Перегляд вихідного коду сторінки Trippel

{{Картка компанії
 | назва                 = Trippel
 | оригінальна_назва     = Trippelwerk
 | логотип               = 
 | лого розмір           = 
 | зображення            = Paris - Retromobile 2012 - La Trippel type SG6 38 - 1941 - 003.jpg
 | ширина                = 200px
 | тип                   = 
 | форма власності       =
 | лістинг               = 
 | спеціалізація         = 
 | гасло                 = 
 | доля                  = 
 | попередник            = 
 | наступник             = 
 | заснування            = 1934
 | дата                  = <!-- дата заснування -->
 | коментар              = <!-- Коментар або виноски, що стосуються заснування -->
 | засновник             = Ханс Тріппель
 | закриття              = 1944
 | причина закриття      =
 | розташування          = [[Гомбург]], [[Німеччина]]
 | попередні назви       =
 | філії                 = 
 | територія діяльності  = 
 | ключові особи         = 
 | галузь                = Автомобілебудування
 | продукція             = Транспортні засоби
 | послуги               = 
 | валовий дохід         = 
 | операційний прибуток  = 
 | чистий прибуток       = 
 | aum                   = 
 | активи                = 
 | власний капітал       = 
 | власник               = 
 | число співробітників  = 
 | число клієнтів        = 
 | холдинг               = 
 | структурні підрозділи = 
 | дочірні компанії      = 
 | сайт                  = 
 | примітки              = 
}}
'''Trippel'''&nbsp;(Тріппель)&nbsp;— з [[1934]] року [[Німеччина|німецький]] виробник [[Автомобіль|автомобілів]]. Штаб-квартира розташована в місті [[Гомбург]]. У [[1944]] році компанія припинила виробництво [[Автомобіль|автомобілів]].

== Ханс Тріппель ==
Ханс Тріппель народився в [[1908]] році в місті [[Грос-Умштадт]] в сім'ї бакалійника, ще в юнацькому віці він захопився механікою, але грошей для його навчання в батьків не було, так що він осягав ази сам. У віці 22 років він вступає до лав націонал-соціалістичної партії, а через два роки він вирішив заснувати свій бізнес, будуючи [[Автомобіль|автомобілі]], які могли б пересуватися по воді. У [[Дармштадт]]і була куплена колишня конюшня, куди він притягнув [[Шасі (автомобіль)|шасі]] від [[DKW F2]], через два роки, восени [[1934]] року, він нарешті випробовує в озері [[Обервальдхаус]] свою амфібію [[Land-Wasser-Zepp]] («Земля-вода Зепп»), [[кузов]] був виготовлений з алюмінієвих листів, а в хвостовій частині знаходився пропелер.

У тому ж році він будує простий «наземний» гоночний [[автомобіль]] на базі [[Adler Trumpf Junior]], він переробив [[кузов]] і встановив на мотор [[компресор]], на цій машині Тріппель здобув перемоги в шести різних змаганнях. Через рік Тріппель починає будувати позашляхову амфібію на технічній базі того ж [[Adler (автовиробник)|Adler]], але з несучим металевим водовідштовхувальним [[Кузов|кузовом]], а в кінці року молодого конструктора разом з його [[Land-Wasser-Zepp 3]] запрошують у двір рейхсканцелярії, де особисто [[Адольф Гітлер|Гітлер]] проводить огляд зразків різної техніки.

== Заснування компанії. Початок виробництва автомобілів ==
[[Файл:1935 Trippelwagen (amphibian), Musée des Blindés, France, pic-1.JPG|thumb|Trippel SG2]]
Батькові [[Німеччина|німецького]] народу так сподобалася конструкція передньопривідного дволітрового [[Автомобіль|автомобіля]], який міг по землі їхати зі швидкістю 125 [[км/год]] і перетинати водяні перешкоди зі швидкістю в 24 [[км/год]], що він звелів видати молодому члену партії 10 000 рейхсмарок, для того, щоб той міг почати свою справу і випускати такі водоплавні [[Автомобіль|автомобілі]] в масовому порядку. Тріппель купує стару бойню в [[Гомбург|Гомбурзі]], засновує на її території фірму '''Trippel-Werke''', наймає 250 чоловік і починає роботи над новими проєктами амфібій, а вже наявна машина перейменовується в [[Trippel SG2 "Schwimm & Gelande Wagen 2"]] («Водний і позашляховий автомобіль номер 2»). Після цієї амфібії було ще кілька прототипів, в тому числі повнопривідний, поки нарешті наприкінці [[1937]] року вони не трансформувалися в модель [[Trippel SG6|SG6]], оснащену повним приводом і 2-літровим мотором [[Adler (автовиробник)|Adler]].
[[Файл:Paris - Retromobile 2012 - La Trippel type SG6 38 - 1941 - 002.jpg|left|thumb|Trippel SG6]]
У [[1938]] році [[Італія|італійські]] збройні сили зацікавилися цим [[Автомобіль|автомобілем]], і було вирішено влаштувати огляди, Ханс Тріппель, бажаючи продемонструвати свою техніку в найкращому світлі, пропонує перетнути [[Середземне море]] з [[Італія|Італії]] до берегів [[Північна Африка|Північної Африки]], але він не отримав такого дозволу, тому максимум, що він зміг зробити,&nbsp;— це відплисти з пляжу в [[Неаполь|Неаполі]] до острова [[Капрі]], а це&nbsp;— 28&nbsp;км. [[Вермахт]] замовив 20 таких машин. У тому ж році з'являється передньопривідний [[Trippel SK8|SK8]] з тим же 2-літровим мотором, але [[кузов]] машини був 3-місним і мав спортивні обриси, і призначалася ця машина для приватних осіб.

В кінці року модель [[Trippel SG6|SG6]] отримує більш потужний 2.5 л [[двигун]], запозичений від фірми [[Opel]], також на амфібію встановлюють 5-ступінчасту [[Коробка передач|коробку передач]], а в салон поміщалося 16 бійців, включаючи водія, цей варіант називався [[Trippel SG6 Pionier|SG6 Pionier]]. Коли почалася [[Друга світова війна|війна]] і [[Німеччина]] окупувала [[Франція|Францію]], Тріппель починає смикати за мотузки своїх хороших знайомих&nbsp;— начальника Головного управління СС Готтлоба Бергера і рейхсфюрера СС [[Генріх Гіммлер|Генріха Гіммлера]], щоб йому в розпорядження віддали фабрику, що належала самому Етторе Бугатті. У підсумку в середині [[Січень|січня]] [[1941]] року '''Trippel-Werke AG''' отримує в своє розпорядження завод [[Bugatti]], що знаходився в [[Мольсайм]]і.

На обладнанні, що належало колись Патронові, починається виробництво армійських [[Trippel SG6/41|SG6/41]], [[Trippel SG6 Pionier|SG6 Pionier]] і [[Trippel SG6 Kolonialpionier|SG6 Kolonialpionier]] (зі зміненою передньою частиною [[Кузов|кузова]]). Всі [[Кузов|кузови]] поставлялися з [[Німеччина|Німеччини]] фірмою [[Drauz]], яка перебувала в [[Гайльбронн]]і. Ще до того, як фірма переїхала в [[Мольсайм]], було виготовлено та продано 38 дорогих амфібій [[Trippel SG6 Zevil|SG6 Zevil]] приватним клієнтам. Вже під час [[Друга світова війна|війни]] в [[1942]] році з'являється ще одна версія [[Trippel SG6|SG6]]&nbsp;— із закритим [[Кузов|кузовом]] типу [[седан]], ця машина відома як [[Trippel SG-P|SG-P]].

== Припинення виробництва автомобілів. Закриття компанії ==
Під час [[Друга світова війна|війни]] будують кілька прототипів в використанням агрегатів і [[Кузов|кузовів]] фірми [[Tatra]], зокрема від моделі [[Tatra 87|87]], повнопривідний [[Trippel SG7|SG7]] так і залишився на стадії прототипу, а в тому ж [[1943]] році на замовлення [[Люфтваффе]] Тріппель будує аеромобіль, який міг пересуватися по суші, воді, болоту і снігу (в цьому випадку на колеса закріплювалися лижі), він був також побудований з використанням агрегатів [[Tatra 87]].

== Післявоєнні проєкти ==
У [[1944]] році завод з [[Ельзас]]у переводять у [[Зульц-ам-Неккар|Зульц-Неккар]], а як робоча сила використовувалися військовополонені з поблизу розташованого табору. До кінця [[Друга світова війна|війни]] підприємство за весь цей час змогло поставити [[Вермахт]]у за різними даними від 800 до 1000 транспортних засобів. Коли було оголошено перемир'я, Тріппель перебував у [[Баварія|Баварії]], намагаючись там відсидітися, але відсидітися йому довелося трохи пізніше в буквальному сенсі. [[Америка]]нські військові заарештовують Тріппеля і передають його [[Французи|французам]], які засуджують капітана SS за злочини проти людяності, інженер отримує п'ять років в'язниці і штраф у розмірі 20 000 рейхсмарок.

У [[1948]] році, відсидівши три роки, його відпускають достроково, у [[Грудень|грудні]] [[1949]] року Тріппель проходить процедуру денацифікації, але ходили чутки, що Тріппель просто заплатив судді за таке рішення. Справа в тому, що денацифікація дозволяла колишнім нацистським діячам займати керівні посади в новій державі, на [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянській]] частині окупації «спокутування гріхів» відбувалося іншими методами. У цей час Тріппель одружується на дочці Троссінгера&nbsp;— колишнього Президента Торгової Палати [[Штутгарт (округ)|Штутгарта]] за часів [[Третій Рейх|Третього Рейху]], вони познайомилися, коли разом коротали строк у в'язниці. Після цього Тріппель влаштовується конструктором на фірму [[Chiron|Chiron-Werke]], де проєктує легкову амфібію [[Trippel SK9|SK9]], оснащену 600-кубовим [[Двигун|двигуном]] фірми [[Horex]], проте «товариші» відвідують Тріппеля і нагадують, що за мирним договором [[Німеччина]] не може виробляти амфібії, і він або повинен припинити роботи над «земноводними», або йти за ґрати, Ханс вибирає перший варіант.

Тріппель залишає в [[1950]] році [[Chiron-Werke]] і організовує своє підприємство в [[Штутгарт]]і, в якому проєктує [[автомобіль]] [[Trippel SK10|SK10]]. Технічна складова була схожа на [[Trippel SK9|SK9]], тобто 600-кубовий мотор, але вже від фірми від [[Zündapp]], який розвивав 19 [[к.с.]]. Несучий [[кузов]] маленького [[Автомобіль|автомобіля]] типу [[Купе (легковий автомобіль)|купе]] (виготовлений фірмою [[Protek]]) мав цікаву особливість&nbsp;— двері відкривалися за типом крила чайки, Тріппель зумів домовитися з кузовною фірмою [[Böbel]] про будівництво [[Кузов|кузовів]] для цієї машини, але, зробивши всього близько 15-20 примірників, кузовна компанія збанкрутувала навесні [[1952]] року, а Тріппель продав патент на «крило чайки» фірмі [[Daimler-Benz AG]].

У [[1952]] році '''Trippel''' продає проєкт [[Trippel SK10|SK10]] [[Французи|французам]], але оскільки патент на «крила чайки» вже проданий, то машини ці мали уже звичайні двері. [[Франція|Французька]] фірма [[SIOP]], яка володіла компанією [[Rosengart]], засновує нову марку [[Marathon]], яка, оснащуючи [[Кузов|кузови]] від [[Trippel SK10]] 850-кубовими моторами [[Panhard]], продає свої моделі під назвою [[Marathon Corsaire|Corsaire]] і [[Marathon Pirate|Pirate]] (одна машина була базовою, а друга&nbsp;— її більш дорогим варіантом).
[[Файл:Marathon 1953.JPG|thumb|Marathon Corsaire]]
Крім цього, [[французи]] роблять [[кузов]] не з металу, а зі склопластику, стаючи першими у своїй країні, хто почав робити [[Кузов|кузови]] за новою технологією. У [[1955]] році виробництво цих машин припинилося.
[[Файл:Weidner 1958.JPG|left|thumb|Weidner Condor 70S]]
Тим часом Тріппель побудував нове [[Купе (легковий автомобіль)|купе]], яке назвав [[Trippel 750]]. Машина зі склопластиковим [[Кузов|кузовом]], оснащена 3-циліндровим [[Двигун|двигуном]] [[Heinkel]], потужністю 26 [[к.с.]], довго не могла знайти покупця на свою конструкцію, потім з'явилася [[Бельгія|бельгійська]] фірма [[Etablissement Wilford]], яка виявила бажання виготовляти цей [[автомобіль]], але договір зірвався, потім на Тріппеля вийшов син його знайомого [[Норвежці|норвежця]] Коль-Ларссена, і хоч проєкт не зрісся, але з цієї машини пізніше виросла марка [[Troll (автовиробник)|Troll]]. В [[1957]] році Тріппель продає конструкцію братам Вайднерам, власникам фірми [[Weidner|Fahrzeugwerk Weidner OHG]], що виробляла причепи. [[Кузов]]и [[Купе (легковий автомобіль)|купе]], який отримав назву [[Weidner Condor 70S|Condor 70S]], взялася постачати фірма [[Binz GmbH & Co]] (нині відома своїми каретами швидкої допомоги на базі [[Mercedes-Benz]]), техніку поставляла фірма [[Heinkel]]. 670-кубовий 32-сильний двотактний трициліндровий мотор агрегатувався з 4-ступінчастою [[Трансмісія|трансмісією]], і дозволяв цій маленькій машині розганятися до 130 [[км/год]]. Проте машина, ціною в 7500 марок, була занадто дорогою і не могла конкурувати з новими [[Volkswagen Karmann Ghia|VW Karmann-Ghia Typ 14]].

На дворі стояв [[1957]] рік, заборону на виробництво амфібій і військової техніки було знято, Тріппель повертається до милого його серцю проєктування [[Автомобіль|автомобілів]] класу «земля-вода-земля», і будує амфібію [[Trippel Alligator|Alligator]] з мотором від [[Austin Motor Company|Austin]].

== Автомобілі Amphicar ==
У [[1958]] році Тріппель засновує фірму [[Eurocar GmbH]], а через рік на виставці в [[Женева|Женеві]] показує новий прототип під назвою [[Trippel Eurocar|Eurocar]], там його помічає власник фірми [[BMW]] Харальд Квадт, який погоджується вкласти кошти на розробку серійного зразка амфібії.
[[Файл:Amphicar 770 logo, 1964 - Flickr - granada turnier.jpg|thumb|Логотип Amphicar]]
Тріппель в [[1960]] році будує новий прототип, який був оснащений 1.15 л мотором фірми [[Triumph Motor Company|Triumph]], а [[кузов]] мав два високих задніх крила, щоб вода не забризкувала мотор, що знаходився ззаду. 4-ступенева [[коробка передач]] використовувалася від [[Porsche 356]] (для водного руху була окрема двоступенева [[трансмісія]] для гвинтів), [[Підвіска автомобіля|підвіска]] і гальмівна система від [[Mercedes-Benz 190 Ponton]]. У [[1961]] році на підприємстві [[Deutschen Waggon- und Maschinenfabrik]] в [[Берлін]]і-[[Віттенау]] починається виробництво амфібій під маркою [[Amphicar]], сталеві несучі [[Кузов|кузови]] поставлялися для неї з [[Любек]]а компанією [[Industrie-Werke Karlsruhe AG]] ([[IWK]]), двері машини мали товсті гумові ущільнювачі, які не пропускали воду, але про всяк випадок кожна машина базово оснащувалася відкачувальним насосом. Однак на той момент в проєкті вже не брав участь Тріппель, оскільки його видворили з нього.
[[Файл:Amphicar 770 1967 NoNum Afternoon swim Lake Mirror Cassic 16Oct2010 (14874296031).jpg|left|thumb|Amphicar 770 міг розвивати у воді швидкість до 12 км/год]]
[[Файл:Bonhams - The Paris Sale 2012 - Amphicar 770 - 1964 - 002.jpg|thumb|Amphicar 770]]
Квандт вирішив поставляти машину в південні штати [[Сполучені Штати Америки|США]], в яких, як він вважав, відкрита машина продавалася б найкраще, оскільки для [[Іспанія|Іспанії]], [[Італія|Італії]], [[Греція|Греції]] та інших курортних країн [[Європа|Європи]] ціна на машину виявилася надзвичайною. Однак і в [[Сполучені Штати Америки|США]] машина не користувалася особливим попитом, оскільки банально була маленькою для такої цінової рамки, плюс ледачим [[Американці США|американцям]] доводилося після кожної поїздки розбирати заднє сидіння і змащувати маслянкою тринадцять точок [[Шасі (автомобіль)|шасі]] і агрегатів ([[Шасі (автомобіль)|шасі]], мотор і&nbsp;т.&nbsp;д. були виконані зі звичайної сталі та металу, тому схильні були до корозії). Плюс в скарбничку мінусів можна додати максимальну швидкість в 105 [[км/год]], що для початку [[1960-ті|60-х]] було вже сміховинним для [[Сполучені Штати Америки|США]].
[[Файл:Bonhams - The Paris Sale 2012 - Amphicar 770 - 1964 - 005.jpg|left|thumb|Amphicar 770]]
Вклавши в проєкт мільйони дойчмарок і плануючи випускати по 20 000 [[Автомобіль|авто]] на рік, Брандт закриває неприбуткове підприємство в [[1963]] році, випустивши 3878 примірників, на той момент нерозпроданих машин накопичилося так багато, що ще цілих п'ять років їх продавали як нові, до того ж деякі [[Америка|американські]] дилери стали встановлювати на нерозпродані [[Автомобіль|автомобілі]] більш потужні 1.5 л [[Двигун|двигуни]], потужністю 73 [[к.с.]], що підняло на вищий рівень швидкісні характеристики цих «спортивних» машин, але самі продажі в [[Сполучені Штати Америки|США]] зупинилися в [[1967]] році. Оскільки змінилися правила безпеки і машину з гвинтами ззаду просто заборонили продавати, то інші машини довелося продавати [[Європейці|європейцям]] (в основному рятувальникам, поліцейським і [[Червоний хрест (організація)|Червоному Хресту]]), що робили до [[1968]] року, коли був проданий останній «земноводний». З [[1964]] року стали пропонувати і праворульний варіант, переробляючи вже наявні машини, і для цих машин пропонувалися причепи-каравани, які також могли триматися на воді.

== Автомобілі Amphi-Ranger ==
[[Файл:Amphibienfahrzeug D.jpg|thumb|Amphi-Ranger SR2800]]
Щодо старого Тріппеля, то в [[1960-ті|60-ті]] роки він працював консультантом у фірмі [[Jeep]], яка хотіла вивести свої моделі на [[Європа|європейський]] ринок, але в [[1974]] році він продовжив займатися улюбленою справою, тобто будувати амфібії. У тому ж році з'являється прототип [[Trippel T-74]]&nbsp;— задньопривідний гідромобіль з агрегатами фірми [[Opel]], на наступний рік з'явився його повнопривідний варіант&nbsp;— [[Trippel Т-75|Т-75]], який в серію не пішов, в [[1977]] році з'являється відповідно [[Trippel Т-77|Т-77]], побудований на агрегатній базі марки [[Ford]], через п'ять років цей проєкт переріс у створення фірми [[Rheinauer Maschinen- und Armaturenbau KG Faulhaber & Truttenbach]], яка починає виробляти в [[1985]] році амфібії під маркою [[Amphi-Ranger]]. Але і цього разу Тріппель тільки був автором проєкту, а до самого виробництва не мав уже відносини. Герхард Фаульхабер використовував у своїх [[Amphi-Ranger SR2800]] (індекс SR означав «seewasserresistent», або «стійкий до морської води», оскільки [[кузов]] був зроблений зі сплаву [[Алюміній|алюмінію]] і [[Магній|магнію]]) мотори і [[Коробка передач|коробки передач]] були від [[Ford Scorpio]] з мотором 2.8 л, машина мала 4-ступінчасту [[Трансмісія|трансмісію]], в штатному варіанті була передньопривідною, але при залученні роздатки підключалися і задні колеса, і машина ставала повнопривідною, що допомагало вилазити на берег в важкопрохідних місцях. По суші такий [[автомобіль]] міг пересуватися зі швидкістю до 140 [[км/год]], а по водній гладі&nbsp;— до 15 [[км/год]] (8 вузлів).

У [[1986]] році 2.8 л мотор замінили на новий&nbsp;— 2.9 л, який якраз з'явився і на донорі&nbsp;— [[Ford Scorpio]], до нього додалася і 5-ступінчаста [[трансмісія]], але швидкісні характеристики практично не змінилися, оскільки через нові еконорми 2.9 л мотор був «задушений» і видавав у варіанті з каталізатором всього 107 [[кВт]], що було навіть менше, ніж у 2.8 л побратима. Через 3 роки з'являється більш економічна версія з 2-літровим [[Двигун|двигуном]], цього разу донором для [[Amphi-Ranger SR2000|SR2000]] послужила [[Opel Vectra]] зі 100-сильним мотором, обидві машини були у виробництві до [[1995]] року. У [[1995]] році їх перестали випускати, оскільки на техніку з ціною в майже 100 000 марок було важко знайти клієнтуру, за 10 років було вироблено всього 85 [[Автомобіль|автомобілів]], з них майже 1/5 пішло в [[Японія|Японію]].
[[Файл:Polizeioldtimer Amphibienfahrzeug.jpg|left|thumb|Amphi-Ranger SR2800]]
В [[1989]] році Тріппелю було вже 81, але, не дивлячись на це, він не сидів у вільний час біля каміна, а проводив його в майстерні, де спроєктував машину [[Trippel Aqua-Terra|Aqua-Terra]] з 2-літровим мотором від [[Opel]], передньопривідна машина була оснащена 3-ма гребними гвинтами, Тріппель об'їздив усі виставки зі своєю машиною в спробах знайти зацікавлених осіб, які взялися б за виробництво цього проєкту, але все було марно. Тоді через рік він будує повнопривідну версію з використанням вузлів від [[Opel Vectra|Opel Vectra 4x4]], управління у воді відбувалося за рахунок гвинтів, що оберталися, до цього управління на воді відбувалося за рахунок передніх коліс. На [[Trippel Aqua-Terra II]] не знайшлося виробника. Батько і відданий шанувальник амфібій, а також творець легендарного «крила чайки» помер у [[2001]] році.

== Список автомобілів Trippel ==
* 1934&nbsp;— [[Trippel SG2]]
* 1937&nbsp;— [[Trippel SG6]]
* 1938&nbsp;— [[Trippel SK8]]
* 1942&nbsp;— [[Trippel SG-P]]

== Список автомобілів Amphicar ==
* 1961&nbsp;— [[Amphicar 770]]

== Список автомобілів Amphi-Ranger ==
* 1985&nbsp;— [[Amphi-Ranger SR2800]]
* 1989&nbsp;— [[Amphi-Ranger SR2000]]

== Джерела ==
* Harald Linz, Halwart Schrader: ''Die Internationale Automobil-Enzyklopädie.'' United Soft Media Verlag, München 2008, ISBN 978-3-8032-9876-8.
* George Nick Georgano (Chefredakteur): ''The Beaulieu Encyclopedia of the Automobile.'' Volume 3 ''P-Z'' Fitzroy Dearborn Publishers, Chicago 2001, ISBN 1-57958-293-1.
* Hanns Peter Rosellen: ''Deutsche Kleinwagen'', Weltbild Verlag, Augsburg 1991, ISBN 3-89350-040-5.
* Christian Wüst: . In: . Nr. 23, 2007, S. 170.
* Hans-Otto Neubauer: ''Die Chronik des Automobils''. Seite 341
* Oldtimer MARKT, Heft 5/1998, VF Verlagsgesellschaft, Mainz
* Werner Oswald: ''Deutsche Autos 1945–1990&nbsp;— Audi, BMW, Mercedes, Porsche und andere'', Band 3, 1. Auflage, Motorbuch Verlag Stuttgart (2001), ISBN 3-613-02131-5, S. 500–501
* Jiří Fiala: ''Geländewagen-Enzyklopädie.'' Edition Dörfler im Nebel Verlag GmbH, Eggolsheim, ISBN 3-89555-192-9

{{Автомобілі за маркою}}
{{Німеччина в темах}}

[[Категорія:Автомобілі Німеччини]]
[[Категорія:Підприємства Гамбурга]]
[[Категорія:Автобудівні підприємства Німеччини]]
[[Категорія:Зниклі автобудівні підприємства]]