Кобижча: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15) |
Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 1. #IABot (v2.0beta15) |
||
| Рядок 66: | Рядок 66: | ||
[[1896]] — збудована лікарня-амбулаторія на 15 ліжок, [[1915]] р.- нова залізнична станція. В [[1914]] році була зведена й прийняла учнів нова середня двоповерхова школа № 1 у центрі села. |
[[1896]] — збудована лікарня-амбулаторія на 15 ліжок, [[1915]] р.- нова залізнична станція. В [[1914]] році була зведена й прийняла учнів нова середня двоповерхова школа № 1 у центрі села. |
||
[[1899]] року в містечку було 2 земських училища, велика церковно-приходська школа та 2 школи грамоти.<ref>Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1899 год. Очередная сессия — C. 11. http://www.knigafund.ru/books/81184</ref> |
[[1899]] року в містечку було 2 земських училища, велика церковно-приходська школа та 2 школи грамоти.<ref>Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1899 год. Очередная сессия — C. 11. http://www.knigafund.ru/books/81184{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref> |
||
Завдяки [[столипінська реформа|Столипінській реформі]] ([[1906]]), яка зобов'язала общину виділяти землю в масиві для окремих господарів, навкруги села виникло багато хуторів (особливо на південь від містечка, за залізницею). Потім, уже за радянської влади, з боку Симанівки посадили ліс, а людей переселили в село, ближче до колгоспів. В тому лісі ще й досі можна зустріти фруктові дерева чи садові квіти. |
Завдяки [[столипінська реформа|Столипінській реформі]] ([[1906]]), яка зобов'язала общину виділяти землю в масиві для окремих господарів, навкруги села виникло багато хуторів (особливо на південь від містечка, за залізницею). Потім, уже за радянської влади, з боку Симанівки посадили ліс, а людей переселили в село, ближче до колгоспів. В тому лісі ще й досі можна зустріти фруктові дерева чи садові квіти. |
||
Версія за 04:40, 8 липня 2019
| село Кобижча | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Чернігівська область | ||
| Район | Бобровицький район | ||
| Рада | Бобровицька | ||
| Облікова картка | картка | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1100 | ||
| Населення | ▼ 3440 (01.01.2019)[1] | ||
| Площа | 15,317 км² | ||
| Густота населення | 224,59 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 17411 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 50°50′08″ пн. ш. 31°30′33″ сх. д. / 50.83556° пн. ш. 31.50917° сх. д.Координати: 50°50′08″ пн. ш. 31°30′33″ сх. д. / 50.83556° пн. ш. 31.50917° сх. д. | ||
| Найближча залізнична станція | Попудренко, Кобижчі | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 17411, с. Кобижча вул. Незалежності, 8 | ||
| Карта | |||
  Кобижча | |||
 Кобижча | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Коби́жча — село Бобровицького району Чернігівської області на річці Бурчак (Кобижчі). Село розташоване на відстані приблизно 100 км від Києва в бік Ніжина. У межах села розташовано 3 залізничні станції — з.п. Космічна, Кобижча та Попудренка. Село одне з найбільших в Україні, простягнулось на 8 км уздовж старого річища р. Кобижча.
Назва
Назву села Kobicz можна зустріти на «Загальній карті України» середини 17 століття французького картографа Боплана .
У історико-статистичному описі Чернігівської єпархії, том. 5 видання 1873 року сказано: «Коб» — староукраїнське слово, означає чаклунство, Кобнік — чаклун, Кобижча — сильне чаклунство і житло чаклунів. Можливо, жителі села Кобижчі були схильні до чаклунства, звідки й походить назва села.
Також зустрічалася назва Кобызча. За В. Б. Антоновичем, слово «кобиз» або «кобуз» татарською означає музичний інструмент, запозичений потім козаками під ім'ям кобзи.[2]
Серед жителів села поширена легенда, що нібито назва села походить від фрази вимовленої Катериною ІІ — кабы щи, тобто якби то б щі, яка проїжджала даною місцевістю. Проте дана назва фіксується набагато раніше, тоді як цариця жила у XVIII столітті.
Природа
Історія
Село засноване у 1100 році, але прямого зв'язку з теперішнім не має. В 1239 році село постраждало у війні з Золотою Ордою.
Знову засновано у часи Яреми Вишневецького. Пережило міжусобні війни у 1638-40-х роках. 1646 належало єдиному православному сенатору Сейму Польщі каштеляну (воєводі) Чернігова та Києва Адаму Киселю (1600—1653 рр.). Усе життя він намагався поєднати в братському союзі народи України та Польщі. На згадку про цей період частина села називається в народі Каштелянівкою. На місці, де зараз клуб, був «замок» Кисіля. Там ще проглядаються оборонні обвалування.
З початком Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького утворюється Кобижчанська (Кобизька) сотня Ніжинського полку — із центром у селі.
У переписній книзі Малоросійського приказу (1666) згадується город Кабызжа. У книзі поіменно перераховано 120 чоловіків та вдів. У господарствах загалом було 176 волів та 79 коней.[3][4]
1687 року гетьман Іван Мазепа передав Кобизьку сотню до складу Київського полку[5].
Під час Генерального слідства Київського полку в містечку Кобижчі 54 двори належали до Кобизької ратуші[6]. Сотником був Семен Мандрика.
У «Списку населених місць Російської імперії» за 1859 рік вказано, що у волосному казач. и вл. містечку Кобижча (Кобыжча) при рч. Кобыжчѣ мешкало 7826 осіб на 1475 дворів (3985 чоловіків та 3841 жінка). Згадувались 1 церква та каплиця, 3 винокурні, сільське училище, базари. У містечку протягом року відбувалося 3 ярмарки[7]. На той момент діяло чотири «старі» церкви: Покрови Пресвятої Богородиці (побудована в 1796 р.), Різдва Христового (1733 р.), Успіння Богородиці на Савинцях (1700 р.) і Троїцька (1801 р.).
Під час скасування кріпосного права 1861 року значна частина землі поміщиків пішла на відкуп кріпосним та козакам (здебільшого — державним селянам).
Влітку 1893 року в село було привезено два ткацькі верстати-літаки для початку промислового ткацького виробництва.[8] До того часу 92 ткача виготовляли лише грубі та вузькі полотна.
За переписом 1897 року в містечку мешкала 10881 людина, серед них — 5330 чоловіків та 5551 жінка. Православними себе назвали 10469[9].
1896 — збудована лікарня-амбулаторія на 15 ліжок, 1915 р.- нова залізнична станція. В 1914 році була зведена й прийняла учнів нова середня двоповерхова школа № 1 у центрі села.
1899 року в містечку було 2 земських училища, велика церковно-приходська школа та 2 школи грамоти.[10]
Завдяки Столипінській реформі (1906), яка зобов'язала общину виділяти землю в масиві для окремих господарів, навкруги села виникло багато хуторів (особливо на південь від містечка, за залізницею). Потім, уже за радянської влади, з боку Симанівки посадили ліс, а людей переселили в село, ближче до колгоспів. В тому лісі ще й досі можна зустріти фруктові дерева чи садові квіти.
1917 року село стає частиною Української Народної Республіки. Під час інтервенції в Україну російських військ, взимку 1919 під селом точилися бої між більшовицькими загонами Троцького й військами генерала Денікіна. Остаточна окупація Кобижчі відбулася 1919 року і тривала з перервою на кілька років до 1991.
У 1923 році в Кобижчі були 3 школи, лікнеп, бібліотека, сільбуд (селянський будинок), телефон та поштово-телеграфна контора. Населення Кобижчі налічувало 11960 осіб на 3108 господарств. Кобижча була центром Кобизького (Кобижчанського) району Ніжинської округи (1923—1930).[11]
У 1926 році згідно з переписом населення Кобижчі налічувало 12093 особи.[12]
До 1928 Кобижча була містечком.
Голодомор
Містечко постраждало в наслідок геноциду українського народу 1932—1933, проведеного урядом СРСР. Резонансною в історії села стала трагедія родини Дитин, в якій комуністи замучили голодом четверо малолітніх дітей — від трьох до восьми років. Неповний список убитих голодом мешканців села (23 особи) міститься у Національній книзі пам'яті жертв голодомору в Україні 1932—1933 років.
Транспорт
Біля села розташовано 2 залізничні станції приміського сполучення — імені Попудренка та Кобижча, що дає змогу місцевим жителям швидко дістатись до Києва, Ніжина, Броварів і т. д. Крім цього у Кобижчі є 2 автобусних маршрути — перший — від станції Попудренко до Майдану (повна вартість проїзду 3.50 грн.), другий — від станції Кобижчі до колишньої школи № 2 (повна вартість проїзду 5.50 грн.).
Релігія
27 вересня 2012 в селі згоріла дерев'яна церква 1875 року побудови (Свято-Успенський храм Української православної церкви Московського патріархату).[13] 6 червня 2015 року Високопреосвященніший Архієпископ Ніжинський і Прилуцький Іриней освятив відбудовану на благодійні кошти громадян церкву. Храм став цегляним, але зберіг обриси попередника.[14]
Персоналії
- Гурнак Людмила Миколаївна (1940) — український промисловець, заслужений працівник промисловості України. В Кобижчі проживала з батьками в 1943—1964.
- Книш Іван Тарасович — український радянський онколог, доктор медичних наук.
- Шпиг Федір Іванович — (1956, Кобижча) — український банкір, політик громадський діяч, депутат Верховної Ради України.
- Андрій Леонтійович Динник (06.03.1920—30.03.1987) — поет, працював конструктором на одному з київських заводів, начальником лабораторії, старшим інженером у Київському радіоцентрі (м. Бровари). Автор збірок сатири та гумору «Підслухана розмова», «Ридикюль і Торбина», «Всім по заслузі», «Проста арифметика», «Кропива», «Веселеньки були», «Складна ситуація» та інших. Член Спілки письменників з 1963 р.
Декомунізація
У відповідності до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» голова Чернігівської облдержадміністрації Валерій Куліч підписав розпорядження[15] згідно якого вулиці селища були перейменовані: вул. Червона — вул. Павла Тичини
вул. Чапаєва — вул. Івана Мазепи
вул. Ф.Енгельса — вул. Козацька
вул. Котовського — вул. Якова Рощепія
вул. Фадєєва — вул. Дараганівська
вул. Піонерська — вул. Галини Кузьменко
пров. Піонерський — пров. Галини Кузьменко
Культура
На території Кобижчі розташовані кургани 2 000 до н. є.
Пам'ятники
| Назва | Рік встановлення | Розташування | Фото | Короткі відомості | |
| Тарасу Шевченку | Біля школи № 1 |  |
На пам'ятнику знаходиться частково пошкоджений напис:
| ||
| Червоним партизанам, пам'ятник-поховання |
Біля сільського будинку культури |  |
Виконаний у формі піраміди, біля самого пам'ятника розміщено могили партизанів-більшовиків | ||
| В. І. Леніну | Біля сільської ради в центрі села |
 |
Знесений сільськими активістами у 2014 році | ||
| Борцям за радянську владу та воїнам ВВВ |  |
Монумент присвячений всім, хто боровся за радянську владу під час Громадянської війни та ВВВ | |||
| Невідомому солдату і полеглим визволителям Кобижчі |  |
Біля пам'ятника розміщені могили загиблих солдатів та офіцерів Червоної Армії, які вибили гітлерівців з Кобижчі. |
Галерея
-
Магазин "Світлана" -
Сільрада -
Пошта -
Покинута будівля -
Успенська церква (в 2002 році, згоріла у 2012) -
Відділення Ощадбанку № 10024/0139 -
Кобижчанська лікарська амбулаторія
Див. також
Примітки
- ↑ ПАСПОРТ територіальної громади Бобровицької міської ради.
- ↑ Антонович В. Б. Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори. — К.: Либідь, 1995. — с. 164. http://litopys.org.ua/anton/ant09.htm
- ↑ Переписні книги 1666 року / Приготував до друку і зредагував В. О. Романовський. Всеукраїнська академія наук, Археографічна Комісія. — Київ, 1933. — с. 222-225.
- ↑ http://www.kobizhcha.com/index.php?option=com_content&view=article&id=13&Itemid=67
- ↑ Заруба В. М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648—1782 рр. — Дніпропетровськ, 2007. — С. 152. http://www.history.org.ua/?litera&id=7087
- ↑ Н. П. Василенко. Генеральное слѣдствіе о маетностяхъ Кіевскаго полка 1729—1731 гг. // Чтенія въ Историческомъ обществѣ Нестора-лѣтописца, 1893, книга VII, отд. 3, с. 37. https://archive.is/20130417212847/ksm-m.ucoz.ru/load/zhurnaly_i_sborniki/chtenija_v_istoricheskom_obshhestve_nestora_letopisca/chtenija_v_istoricheskom_obshhestve_nestora_letopisca_kniga_7/45-1-0-798
- ↑ Списки населённых мест Российской Империи. XLVIII. Черниговская губерния, 1866, с. 62.
- ↑ Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1894 год. — C. 77-78. http://www.knigafund.ru/books/81181 [Архівовано 4 березень 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Населенныя мѣста Россійской Имперіи въ 500 и болѣе жителей. 1905. — с. 263.
- ↑ Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1899 год. Очередная сессия — C. 11. http://www.knigafund.ru/books/81184[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Список населенных мест Черниговской губернии. 1924 год / Центральное статистическое управление; Черниговское губернское статистическое бюро. — Чернигов: Гостиполитография, 1924. — c. 42-43.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1926 года. — Том ХІІ: Украинская Социалистическая Советская Республика. Правобережный подрайон. Левобережный подрайон: народность, родной язык, возраст, грамотность / Центральное статистическое управление СССР, Отдел переписи. — М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928. — с. 477.
- ↑ Сніжана Божок, Ущент згоріла церква 19 століття. / Газета «Чернігівщина» № 41 (369) від 11.10.12
- ↑ Архієпископ Іриней освятив новозбудовану церкву
- ↑ http://oda.cg.gov.ua/index.php?id=190236&tp=0
Література
- * Чернігівщина:Енциклопедичний довідник за ред. А. В. Кудрицького, К.: УРЕ, 1990, стор. 703
Посилання
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кобижча |
- Сайт села Кобижча, створено в 2015 році за підтримки Борисенко Є. С., уродженця села Кобижча.
- Кобыжча // Историко-статистическое описаніе Черниговской епархіи. Книга пятая. Губ. городъ Черниговъ. Уѣзды: Черниговскій, Козелецкій, Суражскій, Кролевецкій и Остерский. — Черниговъ, Земская типографія, 1874. — С. 207-212.
- Сайт села Кобижча, створений в 2008 році
- Верховна Рада України[недоступне посилання з квітня 2019] — с. Кобижча Чернігівська область, Бобровицький район
- Wikimapia — Кобижча
- Сайт села Кобижча
- Церква Успіння Пресвятої Богородиці у селі Кобижча
- Історія села Кобижча
- Кобижчанська (Кобизька) сотня (1654—1782)
| |||||||||||
| |||||||||||
| ||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |