Тувинська мова

Тувинська мова
тыва дыл, tyva dyl
Поширена в	Росія, півн. захід Монголії
Регіон	Респубілка Тува
Носії	понад 200 тис. чол.
Писемність	Кирилиця
Класифікація	Алтайська сім'я тюркські мови саянська підгрупа
Офіційний статус
Офіційна	Республіка Тува
Коди мови
ISO 639-1	немає
ISO 639-2	tyv
ISO 639-3	tyv
SIL	tyv

Туви́нська мо́ва (самоназва тув. тыва дыл, «тива дил») — мова тувинців, основного населення Республіки Туви (суб'єкт РФ), тюркського народу південно-східного Сибіру (Центральна Азія).

Майже всі тувинці (99 %) володіють рідною мовою. Це найвищий показник серед національних меншин Російської Федерації.

Розповсюдження і кількість мовців

Тувинською мовою розмовляють тувинці Туви (Росія), а також алтайські тувинці північно-західних районів Монголії та Китаю.

Чисельність носіїв тувинської мови — понад 200 тис. осіб.

Класифікація і діалекти тувинської мови

Тувинська мова класифікується лінгвістами як північно-східна тюркська мова алтайської мовної сім'ї, і разом з сойотською і тофаларською мовами творить саянську мовну підгрупу; часто також об'єднують ці мови з близько спорідненими алтайськими і хакаською в одну мовну підгрупу.

У тувинській мові виділяють 4 основні групи діалектів:

• центральний — діалект ліг в основу літературної мови; включає ряд говірок. Поширений у Сут-Хольському, Дзун-Хемчикському, Овюрському, Чаа-Хольському, Улуг-Хемському, Чеді-Хольському та Пій-Хемському кожуунах.

• західний — діалект тувинського населення верхів'їв річки Хемчік, це гірські Бай-Тайгинський, Барун-Хемчикський та Монгун-Тайгинський кожууни. Активно взаємодіє з алтайськими мовами.

• тоджинський — поширений у тувинців-тоджинців, великого субетносу тувинців, який проживає на північному сході Тиви в районах, що прилягають до верхів'я Бій-Хему (Тоджинський та схід Пій-Хемського кожууну); характеризується значною кількістю «мисливської і тваринної» лексики; притаманна назалізація. Інколи розглядається як окрема мова, що разом із тофаларською, сойотською та цаатанською утворюють окремий тайговий підрозділ саянських мов.

• південно-східний — використовується в Тандинському, Тес-Хемськомому, Ерзинському, Каа-Хемському та Тере-Хольському кожуунах, на півдні Тандинського хребта, займаючи головним чином простір від верхів'я річки Ерзін до місцевості Устуу-Шинаа в Тес-Хемському кожууні. Всередині цього діалекту виділяють каа-хемську, тере-хольську, тес-хемську та інші говірки. Хубсугульська (хубсугул-уйгурська, Khöwsögöl Uigur) говірка розповсюджений у тувинців-ценгельців Монголії, що живуть на сході Хубсугульського аймаку. Характерною особливістю діалекта є те, що він зазнав значного впливу з боку монгольської мови.

Характерні риси тувинської мови

Прикметними особливостями тувинської мови є:

У фонетиці:

• наявність коротких, довгих і фарингалізованих голосних звуків.
• наявність сильних і слабких приголосних звуків.

У морфології:

• іменникові властиві граматичні категорії числа, присвійності, відмінка й суб'єктивної оцінки.

У лексиці:

• значна кількість мовних запозичень, в тому числі і корневих іменникових, з монгольської мови.
• літературна норма має значний лексичний вплив російської мови.

Писемність і абетка

Першою абеткою, що нею користувалися тувинці, справедливо можна вважати монгольське письмо. Писемність власне тувинської мови створено у 1930 році відразу після перемоги народної революції в Туві (1929 рік) на основі латинки (ця абетка має обмежений вжиток і зараз). З 1941 року здійснюється переведення тувинської писемності на кириличну основу (ця абетка є чинною в теперішній час).

Кирилична абетка тувинської мови:

А а	Б б	В в	Г г	Д д	Е е	Ё ё	Ж ж
З з	И и	Й й	К к	Л л	М м	Н н	Ң ң
О о	Ө ө	П п	Р р	С с	Т т	У у	Ү ү
Ф ф	Х х	Ц ц	Ч ч	Ш ш	Щ щ	Ъ ъ	Ы ы
Ь ь	Э э	Ю ю	Я я

Деякі особливості використання літер тувинської абетки:

• літера Ңң = «ng», [ŋ]; з неї не починаються слова.
• літера Өө = «ö», [ø].
• літера Үү = «ü», [y].
• літера Ьь вживається лише в словах російського походження.
• літера Ъъ використовується як знак ларингалізації, тобто для позначення гортанності звука.

Використання тувинської мови

Оскільки тувинська є рідною мовою для переважної більшості населення Туви (рідкісний випадок для російських автономій), то вона знаходить широке використання як у побуті, так і громадському житті республіки. Тувинська — мова ЗМІ, в тому числі і телебачення, навчання, як шкільного так і вищого, книг, побутового спілкування тощо.

В Інтернеті тувинська мова представлена відносно слабко — діє єдиний, але значний за обсягом, тувинськомовний форум; Тувинська Вікіпедія тривалий час перебувала у стані розробки (тестовому режимі).

Під час збройної агресії Росії проти України тувинських радистів подекуди використовують для комунікації, щоб їх не могли зрозуміти у разі, якщо ЗСУ перехоплять цю комунікацію.

Див. також

• Тувинська література

Джерела, посилання і література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 11. Кн.1, К., 1984, стор. 380
• Англійсько-тувинський і тувинсько-англійський online розмовний словник [Архівовано 29 вересня 2015 у Wayback Machine.]
• Сайт тувинського народу (тувин.)
• Матеріали з тувинської мови і фольклору [Архівовано 20 жовтня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
• Тувинська абетка [Архівовано 30 листопада 2010 у Wayback Machine.]
• Исхаков Ф. Г., Пальмбах А. А. Грамматика тувинского языка., М., 1961
• Сат Ш. Ч. Формирование и развитие тувинского национального литературного языка., Кызыл, 1973
• Тувинська мова на сайті Ethnologue: Tuva. A language of Russian Federation (англ.)
• Тувинська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Tuvinian [Архівовано 12 листопада 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
• Тувинська мова на сайті WALS Online: Language Tuvan [Архівовано 12 листопада 2017 у Wayback Machine.] (англ.)