив кількість поборів на користь власника міста, населення звільнялося від десятини. Для поповнення міської скарбниці встановлювалися ярмарки на свята [[Святий Юрій|святого Юра]] та на [[Велика П'ятниця|святу П'ятницю]]<ref>''Гудима Ю.'' Чи існувала підкарпатська дорога транзитної торгівлі між Сходом та Заходом у IX–X ст.? // Брідщина: Літературно-краєзнавчий журнал.&nbsp;— 1993.&nbsp;— ч. 2.&nbsp;— С. 12—13.</ref>.

Через брак місцевих пасовищ С.&nbsp;Конєцпольський дозволив міщанам користуватися його власними пасовищами. Його стараннями започатковано виготовлення шовкових тканин та споруджено підприємство з виготовлення селітри, а також завдяки великим плантаціям винограду міщани мали вино, як для власного споживання, так і на продаж.

Власник Бродів вирішив власним коштом укріпити місто. Так, за сприяння дідича король Владислав IV Ваза 11 березня 1633 року подає на королівський сойм у Кракові привілей для Бродів, яким надав місту німецьке (магдебурзьке) право у тому обсязі, у якому його мали тогочасні великі польські міста. Міська дума мала право власною печаткою засвідчувати судові рішення. Місцеві цехи у своїх правах і свободах прирівнювалися до аналогічних львівських, люблінських та краківських, а бродівські ярмарки&nbsp;— з люблінськими та [[Торунь|торунськими]]. Торговельний шлях з Волині, Полісся, Київщини до Польщі мав прямувати через Броди, де торговці зі своїми товарами мали перебувати три доби, тобто місто отримало так зване «право складу», котрим дозволялося також проводити дрібногуртову торгівлю цими товарами. Місцеві торговці пожиттєво звільнялися від сплати [[Мостове|мостового]] і гребельного мит (на пограничне мито цей дозвіл не розповсюджувався) та на 15 років від збору у міську скарбницю Бродів.

Стараннями Великого гетьмана коронного С.&nbsp;Конєцпольського [[31 травня]] [[1637]] року у місті був відкритий навчальний заклад «Академія Бродська», у якій викладали професори [[Ягеллонський університет|краківського університету]]. Для пожвавлення торгівлі запросив до міста купців-[[шотландці]]в, [[Вірмени|вірменів]], [[грек]]ів. Сприяв укріпленню міста валом, муром, частоколом; перетворенню міських укріплень на потужну [[цитадель]], збудовану за зразками нового на той час [[Нідерланди|голландського]] [[фортифікація|фортифікаційного]] мистецтва. У її проектуванні ймовірно брали участь [[Гійом Левассер де Боплан|Ґійом де Боплан]] та [[Андреа дель Аква]] (автори відомого замку в сусідніх [[Підгірці (Бродівський район)|Підгірцях]]). Майбутній Гетьман [[Богдан Хмельницький]] від [[1633]] року перебував на службі у [[Великий гетьман коронний|великого коронного гетьмана]] С.&nbsp;Конєцпольського, отримав помешкання в Бродах. Під час оглядин новозбудованого [[Бродівський замок|бродівського замку]] у [[1633]] році, на які була запрошена місцева шляхта, Хмельницький необачно висловився щодо фортеці, що «…гарний замок, але збудований людськими руками, ними ж може бути і здобутий», розгнівивши цим С.&nbsp;Конєцпольського<ref>''Львова І.'' Нема чого нам добра сподіватись від Москви // Моя сповідь.&nbsp;— 2014.&nbsp;— №&nbsp;1 (25).&nbsp;— С. 17.</ref>.

Броди були збудовані як [[Ідеальне місто|ідеальне місто-фортеця]], де всі вулиці паралельно-перпендикулярні. Для розбудови міста власники запрошували сюди купців різних національностей: у XVII столітті в Бродах, крім українців та поляків, мешкали також євреї, вірмени, греки та шотландці, про що свідчать записи в актових книгах.

Брідська твердиня постала в західній околиці міста, з протилежного боку її захищали болота й ставки та була яскравим прикладом оборонної споруди раннього [[бароко]]. У плані це був п'ятикутник, оточений глибоким земляним ровом. Укріплення складалися з 5 [[бастіон]]ів та [[Куртина|куртин]] з [[каземат]]ами всередині валів, виконаними з цегли та каміння (загалом було 75 казематів). Бастіони простотою своєї будови нагадували аналогічні споруди вже згаданого Підгорецького замку.

В'їзд до замкової брами з боку міста здійснювався через [[підйомний міст]]. Фасади казарм з боку дитинця були старанно виконані з каменю. Ритм подвійних [[Пілястри|пілястр]] і [[Аркада (архітектура)|аркад]] між ними, вписані в них вікна й оздоблені [[рустик]]ою [[портал]]и нагадували італійські зразки. Приміщення в [[казарма]]х, під хрестовими [[склепіння]]ми (збереглися до нашого часу) мали [[Анфілада|анфіладне]] сполучення (в шестигранних бастіонах склепіння були пальмові). Комендант фортеці мешкав у дерев'яному будинку на території замку.
[[Файл:Фрагмент карти України Гійома де Боплана 1648 року.png|ліворуч|міні|Броди та околиці (фрагмент Генеральної мапи України Гійома де Боплана, 1648 рік)]]
Відчуваючи наближення своєї смерті, Станіслав Конєцпольський у присутності католицького священика [[11 березня]] [[1646]] року склав заповіт, за яким зобов'язав свого сина [[Олександр Конецпольський|Олександра]] спорудити у місті католицький костел, у якому мали бути поховані тлінні рештки представників родини коронного гетьмана. На відправу Служби Божої за душі померлих, його вдова Зофія Людвіка з [[Опалінські|Опалінських]] заповіла 1000 червінців золотих. Того ж дня С.&nbsp;Конєцпольський відійшов у вічність, а церемонія поховання відбулася 30 квітня та пройшла з великою помпезністю.

Олександр Конєцпольський був людиною відважною, запальною та жорстокою. Свою жорстокість проявляв до українського народу та козаків, зокрема, після придушення виступів заколотників бунту наказував четвертувати, вішати, садити на палю, а також за непослух все поселення перетворити на попіл. Під час [[Хмельниччина|Хмельниччини]] О.&nbsp;Конєцпольський придушив виступ українського населення у [[Старокостянтинів|Костянтинові]]. Через ці події [[Хмельницький Богдан|Богдан Хмельницький]] скеровує на [[Дубно]] й околиці селянсько-козацькі загони під орудою козацьких полковників [[Данило Нечай|Данила Нечая]], [[Небаба Мартин|Мартина Небаби]] та Ступи, що поверталися після [[Пилявецька битва|битви під Пилявцями]], а селянсько-козацькі війська на чолі з [[Хмельницький Богдан|Богданом Хмельницьким]] з-під [[Збараж]]у направляються під Броди. Місто-фортецю було узято в облогу, що тривала близько 8 тижнів. Під час штурму місто зазнало значних руйнувань, натомість замок вцілів з незначними ушкодженнями, а козакам Хмельницького віддали полонених татар<ref>''Majewski W.'' Nieczaj (Neczaj) Daniło h. Pobóg z odmianą (zm.&nbsp;1651) // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Wrocław&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;— Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984.&nbsp;— T. XXII/4, zeszyt 95.&nbsp;— S. 721. {{ref-pl}}</ref>. Міщани Бродів в основному не підтримали вояків Хмельницького.

У [[1651]] році, довідавшись про приїзд дідича до міста, вирішили влаштувати урочисту зустріч. Але, оскільки міська скарбниця була порожньою та ще й мала борги, міські райці звернулися до «панів елєктів», щоб порадитися, звідки взяти кошти. Ті визнали, що найважливішим є видаток щодо приїзду пана, та постановили стягнути з міщан [[шос]]&nbsp;— надзвичайний податок. Для схожої зустрічі пана у [[1663]] році (сподівалися на повернення Станіслава Яна Конецпольського з-за кордону) заставили кам'яниці купців-шотландців: дім, який раніше був власністю Александра Рейди за 60 злотих, також мешкання Сімсона, який вже був відсутній у місті<ref>''Созанський І.'' З минувшини міста Бродів…&nbsp;— С. 8.</ref>.

Вибори війта, його заступника, лавників (присяжних), райців (консулів) у першій половині XVII століття відбувалися в місті, зокрема, у XVII столітті о дев'ятій ранку наступного дня після католицького [[Процесія Трьох Королів#У Польщі|свята Трьох Королів]] та служби в костелі за участі всієї громади. Як правило, у приміщенні ратуші, на випадок зайнятої ратуші&nbsp;— деінде, наприклад, у приміщенні [[Плебанія|плебанії]]. Завжди проходили за присутності дідичного урядника&nbsp;— старости чи [[бургграф]]а<ref>''Созанський І.'' З минувшини міста Бродів…&nbsp;— С. 3.</ref>. Наприкінці XVII століття вибори лавників належали лише райцям, війту<ref>''Созанський І.'' З минувшини міста Бродів…&nbsp;— С. 6.</ref>.

Як в інших тодішніх галицьких містах, реальну владу в місті мали [[підстароста]], міщани, які мали «зв'язки» з двірськими підданими дідича. Зокрема, 1642 року колишній бургграф Бродівського замку Пйотр Коцельський<ref>в книзі Коцельский</ref> мав конфлікт з війтом Марціном Пленардовичем. Останній вніс «протестацію» (позов) дідичу, який доручив розібратися у конфлікті підстарості Млоховському. Коцельський вважав такий порядок нелегальним, посилаючись на привілеї міщан, плебісцити, магдебурзьке право тощо. Підстароста відповів, взявшись за бік, щоб витягнути шаблю: У мене право в голові… Мовчи, с…й сину, хлопе…<ref>''Созанський І.'' З минувшини міста Бродів…&nbsp;— С. 5.</ref>.

Наприкінці березня 1659 року у [[Підгірці (Золочівський район)|Підгірцях]] раптово помирає<ref name="П5">''А.&nbsp;Przyboś'' Koniecpolski Aleksander h. Pobóg (1620—1659)…&nbsp;— S. 515.</ref> Олександр Конєцпольський, звідки його тіло було перевезене та поховане у Бродах<ref>''[[Баронч Садок|Barącz S.]]''Wolne miasto handlowe Brody…&nbsp;— S. 46. {{ref-pl}}</ref>.

Його син Станіслав Ян Конєцпольський, виконав заповіт свого діда та спорудив у Бродах камінний костел, де з часом перепоховав тлінні рештки свого батька, матері та інших родичів. [[31 жовтня]] [[1669]] року у [[Краків|Кракові]] були підтверджені усі права та привілеї міста, а за два тижні, [[14 листопада]] [[1669]] року було отримано привілей для брідського столярного цеху. Він суттєво зміцнив міські фортечні укріплення, чим у значній мірі захистив мешканців навколишніх сіл від нападів турецько-татарських загонів.

[[1676]] року в місті оселилася велика вірменська громада та ченці з [[Підкамінь (селище)|підкаміньського]] [[Монастир походження дерева Хреста Господнього|домініканського монастиря]], рятуючись від нападів турецько-татарських загонів. С.&nbsp;Конецпольський маючи у планах залишення ченців у Бродах, [[3 березня]] [[1678]] року жертвує місце під забудову майбутнього костелу Святого Станіслава та 30000 [[Червоний злотий|червоних злотих]].

==== Місто у власності Собеських ====
Не маючи нащадків краківський [[каштелян]] [[Станіслав Ян Конецпольський]] [[22 серпня]] [[1682]] року складає заповіт, за яким Броди з навколишніми селами переходять у власність, тобто дарує свої маєтності сину короля [[Ян III Собеський|Яна III Собеського]]&nbsp;— молодому королевичу [[Якуб Людвік Собеський|Якубу Людвіку Собеському]]<ref>''Link-Lenczowski A.'' Potocki Józef h. Pilawa (1673—1751) // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Wrocław&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;— Gdańsk&nbsp;— Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983.&nbsp;— T. XXVIII/1.&nbsp;— Zeszyt 116.&nbsp;— S. 70. {{ref-pl}}</ref><ref>''Poraziński J.'' Sobieski Jakub Ludwik h. Janina (1667—1737) // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków: Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 2000.&nbsp;— T. XXXIX/4, zeszyt 163.&nbsp;— S. 494. {{ref-pl}}</ref>. З цим був незгодний його дядько [[Ян Олександр Конецпольський]], який двічі нападав на Броди та захоплював замок. Любельський трибунал вироками [[1700]] та [[1714]] років наказав йому покинути замок та відшкодувати нанесені ним збитки, а також його було засуджено на [[вигнання]]. За часи володіння Собєськими містом відомо, що 1690 року Броди прийняли вигнаних з Молдови єпископів Баковських.

1696 року помирає король [[Ян III Собеський]] і вже по його смерті турецько-татарські загони спустошили Волинь та пограбували Броди, при цьому не зустрівши сильного супротиву з боку місцевого населення. Пізніше через пожежу вигоріла значна частина міста, у тому числі й костел з дзвіницею. Костел було відновлено 1699 року, а 4 червня того ж року королевич Якуб Собеський видав грамоту, якою надавалися певні привілеї місцевим [[Юдеї|євреям]], зокрема за ними закріплювалася уся промисловість, торгівля, власне самоуправління, а також вони звільнялися від частини різних зборів та податків до місцевої скарбниці<ref>{{книга|автор = Кісь Я., Уваротов С.|частина = Броди|посилання частина = |заголовок = [[Історія міст і сіл Української РСР]]: У 26 т. Львівська область|оригінал = |посилання = http://history.org.ua/LiberUA/IMSU_LvivObl_1968/IMSU_LvivObl_1968.pdf|відповідальний = [[Маланчук Валентин Юхимович|Маланчук В.&nbsp;Ю.]] (голова редколегії), Гнидюк М.&nbsp;Я., [[Дудикевич Богдан Корнилович|Дудикевич Б.&nbsp;К.]], [[Івасюта Михайло Кирилович|Івасюта М.&nbsp;К.]], [[Крип'якевич Іван Петрович|Крип'якевич I.&nbsp;П.]], [[Огоновський Володимир Петрович|Огоновський В.&nbsp;П.]], [[Олексюк Мирослав Миронович|Олексюк М.&nbsp;М.]], Пастер П.&nbsp;I. (відповідальний секретар редколегії), Сісецький А.&nbsp;Г., [[Смішко Маркіян Юліанович|Смішко М.&nbsp;Ю.]], Челак П.&nbsp;П., [[Чугайов Володимир Петрович|Чугайов В.&nbsp;П.]]|видання = |місце = Київ|видавництво = [[Головна редакція УРЕ]] [[АН УРСР]]|рік = 1968|том = |сторінки = 116—132|сторінок = |серія = |isbn = |тираж = }}</ref>.

==== Місто у власності Потоцьких ====
[[4 вересня]] [[1703]] року королевич [[Якуб Людвік Собеський|Якуб Собєський]] за борги передав місто та брідський замок у власність [[Ґабріель фон Виховський|графа Габріеля Виховського]], а той вже 8 січня 1704 року продав цю маєтність маршалові трибуналу коронного і [[Київське воєводство|київському воєводі]] [[Юзеф Потоцький (гетьман)|Юзефу Потоцькому]]. [[8 травня]] [[1704]] року Юзеф Потоцький, як новий власник Бродів, урочисто в'їхав до міста.

У [[1709]] році, під час [[Північна війна в Україні|Північної війни]], місто було окуповане російською армією. Під час короткого перебування російські вояки спричинили великої шкоди місцевому населенню. Так, [[1711]] року скориставшись відсутністю власника міста Юзефа Потоцького (перебував при таборі [[Карл XII|Карла XII]] в [[Османська імперія|Османській імперії]]), під час ярмарку на Броди напали російські загони очолювані Голинським і Оранським та зайняли місто разом з замком. По поверненню Потоцького з Північної війни до Бродів, місто було відвойоване польським військом.

[[1715]] року місто вигоріло майже вщент через велику пожежу. Це пояснюється тим, що у ті часи для освітлення осель використовували відкритий вогонь, а самі хати будували з дерева та вкривали різного роду [[ґонт]]ами або ж соломою, що відповідно мало велику пожежну небезпеку. Не рятувало від вогню й те, що деякі будівлі у місті були мурованими, оскільки основна частина конструкцій залишалася дерев'яною.

У [[1734]] році Броди опинилися в епіцентрі військових дій, а саме було зайняте [[гайдамаки|гайдамацькою]] армією [[Верлан (ватажок)|Верлана]] під час одного із перших гайдамацьких [[Повстання Верлана|повстань]]<ref>''[[Гуржій Олександр Іванович|Гуржій О.]]'' [https://web.archive.org/web/20161012233922/http://www.history.org.ua/?termin=Verlan Верлан] // {{ЕІУ|1|484}}</ref>. На придушення цього повстання були підняті усі можливі військові сили Речі Посполитої, але вони виявилися недостатніми. Тоді польський уряд звернувся за допомогою до Російської Імперії і вже 1734 року поляки та росіяни розпочали спільні військові дії проти повстанців. У липні того ж року місто та Бродівська фортеця були черговий раз захоплені російським військом, на цей раз військовими підрозділами російської армії під командуванням принца [[Людвиг Груно Гессен-Гомбурзький|Людвига Вільгельма Гессен-Гомбурзького]], практично без опору<ref>{{книга|автор = [[Бантиш-Каменський Дмитро Миколайович|Бантыш-Каменский Д.]]|частина = 13-й Генералъ-Фельдмаршалъ Лудовикъ-Вильгельмъ, Принцъ Гессенъ-гомбургский|посилання частина = |заголовок = Биографии российских генералиссимусов и генерал-фельдмаршалов. Репринтное воспроизведение издания 1840 года|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Москва|видавництво = Культура|рік = 1991|том = |сторінки = |сторінок = 620|серія = |isbn = 5-7158-0002-1|тираж = }} {{ref-ru}}</ref>.

До [[1742]] року міське життя стабілізувалося, почалася відбудова міста після воєнних дій попередніх років, пожвавилася торгівля. Але знов необережне поводження з відкритим вогнем призвело до наступної великої пожежі у місті, що трапилася під час ярмарку на [[Юрій (Георгій) Змієборець|святого Юрія]] ([[6 травня]] [[1742]] року). Тоді вигоріла значна частина міста. Через те, що у Бродах були величезні склади товарів, значних збитків, що обчислювалися мільйонами золотих, зазнали місцеві та іноземні підприємці. У цій пожежі загинуло багато людей, а через збитки спричинені пожежею покинули Броди вірмени, а їх нішу у сфері торгівлі на довгих три століття зайняли місцеві євреї.

[[1748]] року Броди відвідав посол [[Османська імперія|Великої Османської імперії]]. У бродівському замку 11 березня 1748 року він мав зустріч з Потоцьким, під час якої відбулися перемовини стосовно звільнення з польського полону двох татарських високопосадовців.

У лютому [[1751]] року Юзеф Потоцький важко занедужав, а 19 травня того ж року помер у [[Залозецький замок|Залозецькому замку]]<ref>''Barącz S.'' [https://polona.pl/item/pamiatki-miasta-stanislawowa,NTY1Nzkw/68/#info:metadata Pamiątki miasta Stanisławowa].&nbsp;— S. 108. {{ref-pl}}</ref> та був похований у крипті [[Івано-Франківськ|Станіславівської]] колегіати<ref>{{SgKP|XI|193|Stanisławów}}</ref>. Наступним власником Бродів став єдиний син Юзефа&nbsp;— київський воєвода [[Станіслав Потоцький (київський воєвода)|Станіслав Потоцький]], що відзначився багатьма благодійними справами, зокрема, виділяв кошти на спорудження храмів та заснування монастирів. Також коштом нового власника Бродів у середині [[XVIII століття]] була перебудована бродівська фортеця на пізньобарокову резиденцію<ref>''Dymnicka-Wołoszyńska H.'' Stanisław Potocki h. Pilawa (1698—1760)…&nbsp;— S. 158.</ref>. Тоді біля північної куртини споруджено величний палац, а з боку міста&nbsp;— гарна брама з годинником. 1755 року в палаці відбулося весілля дочки Станіслава Потоцького&nbsp;— Теофілії з коронним стольником Фридеріком Мощинським.<ref>Barącz S. Wolne miasto handlowe Brody…&nbsp;— S. 130—139.</ref>. На той час місто адміністративно належало до [[Волинське воєводство (1566—1795)|Волинського воєводства]]<ref>''Dymnicka-Wołoszyńska H.'' Potocki Stanisław h. Pilawa (1698—1760) // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Wrocław&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;— Gdańsk&nbsp;— Łódź, 1984.&nbsp;— T. XXVIII/1, zeszyt 116.&nbsp;— S. 157. {{ref-pl}}</ref>. Станіслав Потоцький помер [[8 лютого]] [[1760]] року у Залізцях, звідки його тіло було перевезено до [[Збаразький костел і монастир отців Бернардинців|костелу оо. Бернардинів]] у [[Збараж]]і, де й відбулось його урочисте поховання. Того ж року в Бродах найімовірніше вдовою Потоцького&nbsp;— Геленою Замойською був заснований монастир [[Дочки милосердя|Дочок Милосердя]], що знаходився поблизу дерев'яного костелу святого Станіслава. У [[1763]] році тут під час «октави» свята Божого Тіла сталася велика пожежа, під час якої згоріла більша частина міста<ref>''Barącz S.'' Wolne miasto handlowe Brody…&nbsp;— S. 111.</ref>. І від того часу для спорудження будинків міщани почали більше використовувати камінь на заміну дерева, щоби таким чином убезпечити власне життя та майно на випадок пожежі.

[[20 вересня]] [[1770]] року сини Станіслава Потоцького&nbsp;— [[Юзеф Потоцький (крайчий коронний)|Юзеф]], Пйотр, Францішек Ксаверій та [[Вінцентій Потоцький (колекціонер)|Вінцентій]] Потоцькі зустрілися у Варшаві з метою розподілу маєтків, що залишилися по смерті їхнього батька. Таким чином, Броди з навколишніми землями отримав у свою власність [[Вінцентій Потоцький (колекціонер)|Вінцентій Потоцький]].

=== Австрійські монархії ===
У січні [[1771]] році розпочалися переговори Росії, Пруссії та Австрії щодо [[Перший поділ Речі Посполитої|поділу Речі Посполитої]]. 5 серпня 1772 року вони завершилися в Санкт-Петербурзі підписанням австрійсько-прусського, австрійсько-російського й пруссько-російського договорів, за якими під владу [[Габсбурги|Габсбургів]] відійшло [[Руське воєводство]], у складі якого тоді перебували Броди. Таким чином місто на наступних півтора століття опинилося на кордоні [[Габсбурзька монархія|Габсбурзької монархії]] та [[Російська імперія|Російської імперії]], у складі створеного на території колишнього Руського воєводства&nbsp;— [[Королівство Галичини та Володимирії|королівства Галичини та Володимирії]]. У 1774 році імператор [[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії]] [[Йосиф II]] в рамках своєї подорожі по нових регіонах імперії відвідав Броди. Єврейська громада міста на чолі з рабином Лейбою Берштайном влаштувала пишний прийом величному гостю, який поспілкувавшись з представниками місцевого кагалу сказав відому фразу:<blockquote>Тепер я знаю, чому мене називають імператором Єрусалиму<ref>{{книга|автор = Хонигсман Я.|частина = |посилання частина = |заголовок = Евреи города Броды (1584—1944)|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Львов|видавництво = |рік = 2001|том = |сторінки = 31|сторінок = 122|серія = |isbn = |тираж = }} {{ref-ru}}</ref></blockquote> 1779 року місту наданий «статус вільного торгового міста» за зразком портових міст імперії, зокрема Трієсту, тобто усі товари, що перебувають транзитом на території міста звільнялися від сплати [[мито|мита]]. Цим привілеєм передбачалося також прокладання поштового тракту з Бродів до Києва, а [[1786]] року було зроблено декілька доповнень до цього ж документу, зокрема, наступного, [[1787]] року було об'єднано вексельний та торговельний суди з міською управою (маґістратом). Того ж року в приміщенні міської управи було відкрито школу для дівчат при ордені [[Дочки милосердя|Дочок Милосердя]]. У [[1788]] року проведено розмежування володінь міста та навколишніх поселень, окружний суд перенесено до [[Золочів|Золочева]], римо-католицький прихід відділено від Луцької єпархії та приєднано до Львівської єпархії.

Під час великої пожежі [[1801]] року у місті згоріло близько 650 будинків, зокрема, й монастир Дочок Милосердя та мала синагога. Після чого шаритки виїхали до [[Залізці]]в. Наступного року Броди відвідав брат [[Список імператорів Росії|російського імператора]] [[Олександр I|Олександра І]]&nbsp;— цісаревич і великий князь [[Костянтин Павлович]].

[[1805]] року Росія вступила в війну з французьким імператором [[Наполеон|Наполеоном І Бонапартом]] на боці антифранцузької коаліції, куди входили також Австрія та Англія. Згідно з планом союзного командування російська Подільська армія під командуванням [[генерал-фельдмаршал|генерала-фельдмаршала]] [[Кутузов Михайло Іларіонович|Михайла Кутузова]] повинна була перейти кордон Австрії неподалік Бродів. [[13 серпня]] того ж року перша колона російських військ під командуванням російського генерала [[Багратіон Петро Іванович|Петра Багратіона]] зробила зупинку в Бродах, на шляху до [[Моравія|Моравії]].

5—6 липня [[1809]] року австрійська армія під командуванням [[ерцгерцоґ]]а Карла у [[Битва під Ваграмом|битві під Ваграмом]] зазнала відчутної поразки від французів, тим самим припинивши існування [[Війна п'ятої коаліції|п'ятої коаліції]]. Через це Габсбурґська монархія була змушена підписати з Францією так званий [[Шенбруннський мир|Шенбруннський мирний договір]]. Одна з умов договору закріплювала за [[Варшавське герцогство|Варшавським герцогством]], створеним [[Наполеон|Наполеоном І Бонапартом]], частину території [[Галичина|Галичини]], у тому числі й північну [[Бродівський район|Бродівщину]], зайняту польськими військами на чолі з князем [[Юзеф Понятовський|Юзефом Понятовським]]. Броди на три роки стали центром новоутвореної [[Домінія|домінії]], адміністрація якої перебувала у [[Бродівський замок|Бродівському замку]]<ref>''Стрільчук В.'' [https://web.archive.org/web/20181205225409/http://www.ji.lviv.ua/n69texts/Strilchuk_Brody_u_spogadah_Kozhenyovskogo.htm Броди початку XIX століття у спогадах Юзефа Коженьовського] // [[Ї (часопис)|Незалежний український культурологічний часопис «Ї»]].&nbsp;— ч.&nbsp;69.&nbsp;— 2012.</ref>. Завдяки брідському купцеві Ізраїлеві Бернштайну, 1809 року було встановлено поштовий зв'язок між Бродами та Львовом. Спочатку поштовий диліжанс курсував тричі на тиждень, а від 1825 року&nbsp;— п'ять разів.

Після відступу військ у [[1812]] році, за наказом австрійського уряду, дідич Бродів [[люблин]]ський староста [[Вінцентій Потоцький]] керував розбиранням фортифікацій з боку міста. Було підірвано в'їзну (надбрамну) вежу, розібрано два бастіони і [[равелін]] та їхніми румовищами засипано оборонні рови. Залишилися лише житлові будівлі та півколо валів з [[Бродівські каземати|казематами]], що пізніше використовувалися як складські приміщення та магазини. [[1815]] року єврейська громада Бродів ініціювала та частково спонсорувала відкриття у місті реальної школи з німецькою мовою навчання та додатковим вивченням французької, італійської та латинської мов. У [[1817]] році виникла чергова пожежа, що знищила 18 будинків.
[[Файл:Райківка Броди.jpg|ліворуч|міні|Новий ринок у Бродах (літографія Карела Ауера, 1830)]]
Близько [[1833]] року власником табулярної частини (сіножати без лісу) маєтності Броди став [[Ян Казімеж Молодецький]]. [[29 квітня]] [[1835]] року в Бродах вчергове сталася пожежа, що розпочалася з південного боку і вітром полум'я поширювалося у західному напрямку. Внаслідок стихії тоді згоріло 154 будинки, а без житла залишилося близько 400 брідщан. У [[1836]] році Броди відвідав [[Львівські латинські архієпископи|Львівський латинський архієпископ]], [[Примас Галичини і Володимирії]] [[Франтішек Піштек|Франтішек де Паула Піштек]], а [[1842]] року&nbsp;— [[імператор Австрії]] [[Фердинанд I (імператор Австрії)|Фердинанд]].

Станом на [[1848]] рік Броди були другим містом у Галичині після [[Львів|Львова]] за площею та чисельністю населення<ref>{{книга|автор = Меламед В.|частина = |посилання частина = |заголовок = Евреи во Львове XIII — первая половина XX века|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Львов|видавництво = Текоп|рік = 1994|том = |сторінки = 237|сторінок = 268|серія = |isbn = |тираж = }} {{ref-ru}}</ref>. Тут була резиденція повітового старости, податкова та прикордонна служби, [[Бродівська торгово-промислова палата|торгово-промислова палата]] (заснована [[1850]] року), російське (працювало до [[1895]] року) та пруське консульства, комісаріат поліції, повітовий суд, пошта, телеграф. [[1850]] році знов сталася пожежа про наслідки якої інформація відсутня. [[1856]] року у Бродах відкрито телеграфну станцію, котра згодом стала третьою в Галичині, після Львова та Кракова, за обсягом інформації, яку передавали.

[[5 травня]] [[1859]] року відбулася наймасштабніша пожежа в історії Бродів. В одному з невеличких будинків львівського передмістя виникла пожежа, вогонь якої, роздмуханий сильним вітром, став досить швидко поширюватися у бік центру міста. Тоді, за даними комісаріату поліції, загинуло 16 осіб, згоріло більше 950 будівель (у тому числі, повітовий уряд і суд, пошта, комісаріат поліції, казарми жандармерії, телеграфічний та податковий уряди, нещодавно відкрита реальна та жіноча школи, новий шпиталь, міські бараки, костел з плебанією, єврейська божниця та багато інших), а також 694 одиниці житлової забудови міста. Того злощасного 1859 року у Бродах спалахнуло ще дві пожежі: 18 липня вибухнула пожежа у міській броварні, полум'я охопило кілька будинків, а у ніч на 16 листопада у Бродах згоріло 11 будинків. 1867 року спалахнула ще одна пожежа. Після двох останніх місто довго не могло оговтатись<ref>''Стрільчук В.'' [https://web.archive.org/web/20181130142101/http://www.ji.lviv.ua/n69texts/Strilchuk_Traven_1859.htm Історичний календар: травень 1859&nbsp;— Святий Флоріан в історії Бродів] // [[Ї (часопис)|Незалежний український культурологічний часопис «Ї»]].&nbsp;— ч.&nbsp;69.&nbsp;— 2012.</ref>.

[[1864]] року заснований великий пивоварний завод братів Капелюшів<ref>{{книга|автор = Мазурок О.|частина = |посилання частина = |заголовок = Города западно-украинских земель эпохи империализма: Социально-экономический аспект|оригінал = |посилання = |відповідальний = О.&nbsp;С.&nbsp;Мазурок|видання = |місце = Львів|видавництво = [[Світ (видавництво)|Світ]]|рік = 1990|том = |сторінки = 42|сторінок = |серія = |isbn = 5-11-000824-8|тираж = }} {{ref-ru}}</ref>.

Прокладання у [[1867]]—[[1868]] роках залізничної колії Львів-Броди, спорудження залізничного двірця та розбудова ряду промислових об'єктів у південній частині міста наприкінці XIX&nbsp;— початку XX століття<ref>{{cite web|url = https://www.radyvyliv.info/vulicya-zaliznichna-v-istoriї-brodiv.html|назва = Вулиця Залізнична в історії Бродів|автор = Василь Стрільчук|дата = 20 грудня 2015|вебсайт = radyvyliv.info|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20180709012529/https://www.radyvyliv.info/vulicya-zaliznichna-v-istoriї-brodiv.html|дата-архіву = 9 липня 2018|статус-url = |дата-доступу = 17 квітня 2022}}</ref> дала відчутний поштовх у розвитку міста. У двоповерховій споруді вокзалу з критим пероном, у якій до початку першої світової війни містилися офіси цісарсько-королівських чиновників (адміністрація залізниці, митний, поштовий і телеграфічний уряди, представництво комісаріату поліції). Під час першої світової війни будівля вокзалу зазнала значних руйнувань, але у [[міжвоєнний період]] було проведено масштабну реконструкцію вокзалу. Наприкінці [[1920-ті|1920-х]] років у приміщенні вокзалу містилася залізнична книгарня «Рух», телефонний пункт тощо. У вересні 1939 року та червні 1941 року вокзал був бомбардований німецькою авіацією, а під час бойових дій у березні-липні 1944 року споруда старого бродівського вокзалу була остаточно знищена. Вже по війні, 1954 року будівлю вокзалу було відбудовано на старому місці і у такому вигляді вона дійшла до наших днів<ref>''Стрільчук В.'' [https://web.archive.org/web/20181130142101/http://www.ji.lviv.ua/n69texts/Strilchuk_Traven_1859.htm Вулиця залізнична в історії Бродів] // [[Ї (часопис)|Незалежний український культурологічний часопис «Ї»]].&nbsp;— ч.&nbsp;69.&nbsp;— 2012.</ref>. У 1872 року, з російського боку кордону добудована залізнична лінія Здолбунів&nbsp;— Радивилів, яку було згодом сполучено з Бродами.

[[1876]] року у місті заснована бродівська філія [[Товариство імені Михайла Качковського|товариства для розвитку науки, звичаїв, ощадності під назвою Михайла Качковського]] [[Москвофільство|москвофільського]] спрямування, яке було юридично затверджене державним намісництвом у Львові [[22 липня]] [[1877]] року. Метою діяльності організації було визначено «поширення знань, науки та громадської свідомості руського населення Австрії».

З часом економічна ситуація у місті почала стрімко погіршуватися і результатом цього стала у [[1880]] році втрата Бродами статусу вільного міста. Зростання рівня безробіття призвело до масової еміграції брідщан до країн Західної Європи та Північної Америки. Натомість ситуацію загострило масове прибуття євреїв-емігрантів з Російської імперії, які втікали від погромів [[1881]]—[[1882]] років. Через переповненість транзитного табору, що знаходився тоді в межах колишньої текстильної фабрики, у місті відчулася велика нестача харчів або ж надто велика їх вартість, а також місто потерпало від епідемій різних хвороб.

[[10 травня]] [[1881]] року відбулося урочисте закладення наріжного каменю під нову будівлю гімназії і вже [[4 вересня]] [[1883]] року там розпочалося навчання. Гімназія була названа на честь нащадка австро-угорського престолу [[Рудольф (кронпринц Австрії)|кронпринца Рудольфа]].

[[1 березня]] [[1891]] року в Бродах за сприяння представників місцевої української інтелігенції на чолі з греко-католицьким катехитом бродівської гімназії о.&nbsp;Григорієм Яремою відкрили філію [[Товариство «Просвіта» (1868—1939)|товариства «Просвіта»]]. Того ж дня був прийнятий «Статут товариства філія „Просвіти“ в Бродах», під яким підписалися: греко-католицький катехит брідської гімназії о.&nbsp;Г.&nbsp;Ярема, гімназійний вчитель [[Скобельський Петро|Петро Скобельський]], професор гімназії А.&nbsp;Чичкевич, судовий ад'юнкт В.&nbsp;Лукавецький, парох села [[Білявці]]в о.&nbsp;Ю.&nbsp;Мандичевський та інші. І лише [[9 серпня]] 1891 року філія офіційно була затверджена державним намісництвом у Львові.

[[2 січня]] [[1897]] року Бернард Шаррер на [[Вулиця Золота (Броди)|вулиці Золотій]] відкрив перше в місті газетне бюро, де можна було здійснити передплату на дозволені, на той час, у [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщині]] крайові й іноземні часописи<ref name="Календар краєзнавчих дат Брідщини на 2017 рік">Календар краєзнавчих дат Брідщини на 2017 рік// Брідські вісті.&nbsp;— 2017.&nbsp;— №&nbsp;3 (6) (січень).&nbsp;— С. 4.</ref>.

У березні [[1897]] року в одному з будинків при вулиці Коженьовського (нині&nbsp;— [[Вулиця Стуса (Броди)|вул. Стуса)]] розташувався бродівський осередок товариства «[[Руська Бесіда]]», до складу якого увійшли 33 представники руської (української) інтелігенції міста та [[Бродський повіт (Австро-Угорщина)|Бродівського повіту]].

[[21 травня]] [[1900]] року за ініціативи керівництва брідського осередку «Просвіти» та низки українських товариств вперше на Бродівщині було проведене [[Шевченківські дні|Шевченківське свято]].

[[31 жовтня]] [[1902]] року ініціативною групою української інтелігенції Брідщини на чолі з очільником бродівської «Просвіти», професором [[Бродівська гімназія|місцевої гімназії]] [[Щурат Василь Григорович|Василем Щуратом]] було засноване товариство «Русько-українська повітова бурса». Товариство опікувалося українською шкільною молоддю, а також його коштом було споруджено приміщення бродівської повітової бурси, в приміщенні якої нині міститься Бродівська спеціалізована загальноосвітня школа І—III ступенів №&nbsp;2 з поглибленим вивченням англійської мови<ref name="Календар краєзнавчих дат Брідщини на 2017 рік"/>.

У [[1910]]—[[1913]] роках за проєктом архітектора [[Іполіт Слівінський|Гіполіта Слівінського]] на сучасній [[Вулиця Коцюбинського (Броди)|вул. Коцюбинського]] споруджено будівлю бродівського повітового суду<ref>{{cite web|url = https://www.brodyhistory.org.ua/istorychnyy-spadok/pamyatky-arhitektury/povitovyy-sud/|назва = Будівля колишнього повітового суду, 1910-1913 рр.|автор = |дата = |вебсайт = brodyhistory.org.ua|видавець = Історична спадщина Бродів|url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 17 квітня 2022}}</ref>. На початку травня 1914 «[[Kurjer Lwowski]]» опублікував замітку про початок робіт зі спорудження фундаменту [[Бродівська філія Австро-Угорського банку|місцевої філії]] [[Австро-Угорський банк|Австро-Угорського банку]], що спричинило конфлікт між бродівськими робітниками і селянами, яких спочатку запросив на роботу місцевий «геометра»<ref>[https://anno.onb.ac.at/cgi-content/anno?aid=klw&datum=19140509&seite=12&zoom=33 Wieści z kraju. Brody] // [[Kurjer Lwowski]].&nbsp;— №&nbsp;191.&nbsp;— 1914.&nbsp;— 9 maja.&nbsp;— S. 8. {{ref-pl}}</ref>.

Інтенсивна розробка лісових ресурсів [[Галичина|Галичини]] викликала пожвавлення в будівництві мереж вузькоколійок (ширина колії 750—760&nbsp;мм), прокладення котрих супроводжувалося створенням стаціонарних інженерних (мости, переправи, естакади тощо), житлових та господарських споруд. Система вузькоколійних залізниць була тісно інтегрована в загальну систему залізничного транспорту. Протягом [[1912]]—[[1913]] років для [[лісовоз]]ів було споруджено 39-кілометрову [[Вузькоколійна залізниця Броди — Шнирів|вузькоколійну залізницю Броди&nbsp;— Шнирів]], що складалася з двох гілок&nbsp;— Шнирівської і Берлинської та використовувалася для вивезення деревини з лісових господарств північно-західної [[Бродівський повіт|Бродівщини]]. Під час бойових дій [[Перша світова війна|першої світової війни]] російські й австрійські вояки влітку [[1915]] року розібрали 31 км колії<ref>{{книга|автор = Клапчук В.|частина = Вузькоколійки в українських Карпатах кінця XIX&nbsp;— першої третини XX ст.|заголовок = Проблеми історії України XIX&nbsp;— початку XX ст.|оригінал = |посилання = http://history.org.ua/JournALL/xix/xix_2009_16/xix_2009_16.pdf|відповідальний = |видання = |місце = Київ|видавництво = Інститут історії України|рік = 2009|том = XVI|сторінки = 65—74|сторінок = |серія = |isbn = |тираж = }}</ref>.

<gallery>
Файл:Market square of Brody (western Ukraine), 1904.jpg|Вигляд на площу Ринок
Файл:Market square of Brody (western Ukraine), 1914.jpg|Площа Ринок (1914 рік)
Файл:Austrian border with Russia at Brody (western Ukraine), 1905.jpg|Міжнародний кордон між Австро-Угорською та Російською імперіями на околиці Бродів (1905 рік)
Файл:Postcard of Brody (western Ukraine), 1898.jpg|Броди (1898)
Файл:Броди. Вулиця І. Франка.jpg|Сучасна вулиця І.&nbsp;Франка (початок XX століття)
</gallery>

=== Перша світова війна ===
{{розширити|листопад 2018}}
Напередодні [[Перша світова війна|першої світової війни]] у місті, на території [[Білі казарми|Білих казарм]] базувалися штаб та 1-й дивізіон [[9-й полк драгунів (Австро-Угорщина)|9-го полку драгунів австро-угорської армії]]<ref>{{cite web|url = http://www.austro-hungarian-army.co.uk/dragoner.htm|назва = Austro-hungarian-army.co.uk — Dragoner-Regimenter 1 — 15 as at February 1914|автор = |мова = en|дата = |вебсайт = austro-hungarian-army.co.uk|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20190105181040/http://www.austro-hungarian-army.co.uk/dragoner.htm|дата-архіву = 5 січня 2019|статус-url = |дата-доступу = 22 грудня 2018}}</ref>, що вирізнявся найбільшим відсотком українців серед решти драгунських полків<ref>{{cite web|url = http://www.austro-hungarian-army.co.uk/nationality2.htm|назва = Common Army Cavalry Regiments as at July 1914|автор = |мова = en|дата = |вебсайт = austro-hungarian-army.co.uk|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20120412173437/http://www.austro-hungarian-army.co.uk/nationality2.htm|дата-архіву = 12 квітня 2012|статус-url = |дата-доступу = 17 квітня 2022}}</ref>.

З початком першої світової війни, Броди як прикордонний пункт, потрапили до епіцентру воєнних дій, протягом яких лінія фронту тричі переходила місто, внаслідок чого місто зазнало великих збитків: було зруйновано багато будівель, пошкоджено залізничну колію, знищено декілька промислових підприємств. [[Лінія фронту]] тричі проходила через Броди: на початку серпня 1914, у вересні 1915 та липні 1916 років. Виходячи з цього можна виділити чотири основні періоди, спричинені подіями першої світової війни:
* ''Початок серпня&nbsp;— друга половина серпня 1915 року.'' Увечері 8 серпня російські бойові частини зайняли [[Лешнів]] і підійшли до Бродів. Звістка про наближення російської армії викликала паніку серед мешканців міста, особливо у місцевих [[юдеї]]в, хапали усе, що мали та втікали на двірець. Поміж утікачів був також й міський староста, судові та поштові урядники. Російські війська практично без опору захопили Броди. У передмісті якийсь підрозділ австро-угорського війська намагався зав'язати бій, але був розпорошений серед кварталів міста. Це був лише короткочасний успіх росіян, оскільки, їх подальше просування було зупинене сильним артилерійським вогнем, а швидкий контрнаступ австро-угорської армії заскочив зненацька супротивника та змусив відійти далеко поза межі Бродів. У неділю 25 серпня російські війська вдруге захопили Броди. Опустіле місто виглядало досить не привітно. В романі «[[Тихий Дон (роман)|Тихий Дон»]] [[Шолохов Михайло Олександрович|Михайло Шолохов]] писав: «По улице по четыре в ряд шли гусары, под заборами валялись неубранные трупы (вытесняя австрийцев, дрались на улицах предместья), чадный дымок сочился из-под развалин сожженной синагоги. Великое разрушение и мерзостную пустоту являл город в этот предвечерний пышно расшитый красками час…».
* ''Вересень 1915&nbsp;— 28 липня 1916 року.'' Значно переважаючи у живій силі та озброєнні російська армія відкинула австро-угорські частини до [[Красне (смт)|Красного]] та [[Львів|Львова]]. Лише навесні 1915 року ситуація австрійського війська на фронті значно покращилася. Внаслідок вдало проведених [[Горлицький прорив|наступальних операцій під Горлицями]] та Тарновим австро-угорські і німецькі частини прорвали російський фронт. Через ймовірність оточення, [[9-та армія (Російська імперія)|9-та російська армія]] під командуванням [[генерал від інфантерії|генерала]] [[Лечицький Платон Олексійович|Платона Лечицького]] почала відступати. Головний осідок генерального штабу російських військ в Галичині перенесено до Бродів. Зі Львова до Бродів переїхав й [[генерал-губернатор]] Галичини і Буковини граф [[Бобринський Георгій Олександрович|Георгій Бобринський]] разом з усією верхівкою російської окупаційної влади Галичини. 7 вересня 1915 року група австрійських армій під командуванням [[фельдмаршал]]а [[Едуард фон Бем-Ермолі|Едуарда фон Бем-Ермолі]] після жорстоких боїв прорвали російський фронт на лінії [[Радивилів]]&nbsp;— [[Підкамінь (селище)|Підкамінь]]&nbsp;— [[Залізці]]. Найпотужніші бої мали місце при штурмі [[Монастир походження дерева Хреста Господнього|монастиря]] у Підкамені, гори [[Макітра (заказник)|Макітра]] та сильно укріплених позицій поблизу Радивилова. Через тривалий обстріл була сильно пошкоджена будівля монастиря у Підкамені, а також виникла пожежа, під час якої згоріло близько 500 книг та рукописів монастирської бібліотеки.
* ''28 липня&nbsp;— грудень 1916 року.'' На початку червня 1916 року російська армія прорвала австро-німецький фронт на Волині. Розпочалася наступальна операція росіян, відома в історії як [[Брусиловський прорив]]. 12 липня частини [[11-та армія (Російська імперія)|11-ї російської армії]] під командуванням [[генерал від кавалерії|генерала]] [[Сахаров Володимир Вікторович|Володимира Сахарова]] зайняли околиці Лешнева. У вечері цього ж дня росіяни під густим обстрілом противника переправились через річку [[Слонівка|Слонівку]] і під час бою в полон захопили близько 1000 австріяків, а також 4 гармати і 5 кулеметів та наблизилися до Бродів. 28 липня 1916 року передові російські частини вступили в передмістя Бродів. Австрійські війська, у свою чергу, утримували під контролем південні та західні околиці Бродів. Таким чином лінія зіткнення пролягала між центром міста та брідським двірцем. Затяжні бої на території [[Бродський повіт (Австро-Угорщина)|Бродського повіту]] тривали до грудня 1916 року. Згідно з наказом російського штабу 45-го армійського корпусу мешканці сіл [[Королівка (Бродівський район)|Королівка]], [[Бовдури]] та [[Лешнів]] були повністю виселені. У грудні були додатково евакуйовані ще й мешканці сіл [[Білявці]] та [[Конюшків]].
* ''Січень 1917&nbsp;— лютий 1918 року.'' З кінця 1916 року військові дії на фронті майже припинилися. Після розвалу [[Російська імперія|Російської імперії]] у лютому 1917 року поступово почав розпадатися весь російський фронт. З іншого боку військові ресурси австро-угорської імперії поступово вичерпувалися, а економіка, підірвана війною, перебувала у кризовому стані. [[Жовтневий переворот|Жовтневі події 1917 року]] в [[Петроград]]і остаточно деморалізували російську армію. Серед частин 101-ї піхотної дивізії російської армії, що дислокувалася в околицях Бродів, мало місце масове дезертирство. Поміж офіцерів та солдатів українського походження поширювалися проукраїнські настрої. За їхньої ініціативи у Бродах було організовано український військовий комітет, який заявив про свою підтримку [[Українська Центральна Рада|Української Центральної Ради]] у [[Київ|Києві]]. У лютому 1918 року Броди знов були зайняті австрійською армією<ref>Броди і Брідщина. Історично-мемуарний збірник.&nbsp;— Книга 2…&nbsp;— С. 293—298.</ref><ref>[https://maps.hungaricana.hu/hu/HTITerkeptar/27757/ Австрійська карта 14.02.1918]</ref>.

<gallery>
Файл:Markt in Brody. (BildID 15447403).jpg|Вигляд на площу Ринок
Файл:Kirche in Brody. (BildID 15447368).jpg|Костел Воздвиження Чесного Животворящого Хреста
Файл:Defilierung der Jäger in Brody vor Exllz.Fmlt.v.Boog. (BildID 15447361).jpg|Сучасна вул. Стуса
Файл:Feldmarschall Böhm-Ermolli besucht das zurückeroberte Brody (BildID 15445732).jpg|Вулиця Золота. Парк Райківка з годинниковою вежею
</gallery>

=== Західноукраїнська Народна Республіка ===
[[1 листопада]] [[1918]] року, як наслідок боротьби українського народу за незалежність, після поразки Австро-Угорщини у першій світовій війні та розвалу багатонаціональної Габсбурзької монархії у Бродах було встановлено українську владу. При цьому загін під командуванням хорунжого УСС С.&nbsp;Орищина зумів нейтралізувати полк угорської артилерії на залізничній [[Броди (станція)|станції «Броди»]]<ref name="М.&nbsp;Литвин, К.&nbsp;Науменко. Історія ЗУНР…&nbsp;— С. 37.">{{книга|автор = [[Литвин Микола Романович|Литвин М]]., [[Науменко Кім Єлисейович|Науменко К]].|частина = |заголовок = Історія ЗУНР|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Львів|видавництво = Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір»|рік = 1995|том = |сторінки = 37|сторінок = |серія = |isbn = 5-7707-7867-9|тираж = }}</ref>. Перебравши в свої руки основні державні установи, українці розпочали формування системи виконавчої влади на національній основі. Не створюючи принципово нових управлінських структур, вони відновили функціонування місцевих виконавчих органів, що існували при австрійському режимі. Керівниками повітової адміністрації стали новопризначені українські комісари. Посада повітового комісара замінювала начальника місцевої адміністрації&nbsp;— повітового старосту, який при колишній австрійській владі підпорядковувався галицькому наміснику.

Для управління Бродами та повітом був створений військовий комісаріат ЗУНР, першим повітовим [[комісар]]ом якого було призначено поштового урядника [[Левицький Северин|Северина Левицького]], згодом його змінив судовий радник [[Герасимович Іван (правник)|Іван Герасимович]]<ref name="П1"/>, на чолі військової команди міста став надпоручник [[Олексишин Ярослав|Ярослав Олексишин]], а міським комісаром Бродів за часів ЗУНР обрано Ріттеля. Делегатом до Української Національної Ради в Станіславові обрано Степана Назаревича. Начальником Скарбового уряду став Степан Букса. Інспектором шкіл став гімназійний вчитель Мандичевський. У місті діяв переповнений сирітський притулок, який 28 березня 1919 року відвідав Головний отаман УНР [[Петлюра Симон Васильович|Симон Петлюра]] та виділив для придбання корови та інших закупівель 10000 гривень<ref name="М.&nbsp;Литвин, К.&nbsp;Науменко. Історія ЗУНР…&nbsp;— С. 100.">{{книга |автор = [[Литвин Микола Романович|Литвин М.]], [[Науменко Кім Єлисейович|Науменко К.]]|частина = |заголовок = Історія ЗУНР|оригінал = |посилання = |відповідальний = [[Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України]]|видання = |місце = Львів|видавництво = Видавнича фірма «Олір»|рік = 1995|том = |сторінки = 100|сторінок = |серія = |isbn = 5-7707-7867-9|тираж = }}</ref>.

[[10 квітня]] [[1919]] року у Бродах відбулися переговори між владою [[УНР]], на чолі з [[Петлюра Симон Васильович|Симоном Петлюрою]] та делегацією [[Антанта|Антанти]], яка була представлена дипломатичними місіями одразу декількох європейських держав та представників [[Сполучені Штати Америки|США]], щодо можливості припинення [[Польсько-українська війна (1918—1919)|польсько-української війни]]<ref>{{cite web|url = https://www.brodyhistory.org.ua/yak-brody-na-odyn-den-staly-mayzhe-stolytseyu-unr/|назва = Як Броди на один день стали майже столицею УНР|автор = Василь Стрільчук|дата = |вебсайт = brodyhistory.org.ua|видавець = Історична спадщина Бродів|url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 9 липня 2018}}</ref>.

<gallery>
Файл:Банкнота видана в Бродах.png|Банкнота видана українською владою у Бродах 15 квітня 1919 року
</gallery>

[[23 травня]] [[1919]] році, у результаті наступу польської армії, до Бродів увійшли передові частини армії генерала [[Юзеф Галлер|Юзефа Галлера]]. І хоча [[23 червня]] того ж року в результаті [[Чортківська офензива|Чортківської офензиви]] Броди знов було звільнено [[УГА|Українською Галицькою армією]], але вже у перших числах липня місто знову було захоплено поляками.

Станом, на 1919 рік, у місті функціонували готелі «Брістоль» та «Европа», де можна було зняти номер за 3-6 австрійських корон, працювали цукерня та ресторан Маєроновського, а також магазини Маха, Народної торгівлі, Іваницького та Вайссмана, де можна було придбати сніданки. Від залізничного вокзалу до міста можна було дістатися кінним екіпажем за 80 [[галер]]ів вдень та 1 корону&nbsp;— вночі. Населення Бродів було 18000 осіб, серед яких найбільшу чисельність мала єврейська громада міста&nbsp;— 12700 осіб, а також поляків&nbsp;— 3300 осіб та русинів (українців)&nbsp;— 2000 осіб<ref>''[[Мечислав Орлович|Orłowicz M.]]'' [https://www.pbc.rzeszow.pl/dlibra/publication/5194/edition/4794/content?ref=desc Ilustrowany przewodnik po Galicyi, Bukowinie, Spiszu, Orawie i Śląsku Cieszyńskim].&nbsp;— Lwów: Książnica Polska, 1919.&nbsp;— S. 102. {{ref-pl}}</ref>.

=== Радянсько-польська війна ===
[[26 липня]] [[1920]] року після трьох днів жорстоких боїв з поляками частини Червоної армії, зокрема 45-ї стрілецької дивізії під командуванням [[Якір Йона Еммануїлович|Йони Якіра]], зайняли місто. Наступного дня після взяття у місті був створений [[Революційний комітет|ревком]] Бродського повіту, першим головою котрого обрано місцевого агронома, члена крайового комітету [[Комуністична партія Західної України|КПСГ]] І.&nbsp;Матвійківа, секретарем&nbsp;— мешканця села [[Лучківці|Кодлубиська]] Є.&nbsp;Іллящука. У роботі відділів ревкому брали участь О.&nbsp;Кожан, М.&nbsp;Олексюк, П.&nbsp;Гузюк, В.&nbsp;Крутяк та Перетятко.

Ревком та штаб [[Перша кінна армія|Першої кінної армії]] перше містився в будинку на [[Вулиця Золота (Броди)|вул. Золотій]], 11, наступним місцем перебування цих установ був будинок на колишній площі Радянської Армії (нині&nbsp;— [[Майдан Свободи (Броди)|майдан Свободи]]), 10<ref name="Революції безсмертя…&nbsp;— С. 30—31.">''Драк М.'' Революції безсмертя. Місцями революційної слави на Львівщині…&nbsp;— С. 30—31.</ref>. 29—30 серпня 1920 року, у колишньому будинку [[Сокіл (польський)|польського гімнастичного товариства «Сокіл»]] (нині&nbsp;— Бродівський районний Народний дім), відбувся перший з'їзд ревкомів Бродського повіту, у якому узяло участь близько 120 делегатів. На з'їзді підіймалися питання розподілу колишніх панських земель між селянами, збору врожаю, допомоги армії, розвитку культури, освіти та багато інших. Також на з'їзді було одностайно схвалено декларацію Галицького ревкому «До трудящих всього світу», де відзначалося, що вся влада у Східній Галичині здійснюється Галицьким ревкомом<ref name="Подорожі по Львівщині…&nbsp;— С. 107—108.">Тимчишин Я., Савка М., Тимошенко П. Подорожі по Львівщині. Краєзнавчо-туристичний нарис…&nbsp;— С. 107—108.</ref>. Це було останнім, що «зробила» Радянська влада в Бродах під час свого півторамісячного перебування в місті.

=== У складі II Речі Посполитої (1920—1939) ===
[[18 вересня]] [[1920]] року місто знову захопили поляки. Тут встановлюється польська влада з усіма ознаками [[окупація|окупаційного режиму]]{{fact}}.

На той час Броди&nbsp;— одне з найбільших [[повіт]]ових міст [[Тернопільське воєводство|Тернопільського воєводства]] з населенням у 11708 осіб, що знаходиться при залізничній лінії [[Головний залізничний вокзал (Львів)|Львів]]&nbsp;— [[Рівне (станція)|Рівне]] та віддалене від залізничного вокзалу на відстань 1&nbsp;км. Від вокзалу до міста можна дістатися кінним екіпажем із відкидним верхом (дрожками) за 1—2 злотих. Для подорожуючих у місті функціонували готелі «Брістоль», «Ґранд», «Одеса», Шапіри та «Европа», де можна було зняти номер за 4 злотих, а також працювали ресторани Маєрановського, Клеппера, «Брістоль» та «Ґранд». Сніданок можна було придбати у крамницях: Маха, «[[Народна торгівля|Народної торгівлі»]], Іваницького та Вайссмана<ref>{{cite web|url = http://www.nowosielski.de/sas/przewodnik.htm#brody|назва = Powiat: Brody|автор = |мова = pl|дата = |вебсайт = nowosielski.de|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20160903160649/http://www.nowosielski.de/sas/przewodnik.htm#brody|дата-архіву = 3 вересня 2016|статус-url = |дата-доступу = 17 квітня 2022}}</ref><ref>''Стрільчук В.'' [https://web.archive.org/web/20181130142035/http://www.ji.lviv.ua/n69texts/Strilchuk_Brodivski_hoteli.htm Бродівські готелі XIX&nbsp;— початку XX століття] // [[Ї (часопис)|Незалежний український культурологічний часопис «Ї»]].&nbsp;— ч.&nbsp;69.&nbsp;— 2012.</ref>.

[[1 липня]] [[1932]] року стараннями гуртка «[[Рідна школа, Українське педагогічне товариство|Рідна школа»]] у приміщенні бродівської повітової бурси був відкритий перший дитячий садок, до якого записалося 47 дітей. [[21 листопада]] того ж року було офіційно зареєстроване брідське товариство українських студентів «Смолоскип», до складу якого увійшли діячі національно-визвольних змагань Брідщини&nbsp;— Степан Борщ, Микола Матвійчук, Олена Столяр, Богдана Левицька, Михайло Левенець та інші<ref name="Календар краєзнавчих дат Брідщини на 2017 рік"/>.

[[14 жовтня]] [[1933]] року розпорядженням міністра внутрішніх справ місто збільшене за рахунок підміських сіл [[Великі Фільварки (місцевість)|Фільварки Великі]], [[Малі Фільварки (місцевість)|Фільварки Малі]], [[Смільне]] і [[Старі Броди]] [[Бродський повіт (II Річ Посполита)|Бродського повіту]] та включення їх до міської гміни Броди<ref>[https://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/download.xsp/WDU19330810591/O/D19330591.pdf Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 października 1933 r. o zmianie granic miasta Brody w powiecie brodzkim, województwie tarnopolskiem] // Dziennik Ustaw.&nbsp;— 1933.&nbsp;— nr.&nbsp;81.&nbsp;— poz.&nbsp;591.&nbsp;— S. 1446—1447.{{ref-pl}}</ref><ref>[https://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/download.xsp/WDU19370240153/O/D19370153.pdf Ustawa z dnia 29 marca 1937 r. o zmianie granic miast: Tarnopola i Brodów w województwie tarnopolskim oraz Kosowa w województwie stanisławowskim] // Dziennik Ustaw.&nbsp;— 1937.&nbsp;— nr.&nbsp;24.&nbsp;— poz.&nbsp;153.&nbsp;— S. 134—136. {{ref-pl}}</ref>.

У [[1934]] році в Бродах при гуртку «Рідна школа» відкрилися курси для провідниць дитячих садочків. На навчання зголосилося 30 конкурсанток, а викладала курс фахова вчителька зі Львова&nbsp;— Марія Нестеренко. По закінченню курсів випускниці роз'їхалися по навколишніх селах, де за сприяння брідської «Просвіти» очолили дитячі установи<ref>Броди і Брідщина. Історично-мемуарний збірник…&nbsp;— С. 422—424.</ref>.

25-27 листопада [[1937]] року в будівлі Брідського магістрату проходив з'їзд повітових лікарів [[Тернопільське воєводство|Тернопільського воєводства]], під час якого обговорювалися питання стану медичної опіки та гігієни у воєводстві, фінансові справи, співпраця між медичними закладами і установами та інше<ref name="Календар краєзнавчих дат Брідщини на 2017 рік"/>.

=== Початок другої світової війни. Перші Совіти (1939—1941) ===
[[23 серпня]] 1939 року був підписаний [[Пакт Молотова&nbsp;— Ріббентропа]], за умовами якого гарантувався нейтралітет Радянського Союзу в конфлікті Третього Рейху з Польщею та країнами Заходу, та давав можливість повернення Радянським Союзом втрачених [[Російська імперія|Російською імперією]] у [[Перша світова війна|першій світовій війні]] територій. Серед додатків до пакту був секретний протокол, за яким визначались радянські та німецькі «сфери впливу» у Північній та Східній Європі. Цей договір вирішив долю народів, які тривалий час мирно співіснували, а відтоді через війну вимушені полишати свої домівки.

Німеччина розпочала [[Польська кампанія|польську компанію]] і вже [[1 вересня]] [[1939]] року напала на [[Польща|Польщу]], таким чином розв'язавши [[Друга світова війна|другу світову війну]]. Військам Вермахту знадобилося менше місяця, щоби окупувати Польщу та вийти на умовну [[Лінія Керзона|лінію Керзона]]. 14—17 вересня відбулися перші бомбардування німецькою авіацією Бродів та околиць, у результаті яких значних руйнувань зазнало місто, а особливо центральна його частина. Натомість Радянський Союз не квапився із вводом своїх військ на територію окупованої Польщі, а лише [[17 вересня]] 1939 року передові та диверсійно-штурмові загони Червоної Армії перетнули радянсько-польський кордон на річці [[Збруч]].

17 вересня у Бродах був організований ревком Бродського повіту, до складу якого увійшли М.&nbsp;Олексюк, Ю.&nbsp;Шаєр, С.&nbsp;Бойчук, Г.&nbsp;Газдун, П.&nbsp;Чобіт та інші. 18 вересня ревком провів своє перше засідання, на якому обговорювалися питання роззброєння повітової поліції та організацію тимчасового міського і повітового управління. В ніч на 19 вересня 1939 року у Бродах та в багатьох селах повіту роззброєно поліцію, заарештовано начальника бродівської поліції та деяких представників місцевої влади. 19 вересня 1939 року на східній околиці міста відбувся мітинг, напередодні якого там була встановлена арка прикрашена червоними прапорами та лозунгами, якими місцеві комуністи вітали прихід «визволителів». Так місто було окуповане радянськими військами. Згодом створено тимчасове міське управління та народну міліцію. Головою тимчасового міського управління призначено М.&nbsp;Олексюка, а його помічниками стали С.&nbsp;Бойчук, Г.&nbsp;Газдун, П.&nbsp;Чобіт, І.&nbsp;Іллящук<ref>''Драк М.'' Революції безсмертя. Місцями революційної слави на Львівщині…&nbsp;— С. 65.</ref>.

Вже 20 вересня на покинутих промислових підприємствах, міській електростанції, млинах та пекарнях відновилася робота, а також відкрилося декілька громадських їдалень. На початку жовтня 1939 року почала виходити газета «[[Голос відродження (газета, Бродівський район)|Червоні Броди»]], де однією з перших публікацій було звернення Львівського тимчасового управління про скликання [[Народні збори|Народних зборів]]. [[22 жовтня]] пройшли вибори до так званих [[Народні Збори Західної України|Народних Зборів Західної України]], за результатами яких посланцями від [[Бродівський повіт|Бродівського повіту]] було обрано М.&nbsp;Олексюка, Ю.&nbsp;Шаєра, С.&nbsp;Яворвер, М.&nbsp;Павлова, І.&nbsp;Гогошу та П.&nbsp;Богдана, а Олексюк увійшов до складу делегації, обраної Народними зборами, що передала урядам СРСР та УРСР рішення цих зборів.

Згодом у місті пройшла хвиля [[Експропріація|експропріації]] без відшкодування вартості її колишнім власникам або ж звичайна [[конфіскація]] новою владою майна та промислових підприємств в цілому, зокрема, парових млинів, тартаку та багатьох інших. В місті почали працювати райпромкомбінат та плодоконсервний завод, деякі цехи якого наприкінці 1939 року випустили першу продукцію.

У 1939—1940 роках окупаційною владою у [[Бродівський замок|замку]] був влаштований концентраційний табір для польських військовополонених<ref name="концтабір"/>.

[[27 листопада]] 1939 року утворено [[Львівська область|Львівську область]] у складі [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]]<ref>{{cite web|url = https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/32-01#Text|назва = Указ Президиума Верховного совета УССР 27.11.1939 г. «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР»|автор = |мова = ru|дата = 27 листопада 1939|вебсайт = rada.gov.ua|видавець = [[Верховна Рада України]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20220715065146/https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/32-01#Text|дата-архіву = 15 липня 2022|статус-url = |дата-доступу = 17 квітня 2022}}</ref>. [[17 січня]] 1940 року, у результаті проведеного районування новоствореної області, замість Бродівського повіту було утворено [[Бродівський район]] з центром у Бродах.

В місті та районі запроваджено безкоштовну медицину, освіту, а також створений та почав діяти відділ [[Соціальне забезпечення|соціального забезпечення]], діяльність якого була спрямована, у першу чергу, на малозабезпечених мешканців міста. Серед перших розпоряджень нової влади були заборона викладати релігійні науки у [[Бродівська гімназія|Державній гімназії імені Ю.&nbsp;Коженьовського]], а також була знищена гімназійна бібліотека та згодом остаточно закрито цей навчальний заклад. Натомість у приміщенні вже колишньої гімназії було створено середню школу №&nbsp;5 з українською мовою навчання, яка проіснувала до червня 1941 року<ref>{{cite web|url = https://uma.lvivcenter.org/uk/photos/2274|назва = Проєкт «Міський медіаархів»: Будівля Бродівської гімназії|автор = Василь Стрільчук|дата = |вебсайт = lvivcenter.org|видавець = [[Центр міської історії Центрально-Східної Європи]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20230701034429/https://uma.lvivcenter.org/uk/photos/2274|дата-архіву = 10 липня 2023|статус-url = |дата-доступу = 17 квітня 2022}}</ref>. Проводилася активна робота з ліквідації неписемності серед місцевого населення, так, протягом 1939—1941 років понад 1200 осіб старшого та середнього віку навчилися грамоти.

Станом на 1940-й рік у місті працювали електростанція, дві водонапірних станції, райпромкомбінат; плодоконсервний, лісопильний та цегельний заводи, авторемонтна база, залізнична станція, а також дві середніх, три восьмикласних та три початкових школи з українською мовою навчання. Відкрито два кінотеатри, міський Будинок культури, шість клубів та хат-читалень, районну бібліотеку, районну лікарню на 95 ліжок, яку обслуговувало 17 лікарів та фельдшерів. Розвиток міста перервав початок другої світової війни.

=== Під німецькою окупацією (1941—1944) ===
У ніч з 21 на 22 червня 1941 року стратегічні об'єкти Бродів зазнали бомбардувань німецькою авіацією, у результаті чого зруйновано багато будинків, зокрема, житлових в центральній частині міста, будівля залізничного вокзалу, а також виведено з ладу залізницю. Вже за кілька днів після нападу Німеччини на Радянський Союз, а саме 26-29 червня [[1941]] року поблизу Бродів відбулася найбільша [[Битва під Дубном|танкова битва]] початкового етапу [[німецько-радянська війна|німецько-радянської]] та одна з найбільших танкових битв [[Друга світова війна|другої світової війни]], між 1-ю танковою групою [[Група армій «Південь»|групи армій «Південь»]] [[Вермахт]]у і радянськими [[Механізований корпус|механізованими корпусами]] [[Південно-Західний фронт (Друга світова війна)|Південно-Західного фронту]], під час якої обидві сторони понесли важкі втрати.

26 червня 1941 року радянські танки востаннє увійшли до міста, а 29 червня були витіснені з Бродів та його околиць німецькими частинами, що перейшли у наступ. Так Броди опинилися під німецькою окупацією.

З відходом більшовиків зародилась надія на відновлення самостійної української держави. Зі Львова прийшла звістка про проголошення [[Акт відновлення Української Держави|Акту відновлення української держави]]. Тоді ж у Бродах було створено Повітове управління, головою якого став колишній старшина [[Українська Галицька армія|УГА]] Степан Орищин. На Брідщині відбувалися багатолюдні маніфестації. На жаль, скоро прийшло розчарування у новій окупаційній владі, що була не кращою за попередню. Лояльне ставлення німців до проголошення української державності на його початках було не тривалим. І вже на початку липня 1941 року були заарештовані впливові члени бродівського осередку ОУН (б), а багатьох членів організації страчено. 1 серпня того року [[Галичина|Галичину]] включили до складу [[Генеральна губернія|Генеральної губернії]] як окремий [[дистрикт]], а усі ключові посади на окупованій території зайняли німці. Репресивні міри були прийняті окупаційною владою не лише проти національносвідомих українців, але й також до місцевих [[юдеї]]в.

Восени 1941 року, окупаційною владою було утворене '''Бродівське гетто''', де утримувалося близько 12000 євреїв з Бродів та навколишніх сіл ([[Лопатин (смт)|Лопатина]], [[Соколівка (Буський район)|Соколівки]], [[Олесько|Олеська]] та [[Радехів|Радехова]])<ref>{{cite web|url = http://www.deathcamps.org/occupation/brody%20ghetto.html|назва = Brody Ghetto|автор = |мова = en|дата = |вебсайт = deathcamps.org|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20220328085606/http://www.deathcamps.org/occupation/brody%20ghetto.html|дата-архіву = 28 березня 2022|статус-url = |дата-доступу = 17 квітня 2022}}</ref>, яким керували гауптштурмфюрер Франц Варзок та його помічник Воґель. Хоча до грудня 1942 року закритого гетто не існувало, проте євреям було заборонено ходити головною вулицею, робити закупи понад годину, а вся їхня власність була конфіскована німцями. З 19 вересня по 2 листопада 1942 року відбулося два етапи масової депортації єврейського населення міста, під час яких до [[Белжець (винищувальний табір)|концтабору Белжець]] було вивезено близько 7500 осіб, до якої також входили члени [[Юденрат]]у та єврейської поліції. Багато євреїв було вбито під час арештів у їхніх власних домівках або ж безпосередньо на вулицях. [[1 грудня]] [[1942]] року гетто по усьому периметру було обгороджене колючим дротом. Будь-які контакти місцевих мешканців з євреями у гетто були категорично заборонені. Внаслідок голоду, епідемії тифу та інших хвороб протягом лише зими 1942—1943 років у гетто померло близько 1500 осіб<ref>{{cite web|url = https://shtetlroutes.eu/uk/brodi-rusalim-avstr/|назва = Броди, «Єрусалим Австрії»&nbsp;— Shtetl Routes&nbsp;— Театр NN|автор = |мова = en|дата = |вебсайт = shtetlroutes.eu|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20230701115545/https://shtetlroutes.eu/uk/brodi-rusalim-avstr/|дата-архіву = 1 липня 2023|статус-url = |дата-доступу = 17 квітня 2022}}</ref>.

На початку [[1943]] року колишнім офіцером [[Збройні сили Польщі|Війська Польського]] Самуелем Вайлером, разом з кількома своїми друзями, включаючи Шломо Хальберштадта, колишнього члена руху «Хашомер Хатзаір», Яакова Ліндера, члена «Комуністичного Молодіжного руху» та вчителя Адольфа Клара, у ґетто створено єврейську бойову організацію під назвою ZOB ({{lang-pl|Źydowska Bojowa Organizacja}}), що стала ядром місцевого партизанського руху, а очолив її Самуель Вайлер. Бродівські підпільники звернулися через зв'язкового польської [[Армія Крайова|Армії Крайової]] Тадея Жака до польського підпілля у Львові та просили про допомогу; проте поляки відмовилися прийняти їх до своїх лав та забезпечувати будь-якою зброєю. Таким чином, організація була ізольована від зовнішнього світу, тоді її керівники вирішили самостійно шукати канали фінансового забезпечення організації для придбання зброї або ж силове її захоплення. Серед тих, хто зголосився допомогти організації був комуністичний активіст, єврей за походженням Яшко Бурачек, але він раптово помер. Так організація отримала від нього першого пістолета. Організація продовжувала свою діяльність шляхом проведення диверсій. Поблизу села Соколівка її члени підірвали смольну фабрику. [[Дьоготь]] був необхідною сировиною для виробництва боєприпасів. Трудовий табір на Сасівському кар'єрі теж було атаковано, з метою отримання [[динаміт]]у, щоби у подальшому з нього виробляти міни. Інженер Фаурштейн віднайшов тунель, що був розташований на відстані близько 40 кілометрів від Бродів між станціями Красне та Куткір. Цей тунель пізніше було використано для підриву залізничних колій, у результаті якого з рейок зійшов локомотив поїзда та два вагони завантажених зброєю та боєприпасами, а також призвів до загибелі десятків німецьких солдатів<ref name="SW"/>.

Навесні 1943 року були встановлені контакти з організацією львівської «[[Жеґота|Жеготи»]] й підпіллям [[Львівське гетто|львівського гетто]]. Для єврейських втікачів з гетто&nbsp;— молодих, боєздатних чоловіків у Бродах, Львові готували тимчасові бази, схованки в лісах під Бродами. Але вирватися пощастило лише небагатьом, які провели у квітні-травні 1943 року ряд вдалих акцій проти окупаційної влади<ref name="ЖК">{{книга|автор = [[Ковба Жанна Миколаївна|Ковба Ж.]]|частина = |заголовок = Людяність у безодні пекла. Поведінка місцевого населення Східної Галичини в роки «остаточного розв'язання єврейського питання»|оригінал = |посилання = https://shron1.chtyvo.org.ua/Kovba_Zhanna/Liudanist_v_bezodni_pekla.pdf|відповідальний = |видання = третє, виправлене і доповнене|місце = Київ|видавництво = Дух і літера|рік = 2009|том = |сторінки = 125|сторінок = 296|серія = Українська бібліотека Ґолокосту|isbn = 978-966-378-122-8|тираж = }}</ref>. Коли фінансування організації припинилося, то було вирішено наскочити на філію національного банку у Бродах. 13 травня 1943 року група з дванадцяти молодиків вирушила на виконання цього завдання. Приблизно о 12:00 відбувся бій між цією групою та німецькими солдатами. Під час короткочасного бою, двоє учасників наскоку&nbsp;— Буня та Ізю Рейнхольда було поранено, а група відступила до лісу. Під час переслідування двох бійців було захоплено німцями у полон та згодом передано міській жандармерії. Під час обшуку їм вдалося вбити поліціянта та втекти до гетто, де вони переховувалися в одному з будинків. Цей будинок був оточений поліцією, а люди, що там мешкали були виведені та розстріляні. Коли бійці відчули, що жодних варіантів для втечі не існує, покінчили життя самогубством<ref name="SW"/>. Представники Армії Крайової не забезпечили потрібної організації, а активісти «Жеґоти» не мали можливості зібрати значні суми грошей для купівлі зброї та переправляння її до Бродівського гетто<ref name="ЖК"/>.

У разі ліквідації гетто німцями, планувалася організація повстання. Напередодні цих подій близько 80 євреям вдалося втекти до лісу. Для того, щоб вижити, невеличкі групи нападали на ферми багатих «[[Фольксдойче|фольксдойчів»]] та конфісковували м'ясо й борошно. Вони залишали записки штамповані логотипом організації у кожному місці, у якому вони напали, підтвердивши тим конфіскацію виробу<ref name="SW"/>. У той час поблизу [[Станіславчик (Бродівський район)|Станіславчика]] втікачами зі львівського гетто було створено партизанський загін, який очолив Е.&nbsp;Горович і до якого пізніше приєдналися втікачі з Бродівського гетто. Загін існував недовго<ref>{{cite web|url = https://map.lviv.ua/statti/luckij4.html|назва = Статті про Львів. У роки Другої світової війни. 4. Рух опору|автор = [[Науменко Кім Єлисейович|Науменко К.]]|мова = en|дата = |вебсайт = jewishgen.org|видавець = |url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 17 квітня 2022}}</ref>. 17 травня 1943 року бойова група організації вчинила збройний напад на будівлю військової комендатури, поліційного відділку та жандармерію. Бій тривав майже весь день. Під час бою загинуло 30 членів групи, а ті, хто вижив, повернулися до міста та сховалися на горищі знищеної Бродівської синагоги. Згодом поліція виявила цей сховок й усіх було заарештовано. Після цього інциденту глава Юденрату зажадав, щоб Самуель Вайлер підписав декларацію про те, що він не підбурить єврейську молодь до боротьби проти німців. Вайлер відмовився. Тоді [[Юденрат]] вимагав, щоб мати Вайлера підписала замість нього, але й вона відмовилася<ref name="SW"/>.

В ніч з 20 на 21 травня 1943 року гетто було оточене підрозділами СС, що прибули зі Львова на чолі з генерал-майором Кацманом за підтримки підрозділів поліції та жандармерії розпочали акцію з остаточної його ліквідації<ref name="SW"/>. Тоді членами єврейської підпільної боївки був здійснений обстріл приміщення охорони гетто, внаслідок чого загинуло декілька осіб з числа поліцаїв та німців. У відповідь німецька охорона розпочала масовий обстріл всього гетто. Багатьох євреїв було спалено живцем або ж були розстріляні на вулиці чи у лісі поблизу містечка. Під час цього хаосу багатьом євреям вдалося втекти з гетто та згодом приєднатися до партизанського загону, очолюваного С.&nbsp;Вайлером<ref name="МНТ"/>. Ті, кому не вдалося втекти, а це майже 3 000 осіб, були завантажені на вантажні автомобілі та відвезені на залізничну станцію Броди, звідки у велелюдних та запечатаних вагонах депортовано до [[Табір смерті|«таборів смерті»]] у [[Майданек]]у та [[Концентраційний табір Собібор|Собіборі]]. З 10 000 єврейського населення довоєнних Бродів лише 88 пережили окупацію міста<ref name="МНТ"/>.

Під час [[Друга світова війна|другої світової війни]] Броди були сильно зруйновані, оскільки через місто, як на початку бойових дій у 1941 році, так і під час радянського наступу у 1944 році неодноразово проходила лінія фронту. Найбільших руйнувань місту спричинили події під час [[Битва під Бродами|битви під Бродами]], що відбувалася 13-22 липня 1944 року між [[13-й армійський корпус (Третій Рейх)|13-м корпусом]] [[4-та танкова армія (Третій Рейх)|4-ї танкової армії Вермахту]], до складу якого входила [[14-та гренадерська дивізія зброї СС «Галичина»]], та [[Червона армія|радянськими військами]] [[1-й Український фронт|1-го Українського фронту]]. Тоді більша частина дивізійників «Галичини» загинула, а ті хто залишився живим, то поповнили лави [[Українська повстанська армія|УПА]], яка вела бойові дії на два фронти&nbsp;— проти німецьких та проти радянських військ.

[[17 липня]] [[1944]] року, під час [[Львівсько-Сандомирська операція|Львівсько-Сандомирської операції]], у зруйноване війною місто увійшли радянські частини 172-ї Павлоградської стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора А.&nbsp;А.&nbsp;Краснова та частини 117-ї гвардійської Бердичівської стрілецької дивізії, під командуванням полковника Т.&nbsp;І.&nbsp;Волковича<ref>{{cite web|url = http://berdychiv.in.ua/117-гвардійська-бердичівська-стрілецьк/|назва = 117 гвардійська Бердичівська стрілецька ордена Богдана Хмельницького II ступеня дивізія|автор = |дата = 27 вересня 2016|вебсайт = berdychiv.in.ua|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20220214180134/http://berdychiv.in.ua/117-гвардійська-бердичівська-стрілецьк/|дата-архіву = 14 лютого 2022|статус-url = |дата-доступу = 17 квітня 2022}}</ref>. У місті найбільш поруйнованою була центральна частина міста, а назагал було повністю зруйновано понад 2000 осель.

<gallery>
Файл:The entrance to the Brody ghetto (west Ukraine, 1942-43).jpg|Вхід до колишнього Бродівського гетто
Файл:Brody Jews awaiting deportation, ca. 1943.jpg|Затримання та депортація євреїв міста Броди (близько 1943 року)
Файл:Bahnhof Brody. (BildID 15447354).jpg|Залізничний вокзал після німецьких бомбардувань
Файл:Zerstörte Fabrik in Brody. (BildID 15447305).jpg|Фабрика в Бродах після бомбардувань
Файл:Brody Map.jpg|Гетто в Бродах
</gallery>

=== Українська РСР (1944—1991) ===
{{розширити|листопад 2018}}
По закінченню війни розпочалася відбудова міста. На початку 1945 року відновили роботу основні об'єкти життєзабезпечення міста, зокрема, [[електростанція]], швейна фабрика, масло- та плодоконсервний заводи, школи та медичні заклади. Електростанція працювала на трофейних танкових двигунах потужністю 60 кВт, а вже у грудні 1949 року була здана в експлуатацію паротурбінна електростанція потужністю 500 кВт. На повну потужність запрацювала швейна фабрика та масло- і плодоконсервний заводи, продукцію яких наприкінці [[1940-ві|1940-х]] років відправляли у різні регіони [[СРСР|Радянського Союзу]] та країни [[Варшавський договір (1955)|соцтабору]]. Завдяки цим показникам Броди стали містом з розвинутими [[Легка промисловість|легкою]] та [[Харчова промисловість|харчовою промисловістю]].

Протягом 1945—1950 років здано в експлуатацію декілька житлових новобудов громадського та приватного призначення. У другому півріччі 1950 року було створено бродівський автопарк, що у 1951 році налічував 20 вантажівок. У [[1951]] році засноване Бродівське навчально-виробниче підприємство глухонімих, що протягом свого існування займається виробництвом продукції з дерева, зокрема й меблі. До 1950 року зросла чисельність міського населення з 700 до 8014 осіб, що сталося завдяки трудовій міграції населення з інших регіонів СРСР. Першим головою Бродівської міськради був М.&nbsp;Й.&nbsp;Джумига.

Щодо культурного розвитку Бродів, то була відновлена мережа початкових та середніх шкіл (переважно з російською мовою навчання), будинків культури та клубів. Постановою виконкому Львівської обласної ради народних депутатів №&nbsp;1027 від 13 серпня 1945 року в приміщенні колишнього повітового суду було відкрито [[Бродівський педагогічний коледж імені Маркіяна Шашкевича|Бродівське педагогічне училище]], що на той час готувало вчителів початкових шкіл<ref>{{cite web|url = http://brodypk.at.ua/index/pro_koledg/0-2|назва = Випробуваний часом|автор = |дата = |вебсайт = brodypk.at.ua|видавець = [[Бродівський педагогічний коледж імені Маркіяна Шашкевича]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20220406191051/http://brodypk.at.ua/index/pro_koledg/0-2|дата-архіву = 6 квітня 2022|статус-url = |дата-доступу = 17 квітня 2022}}</ref> У перший навчальний рік у закладі освіти навчалося 90 учнів. Того ж року відкрився дитячий садок на 25 місць, а згодом й дитячий ясла-садок, де виховувалося 150 дітей. У 1950 році на тодішній вул. Сталіна (нині&nbsp;— [[Вулиця Стуса (Броди)|вул. Стуса]]) відкрився кінотеатр імені М.&nbsp;Горького з двома великими залами, розрахованими на 400 глядачів.

У 1961 році введена в дію насосно-перегінна станція «Броди» міжнародного [[Дружба (нафтопровід)|нафтопроводу «Дружба»]]<ref>''Стрільчук В.'' [http://www.ji.lviv.ua/n69texts/Strilchuk_Majzhe_tysyacholitnye_misto.htm Майже тисячолітнє місто. Штрихи до історичного портрету] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181130142045/http://www.ji.lviv.ua/n69texts/Strilchuk_Majzhe_tysyacholitnye_misto.htm |date=30 листопада 2018 }} // [[Ї (часопис)|Незалежний український культурологічний часопис «Ї»]].&nbsp;— ч.&nbsp;69.&nbsp;— 2012.</ref>, що подавала нафту до [[Чехословаччина|Чехословаччини]] та [[Угорщина|Угорщини]], а 26 грудня того ж року вона прийняла перший залізничний потяг із нафтою. Наприкінці [[1960-ті|1960-х]] років введено в дію другу чергу насосно-перегінної станції, завдяки якій потужність підприємства збільшилася у 1,5 рази. У 1961 році реконструйовано існуючу електромережу Бродів, додатково отримано струм зі Львівської енергосистеми, а також збудовано 20 нових трансформаторних підстанцій загальною потужністю 3,5 МВт. Відтоді Бродівська дільниця електромереж постачала електроенергію не лише підприємствам та населенню Бродів та [[Бродівський район|району]], але й до [[Радивилів|Червоноармійська]] та [[Кременець|Кременця]]. Від 1962 року Бродівська швейна фабрика стала філією львівської фірми «Маяк» (нині&nbsp;— ТДВ «Львівський Маяк»), а на плодоконсервному заводі у 1966 році введено в дію ще одну механізовану лінію з виробництва консервів. Наприкінці 1965 року Бродівський автопарк налічував 68 вантажівок та 16 автобусів.

Високого розвитку досягла також народна освіта. В місті, станом на 1960 рік, діяли дві середніх і дві восьмирічних школи, вечірня школа робітничої молоді, у місті працювало загалом 16 бібліотек, 2 Будинки культури, районний радіовузол. Створено сім народних університетів: культури, батьківський, здоров'я і побуту та інші, що працювали на громадських засадах. При районному Будинку культури працювало 11 гуртків художньої самодіяльності, одному з яких&nbsp;— драматичному гуртку постановою колегії Міністерства культури УРСР від 23 липня 1961 році присвоєне почесне звання «Самодіяльний народний театр».

Значною культурною подією для брідщан стало відкриття [[Бродівський історико-краєзнавчий музей|Бродівського історико-краєзнавчого музею]] восени 1961 року. Музей налічує близько 800 експонатів, які висвітлюють минуле і сучасне Бродів. Рішенням виконкому Бродівської районної ради депутатів трудящих від 8 липня 1959 року №&nbsp;317 «Про створення краєзнавчого музею при районному будинку культури та музейних кімнат в селах» було створено ініціативний комітет, який і розпочав справу заснування історико-краєзнавчого музею у Бродах. Офіційного відкриття музею тоді так і не відбулося, але восени 1960 року новостворений музей приймав відвідувачів, а основний фонд музею налічував 800 експонатів, що висвітлювали історію Бродів та району. Першим керівником закладу на громадських засадах став почесний громадянин міста, колишній секретар Бродівського ревкому Іллящук Є.&nbsp;А.

Відбулися також великі перетворення у сфері охорони здоров'я. У 1960-х роках в місті працювали лікарня на 225 ліжок, поліклініка, дитяча та жіноча консультації, медпункти на підприємствах, аптеки, санітарно-бактеріологічна та санітарно-епідеміологічна станції. У 1963 році при Бродівській районній лікарні відкрився відділ [[Охматдит|охорони материнства та дитинства]] на 80 ліжок, а також облаштовано санаторну палату на 10 ліжок для оздоровлення хворих дітей.

У 1969 році до Бродів приєднано два підміських села&nbsp;— [[Великі Фільварки (місцевість)|Підгороднє]] та [[Малі Фільварки (місцевість)|Малосілку]]<ref>{{cite web|url = https://www.youtube.com/watch?v=fkkMO81Z81g|назва = Публічний лекторій «Архітектурні пам'ятки вулиць Юридика та Лесі Українки» (ТРК «Броди»)|автор = |дата = |вебсайт = youtube.com|видавець = [[Броди (телерадіокомпанія)|Телерадіокомпанія «Броди»]]|url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 22 вересня 2018}}</ref>.

Броди стали важливим військовим центром. Тут розташовувалось ряд військових об'єктів: військовий [[Авіабаза Броди|аеродром]], сховище авіаційних боєприпасів, ракетна база та інше.

Так від 1961 року в Бродах дислокувався 351-й ракетний полк [[37-ма гвардійська ракетна дивізія (СРСР)|37-ї ракетної дивізії]] РВСП СРСР (в/ч 42683), прикріпленої до [[43-тя ракетна армія (СРСР)|43-ї ракетної армії]] або ж більш відомий як «об'єкт №&nbsp;580». Тут базувалися [[Балістична ракета середньої дальності|балістичні ракети середньої дальності]] Р-14 (за класифікацією МО США та НАТО&nbsp;— SS-5 «Skean»), що заправлялися рідким паливом та радіусом дії до 5000&nbsp;км. Після перепідготовки, 24 грудня 1984 року, полк заступив на бойове чергування з 9-ма пусковими установками твердопаливних балістичних ракет середньої дальності [[РСД-10]] Піонер-УТТХ (за класифікацією МО США та НАТО&nbsp;— SS-20 mod.1 Saber) на позиціях колишнього 3-го (шахтного) дивізіону, що розташовувався в ангарах на машинах МАЗ-547. Полк знятий з бойового чергування восени 1990 року, а 31 грудня 1991 року розформований<ref>{{cite web|url = http://rvsn.info/regiments/reg_351.html|назва = Справочник. Структура РВСН: 351 ракетный полк|автор = |мова = ru|дата = |вебсайт = rvsn.info|видавець = РВСН|url-архіву = https://web.archive.org/web/20181214164028/https://rvsn.info/regiments/reg_351.html|дата-архіву = 14 грудня 2018|статус-url = |дата-доступу = 17 квітня 2022}}</ref>. В частині служило близько 1000 осіб<ref>''Світлана Тубіна'' [https://web.archive.org/web/20170215041234/http://www.2000.ua/modules/pages/files/38714_457029.pdf Символ безпорадності чи обитель надії?] // [[2000 (газета)|2000]].&nbsp;— №&nbsp;38 (714).&nbsp;— 2014.&nbsp;— 19—25 сентября.&nbsp;— блок В6—В7.</ref>. Сам об'єкт розбитий на дві частини: «житлову» з казармами, гаражами, господарськими будівлями та розташоване трохи північніше поле з дотами, шахтами, та багатоповерховими підземними комунікаціями. Від 1994 року на «житловій» території частини розмістився притулок-комуна для сиріт та одиноких громадян, котрі повернулися з місць позбавлення волі<ref>{{cite web|url = http://borcsa.io.ua/|назва = Благодійна організація «Регіональний центр соціальної адаптації» (БО «РЦСА»)|автор = |дата = |вебсайт = borcsa.io.ua|видавець = Регіональний центр соціальної адаптації|url-архіву = https://web.archive.org/web/20181214213933/https://borcsa.io.ua/|дата-архіву = 14 лютого 2018|статус-url = |дата-доступу = 17 квітня 2022}}</ref>.

Від радянських часів в місцевості [[Шваби (місцевість)|Шваби]], у декількох промислових та господарських будівлях колишнього [[Палац Шмідта (Броди)|палацу Вільґельма Шмідта]] містилися склади авіаційних боєприпасів військової частини А—3522, розформованої у жовтні 2005 року.

На території [[Червоні Казарми (Броди)|Червоних казарм]] у 1981 році був сформований [[119-й окремий бойовий вертолітний полк (СРСР)|119-й окремий бойовий вертолітний полк]]. Нині на території казарм розташована [[16-та окрема бригада армійської авіації (Україна)|16-та окрема бригада армійської авіації]], підпорядкована безпосередньо командуванню [[Сухопутні війська Збройних сил України|Сухопутних військ ЗС України]] (в/ч А-2595). На території [[Білі Казарми|Білих казарм]] розміщувалася 147-а окрема радіотехнічна бригада особливого призначення, яку 2004 року було переформовано у [[Радіоелектронна розвідка|Регіональний центр радіоелектронної розвідки «Захід»]] (в/ч А-0508).

=== В Незалежній Україні ===
{{розширити|листопад 2018}}
25 липня 1993 року на площі Ринок було відкрито пам'ятник  [[Шевченко Тарас Григорович|Тарасові Шевченку]], у листопаді того ж року під час урочистих заходів до 85-ої річниці [[Листопадовий чин|Листопадового Чину]] у парку «[[Райківка]]» відкритий пам'ятник Жертвам більшовицьких репресій.

У травні 2005 року на подвір'ї [[Бродівський педагогічний коледж імені Маркіяна Шашкевича|Бродівського педагогічного коледжу імені Маркіяна Шашкевича]] встановлене погруддя  [[Шашкевич Маркіян Семенович|Маркіянові Шашкевичу]].

[[24 лютого]] [[2014]] року у Бродах демонтували пам'ятник полководцю [[Російська імперія|Російської імперії]] [[Кутузов Михайло Іларіонович|Михайлу Кутузову]], розташований у сквері навпроти [[Бродівський педагогічний коледж імені Маркіяна Шашкевича|Бродівського педагогічного коледжу імені Маркіяна Шашкевича]]<ref>{{cite web|url = https://www.istpravda.com.ua/short/2014/02/24/141559/|назва = На Львівщині демонтували пам'ятник Кутузову. ФОТО|автор = |дата = 24 лютого 2014|вебсайт = istpravda.com.ua|видавець = [[Історична правда]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20220328071802/https://www.istpravda.com.ua/short/2014/02/24/141559/|дата-архіву = 28 березня 2022|статус-url = |дата-доступу = 28 березня 2022}}</ref>. На його місці у листопаді [[2015]] року встановлено монумент Героям Майдану, який урочисто відкрито після благоустрою скверу Героїв Майдану 29 травня [[2016]] року<ref>{{cite web|url = https://www.brodyhistory.org.ua/istorychnyy-spadok/pamyatky-monumentalnogo-mystetstva/geroyam-nebesnoyi-sotni/|назва = Пам'ятник Героям Небесної сотні|автор = |дата = |вебсайт = brodyhistory.org.ua|видавець = Історична спадщина Бродів|url-архіву = https://web.archive.org/web/20230701041446/https://www.brodyhistory.org.ua/istorychnyy-spadok/pamyatky-monumentalnogo-mystetstva/geroyam-nebesnoyi-sotni/|дата-архіву = 1 липня 2023|статус-url = |дата-доступу = 28 березня 2022}}</ref>.

18 серпня 2016 року Президент [[Порошенко Петро Олексійович|Петро Порошенко]] під час робочого візиту на Львівщину у заклав капсулу на місці будівництва Бродівського виробничого підрозділу ТзОВ «Електроконтакт Україна». 30 серпня 2017 року відбулося урочисте відкриття першої черги нового заводу<ref>{{cite web|url = http://eku.com.ua/page/show/1|назва = Історія підприємства ТзОВ «Електроконтакт Україна»|автор = |дата = |вебсайт = eku.com.ua|видавець = Українська військова історія|url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 28 березня 2022}}</ref>

У квітні 2018 року, на території мікрорайону [[Великі Фільварки (місцевість)|Великі Фільварки]], розпочато будівництво сучасного спеціалізовано-обладнаного футбольного поля.

2019 року данська компанія «Ейендомссельскабет» (Компанія ТзОВ «Об'єднана мода України»), відкрила підприємство з виробництва дизайнерських меблів

У рамках реалізації проєкту «Буковинсько-Галицький літературний маршрут», [[31 липня]] [[2019]] року на окрайці сходів з правого боку від входу до [[Бродівська гімназія|бродівської гімназії ім. Івана Труша]] встановлено бронзове погруддя австрійському письменнику та публіцисту [[Йозеф Рот|Йозефу Роту]].

==== Російсько-українська війна ====
Бродівська [[16-та окрема бригада армійської авіації (Україна)|16-а окрема бригада армійської авіації «Броди»]] брала участь у бойових діях під час [[Російсько-українська війна (з 2014)|російсько-української війни]]. 2 травня 2014 року 2 вертольоти [[Мі-24]] бригади були [[Протистояння у Слов'янську 2014 року|збиті під Слов'янськом]]. 24 червня під Слов'янськом був збитий [[Мі-8]] бригади, у катастрофі загинуло 9 чоловік, серед них&nbsp;— майор [[Мазунов Руслан Олександрович|Руслан Мазунов]]. Ще один Мі-8 був збитий 7 серпня під с. [[Березове (Мар'їнський район)|Березове]] Донецької області. 11 січня 2016 року загинув військовослужбовець бригади Козодій Роман Богданович.

Близько 7:30 ранку 24 лютого [[2022]] року Броди з початку [[Російське вторгнення в Україну (2022)|російського вторгнення в Україну]] зазнали ракетного удару. Три ракети влучили в [[Радіоелектронна розвідка|Регіональний центр РЕР «Захід»]] та [[Броди (авіабаза)|Авіабазу]] [[16-та окрема бригада армійської авіації (Україна)|16-тої окремої бригади армійської авіації «Броди»]]. Постраждалих не було<ref>{{cite web|url = https://www.stopcor.org/ukr/section-suspilstvo/news-vijna-v-ukraini-scho-povidomlyayut-iz-regioniv-24-02-2022.html|назва = Війна в Україні: що повідомляють із регіонів|автор = Наталія Полинкова|дата = 24 лютого 2022|вебсайт = stopcor.org|видавець = Стопкор|url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 27 березня 2022}}</ref><ref>{{cite web|url = https://zaxid.net/rosiyani_zavdali_raketnogo_udaru_po_novomu_kalinovu_na_lvivshhini_n1536682|назва = Росіяни завдали ракетного удару по трьох військових частинах на Львівщині|автор = Орися Шиян|дата = 24 лютого 2022|вебсайт = zaxid.net|видавець = [[Zaxid.net]]|url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 27 березня 2022}}</ref>.

Вночі 26 лютого над Бродами літали ворожі безпілотні літальні апарати, які проводили розвідку. Українська авіація прикривала небо над Бродами, принаймні один безпілотник збито<ref>{{cite web|url = https://www.facebook.com/mrbrody.net/posts/7194161090658941|назва = Ранкові новини Бродівської громади|автор = |дата = 26 лютого 2022|вебсайт = facebook.com|видавець = [[Facebook]]|url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 27 березня 2022}}</ref>. За даними Бродівської міської ради.

28 лютого 2022 року в районі населеного пункту  [[Макарів]] [[Бучанський район|Бучанського району]] Київської області ворожою ракетою був збитий вертоліт [[Мі-8]]. Бродівські військовослужбовці виконували польотне бойове завдання з відбиття збройної агресії російської федерації. Загинув екіпаж вертольоту Мі-8 полковник [[Григор'єв Олександр Олександрович]], капітан [[Нестерук Дмитро Миколайович]], старший лейтенант [[Гнатюк Василь Андрійович]]<ref>{{cite web|url = https://censor.net/ua/photo_news/3334669/u_brodah_na_lvivschyni_poproschalysya_iz_troma_aviatoramy_16yi_brygady_yaki_v_pershi_dni_viyiny_zagynuly|назва = У Бродах на Львівщині попрощалися із трьома авіаторами 16-ї бригади, які в перші дні війни загинули на Київщині|автор = |дата = 17 квітня 2022|вебсайт = censor.net|видавець = [[Цензор.нет]]|url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 16 квітня 2022}}</ref>.

8 березня 2022 року, при виконанні польотного бойового завдання з відбиття [[Російське вторгнення в Україну (2022)|збройної агресії рф]] поблизу н.п. [[Кулажинці (Броварський район)|Кулажинці]], [[Броварський район|Броварського району]], загинув екіпаж вертольоту [[Мі-24]] [[16-та окрема бригада армійської авіації (Україна)|16-тої окремої бригади армійської авіації «Броди»]]. Загинули підполковник [[Мариняк Олександр Мирославович|Олександр Мариняк]], капітан [[Беззуб Іван Романович|Іван Беззуб]]<ref>{{cite web|url = https://galinfo.com.ua/news/v_boyu_z_rashystamy_zagynuly_piloty_z_brodivskoi_brygady_382167.html|назва = В бою з рашистами загинули пілоти з Бродівської бригади|автор = Орися Шиян|дата = 11 березня 2022|вебсайт = zaxid.net|видавець = Агенція інформації та аналітики «ГалІнфо»|url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 27 березня 2022}}</ref>.

== Населення ==
=== Загальна характеристика ===
За даними [[Перепис населення України (2001)|всеукраїнського перепису населення 2001 року]] в місті мешкало 23206 осіб<ref name="населення"/>.

Графік зростання та зменшення чисельності населення Бродів, протягом 1778—2017 років<ref>[https://web.archive.org/web/20171118014509/http://lv.ukrstat.gov.ua/ukr/publ/2011/ZB192010Y11_1.pdf Кількість населення Львівської області: статистичний збірник] / Відділ статистики населення, відділ статистики праці, відділ статистики соціальних послуг [[Державний комітет статистики України|Державного комітету статистики України]] та Головного управління статистики у Львівській області, [[Міністерство юстиції України]]. Л.&nbsp;О.&nbsp;Івасіва (Відповідальна за випуск), Н.&nbsp;Р.&nbsp;Годісь, Г.&nbsp;М.&nbsp;Шпот (відповідальні за підготовку матеріалів).&nbsp;— Львів, 2011.&nbsp;— 76 с.</ref><ref>{{cite web|url = http://ukrssr.com.ua/lvivska/brodivskiy/brodi-brodivskiy-rayon-lvivska-oblast-prodovzhennya|назва = Броди, Бродівський район, Львівська область (продовження)|автор = |дата = |вебсайт = ukrssr.com.ua|видавець = [[Історія міст і сіл Української РСР]]|url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 9 липня 2018}}</ref>:
{{Bar chart years
|Ширина зображення   = 600
|Висота зображення   = 300
|Максимум шкали      = 35000
|Крок більшої шкали  = 5000
|Крок меншої шкали   =  1000
|Колір стовпця       = rgb(1,0.75,0.4)
|Рік1  = 1778 |Значення1 =  10887
|Рік2  = 1820 |Значення2 =  19471
|Рік3  = 1851|Значення3  =  17714
|Рік4  = 1880|Значення4  =  20701
|Рік5  = 1900|Значення5  =  17361
|Рік6  = 1921|Значення6  =  10867
|Рік7  = 1931|Значення7  =  12401
|Рік8  = 1934|Значення8  =  17988
|Рік9  = 1944|Значення9  = 700
|Рік10 = 1950|Значення10 = 8014
|Рік11 = 2002|Значення11 = 23200
|Рік12 = 2017|Значення12 = 23772
}}
1921 рік&nbsp;— спад чисельності населення Бродів після подій [[Перша світова війна|першої світової]], [[Польсько-українська війна (1918—1919)|польсько-української]] та [[Польсько-радянська війна (1920)|польсько-радянської]] воєн.

1934 рік&nbsp;— зростання чисельності населення Бродів за рахунок приєднаних приміських сіл.

Липень 1944 року&nbsp;— суттєвий спад чисельності населення Бродів, фактично повоєнне спустошення міста внаслідок подій [[Друга світова війна|другої світової війни]] та повного [[Голокост|винищення всього єврейського населення]] міста.

=== Національний склад ===
Розподіл населення за національністю за даними [[Перепис населення України (2001)|перепису 2001 року]]{{UKR-ethnic-cities}}:
{| class="standard"
![[Національний склад населення України|Національність]]
!Відсоток
|-
|[[Українці в Україні|українці]]
| align="right" |95,33%
|-
|[[Росіяни в Україні|росіяни]]
| align="right" |3,78%
|-
|[[Білоруси в Україні|білоруси]]
| align="right" |0,25%
|-
|[[Поляки в Україні|поляки]]
| align="right" |0,22%
|-
|інші/не вказали
| align="right" |0,42%
|}
'''Вірмени'''

Історія вірменської громади у Бродах бере свій початок від 1638 року. Тоді власник міста [[Станіслав Конецпольський|Станіслав Конєцпольський]] надав грамоту вірменським купцям Марку Сергійовичу, Миколі й Захару Марковичам та доручив їм завербувати до міста купців та ремісників. Іншою грамотою він підтвердив вірменам Бродів права та свободи, якими ті користувались у [[Язлівець|язловецькій]] метрополії. Вірмени оселилися в кварталі, де вже мешкали польські міщани, поблизу [[Костел Воздвиження Чесного Животворящого Хреста (Броди)|костелу Воздвиження Чесного Животворящого Хреста]]. До кінця XVII століття бродівські вірмени&nbsp;— окрема громада, що мала свого війта, лавників, священика, ходили до власної церкви, поховання проводили на власному цвинтарі. Під час ярмарку на [[Юрій (Георгій) Змієборець|святого Юрія]] ([[6 травня]] [[1742]] року) у місті трапилася велика пожежа, під час якої згоріло все їх майно і вірмени остаточно покинули місто. З цього часу обривається їхня історія у Бродах, згадка залишилась у міській топоніміці. До сьогодні збереглась [[Вулиця Вірменська (Броди)|вулиця Вірменська]], яка колись було значно довшою за сучасну, оскільки у радянські часи був замурований арковий прохід у будинку кагалу при [[Вулиця Золота (Броди)|вул. Золотій, 1]], що був продовженням вулиці. Пішли з міста вірмени, то їх місце у торгівлі зайняли євреї.

'''Юдеї'''

Перша згадка про існування в Бродах юдейської громади датується кінцем [[XVI століття]]. У [[1648]] році у місті мешкало близько 400 юдейських сімей. У [[1696]] році через пожежу вигоріла значна частина міста, у тому числі й єврейський квартал. 4 червня 1699 року королевич [[Якуб Людвік Собєський|Якуб Собєський]] видав грамоту, якою надавалися певні привілеї місцевим [[юдеЇ|євреям]], зокрема дозволив євреям селитися в усіх частинах міста, займатися будь-якими промислами, а торгівля стала основною сферою діяльності бродівських євреїв. Великою популярністю користувалися вироби єврейських ремісників, що мали попит й далеко поза межами Бродів<ref>{{cite web|url = https://www.youtube.com/watch?v=GAXUmD9fYKs|назва = У Бродах проводять публічні краєзнавчі лекції: Бродівська синагога і євреї (ТРК «Броди»)|автор = |дата = |вебсайт = youtube.com|видавець = [[Броди (телерадіокомпанія)|Телерадіокомпанія «Броди»]]|url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 5 липня 2018}}</ref>.

Протягом XVIII—XIX століть євреї посідали домінуючу роль в економічному житті міста та становили 75&nbsp;% від загальної чисельності його населення. Броди стали осередком [[ортодоксальний юдаїзм|ортодоксального юдаїзму]], а також тут сформувався відомий осередок єврейського просвітництва&nbsp;— [[Гаскала|Гаскали]].

{| align="center" class="standard"
|+
|-
! colspan= "15" style="background: #446688; color: white;" | Юдеї у Бродах (згідно з австрійсько-угорським переписом)
|-
! |Рік
! |Загальна чисельність населення
! |Юдеї
! |Відсоток
|-----
| 1869
| 18 700
| 15 138
| 80,9
|-----
| 1880
| 20 000
| 15 316
| 76,3
|-----
| 1900
| 16 400
| 11 854
| 72,1
|-----
| 1910
| 18 000
| 12 150
| 67,5
|+
|}
Під час німецької окупації 1941—1944 роках у Бродівському гетто було знищено майже усе єврейське населення міста. З 10 000 єврейського населення довоєнних Бродів лише 88 осіб пережили [[Голокост]]<ref>{{cite web|url = http://www.territoryterror.org.ua/uk/publications/details/?newsid=353|назва = Місця нацистського терору на території Львівщини, 1941–1944 років. Гетто, табори примусової праці, тюрми: Броди|автор = Олександр Пагіря|дата = |вебсайт = territoryterror.org.ua|видавець = [[Музей «Територія Терору»]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20160318011947/http://www.territoryterror.org.ua/uk/publications/details/?newsid=353|дата-архіву = 18 березня 2016|статус-url = |дата-доступу = 28 червня 2020}}</ref>.

'''Русини'''

Вже у першій половині [[XVII століття]] [[русини]] мали свої осідки довкола [[Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Броди)|церкви Різдва Пресвятої Богородиці]], вздовж вулиці що тягнеться попри неї, перед та поза старою мурованою Луцькою брамою, а також на території від Великої церкви до [[Церква святого Юра (Броди)|церкви святого Юра]], при вулицях Луцькій (сучасна [[Вулиця Франка (Броди)|вул. Франка]] та [[Вулиця Вірменська (Броди)|Вірменській]] між якими знаходиться церква.

За своєю чисельністю русинська громада Бродів не поступалася польській, але вже у другій половині XVII століття руські міщани починають продавати свою власність, в основному місцевим євреям. Протягом декількох десятків років відбувався перехід руського майна єврейській громаді. І вже наприкінці XVII століття в руках руських та польських міщан власності практично не залишилося. Згадка про русинів збереглася у міській топоніміці й донині існує у місті [[Вулиця Руська (Броди)|вулиця Руська]] та обидва православних храми Бродів<ref>Броди і Брідщина. Історично-мемуарний збірник…&nbsp;— С. 54.</ref>.

'''Німці'''

Після прокладення залізниці та будівництва вокзалу 1900 року бродівський маєток придбав підприємець Вільгельм Шмідт. На [[Шваби (місцевість)|Швабах]] сформувалась промислова зона, де працювало ряд підприємств, а також було збудовано чимало будинків для робітників. Серед фахівців, які працювали на підприємствах і на залізниці було чимало приїжджих австрійців та німців.

'''Шотландці, греки'''

У [[1629]]—[[1648]] роках за сприянням С.&nbsp;Конєцпольського у Бродах оселилися шотландці та греки<ref>{{cite web|url = https://drive.google.com/file/d/0B_fPeLcsfejzZG1kdTVmdmNIWEE/view|назва = Дослідження полікультурної історичної спадщини міста Броди|автор = |дата = |вебсайт = drive.google.com|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20190327233458/https://drive.google.com/file/d/0B_fPeLcsfejzZG1kdTVmdmNIWEE/view|дата-архіву = 27 березня 2019|статус-url = |дата-доступу = 28 червня 2020}}</ref>.

=== Мовний склад ===
Розподіл населення за рідною мовою за даними [[Перепис населення України (2001)|перепису 2001 року]] був наступним<ref name="населення"/>:
{| class="standard"
!Мова
!Чисельність, осіб
!Доля
|-
|[[Українська мова|Українська]]
| align="right" |22 306
| align="right" |96,12%
|-
|[[Російська мова в Україні|Російська]]
| align="right" |842
| align="right" |3,63%
|-
|[[Білоруська мова в Україні|Білоруська]]
| align="right" |21
| align="right" |0,09%
|-
|[[Польська мова в Україні|Польська]]
| align="right" |7
| align="right" |0,03%
|-
|[[Румунська мова в Україні|Румунська]]
| align="right" |4
| align="right" |0,02%
|-
|[[Вірменська мова|Вірменська]]
| align="right" |3
| align="right" |0,01%
|-
|Інші/Не вказали
| align="right" |23
| align="right" |0,10%
|-
|'''Разом'''
| align="right" |23 206
| align="right" |100%
|}

== Економіка ==
{{розширити|вересень 2018}}

=== Промисловість ===
* Лінійно-виробнича диспетчерська станція «Броди» філії [[Дружба (нафтопровід)|магістральних нафтопроводів «Дружба»]] ПАТ «[[Укртранснафта]]».
* [[ТзОВ «Електроконтакт Україна»]].
* ПАТ «Бродівський завод сухого знежиреного молока» (припинив виробничу діяльність у 2021 році). 
* Бродівське меблеве підприємство «Явір» [[Українське товариство глухих|УТОГ]] (припинило виробничу діяльність у 2015 році).
* Данська компанія «Ейендомссельскабет» (Компанія ТзОВ «Об'єднана мода України»), що спеціалізується на виробництві дизайнерських меблів планує збудувати виробничий корпус<ref>{{cite web|url = http://kreativ.group/ru/project_block/ejendoms/|назва = Проект данського підприємства на західній Україні по виробництву дизайнерських меблів компанії «Ейендомссельскабет»|автор = |дата = |вебсайт = kreativ.group|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20181210063752/http://kreativ.group/ru/project_block/ejendoms/|дата-архіву = 10 грудня 2018|статус-url = |дата-доступу = 18 грудня 2018}}</ref> на вул. Шептицького, 1В, 1Д, 1Е, 1Є у Бродах.
* Спільне українсько-польське підприємство «Укрополь-ТЕН»&nbsp;— виробництво трубчастих електронагрівачів.
* Спільне українсько-польське підприємство «Ромтех»&nbsp;— виготовлення та комплексне обслуговування стендів для реклами будівельних матеріалів та оздоблювальних матеріалів.
* ТзДВ «Галант»&nbsp;— пошиття одягу.
* Елеваторний комплекс ПП «Західний Буг», відкритий 16 серпня 2018 року та складається з восьми [[Силос (резервуар)|силосів]] місткістю по 500 тонн кожен. Загальна виробнича потужність елеватора зі зберігання насіння та насіннєвого матеріалу становить 15 000 тонн<ref>{{cite web|url = https://brody.today/news/brody/u-brodakh-vidkryly-novyi-elevatornyi-kompleks|назва = У Бродах відкрили новий елеваторний комплекс|автор = |дата = |вебсайт = brody.today|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20180911225518/https://brody.today/news/brody/u-brodakh-vidkryly-novyi-elevatornyi-kompleks|дата-архіву = 11 вересня 2018|статус-url = |дата-доступу = 11 вересня 2018}}</ref>.
* Державне підприємство «Бродівське лісове господарство». Майже 60&nbsp;% доходу від реалізації деревини лісгоспу дає Бродівський лісозавод. Майже 70&nbsp;% продукції експортується до вісімнадцяти європейських країн, зокрема, до Туреччини, Польщі, Німеччини, Бельгії, Словаччини, Румунії, країн Балтії тощо<ref>{{cite web|url = https://www.bbc.com/ukrainian/business/2016/03/160229_ukrainian_wood_ms|назва = Як рубають і продають український ліс|автор = Наталія Патрікєєва|дата = 2 березня 2016|вебсайт = bbc.com|видавець = [[BBC]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20181209152340/https://www.bbc.com/ukrainian/business/2016/03/160229_ukrainian_wood_ms|дата-архіву = 9 грудня 2018|статус-url = |дата-доступу = 8 грудня 2018}}</ref>.

<gallery>
Файл:Бродівський виробничий підрозділ ЕКУ.jpg|Бродівський виробничий підрозділ ТзОВ «Електроконтакт Україна»
</gallery>

== Інфраструктура ==
{{розширити|вересень 2018}}

=== Транспортне сполучення ===
[[Файл:E40 Road Sign.JPG|ліворуч|міні|120px|[[Дорожній знак]] на [[Автошлях E40|автошляху E40]] під Бродами]]
Через Броди пролягають автошляхи {{Автошлях М|06}} ({{Автошлях E|40}}) [[Київ]]&nbsp;— [[Чоп]] та {{Автошлях Т|1410}} [[Червоноград]]&nbsp;— Броди до [[Тернопіль|Тернополя]] ({{Автошлях Р|39}}).

[[Файл:Brody, nádraží 05.jpg|міні|ліворуч|120px|Броди. Залізничний вокзал]]
Через [[Броди (станція)|залізничну станцію Броди]] [[Львівська залізниця|Львівської залізниці]] проходять маршрути: «[[Київ]]&nbsp;— [[Львів]]&nbsp;— [[Мукачево]]&nbsp;— [[Ужгород]]», «[[Москва]]&nbsp;— Київ&nbsp;— Львів&nbsp;— [[Чернівці]]&nbsp;— [[Софія]]», «Київ&nbsp;— Львів&nbsp;— Івано-Франківськ».

Тут перетинаються важливі енергопотоки: м. Броди&nbsp;— місце стику нафтопроводів [[Дружба (нафтопровід)|«Дружба»]] і [[Нафтопровід Одеса-Броди|«Одеса-Броди»]] (останній планують продовжити до нафтопереробного комбінату у [[Польща|польському]] місті [[Плоцьк (Польща)|Плоцьк]].

'''Відстані до найближчих обласних центрів''':
* [[Тернопіль]]&nbsp;— 80&nbsp;км
* [[Рівне]]&nbsp;— 110&nbsp;км
* [[Львів]]&nbsp;— 100&nbsp;км
* [[Луцьк]]&nbsp;— 110&nbsp;км

=== Міський транспорт ===
У Бродах працює декілька підприємств, що надають послуги пасажирського та вантажного перевезень.
У березні [[2008]] року введено в експлуатацію три маршрути міського [[автобус]]а.

== Культура ==
=== Музеї ===
Створення сучасного музею приурочене до святкувань 900-річчя міста Броди, що відбулися у 1984 році. До цієї події долучилися [[Українське товариство охорони пам'яток історії та культури]] та представники місцевих підприємств, радгоспів та колгоспів. До 1 квітня 1991 року музей діяв як народний, після чого став відділом [[Львівський історичний музей|Львівського історичного музею]]. 29 березня 2001 року рішенням Бродівської районної ради на базі Бродівського історико-краєзнавчого відділу Львівського історичного музею створено [[Бродівський історико-краєзнавчий музей]].

У [[Бродівська гімназія|Бродівській гімназії]], що знаходиться на [[Вулиця Коцюбинського (Броди)|вул. Коцюбинського]], 2 діє музей історії цього навчального закладу<ref>{{cite web|url = http://www.kray.org.ua/dovidka/brodivskiy-rayon/|назва = Бродівський район|автор = |дата = |вебсайт = kray.org.ua|видавець = Краєзнавчо-туристичний портал «Край»|url-архіву = https://web.archive.org/web/20180930034152/http://www.kray.org.ua/dovidka/brodivskiy-rayon/|дата-архіву = 30 вересня 2018|статус-url = |дата-доступу = 4 листопада 2018}}</ref>.

=== Художні колективи ===
'''[[Бродівський боян|Комунальна установа «Музичне товариство „Боян“»]]'''&nbsp;— метою утворення бродівського осередку [[Боян (товариство)|товариства «Боян»]] є діяльність направлена на розвиток музичного мистецтва в місті, підвищенню патріотизму та любові до рідного краю, створення відповідних умов для відпочинку населення та гостей міста, пропаганди та популяризації кращих музичних творів вітчизняної та світової культури<ref>{{cite web|url = https://drive.google.com/file/d/1Fa8v1N7w2cAAOB70cyjk7znEglt-j_Yq/view|назва = Рішення виконавчого комітету Бродівської міської ради «Про програму підтримки діяльності комунальної установи «Музичне товариство „Боян“» на 2019 рік|автор = |дата = |вебсайт = drive.google.com|видавець = Бродівська міська рада|url-архіву = https://web.archive.org/web/20210922200610/https://drive.google.com/file/d/1Fa8v1N7w2cAAOB70cyjk7znEglt-j_Yq/view|дата-архіву = 22 вересня 2021|статус-url = |дата-доступу = 24 квітня 2022}}</ref><ref>{{cite web|url = https://drive.google.com/file/d/1Fa8v1N7w2cAAOB70cyjk7znEglt-j_Yq/view|назва = Рішення виконавчого комітету Бродівської міської ради від 17 грудня 2018 року за №&nbsp;327 «Про затвердження штатного розпису комунальної установи Бродівської міської ради «Музичне товариство „Боян“»|автор = |дата = |вебсайт = drive.google.com|видавець = Бродівська міська рада|url-архіву = https://web.archive.org/web/20210922200610/https://drive.google.com/file/d/1Fa8v1N7w2cAAOB70cyjk7znEglt-j_Yq/view|дата-архіву = 22 вересня 2021|статус-url = |дата-доступу = 24 квітня 2022}}</ref>.

=== Фестивалі ===
'''«Народні умільці»''' <br/>24 липня 2016 року у [[Бродівський замок|Бродівському замку]] відбувся І обласний фестиваль народних ремесел «Народні умільці», на якому було представлено роботи майстрів народних промислів [[Львівська область|Львівщини]], виступи учасників художньої самодіяльності [[Бродівський район|Брідщини]] та гостей свята. Всі учасники були нагородженні пам'ятними сувенірами<ref>{{cite web|url = https://www.radyvyliv.info/u-brodax-bude-oblasnij-festival-narodnix-umilciv.html|назва = У Бродах буде обласний фестиваль народних умільців|автор = Тарас Грушівський|дата = 5 липня 2016|вебсайт = radyvyliv.info|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20220519214520/https://www.radyvyliv.info/u-brodax-bude-oblasnij-festival-narodnix-umilciv.html|дата-архіву = 19 травня 2022|статус-url = |дата-доступу = 24 квітня 2022}}</ref>.

30 липня 2017 року, у Бродівському замку, відбувся ІІ обласний фестиваль народних ремесел «Народні умільці». В програмі фестивалю були презентації народних ремесел, майстер-класи, екскурсії історичними місцями Бродів, кінні прогулянки, дитячі атракціони, а також виступи художніх колективів Львівщини різних мистецьких жанрів. На фестинах, під час бліц-інтерв'ю та майстер-класів, майстрині ділилися досвідом з випікання короваїв, створення оригінальних вишиванок, виготовлення дитячих іграшок, демонстрували плетіння пшеничного перевесла та багато інших цікавинок<ref>{{cite web|url = https://www.brodyhistory.org.ua/kalendar-podiy/festyval-narodni-umiltsi/|назва = Фестиваль «Народні умільці»|автор = |дата = 30 липня 2017|вебсайт = brodyhistory.org.ua|видавець = Історична спадщина Бродів|url-архіву = https://web.archive.org/web/20230701113141/https://www.brodyhistory.org.ua/kalendar-podiy/festyval-narodni-umiltsi/|дата-архіву = 1 липня 2023|статус-url = |дата-доступу = 24 квітня 2022}}</ref>.

'''«Sweet Fest»''' <br/>22 квітня 2018 року на [[Площа Ринок (Броди)|пл. Ринок]] у Бродах відбувся І-ий фестиваль тортів «Sweet Fest». У програмі заходу пройшла виставка тортів та випічки; відбувся благодійний ярмарок, метою якого був збір коштів на реабілітацію гравця БК «Лучеськ-Університет» Олександра Нікішина<ref>{{cite web|url = https://volga.lutsk.ua/view/3353/|назва = Баскетболіст Олександр Нікішин потребує допомоги|автор = |дата = |вебсайт = volga.lutsk.ua|видавець = Волинська газета|url-архіву = |дата-архіву = |мертвий-url = ні|дата-доступу = 24 квітня 2022}}</ref>; концертна програма за участю колективів «Love-studio», Бродівської школи естетичного виховання, Підкамінської школи мистецтв; боді-арт та багато іншого<ref>{{cite web|url = https://mrbrody.gov.ua/news/u-brodakh-festyval-tortiv|назва = У Бродах фестиваль тортів|автор = |дата = 17 квітня 2018|вебсайт = mrbrody.gov.ua|видавець = Бродівська міська рада|url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 24 квітня 2022}}</ref>.

'''«Коляди і пампуха»''' <br/>9 січня 2018 року, у Бродівському районному Народного дому «Просвіта» відбувся черговий регіональний фестиваль «Коляди і пампуха». У дійстві брали участь кращі колективи [[Бродівський район|Бродівського]], [[Перемишлянський район|Перемишлянського]] та [[Радехівський район|Радехівського районів]] [[Львівська область|Львівщини]], а також [[народний артист України]] [[Шуневич Мар'ян Васильович|Мар'ян Шуневич]] та лауреат міжнародних конкурсів Анастасія Чубінська. Свято розпочалося святковою ходою вулицями міста від Народного дому до головної міської ялинки, що була встановлена [[Площа Ринок (Броди)|площі Ринок]], де й пройшла спільна коляда. Основна частина свята після відкриття фестивалю продовжилася у районному Народному домі, де прозвучали колядки у виконанні художніх колективів, окремих виконавців та частування запашними пампухами, а також відбувся конкурс пампуха «Цікавенькі пампухи для Степанів»<ref>{{cite web|url = https://www.brodyhistory.org.ua/kalendar-podiy/regionalnyy-festyval-kolyady-i-pampuha/|назва = Регіональний фестиваль «Коляди і пампуха»|автор = |дата = |вебсайт = brodyhistory.org.ua|видавець = Історична спадщина Бродів|url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 16 червня 2018}}</ref><ref>{{cite web|url = https://dyvys.info/2018/01/04/de-i-yak-svyatkuvatymut-rizdvo-na-lvivshhyni-najtsikavishi-rizdvyani-festyny/|назва = Де і як святкуватимуть Різдво на Львівщині: найцікавіші різдвяні фестини|автор = Тетяна Жикаляк|дата = 4 січня 2018|вебсайт = dyvys.info|видавець = Інформаційна агенція «Дивись.info»|url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 16 червня 2018}}</ref>.

'''«ЗамокFest»''' <br/> 5 серпня 2018 року, у рамках проекту національної співпраці «Чим живуть замки», що реалізується ГО «Край» (м. Броди) та ГО «Старокостянтинів небайдужий» (м.&nbsp;[[Старокостянтинів]]) в межах програми Британської ради «Culture Bridges» за фінансування ЄС у Бродах пройшов культурно-мистецький фестиваль «ЗамокFest». У програмі фестивалю, у розділі «Замковий вернісаж», відвідувачам фестин пропонувалися музичні номери аматорських художніх колективів, огляд робіт народних умільців, презентації туристичних маршрутів Бродівщини тощо. Окрім того, у виставковій залі [[Бродівський історико-краєзнавчий музей|Бродівського історико-краєзнавчого музею]] відбулось відкриття виставки картин учасників нещодавнього художнього пленеру. У музейному казематі відбувся перегляд кінофільмів і відеороликів про [[Бродівський замок|Бродівську фортецю]] та нагородження переможців й відзначення учасників конкурсу «Наш замок». Вражаючою для відвідувачів фестин стала зустріч із виконавцем головної ролі у [[Червоний (фільм)|кінострічці «Червоний»]]&nbsp;— актором [[Береза Микола Мечиславович|Миколою Березою]] та переглядом кінострічки з його участю, що стало завершальним етапом фестивалю «ЗамокFest»<ref>{{cite web|url = http://leopolis.news/u-brodah-vidbuvsya-festyval-zamokfest-foto/|назва = У Бродах відбувся фестиваль «ЗамокFest» (Фото)|автор = |дата = 6 червня 2018|вебсайт = leopolis.news|видавець = Інформаційна агенція «Дивись.info»|url-архіву = https://web.archive.org/web/20180812181859/http://leopolis.news/u-brodah-vidbuvsya-festyval-zamokfest-foto/|archivedate = 2018-08-12|статус-url = |дата-доступу = 12 серпня 2018}}</ref>.

'''«LvivMozArt»''' <br/> Наступний міжнародний фестиваль класичної музики «[[LvivMozArt]]» відбудеться 2-14 серпня 2019 року у [[Львів|Львові]], новинкою якого буде розширення географії проведення заходів дійства. Так, 4 серпня 2019 року, у межах заходів з відзначення 125-ліття від дня народження відомого австрійського письменника та журналіста [[Йозеф Рот|Йозефа Рота]], що народився та навчався у Бродах, один з концертів фестивалю відбудеться біля [[Бродівська синагога|Бродівської синагоги]]<ref>{{cite web|url = https://brody.today/news/brody/odyn-z-kontsertiv-mizhnarodnoho-festyvaliu-klasychnoi-muzyky-lvivmozart-provedut-u-brodakh|назва = Один з концертів міжнародного фестивалю класичної музики «LvivMozArt» проведуть у Бродах|автор = |дата = 22 серпня 2018|вебсайт = brody.today|видавець = [[Укрпошта]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20180827142451/https://brody.today/news/brody/odyn-z-kontsertiv-mizhnarodnoho-festyvaliu-klasychnoi-muzyky-lvivmozart-provedut-u-brodakh|дата-архіву = 27 серпня 2018|статус-url = |дата-доступу = 27 серпня 2018}}</ref>.

=== Свята ===
* [[18 квітня]]&nbsp;— Міжнародний день пам'яток історії та культури. До цього дня приурочені щорічні краєзнавчі конференції «[[Бродівський історико-краєзнавчий музей|Брідщина&nbsp;— край на межі Галичини й Волині»]].
* '''[[День Героїв|Свято героїв]]''' (найближча [[неділя]] до [[23 травня]])&nbsp;— вшанування полеглих у боротьбі за волю України.
* [[19 серпня]] 2018 року у [[день пасічника]] на центральній [[Площа Ринок (Броди)|площі]] міста відбулося традиційне '''свято меду''', яке організувала та провела Спілка пасічників у [[Бродівський район|Бродівському районі]]. Офіційна частина свята розпочалася виконанням гімну пасічників Бродівського району. Далі парох [[Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Броди)|церкви Різдва Пресвятої Богородиці]] о.&nbsp;Василь Шира та голова комісії у справах мирян [[Сокальсько-Жовківська єпархія УГКЦ|Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ]] о.&nbsp;Ярослав Царик освятили хоруґву спілки пасічників, а також поблагословили та окропили [[Свята вода|святою водою]] продукцію бджолярів. Свято завершилося ярмаркою, учасники якої пропонували всім охочим мед різних сортів та вироби з нього.<ref>Забокрицька&nbsp;Н. Вирувало свято меду у Бродах // [[Голос відродження (газета, Бродівський район)|Голос Відродження]]&nbsp;— Броди: 24 серпня 2018.&nbsp;— №&nbsp;35 (2575).&nbsp;— С. 5.</ref>
* '''[[День міста]]''' (третя [[неділя]] [[вересень|вересня]])&nbsp;— святкування чергової річниці від дня заснування Бродів.
* [[21 вересня]] і [[27 вересня]]&nbsp;— [[храмове свято|храмові свята]] двох основних церков міста&nbsp;— [[Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Броди)|Різдва Пресвятої Богородиці]] та [[Костел Воздвиження Чесного Животворящого Хреста (Броди)|Воздвиження Чесного Животворящого Хреста]].
* [[14 жовтня]]&nbsp;— свято [[Покрова Пресвятої Богородиці]], святкуються день створення [[УПА|Української Повстанської Армії]], [[день Українського козацтва]] та [[день захисника України]].

== Історичні пам'ятки ==
=== Сакральні споруди ===

{{main|Храми Бродів}}

; Втрачені<ref>''Андрій Корчак'' [https://web.archive.org/web/20181023184219/http://www.ji.lviv.ua/n69texts/Korchak_Istoriya_Chrystyyanskyh_Hramiv.htm Історія християнських храмів та монастирів Бродів кінця XVI–1-ї половини ХХ століття] // [[Ї (часопис)|Незалежний український культурологічний часопис «Ї»]].&nbsp;— ч.&nbsp;69.&nbsp;— 2012.</ref>

* [[Церква Воздвиження Чесного Хреста (Броди)|Церква Воздвиження Чесного Хреста]].
* Мала синагога була збудована 1766 року і вважалася найстарішою у місті. Наріжний камінь заклав рабин Еліезер Роках. Після великої пожежі 1801 року, близько 1804 року божницю було реставровано і після чого вона отримала назву «Нової» синагоги. Відразу ж по завершенню другої світової війни будівля синагоги була розібрана. Із синагогою пов'язані згадки про родоначальника хасидизму Ізраеля бен Еліезьєра (Бааль Шем Това, 1700—1760). У божниці був пюпітр, за яким хасидський праведник промовляв молитви<ref>{{cite web|url = https://shtetlroutes.eu/uk/brody-belz-cultural-heritage-card/|назва = Проєкт «Шляхами штетлів. Об'єкти єврейської культурної спадщини в транскордонному туризмі»: Броди. Карта історико-культурної спадщини|автор = |дата = |вебсайт = shtetlroutes.eu|видавець = |url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 29 грудня 2017}}</ref>. Ділянка, на якій стояла мала синагога знаходиться між будинками №&nbsp;10 та №&nbsp;14 на [[Вулиця Гончарська (Броди)|вул. Гончарській]], споруджених наприкінці [[1960-ті|1960-х]] років<ref>{{книга|автор = |частина |посилання частина = |заголовок = Брідщина&nbsp;— край на межі Галичини й Волині. Випуск 1. (Матеріали другої краєзнавчої конференції, 18 квітня 2008 року)|оригінал = |посилання = |відповідальний = Стрільчук В.|видання = |місце = Броди|видавництво = [[Бродівський історико-краєзнавчий музей]]|рік=2008|том = |сторінки = 34|сторінок = 140|серія = |isbn = |тираж = }}</ref>.
* Синагога на розі вулиць [[Вулиця Щурата (Броди)|Щурата]] та [[Вулиця Єврейська (Броди)|Єврейської]]. До наших днів дійшла у зміненому вигляді, оскільки 2006 року була реконструйована під магазин електротоварів, через що втратила свою колишню велич<ref>{{cite web|url = http://cja.huji.ac.il/mhs/browser.php?mode=set&id=9028|назва = Synagogue at 9 Shchurata St. in Brody|автор = |мова = en|дата = |вебсайт = cja.huji.ac.il|видавець = Historic Synagogues of Europe|url-архіву = https://web.archive.org/web/20180716025410/http://cja.huji.ac.il/mhs/browser.php?mode=set&id=9028|дата-архіву = 16 липня 2018|статус-url = |дата-доступу = 15 липня 2018}}</ref>.
* Синагога, споруджена у [[1930-ті|1930-х]] роках на [[Старі Броди|Старих Бродах]] (в межах сучасної [[Вулиця Тернопільська (Броди)|вул. Тернопільської]])<ref>Броди і Брідщина. Історично-мемуарний збірник…&nbsp;— С. 217.</ref>. Під час [[Друга світова війна|другої світової війни]] божниця зазнала значних руйнувань і по війні будівля була розібрана<ref>''Андрій Корчак'' [https://web.archive.org/web/20181130142015/http://www.ji.lviv.ua/n69texts/Korchak_Brodivski_synagogy.htm Бродівські синагоги] // [[Ї (часопис)|Незалежний український культурологічний часопис «Ї»]].&nbsp;— ч.&nbsp;69.&nbsp;— 2012.</ref>.
* дерев'яна церква Собору Пресвятої Богородиці і Святої Теклі, що у 1743—1944 роках розташовувалася на старому цвинтарі колишнього підміського села [[Старі Броди]] (нині&nbsp;— [[Вулиця Старобрідська (Броди)|вул. Старобрідська]]).
* дерев'яний Костел святого Станіслава знаходився на місці пізніше змурованого [[Костел Воздвиження Чесного Животворящого Хреста (Броди)|костелу Воздвиження Чесного Животворящого Хреста]], що на [[Вулиця Стуса (Броди)|вул. Стуса]], 9.
* замкова каплиця (тричі згадується в описі [[Бродівський замок|Брідського замку]], датованих 1676 та 3 жовтня 1689 років.
* Вірменська церква. Вірмени прибули з Язлівця до Бродів у 1676 році, мали свого священика та декількох служниць.
* Червоний кляштор&nbsp;— спочатку монастир [[Піяри|піярів]], пізніше домініканський монастир з костелом святого Станіслава, створений 1678 року на місці колишньої кам'яниці шотландського купця Найлянда. Кляштор та костел зазнали значних ушкоджень під час пожеж 1715 та 1742 років, а 1784 року кляштор було ліквідовано остаточно, а його будівлі спочатку передано монахиням–хариткам, але після чергової пожежі його частково відновлено і у відновлених приміщеннях місцеві [[юдеї]] влаштували магазини. Остаточно монастирські будівлі були знищені під час [[Друга світова війна|другої світової війни]]. На його місці за радянських часів споруджена будівля бродівського «Універмагу» ([[Вулиця Залізнична (Броди)|вул. Залізнична]], 6).
* Жіночий монастир Хариток (сестер милосердя або сестер жалібниць), що діяв при парафіяльному костелі, а само приміщення кляштору знаходилося в будинку при сучасному [[Майдан Свободи (Броди)|Майдані Свободи]], 5. Про присутність хариток у цьому приміщенні ще й нині нагадують ніші у стінах під фігури святих, розташовані у внутрішньому подвір'ї будинку. Під час великої пожежі 1801 року монастир Хариток згорів, а сестри жалібниці, виїхали до [[Залізці]]в.
* Жіночий монастир Служебниць з каплицею, що у першій половині XX століття знаходилися в одному з будинків у передмісті [[Старі Броди]]. Нині у цьому приміщенні, при сучасній [[Вулиця Низька (Броди)|вул. Низькій]], 17, міститься Бродівський ДНЗ №&nbsp;6 «Теремок».
<gallery>
Файл:Церква Старі Броди.png|Дерев'яна церква Собору Пресвятої Богородиці і Святої Теклі
Файл:Броди. Дзвіниця.jpg|Дзвіниця церкви Собору Пресвятої Богородиці і Святої Теклі.(сучасний стан)
Файл:Синагога Броди.jpg|Колишня синагога на розі вулиць Щурата та Єврейської.
Файл:Мала синагога. На задньому фоні Велика синагога.jpg|Велика та Мала синагоги
</gallery>

; Збережені:

* Оборонна [[Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Броди)|церква Різдва Пресвятої Богородиці]] 1600 року&nbsp;— XVIII століття ''Старий польський путівник згадує, що її пізньобарокові додатки роблять споруду схожою на храм святого Миколая у Львові''.
* [[Церква Пресвятої Трійці (Броди)|Церква Пресвятої Трійці]] (1744)<ref>{{cite web|url = http://decerkva.org.ua/brody.html|назва = Броди. Церква Прсв. Трійці (1744)|автор = [[Слободян Василь Михайлович|В.&nbsp;Слободян]]|дата = |вебсайт = decerkva.org.ua|видавець = Дерев'яні Церкви Західної України|url-архіву = https://web.archive.org/web/20220411184337/http://decerkva.org.ua/brody.html|дата-архіву = 11 квітня 2022|статус-url = |дата-доступу = 17 квітня 2022}}</ref>.
* [[Церква святого Юра (Броди)|Церква святого Юра]] XVI—XVII століття з високохудожнім іконостасом у стилі [[рококо]].
* [[Костел Воздвиження Чесного Животворящого Хреста (Броди)|Церква Воздвиження Чесного Животворящого Хреста]] (1596) в стилі [[ренесанс]].
* [[Бродівська синагога|Колишня Велика синагога]] (1742).

<gallery>
Файл:Броди. Церква Св.Юрія.jpg|Церква Святого Юра
Файл:Церква Пресвятої Трійці (Броди).jpg|Церква Святої Трійці
Файл:Церква Різдва Пресвятої Богородиці. Броди.jpg|Церква Різдва Пресвятої Богородиці
Файл:Kostel cerkva.jpg|Церква Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього
Файл:Brody 203.jpg|Бродівська Велика синагога
Файл:Brody Great Synagogue.jpg|Бродівська Велика синагога (світлина початку XX століття)
Файл:Синагога в Бродах, інтер'єр.jpg|Інтер'єр Великої синагоги в Бродах
</gallery>

; Новозбудовані:

* Храм Собору Пресвятої Богородиці (УГКЦ, 1995), [[Вулиця Тернопільська (Броди)|вул. Тернопільська]], 29А<ref>{{cite web|url = https://map.ugcc.ua/view/2023-tserkva-soboru-presvyatoy-bogorodytsi-m-brody-lvivska-oblast|назва = Церква Собору Пресвятої Богородиці|автор = |дата = |вебсайт = map.ugcc.ua|видавець = [[Українська греко-католицька церква]]|url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 17 квітня 2022}}</ref>.
* [[Храм священновеликомученика Володимира, Митрополита Київського та Галицького (Броди)|Храм священновеликомученика Володимира, Митрополита Київського та Галицького]] ([[УПЦ МП]]), [[Вулиця Франка (Броди)|вул. Франка]], 67.
* Церква-каплиця Пресвятої Богородиці Владичиці України (УГКЦ, 2006), [[Вулиця Храпая (Броди)|вул. Храпая]], 4В<ref name="Конфесійні громади Бродівського району">{{cite web|url = http://www.brody-rda.gov.ua/2012-05-05-09-30-29|назва = Конфесійні громади Бродівського району|автор = |дата = |вебсайт = brody-rda.gov.ua|видавець = Бродівськка РДА|url-архіву = https://web.archive.org/web/20181124040814/http://www.brody-rda.gov.ua/2012-05-05-09-30-29|дата-архіву = 24 листопада 2018|статус-url = |дата-доступу = 14 липня 2018}}</ref>.
* Церква Покрова Пресвятої Богородиці (УГКЦ, 2008), [[Вулиця Рота (Броди)|вул. Й.&nbsp;Рота]].
* Церква-каплиця Успіння Пресвятої Богородиці (УАПЦ, 2010), [[Вулиця Коновальця (Броди)|вул. Коновальця]].
* Костел Воздвиження Чесного Животворящого Хреста (РКЦ, 1990—2010), [[Вулиця Залізнична (Броди)|вул. Залізнична]], 46<ref name="Конфесійні громади Бродівського району"/>.
* Церква-каплиця первоверховних апостолів Петра та Павла (УПЦ КП, 2010), [[Вулиця Львівська (Броди)|вул. Львівська]], 34<ref name="Конфесійні громади Бродівського району"/>.
* Каплиця Різдва ([[УПГКЦ]]), [[Вулиця Котляревського (Броди)|вул. Котляревського]]<ref>{{cite web|url = http://uogcc.org.ua/ua/actual/article/?article=6366|назва = Заклик всім католикам в Бродах|автор = |дата = 14 березня 2012|вебсайт = uogcc.org.ua|видавець = [[Українська правовірна греко-католицька церква]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20220325161905/http://uogcc.org.ua/ua/actual/article/?article=6366|дата-архіву = 25 березня 2022|статус-url = |дата-доступу = 17 квітня 2022}}</ref>.
* Церква [[Всеукраїнський союз церков євангельських християн-баптистів|Всеукраїнського Союзу Церков Євангельських Християн-Баптистів]] ([[Вулиця 22 Січня (Броди)|вул. 22 Січня]], 72<ref>{{cite web|url = https://ehb.lviv.ua/tserkvi-oblasti/pivnichno-skhidnij-region|назва = Північно-східний регіон. Церква ЄХБ м.&nbsp;Броди|автор = |дата = |вебсайт = ehb.lviv.ua|видавець = Львівське обласне об'єднання церков ЄХБ|url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 17 квітня 2022}}</ref>.
* Церква Міжнародного Союзу Церков Євангельських Християн-Баптистів (МСЦ ЄХБ), [[Вулиця Шевченка (Броди)|вул. Шевченка]], 20.
* Церква Християн Віри Євангельської [[Вулиця Гончарська (Броди)|вул. Гончарська]], 30.
* Церква Адвентистів Сьомого Дня, вул. 22 Січня, 55.
* Зал Царства Свідків Єгови, вул. Й.&nbsp;Рота, 13.
* Капличка Митрополита Андрея Шептицького (УГКЦ, 2012—2020), на розі вулиць Андрея Шептицького та Конюшківської<ref>{{cite web|url = http://golvid.com.ua/znakova-podiia-na-malykh-fil-varkakh.html|назва = Знакова подія на малих фільварках|автор = |дата = 18 грудня 2020|вебсайт = golvid.com.ua|видавець = [[Голос відродження (газета, Бродівський район)|Голос відродження]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20210127031850/http://golvid.com.ua/znakova-podiia-na-malykh-fil-varkakh.html|дата-архіву = 27 січня 2021|статус-url = |дата-доступу = 19 грудня 2020}}</ref>.

=== Пам'ятки архітектури ===
{{div col|2}}
* Ансамбль Бродівського середмістя&nbsp;— [[Вулиця Золота (Броди)|вулиця Золота]] (частина кам'яниць&nbsp;— XVII—XVIII століть, решта&nbsp;— XIX-початку XX століть), [[Майдан Свободи (Броди)|Майдан Свободи]] (кінець XVIII—XX століть); вулиці [[Вулиця Вірменська (Броди)|Вірменська]], [[Вулиця Руська (Броди)|Руська]], [[Вулиця Щурата (Броди)|Щурата]], [[Вулиця Стуса (Броди)|Стуса]], [[Вулиця Коцюбинського (Броди)|Коцюбинського]] та інші. Колись надзвичайно цікавою була [[Площа Ринок (Броди)|площа Ринок]] із старовинними будинками та дуже своєрідним середринковим кварталом. Останній був здебільшого знищений під час другої світової війни, а більшість вцілілих ринкових кам'яниць перебудовані за радянських часів і втратили будь-який вигляд.
* Урочище «Заставки»&nbsp;— місце давньоруського літописного міста, що існувало тут у 1084—1241 роках та було зруйноване татарами. Саме в урочищі «Заставки» починалася історія поселення Броди. 2016 року під час проведення археологічних розкопок на території урочища виявлено залишки житлово-господарського комплексу [[Вельбарська культура|вельбарської культури]]<ref>{{cite web|url = https://tvoemisto.tv/news/na_lvivshchyni_arheology_rozkopaly_zalyshky_zhytla_gotiv_iii_stolittya_nashoi_ery_79537.html|назва = На Львівщині археологи розкопали залишки житла готів III століття нашої ери|автор = |дата = 20 липня 2016|вебсайт = tvoemisto.tv|видавець = Медіа-хаб «Твоє Місто»|url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 17 квітня 2022}}</ref>.
* Земляний оборонний вал [[XVII століття]].
* Залишки двох п'ятикутних [[бастіон]]ів.
* [[Бродівський замок]]. У 1939—1940 роках радянською владою в замку був влаштований концентраційний табір для польських військовополонених. Після другої світової війни тут містилася військова частина, офіційно&nbsp;— використовувався як завод для ремонту автонавантажувачів. В другій половині [[1990-ті|1990-х]] років військова частина була розформована. Але тривалий час перебування території замку у користуванні військових вкрай негативно позначилося на стані пам'ятки<ref name="концтабір"/>. Нині все стоїть запущене&nbsp;— як старовинні каземати, так і сучасні цементні гаражі на території, вщерть зарослій деревами.'' Невелика частина казематів належить Бродівському краєзнавчому музеєві та реставрується.
* Палац Потоцьких, розташований у центрі замкового подвір'я та є досить скромною в архітектурному плані двоповерховою спорудою з бічними [[ризаліт]]ами. Споруджений з цегли, оздоблення виконані з пісковику. Нині в приміщені палацу містяться 5—7 класи ЗОШ №&nbsp;3, а також районний архів та виставкові зали [[Бродівський історико-краєзнавчий музей|Бродівського історико-краєзнавчого музею]].
{{div col end}}

<gallery>
Файл:Zolota 1.jpg|Колишній будинок Кагалу (вул. Золота, 1)
Файл:8 Zolota Street, Brody (01).jpg|Кам'яниця початку XVII століття (вул. Золота, 8)
Файл:10 Zolota Street, Brody (01).jpg|Кам'яниця (вул. Золота, 10)
Файл:Фелікс099.jpg|Колишня книгарня Фелікса Веста (вул. Золота, 11)
Файл:Золота098.jpg|Кам'яниця (вул. Стефаника, 5)
Файл:Brody street.jpg|Вигляд на арочний прохід під будинком кагалу (вул. Золота, 1) з боку вул. Вірменської (початок XX ст.)
Файл:1 Shchurata Street, Brody (01).jpg|Кам'яниця Рейгера XVII ст. (вул. Щурата)
Файл:4 Maidan Svobody, Brody (01).jpg|Кам'яниця XVII ст. (Майдан Свободи)
Файл:Brody, Lviv Oblast, Ukraine - panoramio (39).jpg|Парк Райківка
Файл:Brody, Lviv Oblast, Ukraine - panoramio (131).jpg|Парк Райківка
Файл:Brody 190.jpg|Будівля міської пошти (пл. Ринок)
Файл:Земляний оборонний вал.jpg|Земляний оборонний вал XVII ст.
Файл:Brody castle.jpg|Палац Потоцьких у Бродівському замку
Файл:Brody palace 2 RB.jpg|Палац Потоцьких (вул. Замкова 1)
Файл:Brody, Lviv Oblast, Ukraine - panoramio (205).jpg|Бастіонний каземат Бродівського замку
</gallery>

{{div col|2}}
* Будівля [[Бродівська гімназія|Бродівської гімназії ім.&nbsp;І.&nbsp;Труша]].
* Колишній будинок польського гімнастичного товариства «Сокіл» (нині&nbsp;— Бродівський районний Народний дім)<ref>{{cite web|url = https://uma.lvivcenter.org/uk/photos/1647|назва = Проєкт «Міський медіаархів»: Бродівський районний Народний дім|автор = Василь Стрільчук|дата = |вебсайт = lvivcenter.org|видавець = [[Центр міської історії Центрально-Східної Європи]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20230701034429/https://uma.lvivcenter.org/uk/photos/1647|дата-архіву = 1 липня 2023|статус-url = |дата-доступу = 17 квітня 2022}}</ref>.
* Торгово-промислова палата (XIX століття).
* Будівля колишнього Празького банку (1911).
* Колишні готелі «Бристоль», «Європа» та «Гранд».
* Будівля цісарсько-королівського повітового староства (кінець XVIII&nbsp;— початок XX ст.), де нині міститься [[Бродівський історико-краєзнавчий музей]].
* [[Бродівська ратуша]] з годинником.
* Палаци [[Палац Тишкевичів (Броди)|графів Тишкевичів]] та [[Палац Шмідта (Броди)|В.&nbsp;Шмідта]].
* Будинок австрійського повітового суду (нині&nbsp;— [[Бродівський педагогічний коледж імені Маркіяна Шашкевича]]).
{{div col end}}

<gallery>
Файл:Броди гімназія.jpg|Будівля Бродівської гімназії ім.&nbsp;І.&nbsp;Труша
Файл:Сокіл098.jpg|Будівля колишнього польського гімнастичного товариства «Сокіл»
Файл:Палата.jpg|Торгово-промислова палата
Файл:Броди прокуратура.jpg|Будівля колишнього Празького банку
Файл:Готель099.jpg|Будівля колишнього готелю «Бристоль»
Файл:Броди військомат.jpg|Будівля колишнього готелю «Європа»
Файл:Brody, Lviv Oblast, Ukraine - panoramio (154).jpg|Будівля колишнього готелю «Гранд» (початок XX&nbsp;ст.)
Файл:Brody 089.jpg|Бродівська ратуша
Файл:Brodypalase.jpg|Палац Тишкевичів
Файл:Brody court.jpg|Будівля австрійського повітового суду (нині&nbsp;— Бродівський педагогічний коледж ім.&nbsp;М.&nbsp;Шашкевича)
Файл:Brody 075.jpg|Будівля австрійського повітового суду (нині&nbsp;— Бродівський педагогічний коледж ім.&nbsp;М.&nbsp;Шашкевича)
Файл:Brody Powiatowy Sad 02.jpg|Будівля австрійського повітового суду (нині&nbsp;— Бродівський педагогічний коледж ім.&nbsp;М.&nbsp;Шашкевича)
Файл:Wilhelm Schmid Palace in Brody.jpg|Палац Вільґельма Шмідта
</gallery>

=== Бродівські некрополі ===
==== Бродівський міський цвинтар ====
Бродівський міський цвинтар, заснований орієнтовно в останній чверті XVIII століття після закриття австрійською владою чотирьох християнських цвинтарів у центральній частині міста<ref>''Корчак А.'' Цвинтарі Бродівського району: загальна інформація щодо вивчення їх історії, скульптури та епіграфіки // Брідщина&nbsp;— край на межі Галичини й Волині. Випуск 5. (Матеріали шостої краєзнавчої конференції, присвяченої Міжнародному дню пам'яток історії та культури, 20 квітня 2012 року).&nbsp;— Броди: Бродівський історико-краєзнавчий музей, 2012.&nbsp;— С. 81-98.</ref>. Первісна територія цвинтаря мала форму квадрату з наближеними розмірами 200 м із заходу на схід і 175 м. з півночі на південь та площею 3,5 га. Наприкінці XVIII&nbsp;— першої половини XIX століття ця територія поділялася на дві частини. Приблизно дві третини площі тодішнього цвинтаря зі сторони заходу використовувалися для поховань вірних західного обряду (римо-католиків, протестантів), а приблизно третина площі зі сходу для поховань вірних східного обряду (греко-католиків, православних).

З другої половини XIX століття ситуація почала змінюватися, оскільки на місце розташування поховань почала впливати не конфесійна приналежність, а соціальне становище. Так місце поховань заможних людей&nbsp;— почала просуватися далі на схід, стираючи тим самим південну частину межі між первісними полями. Наприкінці XIX століття, через брак місця було закладене ще одне поле з наближеними розмірами 200&nbsp;м. із заходу на схід та 30&nbsp;м. з півночі на південь та загальною площею 0,6 га<ref>''Sulik A.'' Inventarz pochówków na cmentarzu wielowyznaniowym w Brodach dawnego wojowództwa tarnopolsksego (stanem na 01.01.2011 roku).&nbsp;— 22 s. {{ref-pl}}</ref>.

Військові дії 1914—1920 років внесли в історію міського цвинтаря свої корективи. Під час [[Перша світова війна|першої світової війни]] для полеглих вояків австро-угорської, німецької, російської та інших армій було виділено окрему ділянку, на той час вільну від поховань, що має назву «Кватера Воєнна №&nbsp;2», а також ділянку на схід від північної цих поховань<ref>''Kiędzierska J.'' [http://www.brodzianie.pl/zjazdo12/zal6.pdf Sprawa Cmentarza Wojskowego w Brodach] // Krakow: maj 2012.&nbsp;— 3 s. {{ref-pl}}</ref>. Під час [[Польсько-радянська війна (1920)|польсько-радянської війни 1920 року]] остання ділянка була продовжена на південь та використана для поховань полеглих польських вояків. Таким чином утворилося окреме поле військових поховань 1914—1920 років&nbsp;— «Кватера Воєнна №&nbsp;1»<ref>[https://wkrakowie2013.wordpress.com/2013/08/21/brody-polski-cmentarz-wojskowy-1914-1920/ Brody&nbsp;— polski cmentarz wojskowy (1914—1920)] {{ref-pl}}</ref>. Таким чином вищеописаними полями обмежується історична частина брідського міського цвинтаря.

За радянських часів, із західної сторони цвинтаря були закладені два поля для поховань. У [[1980-ті|1980-х]] роках закладено ще одне поле, а з 2015 року поховання почали здійснювати на новоприєднаній до цвинтару ділянці. На даний момент загальна площа некрополя складає понад 5,5 га<ref>''Андрій Корчак, Володимир Ульянов'' Християнський некрополь м.&nbsp;Броди. Визначна пам’ятка історії та культури європейського значення кінця XVIII—першої половини XX ст. // [https://web.archive.org/web/20220424084230/https://drive.google.com/file/d/1sx7SQV6lGcOQ5RRCtC8WxjOlqnIQKgIZ/view Брідщина&nbsp;— край на межі Галичини й Волині. Випуск 9. (Матеріали десятої краєзнавчої конференції)]. &nbsp;— Броди: Просвіта, 2016.&nbsp;— С. 5—13.</ref>.

Під час акції «Могилу діда врятуй від забуття», яка тривала 2-12 липня 2016 року група польської молоді, чисельністю 25 осіб, з польських міст Югова ([[Нижньосілезьке воєводство]]) та [[Всхова|Всхови]] ([[Любуське воєводство]]) впорядкувала поховання польських військових на цьому цвинтарі<ref>''Sało E.'' Młodzież z Polski sprząta cmentarze w Brodach i Hucisku Brodzkim // [[Кур'єр Галіційський|Kurier Galicyjski]]&nbsp;— Lwów: 15 lipca-15 sierpnia 2016.&nbsp;— nr.&nbsp;13 (257)&nbsp;— S. 17. {{ref-pl}}</ref>.

<gallery>
Файл:Броди67.jpg|Пам'ятник на могилі «Невідомого солдата» на полі військових поховань міського цвинтаря
Файл:Броди89.jpg|Міський цвинтар. Поле військових поховань 1914—1920 років
</gallery>

==== Юдейський цвинтар ====
Перший юдейський цвинтар, закладений 1566 року поблизу Великої синагоги, але 1600 року був закритий для поховань. Його наступником став Старий юдейський цвинтар, закладений на початку XVII століття у передмісті [[Великі Фільварки (місцевість)|Великі Фільварки]]. Поховання на ньому проводилися до 1831 року і вже у статусі не діючого проіснував до початку [[Друга світова війна|другої світової війни]]. Знищений під час німецької окупації у 1941—1944 роках, а по війні на частині цвинтаря радянська влада збудувала міський стадіон «Ювілейний». За часів незалежної України, на невеликому клаптику колишнього [[кіркут]]а єврейська громада облаштувала сквер пам'яті<ref>{{cite web|url = https://kehilalinks.jewishgen.org/Brody/brody.htm|назва = ShtetLinks Site for Brody|автор = |мова = en|дата = |вебсайт = kehilalinks.jewishgen.org|видавець = |url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 24 квітня 2022}}</ref>.

[[Бродівський єврейський цвинтар|«Новий» юдейський цвинтар]], закладений 1831 року місцевими [[юдеї|юдеями]] на ділянці, що знаходиться за два кілометри на північ від центральної частини Бродів в межах колишнього передмістя [[Малі Фільварки (місцевість)|Малі Фільварки]]. Розміри некрополю приблизно сягають: зі сходу на захід 500&nbsp;м. та з півдня на північ&nbsp;— 150&nbsp;м, загальна площа території об'єкта складає близько 8 гектарів. Цей цвинтар діяв до початку другої світової війни, а останні поховання датуються [[1930-ті|1930-ми]] роками. Наказом Міністерства культури України від 28.11.2013 року за №&nbsp;1224 новий єврейський цвинтар було включено до [[Державний реєстр нерухомих пам'яток України|державного реєстру Пам'яток історії та монументального мистецтва місцевого значення]] під охоронним №&nbsp;2960-Лв<ref name=":0">{{cite web|url = https://www.brodyhistory.org.ua/istorychnyy-spadok/pamyatky-istoriyi/yevreyskyy-tsvyntar/|назва = Єврейський цвинтар у Бродах|автор = |дата = |вебсайт = brodyhistory.org.ua|видавець = Історична спадщина Бродів|url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 24 квітня 2022}}</ref>.

<gallery>
Файл:«Новий» єврейський цвинтар.jpg|Вхідна брама «нового» єврейського цвинтару
Файл:Brody Jewish Cemetery (19).jpg|Мацеви на «новому» єврейському цвинтарі
Файл:Brody Jewish Cemetery (54).jpg|Мацеви на «новому» єврейському цвинтарі
Файл:Новий юдейський цвинтар у м.Броди. 1831-1941 рр.jpg|Мацеви на «новому» єврейському цвинтарі
Файл:V03p640001 Cemetery Brody.jpg|Малюнок Дж.&nbsp;Пеннел «Броди. На єврейському цвинтарі» (кінець XIX&nbsp;ст.)
</gallery>

==== Цвинтарі на Старих Бродах ====
'''Старий цвинтар''', знаходиться неподалік перетину сучасних вулиць [[Вулиця Старобрідська (Броди)|Старобрідської]] та [[Вулиця 8 Березня (Броди)|8 Березня]]. Поруч з цвинтарем колись знаходилася дерев'яна церква Собору Пресвятої Богородиці і Святої Теклі, споруджена близько [[1743]] року, але під час [[Друга світова війна|війни]] в неї влучив снаряд і церква згоріла. Збереглася лише дерев'яна дзвіниця, яка нині потребує значної реставрації. [[2010]] року місце, де колись стояла ця церква було розчищене, а поруч встановлена невеличка каплиця.

При повороті в бік старого цвинтару, на подвір'ї приватного будинку, розташована фігура Святого Івана Хрестителя або ж фігура колективної обітниці, встановлена на тому місці ще 1845 року, яка нині потребує значної реставрації. За приблизними підрахунками в межах старобрідського некрополя збереглося близько 50 оригінальних пам'ятників періоду [[класицизм]]у, історичного [[еклектизм]]у та [[сецесія|сецесії]]. Щодо поховань кінця XIX&nbsp;— початку XX століття, то особливістю надгробних пам'ятників є вишукані обеліски, литі з чавуну хрести. Наявні німецькомовні епітафії. На надгробках також часто зустрічаються герби та клейма майстерень.

'''Новий цвинтар''', закладений у [[1930-ті|1930-х]] роках при сучасній вулиці [[Вулиця Тернопільська (Броди)|Тернопільській]]. Навпроти некрополя знаходиться сучасна мурована церква Собору Пресвятої Богородиці та Святої Теклі. Наявні пам'ятники (фігури) кінця XIX&nbsp;— початку XX століття, що були перенесені сюди фігури зі Старого цвинтаря.

При вході на цвинтар розташований пам'ятник на символічній курган-могилі Борцям за волю України, насипаній у 1942 році силами громади [[Старі Броди|Старих Бродів]].

==== Цвинтар на Великих Фільварках ====
Розташований в межах колишнього підміського села [[Великі Фільварки (місцевість)|Великі Фільварки]] (нині&nbsp;— [[Вулиця Великі Фільварки (Броди)|вул. Великі Фільварки]]) з північної боку [[Церква Пресвятої Трійці (Броди)|церкви Пресвятої Трійці]]. Некрополь характеризується незначною кількістю надмогильних пам'ятників кінця XIX&nbsp;— початку XX століття.

=== Меморіали, пам'ятники, пам'ятні знаки ===

{{main|Пам'ятники Бродів}}

* Пам'ятний знак на честь '''900-річчя Бродів''' (автори&nbsp;— львівські скульптори [[Мисько Еммануїл Петрович|Еммануїл Мисько]] та [[Романець Богдан Степанович|Богдан Романець]]), відкритий 14 вересня 1984 року під час урочистого відзначення 900-літнього ювілею міста у сквері при [[Вулиця 22 Січня (Броди)|вул. 17 Вересня]], що на [[Старі Броди|Старих Бродах]].<ref>Брідщина&nbsp;– край на межі Галичини й Волині. Випуск 3…&nbsp;— С. 30.</ref> Від [[1987]] року є пам'яткою монументального мистецтва місцевого значення під охоронним №&nbsp;1443-м<ref>{{cite web|url = https://www.brodyhistory.org.ua/istorychnyy-spadok/pamyatky-monumentalnogo-mystetstva/900-richchya-brodiv/|назва = Пам’ятний знак на честь 900-річчя Бродів|автор = |дата = |вебсайт = brodyhistory.org.ua|видавець = Історична спадщина Бродів|url-архіву = https://web.archive.org/web/20230701041445/https://www.brodyhistory.org.ua/istorychnyy-spadok/pamyatky-monumentalnogo-mystetstva/900-richchya-brodiv/|дата-архіву = 1 липня 2023|статус-url = |дата-доступу = 24 квітня 2022}}</ref>.
* Пам'ятник '''Видатним учням і викладачам Бродівської гімназії''' (автор&nbsp;— скульптор Богдан Романець), встановлений у жовтні 1986 року на подвір'ї [[Бродівська гімназія|Бродівської гімназії імені І.&nbsp;Труша]]<ref>Брідщина&nbsp;– край на межі Галичини й Волині. Випуск 3…&nbsp;— С. 31.</ref>. Від 1987 року є пам'яткою історії місцевого значення під охоронним №&nbsp;1436-м<ref>{{cite web|url = https://www.brodyhistory.org.ua/istorychnyy-spadok/pamyatky-istoriyi/pamyatnyk-vydatnym-diyacham-imena-yakyh-povyazani-z-brodivskoyu-gimnaziyeyu/|назва = Пам'ятник видатним діячам, імена яких пов'язані з Бродівською гімназією|автор = |дата = |вебсайт = brodyhistory.org.ua|видавець = Історична спадщина Бродів|url-архіву = https://web.archive.org/web/20230609170908/https://www.brodyhistory.org.ua/istorychnyy-spadok/pamyatky-istoriyi/pamyatnyk-vydatnym-diyacham-imena-yakyh-povyazani-z-brodivskoyu-gimnaziyeyu/|дата-архіву = 9 червня 2023|статус-url = |дата-доступу = 24 квітня 2022}}</ref>.
* Пам'ятник '''Жертвам більшовицьких репресій''' (автори&nbsp;— скульптор Богдан Романець, архітектор Іван Тимчишин), відкритий у листопаді 1993 року на честь 75-ї річниці [[Листопадовий чин|Листопадового Чину]] у парку на [[Майдан Свободи (Броди)|Майдані Свободи]]<ref>Брідщина&nbsp;– край на межі Галичини й Волині. Випуск 3…&nbsp;— С. 33.</ref>. У 1995 році внесений до реєстру пам'яток історії місцевого значення під охоронним №&nbsp;1441-м<ref>{{cite web|url = https://www.brodyhistory.org.ua/istorychnyy-spadok/pamyatky-istoriyi/pamyatnyk-zhertvam-bilshovytskyh-represiy/|назва = Пам'ятник жертвам більшовицьких репресій|автор = |дата = |вебсайт = brodyhistory.org.ua|видавець = Історична спадщина Бродів|url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 24 квітня 2022}}</ref>.
* Пам'ятник '''Жертвам Голокосту''' (автор&nbsp;— скульптор Едуард Бучинський), відкритий у 1994 році біля єврейського цвинтаря у Бродах<ref name=":0"/>.
* Пам'ятник '''Івану Франку''' (автор&nbsp;— скульптор [[Чайка Яків Ілліч|Яків Чайка]]), відкритий 1956 року на [[Вулиця Франка (Броди)|вул. Франка]]<ref>Брідщина&nbsp;– край на межі Галичини й Волині. Випуск 3…&nbsp;— С. 32—33.</ref>. Є пам'яткою монументального мистецтва місцевого значення під охоронним №&nbsp;278-м<ref>{{cite web|url = https://www.brodyhistory.org.ua/istorychnyy-spadok/pamyatky-monumentalnogo-mystetstva/ivanu-franku/|назва = Пам'ятник Івану Яковичу Франку|автор = |дата = |вебсайт = brodyhistory.org.ua|видавець = Історична спадщина Бродів|url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 24 квітня 2022}}</ref>.
* Пам'ятник '''Маркіяну Шашкевичу''' (автор&nbsp;— скульптор [[Рожик Віталій Миколайович|Віталій Рожик]], м. [[Коростишів]])<ref>[http://rozhik.at.ua/Віталій Рожик: персональний сайт]</ref>, встановлений на подвір'ї [[Бродівський педагогічний коледж імені Маркіяна Шашкевича|Бродівського педагогічного коледжу]] у травні 2005 року коштом студентів та викладачів навчального закладу<ref>{{cite web|url = https://www.brodyhistory.org.ua/istorychnyy-spadok/pamyatky-monumentalnogo-mystetstva/markiyanu-shashkevychu/|назва = Пам'ятник Маркіяну Шашкевичу|автор = |дата = |вебсайт = brodyhistory.org.ua|видавець = Історична спадщина Бродів|url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 24 квітня 2022}}</ref>.
* Пам'ятник '''Тарасові Шевченку''' (автори&nbsp;— скульптор [[Романець Богдан Степанович|Богдан Романець]], архітектор [[Ярема Олександр Богданович|Олесь Ярема]]), відкритий [[25 липня]] [[1993]] року на центральній площі міста&nbsp;— [[Площа Ринок (Броди)|пл. Ринок]]<ref>Брідщина&nbsp;— край на межі Галичини й Волині. Випуск 3…&nbsp;— С. 32.</ref>. Є пам'яткою монументального мистецтва місцевого значення під охоронним №&nbsp;1445-м<ref>{{cite web|url = https://www.brodyhistory.org.ua/istorychnyy-spadok/pamyatky-monumentalnogo-mystetstva/tarasu-shevchenku/|назва = Пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку|автор = |дата = |вебсайт = brodyhistory.org.ua|видавець = Історична спадщина Бродів|url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 24 квітня 2022}}</ref>.
* Пам'ятник '''о. Михайлові Осадці''' (автор&nbsp;— художник Ігор Стасюк), встановлений навпроти будинку на [[Вулиця Франка (Броди)|вул. Франка]], у якому у 1929—1941 роках мешкав український релігійний та культурний діяч, композитор, професор [[Бродівська гімназія|Бродівської гімназії]] [[Осадца Михайло (композитор)|о. Михайло Осадца]]<ref>Брідщина&nbsp;— край на межі Галичини й Волині. Випуск 3…&nbsp;— С. 31—32.</ref>.
* Пам'ятник '''Петрові Федуну-Полтаві''' (автори&nbsp;— скульптор [[Романець Богдан Степанович|Богдан Романець]], архітектор [[Руцький Ярослав Васильович|Ярослав Руцький]]), встановлений у жовтні 2002 року у невеличкому сквері перед будівлею Бродівського об'єднаного управління [[Пенсійний фонд України|Пенсійного фонду України]], на розі вулиць [[Вулиця Золота (Броди)|Золотої]] та [[Вулиця Полтави (Броди)|Петра Полтави]].<ref>Брідщина&nbsp;– край на межі Галичини й Волині. Випуск 3…&nbsp;— С. 30—31.</ref>
* Пам'ятник '''радянським воїнам, які загинули у 1944 році за свободу і незалежність нашої Батьківщини''' (автор&nbsp;— скульптор Яків Чайка), відкритий 19 липня 1969 року у сквері на [[Вулиця Франка (Броди)|вул. Франка]]<ref>Брідщина&nbsp;— край на межі Галичини й Волині. Випуск 3…&nbsp;— С. 34.</ref>.
* Пам'ятний знак '''Героям Небесної Сотні''' (автори&nbsp;— львівські скульптори [[Оврах Володимир Михайлович|Володимир Михайлович Оврах]] та його сини [[Оврах Андрій Володимирович|Андрій]] та [[Оврах Роман Володимирович|Роман]]), встановлений у листопаді 2015 року у сквері перед Бродівським педагогічним коледжем ім.&nbsp;М.&nbsp;Шашкевича на місці демонтованого раніше пам'ятника російському полководцю [[Кутузов Михайло Іларіонович|Михайлу Кутузову]]. Урочисте відкриття відбулося після благоустрою [[Сквер Героїв Майдану (Броди)|скверу Героїв Майдану]] 29 травня 2016 року<ref>{{cite web|url = https://www.brodyhistory.org.ua/istorychnyy-spadok/pamyatky-monumentalnogo-mystetstva/geroyam-nebesnoyi-sotni/|назва = Пам'ятник Героям Небесної сотні|автор = |дата = |вебсайт = brodyhistory.org.ua|видавець = Історична спадщина Бродів|url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 24 квітня 2022}}</ref>.
* Меморіальний комплекс на честь '''1185-ти радянських воїнів, полеглих у боях за Броди у 1941—1945 роках''', відкрито у 1955 році на сучасній [[Вулиця Богуна (Броди)|вул. Богуна]] при виїзді з міста<ref>Брідщина&nbsp;— край на межі Галичини й Волині. Випуск 3…&nbsp;— С. 33—34.</ref>. Від 1972 року має статус пам'ятки історії місцевого значення під охоронним №&nbsp;254-м<ref>{{cite web|url = https://www.brodyhistory.org.ua/istorychnyy-spadok/pamyatky-istoriyi/memorialnyy-kompleks-na-chest-1185-radyanskyh-voyiniv-poleglyh-v-boyah-za-brody-v-1941-i-1944-rokah/|назва = Меморіальний комплекс на честь 1185 радянських воїнів полеглих в боях за Броди в 1941 і 1944 роках|автор = |дата = |вебсайт = brodyhistory.org.ua|видавець = Історична спадщина Бродів|url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 24 квітня 2022}}</ref>. До складу меморіального комплексу входять також пам'ятник, встановлений 1972 року на '''братській могилі радянських партизанів, полеглих у 1944 році''' та пам'ятник '''Воїнам-інтернаціоналістам, які загинули у війні в Афганістані''' (автор&nbsp;— архітектор Ярослав Руцький), відкритий 6 травня 2001 року.
* Пам'ятний знак '''15 років дружбі між містами Броди та Вольфратсґаузен''', встановлений 30 липня 2005 року на території дитячого майданчику на [[Вулиця Гончарська (Броди)|вул. Гончарській]], 8 (за [[Бродівська синагога|синагогою]])<ref>{{cite web|url = http://www.loai.lviv.ua/index.php/dijalnist-loai/informatsijna/gazeta-blagovist/285-pratsuemo-ne-za-medali-a-yak-sovist-vymagae|назва = Працюємо не за медалі, а як совість вимагає (Бродівській районній асоціації інвалідів&nbsp;— 20 років)|автор = |дата = |вебсайт = loai.lviv.ua|видавець = Львівська обласна асоціація Всеукраїнської організації «Союз осіб з інвалідністю України»|url-архіву = https://web.archive.org/web/20220323205115/http://www.loai.lviv.ua/index.php/dijalnist-loai/informatsijna/gazeta-blagovist/285-pratsuemo-ne-za-medali-a-yak-sovist-vymagae|дата-архіву = 23 березня 2022|статус-url = |дата-доступу = 24 квітня 2022}}</ref>.
* Пам'ятний знак на честь '''2000-ліття від Різдва Христового та 400-ліття побудови храму Різдва Пресвятої Богородиці''' був встановлений у 2000 році на подвір'ї [[Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Броди)|церкви Різдва Пресвятої Богородиці]], що на [[Вулиця Франка (Броди)|вул. Франка]], 14.
* Пам'ятний знак у формі хреста на честь '''1025-ліття Хрещення Русі-України''' був встановлений у 2013 році на подвір'ї [[Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Броди)|церкви Різдва Пресвятої Богородиці]], що на [[Вулиця Франка (Броди)|вул. Франка]], 14.
* Відновлена коштом залізничників Бродівської ділянки колії фігура покровителя пожежників '''[[Святий Флоріан|Святого Флоріана]]''', встановлена біля залізничного переїзду, що на [[Вулиця 22 Січня (Броди)|вул. 22 Січня]] та освячена 4 травня 2011 року.
* У рамках проекту «Буковинсько-Галицький літературний маршрут», 31 липня 2019 року на окрайці сходів з правого боку від входу до [[Бродівська гімназія|бродівської гімназії імені Івана Труша]] встановлено бронзове погруддя австрійському письменнику та публіцисту [[Йозеф Рот|Йозефу Роту]]. Автор проєкту пам'ятника&nbsp;— львівський скульптор [[Цісарик Володимир Орестович|Володимир Цісарик]]. Відкриття відбулося 4 серпня 2019 року<ref>{{cite web|url = http://leopolis.news/one.php?showPost=5385|назва = У Бродах встановили бюст австрійському письменникові Йозефу Роту (фото)|автор = Михайло Шишка|дата = 5 серпня 2019|вебсайт = leopolis.news|видавець = Новини зі Львова (Leopolis.news)|url-архіву = https://web.archive.org/web/20190805064045/http://leopolis.news/one.php?showPost=5385|дата-архіву = 5 серпня 2019|статус-url = |дата-доступу = 24 квітня 2022}}</ref>.

<gallery>
Файл:1.Броди (2).jpg|Пам’ятний знак на честь 900-річчя Бродів у сквері при вул. 22 Січня
Файл:Пам'ятник Тарасові Шевченку (Броди).jpg|Пам'ятник Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченку на пл. Ринок у Бродах
Файл:Іванові Франку.jpg|Пам'ятник І.&nbsp;Я.&nbsp;Франку
Файл:М. Броди Пам'ятник ВВВ.jpg|Пам'ятник «Ніхто не забутий, ніщо не забуто»
Файл:М. Броди Жертвам більшовицьких репресій.jpg|Пам'ятник Жертвам більшовицьких репресій
Файл:Brody deportovanym u Sybir.jpg|Пам'ятник жертвам більшовицьких репресій
Файл:Пам'ятник видатним учням і викладачам Бродівської гімназії.jpg|Пам'ятник видатним учням і викладачам Бродівської гімназії
Файл:Пам'ятник Жертвам Голокосту.jpg|Пам'ятник Жертвам Голокосту на місці масового вбивства 6000 євреїв у Бродах в травні 1943&nbsp;р.
Файл:2000-ліття від Різдва Христового.jpg|Пам’ятний знак на честь 2000-ліття від Різдва Христового та 400-ліття побудови храму Різдва Пресвятої Богородиці
Файл:1025-ліття Хрещення Русі-України (Броди).jpg|Пам’ятний знак у формі хреста, на честь 1025-ліття Хрещення Русі-України
Файл:Фігура Святого Флоріана (Броди).jpg|Фігура святого Флоріана, встановлено біля залізничного переїзду
Файл:Статуя оленя Броди.jpg|Статуя оленя навпроти контори Бродівського держлісгоспу
Файл:Броди. Йозефу Роту.jpg|Бронзове погруддя Йозефу Роту
Файл:Poltava p.jpg|Пам'ятник Петрові Федуну-Полтаві
</gallery>
; Втрачені пам'ятники
* Пам'ятник Юзефові Коженьовському.

<gallery>
Файл:Monument of Józef Korzeniowski in Brody (1904).jpg|Пам'ятник Юзефові Коженьовському у парку Райківка
</gallery>

=== Меморіальні, пам'ятні таблиці ===
За часів панування Австро-Угорщини, пізніше Речі Посполитої в місті було встановлено декілька меморіальних таблиць, які є німими свідками буремних подій в історії давніх Бродів, зокрема, державним, військовим діячам, діячам культури, науки, які так чи інакше прославили місто. Деякі таблиці були знищені під час обох світових воєн, але з приходом радянської влади у 1939 році та пізнішим її «поверненням» у 1944 році більшість пам'яток, пов'язаних з минулим Бродів були знищені, саме у радянський час. Через те інформації про пам'ятки обмаль і тому нижче подається короткий опис лише деяких з них<ref name="Меморіальні таблиці Бродів">''Галина Ковальчук'' [https://web.archive.org/web/20181130142131/http://www.ji.lviv.ua/n69texts/Kovalchuk_Memor_tabl_Brodiv.htm Меморіальні таблиці Бродів] // [[Ї (часопис)|Незалежний український культурологічний часопис «Ї»]].&nbsp;— ч.&nbsp;69.&nbsp;— 2012.</ref>:
* На стіні колишньої [[Бродівська синагога|Великої синагоги]] містилася гарно оздоблена пам'ятна таблиця, на якій вказувалась дата початку спорудження синагоги&nbsp;— це була найстаріша таблиця Бродів, датована XVIII століттям.
* Над головним входом до [[Церква святого Юра (Броди)|церкви святого Юра]] до 1993 року знаходилася пам'ятна таблиця, напис на якій сповіщав про проведені у середині XVIII століття роботи по реконструкції церкви.
* На [[Старі Броди|Старих Бродах]] перед будинком на місці фільварку Бродівської економії, де народився відомий польський драматург і педагог [[Юзеф Коженьовський]] старанням Галицького Педагогічного Товариства 21 липня 1879 року була встановлена пам'ятна таблиця, яка сповіщала про цю подію<ref>''[[Мечислав Орлович|Orłowicz M.]]'' Ilustrowany przewodnik po Galicji, Bukowinie, Spiszu, Orawie i Śląsku Cieszyńskim.&nbsp;— Lwów, 1919.&nbsp;— S. 102. {{ref-pl}}</ref>. У жовтні 1935 року бродівський маґістрат поновив таблицю<ref>''Василь Стрільчук'' [https://web.archive.org/web/20181205225409/http://www.ji.lviv.ua/n69texts/Strilchuk_Brody_u_spogadah_Kozhenyovskogo.htm Броди початку XIX століття у спогадах Юзефа Коженьовського] // [[Ї (часопис)|Незалежний український культурологічний часопис «Ї»]].&nbsp;— ч.&nbsp;69.&nbsp;— 2012.</ref>. На жаль, табличка до наших днів не збереглася, оскільки під час бойових дій [[Перша світова війна|першої світової війни]] будинок згорів.
* Навесні 1914 року українська громада Бродів відзначала 100 роковини від дня народження [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]]. Згідно зі спогадами, святкування відбувалися біля колишньої Української бурси імені Маркіяна Шашкевича, на стіні якої було вмуровано пам'ятну таблицю. Ще одним заходом свята став висаджений пам'ятний дуб. Під час події виступав з патріотичною промовою відомий український громадсько-політичний діяч, дипломат, [[адвокат]], журналіст і видавець [[Цегельський Лонгин Михайлович|Лонгин Цегельський]]. На жаль, обидві пам'ятки не збереглися до наших днів<ref>''Василь Стрільчук'' [https://www.brodyhistory.org.ua/longyn-tsegelskyy-i-dub-na-chest-100-richchya-shevchenka-u-brodah/ Лонгин Цегельський і дуб на честь 100-річчя Шевченка у Бродах] // [[Ї (часопис)|Незалежний український культурологічний часопис «Ї»]].&nbsp;— ч.&nbsp;69.&nbsp;— 2012.</ref>.
* У [[міжвоєнний період]] на фасаді будівлі [[Бродівська гімназія|Державної гімназії ім. Юзефа Коженьовського]], що тоді знаходилася на Валах Вольности (нині&nbsp;— [[Вулиця Коцюбинського (Броди)|вул. Коцюбинського]], 4, було встановлено та відкрито дві меморіальні таблиці. Одна з них, встановлена 12 вересня 1933 року у [[Вестибюль|вестибюлі]] гімназії, на честь 250-ї річниці звільнення Відня від турків королем Яном III Собєським, а надпис польською мовою зазначав: «1683—1933 Великому синові Кресів Янові III Собєському оборонцю християнства та цивілізації в 250 річницю перемоги під Віднем. Молодь гімназій Брідських», а друга була встановлена 20-21 травня 1934 року на фасаді гімназії, на честь 15-ї річниці незалежності Польщі, надпис на якій зазначав: «В 15 річницю здобуття незалежности Брідської землі, щоб вічно пам'ятали потомки і на хвалу тим, які в роки неволі за свободу боролись, а далі в роках 1914—1920 на клич Коменданта першого маршалка Польщі Юзефа Пілсудського в бій за волю Вітчизни пішли добровільно і з вірою „а щоби в хвилину, коли долі держав і народів зважуватись будуть не забракло польської шаблі“. Брідська спільнота цю таблицю фундувала 20.V.1934 року».

Під час перебування радянської влади у Бродах (1944—1991) меморіальні таблиці австрійсько-польського періоду були демонтовані, натомість було встановлено багато меморіальних та пам'ятних таблиць, переважно, на вшанування партійних, військових чи громадських діячів, історичних подій, трактованих з погляду радянської [[ідеологія|ідеології]]. Нижче перераховано лише деякі з них:<ref name="Меморіальні таблиці Бродів"/>
* У 1975 році до 30-річниці від дня закінчення [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] у Бродах було відкрито дві меморіальних таблиці. Одну з них&nbsp;— на вулиці Чекістів, 1 (нині&nbsp;— [[Вулиця Чупринки (Броди)|вулиця Чупринки]]) з написом: «Вулиця названа на честь Воїнів&nbsp;— чекістів учасників оборони Бродів від фашистських загарбників в червні 1941 року», а іншу&nbsp;— на вулиці Наумова, 1 (нині&nbsp;— [[Вулиця Пекарська (Броди)|вулиця Пекарська]], але такого номера будинку на вулиці не існує) було встановлено пам'ятну таблицю Герою Радянського Союзу, командиру партизанського з'єднання, яке визволяло Бродівщину у 1944 році [[Наумов Михайло Іванович|Михайлові Наумову]].
* 1977 року на фасаді будинку колишньої школи, що на [[Старі Броди|Старих Бродах]] (нині&nbsp;— старе приміщення СЗОШ №&nbsp;4 на [[Вулиця Старобрідська (Броди)|вулиці Старобрідській]]), на честь Героя Радянського Союзу, майора [[Кобелєв Олександр Іванович|Олександра Кобелєва]], який загинув в боях за визволення Бродів від німецької окупації у 1944 році.
* 1979 року на вулиці 17 вересня (нині&nbsp;— [[Вулиця 22 Січня (Броди)|вулиця 22 Січня]]), 1, на честь 40-річчя «визволення» західноукраїнських земель була встановлена та урочисто відкрита гранітна меморіальна таблиця з написом: «На честь визвольного походу Червоної Армії у 1939 році та возз'єднання Західноукраїнських земель в єдиній Радянській братерській державі».
* За радянських часів на фасаді колишнього будинку польського гімнастичного товариства «Сокіл» (нині&nbsp;— Бродівський районний Народний дім), що знаходиться на вул. Коцюбинського, 7, була встановлена меморіальна таблиця, яка сповіщала про те, що у цьому будинку у 1920 році відбувся перший з'їзд ревкомів Бродського повіту<ref name="Подорожі по Львівщині…&nbsp;— С. 107—108."/>.
* У 1984 році при підготовці міста до святкувань 40-ї річниці від дня його визволення від німецької окупації на двох вулицях середмістя Бродів було встановлено дві меморіальних таблиці. Одна&nbsp;— на початку вулиці Ломоносова (нині&nbsp;— [[Вулиця Стуса (Броди)|вулиці Василя Стуса]]) з написом: «В цьому будинку в 1943—1944 роках перебував штаб Бродівської групи підпільної партизанської організації „Народна гвардія імені Івана Франка“. Встановлено на честь 40-річчя визволення міста і району від німецько-фашистських загарбників», а друга&nbsp;— на фасаді одного з будинків на площі Богдана Хмельницького (нині&nbsp;— [[Площа Ринок (Броди)|площа Ринок]]) було встановлено меморіальну таблицю з написом: «Площа названа на честь видатного державного діяча і полководця Богдана Хмельницького, війська якого перебували в Бродах під час Визвольної війни українського народу 1648—1654 років. 1084&nbsp;— Броди&nbsp;— 1984».
* Наприкінці червня 1986 року на [[Червоні Казарми (Броди)|Червоних]] та [[Білі Казарми|Білих Казармах]] на вшанування радянських військових, котрі загинули у перші дні [[німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] в околицях Бродів, на честь них було названо вулиці та встановлено меморіальні таблиці. Так, одну з них з написом: «Вулиця Григорія Храпая. Названа на честь командира екіпажу радянського бомбардувальника старшого лейтенанта [[Храпай Григорій Архипович|Григорія Архиповича Храпая]], який 24 червня 1941 року під Бродами здійснив наземний таран, спрямувавши свій палаючий літак на фашистську танкову колону», було встановлено 24 червня 1986 року на фасаді будинку на [[Вулиця Храпая (Броди)|вулиці Храпая]], 6, а присвячена подія до 45-ї річниці від дня загибелі екіпажу літака під командуванням старшого лейтенанта Г.&nbsp;Храпая, що здійснив один з перших таранів наземної цілі бойовим літаком під час німецько-радянської війни. Іншу на тогочасній вулиці Мішаніна (нині&nbsp;— [[Вулиця Коновальця (Броди)|вулиця Коновальця]]), було встановлено та 28 червня 1986 року урочисто відкрито меморіальну таблицю, надпис на якій свідчив про те, що вулицю названо на честь командира 12-ї танкової дивізії 8-го механізованого корпусу генерал-майора [[Мішанін Тимофій Андрійович|Тимофія Мішаніна]], котрий загинув під час відступу радянських військ наприкінці червня 1941 року.

Зі здобуттям Україною Незалежності у 1991 році і протягом наступних декількох років у місті пройшла хвиля перейменувань вулиць, площ, скверів на честь видатних постатей української історії минулого та сьогодення. Так, у Бродах з'явилися вулиці Стуса, Грушевського, Данила Галицького, Калнишевського та багато інших. Почалося встановлення меморіальних та пам'ятних таблиць, яке триває й до сьогодні. Ось перелік деяких з них<ref name="Меморіальні таблиці Бродів"/>:
* на фасаді будівлі [[Бродівська гімназія|Бродівської гімназії ім.&nbsp;І.&nbsp;Труша]] встановлено меморіальні таблиці відомим її випускникам&nbsp;— австрійському письменнику [[Рот Йозеф|Йозефу Роту]] (1994), генералу УГА [[Тарнавський Мирон Омелянович|Миронові Тарнавському]] (січень 2000) та видатному українському художнику [[Труш Іван Іванович|Івану Трушу]] (2009).
* [[Вислоцький Олександр Гнатович|Олександру Вислоцькому]]&nbsp;— сотнику армії [[Українська Народна Республіка|УНР]], видатному громадському і політичному діячу Брідщини. Пам'ятна таблиця виготовлена коштом депутата Бродівської районної ради Василя Целюха та встановлена на фасаді будинку на [[Вулиця Франка (Броди)|вул. Франка]], 12, де він мешкав у [[1930-ті|1930-х]] роках. Відкриття таблиці відбулося 1 липня 2007 року<ref>''Шуневич М.'' Людина націоналістичного гарту // Голос відродження.&nbsp;— Броди: 10 липня 2007.&nbsp;— №&nbsp;53 (1849).&nbsp;— С. 1.</ref>.
* 29 квітня 2012 року на фасаді будівлі центральної районної бібліотеки (з боку [[Вулиця Стуса (Броди)|вул. Стуса]]) відкрито меморіальну таблицю греко-католицькому священику, громадському діячеві, катехиту шкіл міста Броди у 1908—1944 роках о. Адріану Зафійовському<ref name="Календар краєзнавчих дат Брідщини на 2017 рік"/>.
* На фасаді будівлі Бродівського райвідділу національної поліції України в Львівській області, що знаходиться на [[Майдан Свободи (Броди)|майдані Свободи]], 10 збереглася єдина меморіальна таблиця з радянського минулого, яка сповіщає про те, що у цьому будинку у 1920 році під час радянсько-польської війни містилися Бродівський [[Революційний комітет|ревком]] та штаб [[Перша кінна армія|Першої кінної армії]]<ref name="Революції безсмертя…&nbsp;— С. 30—31."/>.
* 15 серпня 2014 року в костелі Воздвиження Хреста Господнього, що знаходиться на [[Вулиця Залізнична (Броди)|вул. Залізничній]], 46, відбулося освячення меморіальної таблиці, присвяченої 22-му полку підкарпатських уланів, що у [[Міжвоєнний період|міжвоєнний час]] дислокувався у Бродах та був багатонаціональним, оскільки у ньому служили поляки, українці, євреї та австрійці. У заході брали участь члени ГО "Союз поляків «Білий орел», представники влади міста<ref>{{cite web|url = http://orzelbialy.org.ua/osvyachennya-memorialnoji-tablytsi-22-polku-pidkarpatskyh-ulaniv/|назва = Освячення меморіальної таблиці 22 полку підкарпатських уланів|автор = |дата = |вебсайт = orzelbialy.org.ua|видавець = Orzeł Biały Lwów|url-архіву = https://web.archive.org/web/20180718234559/http://orzelbialy.org.ua/osvyachennya-memorialnoji-tablytsi-22-polku-pidkarpatskyh-ulaniv/|дата-архіву = 18 липня 2018|статус-url = |дата-доступу = 18 липня 2018}}</ref>.
* 15 серпня 2014 року освячено пам'ятну таблицю, встановлену на фасаді римо-католицького костелу Воздвиження Хреста Господнього, що на [[Вулиця Залізнична (Броди)|вул. Залізничній]], на честь 22 полку уланів Підкарпатських, які мали постійне місце [[Дислокація військ|дислокації]] на [[Білі Казарми|Білих казармах]] у Бродах<ref>{{cite web|url = https://zik.ua/news/2014/08/06/u_brodivskomu_hrami_osvyatyat_doshku_pamyati_voyakiv_polskoi_dyvizii_ulaniv_512331|назва = У Бродівському храмі освятять дошку пам'яті на честь вояків польської дивізії уланів|автор = |дата = 6 серпня 2014|вебсайт = zik.ua|видавець = [[ZIK (інформаційна агенція)|ZIK]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20180901113332/https://zik.ua/news/2014/08/06/u_brodivskomu_hrami_osvyatyat_doshku_pamyati_voyakiv_polskoi_dyvizii_ulaniv_512331|дата-архіву = 1 вересня 2018|статус-url = |дата-доступу = 24 квітня 2022}}</ref>.
* 27 листопада 2014 року відбулося відкриття та освячення пам'ятної таблиці, встановленої на фасаді [[Бродівський педагогічний коледж імені Маркіяна Шашкевича|Бродівського педагогічного коледжу імені Маркіяна Шашкевича]], колишньому випускникові вишу, учаснику [[Війна на сході України|війни на сході України]], бійцю [[80-та окрема аеромобільна бригада (ЗСУ)|80-ї ОАеМБр]] [[Гунько Степан Романович|Степанові Гунько]]<ref>{{cite web|url = http://brodypk.at.ua/photo/vidkrittja_memorialnoji_doshki_stepan_gunko/9|назва = Відкриття меморіальної дошки Степан Гунько&nbsp;— Фотогалерея|автор = |дата = |вебсайт = brodypk.at.ua|видавець = [[Бродівський педагогічний коледж імені Маркіяна Шашкевича]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20180719143026/http://brodypk.at.ua/photo/vidkrittja_memorialnoji_doshki_stepan_gunko/9|дата-архіву = 19 липня 2018|статус-url = |дата-доступу = 19 липня 2018}}</ref>.
* 27 березня 2016 року на будинку, у якому мешкав загиблий учасник АТО, боєць 80-ї аеромобільної бригади [[Бражнюк Віктор Михайлович|Віктор Бражнюк]], відбулося урочисте відкриття та посвячення меморіальної таблиці з написом: «У цьому будинку з 1998 по 2010 рік проживав Бражнюк Віктор Михайлович, боєць 80-ї аеромобільної бригади, який героїчно загинув вірним Україні та її народу. Нагороджений орденом „За мужність“ (посмертно)»<ref>{{cite web|url = https://zik.ua/news/2016/03/28/u_brodah_vstanovyly_memorialnu_doshku_zagyblomu_desantnyku_viktoru_685164|назва = У Бродах встановили меморіальну дошку загиблому десантнику Віктору Бражнюку|автор = |дата = 28 березня 2016|вебсайт = zik.ua|видавець = [[ZIK (інформаційна агенція)|ZIK]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20180719024310/https://zik.ua/news/2016/03/28/u_brodah_vstanovyly_memorialnu_doshku_zagyblomu_desantnyku_viktoru_685164|дата-архіву = 19 липня 2018|статус-url = |дата-доступу = 18 липня 2018}}</ref>.
* 1 листопада 2018 року на символічній курган-могилі, насипаний на подвір'ї [[Церква святого Юра (Броди)|церкви святого Юра]] у 1928 році на честь 10-ї річниці вшанування [[Листопадовий чин|листопадових подій 1918 року]], було освячено пам'ятну таблицю, присвячену встановлену з нагоди 100-літнього ювілею від дня проголошення Західноукраїнської Народної Республіки<ref>{{cite web|url = https://www.brodyhistory.org.ua/oleksandr-vyslotskyy-initsiator-vidznachennya-10-oyi-richnytsi-lystopadovogo-chynu-v-brodah-u-1928-r/|назва = Олександр Вислоцький&nbsp;— ініціатор відзначення 10-ї річниці Листопадового Чину в Бродах у 1928 році|автор = Василь Стрільчук|дата = |вебсайт = brodyhistory.org.ua|видавець = Історична спадщина Бродів|url-архіву = https://web.archive.org/web/20220330174218/https://www.brodyhistory.org.ua/oleksandr-vyslotskyy-initsiator-vidznachennya-10-oyi-richnytsi-lystopadovogo-chynu-v-brodah-u-1928-r/|дата-архіву = 30 березня 2022|статус-url = |дата-доступу = 24 квітня 2022}}</ref>.

<gallery>
Файл:Бродівська гімназія. Меморіальна таблиця М. Тарнавському.jpg|Меморіальна таблиця генералу УГА М.&nbsp;Тарнавському на фасаді Бродівської гімназії
Файл:Бродівська гімназія. Меморіальна таблиця І. Трушу.jpg|Меморіальна таблиця художнику І.&nbsp;Трушу на фасаді Бродівської гімназії
</gallery>

== Відомі люди ==

=== Люди, пов'язані з історією міста ===
{{div col|3}}
* [[Адолф Франтішек]]&nbsp;— педагог, директор гімназії.
* [[Антонишин Світлана Володимирівна|Світлана Антонишин]]&nbsp;— українська [[поет]]еса, [[журналіст]]ка й [[Літературний критик|літературна критикиня]].
* [[Баллер Адольф]] (1909—1994)&nbsp;— піаніст.
* [[Бариляк Олександр Матвійович|Бариляк Олександр]]&nbsp;— український фольклорист, правник. Член [[Рада Сеньйорів|Ради Сеньйорів]] і [[Українська Національна Рада у Львові|Української Національної Ради у Львові]], створеної у липні 1941 року.
* [[Басанець Валерій Лукич|Басанець Валерій]]&nbsp;— український художник.
* [[Бражнюк Віктор Михайлович|Бражнюк Віктор]]&nbsp;— український [[військовик]], [[молодший сержант]] [[Збройні сили України|Збройних Сил України]], [[Учасники російсько-української війни Б|учасник російсько-української війни]].
* [[Вассиян Юліян]]&nbsp;— ідеолог ОУН.
* [[Ваховський Іван Володимирович]] (1997—2022)&nbsp;— український [[військовик]], [[старший лейтенант]] [[Збройні сили України|Збройних Сил України]], [[Учасники російсько-української війни В|учасник російсько-української війни]].
* [[Фелікс Вест|Вест Фелікс]]&nbsp;— [[Польща|польський]] книговидавець, власник книгарні на [[Вулиця Золота (Броди)|вул. Золотій]], 11 та друкарні у Бродах.
* [[Вислоцький Олександр]]&nbsp;— активний громадський і політичний діяч.
* [[Вітвіцька Соломія В'ячеславівна|Вітвіцька Соломія]]&nbsp;— українська телеведуча, журналіст.
* [[Отто Гауснер]]&nbsp;— польський історик мистецтва, політик.
* [[Ґельбер Натан Міхаель|Ґельбер Натан]]&nbsp;— єврейський історик та громадський діяч, дослідник та автор багатьох праць з історії євреїв Галичини, зокрема, «Історії євреїв Бродів».
* [[Гошко Володимир Миколайович|Гошко Володимир]]&nbsp;— повітовий провідник [[ОУН]] Брідщини.
* [[Ґошко Микола]]&nbsp;— сотник [[УГА]], комендант міст [[Стрий]] та [[Станиславів]] часів [[ЗУНР]], старшина 3 корпусу [[Українська Галицька Армія|Галицької Армії]], засуджений більшовиками у [[процес 59|процесі 59]].
* [[Ґардзілевич Пилип]]&nbsp;— чотар УГА.
* [[Гродський Семен Іванович|Гродський Соломон]] (?–7.10.1692)&nbsp;— український дипломат часів гетьмана Івана Мазепи.
* [[Гунько Степан Романович|Гунько Степан]]&nbsp;— український [[військовик]], [[солдат]]  [[Збройні сили України|Збройних Сил України]], [[Учасники російсько-української війни Г|учасник російсько-української війни]].
* [[Дубас Павло Ілліч|Дубас Павло]]&nbsp;— учасник національно-визвольних змагань 1917—1921 років, випускник Бродівської гімназії, автор історичного дослідження «Брідщина».
* [[Дзерович Юліан]]&nbsp;— галицький [[педагог]], церковний і освітньо-культурний діяч, [[меценат]], професор бродівської [[Бродівська гімназія|цісарсько-королівської гімназії ім.&nbsp;кронпринца Рудольфа]] та львівської [[Український католицький університет|Богословської академії]], останній голова Головного Товариства «[[Просвіта]]» у Львові.
* [[Домбровський Міхал]]&nbsp;— будівничий.
* отець [[Добриловський Юліян]]&nbsp;— душпастир у місті.
* [[Садан Дов]]&nbsp;— ізраїльський дослідник літератури на їдиш та івриті, письменник та перекладач, член Ізраїльської академії наук, лауреат Державної премії Ізраїлю в царині «єврейської мудрості»;
* Дублянський Ілля (†бл. 1747)&nbsp;— бродівський міщанин, ливарник<ref>{{cite web|url = http://www.franko.lviv.ua/Subdivisions/um/um6/Dokumenty/2-KERYK%20Myroslava.htm|назва = Інвентар та акт оцінення майна бродівського ливарника XVIII століття Іллі Дублянського|автор = Керик М.|дата = |вебсайт = franko.lviv.ua|видавець = [[Львівський національний університет імені Івана Франка]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20150924015323/http://www.franko.lviv.ua/Subdivisions/um/um6/Dokumenty/2-KERYK%20Myroslava.htm|дата-архіву = 24 вересня 2015|статус-url = |дата-доступу = 23 липня 2014}}</ref>
* [[Дутчак Михайло Михайлович|Дутчак Михайло]]&nbsp;— український диригент, народний артист України.
* Раббі [[Моше-Лейб Ербліх]] ([[1745]], м. Броди&nbsp;— [[1807]], с. [[Сасів]])&nbsp;— видатний хасидський [[цадик]], сасівський ребе. Народився в Бродах, навчався у [[Брно|Нікольсбурзі]], був головою рабинського суду містечка Сасова<ref>{{cite web|url = https://ukrainianjewishencounter.org/uk/унікальний-документ-з-україни-на-аукц/|назва = Унікальний документ з України&nbsp;— на аукціоні в Єрусалимі|автор = Шимон Бріман|дата = 20 лютого 2020|вебсайт = ukrainianjewishencounter.org|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20210120200859/https://ukrainianjewishencounter.org/uk/унікальний-документ-з-україни-на-аукц/|дата-архіву = 20 січня 2021|статус-url = |дата-доступу = 21 лютого 2020}}</ref>.
* [[Станіслав Жолкевський (старший)|Жолкевський Станіслав]]&nbsp;— галицький шляхтич, військовик та урядник Речі Посполитої. Заклав місто Любич (1586), що тоді знаходилося у південно-західній частині сучасних Бродів.
* [[Забокрицька Надія Василівна]]&nbsp;— [[українці|українська]] [[журналістка]], головний [[редактор]] газети «[[Голос відродження (газета, Бродівський район)|Голос відродження»]] (від 2013), член [[НСЖУ]] (2001).
* [[Зафійовський Адріян]] (1882—1973)&nbsp;— греко-католицький священик, громадський діяч Брідщини, катехит, діяч [[Українська греко-католицька церква в СРСР|підпільної УГКЦ]]<ref name="Календар краєзнавчих дат Брідщини на 2017 рік"/>.
* [[Ісраель Золлі|Золлі Ісраель]]&nbsp;— головний [[рабин]] Риму, у 1945 році перейшов у [[католицизм]].
* [[Лео Каннер|Каннер Лео]] (Хаскл-Лейб Каннер, 1894—1981)&nbsp;— австрійський та американський психіатр, відомий першим описом дитячого [[аутизм]]у, один з основоположників дитячої психіатрії. Народився у [[Клекотів|Клекотові]].
* [[Ковальський Василь Даміанович|Ковальський Василь]]&nbsp;— депутат Галицького сейму, письменник і громадський діяч.
* [[Коженьовський Юзеф]]&nbsp;— видатний польський письменник, драматург, педагог.
* [[Станіслав Конецпольський|Конецпольський Станіслав]]&nbsp;— польський шляхтич, воєначальник та державний діяч [[Річ Посполита|Речі Посполитої]], меценат. Свого часу суттєво розбудував Броди та місцевий замок. Помер та похований у крипті [[Костел Воздвиження Чесного Животворящого Хреста (Броди)|костелу оздвиження Чесного Животворящого Хреста]] у Бродах.
* [[Нахман Крохмаль]]&nbsp;— юдейський філософ, історик, один з основоположників [[юдаїсти]]ки та провідних мислителів «[[Хаскала|Гаскали»]] у [[Східна Європа|Східній Європі]].
* [[Єхезкель Алеві Ланда|Ландау Єхезкель]] (1713—1793)&nbsp;— гаон рабин, противник [[хасидизм]]у, відстоював необхідність повного підкорення євреїв законам держави, у якій вони мешкають, якщо ці закони не суперечать основним положенням [[Тора|Тори]], автор відомого твору «Нода бе-Йеуда».
* [[Лапоногов Олег]]&nbsp;— фронтмен гурту «[[Табула Раса (гурт)|Табула Раса»]].
* [[Левицький Северин]]&nbsp;— визначний український громадський і [[Пласт (організація)|пластовий]] діяч.
* [[Линів Оксана Ярославівна|Линів Оксана]]&nbsp;— українська диригентка.
* Отець Мандичевський Юліан&nbsp;— український громадський та релігійний діяч, співзасновник бродівського осередку товариства «Просвіта», парох (УГКЦ) села [[Білявці]] наприкінці XIX століття.
* [[Мазунов Руслан Олександрович|Мазунов Руслан]]&nbsp;— український [[військовик]], [[майор]] [[Збройні сили України|Збройних сил України]], бортовий авіаційний технік вертолітної ланки [[16-та окрема бригада армійської авіації (Україна)|16-ї окремої бригади армійської авіації]]. [[Учасники російсько-української війни М|учасник російсько-української війни]].
* [[Маргулес Макс]]&nbsp;— австрійський метеоролог, описав умови нахилу фронтальної поверхні до поверхні Землі&nbsp;— рівняння Маргулеса;
* [[Марґуліс Берл Бродер]] (1815—1868)&nbsp;— співак, виконавець єврейських народних пісень, засновник гурту «Бродівські співаки»<ref>{{cite web|url = http://www.radyvyliv.info/desyatki-tisyach-bizhenciv-u-radivilovi-i-brodax.html|назва = Десятки тисяч біженців у Радивилові і Бродах|автор = |дата = 3 листопада 2014|вебсайт = radyvyliv.info|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20171219165122/http://www.radyvyliv.info/desyatki-tisyach-bizhenciv-u-radivilovi-i-brodax.html|дата-архіву = 19 грудня 2017|статус-url = |дата-доступу = 30 грудня 2017}}</ref>.
* [[Мариняк Олександр Мирославович|Мариняк Олександр]] (1979—2022)&nbsp;— український [[військовик]], [[майор]] [[Збройні сили України|Збройних сил України]], [[Учасники російсько-української війни М|учасник російсько-української війни]]. [[Герой України]] (посмертно).
* [[Масняк Володимир Ігорович]] (1982—2024)&nbsp;— український [[військовик]], [[солдат]] [[Збройні сили України|Збройних Сил України]]. [[Учасники російсько-української війни М|Учасник російсько-української війни]].
* [[Матвіїв Юліан]]&nbsp;— учасник визвольних змагань 1930—1950-х років, курінний [[УПА]], окружний провідник [[ОУН]] Буковини.
* [[Мудра Олександра Миколаївна|Мудра Олександра]]&nbsp;— українська письменниця, журналістка.
* [[Амалія Фрейд|Натансон-Фройд Амалія]]&nbsp;— мати австрійського [[невропатолог]]а, [[психотерапевт]]а, [[психолог]]а, [[культуролог]]а і [[філософ]]а [[Зигмунд Фрейд|Зигмунда Фройда]].
* [[Овчарський Яків-Броніслав]]&nbsp;— український лікар і меценат. Один з організаторів Львівського рятункового товариства, директор [[Народна лічниця|Народної лічниці]] (1916—1918)<ref>{{cite web|url = http://old.spital.org.ua/history/|назва = Історія шпиталю імені Митрополита А.&nbsp;Шептицького|автор = |дата = |вебсайт = old.spital.org.ua|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20220409160456/http://old.spital.org.ua/history/|дата-архіву = 9 квітня 2022|статус-url = |дата-доступу = 2 червня 2022}}</ref>, останній особистий лікар [[Франко Іван Якович|Івана Франка]].
* [[Олізар Пилип Нереуш]]&nbsp;— польський державний діяч українського походження, письменник, помер та похований в місті<ref>{{cite web|url = http://www.sejm-wielki.pl/b/psb.20705.18|назва = Filip Nereusz Olizar-Wołczkiewicz h. Chorągwie Kmitów (ID: psb.20705.18)|автор = |мова = pl|дата = |вебсайт = sejm-wielki.pl|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20220210110445/http://www.sejm-wielki.pl/b/psb.20705.18|дата-архіву = 10 лютого 2022|статус-url = |дата-доступу = 24 квітня 2022}}</ref>.
* [[Павлюк Ярослава Степанівна|Павлюк Ярослава]]&nbsp;— письменниця, авторка спогадів про Броди 1930—1940-х років;
* [[Пацлавський Віктор]]&nbsp;— галицький громадський діяч, юрист, адвокат, представник ЗУНР, організатор музичного життя в [[Дрогобич]]і.
* [[Підгірняк Володимир Петрович|Підгірняк Володимир]]&nbsp;— архітектор, лауреат Державної премії в галузі архітектури, член Національної спілки архітекторів України.
* [[Плоходько Руслан Володимирович|Плоходько Руслан]]&nbsp;— український військовий льотчик, [[підполковник]] (посмертно) [[Збройні сили України|Збройних сил України]], командир вертолітної ланки [[16-та окрема бригада армійської авіації (Україна)|16-ї окремої бригади армійської авіації]]. [[Учасники російсько-української війни П|учасник російсько-української війни]].
* [[Полтава Петро]]&nbsp;— ідеолог ОУН.
* [[Попель Антон]]&nbsp;— відомий скульптор, учень Бродівської гімназії.
* [[Йозеф Людвіґ Раабе|Раабе Йозеф]] (1801—1859)&nbsp;— швейцарський математик.
* [[Роздольський Осип]]&nbsp;— український етнограф, класичний філолог, перекладач, випускник Брідської гімназії.
* [[Романюк Михайло Васильович|Романюк Михайло]]&nbsp;— український історик.
* [[Рот Йозеф]]&nbsp;— відомий австрійський письменник.
* [[Руденко Сергій Сергійович|Руденко Сергій]]&nbsp;— український військовий льотчик, [[Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (2014)|загинув]] при виконанні бойових обов'язків. [[Учасники російсько-української війни Р|учасник російсько-української війни]].
* [[Селезінка Неоніла]]&nbsp;— громадська і культурна діячка Галичини, голова [[Союз українок|«Союзу Українок»]], похована в м. Броди на міському цвинтарі;.
* [[Сиволап Михайло Павлович|Сиволап Михайло]]&nbsp;— український археолог, засновник музею археології в місті [[Черкаси]];
* [[Скобельський Петро]]&nbsp;— історик, педагог, гімназійний учитель у Бродах, співзасновник бродівського осередку товариства «Просвіта».
* [[Ісраель бен Моше Галеві Сігал|Сігал Ісраель]] з Замостя&nbsp;— польський талмудист і математик.
* [[Скаковський Роман Миколайович|Скаковський Роман]]&nbsp;— український [[військовик]], [[старшина]] [[Збройні сили України|Збройних Сил України]], [[Учасники російсько-української війни С|учасник російсько-української війни]].
* [[Созанський Іван]]&nbsp;— український галицький історик, [[філолог]], педагог.
* [[Ян Стика]]&nbsp;— польський [[живописець]], [[поет]] і [[ілюстратор]].
* [[Столяр Олена (Галина) Теодорівна|Столяр Галина]] (1917—1942)&nbsp;— учасниця національно-визвольних змагань 1930—1940-х років, зв'язкова ОУН, в'язень більшовицьких та нацистських тюрем. Замордована у Берлінській тюрмі<ref name="Календар краєзнавчих дат Брідщини на 2017 рік"/>.
* [[Тарнавський Мирон Омелянович|Тарнавський Мирон]]&nbsp;— український полководець, генерал-четар УГА та її головнокомандувач.
* [[Труш Іван Іванович|Труш Іван]]&nbsp;— український живописець-імпресіоніст, майстер пейзажу і портретист.
* [[Тудор Степан Йосипович|Тудор Степан]]&nbsp;— український письменник, публіцист і політичний діяч, філософ, доктор філософії.
* [[Федак-Смок Степан|Федак Степан]]&nbsp;— УСС, вояк УГА та армії УНР, член УВО. Напередодні й у перші дні ІІ світової війни мешкав на [[Великі Фільварки (місцевість)|Великих Фільварках]].
* [[Федюк Микола Іванович|Федюк Микола]]&nbsp;— український маляр-реаліст.
* [[Фейло Ярослав Михайлович|Фейло Ярослав]] ([[1952]]—[[2022]])&nbsp;— український [[журналіст]], багаторічний ведучий [[Суспільне Львів|Львівського обласного телебачення]], лауреат обласних премій в галузі журналістики, заступник голови обласної організації [[Національна спілка журналістів України|Національної спілки журналістів України]], [[Заслужений журналіст України]], член Ревізійної комісії НСЖУ. Медіа-фахівець Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України<ref>{{cite web|url = https://leopolis.news/post/75485/sogodni-svyatkue-70-y-yuviley-vidomyy-lvivskyy-jurnalist-yaroslav-feylo|назва = Сьогодні святкує 70-й ювілей відомий львівський журналіст Ярослав Фейло|автор = |мова = |дата = 23 листопада 2022|вебсайт = leopolis.news|видавець = Медіа-ресурс «Leopolis.news»|url-архіву = |дата-архіву = |статус-url = |дата-доступу = 18 грудня 2022}}</ref>.
* [[Фещук Максим Ігорович|Фещук Максим]]&nbsp;— український [[футболіст]], [[Нападник (футбол)|нападник]].
* [[Храпай Григорій Архипович|Храпай Григорій]]&nbsp;— радянський військовий льотчик, який у перші дні [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] здійснив перший таран по наземній цілі.
* [[Цві Гірш Хайєс|Хаєс Мохарац]] (1807—1856)&nbsp;— рабин, талмудист, один з основоположників Хохмат Есраелю&nbsp;— східної гілки науки про еврейство.
* [[Оскар Хаєс|Хаєс Оскар]]&nbsp;— австрійський і американський шахіст.
* [[Хронович Володимир Михайлович|Хронович Володимир]]&nbsp;— український письменник і педагог.
* [[Цегельська Олена]]&nbsp;— український педагог, дитяча письменниця і громадська діячка.
* [[Чобіт Дмитро Васильович|Чобіт Дмитро]]&nbsp;— історик, краєзнавець, колишній голова Бродівської РДА.
* [[Чорній Юліян]] (1922—2013)&nbsp;— визначний діяч української діаспори у США, краєзнавець, меценат, член ОУН, хорунжій [[14-та гренадерська дивізія зброї СС «Галичина»|української дивізії «Галичина»]], голова Американського комітету брідщан.
* [[Чорнобай Роман Богданович|Чорнобай Роман]]&nbsp;— український [[військовик]], [[сержант]] [[Збройні сили України|Збройних Сил України]], [[Учасники російсько-української війни Ч|учасник російсько-української війни]].
* [[Шуневич Мар'ян Васильович|Шуневич Мар'ян]]&nbsp;— український співак, [[народний артист України]].
* [[Щурат Василь Григорович|Щурат Василь]]&nbsp;— український педагог, літературознавець, поет і перекладач.
* [[Деніел Абрагам Яновський|Яновський Даніел]]&nbsp;— канадський шахіст, міжнародний гросмейстер, 8-разовий чемпіон Канади.
* [[Яцишин Михайло Михайлович|Яцишин Михайло]]&nbsp;— український [[науковець]], [[доктор юридичних наук]], професор [[Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки|Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки]].
{{div col end}}

<gallery>
Файл:Sozans'kyy Ivan.JPG|Іван Созанський
Файл:Tarnawski Myron.jpg|Головнокомандувач УГА Мирон Тарнавський
Файл:Ivan Trush.jpg|Художник Іван Труш
Файл:Joseph Roth (1926).jpg|Письменник Йозеф Рот
Файл:Józef korzeniowski z autografem (cropped).JPG|Письменник Юзеф Коженьовський
</gallery>

=== Почесні громадяни міста ===
{{div col|3}}
* [[Степан Бандера]]&nbsp;— видатний український політичний і громандський діяч, Голова революційного Проводу [[ОУН]]<ref>{{cite web|url = https://zaxid.net/bandera_stav_pochesnim_gromadyaninom_brodiv_n1124367|назва = Бандера став Почесним громадянином Бродів|автор = |дата = 9 березня 2011|вебсайт = zaxid.net|видавець = [[Zaxid.net]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20190929215934/https://zaxid.net/bandera_stav_pochesnim_gromadyaninom_brodiv_n1124367|дата-архіву = 29 вересня 2019|статус-url = |дата-доступу = 29 вересня 2019}}</ref>.
* [[Вест Фелікс|Фелікс Вест]]&nbsp;— польський книговидавець, власник книгарні й друкарні, громадський та культурний діяч. Почесний громадянин міста Броди (1938). На його честь названа одна з [[Вулиця Веста (Броди)|вулиць]] міста.
* [[Ріхард Дімбат]] (1938—2014)&nbsp;— голова товариства «Східна допомога», мешканець [[Німеччина|німецького]] міста [[Вольфратсгаузен]]<ref>{{cite web|url = http://zik.ua/ua/news/2004/09/29/3010|назва = Звання «Почесний громадянин міста Броди» присвоїли 7 особам|автор = |дата = |вебсайт = zik.ua|видавець = [[ZIK (інформаційна агенція)|ZIK]]|url-архіву = https://archive.today/20130706151137/http://zik.ua/ua/news/2004/09/29/3010|дата-архіву = 6 липня 2013|статус-url = |дата-доступу = 6 липня 2013}}</ref>.
* [[Линів Оксана Ярославівна|Оксана Линів]]&nbsp;— українська диригентка. Перша жінка-головний диригент Опери та філармонійного оркестру в місті [[Ґрац]]<ref>{{cite web|url = https://www.youtube.com/watch?v=0i8DQhPmIJo|назва = Оксана Линів&nbsp;— «Почесний громадянин м. Броди»&nbsp;— рішення сесії Бродівської міської ради|автор = |дата = |вебсайт = youtube.com|видавець = [[YouTube]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20201014030753/https://www.youtube.com/watch?v=0i8DQhPmIJo&gl=US&hl=en|дата-архіву = 14 жовтня 2020|статус-url = |дата-доступу = 29 вересня 2019}}</ref>.
* Ярослав Линів&nbsp;— керівник народної хорової капели «Боян»<ref>{{cite web|url = https://drive.google.com/file/d/1ixJXRaexPJWJ-bgMvjjdPry9ml17ZLy7/view|назва = Рішення Бродівської міської ради №&nbsp;744 від 06.09.2018 року Про присвоєння звання «Почесний громадянин м.&nbsp;Броди»|автор = |дата = 9 березня 2011|вебсайт = google.com|видавець = [[Google]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20210922200606/https://drive.google.com/file/d/1ixJXRaexPJWJ-bgMvjjdPry9ml17ZLy7/view|дата-архіву = 22 вересня 2021|статус-url = |дата-доступу = 18 вересня 2018}}</ref>.
* Едуард Малявський&nbsp;— «Заслужений будівельник України», колишній начальник Бродівського ремонтно-будівельного управління.
* [[Приймак Ганна Іванівна]]&nbsp;— голова правління та директор двох швейних підприємств м. Броди ВАТ «Галант» і СП «Укон», член колегії Бродівської райдержадміністрації, колишній депутат Бродівської районної та міської рад, відома на Брідщині меценатка<ref>{{cite web|url = http://brodurayon.at.ua/news/2009-06-15-202|назва = Керівнику двох бродівських швейних підприємств Ганні Приймак присвоїли звання почесного громадянина міста Броди|автор = |дата = |вебсайт = brodurayon.at.ua|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20171107020525/http://brodurayon.at.ua/news/2009-06-15-202|дата-архіву = 7 листопада 2017|статус-url = |дата-доступу = 7 листопада 2017}}</ref>.
* Надія Присяжнюк&nbsp;— директор [[Бродівська гімназія|бродівської гімназії]] (2008)<ref>{{cite web|url = https://zik.ua/news/2008/01/09/lavu_pochesnyh_gromadyan_brodiv_popovnyla_iedyna_zhinka__dyrektor_brodivskoi_121155|назва = Лаву почесних громадян Бродів поповнила єдина жінка&nbsp;— директор бродівської гімназії Надія Присяжнюк|автор = |дата = 9 січня 2008|вебсайт = zik.ua|видавець = [[ZIK (інформаційна агенція)|ZIK]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20180916235156/https://zik.ua/news/2008/01/09/lavu_pochesnyh_gromadyan_brodiv_popovnyla_iedyna_zhinka__dyrektor_brodivskoi_121155|дата-архіву = 16 вересня 2018|статус-url = |дата-доступу = 16 вересня 2018}}</ref>.
* Богдан Притульський&nbsp;— колишній мер Бродів.
* [[Романець Богдан Степанович|Богдан Романець]]&nbsp;— український скульптор, [[Заслужений художник України|заслужений художник УРСР]], автор п'яти пам'ятників у Бродах.
{{div col end}}

=== Парламентські посли від Бродів ===
{{div col|2}}
* [[Стефан Тобіаш Ашкеназе|Ашкеназе Стефан]]&nbsp;— адвокат, польський громадський діяч, член [[Рада Львова|Ради Львова]], посол Галицького сейму 10-го скликання<ref>''Tyrowicz M.'' Aszkenaze, Stefan Tobiasz (1863—1920) // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;— Łódź&nbsp;— Poznań&nbsp;— Wilno&nbsp;— Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935.&nbsp;— Тоm 1, zeszyt 1.&nbsp;— S. 174—175.&nbsp;— Reprint: Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989.&nbsp;— ISBN 8304034840. {{ref-pl}}</ref><ref>{{cite web|url = http://www.jhi.pl/psj/Aszkenaze_(Aschkenaze)_Stefan_Tobiasz|назва = Aszkenaze (Aschkenaze) Stefan Tobiasz|автор = Zofia Borzymińska|мова = pl|дата = |вебсайт = jhi.pl|видавець = Żydowski Instytut Historyczny im. Emanuela Ringelbluma|url-архіву = https://web.archive.org/web/20160305074111/http://www.jhi.pl/psj/Aszkenaze_(Aschkenaze)_Stefan_Tobiasz|дата-архіву = 16 березня 2016|статус-url = |дата-доступу = 26 червня 2024}}</ref>.
* [[Іщук Роман]]&nbsp;— посол Галицького сейму 2-го скликання{{sfn|199 депутатів Галицького сейму|2010|c=105—106, 134}}.
* [[Купчинський Петро]]&nbsp;— власник ґрунту з [[Оглядів|Оглядова]], посол Галицького сейму 4-го скликання{{sfn|199 депутатів Галицького сейму|2010|c=108—109, 147}}.
* [[Дудикевич Володимир Феофілович|Дудикевич Володимир]]&nbsp;— правник, адвокат, політичний діяч Галичини, посол Галицького сейму 9-го скликання{{sfn|199 депутатів Галицького сейму|2010|c=113—114}}.
* [[Марков Дмитро Андрійович|Марков Дмитро]]&nbsp;— священик, посол Галицького сейму 9, 10-го скликань{{sfn|199 депутатів Галицького сейму|2010|c=114—115, 158}}, один з останніх лідерів галицьких москвіфілів.
{{div col end}}

== Спорт ==
[[Файл:Старі Броди. Стадіон.png|міні|220x220пкс|Старі Броди. Найстаріший стадіон на фрагменті карти 1943 року]]
Спорт у Бродах має давню історію. Перший [[український спортивний клуб]] «Богун» засновано у [[1926]] році, статут клубу  було затверджено [[1929]] року. У [[1933]] році товариство винайняло у громади [[Старі Броди|Старих Бродів]] земельну ділянку&nbsp;— дво[[Морг поля|морґову]] [[Парцела|парцелю]], на якій було облаштовано спортивний майдан. Члени УСК «Богун» практикували різні види спорту, найбільшою популярністю серед яких користувався [[Футбол|копаний м'яч]]. [[15 серпня]] [[1937]] року на спортивному майдані УСК «Богун» було проведено один із найбільш успішних та наймасовіших спортових заходів на [[Бродівщина|Брідщині]]&nbsp;— День українського спортовця.

УСК «Богун» належав до «[[Український спортовий союз|Українського спортового союзу]]» у [[Львів|Львові]], метою якого було поширення, пропагування, координування спортивного життя українських спортивних товариств, клубів, спортивних секцій, організація фізичного виховання серед українського загалу<ref>{{cite web|url = https://photo-lviv.in.ua/nevidomi-dokumenty-pro-diialnist-usk-bohun-u-brodakh-u1930-tykh-rokakh/|назва = Невідомі документи про діяльність УСК «Богун» у Бродах у 1930-тих роках|автор = |дата = 4 вересня 2020|вебсайт = photo-lviv.in.ua|видавець = Фотографії старого Львова|url-архіву = https://web.archive.org/web/20210425110157/https://photo-lviv.in.ua/nevidomi-dokumenty-pro-diialnist-usk-bohun-u-brodakh-u1930-tykh-rokakh/|дата-архіву = 25 квітня 2021|статус-url = |дата-доступу = 25 квітня 2021}}</ref>. Наприкінці 1943 року У.С.К. «Богун» остаточно припинив своє існування<ref>{{cite web|url = http://www.ji.lviv.ua/n69texts/Korchak_Z_istorii_klubu_Bogun.htm|назва = З історії українського спортивного клюбу «Богун»|автор = Андрій Корчак|дата = |вебсайт = ji.lviv.ua|видавець = [[Ї (часопис)|Незалежний український культурологічний часопис «Ї»]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20210922195742/http://www.ji.lviv.ua/n69texts/Korchak_Z_istorii_klubu_Bogun.htm|дата-архіву = 22 вересня 2021|статус-url = |дата-доступу = 25 квітня 2021}}</ref>. Відновлення команди ФСК «Богун» відбулося у 1970 роках.
[[Файл:Brody, Lviv Oblast, Ukraine - panoramio (95).jpg|ліворуч|міні|178x178пкс|Стадіон «Ювілейний»]]

По війні у Бродах на місці знищеного під час німецької окупації старого єврейського цвинтаря на [[Великі Фільварки (місцевість)|Великих Фільварках]] збудована велика спортивна арена&nbsp;— стадіон „«Ювілейний» (нині&nbsp;— КП «Стадіон „Ювілейний“») при вулиці Спортивній, 1<ref>{{cite web|url = https://mrbrody.gov.ua/comunal/kp-stadion-yuvileinyi|назва = КП «Стадіон Ювілейний»|автор = |дата = |вебсайт = mrbrody.gov.ua|видавець = Бродівська міська рада|url-архіву = https://web.archive.org/web/20210425143237/https://mrbrody.gov.ua/comunal/kp-stadion-yuvileinyi|дата-архіву = 25 квітня 2021|статус-url = |дата-доступу = 25 квітня 2021}}</ref>. Стадіон є домашньою ареною місцевого футбольного клубу «Богун».

В межах обласної програми «Спортивний майданчик на 2017—2021 роки» замінено знищений часом трав'яний газон стадіону на штучний. Також у межах цієї ж програми відкриті майданчики зі штучним покриттям у СЗОШ I-III ст. №&nbsp;2, ОЗ «Бродівська ЗОШ I-III ст. №&nbsp;4», планується&nbsp;— у ОЗ «Бродівська ЗОШ I-III ст. №&nbsp;3», а 13 червня 2019 року відкритий дитячий спортивний майданчик зі штучним покриттям на Великих Фільварках<ref>{{cite web|url = http://golvid.com.ua/u-brodakh-vidkryly-nove-futbol-ne-pole-zi-shtuchnym-pokryttiam.html|назва = У Бродах відкрили нове футбольне поле зі штучним покриттям|автор=Н.&nbsp;Забокрицька|дата = 14 червня 2019|вебсайт = golvid.com.ua|видавець = [[Голос відродження (газета, Бродівський район)|Голос відродження]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20210425110200/http://golvid.com.ua/u-brodakh-vidkryly-nove-futbol-ne-pole-zi-shtuchnym-pokryttiam.html|дата-архіву = 25 квітня 2021|статус-url = |дата-доступу = 25 квітня 2021}}</ref>, у кінці вулиці Бузова<ref>{{cite web|url = https://www.youtube.com/watch?v=p2FvQ0Pw2ME|назва = Спортивний майданчик зі штучним покриттям відкрили у мікрорайоні Великі Фільварки|автор = |дата = 13 червня 2019|вебсайт = youtube.com|видавець = [[Броди (телерадіокомпанія)|Телерадіокомпанія «Броди»]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20210425125404/https://www.youtube.com/watch?v=p2FvQ0Pw2ME|дата-архіву = 25 квітня 2021|статус-url = |дата-доступу = 25 квітня 2021}}</ref>.

== Міжнародна співпраця ==
{{Прапорець|POL}}[[Моґільно]], [[Польща]]

{{Прапорець|POL}}[[Белжиці]], [[Польща]]

{{Прапорець|GER}} [[Вольфратсгаузен]], [[Німеччина]]

{{Прапорець|UKR}}[[Білокуракине]], [[Україна]]

{{Прапорець|SVK}}[[Шаштін-Страже]], [[Словаччина]]

== Галерея ==
<gallery>
Файл:5 Stefanyka Street, Brody (01).jpg|Кам'яниця початку XIX століття (вул. Стефаника, 5)
Файл:5 Stusa Street, Brody (01).jpg|Кам'яниця А.&nbsp;Шнеля початку XX століття (вул. Стуса, 5)
Файл:Stusa 6.jpg|Кам'яниця початку XIX століття (вул. Стуса, 6)
Файл:Броди Стуса 7а.jpg|Кам'яниця початку XIX століття (вул. Стуса, 7а)
Файл:Василя Стуса 8 Броди.jpg|Кам'яниця XIX століття (вул. Стуса, 8)
Файл:Prosvity 6.jpg|Кам'яниця Л.&nbsp;Блоха (початок XX століття, вул. Просвіти, 6)
Файл:Броди.jpg|Вокзал залізничної станції Броди
Файл:Середмістя Бродів.jpg|Ветеринарна аптека (ріг вул. Залізничної та Труша)
Файл:Brody 188.jpg|Бродівська РДА
Файл:Майдан Свободи 4 Броди.JPG|Кам'яниця (початок XIX століття, Майдан Свободи, 4)
Файл:Майдан Свободи 6 Броди.JPG|Кам'яниця (початок XIX століття, Майдан Свободи, 6)
Файл:Майдан Свободи 8 Броди.JPG|Кам'яниця (початок XIX століття, Майдан Свободи, 8)
Файл:Броди. Будинок на вул. І. Франка 57.jpg|Фабрика початку XX століття з обробки кінського волосу
Файл:Броди. Будинок на вул. Городова.jpg|Закинута фабрика по вул. Городова
Файл:Brody, Lviv Oblast, Ukraine - panoramio (38).jpg|Сучасна забудова Просвіти
Файл:Brody, Lviv Oblast, Ukraine - panoramio (6).jpg|Дім ХВЄ (вул. Гончарська, 30)
</gallery>

== Примітки ==
{{reflist|3|refs=
<ref name="погода">{{cite web|url = https://weather.in.ua/ua/l'vovskaja/2066|назва = Прогноз погоди в місті Броди|автор = |мова = |дата = |вебсайт = weather.in.ua|видавець = Погода в Україні|url-архіву = https://web.archive.org/web/20200721234240/https://weather.in.ua/ua/l'vovskaja/2066|дата-архіву = 21 липня 2020|статус-url = |дата-доступу = 21 липня 2020}}</ref>
<ref name="ІМ">{{cite web|url = https://www.brodyhistory.org.ua/istorychnyy-spadok/istoriya-mista/|назва = Історія міста|автор = |дата = |вебсайт = brodyhistory.org.ua|видавець = Історична спадщина Бродів|url-архіву = https://web.archive.org/web/20210306083750/https://www.brodyhistory.org.ua/istorychnyy-spadok/istoriya-mista/|дата-архіву = 6 березня 2021|статус-url = |дата-доступу = 27 березня 2021}}</ref>
<ref name="Символи міста Броди">''Володимир Ульянов'' [https://web.archive.org/web/20181130142121/http://www.ji.lviv.ua/n69texts/Ulyanov_Symvoly_mista_Brody.htm Символи міста Броди: історія та сьогодення (зі спогадів Анни Гошко-Кіт)] // [[Ї (часопис)|Незалежний український культурологічний часопис «Ї»]].&nbsp;— ч.&nbsp;69.&nbsp;— 2012.</ref>
<ref name="Символи міста">{{cite web|url = https://www.radyvyliv.info/simvoli-mista-brodi-v-rizni-chasi.html|назва = Символи міста Броди в різні часи|автор = Володимир Ульянов|дата = 25 червня 2016|вебсайт = radyvyliv.info|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20180712154446/https://www.radyvyliv.info/simvoli-mista-brodi-v-rizni-chasi.html|дата-архіву = 12 липня 2018|статус-url = |дата-доступу = 12 липня 2018}}</ref>
<ref name="АПБР">''Онищук Я.'' [https://clio.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2016/01/12-21.pdf Археологічні пам'ятки Бродівського району Львівської області (за матеріалами Бродівського історико-краєзнавчого музею)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180728190859/http://clio.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2016/01/12-21.pdf |date=28 липня 2018 }} // Археологічні дослідження Львівського університету.&nbsp;— 2008.&nbsp;— Вип.&nbsp;11.&nbsp;— С. 172—194.</ref>
<ref name="Грушівський">{{cite web|url = https://www.radyvyliv.info/a-v-nas-lishe-chorni-arxeologi.html|назва = А в нас&nbsp;— лише «чорні археологи»|автор = Тарас Грушівський|дата = 17 липня 2015|вебсайт = radyvyliv.info|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20180715235641/https://www.radyvyliv.info/a-v-nas-lishe-chorni-arxeologi.html|дата-архіву = 15 липня 2018|статус-url = |дата-доступу = 27 липня 2018}}</ref>
<ref name="Грушівський1">{{cite web|url = https://www.youtube.com/watch?v=yHzt8U-T_Ug|назва = Що нового у сезоні 2017 археологи відкрили у Бродах?|автор = Тарас Грушівський|дата = 17 липня 2015|вебсайт = youtube.com|видавець = [[YouTube]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20201014030753/https://www.youtube.com/watch?v=yHzt8U-T_Ug&gl=US&hl=en|дата-архіву = 14 жовтня 2020|статус-url = |дата-доступу = 27 липня 2018}}</ref>
<ref name="АБР">{{cite web|url = https://www.zamky.com.ua/istoriya/arheologiya-brodivskogo-rajonu-lvivskoyi-oblasti/|назва = Археологія Бродівського району Львівської області|автор = |дата = |вебсайт = zamky.com.ua|видавець = Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині|url-архіву = https://web.archive.org/web/20180715235602/http://www.zamky.com.ua/istoriya/arheologiya-brodivskogo-rajonu-lvivskoyi-oblasti/|дата-архіву = 15 липня 2018|статус-url = |дата-доступу = 15 липня 2018}}</ref>
<ref name="П1">{{cite web|url = http://library.iv-fr.net/2007/06/18/page,11,organzacja_civlno_vladi_zunr_u_povtakh_galichini_listopad__gruden_1918_roku.html|назва = Додатки / Організація цивільної влади ЗУНР у повітах Галичини (листопад — грудень 1918 року)|автор = |дата = |вебсайт = library.iv-fr.net|видавець = Прикарпатська бібліотека наукової літератури|url-архіву = https://web.archive.org/web/20160305071553/http://library.iv-fr.net/2007/06/18/page,11,organzacja_civlno_vladi_zunr_u_povtakh_galichini_listopad__gruden_1918_roku.html|дата-архіву = 5 березня 2016|статус-url = |дата-доступу = 24 квітня 2022}}</ref>
<ref name="концтабір">{{cite web|url = https://www.brodyhistory.org.ua/istorychnyy-spadok/pamyatky-arhitektury/zamok/|назва = Бродівський замок, 1630—1635 рр.|автор = |дата = |вебсайт = brodyhistory.org.ua|видавець = Історична спадщина Бродів|url-архіву = https://web.archive.org/web/20181230050650/http://www.brodyhistory.org.ua/istorychnyy-spadok/pamyatky-arhitektury/zamok/|дата-архіву = 30 грудня 2018|статус-url = |дата-доступу = 27 грудня 2018}}</ref>
<ref name="SW">{{cite web|url = https://www.jewishgen.org/Yizkor/brody/bro341.html#Page347|назва = Samuel Weiler|автор = Joseph Parvari (Leiner)|мова = en|дата = |вебсайт = jewishgen.org|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20180923124122/https://www.jewishgen.org/Yizkor/brody/bro341.html#Page347|дата-архіву = 23 вересня 2018|статус-url = |дата-доступу = 17 квітня 2022}}</ref>
<ref name="МНТ">{{cite web|url = http://territoryterror.org.ua/uk/publications/details/?newsid=353|назва = Місця нацистського терору на території Львівщини, 1941—1944 років. Ґетто, табори примусової праці, тюрми: Броди|автор = Олександр Пагіря|мова = |дата = |вебсайт = territoryterror.org.ua|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20160318011947/http://territoryterror.org.ua/uk/publications/details/?newsid=353|дата-архіву = 18 березня 2016|статус-url = |дата-доступу = 17 квітня 2022}}</ref>
<ref name="площа">{{cite web|url = https://www.radyvyliv.info/lvivska-oblrada-rozshyryla-mezhi-mista-brody.html|назва = Львівська облрада розширила межі міста Броди на третину|автор = |дата = 15 червня 2022|вебсайт = radyvyliv.info|видавець = Радивилів.info|url-архіву = https://web.archive.org/web/20220629130122/https://www.radyvyliv.info/lvivska-oblrada-rozshyryla-mezhi-mista-brody.html|дата-архіву = 29 червня 2022|статус-url = |дата-доступу = 20 грудня 2022}}</ref>
<ref name="населення">{{cite web|url = https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/|назва = Бродівська міська громада, Золочівський район, Львівська область: м. Броди|автор = |дата = |вебсайт = socialdata.org.ua|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20230407054318/https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/|дата-архіву = 7 квітня 2023|статус-url = |дата-доступу = 28 червня 2023}}</ref>
}}

== Джерела та література ==
{{refbegin|2}}
* {{книга|автор = |частина = |заголовок = Броди і Брідщина. Історично-мемуарний збірник|оригінал = |посилання = http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/6372/file.pdf|відповідальний = Чумак Я.|видання = |місце = Торонто, Онтаріо|видавництво = |рік = 1988|том = |сторінки = |сторінок = 671 |серія = |isbn = |тираж = }}
* {{книга|автор = |частина = |заголовок = Броди і Брідщина. Історично-мемуарний збірник|оригінал = |посилання = |відповідальний = ред.&nbsp;Б.&nbsp;Зробок|видання = 2|місце = Броди|видавництво = |рік = 1998|том = |сторінки = 293—298|сторінок = |серія = Бібліотека літературно-краєзнавчого журналу «Брідщина»|isbn = |тираж = }}
* {{книга|автор = |частина = |посилання частина = |заголовок = Броди. Міська абетка: довідник|оригінал = |посилання = |відповідальний = авт.&nbsp;проекту та упоряд.&nbsp;В.&nbsp;Стрільчук, громадська організація «Край»|видання = |місце = Львів|видавництво = Бона|рік = 2017|том = |сторінки = |сторінок = 52|серія = |isbn =966-2626-61-2|тираж = }}
* {{книга|автор = |частина = |посилання частина = |заголовок=Бродівщина&nbsp;— край на межі Галичини й Волині. Випуск 2. (Матеріали третьої краєзнавчої конференції, присвяченої 925-й річниці першої писемної згадки про Броди та 425-й річниці надання Бродам магдебурзького права)|оригінал = |посилання= |відповідальний = В.&nbsp;Стрільчук, А.&nbsp;Корчак, Г.&nbsp;Ковальчук, Н.&nbsp;Ханакова, В.&nbsp;Ульянов|видання = |місце = Броди|видавництво = [[Бродівський історико-краєзнавчий музей]]|рік = 2009|том = |сторінки = |сторінок = 200|серія = |isbn = |тираж = }}
* {{книга|автор = |частина = |посилання частина = |заголовок = Брідщина&nbsp;— край на межі Галичини й Волині. Випуск 3. (Матеріали четвертої краєзнавчої конференції присвяченої Дню пам'яток історії та культури)|оригінал = |посилання = |відповідальний = В.&nbsp;Стрільчук|видання = |місце = Броди|видавництво = Бродівський історико-краєзнавчий музей|рік = 2010|том = |сторінки = |сторінок = 152|серія = |isbn = 966-7544-29-3|тираж = }}
* ''Данилюк Ю.'' [https://web.archive.org/web/20160305042124/http://history.org.ua/?termin=Brody_mst Броди] // {{ЕІУ|1|379}}
* {{книга|автор = Драк М.|частина = |заголовок = Революції безсмертя. Місцями революційної слави на Львівщині|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Львів|видавництво = [[Каменяр (видавництво)|Каменяр]]|рік = 1977|том = |сторінки = |сторінок = 80|серія = |isbn = |тираж =}}
* {{ЕСУ|том = 3|сторінки = |автор = В.&nbsp;М.&nbsp;Окунь|стаття = Броди|id = 36254|ref = https://esu.com.ua/article-36254}}
* ''[[Созанський Іван|Созанський І.]]'' [[З минувшини міста Бродів]]. Причинки до історії міста в 17 ст.&nbsp;— Львів: [[Записки Наукового товариства імені Шевченка]], 1910.&nbsp;— [https://web.archive.org/web/20160807025937/http://shron.chtyvo.org.ua/Naukove_tovarystvo_imeni_Shevchenka/Zapysky_Tom_097_Knyha_5.pdf Т. 097.&nbsp;— Кн. 5].&nbsp;— С. 5–25; [https://web.archive.org/web/20160807024405/http://shron.chtyvo.org.ua/Naukove_tovarystvo_imeni_Shevchenka/Zapysky_Tom_098_Knyha_6.pdf Т.&nbsp;098.&nbsp;— Кн. 6].&nbsp;— С. 10—30; 1911.&nbsp;— Т. 102.&nbsp;— С. 88—115.
* {{книга|автор = [[Томашівський Степан Теодорович|Томашівський C.]]|частина = Іван Созанський. Посмертна згадка|заголовок = З минувшини міста Бродів|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Львів|видавництво = НТШ|рік = 1911|том = |сторінки = |сторінок = 69|серія = |isbn = |тираж = }}
* ''Ярослав Онищук'' [https://web.archive.org/web/20180323155313/http://www.inst-ukr.lviv.ua/uk/publications/materials/documents/?newsid=78 Філія «Просвіти» в Бродах] // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Вип. 19: «Просвіта»&nbsp;— оберіг незалежності та соборності України / [[Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України]]. Відп. ред. [[Ісаєвич Ярослав Дмитрович|Ярослав Ісаєвич]], упоряд.: [[Стеблій Феодосій Іванович|Феодосій Стеблій]], Володимир Пашук.&nbsp;— Львів, 2010.&nbsp;— С. 272—275.
* {{книга|автор = [[Чобіт Дмитро Васильович|Чобіт Д.]]|частина = |заголовок = Броди та його округа княжих часів Русі-України X—XV ст. (Воєнно-історичне дослідження)|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Броди |видавництво = Просвіта|рік = 2008|том = |сторінки = |сторінок = 236 |серія = |isbn = |тираж =}}
* {{книга|автор = |частина = |посилання частина = |заголовок = Шематизмъ Всего Клира греко-католицкой митрополичой архіепархіи Львовской на рокъ 1910|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Львовъ-Жовква: Накладомъ Архіепархіяльного Клира|видавництво = Печатня оо.&nbsp;Василіянъ|рік = 1910|том = |сторінки = |сторінок = 500|серія = |isbn = |тираж = }} {{ref-ru}}, {{ref-rue}}
* {{книга|автор = |частина = |заголовок = Театр у Бродах: історія розвитку театрального мистецтва Бродівщини|оригінал = |посилання = |відповідальний = Марія Радзівіл|видання = |місце = Броди|видавництво = Просвіта|рік = 2012|том = |сторінки = |сторінок = 159|серія = |isbn = 978-966-7544-58-4|тираж = }}
* {{книга|автор = [[Чорновол Ігор Павлович|Чорновол І.]]|частина = |заголовок = 199 депутатів Галицького сейму|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Львів|видавництво = Тріада плюс|рік = 2010|том = |сторінки = |сторінок = 228|серія = Львівська сотня|isbn = 978-966-486-089-2|тираж = |ref = 199 депутатів Галицького сейму}}
* ''[[Баронч Садок|Barącz S.]]'' [https://web.archive.org/web/20211005154240/https://polona.pl/item/wolne-miasto-handlowe-brody,MzgyNw/5/#info:metadata Wolne miasto handlowe Brody].&nbsp;— Lwów: Drukarnia zakładu narodowego im. Ossolińskich, 1865.&nbsp;— 199 s. {{ref-pl}}
* ''[[Баронч Садок|Barącz S.]]'' [https://web.archive.org/web/20220417085743/https://polona.pl/item/rys-dziejow-ormianskich,NTc1MTU2/42/#info:metadata Brody // Rys dziejów ormiańskich].&nbsp;— Tarnopol, 1869.&nbsp;— S. 76—77. {{ref-pl}}
* {{SgKP|I|372—375|Brody (1)}}
* {{SgKP|XV_cz.1|233|Brody, miasto}}
* ''Dymnicka-Wołoszyńska H.'' Potocki Stanisław h. Pilawa (1698—1760) // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Wrocław&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;— Gdańsk&nbsp;— Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984.&nbsp;— T. XXVIII/1, zeszyt 116.&nbsp;— S. 156—158. {{ref-pl}}
* ''Börries Kuzmany'' [https://web.archive.org/web/20220417085742/https://shron1.chtyvo.org.ua/Kutsmani_Berys/Brody_Eine_galizische_Grenzstadt_im_langen_19_Jahrhundert_nim.pdf Brody: Eine galizische Grenzstadt im langen 19. Jahrhundert].&nbsp;— Vienna: Böhlau Verlag Wien, 2011.&nbsp;— 406 pp.&nbsp;— ISBN 978-3-205-78763-1. {{ref-de}}
* {{книга|автор = |частина = |заголовок = Schematismus Universi Venerabilis archidioeceseos metropolitanae graeco catholicae Leopoliensis pro anni domini 1832|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Leopoli|видавництво = Impressum in typographia Petri Piller|рік = 1832|том = |сторінки = |сторінок = 410|серія = |isbn = |тираж =}} {{ref-la}}, {{ref-pl}}
* {{книга|автор = Бьоріс Куцмані|частина = |посилання частина = |заголовок = Броди. Прикордонне галицьке місто в довгому XIX столітті|оригінал = |посилання = |відповідальний = В.&nbsp;Кам'янець|видання = |місце = Львів|видавництво = [[Літопис (видавництво)|Літопис]]|рік = 2019|том = |сторінки = |сторінок = 444|серія = |isbn = 978-966-8853-94-4|тираж = }}
{{refend}}

== Посилання ==
{{div col|2}}
* {{cite web|url = https://drive.google.com/file/d/1cPJyZnNI5uKMW6tIZ38zUfTsq7bFc3Tg/view|назва = Профіль Бродівської міської громади. Матеріали до Стратегії розвитку Бродівської міської територіальної громади до 2027 року|автор = |мова = |дата = |вебсайт = google.com|видавець = [[Google]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20210627124947/https://drive.google.com/file/d/1cPJyZnNI5uKMW6tIZ38zUfTsq7bFc3Tg/view|дата-архіву = 27 червня 2021|статус-url = |дата-доступу = 24 грудня 2022}}
* {{cite web|url = https://www.youtube.com/channel/UCMjuG2-5wxEg-rxHHuq3NDw/videos|назва = Телерадіокомпанія «Броди»|автор = |мова = |дата = |вебсайт = youtube.com|видавець = [[YouTube]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20210425071932/https://www.youtube.com/channel/UCMjuG2-5wxEg-rxHHuq3NDw/videos|дата-архіву = 25 квітня 2021|статус-url = |дата-доступу = 24 грудня 2022}}
* {{cite web|url = https://www.youtube.com/channel/UCMjuG2-5wxEg-rxHHuq3NDw/videos|назва = Броди today|автор = |мова = |дата = |вебсайт = brody.today|видавець = Інформаційний портал «Brody Today»|url-архіву = https://web.archive.org/web/20180409105827/https://brody.today/|дата-архіву = 9 квітня 2018|статус-url = |дата-доступу = 24 грудня 2022}}
* {{cite web|url = https://www.brodyhistory.org.ua/|назва = Проєкт «Історична спадщина Бродів»|автор = |мова = |дата = |вебсайт = brodyhistory.org.ua|видавець = ГО «Край», [[Бродівський історико-краєзнавчий музей]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20210410113653/https://www.brodyhistory.org.ua/|дата-архіву = 10 квітня 2021|статус-url = |дата-доступу = 24 грудня 2022}}
* {{cite web|url = http://www.brody.net.ua/cam.html|назва = Бродівська локальна мережа: вебкамера онлайн|автор = |мова = |дата = |вебсайт = brody.net.ua|видавець = Бродівська мережа|url-архіву = https://web.archive.org/web/20121212050423/http://www.brody.net.ua/cam.html|дата-архіву = 12 грудня 2012|статус-url = |дата-доступу = 24 грудня 2022}}
* {{cite web|url = http://pasikabrody.com.ua/|назва = Спілка пасічників у Бродівському районі|автор = |мова = |дата = |вебсайт = pasikabrody.com.ua|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20180409044108/http://pasikabrody.com.ua/|дата-архіву = 9 квітня 2018|статус-url = |дата-доступу = 24 грудня 2022}}
* {{cite web|url = https://www.dw.com/uk/броди-та-вольфратсгаузен-міста-побратими/a-4469072|назва = Броди та Вольфратсгаузен&nbsp;— міста-побратими|автор = Олександр Сосновський|мова = |дата = 10 липня 2009|вебсайт = dw.com|видавець = [[Deutsche Welle]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20180706075810/https://www.dw.com/uk/броди-та-вольфратсгаузен-міста-побратими/a-4469072|дата-архіву = 6 липня 2018|статус-url = |дата-доступу = 24 грудня 2022}}
* {{cite web|url = http://brody2.at.ua/|назва = Офіційний сайт Бродівської СЗОШ I-III ступенів №&nbsp;2|автор = |мова = |дата = |вебсайт = brody2.at.ua|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20180409044129/http://brody2.at.ua/|дата-архіву = 9 квітня 2018|статус-url = |дата-доступу = 24 грудня 2022}}
* {{cite web|url = https://brodygymnasium.e-schools.info/|назва = Офіційний сайт Бродівської гімназії імені Івана Труша|автор = |мова = |дата = |вебсайт = brodygymnasium.e-schools.info|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20210922195813/https://brodygymnasium.e-schools.info/|дата-архіву = 22 вересня 2021|статус-url = |дата-доступу = 24 грудня 2022}}
* {{cite web|url = http://brodypk.at.ua/|назва = Офіційний сайт Бродівського фахового педагогічного коледжу імені Маркіяна Шашкевича|автор = |мова = |дата = |вебсайт = brodypk.at.ua|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20180413104031/http://brodypk.at.ua/|дата-архіву = 13 квітня 2018|статус-url = |дата-доступу = 24 грудня 2022}}
* {{cite web|url = http://decerkva.org.ua/brody.html|назва = Броди. Церква Пресвятої Трійці 1744|автор = |мова = |дата = |вебсайт = decerkva.org.ua|видавець = Дерев'яні Церкви Західної України|url-архіву = https://web.archive.org/web/20210506154750/http://decerkva.org.ua/brody.html|дата-архіву = 6 травня 2021|статус-url = |дата-доступу = 24 грудня 2022}}
* {{cite web|url = https://castles.com.ua/n3n.html|назва = Броди|автор = |мова = |дата = |вебсайт = castles.com.ua|видавець = Замки та храми України|url-архіву = https://web.archive.org/web/20210304092642/https://castles.com.ua/n3n.html|дата-архіву = 4 березня 2021|статус-url = |дата-доступу = 24 грудня 2022}}
* {{cite web|url = http://yashchuk2005.narod.ru/album06.htm|назва = Знай свій край. Фотоальбоми. Броди|автор = Володимир Ящук|мова = |дата = |вебсайт = yashchuk2005.narod.ru|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20201026181819/http://yashchuk2005.narod.ru/album06.htm|дата-архіву = 26 жовтня 2020|статус-url = |дата-доступу = 24 грудня 2022}}
* {{cite web|url = https://www.youtube.com/watch?v=PnVi94Kgos4|назва = Фортеця в Бродах (PLUA. Історія з дрона, 2018)|автор = |мова = |дата = |вебсайт = youtube.com|видавець = [[YouTube]]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20201014030754/https://www.youtube.com/watch?v=PnVi94Kgos4&gl=US&hl=en|дата-архіву = 14 жовтня 2020|статус-url = |дата-доступу = 24 грудня 2022}}
* {{ЕЄЕ|10761|Броды}} 
{{div col end}}
{{Бродівська міська громада}}
{{Золочівський район}}
{{Міста Львівської області}}
{{Історичні місця Львівської області}}
{{Портали|Географія|Соціологія|Львівщина|Галичина}}
{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Броди| ]]
[[Категорія:Міста Львівської області]]
[[Категорія:Районні центри Львівської області]]
[[Категорія:Історичні місця України]]
[[Категорія:Міста Тернопільського воєводства]]
[[Категорія:Історія Бродівського району]]
[[Категорія:Населені пункти з історичною вірменською громадою]]
[[Категорія:Населені пункти з історичною єврейською громадою]]
[[Категорія:Літописні топоніми Південної Русі]]