Перегляд вихідного коду сторінки Холмщина

{{unibox}}
[[Файл:POL Church of St. Mary in Chełm (8).JPG|thumb|[[Собор Різдва Пресвятої Богородиці (Холм)|Собор Різдва Пресвятої Богородиці]] у Холмі&nbsp;— місце поховання [[Данило Галицький|Данила Галицького]]]]
{{перенаправлено|Холмська земля}}

'''Хо́лмщина''' (''Холмська Русь, Забужжя, Забузька Русь, Холмська земля'')&nbsp;— історико-географічна область Русі, розташована на захід від середини річки [[Західний Буг]]. На заході межує з польською Люблінщиною, на сході з [[Волинь|Волинню]], на півночі з [[Підляшшя]]м, на півдні з [[Галичина|Галичиною]]. За межу між Холмщиною і Підляшшям можна вважати колишню межу між [[Седлецька губернія|Седлецькою]] і [[Люблінська губернія|Люблінською губерніями]].

Територія Холмщини в межах [[Холмська губернія|Холмської губернії]] охоплювала 6 572 км² (повіти [[Холмський повіт|Холмський]], [[Грубешівський повіт|Грубешівський]], [[Томашівський повіт|Томашівський]], [[Костянтинівський повіт|Костянтинівський]]). В межах старої [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] територія становила 9 939 км ².

Чисельність мешканців (на [[1931]])&nbsp;— 720 000. Історичний центр&nbsp;— місто [[Холм]]. У минулому Холмщина (разом з [[Підляшшя]]м) була частиною [[Волинь|Волині]].

== Загальні відомості ==
Часто назву '''«Холмщина»''' поширювали і на південне Підляшшя, бо воно входило до складу [[Холмська єпархія|Холмської єпархії]], а з [[1912]]&nbsp;— до [[Холмська губернія|Холмської губернії]]. Взагалі з [[1795]] Холмщина та південне Підляшшя мали майже спільну історію. Периферійне положення Холмщини (як і Підляшшя, але в меншій мірі) було причиною слабкого її зв'язку з рештою українських земель і відносно слабкої національної свідомості українського населення. Холмщина лежала далеко від центрів українського життя, а її головне місто [[Холм]] не мало великого значення. Виняток становила лише доба [[Галицько-Волинська держава|Галицько-Волинської держави]], коли Холмщина завдяки своєму віддаленому відносно татар розташуванню стала плацдармом держави [[Данило Галицький|Данила Романовича]], а заснований ним Холм&nbsp;— його столицею.

Близькість Холмщини до Польщі полегшила її полонізацію. Водночас Холмщина і Підляшшя мали низку лише їм властивих особливостей (зокрема в церковній ділянці).

Зараз Холмщина та Підляшшя входять до складу [[Польща|Польщі]] ([[Люблінське воєводство|Люблінське]] та незначна частина [[Мазовецьке воєводство|Мазовецького воєводства]]).

== Природа та клімат ==
Переважну частину Холмщини становить [[Холмська височина]], яка є частиною Волинсько-Холмської височини (у польській термінології&nbsp;— східна частина Люблінської). Це легкохвиляста рівнина, здебільшого на висоті 200—250 (подекуди до 300) м., з крейдовим підложжям, вкритим третинними шарами і лесом, з урожайними ґрунтами (на Грубешівщині чорнозем). На північному сході Холмська височина знижується виразним ступенем до 20&nbsp;— 40&nbsp;м висоти у напрямі до Підляської низовини, на якій лежить менша (північна і північно-східна) частина Холмщини; її краєвид післяльодовиковий, ґрунти переважно [[Попільнякові ґрунти|попільнякові]], середньої врожайності. Третю географічно-природну частину Холмщини становить південно-західна частина (Білгорайщина), що є частиною Надсянської низовини; це переважно піщана плоскорівня на висоті 200—250&nbsp;м з маловрожайними ґрунтами.

Річки Холмщини належать до [[сточище|сточища]] [[Вісла|Вісли]]: [[Буг]] з притоками&nbsp;— Угеркою і Гучвою, Вепр з Бистрицею; на південному заході притока [[Сян]]у&nbsp;— [[Танва]].

За приблизною класифікацією ґрунтів Холмщини припадає (в %): на піскові&nbsp;— 20, лесові&nbsp;— 20, [[чорнозем]]&nbsp;— 10, суглинки&nbsp;— 12, боровики&nbsp;— 15, торфові і багнисті&nbsp;— 16.

Майже вся Холмщина належить до смуги середньоєвропейских лісів. На Холмщині, як і на Підляшші, пролягають східні межі [[бук]]у, [[ялиця|ялиці]], [[модрина|модрини]] та [[граб]]а; північно-західна межа&nbsp;— [[смерека|смереки]]. Великі лісові масиви існували колись на Білгорайщині (Сольська пуща).

Клімат Холмщини перехідний між [[континентальний клімат|континентальним]] й океанічним. Зима м'яка (середньомісячна температура січня в Холмі −4,4&nbsp;°C), літо помірне (середньомісячна температура липня +18,5&nbsp;°C); середньорічна температура +7,4&nbsp;°C; кількість погідних днів у сусідньому Любліні 137 на рік, сума атмосферичних опадів 546&nbsp;мм на рік; дощів найбільше в червні, липні і серпні (разом 250 мм).

== Адміністративно-державні утворення на теренах Холмщини (разом з Підляшшям) ==
{{External media|
|image1=[https://s-media-cache-ak0.pinimg.com/736x/55/c7/bc/55c7bc51f57fa7ae24d6d4d5cb0bd0f4.jpg Холмщина у складі Галицько-Волинської держави.]
}}
[[Файл:Alex K Grundwald flags 1410-04.svg|міні|праворуч|200пкс|Прапор Холмської землі часів [[Грюнвальдська битва|Грюнвальдської битви]].]]

=== В добу [[Київська Русь|Київської Русі]] ===
* [[Червенські городи]] (міста [[Червен]], [[Волинь (місто)|Волинь]] та ін.)
* [[Дорогичинське князівство]]
* [[Червенське князівство]]
* [[Холмське князівство]]
* [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинська держава]] (від часів [[Данило Галицький|короля Данила]] [[Холм]] є столицею держави)

=== У складі [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]] та [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] ===
* [[Підляське воєводство (1513—1795)|Підляське воєводство]]
* [[Руське воєводство]] ([[Холм]]ська земля складалася з Красноставського повіту і Холмського повіту разом із включеними до нього Любомльським і Ратенським повітами та волостями Грубешівською і Криловською)
* {{не перекладено|Холмське воєводство (1793)|Холмське воєводство|pl|Województwo chełmskie (1793)}}

=== У складі [[Габсбурзька монархія|Габсбурзької монархії]] ===
* [[Нова (Західна) Галичина]]
* [[Королівство Галичини та Володимирії]]

=== У складі Російської імперії ===
* [[Підляська губернія]]
* [[Холмська губернія]]

=== В складі незалежної України (1918) ===
* За часів [[Українська Народна Республіка|УНР]]: [[Підляшшя (УНР)|Підляшшя]]
* За часів [[Українська Держава|Української Держави]]: [[Волинська губернія]] (до 15 листопада 1918 року), [[Холмська губернія]] (з 15 листопада 1918 року)

=== В роки [[Друга світова війна|Другої світової війни]] ===
* У складі [[Українська повстанська армія|УПА]]: '''надрайони''' [[Грубешів]], [[Підляшшя]] [[Холм]]ської округи [[Закерзоння|Закерзонського краю]] Західних українських земель (ЗУЗ)<ref>[[Содоль Петро|Петро Содоль]]. [http://forum.ottawa-litopys.org/documents/dos0301_u.htm Організаційна структура УПА. // Українська повстанча армія, 1943-49, довідник другий, Нью-Йорк, Пролог, 1995.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120530003317/http://forum.ottawa-litopys.org/documents/dos0301_u.htm |date=30 травня 2012 }}</ref>

=== У складі [[Польща|Польщі]] ===
* [[Холмське воєводство]]
* [[Підляське воєводство]]

== Історія ==

=== Історія Холмщини до початку 19 століття ===
[[Файл:Kholmshchyna and Pidliashia in the Middle Ages, Korduba.jpg|міні|Холмщина у складі [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинського князівства]] за [[Кордуба Мирон Михайлович|Мироном Кордубою]]]]
Територія Холмщини була заселена з новішого палеоліту. За ранньої доби її заселювало східно-слов'янське плем'я дулібів. З другої половини [[10 століття|10 ст.]] Холмщина входила до складу [[Київ]]ської держави, з 13 ст. по 1340&nbsp;— до складу [[Галицько-Волинська держава|Галицько-Волинської]]. У 1235 році [[Данило Галицький|Данило Романович]] заснував укріплене місто Холм, до якого переніс свою столицю.
Тоді Холмщина відігравала велику роль, головним чином завдяки тому, що була віддалена від терену татарських наскоків (хоча вони кілька разів захоплювали і Холм) і лежала на важливому торговому шляху між [[Київ|Києвом]] і [[Балтійське море|Балтицьким морем]] ([[Володимир-Волинський|Володимир]]&nbsp;— [[Торунь]]).

У 14 столітті Холмщина була територією змагань галицько-волинських князівств з Польщею і Литвою. З 1340 до 1377 року Холмщина належала [[ВКЛ|Литві]], у 1377—1387 роках&nbsp;— [[Угорщина|Угорщині]], а згодом, без перерви аж до 1795 року, Польщі. З [[15 століття|15 ст.]] майже вся Холмщина являла собою Холмську землю (з [[каштелян]]ом на чолі), яка входила до складу [[Руське воєводство|Руського воєводства]] і складалася з повітів&nbsp;— Холмського і Красноставського. 1648 військо [[Хмельницький Богдан|Богдана Хмельницького]] зайняло на короткий час Холмщину й Підляшшя; сам він здобув Холм й укріплене [[Замостя (Польща)|Замостя]]. Наприкінці 17&nbsp;— на початку [[18 століття|18 ст.]] Холмщина була територією польсько-шведських змагань.

Як на Підляшші, так і на Холмщині всі вищі прошарки населення зазнали полонізації; натомість тут був менший, порівняно з Підляшшям, приплив польських осадників.

По третьому поділі Польщі [[1795]] Холмщина й Підляшшя опинилися під владою Австрії, у 1809—1814 роках входили до складу Варшавського князівства, у 1815—1830&nbsp;рр.&nbsp;— до Польського королівства, яке було пов'язане персональною унією з Російською Імперією. Доля Холмщини й Підляшшя відтоді відмінна від долі решти українських земель, які входили до складу Російської Імперії і Галичини.

У житті населення Холмщини чималу роль відіграла Церква. Холмщина входила до складу Холмської єпархії, яку створив у першій половині [[13 століття]]. Данило Романович, спершу з осідком в Угруську, а з 1240&nbsp;— в Холмі. Культурно-освітницьку працю вело [[Холмське братство]] і церковні школи. Найвизначніші єпископи: [[Методій (Терлецький)|Методій Терлецький]] (1628—1649), [[Яків (Суша)|Яків Суша]] (1652—1687), [[Пилип (Володкович)|Пилип Володкович]] (1731—1756), [[Максиміліян (Рило)|Максиміліян Рилло]] (1756—1784).

=== 1815—1914 ===
[[Файл:Святий Юрій Змієборець.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Юрій (Георгій) Змієборець|Святий Юрій Змієборець]]. Ікона Холмської школи. XVI століття]]
[[Файл:Terlikewiczy-krakow-2021-parnikoza.jpg|альт=Поховання Григорія (12.03.1802-03.08.1879) та Йосипа (28.08.1830-12.05.1878) Терлікевичів – греко-католицьких капеланів Холмської дієцезії, підписане як "Жертви схизматицької Москви" - пам'ятка ліквідації греко-катлицької церкви на Холмщині та Підляшші. Краків, Раковицький цвинтар. Фото 2021 р.|міні|Поховання Григорія (12.03.1802-03.08.1879) та Йосипа (28.08.1830-12.05.1878) Терлікевичів – греко-католицьких капеланів Холмської дієцезії, підписане як "Жертви схизматицької Москви" - пам'ятка ліквідації греко-катлицької церкви на Холмщині та Підляшші.  Краків, Раковицький цвинтар. Фото 2021 р.]]
З 1815 Холмщина й Підляшшя входили до складу Королівства Польського, і на території Холмщини й Підляшшя діяла польська [[адміністрація]] і польська мова була урядовою. Збільшилися і польські римо-католицькі впливи на греко-католицьку церкву, яка з 1807 входила до складу Галицької митрополії. Тоді Греко-католицька церква була єдиним заборолом перед польською експансією. Шляхта і магнати українського походження були вже давно спольщені і залишилися лише селяни, які були тісно пов'язані а [[Греко-католицизм|греко-католицькою]] церквою та її духовенством. Але й уніятська церква зазнала сильної латинізації в устрої (наприклад, організація капітул), обрядах (введення органів, монстрацій тощо) і навіть у запровадженні польської мови (в проповідях). Все це наближало уніятську церкву до латинської, а рівночасно збільшувало відмінність від православної і навіть греко-католицької в Галичині. Частина духовенства користувалася поль. мовою і почувала себе поляками, дехто з них не знав церковно-слов'янської мови, а їхні діти переважно полонізувалися. На відміну від галицького духовенства, священики на Холмщині й Підляшші мали лише деколи високу освіту, чимало з них здобувало її в Холмській духовній семінарії, дехто в Галичині, а дехто в польських духовних семінаріях.
Поразка польського повстання 1830 не зменшила польських впливів на Холмщину й Підляшшя, бо законодавство, мова й [[адміністрація]] лишилися далі польськими. З 1830 Холмська єпархія підлягала безпосередньо Римові. Після ліквідації унії 1839 на Центральних і Східних землях її ще толеровано на Холмщині й Підляшші, але над нею вже мав нагляд царський уряд через своїх намісників у Варшаві, він мав вплив і на номінацію холмських єп. Але, попри російську загрозу, уніятська Церква на Холмщині й Підляшші не звільнилася й від латинських впливів, хоч деякий вплив мала й Галичина: звідти походило чимало священиків і гал. митр. міг впливати на обсаду владичих престолів. Становище унії на Холмщині й Підляшші погіршало у висліді польського повстання 1863, яке частково захопило і Холмщину та Підляшшя. У ньому брали участь сини уніятських священиків, а дехто з священиків допомагав повстанцям. Після поразки повстання в Польщі, а разом з тим і на Холмщині й Підляшші, дійшло до загострення режиму і репресій російської влади, запровадження російської мови в урядуванні й освіті. Тоді ж почали напливати на Холмщину й Підляшшя росіяни. Російські репресії стосувалися й до [[Греко-католицизм|греко-католиків]].
Щоб остаточно усунути польські впливи в уніятській церкві, російська влада вирішила її ліквідувати. Це сталося ніби добровільно. Останній уніятський єпископ М. Куземський був змушений виїхати до Галичини, а його наступником призначено М. Попеля (також родом з Галичини), якого, однак, не визнав [[Рим]]. Попель від імені духовенства і Холмської капітули 18 лютого 1875 вніс прохання прийняти до православної церкви 120 уніятських парафій, і 6 квітня 1875 цар Олександер II проголосив їх інкорпорацію до Варшавської православної єпархії, яку тоді перейменовано на Холмсько-Варшавську; у Холмі діяв як вікарій холмсько-підляський єп. (див. докладніше Холмська єпархія).

[[Файл:Ethnic composition of Kholmshchyna, Rittikh, 1875.svg|міні|Фрагмент з етнографічної мапи [[Ріттіх Олександр Федорович|Олександра Ріттіха]], на якому зображений етнічний склад Холмщини, 1875 рік]]

Інакше, ніж 1839 на Центральних і Східних Землях, на Холмщині й Підляшші тільки частина греко-католиків погодилася перейти на православ'я: майже половина (зокрема на Підляшші) залишилася вірною унії. Влада почала застосовувати до них гострі репресії: пацифікацію при допомозі війська і поліції, масові арешти, заслання, навіть знищення. З 214 уніятських священиків на православ'я перейшло тільки 59. Частину решти вивезено, дехто емігрував до Галичини, рівночасно з Галичини добровільно прибуло деяке число греко-католицьких священиків, які осіли на залишених парафіях, тепер уже православних. Переслідування греко-католиків викликало жваву реакцію в усьому польському суспільстві, в пресі й літературі; їх називали поляками-греко-католиками.

Релігійні, а то й національні відносини на Холмщині й Підляшші змінилися з революцією в Росії 1905, після царського указу (17 квітня 1905), який дозволив зміну віри. Тоді розпочалося масове повернення з православ'я, але не на унію, бо царський уряд не дозволив далі на її поширення, а на католицтво. Перед виданням указу на Холмщині й Підляшші жило 450 000 православних, на початку 1908 було їх ледве 280 000, себто 170 000 (за іншими джерелами близько 200 000, близько 38&nbsp;%), перейшло з православ'я на римо-католицтво.

Населення, яке перейшло на римо-католицький обряд, залишилося ще зі своєю мовою, але молодші поволі почали переходити на польську. У висліді цих процесів на Холмщині й Підляшші утворилося 3 групи: українці за мовою і національністю православного віровизнання, поляки за мовою і національністю римо-католицького віровизнання (частково польського, частково українського походження) та навернені з православ'я на римо-католицтво&nbsp;— українці за мовою, але без виразного національного почуття, яких українське населення називало згірдливо [[Калакути|калакутами]] або перекецами.

Щоб зміцнити православ'я на Холмщині й Підляшші, Святіший Синод у Петербурзі відокремив 1905 з Холмсько-Варшавської єпархії Холмську єпархію, її очолював Євлогій Ґеорґієвський. Православна церква на Холмщині й Підляшші мала деякі особливості. Щоб протидіяти католицизмові й полонізації, дозволено на деякі форми, до яких звикли холмщани в богослуженнях (наприклад, уніятський наспів), мові (толеровано українську мову як мову проповідей) тощо. Жваву культурну діяльність розвинуло Холмське Православне Братство (1885—1917). Воно видавало книги, двотижневик «Холмская Жизнь», тижневик «Братська Бесіда»&nbsp;— російською і українською мовами (ред. [[Михайло Кобрин|М. Кобрин]]), масовий «Холмский Народный Календарь», який містив також статті українською мовою.

Шкільництво на Холмщині в [[20 століття|20 ст.]] стояло краще, ніж на Центральних і Східних Землях, мало відносно густу мережу народних шкіл. Чимале значення мали учительські семінарії в Холмі й [[Біла Підляська|Білій]] та духовна семінарія в Холмі.

[[Файл:Kholm Governorate 1913 uk.png|міні|ліворуч|Холмська губернія з поділом на повіти, 1914 рік]]

Після революції 1905 відродився на Холмщині й Підляшші український національний рух, зокрема серед учителів. З 1905 в [[Грубешів|Грубешеві]] діяло видавництво О. Сполітака й О. Лоського, яке видало кілька популярних книжечок й одне число газети «Буг» (1905, відразу ж конфіскованої).

Щоб остаточно усунути польські впливи на Холмщину й Підляшшя, холмські кола, зокрема Холмське Братство, висунули проєкт відокремлення Холмщини й Підляшшя в окрему губернію, який 1912 обговорювала Державна Дума в Петербурзі. Проти нього виступив не тільки польський клуб у Думі, але й представники інших національних меншостей (за винятком українців) і соціалісти. Однак закон про відокремлення [[Холмська губернія|Холмської губернії]] був ухвалений і увійшов у силу 23 червня 1912. Холмську губернію відокремлено за етнографічним принципом з заселених українцями частин Люблінської і Селецької губернії. Підставою були етнографічні карти, опрацьовані В. Францевим. Холмську губернію безпосередньо підпорядковано міністерству внутрішніх справ у Петербурзі, лише в шкільних справах вона мала підлягати київському шкільному кураторові. Практичній реалізації закону перешкодила війна.

=== 1915—1919 ===
Влітку 1915 року Холмщина й Підляшшя стали тереном воєнних дій. Перед відступом з Холмщини й Підляшшя російська армія провела масову евакуацію населення. Ще раніше вивезено в глибину Росії всіх німецьких колоністів. З Холмщини й Підляшшя, боячись переслідувань з боку польської католицької більшості, виїхали всі росіяни і майже всі українці. Натомість залишилися всі поляки і майже всі калакути. Перед відступом російське військо спалило майже всі українські села. Лишилося приблизно 25 000 українців (у тому числі на Холмщині 15 000, на Підляшші 10 000). Таким чином Холмщина й Підляшшя стали майже суто польським краєм з 85&nbsp;% поляків на Холмщині і 84&nbsp;% на Підляшші.

[[Файл:Northwestern boundary of Ukraine by the Treaty of Brest Litovsk.jpg|міні|Північно-західні кордони України за [[Берестейський мир|Берестейським миром]]&nbsp;— з Холмщиною у складі України.]]

На ''Холмщині'', що була під австрійською цивільною окупацією неможлива була жодна українська культурно-освітня праця не тільки через незначне число українців, але й тому, що австрійська влада (під польським впливом) не давала на неї дозволу. Натомість на Підляшші, яке опинилося під німецькою окупацією до української культурно-освітньої праці влада ставилася прихильно, зокрема [[Союз Визволення України]] на початку 1917 відкрив ряд українських шкіл. Ця культурно-освітня праця тривала під проводом [[Скоропис-Йолтуховський Олександр Філаретович|О. Скоропис-Йолтуховського]] та [[Дмитріюк Карпо|Карпа Дмитріюка]] з весни 1918 до поразки Української держави.

[[Файл:Ukrainian State 1918 divisions.png|міні|ліворуч|Адміністративно-територіальний устрій [[Українська Держава|Української Держави]]{{legend|#BBBFE6|Холмська губернія}}]]

Важка була доля втікачів з ''Холмщини'' й Підляшшя. Евакуація в глибину Росії відбувалася хаотично. По дорозі більшість з них втратила рухоме майно, багато хворіло. З часом влада створила комітети, які допомагали втікачам. Найбільше їх поселилося в суто російських губерніях над Волгою, а дехто навіть в Азії. Вони працювали здебільша на ріллі, зокрема у тамтешніх селян. Завдяки своєму вищому хліборобському рівню культури, вони дійшли до деякого добробуту. Одночасно, у конфронтації з росіянами холмщани усвідомили себе українцями. Ще більше вплинула на їхню національну свідомість українська національна революція 1917. Вже на весні 1917 відбувся ряд нарад і з'їздів холмщан (серед інших у Києві 12 квітня 1917) і Всехолмський з'їзд (7&nbsp;— 9 квітня 1917), який був яскравим доказом національної свідомості холмщан і підляшан. В його резолюціях висунено гасло: «Геть з Польщею, ми є українці і хочемо належати до України й Києва». З'їзд відвідав голова Центральної Ради [[Грушевський Михайло Сергійович|М. Грушевський]] (він походив з Холма) і підтримав вимоги холмщан. На з'їзді обрано Холмський губ. виконавчий комітет, члени якого були одночасно делегатами до Центральної Ради. З ініціативи холмських делегатів Центральна Рада ухвалила [[27 листопада]] [[1917]] резолюцію, що Холмщина й Підляшшя є складовою частиною УНР. Відповідно до цієї резолюції в Берестейському мирі [[9 лютого]] [[1918]] між Україною і союзом 4 держав визнано Холмщину й Підляшшя (приблизно в межах Холмської губернії) складовою частиною УНР.

Приєднання ''Холмщини'' та [[Підляшшя]] до України викликало польські протести. Практично українська влада не перебрала ні Холмщину, ні [[Підляшшя]], а тим часом українські втікачі з них (вже з 1918) почали повертатися на рідні землі.

=== 1919—1939 (Холмщина під польською владою) ===
Після поразки центр. держав Холмщину й Підляшшя окупувало польське військо. Влітку 1920 вони короткочасно були окуповані сов. військом. Остаточно Холмщина й Підляшшя увійшли до складу Польщі на підставі Ризького миру між Польщею й РРФСР (18 березня 1921). До 1922 більшість втікачів повернулася на Холмщину й [[Підляшшя]], хоч польська влада утруднювала їх повернення, зокрема української інтелігенції; тому частина холмщан і підляшан залишилася в СРСР. Можна припускати, що через переселення українці втратили 120 000 осіб.

У жодній іншій частині українських земель, які опинилися по першій світовій війні під Польщею, не був польський тиск такий сильний, як на Холмщині й Підляшші. Школи були винятково польськими, більшість [[Православна церква|православних]] церков поляки перетворили на [[Костел|костьоли]]. Однак холмщани розвинули успішну національну працю, серед іншого заснували культурно-освітню організацію [[Рідна Хата|«Рідна хата»]], об'єдналися в кооперативах, які підпорядковувалися Ревізійному Союзові Укр. Кооператив у Львові, закладали філіяли та доми молитов (влада не давала дозволу на відкриття церков). Доказом української сили було те, що при перших виборах до польського сойму 1922 (ці вибори, на відміну від наступних, були проведені дійсно вільно) холмщани перемогли у виборчій кампанії і провели до сойму та до сенату 5 своїх представників. Але незабаром поляки застосували нові репресії: ліквідовано «Рідні хати», заборонено інші вияви культурного життя (театр, преса тощо), кооперацію ізольовано від Львова, введено гострий поліційний нагляд; про вільні вибори не було вже й мови. Сотні громадян арештовувано часто під вигаданими обвинуваченнями в комунізмі. Холмщанам залишилася тільки православна церква, але поляки почали нищити й церковне життя. Урядовою мовою православної церкви стала польська, обов'язкова для навчання релігії і проповідей у церкві. Священики були під поліційним наглядом, багатьох з них усунено, зате підтримувано ревних [[Полонізація|полонізаторів]] і [[Москвофільство|москвофілів]]. Наприкінці [[1937]] поляки почали масове нищення церков, як «непотрібних об'єктів». З 389 православних церков, що діяли на Холмщині й Підляшші [[1914]], залишилося 51 (149 перетворено на костьоли, а 189&nbsp;— зруйновано). За останніх довоєнних років поляки вдалися ще до іншого засобу нищення українців: озброєні польські боївки (так звані кракуси) нападали на українські хати і нищили все майно.

Кампанія під назвою «[[ревіндикація]]» (з польської&nbsp;— «повернення майна»), досягла свого апогею в [[1938]]-му, коли за два місяці&nbsp;— з середини травня до 16 липня, за даними Люблінського воєводського уряду &nbsp;було знищено 91 церкву, 10 каплиць, 26 молитовних будинки, загалом 127 святинь. Окрім цього, 3 церкви передано Католицькій церкві, 4 храми використовували в якості моргів. Серед зруйнованих було 50 діючих церков, а також цінні пам'ятки церковної архітектури. Ревіндикація найбільше зачепила Холмщину й південне Підляшшя, заселені переважно українцями.<ref name=":0">{{Cite web|title=АКЦІЯ РУЙНУВАННЯ ПРАВОСЛАВНИХ ЦЕРКОВ НА ХОЛМЩИНІ ТА ПІДЛЯШШІ. 1938 РІК. {{!}} Офіційний вебсайт УІНП|url=http://www.memory.gov.ua/methodicmaterial/aktsiya-ruinuvannya-pravoslavnikh-tserkov-na-kholmshchini-ta-pidlyashshi-1938-rik|website=www.memory.gov.ua|accessdate=2019-03-02|archive-date=2019-03-02|archive-url=https://web.archive.org/web/20190302090648/http://www.memory.gov.ua/methodicmaterial/aktsiya-ruinuvannya-pravoslavnikh-tserkov-na-kholmshchini-ta-pidlyashshi-1938-rik}}</ref>

Одним із офіційних аргументів тогочасної польської влади щодо необхідності руйнування православних святинь було те, що в багатьох місцевостях, де не мешкають православні, існують непотрібні церкви, збудовані в часи російської окупації Польщі. Для підтримки акції використовували проурядову пресу, в якій уміщували статті про «українську небезпеку» на Холмщині. [[Польська православна церква|Православну церкву в Польщі]] звинувачували у русифікаційній та українізаційній діяльності.<ref name=":0" />

=== Холмщина й Підляшшя в Генеральній Губернії (з вересня 1939 до червня 1944) ===
Умови українського життя на Холмщині й Підляшші змінилися під німецькою окупацією. Вже за 2 тижні після вибуху польсько-німецької війни німецьке військо захопило всю Холмщину й Підляшшя. За нім.-сов. договором 23 вересня 1939 у Москві устійнено границі сфер інтересів обох держав на лінії Сяну-Бугу. Разом з тим Холмщина й Підляшшя увійшли до складу Ген. Губ. і становили в ній східну частину [[Дистрикт Люблін|Люблінської області]] (дистрикту).

Німецька влада ставилася до українського культурного життя на Холмщині й Підляшші толерантно. Вже за перших тижнів під німцями по більших осередках виникли під різними назвами українські громадські організації. Вони розпочали допомогову акцію для втікачів, організували українське населення і захищали його перед німецькою владою; заснували низку українських шкіл, відновили «Рідні хати», укр. пов. кооперативи і перебрали низку православних церков, перетворених поляками на костьоли. Місцевим українцям допомагали втікачі з західно-українських земель, які захопили совєти, і випущені з польських тюрем та концентраційних таборів політичні в'язні. Кількість тих і тих на Холмщині й Підляшші сягала 1 500&nbsp;— 2 000 осіб. Вони скупчилися майже винятково в містах Холмщини й Підляшшя та в Любліні, працювали в німецькій адміністрації, кооперації, у керівництві комітетів і в шкільництві; [[1940]] чимало священиків, втікачів з Буковини, поповнили духівництво православної церкви. Комітети діяли в [[Білґорай|Білгораї]], [[Терногород]]і, [[Томашів (Польща)|Томашеві]], [[Замостя (Польща)|Замості]], [[Грубешів|Грубешеві]], [[Холм]]і, [[Володава|Володаві]], [[Красностав (Польща)|Красноставі]] й [[Біла Підляська|Білій Підляській]]. У Холмі постав також Центральний Холмський Комітет, який мав керувати національним життям, хоч насправді опікувався тільки Холмським і Володавським повітами. З місцевих діячів найвпливовішими були: А. Павлюк (голова комітету), [[Любарський Семен Васильович|С. Любарський]] (колишній сенатор), В. Косоноцький, [[Островський Володимир Павлович|В. Островський]]; у Замості [[Рочняк Олександр|О. Рочняк]]; у Білій Підляській [[Пастернак Іван|І. Пастернак]], на Володавщині лікар [[Олесіюк Тиміш|Т. Олесіюк]].

1940&nbsp;— 1941 відбулися на Холмщині й Підляшші, крім припливу утікачів, ще інші зміни в складі населення. Нім. влада переселила всіх німців Холмщини й Підляшшя на землі західної Польщі, натомість багато поляків, виселених з цих земель, переселила на Холмщину й Підляшшя, що збільшило тут польське населення; на підставі нім.-сов. договору про репатріацію, з Холмщини й Підляшшя виїхало до УССР бл. 5 000 українців.

Вже в листопаді комітети на Холмщині й Підляшші визнали як свій центр організацію, яка постала в столиці Ген. Губ. в Кракові під проводом В. Кубійовича. У червні ця централя дістала назву Укр. Центр. Комітету, а місцеві комітети&nbsp;— Укр. Допомогових Комітетів. На великі успіхи здобулися Холмщина й Підляшшя в церковній справі. Вже 5 листопада 1939 постала Церк. Рада у Холмі. Першим кроком для відновлення православної церкви на Холмщині й Підляшші було створення окремої адміністратури православної церкви (адміністратор о. І. Левчук, ген. вікарій М. Малюжинський). Великим досягненням була передача православним собору в Холмі (19. 5. 1940), що мало й символічне значення: кін. поль. впливам. До поч. 1940 ч. правос. церков збільшилося з 51 до 91. Завершенням заходів Укр. Центр. Комітету перед нім. владою було відновлення Автокефальної православної церкви і Холмської єпархії (тепер назва Холмсько-Підляська єпархія) і висвячення на холмського єп. з титулом архієп. (з 1944 митр.) проф. І. Огієнка (Іларіона).

Вперше на Холмщині й Підляшші навчання в нар. і фах. школах (серед них сер. пром. школа в Холмі) перейшло на українську мову. У Холмі діяла укр. гімназія (найбільше ч. учнів&nbsp;— 625). Навчання в сер. школах було уможливлене заснуванням бурс-інтернатів для молоді. Заочну освіту організували Укр.-Осв. Товариства (У. О. Т.), масово засновувані замість «Рідних хат». Кооперативи підлягали укр. пов. союзам й Укр. Обл. Союзові в Любліні. Укр. життя зосереджувалося в У. Д. К. в Холмі, Грубешеві, Білій Підляській, Замості, Терногороді (для Білгорайської округи), Красноставі; сильна делеґатура діяла у Володаві. Значне ч. українців перебувало в Любліні. Представником УЦК при люблінському губернаторі був [[Тимцюрак Володимир|В. Тимцюрак]], з 1941&nbsp;— В. Голейко. Визначніші діячі У. Д. К., крім названих: Б. Глібовицький і [[Пастернак Іван|Іван Пастернак]] (Біла Підляська), [[Струтинський Микола|Микола Струтинський]] (Грубешів), Р. Перфецький (Замостя) та ін.

=== Знищення українського населення у 1942 - 1943 ===
[[Файл:Pokhoron IvPasternak.JPG|thumb|right|250px|Похоронна процесія сенатора [[Пастернак Іван|Івана Пастернака]] в Білій, 28 травня 1943 року.]]
[[Файл:Грубешів 1943, похорон М.Струтинського, Я.Войнароського.jpg|міні|праворуч|250пкс| Прощання з вбитими поляками головою УДК [[Струтинський Микола|Миколою Струтинським]] та командиром Грубешівської української самооборони Я. Войнаровським перед будинком УДК в Грубешеві, березень 1943]]
Національне життя Холмщини й Підляшшя зазнало розквіту, якого тут ніколи не було. З різних специфічних для Холмщини й Підляшшя проблем, що їх не вдалося вирішити, була проблема калакутів, які до всіх заходів «українізації» ставилися негативно.

Протягом [[1942]] року українське населення Холмщини зазнало суттєвих втрат внаслідок етнічної чистки, в результаті якої було вбито близько 2 000 осіб, а ще кілька тисяч змушені були покинути свої домівки та втекти на [[Волинь]]<ref>[http://history.org.ua/JournALL/kraj/kraj_2013_3/7.pdf Кучерепа М. (2013) Причини, хід та наслідки українсько-польського конфлікту на Волині в роки Другої світової війни, Краєзнавство (3)&nbsp;— С.36 ] Відвідано: 07.02.2017</ref>. (Окремі польські дослідники подають набагато менші цифри, наприклад 30<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=RhYJaAEACAAJ&newbks=0&hl=pl
|title=Od rzezi wołyńskiej do Akcji "Wisła": konflikt polsko-ukraiński 1943-1947
|last=Motyka
|first=Grzegorz
|date=2011
|publisher=Wydawnictwo Literackie
|page=285
|language=pl
|isbn=978-83-08-04576-3
}}</ref>-400<ref name=":1">{{Cite book
|title=Stanowisko i los Ukraińców w Generalnym Gubernatorstwie (bez Galicji) w latach
|last=Jasiak
|first=Marek
|pages=222-227
}}</ref> осіб.

Польський дослідник Марек Ясяк пише про польсько-український конфлікт на Хелмщині наступне:<ref name=":1" />

{{Quote|текст=Не можна заперечувати той факт, що всі вони, ймовірно, загинули від рук поляків. Однак це не був організований терор. Часто причиною вбивства української інтелігенції та українських активістів було те, що вони співпрацювали з німецьким окупантом. Нерідко це була так звана сліпа помста польських підпільних організацій за роботу, яку проводила українська інтелігенція серед населення. Були також випадки простої сусідської помсти за особисті кривди та образи. Були також випадки покарання українських націоналістів та українських активістів за доноси на польське підпілля}}

Перші польські збройні групи стали з'являтись на Холмщині ще наприкінці 1941 року, а перші вбивства почались на початку 1942-го. Жертвами цих убивств ставали поодинокі українські активісти та представники інтелігенції. Масового масштабу чистка набула у травні, і проводилась спільно силами німецьких нацистів та поляків. Вже у червні був створений відділ української самооборони, діями (як збройними так і дипломатичними) вдалось послабити хвилю насильства<ref>Сергійчук В. (2004) Українських здвиг. Закерзоння 1939—1947&nbsp;рр. Київ, Видавнича Спілка, -С.161-163</ref>.

Українське життя на Холмщині й Підляшші ослабло після повернення влітку 1941 більшості утікачів до Галичини. З 1942 на Холмщині й Підляшші почало діяти польське збройне підпілля (пізніше під назвою Армії Крайової), з українського боку на Грубешівщині постала «Самооборона» (яка співпрацювала з УПА). Жертвами польського підпілля впали 1943 серед інших голова Грубешівського комітету [[Струтинський Микола|Микола Струтинський]] і колишній сенатор [[Пастернак Іван|Іван Пастернак]].

1943 дійшло до німецької акції виселення низки польських, але й українських сіл на Замостейцині і Томашівщині; на їхнє місце мали прийти німці. Це зміцнило акцію польських боївок (які мали підтримку польського населення) і контракцію німецької поліції, від чого зазнали великих втрат українські селяни. На весні 1943 на Холмщині й Підляшші діяли також радянські партизани, 1944 посилилася акція полських комуністичних партизанів. Одночасно наблизився і німецько-радянський фронт.

=== З 1944 ===
У липні 1944 всю Холмщину й Підляшшя захопило радянські війська. Відтоді місто Холм стало тимчасовим осідком польської комуністичної держави&nbsp;— Польської Народної Республіки. У вересні 1944 був встановлений тимчасовий кордон між УРСР і ПНР. Він проходив приблизно по колишній лінії Керзона&nbsp;— здовж р. Бугу; остаточно він був усталений у серпні 1945. Тим самим Холмщина й Підляшшя увійшли до складу Польщі, у якій становили східну частину Люблінського воєводства. Вже 3 вересня 1944 року ПНР й УРСР підписали в Любліні угоду про добровільне переселення українців з ПНР в Україну, а поляків з УРСР до Польщі. Переселення почалося з жовтня 1944, і до серпня 1946 з Холмщини й Підляшшя до УРСР переїхало 193 400 українців. Переселенню рішуче протидіяли українське і польське підпілля&nbsp;— УПА й [[Армія Крайова]]. 1945 вони навіть уклали договір про розмежування своїх впливів.

Після обміну населення, на Холмщині й Підляшші залишилося тільки невелика кількість українців: на південному сході Грубешівщині й у вузькій смузі над Бугом у повітах Біла Підляська і Володава; разом, мабуть, 25&nbsp;— 30000. Майже всіх їх поляки виселили 1947 на території східної і північної Німеччини, які по війні припали Польщі. Лише по смерті Сталіна до 1966 бл. 12 000 українців повернулося на Холмщину й Підляшшя; у 1970-х роках їх кількість становила близько 20 000 осіб. Вони скупчені у смузі над Бугом, найбільше на Підляшші.

1951 року, внаслідок обміну територіями між СРСР та Польщею, до України відійшла територія, обмежена річками Бугом, Солокією та новим кордоном із Польщею. Відтак до складу України повернулася маленька часточка Холмщини&nbsp;— село Пісочне та територія колишнього села [[Павловичі (Сокальський район)|Павловичі]] (тепер однойменна прикордонна застава, що офіційно належить до території села Нісмичі).

Церковне життя українців на Холмщині й Підляшші зосереджене в парафіях Польської Православної Автокефальної Церкви. Натомість вони не мають і тих незначних прав, які мають українці в решті Польщі: тут немає пунктів навчання української мови в школах, не можуть діяти гуртки Укр. Суспільнокульт. Товариства&nbsp;— повторюється польська екстермінаційна політика з часів до 1939 року.

Інакше на півночі Підляшшя, населення якого переважно залишилося на місці, але його вважають офіц. білоруським. Воно має білоруські школи і білор. товариства.

У 1999—2002 роках «Українським Товариством» у [[Холм]]і вперше з 1940-х років видавався український часопис «[[Холмський Вісник]]»<ref name="Народна воля">{{Стаття|автор=[[Григорій Купріянович|Купріянович Г.]] |назва=Холмщина кличе своїх синів |посилання=http://uvan.org/uploads/narodna-volia/2001/Narodna-vola-2001-06.pdf |видання=[[Народна Воля (газета, США)|Народна воля]] |тип= |рік=2001 |місяць=8 лютого |том= |номер=6 |сторінки=4 |issn= }}</ref><ref name="УТ">{{cite web |title=Видавнича справа та медіа |url=http://www.ukr-tov.pl/ua/?page_id=47 |website=http://www.ukr-tov.pl/ |publisher=Українське Товариство |accessdate=21 квітня 2020 |language=uk}}</ref>.

=== Території Холмщини у складі України ===

Єдина територія Холмщини яка на сьогодні належить Україні є село [[Пісочне (Сокальський район)|Пісочне]].

== Людність ==
[[Файл:1897 Gov Lublin.jpg|thumb|300x300px|Згідно з [[Перепис населення Російської імперії 1897|переписом населення 1897 року]] українці складали значну кількість у [[Грубешівський повіт (Російська імперія)|Грубешівському]], [[Томашівський повіт|Томашівському]], [[Холмський повіт (Російська імперія)|Холмському]] і [[Білгорайський повіт (Російська імперія)|Білгорайському]] повітах [[Люблінська губернія|Люблінської губернії]].]]
За етнічною ознакою у державному переписі населення Холмщини 1909 р. окремо українців і росіян не виділяли, а відносили обидві "народності" у спільну рубрику "руських". Але, як вважали [[Кордуба Мирон Михайлович|Мирон Кордуба]]<ref>''Кордуба М.'' [https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/1027/file.pdf Північно-Західна Україна]. — Відень, 1917. — С. 9.</ref> та [[Крип'якевич Іван Петрович|Іван Крип’якевич]]<ref>''Крип’якевич І. П.'' Холмщина. — Львів, 1915. — С. 10.</ref>, кількість росіян на цій території була незначною<ref name="Shevchuk2008"/>. За результатами перепису населення Холмщини і Підляшшя, опублікованими у 1912 р., тут проживало 463 901 чол., які назвали своєю розмовною мовою “руську”, і 268 053 — польську. Згідно з результатами перепису, в чотирьох повітах Холмської губернії з восьми українці і росіяни становили абсолютну більшість: у Константинівському повіті — 43 139 чол. (70,82  %), Влодавському — 64 987 чол. (64,97 %), Більському — 54 517 чол. (60,48 %), Грубешівському — 79 404 чол. (57,31 %). Польське населення мало абсолютну більшість лише в Замостському повіті — 47 910 чол. (52,36 %). Отже, у 1912 р. в Холмській губернії було українців і росіян — 463 901 чол. (51,76 %); поляків — 268 053 чол. (29,9 %); євреїв — 135 238 чол. (15,1 %); представників інших національностей — 29 123 чол. (3,24 %)<ref>''Чихачев Д. Н.'' Доклад по законопроекту “О выделении из состава губерний Царства Польского восточных частей Люблинской и Седлецкой губерний с образованием из них особой Холмской губернии”. — СПб., 1911. — С. 12.</ref><ref name="Shevchuk2008"/>.

В етнографічному відношенні серед українського населення Холмської губернії виділялися дві гілки — поліщуки (лісовики) і так звані степняки. Степняки заселяли південну частину Холмщини (більшу частину українських поселень у Люблінській губернії) і становили  одне ціле зі своїми сусідами південно-західної Волині та північної Галичини. Північну частину Холмщини, або українські поселення Сідлецької губернії та північної смуги Люблінської губернії, заселяли поліщуки<ref>''Соболевский А. А.'' [https://archive.org/stream/sobolevskyj1910 Холмская Русь в этнографическом отношении]. — Харьков, 1910. — С. 12.</ref>. Крім того, тут також зустрічаються такі субетнографічні групи: хмаки, бояри, підляські полевики, підляські бужани, озеряни і боровики, прикордонні холмщаки, холмські червенці<ref>''Ткач В.'' Очерки Холмщины и Подляшья. — Холм, 1911. — С. 25.</ref><ref name="Shevchuk2008"/>.

Український історико-етнічний характер краю стверджує і місцева топоніміка. Так, багато поселень Холмщини і Підляшшя мали такі назви: Голєшув (в говірці Голишове), Долгоброди (Дубогроди), Головне, Городище (Володавського повіту); Деревічна, Береза, Загайки (Радзинського); Голоди, Молочки, Дубно, Зубове (Більського).  Природно "найукраїннішими" є місцеві назви полів, луків, пасовищ,  лісів, багон, річок, урочищ<ref>''Вінниченко І.'' Українці Берестейщини, Підляшшя й Холмщини в І пол. ХХ ст. Хроніка подій. — К., 1997. — С. 19.</ref>. Крім того, дослідники підкреслюють єдність українського історико-етнографічного характеру Холмщини і Підляшшя на початку ХХ ст. з Галичиною, які здавна були тісно взаємопов’язані<ref>[[Центральний державний історичний архів України (Львів)|Центральний державний історичний архів України, м. Львів]], ф. 693: Холмська  духовна консисторія. арк. 15.</ref><ref name="Shevchuk2008"/>.

Під час першої світової війни, в червні і липні 1915 р. разом з російськими військами, що відступали, з території Холмщини і Підляшшя було примусово виселено майже все українське православне  населення — більше 300 тис. українців, яких було розміщено в 37 губерніях Російської імперії, в тому числі Тобольській, Томській, Забайкаллі, Уралі, Самарканді та інших районах<ref>''Косик П.'' Трагічна доля Холмщини і Підляшшя. — Львів, 1997. — С. 25.</ref>. На рідній землі залишилося не більше ніж 15 тисяч українців, а польське населення становило тут уже 85 % усієї людності краю. З  1918 р. починається повернення на свої землі холмщаків із біженства. На початку 20-х років на Холмщині і Підляшші було вже близько 150 тисяч українського населення<ref>Списки перепису населення Речі Посполитої від 30 вересня 1921 р. Люблінське воєводство. Польська статистика. — Т. XVIII. Воєводська таблиця. (Pierwszy powszechny spis Rzeczypospolitej Polskij z 30.IX.1921 r. Wojewodztwo Lubelskie // Statystyka Polski. — T. XVIII. Tabela wojewodzka).</ref>. Ще близько 30 тисяч українців повернулося після 1921 року<ref>''Кубійович В.'' Віросповідання і національний стан людності Холмщини і Підляшшя // ІІІ Український статистичний річник 1935 / Під ред. В. Кубійовича та ін. — Варшава; Краків; Львів, 1935. — С. 246.</ref><ref name="Shevchuk2008"/>.

У якому б адміністративно-територіальному підпорядкуванні не перебували Холмщина і Підляшшя, де більшість населення тривалий час  становили українці, вони завжди знаходилися у становищі національної меншини. Цей фактор суттєво впливав на характер суспільного життя українського населення краю. Зміна володарів цих територій ніколи  не означала, що черговий з них подбає про задоволення соціально-економічних чи етнонаціональних потреб місцевих українців. Вона лише свідчила про тимчасову перевагу одного претендента над іншим у боротьбі за Холмщину і Підляшшя, але ніхто з них ніколи не враховував сам факт наявності тут українців. Російські власті вважали їх частиною [[Загальноросійська ідея|"єдиного" російського народу]], а польські — елементом, з якого можна творити католиків (тобто поляків), або ж позбутися його назавжди<ref>''Заставний Ф.'' Українські етнічні землі. — Львів, 1993. — С. 176.</ref><ref name="Shevchuk2008">''Шевчук Т. Є.'' [http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/60359/11-Shevchuk.pdf Етносоціальна ситуація на Холмщині та Підляшші в першій чверті ХХ ст.] // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2008. — Вип. 1. — С. 92—103.</ref>.

У 1931 на 1 км² припадало на Холмщині 57 мешканців (1964&nbsp;— 56). Густота населення залежна від якості ґрунтів, вона найвища на чорноземній Грубешівщині і Томашівщині (понад 70), найнижча на піскуватій Білгорайщині (близько 50). У містах 1931 року 19&nbsp;% (1964&nbsp;— 23&nbsp;%) населення. Міста мали торговельно-ремісничо-адміністративний характер. Найбільшим містом був [[Холм]] (1931&nbsp;— 38600, 1970&nbsp;— 64000); ін. (у дужках чисельність мешканців на 1931 і на 1964 у тис.): [[Грубешів]] (12,6; 13,4), [[Томашів (Польща)|Томашів]] (9,6; 10,8); [[Замостя]] (24,7; 33,1); вже за межами української етнографічної території&nbsp;— [[Красностав (Польща)|Красностав]] (14,6; 15,8) і [[Білгорай]] (13,8; 15,2); деякі містечка&nbsp;— [[Терногород]], [[Щебрешин]].

Холмщина стала з етнічного погляду мішаним українсько-польським краєм. Більшість мали українці до 1945 лише у вузькій смузі над [[Західний Буг|Бугом]], зокрема на південно-східній Грубешівщині, але не становили більшости у жодному повіті. Національна чи віросповідна структура населення була на 1931 приблизно така: (у тис., у дужках у %):

* Українці 149 (21,3)
* [[Калакути]] 60? (8,8)
* Поляки 427 (59,3)
* Євреї 70 (9,7)
* Німці 13 (0,9)

Національними меншостями на Холмщині були євреї й німці (невелике число росіян&nbsp;— урядовий апарат, жили тільки в 1870—1914 pp.). Євреї становили 1931 року 10&nbsp;% всього населення (1914&nbsp;— 13&nbsp;%), але більшість майже у всіх містах (у Холмі до поч. [[20 століття|20 ст.]] навіть ⅔ всього населення). Німці (1914&nbsp;— 35 000), 1931&nbsp;— ледве 13 000 жили в Холмському повіті і сусідній частині Володавського. Вони наплинули в другій пол. [[19 століття|19 ст.]] (переважно після 1883), поселилися на землях, розпарцельованих великими власниками, і були досить багатими хліборобами. 1915 всіх їх вивезло російське військо (переважно на Сибір), і тільки частина їх 1920 репатріювалася. Їх німецька окупаційна влада вивезла восени 1939 до Райху. З кінця 1940-х pp. Холмщина й Підляшшя є суто польським краєм.

== Народне господарство ==
Холмщина була до 1939 (є переважно й тепер) чисто рільничим краєм, в якому з сільського господарства жило близько 80&nbsp;% всього населення, у тому числі все українське. Великі ліси залишилися тільки на Білгорайщині і на Розточчі. Сільськогосподарська площа займала 70&nbsp;% усього простору, у тому числі на ріллю припадало 51&nbsp;%, сади і городи 1,5&nbsp;%, на луки і пасовища 18&nbsp;%, на ліси 24&nbsp;%, на невжитки 5,5&nbsp;%. Головні культури (у % до всієї засівної площі): жито (30&nbsp;%), пшениця (18&nbsp;%), картопля (16&nbsp;%), овес (15&nbsp;%), кормові (11&nbsp;%), ячмінь (8&nbsp;%), технічні (зокрема цукровий буряк, 2&nbsp;%). Пшениця найбільше поширена на Грубешівщині (також і цукровий буряк). Холмщина має невеликі надвишки рослинництва, більше молочних продуктів і свинарства.

== Відомі українці, пов'язані з Холмщиною та Підляшшям ==

=== Народилися на Холмщині ===
[[Файл:Ukraine stamp M.Hrushevsky 1995 50000k.jpg|thumb|180px|Михайло Грушевський на українській марці 1995-го року.]]
* [[Діонісій (Збируйський)]] ([[Красностав (Польща)|Красностав]], [[Холм]]ська земля, [[Руське воєводство]], [[Королівство Польське (1385—1569)|Королівство Польське]]&nbsp;— 1603, [[Холм]], [[Руське воєводство]], [[Річ Посполита]])&nbsp;— український релігійний діяч, єпископ Холмський і [[Белз]]ький у 1585—1603&nbsp;рр. Брав участь у [[Берестейська унія|Берестейському соборі]] 1596 року. Перший [[Українська греко-католицька церква|греко-католицький]] єпископ Холмщини.
* [[Іпатій (Потій)]] (1541, Рожанка, [[Берестейська земля]], [[Підляське воєводство (1513—1795)|Підляське воєводство]], [[Велике князівство Литовське]]&nbsp;— 1613)&nbsp;— український релігійний та громадський діяч, [[богослов]], письменник-[[полеміст]], прихильник об'єднання [[Православна церква|православної]] і [[Католицька церква|католицької церков]], один із організаторів [[Берестейська унія|Берестейської унії]] [[1596]] року, [[Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси]] у [[1599]]-[[1613]] роках.
* [[Криштоф Косинський]] (1545, [[Дорогичин]]ська земля, [[Підляське воєводство (1513—1795)|Підляське воєводство]], [[Велике князівство Литовське]]&nbsp;— 1593)&nbsp;— український військовий діяч, [[козак|козацький]] [[отаман]], полковник [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]], гетьман. Організатор [[повстання Косинського|козацького повстання]] [[1591]]–[[1593]] років в Україні проти шляхти й урядової адміністрації Речі Посполитої.
* [[Янчук Микола Андрійович]] (1859, Корниця, [[Біла Підляська|Більський]] повіт, [[Люблінська губернія]], [[Російська імперія]]&nbsp;— 1921)&nbsp;— український етнограф, фольклорист, драматург, що між іншим записав і видав зразки української живої народної мови свого рідного краю (весільні обряди, народні пісні, вертеп). Деякі твори писав [[Підляський говір|підляською говіркою]].
* [[Грушевський Михайло Сергійович]] (1866, [[Холм]], [[Люблінська губернія]], [[Російська імперія]]&nbsp;— 1934)&nbsp;— видатний український [[історик]], громадський та [[політичний діяч]], перший керівник незалежної [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]]. Народився в сім'ї викладача греко-католицької гімназії Холма. У своїх творах неодноразово звертався до історії Холмщини та [[Холм]]а (див. наприклад «[http://izbornyk.org.ua/hrushrus/iur20602.htm Історія України-Руси. Том II. Розділ VI]»). Як голова [[Українська Центральна Рада|Центральної Ради]] брав участь у квітні 1917 року у Всехолмському з'їзді та був ініціатором ухвалення Центральною Радою рішення про приєднання Холмщини і Підляшшя до УНР.
* [[Кобрин Михайло Петрович]] (1871, Стужиця, [[Красностав (Польща)|Красноставський]] повіт, [[Люблінська губернія]], [[Російська імперія]]&nbsp;— 1956)&nbsp;— український богослов, професор [[теологія|богослов'я]], релігійний і освітянський діяч, знавець стародавніх мов, перекладач духовних книг&nbsp;— Святого Письма на українську мову. Початкову освіту здобув у своєму селі, навчався і викладав в духовній семінарії Холма. Головував у Народно-просвітницькому товаристві Холмської Русі, був першим президентом Холмського сільськогосподарського товариства взаємного кредиту.
* [[Сиркін Наум Соломонович]] (1878, [[Більськ-Підляський]], [[Гродненська губернія]], [[Російська імперія]]&nbsp;— 1918)&nbsp;— публіцист, громадський та політичний діяч єврейського походження, прихильник співпраці [[євреї]]в з українським національно-визвольним рухом. У 1917 році член [[Українська Центральна Рада|Української Центральної Ради]]. Автор книги «Ін дер фраєр Україне» («У вільній Україні»), [[Київ]], 1917.
* [[Хрущова Ніна Петрівна|Кухарчук Ніна Петрівна]] (1900, Василів, [[Томашів (Польща)|Томашівський]] повіт, [[Люблінська губернія]], [[Російська імперія]]&nbsp;— 1984)&nbsp;— дружина [[Хрущов Микита Сергійович|Микити Хрущова]], керівника [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянського Союзу]] у 1953—1964&nbsp;рр. Цікаво, що Ніна Кухарчук була уродженкою найзахіднішої з українських етнічних земель&nbsp;— Холмщини, а Микита Хрущов&nbsp;— найсхіднішої, [[Східна Слобожанщина|Східної Слобожанщини]].
* [[Кандиба Іван Олексійович]] (1930, Стульно, [[Володава|Володавський]] повіт, [[Люблінське воєводство (II Річ Посполита)|Люблінське воєводство]], [[Польська Республіка (1918—1939)|Польська Республіка]]&nbsp;— 2002)&nbsp;— український правозахисник, співзасновник [[Українська Гельсінська група|Української Гельсінської групи]], політв'язень радянських часів. У часи незалежної України&nbsp;— засновник та редактор газети «[[Нескорена нація]]», провідний діяч Організації Українських націоналістів в Україні (ОУНвУ). Народився в селянській родині. 1945 року родина Кандиб була насильно переселена до [[УРСР]].
* [[Савва (Грицуняк)]] (1938, [[Снятиче]], [[Томашів (Польща)|Томашівський]] повіт, [[Люблінське воєводство (II Річ Посполита)|Люблінське воєводство]], [[Польська Республіка (1918—1939)|Польська Республіка]])&nbsp;— церковний діяч, з 1970 року благочинний [[Яблочинський монастир|Яблочинського монастиря святого Онуфрія]], з 1998 року шостий та чинний предстоятель [[Польська православна церква|Польської автокефальної православної церкви]].
* [[Лучук Володимир Іванович]] (1934, Матче, Грубешівський повіт, Люблінське воєводство)&nbsp;— поет, перекладач. У 1945 році сім'я Лучуків була депортована до с. Доросині Рожищенського району Волинської області. Закінчив філологічний факультет Львівського університету ім. Івана Франка та аспірантуру, працював у редакції журналу «Жовтень», відповідальним секретарем Товариства охорони пам'яток історії, завідувачем рукописів Львівської наукової бібліотекуи ім. Василя Стефаника АН УРСР, завідувачем редакції підручників для шкіл із польською мовою викладання (львівської філії видавництва «Радянська школа»), науковим співробітником у новоствореному Львівському відділенні Інституту літератури ім. Т. Шевченка, був ініціатором створення суспільно-культурного Товариства «Холмщина» у Львові. Володимир Лучук&nbsp;— член Спілки письменників України. Автор поетичних збірок «Довір'я», «Осоння», «Маєво», «Обрій на крилах», «Вагомість», «Поезії», «Братні луни», «Дивовид», «Навстріч» та інших як для дорослих, так і для дітей. Перекладав з усіх слов'янських мов; окремими виданнями вийшли антології серболужицької літератури для дітей «Ластівка з Лужиці» та «Пташине весілля»; премія Товариства лужицьких сербів «Домовіна», збірки дитячих віршів Франтішка Грубіна «Про що співає деревце» (з чеської) та Василя Зуйонка «Покотився клубок» (з білоруської. В упорядкуванні В. Лучука вийшли антології «Космічний акорд», «У вінок Каменяреві», «Оріон золотий», «Молода Муза», «Найдорожчий скарб», «Дзвінок з минулого». Твори В. Лучука виходили російською, білоруською мовами. Нагороджений Почесними грамотами Грузинської та Казахської РСР, лауреат літературної премії ім. Лесі Українки.
* [[Струцюк Йосип Георгійович]] (1934, Стрільці, Грубешівський повіт, Люблінське воєводство)&nbsp;— поет, прозаїк, драматург. У 1944 році разом із батьками депортований у с. Новослобідку Запорізької області. З 1946 року мешкає на Волині. Після закінчення Луцького педагогічного інституту ім. Лесі Українки працював науковим співробітником музею-садиби Лесі Українки в с. Колодяжному та Волинського краєзнавчого музею, журналістом, очолював обласну організацію Всеукраїнського Товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. Він&nbsp;— один із засновників Волинського обласного суспільно-культурного товариства «Холмщина». Видав понад 60 поетичних, прозових та драматичних книжок як для дорослих, так і для дітей. Серед них пов'язані з холмською тематикою «Сторожові вежі», «Потойбіч тиші», «Фарватер», «Червень&nbsp;— місяць тиші», «Од Гучви до Стоходу», «Цвіт дикої шандри», «Бог задумав інакше…», «Операція „Burza“, або Ми їх спільно винищимо», «Роман і Романовичі» та інші. За сценаріями і режисурою Й.Струцюка було стоворено біля 10 кінострічок, відзначених на республіканських, всесоюзних і міжнародних аматоських кіноконкурсах. Він плідно співпрацював з такими відомими композиторами, як А.Кос-Анатольський, А.Пашкевич, О.Білаш, В.Лич… До речі, з останнім створив пісню «Рідні дзвони», котра, по суті, стала реквієм по убієнних холмщаках. Зібрав, підготував і видав збірник народних пісень із Холмщини і Підляшшя «Ти не згасла, зоре ясна». Під такою ж назвою створив (у співавторстві з М.Лукашевич) короткометражний фільм про кроваві події в 30-40-х роках минулого століття на Холмщині. Друкувався білоруською, польською, російською мовами. Член Національної спілки письменників України, заслужений діяч мистецтв України, почесний громадянин міста Луцька, перший лауреат літературно-мистецької премії ім. А. Кримського, міжнародних літературних премій ім. Богдана-Нестора Лепкого, ім. Г. Сковороди, ім. П.Куліша, лауреат літературної премії НСПУ «Благовіст», медалі «Івана Мазепи» та ін.

=== Пов'язані з Холмщиною життям та працею ===
* [[Данило Галицький]] (1201—1264, [[Холм]], [[Галицько-Волинське князівство|Руське королівство]])&nbsp;— [[русь]]кий [[князь]] з [[династія|династії]] [[Романовичі]]в, правитель [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинського князівства]], король Русі. Заснував місто [[Холм]], та зробив його столицею своєї держави. [[1253]]-го року коронований королем Русі у [[Дорогичин]]і. Похований у [[Собор Різдва Пресвятої Богородиці (Холм)|соборі Різдва Пресвятої Богородиці]] на Даниловій горі.
* [[Григорій Ходкевич]] (1513—1572, [[Заблудів]], [[Гродненський повіт]], [[Троцьке воєводство]], [[Велике князівство Литовське]], [[Річ Посполита]])&nbsp;— [[магнат]], меценат українського походження, з роду [[київ]]ського боярина Федора (Ходка)<ref>[[Гаврилюк Юрій Іванович|Юрій Гаврилюк]]. [http://www.haidamaka.org.ua/0077.html Григорій Ходкевич&nbsp;— визначний меценат культури XVI століття.]</ref>. [[Київський воєвода|Воєвода київський]] у 1555—1559&nbsp;рр. Засновник однієї з перших українських друкарень у [[Заблудів|Заблудові]], в якій працювали [[Іван Федоров]]ич і [[Петро Мстиславець]].
* [[Пилипчук Пилип Каленикович]] (1869—1940, [[Холм]], [[дистрикт Люблін]], [[Генерал-губернаторство (Третій Рейх)|Генерал-губернаторство]], [[Третій Рейх|Німецька держава]])&nbsp;— український державний діяч, міністр шляхів [[Українська Народна Республіка|УНР]] у [[1918]]–[[1919]]&nbsp;рр., прем'єр [[уряд УНР у вигнанні|уряду УНР на еміграції]] у [[1921]]–[[1922]]&nbsp;рр. Останні місяці свого життя провів у [[Холм]]і, де помер та похований.
* [[Лоський Костянтин Володимирович]] (1874—1933)&nbsp;— український громадський і політичний діяч, [[історик]] права, [[дипломат]], [[професор]]. У 1905—1914&nbsp;рр. один з лідерів українського громадсько-культурного життя на Холмщині. Організатор українського видавництва у [[Грубешів|Грубешеві]], у 1905 та 1906—1907&nbsp;рр. редактор газети «Буг»<ref>[[Гуцал Петро Зеновійович|Петро Гуцал]]. [http://cyclop.com.ua/content/view/1170/58/1/1/#56 Стаття «Лоський» в Юридичній енциклопедії в 6 т. /Редкол.: Ю.&nbsp;С.&nbsp;Шемшученко (голова редкол.) та ін.&nbsp;— К.: «Укр. енцикл.», 1998. ISBN 966-7492-00-1 . Т. 3]</ref>.
* [[Кордуба Мирон Михайлович]] (1876—1947)&nbsp;— український державник, [[Науковець|вчений]], [[публіцист]], [[історик]], [[письменник]]. У 1940—1941&nbsp;рр. викладач історії в українській гімназії в [[Холм]]і.
* [[Скоропис-Йолтуховський Олександр Філаретович]] (1880—1950)&nbsp;— [[Україна|український]] [[громадський діяч|громадський]], [[Політик|політичний]] та [[державний діяч]], [[публіцист]], автор розвідок на [[Економіка (наука)|економічні]] і політичні теми. За часів незалежної України у 1918 році головний представник центральної влади на Холмщині&nbsp;— Холмський губернський комісар за [[Українська Народна Республіка|УНР]], губернський староста Холмщини та Підляшшя за часів [[Українська Держава|Української Держави]] [[Скоропадський Павло Петрович|гетьмана Скоропадського]]. На своїй посаді, у важких умовах протидії з боку польських кіл краю, найбільшу увагу приділяв розвитку українського шкільництва, дбав про працевлаштування вчителів тих шкіл, які в силу різних причин позбувалися роботи, чим забезпечував їм можливість продовжувати освітянську діяльність. Після оголошення гетьманом Скоропадським грамоти про федерацію з [[Росія|Росією]] Олександр Скоропис-Йолтуховський надіслав телеграму міністру внутрішніх справ Української Держави, в якій повідомляв про своє небажання продовжувати службу на цій посаді через незгоду з новим політичним курсом гетьманського уряду та просив підшукати йому заміну. Водночас Скоропис-Йолтуховський погоджувався залишатися на своєму посту до приїзду нового старости. «Тимчасово виконуючим обов'язки» він залишався недовго&nbsp;— вже через кілька днів був арештований поляками.
* [[Іларіон (Огієнко)]] (1882—1972)&nbsp;— український [[вчений]], [[митрополит]] [[Українська автокефальна православна церква 1942–1944|УАПЦ]] (від [[1944]]), політичний, громадський і церковний діяч, [[мовознавець]], [[Лексикографія|лексикограф]], історик церкви, [[педагог]]. [[9 жовтня]] [[1940]] року був пострижений в [[чернецтво]] під ім'ям Іларіона в [[Яблочинський монастир|Яблочинському Свято-Онуфрієвському монастирі]] митрополитом [[Діонісій (Валединський)|Діонісієм (Валединським)]], предстоятелем [[Польська Православна Церква|Польської Православної Церкви]]. [[19 жовтня]] [[1940]] року на Холмському Соборі був висвячений [[єпископ]]ом Холмським і Підляським [[Українська автокефальна православна церква 1942–1944|Української Автокефальної Православної Церкви]]. Хіротонію провели: митрополит [[Діонісій (Валединський)]], предстоятель Польської Православної Церкви, архієпископ Празький [[Саватій (Брабец)|Саватій]] та єпископ Люблінський Тимофій (Шретер). Наступного дня (20 жовтня) в Холмському Соборі ці самі єрархи звершили архієрейську хіротонію найменованого в єпископа Іларіона. Як архієрей організовував українську церкву на Холмщині за допомогою введення української мови в богослужіння. Виголосив сотні проповідей, багато з яких були видані або розійшлися в рукописних списках. Заснував в єпархії друкарню і видавництво, велику єпархіальну бібліотеку, що налічувала десятки тисяч томів. У цей же період написав багато віршованих і прозових творів, в основному духовно-повчального змісту. 1942 року коштом Іларіона відбулася реставрація [[Холмська ікона Божої Матері|Холмської ікони Божої Матері]]. Від [[16 березня]] [[1944]] року&nbsp;— [[митрополит]] Холмсько-Підляський. [[Московський Патріархат]] негативно оцінював «українізаторську» діяльність владики Іларіона, але визнавав канонічний характер його єпископської хіротонії. Улітку [[1944]] року Огієнко змушений був емігрувати в [[Словаччина|Словаччину]], рятуючись від наступу радянських військ.
* [[Крип'якевич Іван Петрович]] (1886—1967)&nbsp;— український [[історик]], діяч [[НТШ]], автор великої кількості наукових досліджень про українську козацьку державність та [[Хмельницький Богдан|Богдана Хмельницького]], ряду підручників з історії України. Народився в сім'ї [[Українська греко-католицька церква|греко-католицького]] священика [[Крип'якевич Петро Франц|Петра Франца Крип'якевича]], який переїхав з Холмщини у [[Львів]], рятуючись від релігійних переслідувань з боку [[Російська імперія|Росії]]. Саме батько першим прищепив Івану Крип'якевичу любов до України та української мови. Одну зі своїх праць з історії України до 1914-го року, Іван Крип'якевич, який жив тоді в [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]], видав 1949 року у [[Мюнхен]]і під псевдонімом [[Холмський Іван|Іван Холмський]].
* [[Гальчевський Яків Васильович]] (1894—1943, [[Пересоловичі]], [[Грубешів]]ське староство, [[дистрикт Люблін]], [[Генерал-губернаторство (Третій Рейх)|Генерал-губернаторство]], [[Третій Рейх|Німецька держава]])&nbsp;— український [[військовий діяч]], активний учасник повстанського руху в Україні в епоху [[Українська революція|Визвольних змагань]] та в роки [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. Кавалер [[Хрест Симона Петлюри|Хреста Симона Петлюри]]. У [[1942]]–[[1943]]&nbsp;рр. організатор і командир [[Грубешів]]ської української самооборони. Загинув у бою проти [[Армія Крайова|Армії Крайової]], похований у [[Грубешів|Грубешеві]].
* [[Лукасевич Мар'ян Прокопович]] (1922—1945, Жнятин, [[Грубешів]]ський повіт, [[Люблін]]ське воєводство, [[Польська Народна Республіка|Польська Республіка]])&nbsp;— учасник збройної боротьби [[Українська повстанська армія|УПА]] на Холмщині, курінний Холмського куреня «[[Вовки (УПА)|Вовки]]» (разом з [[Штендера Євген|Євгеном Штендерою]] і [[Сорочак Володимир Григорович|Володимиром Сорочаком]]). Спалений польською [[Міліція (ополчення)|міліцією]] у санітарній криївці під час облави.
* [[Боярський Михайло Сергійович]] (1949)&nbsp;— відомий радянський та російський актор театру і кіно, що уславився своєю пристосовницькою позицією підтримки будь-яких дій [[Путін Володимир Володимирович|Путіна]]. Внесений до [[Чорний список Міністерства культури України|«Чорного списку Міністерства культури України»]]. Дідусь Михайла Боярського [[Боярський Олександр Іванович|Олександр Сегенюк]] народився 1885 року у селі [[Копитув (Люблінське воєводство)|Копитові]] на Холмщині, навчався у [[Волинська православна богословська академія|Волинській духовній семінарії]], по закінченні якої переїхав до Росії, де й поміняв своє українське прізвище на більш «милозвучне» ''Боярський''. В роки радянської влади став відомим діячем [[Обновленство|Обновленської церкви]]. 1937 року розстріляний за вироком суду у [[Суздаль|Суздалі]].
* [[Гаврилюк Юрій Іванович]] (1964, [[Більськ-Підляський]], [[Білостоцьке воєводство (1944—1975)|Білостоцьке воєводство]], [[Польська Народна Республіка]])&nbsp;— [[Україна|український]] [[письменник]], [[історик]], [[публіцист]]. Член [[Національна спілка письменників України|Національної спілки письменників України]]. Секретар головної управи [[Союзу українців Підляшшя]], головний [[редактор]] [[журнал]]у «[[Над Бугом і Нарвою]]». Автор поетичної збірки «Голоси з Підляшшя», наукових розвідок «[http://haidamaka.org.ua/0133.html Холмська Атлантида. Про історичну долю українців Холмщини та Підляшшя (XIX–ХХ ст.)]», «[http://haidamaka.org.ua/0017.html Підляшшя&nbsp;— відродження українства]» та ін.
* [[Григорій Купріянович]] (1968, [[Люблін]])&nbsp;— український історик, громадський діяч і публіцист у Польщі, голова Українського товариства в Любліні.

== Галерея ==
<gallery class="center">
Файл:Wieża w Stołpiu.jpg|[[Вежа у Столп'є]]
Файл:Bug w Krylowie widok z ruin zamku.JPG|[[Західний Буг|Річка Буг]]
Файл:POL Church of St. Mary in Chełm (7a).JPG|[[Город (укріплення)|Город]] ([[Холм]])
Файл:Dzwonnica i cerkiew w Wojsławicach,woj.lubelskie,pow.chełmski,gm.Wojsławice.jpg|[[Войславичі (Люблінське воєводство)|Войславичі]]
Файл:Dubienka cerkiew ewoj.jpg|[[Дубенка (Польща)|Дубенка]]
Файл:Wola-krasnyczynska-cwintar.jpg|alt=Православний цвинтар в с. Воля Красничинська, 2012 р. |Православний цвинтар в с. Воля Красничинська, 2012 р. 
Файл:Chrest-cholm.jpg|alt=Хрест встановлений на подвір'ї церкви Іоанна Богослова в Холмі на честь 150-ї річниці народження Михайла Грушевського, 2017 р. |Хрест встановлений на подвір'ї церкви Іоанна Богослова в Холмі на честь 150-ї річниці народження Михайла Грушевського, 2017 р. 
</gallery>

== Див. також ==
* [[Холмська область]]
* [[Полонізаційно-відновна акція (1938)]]

== Примітки ==
{{reflist|3}}

== Джерела ==
{{refbegin|3}}
* [http://localhistory.org.ua/vypalena-zemlya/ Випалена земля: чим живе єдине холмське село в Україні]
* ''В.&nbsp;М.&nbsp;Михайловський.'' [http://www.history.org.ua/?termin=kholmska_zemlja Холмська земля] // {{ЕІУ|10|404}}
* ''Ю.&nbsp;І.&nbsp;Макар.'' [http://www.history.org.ua/?termin=Kholmschyna Холмщина] // {{ЕІУ|10|406}}
* Струцюк Й. Ти не згасла, зоре ясна (про Холмську Чудотворну ікону).&nbsp;— Луцьк: газ. Віче.&nbsp;— 2000.&nbsp;— 14 вересня.
* Струцюк. Й. Комендант Холмської самооборони (про Ю. Лукащука). Зб. Надбужанщина, т.4. Львів&nbsp;— Торонто. 2004.
* Струцюк Й. Журавлі над горою Данила, як ніколи сьогодні кричать. Зб. Надбужанщина, т.4. Львів&nbsp;— Торонто.&nbsp;— 2004.
* Струцюк Й. З висоти Данилової гори. Передмова до збірки «Ти не згасла, зоре ясна. Пісні Холмщини і Підляшшя»). Луцьк: Ініціал.&nbsp;— 2006.
* Струцюк Й. Перший ешелон (про депортпцію першого українського села з Холмщини). Луцьк: газ. Сім'я і дім. Народна трибуна.&nbsp;— 2004.&nbsp;— 18 вересня.
* {{МСІУ}}
* {{ЕУ|10|3615-3621|[http://izbornyk.org.ua/encycl/euii285.htm Холмщина]}}
* Батюшков П. Холмская Русь. П. 1887;
* Benkowski Е. Rus Chelmska od czasu rozbioru Pojski. Л. 1887;
* Ktolberg O. Chelmskie&nbsp;— Obraz Etnograficzny. Kp. 1890;
* Площанский И. Прошлое Холмской Руси. Вильна 1899;
* Францев В. Карты Русского и Православного населения Холмской Руси. в. 1909;
* Dymcha L.. de. La question de Khelm. [[Париж]] 1911;
* Wiercinski H. Jeszcze z powodu wydzielenia Chelmszczyzny. Kp. 1913;
* Wiercinski H. Ziemia Chelmska і Podlasie. B. 1916;
* * {{книга|автор=[[Кордуба Мирон Михайлович|Кордуба М. М.]]|заголовок=Історія Холмщини й Підляшшя|посилання=http://diasporiana.org.ua/istoriya/15643-korduba-m-istoriya-holmshhini-y-pidlyashshya/|місце=Краків|видавництво=[[Українське видавництво]]|рік=1941|сторінок=|ref =}}
* Храпливий Є. Нарис історії Холмщини й Підляшшя; новіші часи. Вінніпеґ 1968;
* Кубійович В. [https://diasporiana.org.ua/istoriya/87-kubiyovich-v-ukrayintsi-v-generalniy-guberniyi-1939-1941/ Українці в Генеральній Губернії 1939—1941]. Чикаго 1975.
* Горний М. М. монографії: Історична Холмщина в описах, дослідженнях і спогадах (1995, у співав.); Українці Холмщини і Підляшшя. Видатніші особи XX&nbsp;ст. (1997); Українська інтелігенція Холмщини і Підляшшя XX&nbsp;ст. (2002); Трагедія українських сіл Холмщини 1943—1945&nbsp;рр. (2007); Пом'яник українців Холмщини і Підляшшя за 1941—1947&nbsp;рр. (2008, гол. редактор).
* Макар Юрій, Горний Михайло, Макар Віталій, Салюк Анатолій. Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915—1947). Дослідження. Спогади. Документи. Том 1. Дослідження.&nbsp;— Чернівці: Букрек, 2011.&nbsp;— 880 с.: іл.
* Макар Юрій, Горний Михайло, Макар Віталій. Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915—1947). Дослідження. Спогади. Документи. Том 2.&nbsp;— Чернівці: Букрек, 2014.&nbsp;— 900 с.: іл.
* Макар Юрій, Горний Михайло, Макар Віталій. Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915—1947). Дослідження. Спогади. Документи. Том 3.&nbsp;— Чернівці: Букрек, 2015.&nbsp;— 960 с.: іл.
* Йосип Струцюк. «Операція „Burza“, або Ми їх спільно винищимо»: документальна повість&nbsp;— Київ: Український пріоритет, 2017,&nbsp;— 287 с.
* {{книга|автор=[[Пастернак Євген Іванович|Пастернак Є. І.]] |заголовок=Нарис історії Холмщини і Підляшшя : (новіші часи) |посилання=http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/12774/file.pdf |відповідальний= |місце=Вінніпег ; Торонто |видавництво= |рік=1968 |том= |сторінок=466 |серія=Праці Інституту Дослідів Волині |сторінки= |isbn=|ref =}}
{{refend}}

== Література ==
* {{книга|заголовок=Холмщина і Підляшшя : історико-етнографічне дослідження|відповідальний=ред. В. Борисенко ; НАН України, Ін-т нац. відносин і політології, Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка|місце=Київ|видавництво=Родовід|рік=1997|сторінок=383|isbn=9669511402|ref =}}
* {{книга
 |автор          = [[Винниченко Ігор Іванович|Винниченко І.]]
 |заголовок      = Українці Берестейщини, Підляшшя й Холмщини в першій половині XX століття: хроніка подій
 |посилання      = 
 |відповідальний = І. Винниченко
 |місце          = {{К.}}
 |видавництво    = 
 |рік            = 1997
 |сторінок       = 288
 |isbn           = 5-87274-330-0
 |ref            =
}}
* {{книга
 |автор          = 
 |заголовок      = Надбужанщина: Сокальщина, Белзчина, Радехівщина, Камінеччина, Холмщина і Підляшшя
 |посилання      = http://resource.history.org.ua/item/0014922
 |відповідальний = Ред. кол.: М. Мартинюк (гол. ред.), Н. Олійник (літ. ред.), А. Демусь, О. Заставний, І. Калиневич, І. Кравчук, Н. Кравчук, В. Макар, В. Оренчук, Є. Стефанишин. Наукове товариство ім. Шевченка
 |місце          = Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто
 |видавництво    = Об’єднання надбужанців
 |рік            = 1986
 |том            = 1
 |сторінок       = 962
 |серія          = Український Архів. – Т. XLI
 |isbn           = 0-88054-121-0
 |ref            = 
}}
* {{УМЕ16|частина=[https://archive.org/stream/UkrMalaEn/kn_16_Уш-Я#page/n39/mode/2up Холмщина]|сторінки=2011-2012}}
* [http://leksika.com.ua/18800413/legal/holmschina Холмщина] // {{Юридична енциклопедія|6}}
* {{книга|автор={{нп|Крижановський Євфимій Михайлович|Крыжановский Е. М.|ru|Крыжановский, Евфимий Михайлович}} |заголовок=Русское забужье (Холмщина и Подляшье): сб. ст. |посилання=http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0008953 |відповідальний=Е.&nbsp;М.&nbsp;Крыжановский; с предисл. [[Філевич Іван Порфирович|И.&nbsp;П.&nbsp;Филевича]] |місце=Санкт-Петербург |видавництво=Тип. «Мирный труд» |рік=1911 |том= |сторінок=434 |сторінки= |isbn=|ref =}} {{ref-ru}}
* [https://www.pninstytut.org/doslidzhennia/pro-pidlyashshya-istoriya-kultura-mova/istorija/ukrayinskyj-etnos-na-holmshhyni-ta-pidlyashshi-v-xix-xx-st/ Український етнос на Холмщині та Підляшші в XIX — XX ст. - Підляський науковий інститут]
* [https://nasze-slowo.pl/holmshhina-i-pidlyashshya-u-vogni-velikoyi-vi/ Холмщина і Підляшшя у вогні великої війни (1914–1918) – Наше слово]

== Посилання ==
{{refbegin|3}}
* [http://haidamaka.org.ua/0133.html Гаврилюк Ю. Холмська Атлантида Про історичну долю українців Холмщини та Підляшшя (XIX—XX&nbsp;ст.)]
* [http://haidamaka.org.ua/0103.html Григорій Купріянович, Микола Рошенко Холмська Атлантида Холмщина&nbsp;— минувшина і теперішність]
* [http://haidamaka.org.ua/0095.html Юрій Гаврилюк Холмщина&nbsp;— земля короля Данила]
* [http://www.umoloda.kiev.ua/number/1768/196/62662/ «Якби Сталін погодився на пропозиції Хрущова, в Україні була б Холмська область» Україна Молода, 28 жовтня 2010&nbsp;р., С. 9.]
* [https://www.pslava.info/XolmM_cholm-cholmszhyna-cykl-1,331742.html Парнікоза І. Холм та Холмщина&nbsp;— подорож для українця. Частина 1: Найдавніші сторінки історії Волині]
* [https://www.pslava.info/XolmM_cholm-cholmszhyna-cykl-2,331703.html Парнікоза І. Холм та Холмщина&nbsp;— подорож для українця. Частина 2: Княжий Холм]
* [https://www.pslava.info/XolmM_cholm-cholmszhyna-cykl-3,331740.html Парнікоза І. Холм та Холмщина&nbsp;— подорож для українця. Частина 3: Місто уніатів XIV&nbsp;ст.&nbsp;— 1795&nbsp;р.]
* [https://www.pslava.info/XolmM_cholm-cholmszhyna-cykl-4,331702.html Парнікоза І. Холм та Холмщина&nbsp;— подорож для українця. Частина 4: Холмська Русь]
* [https://www.pslava.info/XolmM_cholm-cholmszhyna-cykl-5,331705.html Парнікоза І. Холм та Холмщина&nbsp;— подорож для українця. Частина 5. Від Русі до України]
* [https://www.pslava.info/XolmM_cholm-cholmszhyna-cykl-6,331731.html Парнікоза І. Холм та Холмщина&nbsp;— прогулянка для українця. Частина 6. В другій Речі Посполитій]
* [https://www.pslava.info/XolmM_cholm-cholmszhyna-cykl-7,331689.html Парнікоза І. Холм та Холмщина&nbsp;— прогулянка для українця. Частина 7. Місто українського відродження]
* [https://www.pslava.info/XolmM_cholm-cholmszhyna-cykl-8,331721.html Парнікоза І. Холм та Холмщина&nbsp;— подорож для українця. Частина 8. Братовбивство]
* [https://www.pslava.info/XolmM_cholm-cholmszhyna-cykl-9,136661.html Парнікоза І. Холм та Холмщина&nbsp;— подорож для українця. Частина 9. Депортації та порозуміння]
* [https://www.pslava.info/XolmM_cholm-cholmszhyna-cykl-10,331728.html Парнікоза І. Холм і Холмщина для українця. Частина 10. Сучасний Холм]
* [https://www.google.com/maps/d/u/0/viewer?mid=1KFfRzzNLRnokBaVz9_b8mQMRoQc&ll=49.563677575902254%2C22.434232202978592&z=9 Мапа міст і сіл Лемківщини. ver. beta 2.0]
* [https://www.facebook.com/Товариство-Холмщина-389066084631482/ Товариство «Холмщина»]
{{refend}}

{{Бібліоінформація}}
{{Етнокультурні регіони України}}
{{Портали|Географія|Культура|Польща|Українці}}

[[Категорія:Холмщина| ]]
[[Категорія:Українські етнічні краї]]
[[Категорія:Волинь]]
[[Категорія:Закерзоння]]
[[Категорія:Центральна Європа]]