Перегляд вихідного коду сторінки XMM-Newton

{{Космічний телескоп
|зображення = [[Файл:XMM-Newton.jpg|thumb|250px]]
|опис = Макет у натуральну величину в Тулузі
|інші_назви = 
|nssdc_id = 
|організація = [[ЄКА]]
|фірми_виготовники =
|дата_запуску     = 10 грудня 1999
|місце_запуску = [[Куру (космодром)|Куру]]
|засіб_запуску = Аріан 5
|тривалість_місії  = 
 |дата_виведення_з_орбіти = 
|маса = 3&nbsp;800
|тип_орбіти      = високоеліптична
 |висота          = 7&nbsp;000—114&nbsp;000&nbsp;км
 |період          = 48 год
 |швидкість       = 
 |гравітаційне_прискорення = 
 |розташування    = 
|тип_телескопа = [[рентгенівське випромінювання|рентгенівський]]
 |довжина_хвилі = 0.2—15 К[[електронвольт|еВ]]
|діаметр = 
|поле_зору =  
|фокальна_відстань = 
 | інструмент_1_назва = дві метал-оксид силіконові камери MOS
 | інструмент_1_характеристики = для побудови зображень
 | інструмент_2_назва = PN камера
 | інструмент_2_характеристики = 
 | інструмент_3_назва = [[спектрометр]] RGS 
 | інструмент_3_характеристики = для побудови спектрів в діапазоні до двох КеВ 
 | інструмент_4_назва = оптичний монітор
 | інструмент_4_характеристики = 30 см, [[Телескоп Річі — Кретьєна|Річі — Кретьєн]]
 | інструмент_5_назва =
 | інструмент_5_характеристики =
 | інструмент_6_назва =
 | інструмент_6_характеристики =
|статистика = 
|вебсторінка = https://www.esa.int/Science_Exploration/Space_Science/XMM-Newton_overview
}}
'''XMM-Newton''' ({{lang-en|X-ray Multi-Mirror Mission-Newton (XMM)}})&nbsp;— космічний [[Рентгенівське випромінювання|рентгенівський]] [[телескоп]], втілений у життя [[ЄКА|Європейським космічним агентством]] за підтримки [[NASA]]<ref>[https://www.nasa.gov/xmm-newton About XMM (X-ray Multi-Mirror Mission-Newton)]</ref>.

Запущений в космічний простір в [[1999]] році. XMM-Newton&nbsp;— одна з найбільш успішних рентгенівських [[обсерваторія|обсерваторій]] в історії, на основі даних якої, накопичених за роки бездоганної роботи, написано тисячі наукових статей.

Приймає [[випромінювання]] в діапазоні 0,2—15 К[[електронвольт|еВ]].

У рамках Міжнародного проекту Віртуальної обсерваторії дані XMM більш ніж річної давнини можуть бути вільно отримані через [[Internet]].

У рамках «[[Міжнародний рік астрономії|Міжнародного року астрономії-2009]]» телескоп брав участь у проекті «100 годин астрономії», котрий тривав понад чотири дні і ночі, від 2 до [[5 квітня]] [[2009]] року, і був задіяний в режимі [[онлайн]] на [[веб]]-[[портал|порталі]] «Навколо світу за допомогою 80 телескопів».

В [[2022]] році телескоп XMM-Newton виконав унікальний знімок [[Квазар|квазара]] [[SMSS J114447.77-430859.3]], який спостерігається між сузір'ями [[Центавр (сузір'я)|Центавра]] та [[Гідра (сузір'я)|Гідри]] і є найяскравішим квазаром за останні 9 мільярдів років космічної історії.

== Концепція та історія місії ==
Пропозицію щодо створення «багатодзеркального» рентгенівського телескопа було висунуто в 1982 році, ще до запуску попередника XMM-Newton — [[EXOSAT]] (1983 рік<ref>{{Cite news|url=http://link.springer.com/10.1007/BF01246069|title=The Exosat mission|last=Taylor|first=B. G.|last2=Andresen|first2=R. D.|last3=Peacock|first3=A.|last4=Zobl|first4=R.|date=March 1981|pages=479–494|language=|work=Space Science Reviews|volume=30|doi=10.1007/BF01246069|issn=0038-6308|issue=|access-date=2024-05-12}}</ref>).<ref>{{Cite news|url=http://www.aanda.org/10.1051/0004-6361:20000036|title=XMM-Newton observatory: I. The spacecraft and operations|last=Jansen|first=F.|last2=Lumb|first2=D.|last3=Altieri|first3=B.|last4=Clavel|first4=J.|last5=Ehle|first5=M.|last6=Erd|first6=C.|last7=Gabriel|first7=C.|last8=Guainazzi|first8=M.|last9=Gondoin|first9=P.|date=January 2001|pages=|language=|work=Astronomy & Astrophysics|volume=365|doi=10.1051/0004-6361:20000036|issn=0004-6361|issue=|access-date=2024-05-12}}</ref> В результаті чого було розроблено XMM-Newton. Місія була офіційно запропонована Комітету з наукових програм ESA в 1984 році та отримала схвалення від Ради міністрів Агентства в січні 1985 року.<ref name=":4">{{Cite news|url=https://www.emerald.com/insight/content/doi/10.1108/aeat.2000.12772daf.010/full/html|title=Universe X-rayed and British science honoured|date=August 2000|language=|work=Aircraft Engineering and Aerospace Technology|volume=72|doi=10.1108/aeat.2000.12772daf.010|issn=0002-2667|issue=|access-date=2024-05-12}}</ref> Того ж року було створено кілька робочих груп, щоб визначити доцільність такої місії. Загальна конфігурація космічного корабля була розроблена до лютого 1987 року, і вона значною мірою спиралася на досвід, отриманий під час місії EXOSAT.<ref name=":1" /> У червні 1988 року Європейське космічне агентство схвалило місію.<ref>{{Cite book
|url=http://www.iasf-milano.inaf.it/Astro-Siesta/astro_nicola_2_XMM.pdf
|title=Twenty years with XMM (and even more...)
|last=La Palombara
|first=Nicola
|month=September
|year=2010
|publisher=Istituto Nazionale di Astrofisica
|language=
|format=PDF
|access-date=12 травня 2024
}}</ref> Розробка та будівництво почалося в березні 1996 та березні 1997 років відповідно, а інтеграція та випробування космічного корабля були завершені у вересні 1999 року.<ref name=":4" />

Запуск XMM відбувся 10 грудня 1999 року о 14:32 UTC з Гвіанського космічного центру.<ref>{{Cite web|url=https://nssdc.gsfc.nasa.gov/nmc/spacecraft/displayTrajectory.action?id=1999-066A|title=XMM-Newton: Trajectory Details|website=nssdc.gsfc.nasa.gov|publisher=National Space Science Data Center. NASA|language=|access-date=2024-05-12}}</ref> XMM був піднятий у космос на борту ракети Ariane 5 і розміщений на високоеліптичній 40-градусній орбіті, яка мала перигей 838 км і апогей 112 473 км.<ref>{{Cite book
|url=http://www.esa.int/esapub/br/br250/br250.pdf
|title=XMM-Newton
|last=Wilson
|first=Andrew
|series=ESA Achievements (3rd ed.)
|publisher=European Space Agency
|pages=206–209
|language=
|isbn=92-9092-493-4
}}</ref> Через сорок хвилин після виходу з верхнього блоку Аріани телеметрія підтвердила наземним станціям, що сонячні батареї космічного корабля успішно розгорнуто. Інженери чекали додаткові 22 години, перш ніж дати команду бортовим двигунам запуститися загалом п’ять разів, що з 10 по 16 грудня змінило орбіту на 7365 × 113 774 км з кутом нахилу 38,9 градусів. Це призвело до того, що космічний корабель здійснює один повний оберт навколо Землі приблизно кожні 48 годин.<ref>{{Cite web|url=https://sci.esa.int/web/xmm-newton/-/31349-orbit-navigation|title=ESA Science & Technology - Orbit/Navigation|date=September 2011|website=sci.esa.int|publisher=European Space Agency|access-date=2024-05-12}}</ref> Активація приладу почалася 4 січня 2000 року, а введення приладу в експлуатацію — 16 січня. Оптичний монітор (OM) вперше засвітився 5 січня, фотонні фотокамери (EPIC) MOS-CCD — 16 січня, EPIC pn-CCD — 22 січня, а спектрометри з відбивною решіткою (RGS) вперше побачили світло 2 лютого. 3 березня розпочався етап калібрування та перевірки продуктивності, і вже 1 червня розпочалися наукові спостереження.<ref>{{Cite web|url=https://heasarc.gsfc.nasa.gov/docs/xmm/xmmhp_whatsnew.html|title=XMM-Newton Guest Observer Facility What's New|website=heasarc.gsfc.nasa.gov|publisher=NASA|access-date=2024-05-12}}</ref> 

Під час прес-конференції 9 лютого 2000 року ESA представило перші зображення, зроблені XMM, і оголосило, що космічному кораблю було обрано нову назву. У той час програма формально була відома як High Throughput X-ray Spectroscopy Mission. За словами [[Роджер Боннет|Роджера Боннета]], колишнього наукового директора ESA, нова назва відображала б природу програми та засновника галузі [[Спектроскопія|спектроскопії]], оскільки [[Ісаак Ньютон]] винайшов спектроскопію, а XMM — це спектроскопічна місія.<ref>{{Cite web|url=https://sci.esa.int/web/xmm-newton/-/47370-fact-sheet|title=XMM-Newton: Fact Sheet. Mission Name|website=sci.esa.int|series=ESA Science & Technology|publisher=European Space Agency|access-date=2024-05-12}}</ref>

Телескоп розташований майже на третині шляху до [[Місяць (супутник)|Місяця]], тож астрономи можуть насолоджуватися довгим безперервним оглядом небесних об’єктів. У [[Перигей|перигеї]] (найбільше зближення) він проходить на висоті 20 000 км над Землею зі швидкістю 24 000 км/год. Ексцентрична робоча орбіта XMM-Newton була обрана таким чином, щоб його інструменти могли працювати за межами [[Радіаційний пояс Землі|радіаційних поясів]], що оточують Землю.<ref name=":3">{{Cite web|url=https://www.esa.int/Enabling_Support/Operations/XMM-Newton_operations#:~:text=Mission%20operations%20overview&text=Technically,%20the%20observatory%20currently%20has,of%20it%20successor%20mission,%20Athena.|title=XMM-Newton operations|website=www.esa.int|publisher=European Space Agency|language=|access-date=2024-05-12}}</ref>

XMM-Newton не має бортового сховища, тому всі важливі наукові дані потрібно завантажувати через наземну станцію, щойно вони зібрані. [[ESOC (astronomy)|ESOC]] контролює місію 24/7, 365 днів на рік через живу наземну станцію, оскільки космічний корабель має лише обмежений рівень автоматизації. Проте протягом багатьох років було розроблено багато засобів наземної автоматизації, щоб безпечно та ефективно працювати з апаратом та отримувати якнайкращі наукові результати. Контакт для безперервної взаємодії в режимі реального часу з космічним кораблем майже на всій орбіті забезпечується наземними станціями [[ESA]] в [[Куру (Гвіана)|Куру]] та [[SSC (Swedish Space Corporation)|SSC]] в [[Сантьяго-де-Чилі|Сантьяго-де-Чилі.]]<ref name=":3" />

===Цілі місії===

Цілі місії були представлені на семінарі в Данії в червні 1985 року.<ref>{{Cite news|url=http://opticalengineering.spiedigitallibrary.org/article.aspx?doi=10.1117/1.OE.51.1.011009|title=X-ray Multi-mirror Mission (XMM-Newton) observatory|last=Lumb|first=David H.|date=2012-02-03|pages=|language=|work=Optical Engineering|volume=51|doi=10.1117/1.OE.51.1.011009|issn=0091-3286|issue=|access-date=2024-05-12}}</ref>

Обсяг спостережень XMM-Newton включає виявлення [[Рентгенівське випромінювання|рентгенівського випромінювання]] від астрономічних об’єктів, детальне дослідження областей [[зореутворення]], дослідження формування та еволюції [[Скупчення галактик|скупчень галактик]], середовища [[Надмасивні чорні діри|надмасивних чорних дір]] і картографування таємничої [[Темна матерія|темної матерії]].<ref name=":0">{{Cite book
|title=10 years of discovery: Commemorating XMM-Newton's first decade
|last=Schartel, Norbert; Santos-Lleo, María; Parmar, Arvind; Clavel, Jean
|year=February 2010
|series=ESA Bulletin (141)
|issn=0376-4265
}}</ref>

XMM-Newton також спостерігає рентгенівське випромінювання [[Марс (планета)|Марса]], [[Юпітер (планета)|Юпітера]], [[Сатурн (планета)|Сатурна]], кількох [[Комета|комет]] і [[Екзосфера|екзосфери]] [[Земля|Землі]].<ref name=":0" /> 

===Тривалість місії=== 

Місія була запланована на 10 років, проте завдяки доброму стану космічного корабля та значній кількості отриманих даних, XMM-Newton отримав декілька розширень тривалості місії від Комітету з наукових програм ESA. Перше розширення відбулося в листопаді 2003 року, і продовжило роботу апарату до березня 2008 року.<ref>{{Cite web|url=http://xmm.esac.esa.int/external/xmm_news/news_list/xmm_news-2003-12-01.shtml|title=XMM-Newton-NEWS|month=December|year=2003|website=|publisher=European Space Agency|access-date=2024-05-12|archive-date=2016-02-06|archive-url=https://web.archive.org/web/20160206201351/http://xmm.esac.esa.int/external/xmm_news/news_list/xmm_news-2003-12-01.shtml|url-status=dead}}</ref> Друге розширення було затверджено в грудні 2005 року, продовживши роботу телескопа до березня 2010 року.<ref>{{Cite web|url=https://sci.esa.int/web/xmm-newton/-/38397-mission-extension-approved|title=ESA Science & Technology - XMM-Newton Mission Extension Approved|month=December|year=2005|website=sci.esa.int|publisher=European Space Agency|access-date=2024-05-12}}</ref> Третє продовження було прийнято в листопаді 2007 року, і передбачало роботу до 2012 року. Також було зазначено, що супутник мав достатньо бортових витратних матеріалів (палива, електроенергії та гарний механічного стан), щоб теоретично продовжити роботу після 2017 року.<ref>{{Cite web|url=https://sci.esa.int/web/xmm-newton/-/41772-xmm-newton-mission-extension-approved|title=ESA Science & Technology - XMM-Newton Mission Extension Approved|month=November|year=2007|website=sci.esa.int|publisher=European Space Agency|access-date=2024-05-12}}</ref> Четверте розширення в листопаді 2010 року схвалило роботу до 2014 року.<ref>{{Cite web|url=https://www.esa.int/Science_Exploration/Space_Science/Europe_maintains_its_presence_on_the_final_frontier|title=Europe maintains its presence on the final frontier|month=November|year=2010|website=www.esa.int|publisher=European Space Agency|language=|access-date=2024-05-12}}</ref> П’яте розширення було схвалено в листопаді 2014 року та підтверджено в листопаді 2016 року, продовжуючи роботу до 2018 року.<ref>{{Cite web|url=https://sci.esa.int/web/director-desk/-/58589-two-year-extensions-confirmed-for-esa-s-science-missions|title=ESA Science & Technology - Two-year extensions confirmed for ESA's science missions|date=November 2016|website=sci.esa.int|publisher=European Space Agency|access-date=2024-05-12}}</ref> Шосте розширення було схвалено в грудні 2017 року, продовжуючи роботу апарату до кінця 2020 року.<ref>{{Cite web|url=https://sci.esa.int/web/director-desk/-/59839-green-light-for-continued-operations-of-esa-science-missions|title=ESA Science & Technology - Green light for continued operations of ESA science missions|date=December 2017|website=sci.esa.int|publisher=European Space Agency|access-date=2024-05-12}}</ref> Сьоме розширення було схвалено в листопаді 2018 року, і продовжило роботу до кінця 2022 року.<ref>{{Cite web|url=https://sci.esa.int/web/director-desk/-/60943-extended-life-for-esas-science-missions|title=ESA Science & Technology - Extended life for ESA's science missions|date=November 2018|website=sci.esa.int|publisher=European Space Agency|access-date=2024-05-12}}</ref> Восьме розширення було схвалено в березні 2023 року, продовжуючи діяльність до кінця 2026 року з орієнтовним продовженням до 2029 року.<ref>{{Cite web|url=https://sci.esa.int/web/director-desk/-/extended-life-for-esa-s-science-missions|title=ESA Science & Technology - Extended life for ESA's science missions|date=March 2023|website=sci.esa.int|publisher=European Space Agency|access-date=2024-05-12}}</ref>

Апарат був розроблений для збору даних на період принаймні десяти років, але вже працює набагато довше.<ref name=":1">{{Cite web|url=https://www.esa.int/Science_Exploration/Space_Science/XMM-Newton_overview|title=XMM-Newton overview|website=www.esa.int|publisher=European Space Agency|language=|access-date=2024-05-11}}</ref> Оскільки супутник та його інструменти працюють чудово без серйозних погіршень, науковці сподіваються працювати з ним ще й наступне десятиліття, єдиним обмеженням є запас [[Гідразин|гідразинового палива]]. Зараз місія перебуває у «розширеній фазі роботи». Технічно [[обсерваторія]] наразі має достатньо ресурсів для роботи до 2031 року, забезпечуючи європейську рентгенівську спільноту високоякісними найсучаснішими даними до запуску наступної місії [[Athena (telescope)|Athena]] (запланований на 2035 рік<ref>{{Cite web|url=https://sci.esa.int/web/athena/-/59896-mission-summary|title=ESA Science & Technology - Mission Summary|website=sci.esa.int|publisher=European Space Agency|access-date=2024-05-12}}</ref>). Можливо XMM-Newton навіть буде летіти паралельно з Athena протягом деякого часу, щоб створити плавну передачу [[калібрування]].<ref name=":3" />

== Космічний апарат ==
XMM-Newton — це найбільший супутник для наукових досліджень, коли-небудь побудований в [[Європа|Європі]].<ref name=":1" /> XMM-Newton — це космічний телескоп довжиною 10,8 м і шириною 16,16 м (враховуючи розгорнуті [[сонячні батареї]]). На момент запуску він важив 3764 кг. Форма телескопа базується на [[Фокусна відстань|фокусній відстані]] 7,5 м і необхідності відповідати параметрам носія [[Аріан 5]].<ref name=":2" />

Космічний корабель має приблизно [[Циліндр|циліндричну форму]] і складається з чотирьох основних компонентів. На передній частині космічного корабля розташована платформа [[Mirror Support Platform]], яка підтримує вузли рентгенівського телескопа та системи решіток, оптичний монітор і два пристрої відстеження зірок. Навколо цього компонента знаходиться службовий модуль, який містить різні системи підтримки космічного корабля: комп’ютерні та електричні [[Шина даних|шини передачі даних]], витратні матеріали (наприклад, [[паливо]] та охолоджувач), сонячні батареї, телескоп [[Sun Shield]] і дві антени [[S-діапазон|S-діапазону]]. За цими пристроями знаходиться телескопічна труба, порожниста конструкція з [[Вуглецеве волокно|вуглецевого волокна]] довжиною 6,8 м, яка забезпечує точну відстань між дзеркалами та обладнанням для спостереження. У цій частині також розміщено обладнання для [[Дегазація (значення)|дегазації]] на зовнішній стороні, яке допомагає видалити будь-які забруднення з внутрішньої частини супутника. У кормовій частині космічного корабля знаходиться вузол [[Фокальна площина|фокальної площини]], який підтримує платформу фокальної площини (що містить камери та [[Спектрометр|спектрометри]]), а також вузли обробки даних, розподілу електроенергії та блоки [[Радіатор|радіаторів]].<ref>{{Cite news|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/1999ESABu.100...15B|title=An overview of the XMM observatory system.|last=Barré|first=H.|last2=Nye|first2=H.|last3=Janin|first3=G.|date=December 1999|publisher=European Space Agency|pages=15–20|work=ESA Bulletin|volume=|issn=0376-4265|access-date=2024-05-12}}</ref> 

Серцем місії є [[:Категорія:Рентгенівські телескопи|рентгенівський телескоп]]. Окрім того,  XMM-Newton має звичайний чутливий телескоп (ОМ) для спостереження того ж розрізу неба в [[Ультрафіолетове випромінювання|ультрафіолеті]] та [[Видиме світло|видимому світлі]] щоб астрономи точно знали що спостерігає супутник.<ref name=":2">{{Cite book
|url=https://www.worldcat.org/title/ocm63146803
|title=XMM-Newton
|last=Wilson
|first=A.
|date=June 2005
|series=ESA achievements: more than thirty years of pioneering space activity
|publisher=ESA Publications
|edition=
|location=
|pages=206–209
|isbn=92-9092-493-4
|oclc=
}}</ref>

У високотехнологічній конструкції XMM-Newton використовується понад 170 тонких, як пластина, циліндричних дзеркал, розташованих у трьох телескопах. На момент запуску телескопа його дзеркала були найчутливішими з будь-коли розроблених у світі, а завдяки чутливим детекторам він міг бачити набагато більше, ніж будь-який попередній [[Рентгенівський телескоп|рентгенівський супутник]].<ref name=":1" />

На борту містить такі прилади: дві метал-оксид силіконові камери MOS для побудови зображень, PN камеру, спектрометр RGS для побудови спектрів в діапазоні до двох КеВ і оптичний монітор.<ref name=":0" /> 

Конструкція космічного корабля, призначена в першу чергу для того, щоб гарантувати його цілісність та необхідну термопружну стабільність на орбіті за будь-яких навантажень. У випадку з XMM-Newton це призвело до вибору композитів з вуглецевого волокна з надвисоким модулем (низьке теплове розширення) для основних структурних елементів. Перевагою цього матеріалу є його дуже високий модуль пружності, який обмежує структурну масу для такої конструкції, яка також розрахована на жорсткість.<ref>{{Cite web|url=https://www.cosmos.esa.int/web/xmm-newton/technical-details-spacecraft|title=Technical Details - Spacecraft - XMM-Newton - Cosmos|website=www.cosmos.esa.int|publisher=European Space Agency|access-date=2024-05-12}}</ref>

== Інструменти ==

=== Європейські фотонні фотокамери ===
Три ''європейські фотонні фотокамери'' (''European Photon Imaging Cameras,'' EPIC) є основними інструментами на борту XMM-Newton. Система складається з трьох камер, серцем яких є [[Прилад із зарядовим зв'язком|прилади із зарядовим зв’язком]] ПЗЗ (''Charge-coupled device, CCD''), які реєструють і записують енергію вхідних рентгенівських фотонів. У двох камерах використовуються ПЗЗ-матриці з оксиду металу [[Транзистор метал-діелектрик-напівпровідник|MOS]], а в третій використовується ПЗЗ нового типу [[P-n-перехід|pn]]. Камери EPIC пропонують можливість виконувати надзвичайно чутливі спостереження зображення із загальним полем зору 30 [[Кутова мінута і секунда|кутових хвилин]] і діапазоном енергетичної чутливості від 0,15 до 15 к[[Електронвольт|еВ]] (від 82,7 до 0,83 [[ангстрем]]). Кожна камера містить шестипозиційний [[Світлофільтр|оптичний фільтр]] з трьома типами прозорих для рентгенівського випромінювання фільтрів, у повністю відкритому та повністю закритому положенні; кожна також містить радіоактивне джерело, яке використовується для внутрішнього калібрування. Камерами можна незалежно керувати в різних режимах, залежно від необхідної чутливості зображення та швидкості, а також від інтенсивності цілі<ref name=":32">{{Cite web|url=https://sci.esa.int/web/xmm-newton/-/31281-instruments?fbodylongid=774|title=ESA Science & Technology - Instruments. European Photon Imaging Camera (EPIC).|website=sci.esa.int|access-date=2024-05-11}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://xmm.esac.esa.int/external/xmm_user_support/documentation/uhb/epicmode.html|title=XMM-Newton Users Handbook. 3.3.2 Science modes of the EPIC cameras|date=2015-12-15|website=web.archive.org|publisher=European Space Agency - XMM-Newton Science Operations Centre|language=en|access-date=2024-05-11|archive-date=2015-12-15|archive-url=https://web.archive.org/web/20151215120029/http://xmm.esac.esa.int/external/xmm_user_support/documentation/uhb/epicmode.html|url-status=dead}}</ref><ref name=":42">{{Cite news|url=https://www.aanda.org/articles/aa/abs/2001/01/aaxmm47/aaxmm47.html|title=The European Photon Imaging Camera on XMM-Newton: The MOS cameras|last=Turner|first=M. J. L.|last2=Abbey|first2=A.|last3=Arnaud|first3=M.|last4=Balasini|first4=M.|last5=Barbera|first5=M.|last6=Belsole|first6=E.|last7=Bennie|first7=P. J.|last8=Bernard|first8=J. P.|last9=Bignami|first9=G. F.|date=2001-01-01|pages=L27–L35|language=en|work=Astronomy & Astrophysics|volume=365|doi=10.1051/0004-6361:20000087|issn=0004-6361|issue=1|access-date=2024-05-11}}</ref>.

Дві камери MOS-CCD використовуються для виявлення рентгенівського випромінювання низької енергії. Кожна камера складається з семи [[Мікросхема|кремнієвих чіпів]] (один у центрі та шість навколо нього), причому кожен чіп містить матрицю 600 × 600 [[Піксель|пікселів]], що забезпечує загальну роздільну здатність камери приблизно 2,5 мегапікселя. Як зазначалося вище, кожна камера має великий сусідній [[радіатор]], який охолоджує прилад до робочої температури -120 °C (-184 °F). Вони були розроблені та побудовані Центром космічних досліджень [[Лестерський університет|Лестерського університету]] та [[Teledyne e2v|EEV Ltd]]<ref name=":52">{{Cite web|url=http://xmm.esac.esa.int/external/xmm_news/items/cooling02/index.shtml|title=First results from XMM-Newton RGS and EPIC MOS instruments cooling|date=2016-02-06|website=web.archive.org|access-date=2024-05-11|archive-date=2016-02-06|archive-url=https://web.archive.org/web/20160206195039/http://xmm.esac.esa.int/external/xmm_news/items/cooling02/index.shtml|url-status=dead}}</ref><ref name=":32" /><ref name=":42" />.

Камера pn-CCD використовується для виявлення високоенергетичних рентгенівських променів і складається з одного кремнієвого чіпа з дванадцятьма окремими вбудованими CCD. Кожен CCD має розмір 64 × 198 пікселів із загальною місткістю 152 000 пікселів. На момент створення камера pn-CCD на ''XMM-Newton'' була найбільшим подібним пристроєм, який коли-небудь створювався, з чутливою площею 36 см<sup>2</sup> (5,6 кв. дюймів). Радіатор охолоджує камеру до -90 °C (-130 °F). Цю систему створили [[Тюбінгенський університет|Астрономічний інститут Тюбінгена]], [[Інститут позаземної фізики Товариства Макса Планка|Інститут позаземної фізики Макса Планка]] та PNSensor у Німеччині<ref name=":32" /><ref>{{Cite web|url=https://www.pnsensor.de/Welcome/Detectors/pn-CCD/index.php|title=Detector Concept of pn-CCDs|website=www.pnsensor.de|language=en|access-date=2024-05-11}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://www.aanda.org/articles/aa/abs/2001/01/aaxmm35/aaxmm35.html|title=The European Photon Imaging Camera on XMM-Newton: The pn-CCD camera|last=Strüder|first=L.|last2=Briel|first2=U.|last3=Dennerl|first3=K.|last4=Hartmann|first4=R.|last5=Kendziorra|first5=E.|last6=Meidinger|first6=N.|last7=Pfeffermann|first7=E.|last8=Reppin|first8=C.|last9=Aschenbach|first9=B.|date=2001-01-01|pages=L18–L26|language=en|work=Astronomy & Astrophysics|volume=365|doi=10.1051/0004-6361:20000066|issn=0004-6361|issue=1|access-date=2024-05-11}}</ref>.

Система EPIC записує три типи даних про кожне рентгенівське випромінювання, яке виявляють камери CCD:

* Час надходження рентгенівського випромінювання дозволяє вченим розробити [[Крива блиску|криві блиску]], які проектують кількість рентгенівських променів, які надходять з часом, і показують зміни в яскравості мішені.
* Місце, де рентгенівський промінь потрапляє на сенсор камери, дає змогу створити зображення, яке дозволяє астрономам точно побачити, звідки в космосі походять рентгенівські промені.
* Також можна виявити кількість енергії, яку переносить рентгенівське випромінювання, що допомагає вченим зрозуміти фізичні процеси, що відбуваються в цілі. Астрономи можуть безпосередньо виміряти такі величини, як температуру, кількість рентгенівських променів, поглинених проміжним газом, які хімічні атоми присутні, і багато іншого – усе це дивлячись на енергію вхідного рентгенівського випромінювання<ref>{{Cite web|url=http://www.src.le.ac.uk/projects/xmm/instrument/|title=XMM-Newton EPIC: Instrument. The EPIC-MOS instruments on-board XMM-Newton.|date=2007-07-01|website=web.archive.org|language=en|access-date=2024-05-11|archive-date=2007-07-01|archive-url=https://web.archive.org/web/20070701101611/http://www.src.le.ac.uk/projects/xmm/instrument/|url-status=bot: unknown}}</ref>.

=== Спектрометри з відбивною решіткою ===
''Спектрометри'' з ''відбивними решітками'' (''Reflection Grating Spectrometers,'' RGS) складаються з двох камер у [[Фокальна площина|фокальній площині]] та пов’язаних із ними матриць відбивних решіток. Ця система використовується для створення [[Рентгенівська спектроскопія|рентгенівських спектральних даних]] і може визначати елементи, присутні в мішені, а також температуру, кількість та інші характеристики цих елементів. Система RGS працює в діапазоні від 2,5 до 0,35 кеВ (від 5 до 35 ангстрем), що дозволяє виявляти вуглець, азот, кисень, неон, магній, кремній і залізо<ref name=":63">{{Cite news|url=https://www.aanda.org/articles/aa/abs/2001/01/aaxmm19/aaxmm19.html|title=The Reflection Grating Spectrometer on board XMM-Newton|last=Herder|first=J. W. den|last2=Brinkman|first2=A. C.|last3=Kahn|first3=S. M.|last4=Branduardi-Raymont|first4=G.|last5=Thomsen|first5=K.|last6=Aarts|first6=H.|last7=Audard|first7=M.|last8=Bixler|first8=J. V.|last9=Boggende|first9=A. J. den|date=2001-01-01|pages=L7–L17|language=en|work=Astronomy & Astrophysics|volume=365|doi=10.1051/0004-6361:20000058|issn=0004-6361|issue=1|access-date=2024-05-11}}</ref>.

Кожна камера фокальної площини складається з дев’яти пристроїв MOS-CCD, встановлених у ряд і слідуючи кривій, яка називається [[Рентгенофлуоресцентний аналіз|колом Роуленда]]. Кожна ПЗЗ-матриця містить 384 × 1024 пікселів із загальною роздільною здатністю понад 3,5 мегапікселя. Загальна ширина та довжина ПЗЗ-матриці були продиктовані розміром спектру RGS та діапазону довжин хвиль відповідно. Кожна матриця ПЗЗ оточена відносно масивною стінкою, що забезпечує теплопровідність і захист від [[Іонізуюче випромінювання|радіації]]. Двоступеневі радіатори охолоджують камери до робочої температури -110 °C (-166 °F). Системи камер були створені спільними зусиллями [[Нідерландський інститут космічних досліджень|SRON]], [[Інститут Пауля Шеррера|Інституту Пауля Шеррера]] та [[Лабораторія космічної науки Малларда|Лабораторії космічної науки ім.Малларда]], а EEV Ltd і Contraves Space надали обладнання<ref name=":63" /><ref name=":54">{{Cite web|url=http://xmm.esac.esa.int/external/xmm_news/items/cooling02/index.shtml|title=First results from XMM-Newton RGS and EPIC MOS instruments cooling|date=2016-02-06|website=web.archive.org|access-date=2024-05-11|archive-date=2016-02-06|archive-url=https://web.archive.org/web/20160206195039/http://xmm.esac.esa.int/external/xmm_news/items/cooling02/index.shtml|url-status=dead}}</ref><ref name=":73">{{Cite web|url=http://xmm.esac.esa.int/external/xmm_user_support/documentation/technical/RGS/index.shtml|title=The Reflection Grating Spectrometer (RGS) onboard XMM-Newton|date=2015-12-29|website=web.archive.org|access-date=2024-05-11|archive-date=2015-12-29|archive-url=https://web.archive.org/web/20151229025038/http://xmm.esac.esa.int/external/xmm_user_support/documentation/technical/RGS/index.shtml|url-status=dead}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://sci.esa.int/web/xmm-newton/-/31281-instruments?fbodylongid=797|title=ESA Science & Technology - Instruments. Reflection Grating Spectrometer (RGS).|website=sci.esa.int|access-date=2024-05-11}}</ref>.

Матриці відбивних решіток (''Reflection Grating Arrays, RGA'') прикріплені до двох основних телескопів. Вони дозволяють приблизно 50% вхідного рентгенівського випромінювання безперешкодно проходити до системи EPIC, а інші 50% перенаправляти на камери фокальної площини. Кожна RGA була розроблена таким чином, щоб містити 182 ідентичні гратки (насправді одна з двох RGA містить 181 решітку через проблему, виявлену під час встановлення). Оскільки дзеркала телескопа сфокусували рентгенівські промені, так щоб вони зійшлися у фокальній точці, кожна решітка має однаковий кут падіння, і, як і у випадку з камерами фокальної площини, кожна матриця решіток відповідає колу Роуленда. Ця конфігурація мінімізує [[Аберації оптичних систем|фокусні аберації]]. Кожна решітка розміром 10 × 20 см (4 × 8 дюймів) складається з підкладки з [[Карбід кремнію|карбіду кремнію]] товщиною 1 мм (0,039 дюйма), покритої золотою плівкою щільністю 2000 [[ангстрем]] (7,9 × 10<sup>-6</sup>  дюймів), і підтримується п'ятьма [[Берилій|берилієвими]] ребрами жорсткості. Решітки містять велику кількість борозен, які власне і здійснюють відхилення рентгенівського випромінювання; кожна решітка містить в середньому 646 борозен на міліметр. RGA були побудовані [[Колумбійський університет|Колумбійським університетом]]<ref name=":73" />.

=== Оптичний монітор ===
''Оптичний'' ''монітор'' (OM) — це 30 см (12 дюймів) оптичний/ультрафіолетовий [[Телескоп Річі — Кретьєна|телескоп Річі-Кретьєна]], розроблений для забезпечення одночасних спостережень разом із рентгенівськими інструментами космічного корабля. OM має чутливість від 170 до 650 нанометрів площею 17 кутових хвилин, вирівняному з центром поля зору рентгенівського телескопа. Він має [[Фокусна відстань|фокусну відстань]] 3,8 м (12 футів) і [[F-число|фокусне співвідношення]] ƒ/12,7<ref name=":83">{{Cite web|url=https://sci.esa.int/web/xmm-newton/-/31281-instruments?fbodylongid=798|title=ESA Science & Technology - Instruments. Optical Monitor.|website=sci.esa.int|language=en|access-date=2024-05-11}}</ref><ref name=":93">{{Cite news|url=https://www.aanda.org/articles/aa/abs/2001/01/aaxmm33/aaxmm33.html|title=The XMM-Newton optical/UV monitor telescope|last=Mason|first=K. O.|last2=Breeveld|first2=A.|last3=Much|first3=R.|last4=Carter|first4=M.|last5=Cordova|first5=F. A.|last6=Cropper|first6=M. S.|last7=Fordham|first7=J.|last8=Huckle|first8=H.|last9=Ho|first9=C.|date=2001-01-01|pages=L36–L44|language=en|work=Astronomy & Astrophysics|volume=365|doi=10.1051/0004-6361:20000044|issn=0004-6361|issue=1|access-date=2024-05-11}}</ref>.

Прилад складається з телескопічного модуля, що містить оптику, детектори, електроніку обробки детектора та джерело живлення; і окремого цифрового електронного модуля, що містить блок керування приладом і блоки обробки даних. Вхідне світло спрямовується на одну з двох повністю резервованих систем сповіщувачів. Світло проходить через [[світлофільтр]] з 11 положеннями (один непрозорий для блокування світла, шість широкосмугових фільтрів (U, B, V, UVW1, UVM2 і UVW2), один фільтр білого світла, одна лупа та дві [[Гризма|гризми]] (УФ і оптичну)), потім через підсилювач, який посилює світло в мільйон разів, а потім на датчик [[Прилад із зарядовим зв'язком|CCD]]. CCD має розмір 384 × 288 пікселів, з яких 256 × 256 пікселів використовуються для спостереження; кожен піксель додатково розділяється на 8 × 8 пікселів, у результаті чого кінцевий продукт має розмір 2048 × 2048. Оптичний монітор був створений Лабораторією космічної науки ім.Малларда за участі організацій із Сполучених Штатів і Бельгії<ref name=":83" /><ref name=":93" />.

== Телескопи ==
[[Файл:Xray_telescope_lens.svg|альт=Фокусування рентгенівського випромінювання з косим відображенням в оптичній системі Wolter Type-1.|міні|Фокусування рентгенівського випромінювання з косим відображенням в оптичній системі Wolter Type-1.]]
Системи EPIC і RGS живлять три телескопи, які розроблені спеціально для направлення рентгенівського випромінювання на основні інструменти космічного корабля. Компоненти телескопів включають (від передньої до задньої частини) дверцята вузла дзеркала, вхідні та рентгенівські перегородки, дзеркальний модуль, дефлектор електронів, матрицю відбивних решіток (лише в двох із трьох телескопів) і вихідну перегородку, яка забезпечує відповідне теплове середовище<ref name=":103">{{Cite news|url=https://doi.org/10.1108/aeat.2000.12772daf.010|title=Universe X-rayed and British science honoured|date=2000-01-01|work=Aircraft Engineering and Aerospace Technology|volume=72|doi=10.1108/aeat.2000.12772daf.010|issn=0002-2667|issue=4|access-date=2024-05-09}}</ref><ref name=":113">{{Cite web|url=https://sci.esa.int/web/xmm-newton/-/31318-x-ray-mirrors?section=configuration|title=ESA Science & Technology - X-ray Mirrors: Configuration|website=sci.esa.int|access-date=2024-05-12}}</ref>.

Кожен телескоп складається з 58 циліндричних, вкладених один в одного [[Телескоп Вольтера|дзеркал Wolter Type-1]], розроблених Media Lario з Італії, кожне довжиною 600 мм (24 дюйми) і діаметром від 306 до 700 мм (12,0 до 27,6 дюймів), створюючи загальну площу збору в 4425 см<sup>2</sup> (686 кв. дюймів) при 1,5 к[[Електронвольт|еВ]] і 1740 см<sup>2</sup> (270 кв. дюймів) при 8 кеВ. Фокусна відстань телескопа становить 7,5 м, а роздільна здатність становить 5 кутових секунд (повна ширина наполовину максимум), 14 кутових секунд (половина ширини енергії) на всіх довжинах хвиль. Дзеркала мають товщину від 0,47 мм (0,02 дюйма) для самого внутрішнього дзеркала до 1,07 мм (0,04 дюйма) для крайнього зовнішнього дзеркала, а відстань між кожним дзеркалом коливається від 1,5 до 4 мм (0,06 до 0,16 дюйма) від внутрішнього до зовнішнього. Кожне дзеркало було виготовлено шляхом осадження 250 нм шару золота, що відбиває поверхню, на високополіровану алюмінієву оправку з подальшим [[Гальванопластика|електроформуванням]] монолітного [[Нікель|нікелевого]] опорного шару на золоті. Готові дзеркала були вклеєні в канавки павука з [[Інконель|інконелю]], який утримує їх у межах п’ятимікронного допуску, необхідного для досягнення адекватної роздільної здатності рентгенівського випромінювання. Оправки були виготовлені компанією [[Carl Zeiss|Carl Zeiss AG]], а електроформування та остаточне складання виконала Media Lario за участі [[Kayser-Threde]]<ref name=":103" /><ref>{{Cite news|url=https://esamultimedia.esa.int/multimedia/publications/ESA-Bulletin-089/offline/download.pdf|title=Producing the X-Ray Mirrors for ESA's XMM Spacecraft|last=D. de Chambure, R. Lain6, K. van Katwijk, J. van Casteren & P. Glaude|date=лютий 1997|language=en|work=ESA bulletin 89|access-date=9 травня 2024}}</ref><ref name=":113" /><ref name=":23">{{Cite book
|url=http://www.esa.int/esapub/br/br250/br250.pdf
|title=ESA achievements: more than thirty years of pioneering space activity
|last=Wilson
|first=A.
|date=червень 2005
|series=ESA BR
|publisher=ESA Publications
|edition=3rd ed
|location=Noordwijk, Netherlands
|pages=206-209
|language=en
|isbn=978-92-9092-493-7
|oclc=ocm63146803
}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://sci.esa.int/web/xmm-newton/-/31318-x-ray-mirrors?section=configuration|title=ESA Science & Technology - X-ray Mirrors: Optical Design|website=sci.esa.int|access-date=2024-05-12}}</ref>.

== Підсистеми ==
=== Система контролю орбіти ===
Контроль орієнтації космічного корабля за трьома осями забезпечується ''системою контролю орбіти'' (AOCS - the ''Attitude & Orbit Control System''), що складається з чотирьох [[Реакційне колесо|реакційних коліс]], чотирьох [[Інерційний вимірювальний пристрій|інерційних вимірювальних блоків]], двох [[Зоряний трекер|зоряних трекерів]], трьох [[Точний датчик Сонця|точних датчиків Сонця]] (''FSS - Fine Sun Sensor'') та трьох датчиків спостереження за Сонцем<ref name=":23" />. AOCS надала компанія [[Matra Marconi Space]] зі Сполученого Королівства<ref>{{Cite web|url=https://sci.esa.int/web/xmm-newton/-/31314-engineering?fbodylongid=802|title=ESA Science & Technology - Engineering. Attitude and Orbit Control System (AOCS).|date=|website=sci.esa.int|language=en|access-date=2024-05-09}}</ref>.

Орієнтація, траєкторія та керування орбітою космічного корабля забезпечується вісьмома 20[[Ньютон|N]] (4,5 [[Фунт на квадратний дюйм|фунт-сили]]) [[Гідразин|гідразиновими]] двигунами<ref>{{Cite web|url=https://www.space-propulsion.com/spacecraft-propulsion/hydrazine-thrusters/20n-hydrazine-thruster.html|title=20 N Monopropellant Hydrazine Thruster|website=www.space-propulsion.com|access-date=2024-05-09}}</ref> у двох резервних наборах<ref name=":23" />. Для кожного підвищення [[Перигей|перигею]] один набір активується, інший залишається як резервний. Усі чотири двигуни працюють одночасно, забезпечуючи не тільки збільшення швидкості, але й підтримку орієнтації XMM-Newton<ref>{{Cite web|url=https://spaceflightnow.com/ariane/v119/991215xmmorbit.html|title=Spaceflight Now {{!}} Ariane Launch Report {{!}} Europe's XMM telescope boosted to operational orbit|website=spaceflightnow.com|access-date=2024-05-09}}</ref>. Гідразинові двигуни були побудовані [[Deutsche Aerospace AG|DASA-RI]] з Німеччини<ref name=":03">{{Cite web|url=https://sci.esa.int/web/xmm-newton/-/13180-jets-in-space-xmm-unique-pictures|title=ESA Science & Technology - Jets in space : XMM unique pictures|date=16 грудня 1999|website=sci.esa.int|language=en|access-date=2024-05-09}}</ref>.

AOCS було оновлено в 2013 році за допомогою виправлення програмного забезпечення («4WD»), щоб контролювати положення за допомогою 3 основних реакційних коліс плюс 4-е запасне колесо, яке не використовувалося з моменту запуску, з метою економії палива для продовження терміну служби космічного корабля<ref>{{Cite news|url=https://www.theregister.com/2020/05/01/xmm-newton/|title=The register. The ultimate 4-wheel-drive: How ESA's keeping XMM-Newton alive after 20 years and beyond.|last=Richard Speed|date=1 травня 2020|language=en|access-date=9 травня 2024}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://arc.aiaa.org/doi/10.2514/6.2012-1275587|title=XMM-Newton's operational challenge of changing the attitude control to 4 active reaction wheels, after 12 years of routine operations|last=Pantaleoni|first=Mauro|date=2012-06-11|publisher=American Institute of Aeronautics and Astronautics|language=en|doi=10.2514/6.2012-1275587|access-date=2024-05-09}}</ref>. У 2019 році прогнозувалося, що палива вистачить до 2030 року<ref>{{Cite news|url=https://www.cosmos.esa.int/documents/332006/3791206/02_10_Kirsch.pdf|title=XMM-Newton - MOC - preparing for the 3rd decade of operations.|last=Kirsch|date=грудень 2019|language=en|access-date=9 травня 2024}}</ref>.

=== Системи живлення ===
Первинне живлення для XMM-Newton забезпечується двома фіксованими сонячними батареями. Масиви складаються з шести панелей розміром 1,81 × 1,94 м (5,9 × 6,4 футів) загальною площею 21 м<sup>2</sup> (230 кв. футів) і масою 80 кг (180 фунтів). На момент запуску вони забезпечували 2200 Вт потужності, а після десяти років експлуатації очікувалося 1600 Вт. Розгортання кожного масиву займало чотири хвилини. Сонячні батареї були надані [[Fokker|Fokker Space]] з Нідерландів<ref name=":23" /><ref name=":13">{{Cite web|url=https://sci.esa.int/web/xmm-newton/-/13035-xmm-spreads-its-wings-for-the-last-time-on-earth|title=ESA Science & Technology - XMM spreads its wings for the last time on Earth|date=18 серпня 1999|website=sci.esa.int|language=en|access-date=2024-05-09}}</ref>.

Для покриття періодів затемнень, коли XMM-Newton проходить в тіні Землі, живлення забезпечується двома [[Нікель-кадмієвий акумулятор|нікель-кадмієвими батареями]] ємністю 24 [[Ампер-година|А·год]] і вагою 41 кг (90 фунтів) кожна. Батареї були надані [[SAFT]] з Франції<ref name=":23" /><ref name=":13" />.

=== Система радіаційного моніторингу ===
Камери супроводжуються ''системою радіаційного моніторингу EPIC'' (''EPIC radiation monitor system, ERMS''), яка вимірює радіаційне середовище навколо космічного корабля; зокрема, навколишній потік протонів і електронів. Це забезпечує попередження негативних наслідків опромінювання, дозволяючи автоматично відключати чутливі CCD-матриці камер та відповідну електроніку. ERMS був створений Centre d'Etude Spatiale des Rayonnements у Франції<ref name=":103" /><ref>{{Cite web|url=https://sci.esa.int/web/xmm-newton/-/31281-instruments?fbodylongid=774|title=XMM-Newton: Instruments: European Photon Imaging Camera (EPIC).|website=sci.esa.int|language=en|access-date=2024-05-09}}</ref><ref>{{Cite news|url=http://www.aanda.org/10.1051/0004-6361:20000087|title=The European Photon Imaging Camera on XMM-Newton: The MOS cameras|last=Turner|first=M. J. L.|last2=Abbey|first2=A.|last3=Arnaud|first3=M.|last4=Balasini|first4=M.|last5=Barbera|first5=M.|last6=Belsole|first6=E.|last7=Bennie|first7=P. J.|last8=Bernard|first8=J. P.|last9=Bignami|first9=G. F.|date=2001-01|pages=L27–L35|work=Astronomy & Astrophysics|volume=365|doi=10.1051/0004-6361:20000087|issn=0004-6361|issue=1|access-date=2024-05-09}}</ref>.

=== Камери візуального спостереження ===
''Камери'' ''візуального моніторингу'' (''Visual Monitoring Cameras,'' VMC) на космічному кораблі були додані для моніторингу розгортання сонячних батарей і сонцезахисного екрану, а також надали зображення моменту пострілу сопла двигунів, що працюють і викидають газ з труби телескопа з високою швидкістю. Детальний аналіз цих знімків допоміг інженерам-розробникам краще візуалізувати розширення газової хмари на виході з двигунів. Дві VMC були встановлені на вузлі фокальної площини з перспективою. Перша — FUGA-15, чорно-біла камера з широким [[Динамічний діапазон|динамічним діапазоном]] і роздільною здатністю 290 × 290 пікселів. Друга — IRIS-1, кольорова камера зі змінним часом [[Експозиція (фотографія)|експозиції]] та роздільною здатністю 400 × 310 пікселів. Обидві камери мають розміри 6 × 6 × 10 см (2,4 × 2,4 × 3,9 дюйма) і вагу 430 г (15 унцій). Вони використовують [[КМОН-сенсор|активні піксельні датчики]], технологію, яка була новою на момент розробки ''XMM-Newton''. Камери були розроблені <abbr>OIC-Delft</abbr> та [[Міжвузівський центр мікроелектроніки|IMEC]], обидві з Бельгії<ref name=":03" /><ref>{{Cite news|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/2000ESASP.457...71H|title=In-Flight Results Using Visual Monitoring Cameras|last=Habinc|first=S.|last2=Karlsson|first2=A.|last3=Wijmans|first3=W.|last4=Jameux|first4=D.|last5=Ogiers|first5=W.|last6=de Vos|first6=L.|date=2000-09-01|pages=71|volume=457|access-date=2024-05-09}}</ref>.

== Наземні системи ==
''Контроль місії XMM-Newton'' розташований у Європейському центрі управління космічними польотами (European Space Operations Centre, ESOC) у [[Дармштадт|Дармштадті]], Німеччина. Дві наземні станції, розташовані в [[Перт|Перті]] (Австралія) та [[Куру (Гвіана)|Куру]] (Французька Гвіана), використовуються для підтримки безперервного контакту з космічним кораблем протягом більшої частини його орбіти. Резервні наземні станції розташовані у [[Віллафранка-дель-Кастільо]] (Іспанія), [[Сантьяго]] (Чилі) та [[Донгара]] (Австралія). Оскільки XMM-Newton не містить бортового сховища даних, наукові дані передаються на ці наземні станції в режимі реального часу<ref name=":103" /><ref>{{Cite web|url=https://sci.esa.int/web/xmm-newton/-/31349-orbit-navigation|title=ESA Science & Technology - Orbit/Navigation|website=sci.esa.int|access-date=2024-05-10}}</ref>.

Потім дані пересилаються до Науково-оперативного центру Європейського центру космічної астрономії (''European Space Astronomy Centre, ESAC'') у Віллафранка-дель-Кастільо, Іспанія, який керує запитами на спостереження, отримує, обробляє та розповсюджує дані XMM-Newton з березня 2012 року. Дані архівуються в Науковому центрі даних ESAC<ref>{{Cite web|url=https://nxsa.esac.esa.int/nxsa-web/#home|title=XMM-Newton Science Archive|website=nxsa.esac.esa.int|access-date=2024-05-10}}</ref> і розподіляються в дзеркальні архіви у Центрі космічних польотів Годдарда та науковому центрі XMM-Newton Survey Science Center (SSC), консорціум із 10 європейських інститутів, в Інституті досліджень астрофізики та планетології<ref>{{Cite web|url=http://xmmssc.irap.omp.eu/|title=The XMM-Newton Survey Science Centreю. About the SSC.|website=xmmssc.irap.omp.eu|access-date=2024-05-10}}</ref>. З 1996 по 2013 роки Науковим центром Survey Science Center (SSC) керував професор Майк Уотсон у Лестері. З 2013 року SSC керівництво було передано Наталі Вебб у Тулузі<ref>{{Cite web|url=https://le.ac.uk/news/2019/december/10-xmm-newton|title=XMM-Newton: It was 20 years ago today... {{!}} News|date=2019-12-10|website=University of Leicester|language=en|access-date=2024-05-12}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://userpages.irap.omp.eu/~nwebb/|title=Welcome to Natalie's homepage|website=userpages.irap.omp.eu|access-date=2024-05-12}}</ref>.

== Спостереження та відкриття ==
Космічна обсерваторія була використана для виявлення [[скупчення галактик]] [[XMMXCS 2215-1738]], розташованого на відстані 10 мільярдів світлових років від Землі<ref>{{Cite web|url=https://phys.org/news/2006-06-massive-galaxy-cluster-billion-years.html|title=Massive galaxy cluster found 10 billion light years away|date=6 червня 2006|website=phys.org|publisher=University of Sussex|language=en|access-date=2024-05-12}}</ref>.

Об’єкт [[SCP 06F6]], відкритий [[Габбл (телескоп)|космічним телескопом Хаббла]] у лютому 2006 року, був спостережений XMM-Newton на початку серпня 2006 року, і, вірогідно, показав рентгенівське світіння навколо нього на два порядки яскравіше, ніж у наднових зірок<ref>{{Cite news|url=https://iopscience.iop.org/article/10.1088/0004-637X/697/2/L129|title=SCP 06F6: A CARBON-RICH EXTRAGALACTIC TRANSIENT AT REDSHIFT z ≃ 0.14?|last=Gänsicke|first=Boris T.|last2=Levan|first2=Andrew J.|last3=Marsh|first3=Thomas R.|last4=Wheatley|first4=Peter J.|date=2009-06-01|pages=L129–L132|work=The Astrophysical Journal|volume=697|doi=10.1088/0004-637X/697/2/L129|issn=0004-637X|issue=2|access-date=2024-05-12}}</ref>.

У червні 2011 року команда з [[Женевський університет|Університету Женеви]], Швейцарія, повідомила, що XMM-Newton побачила спалах, який тривав чотири години з піковою інтенсивністю, що в 10 000 разів перевищувала звичайну швидкість, за результатами спостереження Supergiant Fast X-ray Transient IGR J18410-0535, де [[Блакитні надгіганти|блакитна надгігантська зірка]] викинула шлейф матерії, який частково поглинув менший супутник [[Нейтронна зоря|нейтронної зірки]] з супутнім рентгенівським випромінюванням<ref>{{Cite web|url=https://www.esa.int/Science_Exploration/Space_Science/Neutron_star_bites_off_more_than_it_can_chew|title=Neutron star bites off more than it can chew|website=www.esa.int|language=en|access-date=2024-05-12}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://www.aanda.org/articles/aa/abs/2011/07/aa16726-11/aa16726-11.html|title=XMM-Newton observations of IGR J18410-0535: the ingestion of a clump by a supergiant fast X-ray transient|last=Bozzo|first=E.|last2=Giunta|first2=A.|last3=Cusumano|first3=G.|last4=Ferrigno|first4=C.|last5=Walter|first5=R.|last6=Campana|first6=S.|last7=Falanga|first7=M.|last8=Israel|first8=G.|last9=Stella|first9=L.|date=2011-07-01|pages=A130|language=en|work=Astronomy & Astrophysics|volume=531|doi=10.1051/0004-6361/201116726|issn=0004-6361|access-date=2024-05-12}}</ref>.

У лютому 2013 року було оголошено, що XMM-Newton разом із [[NuSTAR]] вперше виміряли швидкість обертання [[Надмасивна чорна діра|надмасивної чорної діри]], спостерігаючи чорну діру в ядрі галактики [[NGC 1365]]. У той же час він підтвердив модель, яка пояснює спотворення рентгенівського випромінювання, що випускається чорною дірою<ref>{{Cite web|url=https://www.jpl.nasa.gov/news/nasas-nustar-helps-solve-riddle-of-black-hole-spin|title=NASA's NuSTAR Helps Solve Riddle of Black Hole Spin|last=https://www.jpl.nasa.gov|date=27 лютого 2013|website=NASA Jet Propulsion Laboratory (JPL)|language=en-US|access-date=2024-05-12}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://www.nature.com/articles/nature11938|title=A rapidly spinning supermassive black hole at the centre of NGC 1365|last=Risaliti|first=G.|last2=Harrison|first2=F. A.|last3=Madsen|first3=K. K.|last4=Walton|first4=D. J.|last5=Boggs|first5=S. E.|last6=Christensen|first6=F. E.|last7=Craig|first7=W. W.|last8=Grefenstette|first8=B. W.|last9=Hailey|first9=C. J.|date=2013-02|pages=449–451|language=en|work=Nature|volume=494|doi=10.1038/nature11938|issn=1476-4687|issue=7438|access-date=2024-05-12}}</ref>.

У лютому 2014 року окремі аналізи вилучили зі спектру рентгенівського випромінювання, спостережуваного XMM-Newton'','' монохроматичний сигнал близько 3,5 к[[Електронвольт|еВ]]<ref>{{Cite news|url=https://iopscience.iop.org/article/10.1088/0004-637X/789/1/13|title=DETECTION OF AN UNIDENTIFIED EMISSION LINE IN THE STACKED X-RAY SPECTRUM OF GALAXY CLUSTERS|last=Bulbul|first=Esra|last2=Markevitch|first2=Maxim|last3=Foster|first3=Adam|last4=Smith|first4=Randall K.|last5=Loewenstein|first5=Michael|last6=Randall|first6=Scott W.|date=2014-06-10|pages=13|work=The Astrophysical Journal|volume=789|doi=10.1088/0004-637X/789/1/13|issn=0004-637X|issue=1|access-date=2024-05-10}}</ref>. Цей сигнал надходить від різних скупчень галактик, і кілька сценаріїв [[Темна матерія|темної матерії]] можуть виправдати таку лінію<ref>{{Cite news|url=https://link.aps.org/doi/10.1103/PhysRevLett.113.251301|title=Unidentified Line in X-Ray Spectra of the Andromeda Galaxy and Perseus Galaxy Cluster|last=Boyarsky|first=A.|last2=Ruchayskiy|first2=O.|last3=Iakubovskyi|first3=D.|last4=Franse|first4=J.|date=2014-12-15|pages=251301|work=Physical Review Letters|volume=113|doi=10.1103/PhysRevLett.113.251301|issue=25|access-date=2024-05-10}}</ref>. Наприклад, кандидат з енергією 3,5 кеВ, що анігілює на 2 фотони<ref>{{Cite news|url=https://link.aps.org/doi/10.1103/PhysRevD.90.035002|title=Generating x-ray lines from annihilating dark matter|last=Dudas|first=Emilian|last2=Heurtier|first2=Lucien|last3=Mambrini|first3=Yann|date=2014-08-04|pages=035002|work=Physical Review D|volume=90|doi=10.1103/PhysRevD.90.035002|issue=3|access-date=2024-05-10}}</ref>, або частинка темної матерії з енергією 7 кеВ, що розпадається на [[фотон]] і [[нейтрино]]<ref>{{Cite news|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/link_gateway/2014PhLB..732..196I/doi:10.1016/j.physletb.2014.03.044|title=7 keV sterile neutrino dark matter from split flavor mechanism|last=Ishida|first=Hiroyuki|last2=Jeong|first2=Kwang Sik|last3=Takahashi|first3=Fuminobu|date=2014-05|pages=196–200|work=Physics Letters B|volume=732|doi=10.1016/j.physletb.2014.03.044|issn=0370-2693|access-date=2024-05-10}}</ref>.

На 2021 рік одне з найбільших рентгенівських досліджень із використанням космічної обсерваторії XMM-Newton Європейського космічного агентства нанесло на карту майже 12 000 джерел рентгенівського випромінювання в трьох великих областях неба. Джерела рентгенівського випромінювання представляють собою активні галактичні ядра та скупчення галактик, а огляд фіксує зростання надмасивних чорних дір у ядрах цих галактик. Це рентгенівське дослідження доповнює попередні рентгенівські дослідження, дозволяючи дослідникам картографувати активні галактичні ядра в широкому діапазоні космічних середовищ<ref>{{Cite web|url=https://phys.org/news/2021-06-x-ray-reveals-supermassive-black-holes.html|title=New X-ray map reveals growing supermassive black holes in next-gen survey fields|last=Sholtis|first=Sam|last2=University|first2=Pennsylvania State|website=phys.org|language=en|access-date=2024-05-10}}</ref>. 

== Посилання ==
{{Космічні телескопи}}
{{Європейське космічне агентство}}
{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Європейське космічне агентство]]
[[Категорія:Космічні телескопи]]
[[Категорія:Космонавтика 1999]]
[[Категорія:Рентгенівські телескопи]]
[[Категорія:Супутники Європейського космічного агентства]]