Подимне (одиниця оподаткування): відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| [перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
оформлення |
стиль |
||
| (Не показані 14 проміжних версій 6 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{помилки|дата=червень 2017}} |
|||
{{Otheruses|Дим (значення)}} |
{{Otheruses|Дим (значення)}} |
||
'''Поди́мне''', ''подимщина, димне, дим'' — одна з форм [[Данина|феодального податку]] в [[Київська Русь|Київській Русі]] та на українських землях, що в [[14 століття|14]]–[[18 століття|18 |
'''Поди́мне''',<ref name="гурбик1"/> ''"подимщина", "димне", "дим"'' — одна з форм [[Данина|феодального податку]] в [[Київська Русь|Київській Русі]] та на українських землях, що в перебували під владою [[Велике князівство Литовське|феодальної Литви]] і [[Королівство Польське|Польщі]] у [[14 століття|14]]–[[18 століття|18 століттях]]. У [[середні віки]] податок стягувався з кожного багаття або вогнища, який був постійним збором, що стягувався з кожної [[Хата|хати]]. Назва походить від одиниці оподаткування — ''диму'' (будинку, двору з [[Димова труба|димарем]]). |
||
У 9–18 століттях князівські та приватні [[Підданство|піддані]] на українських землях платили ''подимне'' у вигляді [[Данина|данини]] грошовій і натуральній формах.<ref name="гурбик1">''Гурбик А. О''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Podymne Подимне] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161107221110/http://history.org.ua/?encyclop&termin=Podymne |date=7 листопада 2016 }} // {{ЕІУ|8|295}}</ref> ''"Дим"'' — це господарство великої нерозділеної родини або окремої малої родини, що складалося з господарського двору, житлового будинку, господарських будівель, орних полів та сільськогосподарських угідь.<ref name="гурбик1"/><ref>''Гурбик А. О''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Dym Дим] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160617084632/http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Dym |date=17 червня 2016 }} // {{ЕІУ|2|384}}</ref> У 1300-1400-х роках на українських землях [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]] та [[Королівство Польське |Королівства Польського]] великокнязівські та шляхетські селяни сплачували ''подимне'', або ''"подимщину"'' на користь Великого князівства або короля систематично, інколи не щорічно, а раз на три роки.<ref name="гурбик1"/> У першій третині 16 століття право збору ''подимщини'' із приватних підданих великокнязівська та королівська влада передає виключно в руки феодальної знаті.<ref name="гурбик1"/> 1507 року подібний привілей отримала шляхта Подільської землі, а 1529 року — Київської.<ref name="гурбик1"/> |
|||
Назва походить від одиниці оподаткування — диму (будинку, двору з [[Димова труба|комином]]). |
|||
За часів [[Київська Русь|Київської Русі]] подимне сплачували [[феодал]]ам селяни-общинники. Найдовше подимне збиралося на українських, білоруських та західноросійських землях. |
За часів [[Київська Русь|Київської Русі]] подимне сплачували [[феодал]]ам селяни-общинники. Найдовше подимне збиралося на українських, білоруських та західноросійських землях. |
||
В [[Україна|Україні]] та в [[Білорусь|Білорусі]] у [[15 століття|15]]–[[17 століття]]х подимне сплачували на користь литовського великого князя і польського короля державні [[селяни-данники]] й частково панські селяни зі своїх земельних ділянок у натуральній та частково грошовій формі. |
|||
На [[Полісся|Поліссі]] і [[Дніпро (річка)|Придніпров'ї]] одиницею оподаткування, поряд з «димом», було [[дворище]], до якого часто входило кілька «димів» — хат, де жили окремі сім'ї. В такому разі подимне сплачувалося від кожного «диму». |
На [[Полісся|Поліссі]] і [[Дніпро (річка)|Придніпров'ї]] одиницею оподаткування, поряд з «димом», було [[дворище]], до якого часто входило кілька «димів» — хат, де жили окремі сім'ї. В такому разі подимне сплачувалося від кожного «диму». Починаючи з [[16 століття]] подимне перетворилося на звичайний натуральний та грошовий [[чинш]]. |
||
Перехід решти українських земель |
Перехід решти українських земель до складу Речі Посполитої у [[Люблінська унія|1569 році]] сприяв поширенню [[кріпацтво|кріпацтва]] на цих землях, хоча й не в такому обсязі, як на Західній Україні. У Галичині, наприклад, панщина тривала від 3 до 6 днів на тиждень, тоді як на землях Південної Київщини кількість днів обов'язкового відробітку панові, міг варіюватися від одного дня до трьох днів на тиждень. Крім того, дні відробітку накладалися не на окремі селянські господарства — дими, а на об'єднання [[двір|дворів]], де могло проживати кілька поколінь однієї селянської родини — так звані [[дворище|дворища]]<ref>{{Cite web |url=http://www.litopys.com.ua/encyclopedia/kozatsk-povstannya/spod-vannya-ta-rozcharuvannya-v-d-narodzhennya-novo-v-tchizni/ |title=Сподівання та розчарування від народження нової Вітчизни//Енциклопедичне видання у 6-ти томах «Україна: хронологія розвитку», видавництво «Кріон» |accessdate=7 листопада 2015 |archive-date=14 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160314032852/http://litopys.com.ua/encyclopedia/kozatsk-povstannya/spod-vannya-ta-rozcharuvannya-v-d-narodzhennya-novo-v-tchizni/ }}</ref>. ''Дими'' поділялися на ринкові, вуличні, передміські. Опадатковувалися також менші дими — «убогі» (халупи), приватні дворища, «огородники». |
||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
| Рядок 23: | Рядок 17: | ||
== Джерела та література == |
== Джерела та література == |
||
* ''Гайдай Л.'' Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000. |
* ''Гайдай Л.'' Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000. |
||
* ''Гурбик А. О''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Dym Дим] // {{ЕІУ|2|384}} |
* ''Гурбик А. О''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Dym Дим] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160617084632/http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Dym |date=17 червня 2016 }} // {{ЕІУ|2|384}} |
||
* ''Гурбик А. О''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Podymne Подимне] // {{ЕІУ|8|295}} |
* ''Гурбик А. О''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Podymne Подимне] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161107221110/http://history.org.ua/?encyclop&termin=Podymne |date=7 листопада 2016 }} // {{ЕІУ|8|295}} |
||
* {{ДІУ}} |
* {{ДІУ}} |
||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
* [http://cyclop.com.ua/content/view/1049/58/1/2/#1019 Дим] // {{Юридична енциклопедія|2}} |
* [http://cyclop.com.ua/content/view/1049/58/1/2/#1019 Дим] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160809063528/http://cyclop.com.ua/content/view/1049/58/1/2/#1019 |date=9 серпня 2016 }} // {{Юридична енциклопедія|2}} |
||
* [http://leksika.com.ua/18571227/legal/podimniy_podatok Подимний податок] // {{Юридична енциклопедія|4}} |
* [http://leksika.com.ua/18571227/legal/podimniy_podatok Подимний податок] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161216190732/http://leksika.com.ua/18571227/legal/podimniy_podatok |date=16 грудня 2016 }} // {{Юридична енциклопедія|4}} |
||
* {{УМЕ11|частина=Подимне|сторінки=1409}} |
* {{УМЕ11|частина=Подимне|сторінки=1409}} |
||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
{{Бібліоінформація}} |
{{Бібліоінформація}} |
||
| Рядок 38: | Рядок 37: | ||
[[Категорія:Економічна історія України]] |
[[Категорія:Економічна історія України]] |
||
[[Категорія:Економіка Великого князівства Литовського]] |
[[Категорія:Економіка Великого князівства Литовського]] |
||
[[Категорія:Економіка Київської Русі]] |
|||
Поточна версія на 19:45, 2 червня 2024
Поди́мне,[1] "подимщина", "димне", "дим" — одна з форм феодального податку в Київській Русі та на українських землях, що в перебували під владою феодальної Литви і Польщі у 14–18 століттях. У середні віки податок стягувався з кожного багаття або вогнища, який був постійним збором, що стягувався з кожної хати. Назва походить від одиниці оподаткування — диму (будинку, двору з димарем).
У 9–18 століттях князівські та приватні піддані на українських землях платили подимне у вигляді данини грошовій і натуральній формах.[1] "Дим" — це господарство великої нерозділеної родини або окремої малої родини, що складалося з господарського двору, житлового будинку, господарських будівель, орних полів та сільськогосподарських угідь.[1][2] У 1300-1400-х роках на українських землях Великого князівства Литовського та Королівства Польського великокнязівські та шляхетські селяни сплачували подимне, або "подимщину" на користь Великого князівства або короля систематично, інколи не щорічно, а раз на три роки.[1] У першій третині 16 століття право збору подимщини із приватних підданих великокнязівська та королівська влада передає виключно в руки феодальної знаті.[1] 1507 року подібний привілей отримала шляхта Подільської землі, а 1529 року — Київської.[1]
За часів Київської Русі подимне сплачували феодалам селяни-общинники. Найдовше подимне збиралося на українських, білоруських та західноросійських землях.
В Україні та в Білорусі у 15–17 століттях подимне сплачували на користь литовського великого князя і польського короля державні селяни-данники й частково панські селяни зі своїх земельних ділянок у натуральній та частково грошовій формі.
На Поліссі і Придніпров'ї одиницею оподаткування, поряд з «димом», було дворище, до якого часто входило кілька «димів» — хат, де жили окремі сім'ї. В такому разі подимне сплачувалося від кожного «диму». Починаючи з 16 століття подимне перетворилося на звичайний натуральний та грошовий чинш.
Перехід решти українських земель до складу Речі Посполитої у 1569 році сприяв поширенню кріпацтва на цих землях, хоча й не в такому обсязі, як на Західній Україні. У Галичині, наприклад, панщина тривала від 3 до 6 днів на тиждень, тоді як на землях Південної Київщини кількість днів обов'язкового відробітку панові, міг варіюватися від одного дня до трьох днів на тиждень. Крім того, дні відробітку накладалися не на окремі селянські господарства — дими, а на об'єднання дворів, де могло проживати кілька поколінь однієї селянської родини — так звані дворища[3]. Дими поділялися на ринкові, вуличні, передміські. Опадатковувалися також менші дими — «убогі» (халупи), приватні дворища, «огородники».
- ↑ а б в г д е Гурбик А. О. Подимне [Архівовано 7 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 295. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- ↑ Гурбик А. О. Дим [Архівовано 17 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 384. — ISBN 966-00-0405-2.
- ↑ Сподівання та розчарування від народження нової Вітчизни//Енциклопедичне видання у 6-ти томах «Україна: хронологія розвитку», видавництво «Кріон». Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 7 листопада 2015.
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000.
- Гурбик А. О. Дим [Архівовано 17 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 384. — ISBN 966-00-0405-2.
- Гурбик А. О. Подимне [Архівовано 7 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 295. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
- Дим [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- Подимний податок [Архівовано 16 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- Подимне // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1409. — 1000 екз.
|
