Альбер II (князь Монако)

Альбер II [] Albert Alexandre Louis Pierre Grimaldi
Альбер II
Прапор Князь Монако
з 6 квітня 2005
Коронація:	19 листопада 2005
Попередник:	Реньє III
Ім'я при народженні:	фр. Albert Alexandre Louis Pierre Grimaldi
Народження:	14 березня 1958(1958-03-14) (66 років) Княжий палац в Монако,  Монако
Країна:	Монако і США
Релігія:	католицька церква
Освіта:	Військово-морська школа у Ланвеок-Пульмікd, Емгерстський коледж (1981) і Albert I Lycéed
Рід:	Грімальді (Поліньяк)
Батько:	Реньє III
Мати:	Грейс Келлі
Шлюб:	Шарлін, княгиня Монако
Діти:	Позашлюбні: дочка: Жасмин Грейс Ротоло син: Эрік-Александр Кост
Автограф:
Нагороди:	Кавалер ордена Почесного легіону Кавалер ордена «За заслуги» (Франція) Орден Академічних пальм Великий Орден Короля Томислава зі стрічкою та Великою Даницею Великий хрест ордена «Сонце Перу» Великий Хрест Національного ордена Малі Велика зірка ордена Відродження Кавалер ордена Зірки Румунії
Медіафайли у Вікісховищі

Його Світлість Володарський князь Альбер II (фр. Albert II de Monaco, повне ім'я Альбер Олександр Луї П'єр Грімальді; нар. 14 березня 1958) з правлячого дому Грімальді — глава держави Монако з 6 квітня 2005, вступив на престол 12 липня 2005.

Біографія

Альбер II народився 14 березня 1958 в палаці Грімальді в Монако. Син князя Реньє III і його дружини, американської актриси Грейс Келлі. Альбер II носить титул «14-й князь монакський, герцог де Валентинуа, маркіз де Бо, граф де Карладе, барон де Бюї, володар Сен-Ремі і Матіньйон, граф де Торін, барон де Сен-Ло і Ла Лютум'є, герцог д'Етотевілль, де Мазаріні, де Мейлеран і де Маєнн, принц де Шато-Борса, граф де Феретт, де Бельфор, дю Танн і де Ружмон, барон фон Альткірхе, володар Тенгейма, маркіз де Сіллі, граф де Лонжюмо, барон де Матті, маркіз де Жискар».

У 1976 Альбер з відзнакою закінчив Ліцей імені Альберта I в Монако. У 1977–1981 роках навчався у США в Массачусетському «Амгерст коледжі» і отримав звання ліценціата політичних наук. У списку дисциплін, які вивчав Альбер, значилися також економіка, психологія, філософія, історія мистецтв, антропологія та соціологія. Крім того, майбутній правитель Монако співав в університетському хорі і навіть гастролював разом з ним у Європі і на Близькому Сході.

Альбер з дитинства вільно володів французькою і англійською мовами, а згодом вивчив також італійську, німецьку та іспанську.

У 1981–1982 роках він перебував на дійсній військовій службі, яку проходив як лейтенант на борту французького вертольотоносця «Жанна д'Арк». В якості наслідного принца Альбер велику увагу приділяв соціальним і гуманітарним питанням, а також благодійності, очолюючи, зокрема, організацію Червоного Хреста в Монако.

В останні роки правління у зв'язку з послабленим здоров'ям князь Реньє III передав синові частину функцій, пов'язаних з поточним управлінням князівством і його міжнародними справами. На Альбера були покладені, зокрема, обов'язки представника Монако в ООН, а в 2004 він представляв князівство на офіційній церемонії вступу Монако до Ради Європи, що проходила в Страсбурзі.

Альбер II активно співпрацює з ООН і завоював повагу цієї організації, зокрема, у 2006 він був призначений покровителем «Року Дельфіна» і офіційно відкрив його 17 вересня 2006.

Альбер відомий також як великий любитель спорту. Він майже професійно грав у футбол, гандбол, захоплювався плаванням, легкою атлетикою, дзюдо. Крім того, він брав участь в ралі Париж—Дакар і чотири рази виступав на Олімпійських іграх як бобслеіст. З 1994 він очолює Олімпійський комітет Монако, крім того, стоїть на чолі низки інших спортивних асоціацій і є членом МОК.

У свої 52 Альбер залишався неодруженим і вважався одним з найзавидніших женихів Європи. Йому приписують численні романи, бульварна преса уважно стежить за його особистим життям. Альбер визнав батьківство двох дітей — дівчинки (1992) і хлопчика (2003) — від двох різних жінок. Вони не мають прав на престол.

Той факт, що наслідний принц залишається холостяком, у свій час чимало турбував князя Реньє III. У 2000 він навіть заявив в одному з інтерв'ю, що готовий був би передати престол синові, але спочатку тому треба обзавестися сім'єю і спадкоємцем.

У 2002, щоб забезпечити престолонаслідування і гарантувати збереження корони за династією Грімальді, історія якої налічує вже понад 700 років, були внесені зміни до конституції Монако. Новий закон передбачає, що правом успадкування можуть користуватися брати і сестри покійного монарха, а також його племінники та племінниці. Таким чином, спадкоємцями Альбера можуть виявитися його рідні сестри — старша і молодша Кароліна Стефанія, або хтось з їхніх семи дітей.

23 червня 2010 Альбер II оголосив про заручини з олімпійською чемпіонкою з плавання з ПАР 32-річною Шарлін Віттсток. Відносини Альбера і Шарлін почалися в 2006, а про перспективу одруження монарха заговорили навесні 2008 року.

Князь Монако Альбер II та Шарлін Віттсток одружилися 1 липня 2011. Цивільна церемонія одруження пройшла в тронному залі князівського палацу Монако на Лазурному березі. Після одруження Шарлін Віттсток отримала титул княгині Шарлін. Весілля 53-річного князя та 33-річної красуні з ПАР стало однією з головних новин всіх європейських ЗМІ.

10 грудня 2014 княгиня Шарлен народила близнюків, хлопчика та дівчинку. Пологи пройшли за допомогою кесаревого розтину. Дітей назвали Жак-Оноре-Реньє та Габріелла-Тереза-Марія. Син отримав титули наслідного принца Монако та маркіза де Бо, а дочка — принцеси Монако та графині де Карладез .

Посилання

• Біографія на сайті князівського палацу Монако (англ.)
• «Портрет князя Альберта II в профіль» — поштовия марка князівства Монако
• Князь Монако Альбер II. Биографическая справка
• Профіль на Sports Reference (англ.)