Альфонсо V (король Арагону): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
NOSFERATU (обговорення | внесок)
25 001 редагування
Немає опису редагування
(Не показано 24 проміжні версії 8 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Otheruses|Альфонсо}}
{{Інші імена|Альфонсо}}
{{Державний діяч
{{Державний діяч
| ім'я = Альфонсо V (І)
| оригінальне ім'я =
| зображення = Nuremberg chronicles f 248v 1 (Alfonsus rex).jpg
| ширина портрета = 250px
| підпис =
| герб =
| прапор =

| титул = [[Король Арагону]]
| титул = [[Король Арагону]]
| коронація =
| періодпочаток = [[1416]]
| періодпочаток = [[1416]]
| періодкінець = [[1458]]
| періодкінець = [[1458]]
| попередник = [[Фердинанд I (король Арагону)|Фердинанд I]]
| попередник = [[Фернандо I (король Арагону)|Фернандо I]]
| наступник = [[Іоанн II (король Арагону)|Іоанн II]]
| наступник = [[Хуан II (король Арагону)|Хуан II]]


⚫
| династія = [[Трастамарський дім|Трастамара]]
| титул_2 = [[Список правителів Неаполітанського королівства|Король Неаполя]]
⚫
}}
| коронація_2 =
| періодпочаток_2 = [[1442]]
| періодкінець_2 = [[1458]]
| попередник_2 = [[Рене Добрий|Рене I]]
| наступник_2 = [[Фердинанд I (король Неаполю)|Фердинанд I]]


'''Альфо́нсо V''' ({{lang-ca|Alfons el Magnanim}};{{lang-es|Alfonso V el Magnanimo}}; [[1396]]— {{ДС|27|6|1458}}) — [[Арагонське королівство|король Арагону]], [[Валенсійське королівство|Валенсії]], [[Майорканське королівство|Майорки]], [[Сардинське королівство (1324—1720)|Сардинії]] та [[Сицилійське королівство|Сицилії]] ([[1416]]-[[1458]]). [[Неаполітанське королівство|Король Неаполю]] ([[1442]]—[[1458]]). Представник [[Трастамарський дім|Трастамарського дому]]. Народився в [[Медіна-дель-Кампо|Медіні]], [[Кастильська Корона|Кастилія]]. Син арагонського короля [[Фернандо I (король Арагону)|Фернандо I]] і альбуркеркської графині [[Леонора Альбуркеркська|Леонори]]. Прізвисько — '''Великодушний''' ({{lang-ca|el Magnanim}}
| титул_3 = [[Список великих графів і королів Сицилії|Король Сицилії]]
| коронація_3 =
| періодпочаток_3 = [[1442]]
| періодкінець_3 = [[1458]]
| попередник_3 = [[Рене Добрий|Рене I]]
| наступник_3 = [[Фердинанд I (король Неаполю)|Фердинанд I]]


⚫
== Біографія ==
| титул_4 = [[Єрусалимське королівство|Король Єрусалиму]]
| коронація_4 = Титулярний
| періодпочаток_4 = [[1442]]
| періодкінець_4 = [[1458]]
| попередник_4 = [[Рене Добрий|Рене I]]
| наступник_4 = [[Фердинанд I (король Неаполю)|Фердинанд I]]


⚫
=== Інфант ===
| дата народження = {{ДН|||1396}}
Альфонсо народився близько 1396 року в [[Медіна-дель-Кампо|Медіні-дель-Кампо]], [[Кастильська Корона|Кастилія]]. Він був сином арагонського короля [[Фернандо I (король Арагону)|Фернандо I]] та його дружини, альбуркеркської графині [[Леонора Альбуркеркська|Леонори]].
| місце народження = м. Медіна дель Кампо
| дата смерті = {{ДС|27|06|1458}}
| місце смерті = замок дель Ово
| похований =
⚫
| династія = [[Трастамара]]
| батько = [[Фердинанд I (король Арагону)|Фердинанд I]]
| мати = Леонора Уррака де Альбукерке
| чоловік =
| дружина = Марія Кастильська
| другий шлюб = 1 син і 2 доньки
| третій шлюб =
| нагороди = {{Орден Золотого руна}} {{Орден Підв'язки}}
⚫
}}


⚫
Альфонсо здобув класичну освіту. У 1414 році отримав титул герцога Жирони і спадкоємця трону. У 1415 році призначається регентом Сицилійського королівства.
'''Альфонсо V Великодушний''' (*Alfonso V el Magnanimo, [[1396]];—[[27 червня]] [[1458]]) — [[король]] [[Арагонське королівство|Арагону]], [[Королівство Валенсія|Валенсії]], Майорки, Сардинії та [[Королівство Сицилія|Сицилії]] у [[1416]]-[[1458]] роках, король [[Неаполітанське королівство|Неаполю]] у [[1442]]-[[1458]] роках.

⚫
== Біографія==
⚫
=== Інфант ===
⚫
Походив з династії [[Трастамара]]. Син [[Фердинанд I (король Арагону)|Фердинанда I]], короля Арагону, Валенсії, Майорки та Сицилії, й Леонори Урраки де Альбукерке. Здобув класичну освіту. У 1414 році отримав титул герцога Жирони і спадкоємця трону. У 1415 році призначається регентом Сицилійського королівства.


=== Король Арагону ===
=== Король Арагону ===
В 1416 році після смерті батька став новим королем. Основою його політики було розширення в бік Середземномор'я. Спочатку відбулося приборкання Сардинії. У 1420 році відбулося захоплення Кальві на Корсиці.
В 1416 році після смерті батька став новим королем. Основою його політики було розширення в бік Середземномор'я. Спочатку відбулося приборкання Сардинії. У 1420 році відбулося захоплення Кальві на Корсиці.


У 1423 році було пограбовано Марсель у відповідь на дії Людовика III Анжу, графа Прованса на півдні Італії. Втім в цей час знать Арагону, Валенсії та Каталонії стали вимагати видалення кастильців з королівської адміністрації, підкреслювати свої особливі привілеї, відмовлялися сплачувати податки, необхідні королю.
У 1423 році було пограбовано Марсель у відповідь на дії [[Людовик III Анжуйський|Людовика III Анжуйского]], графа [[Прованс]]а на півдні Італії. Втім в цей час знать Арагону, Валенсії та Каталонії стали вимагати видалення кастильців з королівської адміністрації, підкреслювати свої особливі привілеї, відмовлялися сплачувати податки, необхідні королю.


У 1446 року відправив війська, які знову окупували Сардинію, яку у 1420-1430-х роках окупували генуезці при підтримці графства Прованс. У 1450 році сталося велике повстання селян на о. Майорці, у 1453—1454 роках тривало повстання у м. Пальма-де-Майорка. Водночас почалися потужні виступи селян в Каталонії за скасування залежності. На деякий час король пішов на піступки, втім у 1456 році скасував рішення 1455 року, а у 1457 році відновив попереднє рішення. Водночас в міста графства Барселони точилася боротьба між королівською адміністрацію і місцевими магістратами.
У 1446 року відправив війська, які знову окупували Сардинію, яку у 1420-1430-х роках окупували генуезці при підтримці графства Прованс. У 1450 році сталося велике повстання селян на о. Майорці, у 1453—1454 роках тривало повстання у м. [[Пальма (місто)|Пальма]]. Водночас почалися потужні виступи селян в Каталонії за скасування залежності. На деякий час король пішов на піступки, втім у 1456 році скасував рішення 1455 року, а у 1457 році відновив попереднє рішення. Водночас в містах графства Барселони точилася боротьба між королівською адміністрацію і місцевими магістратами.


=== Боротьба за Неаполь ===
=== Боротьба за Неаполь ===
Бездітна Неаполітанська королева Джованна II попросила допомоги у Альфонсо V у війні проти Людовика Анжуйського, пообіцявши його за це всиновити і зробити своїм спадкоємцем.
Бездітна Неаполітанська королева [[Джованна II]] попросила допомоги у Альфонсо V у війні проти [[Людовик III Анжуйський|Людовика Анжуйського]], пообіцявши його за це всиновити і зробити своїм спадкоємцем.


У жовтні 1420 року король висадився в Неаполі, отримав титул герцога Калабрії і спадкоємця Неаполітанського королівства. Тоді вдалося пересягнути на свій бік кондотьєра Муціо Аттендоло де Сфорца. Але 1423 року посварився з Джованною II, намагаючись її повалити. Незабаром між ними почалася війна. Арагонські війська при підтримці Філіпо Марії вісконті, герцога Мілану, були вигнані з Італії, а Джованна II оголосила спадкоємцем Людовика III Анжуйського, а потім його брата Рене.
У жовтні 1420 року король висадився в Неаполі, отримав титул герцога Калабрії і спадкоємця Неаполітанського королівства. Тоді вдалося перетягнути на свій бік кондотьєра Муціо Аттендоло де Сфорца. Але 1423 року Альфонсо посварився з Джованною II, намагаючись її повалити. Незабаром між ними почалася війна. Арагонські війська при підтримці герцога Мілану [[Філіпо Марія Вісконті|Філіпо Марії Вісконті]] були вигнані з Італії, а Джованна II оголосила спадкоємцем Людовика III Анжуйського, а потім його брата Рене.


У 1432 році розпочав нову війну. У 1434 році король окупував більшу частину Неаполітанської держави. Після смерті неаполітанської королеви в 1435 році Альфонсо V розпочав війну проти Рене Анжуйського, спадкоємця Людовика III. Того ж року флот на чолі з королем зазнав поразки від генуезького флоту, потрапивши у полон. Після цього Генуя відправила Альфонсо своєму сюзерену — Філіпо Марії Вісконті. З останнім Альфонсо V вдалося потоваришувати і у 1436 році повернутися до Гаети на півдні.
У 1432 році розпочав нову війну. У 1434 році король окупував більшу частину Неаполітанської держави. Після смерті неаполітанської королеви в 1435 році Альфонсо V розпочав війну проти [[Рене Добрий|Рене Анжуйського]], спадкоємця Людовика III. Того ж року флот на чолі з королем зазнав поразки від генуезького флоту, потрапивши у полон. Після цього Генуя відправила Альфонсо своєму сюзерену — Філіпо Марії Вісконті. З останнім Альфонсо V вдалося потоваришувати і у 1436 році повернутися до Гаети на півдні.


У 1438 році Альфонсо V розпочав нову кампанію проти Рене Анжуйського, який захопив Абруцці й Кампанії. До 1439 року арагонцям вдалося захопити міста Аверса, Салерно, Беневенто, Манфредонья і Бітонто.
У 1438 році Альфонсо V розпочав нову кампанію проти Рене Анжуйського, який захопив Абруццо і Кампанію. До 1439 року арагонцям вдалося захопити міста Аверса, Салерно, Беневенто, Манфредонья і Бітонто.


У 1442 році арагонці захопили весь південь Апеннінського півострова, і 1443 року Альфонсо V зайняв трон Неаполя. Він не був талановитим правителем, але італійці любили його, оскільки при ньому закінчилися усобиці і настав мир.
У 1442 році арагонці захопили весь південь Апеннінського півострова, і 1443 року Альфонсо V зайняв трон Неаполя. Він не був талановитим правителем, але італійці любили його, оскільки при ньому закінчилися усобиці і настав мир.


Він перевіз до Неаполя свій двір і переконав переселитися туди багатьох арагонських і сицилійських аристократів. Уклав союз з Венеційською республікою для боротьбу з Генуєю, яка підтримувала Рене Анжуйського, що намагався захопити Неаполь.
Він перевіз до Неаполя свій двір і переконав переселитися туди багатьох арагонських і сицилійських аристократів. Уклав союз з Венеційською республікою для боротьби з Генуєю, яка підтримувала Рене Анжуйського, що намагався захопити Неаполь.


=== Останні роки ===
=== Останні роки ===
З 1450 року став готуватися до захоплення Генуї. Водночас було укладено союз Єгиптом мамлюків, що сприяло піднесенню міст королівств Неаполя і Валенсії. У 1451 році надав підтримку албанському князю Скандербегу, який визнав зверхність Альфонсо V.
З 1450 року став готуватися до захоплення Генуї. Водночас було укладено союз [[Мамелюцький султанат|Мамелюцьким султанатом в Єгипті]], що сприяло піднесенню міст королівств Неаполя і Валенсії. У 1451 році надав підтримку албанському князю [[Скандербег]]у, який визнав зверхність Альфонсо V.


Помер у 1458 році. Неаполітанський трон він заповідав бастарду Фердинанду, а Арагон, Сицилію і Сардинію — молодшому брату [[Іоанн II (король Арагону)|Хуану]], який був фактичним правителем цих земель при Альфонсо V.
Помер у 1458 році. Неаполітанський трон він заповів бастарду [[Фердинанд I (король Неаполю)|Фердинандо]] (Ферранте), а Арагон, Сицилію і Сардинію — молодшому брату [[Хуан II (король Арагону)|Хуану]], який був фактичним правителем цих земель при Альфонсо V.


== Характеристика ==
== Характеристика ==
Рядок 88: Рядок 49:
== Сім'я ==
== Сім'я ==
{{main|Трастамарський дім}}
{{main|Трастамарський дім}}
* Батько: {{ІКД|Фернандо I}}
⚫
1. Дружина — Марія, донька Енріке III, короля Кастилії і Леону
* Матір: {{ІКД|Леонора Ал}}
⚫
1. Дружина — Марія, донька [[Енріке III]], короля Кастилії і Леону


Дітей не було
Дітей не було
Рядок 96: Рядок 59:
Діти:
Діти:
* [[Фердинанд I (король Неаполя)|Фердинанд]] (1423—1494), король Неаполя у 1458—1494 роках
* [[Фердинанд I (король Неаполя)|Фердинанд]] (1423—1494), король Неаполя у 1458—1494 роках
* Марія (д/н—1449), дружина Леонельо д'Есте, маркиза Феррари
* Марія (д/н—1449), дружина [[Леонелло д'Есте]], маркіза Феррари
* Леонора (д/н), дружина Маріано Марціано, герцога Скуілаче
* Леонора (д/н), дружина Маріано Марціано, герцога Скуілаче


Рядок 108: Рядок 71:


== Посилання ==
== Посилання ==
{{ci|Alphonse V of Aragon}}
{{ci}}
* {{MLCC |external links=1 |url=https://fmg.ac/Projects/MedLands/ARAGON%20&%20CATALONIA.htm |title-date= |title=Aragon, kings|date=August 2012}}

{{ac}}
{{ac}}
[[Категорія:Правителі Арагону]]
{{Королі Арагону}}
{{принци Жиронські}}
[[Категорія:королі Сардинії]]
[[Категорія:Правителі Сицилії]]
[[Категорія:Правителі Сицилії]]
[[Категорія:Правителі Неаполітанського королівства]]
[[Категорія:Правителі Неаполітанського королівства]]
[[Категорія:Графи Барселони]]
[[Категорія:Графи Барселони]]
[[Категорія:Трастамарський дім]]
[[Категорія:Трастамарський дім]]
[[Категорія:Правителі Європи XV століття]]

Версія за 08:27, 18 травня 2024

У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Альфонсо.
Альфонсо V
Король Арагону
1416 — 1458
Попередник: Фернандо I
Наступник: Хуан II
 
Народження: 24 лютого 1396[1] або 1396
Медіна-дель-Кампо, Кастильська Корона
Смерть: 27 червня 1458[2][1] або 1458
Кастель-делль'Ово, Неаполь, Арагонське королівство
Поховання: Tomb of Alphonse V of Aragond
Країна: Кастильська Корона і Арагонське королівство
Релігія: християнство
Рід: Трастамара
Батько: Фернандо I[3]
Мати: Леонора Альбуркеркська[3]
Шлюб: Марія Кастильська, королева Арагона[3]
Діти: Фердинанд I, Maria of Aragond, Ferdinand of Aragond і Eleonorad[4]
Нагороди:
орден Підв'язки Орден Золотого руна

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Альфо́нсо V (кат. Alfons el Magnanim;ісп. Alfonso V el Magnanimo; 1396— 27 червня 1458) — король Арагону, Валенсії, Майорки, Сардинії та Сицилії (1416-1458). Король Неаполю (1442—1458). Представник Трастамарського дому. Народився в Медіні, Кастилія. Син арагонського короля Фернандо I і альбуркеркської графині Леонори. Прізвисько — Великодушний (кат. el Magnanim

Біографія

Інфант

Альфонсо народився близько 1396 року в Медіні-дель-Кампо, Кастилія. Він був сином арагонського короля Фернандо I та його дружини, альбуркеркської графині Леонори.

Альфонсо здобув класичну освіту. У 1414 році отримав титул герцога Жирони і спадкоємця трону. У 1415 році призначається регентом Сицилійського королівства.

Король Арагону

В 1416 році після смерті батька став новим королем. Основою його політики було розширення в бік Середземномор'я. Спочатку відбулося приборкання Сардинії. У 1420 році відбулося захоплення Кальві на Корсиці.

У 1423 році було пограбовано Марсель у відповідь на дії Людовика III Анжуйского, графа Прованса на півдні Італії. Втім в цей час знать Арагону, Валенсії та Каталонії стали вимагати видалення кастильців з королівської адміністрації, підкреслювати свої особливі привілеї, відмовлялися сплачувати податки, необхідні королю.

У 1446 року відправив війська, які знову окупували Сардинію, яку у 1420-1430-х роках окупували генуезці при підтримці графства Прованс. У 1450 році сталося велике повстання селян на о. Майорці, у 1453—1454 роках тривало повстання у м. Пальма. Водночас почалися потужні виступи селян в Каталонії за скасування залежності. На деякий час король пішов на піступки, втім у 1456 році скасував рішення 1455 року, а у 1457 році відновив попереднє рішення. Водночас в містах графства Барселони точилася боротьба між королівською адміністрацію і місцевими магістратами.

Боротьба за Неаполь

Бездітна Неаполітанська королева Джованна II попросила допомоги у Альфонсо V у війні проти Людовика Анжуйського, пообіцявши його за це всиновити і зробити своїм спадкоємцем.

У жовтні 1420 року король висадився в Неаполі, отримав титул герцога Калабрії і спадкоємця Неаполітанського королівства. Тоді вдалося перетягнути на свій бік кондотьєра Муціо Аттендоло де Сфорца. Але 1423 року Альфонсо посварився з Джованною II, намагаючись її повалити. Незабаром між ними почалася війна. Арагонські війська при підтримці герцога Мілану Філіпо Марії Вісконті були вигнані з Італії, а Джованна II оголосила спадкоємцем Людовика III Анжуйського, а потім його брата Рене.

У 1432 році розпочав нову війну. У 1434 році король окупував більшу частину Неаполітанської держави. Після смерті неаполітанської королеви в 1435 році Альфонсо V розпочав війну проти Рене Анжуйського, спадкоємця Людовика III. Того ж року флот на чолі з королем зазнав поразки від генуезького флоту, потрапивши у полон. Після цього Генуя відправила Альфонсо своєму сюзерену — Філіпо Марії Вісконті. З останнім Альфонсо V вдалося потоваришувати і у 1436 році повернутися до Гаети на півдні.

У 1438 році Альфонсо V розпочав нову кампанію проти Рене Анжуйського, який захопив Абруццо і Кампанію. До 1439 року арагонцям вдалося захопити міста Аверса, Салерно, Беневенто, Манфредонья і Бітонто.

У 1442 році арагонці захопили весь південь Апеннінського півострова, і 1443 року Альфонсо V зайняв трон Неаполя. Він не був талановитим правителем, але італійці любили його, оскільки при ньому закінчилися усобиці і настав мир.

Він перевіз до Неаполя свій двір і переконав переселитися туди багатьох арагонських і сицилійських аристократів. Уклав союз з Венеційською республікою для боротьби з Генуєю, яка підтримувала Рене Анжуйського, що намагався захопити Неаполь.

Останні роки

З 1450 року став готуватися до захоплення Генуї. Водночас було укладено союз Мамелюцьким султанатом в Єгипті, що сприяло піднесенню міст королівств Неаполя і Валенсії. У 1451 році надав підтримку албанському князю Скандербегу, який визнав зверхність Альфонсо V.

Помер у 1458 році. Неаполітанський трон він заповів бастарду Фердинандо (Ферранте), а Арагон, Сицилію і Сардинію — молодшому брату Хуану, який був фактичним правителем цих земель при Альфонсо V.

Характеристика

Альфонсо V шанував людей науки і мистецтва, оточив себе розкішшю і уславився своїми любовними пригодами.

Сім'я

Докладніше: Трастамарський дім

1. Дружина — Марія, донька Енріке III, короля Кастилії і Леону

Дітей не було

2. Коханка — Джиралдона Карліно

Діти:

  • Фердинанд (1423—1494), король Неаполя у 1458—1494 роках
  • Марія (д/н—1449), дружина Леонелло д'Есте, маркіза Феррари
  • Леонора (д/н), дружина Маріано Марціано, герцога Скуілаче

Примітки

  1. ↑ а б BeWeB
  2. ↑ Альфонсъ // Энциклопедический лексикон — СПб: 1835. — Т. 2. — С. 47–55.
  3. ↑ а б в Kindred Britain
  4. ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.

Джерела

  • Mikaberidze, Alexander. Conflict and Conquest in the Islamic World: A Historical Encyclopedia. vol.1 (en anglès). ABC-CLIO, 2011, p. 69. ISBN 1598843370.
  • Ernesto Pontieri, Alfonso il Magnanimo re di Napoli : 1435—1458, Napoli 1975.
  • Emilio Sáez, Raoul Manselli und Walter Rüegg: Alfons I. (V.). In: Lexikon des Mittelalters (LexMA). Band 1, Artemis & Winkler, München/Zürich 1980, ISBN 3-7608-8901-8, Sp. 401—403.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Альфонсо V (король Арагону)

Cawley, Charles, Aragon, kings, Medieval Lands database, Foundation for Medieval Genealogy

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Альфонсо_V_(король_Арагону)&oldid=42601083