Калінін Михайло Іванович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Qexypnos (обговорення | внесок)
4665 редагувань
Немає опису редагування
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Розширене редагування з мобільного
 
(Не показані 5 проміжних версій 5 користувачів)
Рядок 2: Рядок 2:
{{Картка:Лідер
{{Картка:Лідер
| ім'я = Калінін Михайло Іванович
| ім'я = Калінін Михайло Іванович
| зображення = Калинин М. И. (1920).jpg
| зображення = Калинин М. И. (1920).jpg
| розмір_зображення = 250px
| розмір_зображення = 250px
| підпис =
| підпис =
Рядок 26: Рядок 26:
| наступник34 = посаду скасовано
| наступник34 = посаду скасовано
| дата_народження =
| дата_народження =
| місце_народження =
| місце_народження =
| дата_смерті =
| дата_смерті =
| місце_смерті =
| місце_смерті =
| підданство =
| підданство =
| громадянство =
| громадянство =
| національність =
| національність =
| виборчий_округ =
| виборчий_округ =
| дружина = Лорберг Катерина Іоганівна
| дружина = Лорберг Катерина Іоганівна
| чоловік =
| чоловік =
| діти = сини Валеріан та Олександр,<br/>доньки Юлія та Лідія
| діти = сини Валеріан та Олександр,<br/>доньки Юлія, Анна та Лідія
| родичі =
| родичі =
| професія =
| професія =
| релігія =
| релігія =
| нагороди = {{(!}} style="background: transparent"
| нагороди = {{(!}} style="background: transparent"
{{!}} {{Герой Соціалістичної Праці|1944}}
{{!}} {{Герой Соціалістичної Праці|1944}}
Рядок 52: Рядок 52:
}}
}}
[[Файл:Kremlin Wall Necropolis 24.JPG|міні|200px|Могила Калініна біля Кремлівської стіни]]
[[Файл:Kremlin Wall Necropolis 24.JPG|міні|200px|Могила Калініна біля Кремлівської стіни]]
'''Калі́нін Миха́йло Іва́нович''' ({{нар}} {{ДН|19|11|1875|7}}, с. {{нп|Верхня Трійця|Верхня Трійця|ru|Верхняя Троица}},&nbsp;{{нп|Корчевский повіт|Корчевский повіт|ru|Корчевской уезд}}, [[Тверська губерния]], [[Російська імперія]]&nbsp;— {{ДС|3|6|1946}}, [[Москва]], [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РРФСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]])&nbsp;— російський революціонер, радянський державний і партійний діяч. З 1919 року і до своєї смерті Калінін займав найвищу посаду (в різні роки іменувалася по-різному) в органах державної влади РРФСР, а потім і в СРСР. У 1919 році [[Троцький Лев Давидович|Лев Троцький]] назвав його «всеросійським старостою»{{sfn|Троцкий|1991}}, після 1935 року його стали називати «всесоюзним старостою». Член ЦК [[Комуністична партія Радянського Союзу|ВКП(б)]] (1919—1946). Кандидат в члени Політбюро ЦК ВКП(б) (1919—1926), член Політбюро ЦК ВКП(б) (1926—1946). Член Оргбюро ЦК ВКП(б) (1919—1920, 1924—1925), кандидат в члени Оргбюро ЦК РКП(б) (1921—1924). Делегат IV, VIII—XVIII з'їздів [[Комуністична партія Радянського Союзу|партії]]. [[Герой Соціалістичної Праці]].
'''Калі́нін Миха́йло Іва́нович''' ({{нар}} {{ДН|19|11|1875|7}}, с. {{нп|Верхня Трійця|Верхня Трійця|ru|Верхняя Троица}},&nbsp;{{нп|Корчевский повіт|Корчевский повіт|ru|Корчевской уезд}}, [[Тверська губерния]], [[Російська імперія]]&nbsp;— {{ДС|3|6|1946}}, [[Москва]], [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РРФСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]])&nbsp;— російський революціонер, радянський державний і партійний діяч. З 1919 року і до своєї смерті Калінін займав найвищу посаду (в різні роки іменувалася по-різному) в органах державної влади РРФСР, а потім і в СРСР. У 1919 році [[Троцький Лев Давидович|Лев Троцький]] назвав його «всеросійським старостою»{{sfn|Троцкий|1991}}, після 1935 року його стали називати «всесоюзним старостою» та «дядько Калінін».Член ЦК [[Комуністична партія Радянського Союзу|ВКП(б)]] (1919—1946). Кандидат в члени Політбюро ЦК ВКП(б) (1919—1926), член Політбюро ЦК ВКП(б) (1926—1946). Член Оргбюро ЦК ВКП(б) (1919—1920, 1924—1925), кандидат в члени Оргбюро ЦК РКП(б) (1921—1924). Делегат IV, VIII—XVIII з'їздів [[Комуністична партія Радянського Союзу|партії]]. [[Герой Соціалістичної Праці]] (1944).


== Біографія ==
== Біографія ==
Народився в селі Верхня Трійця Тверської губернії в селянській родині Івана Калиновича Калініна (1855—1907). Закінчив початкове земське училище, після чого вступив на службу лакеєм до сусіда-поміщика Дмитра Мордухай-Болтовского. У 1889 році разом з хазяїном переїхав у Санкт-Петербург. У 1893 році вступив учнем на Санкт-Петербурзький патронний завод, в 1895 році перейшов токарем на Путиловський завод, де брав участь в нелегальному гуртку, який увійшов у ленінський Петербурзький «[[Союз боротьби за визволення робітничого класу]]»{{sfn|Сашонко|1977|с=14–15.}}.
Народився в селі Верхня Трійця Тверської губернії в селянській родині Івана Калиновича Калініна (1855—1907). Закінчив початкове земське училище, після чого вступив на службу лакеєм до сусіда-поміщика Дмитра Мордухай-Болтовського. У 1889 році разом з господарем переїхав у Санкт-Петербург. У 1893 році вступив учнем на Санкт-Петербурзький патронний завод, в 1895 році перейшов токарем на Путиловський завод, де брав участь в нелегальному гуртку, який увійшов у ленінський Петербурзький «[[Союз боротьби за визволення робітничого класу]]»{{sfn|Сашонко|1977|с=14–15.}}.


У липні 1899 року разом з іншими членами марксистського гуртка був заарештований і після 10-місячного тюремного ув'язнення висланий в [[Тбілісі|Тифліс]]. Там він продовжував революційну діяльність у складі центральної групи тифлиської соціал-демократичної організації, за що був знову заарештований і в березні 1901 року висланий у [[Таллінн|Ревель]]. Там він працював слюсарем на [[Талліннський завод «Вольта»|заводі «Вольта»]] і організував підпільну друкарню.
У липні 1899 року разом з іншими членами марксистського гуртка був заарештований і після 10-місячного ув'язнення висланий в [[Тбілісі|Тифліс]]. Там він продовжував революційну діяльність у складі центральної групи тифлиської соціал-демократичної організації, за що був знову заарештований і в березні 1901 року висланий у [[Таллінн|Ревель]]. Там він працював слюсарем на [[Талліннський завод «Вольта»|заводі «Вольта»]] і організував підпільну друкарню.


У січні 1903 року Михайла Калініна знову заарештували і відправили в петербурзьку в'язницю [[Хрести (в'язниця)|«Хрести»]]. У липні 1903 роки знову висланий у Ревель.
У січні 1903 року Михайла Калініна знову заарештували і відправили в петербурзьку в'язницю [[Хрести (в'язниця)|«Хрести»]]. У липні 1903 роки знову висланий у Ревель.
Рядок 63: Рядок 63:
З 1904 по 1905 рік відбував заслання в [[Олонецька губернія|Олонецькій губернії]].
З 1904 по 1905 рік відбував заслання в [[Олонецька губернія|Олонецькій губернії]].


У 1906 році одружився з Катериною Іванівною (Іоганівною) Лорберг (1882—1960), ткалею з Ревеля, естонкою за національністю. Це був насамперед «партійний» шлюб, завдяки одруженню Калінін зміг отримувати в тюрмі партійну пресу.
У 1906 році одружився з Катериною Іванівною (Іоганівною) Лорберг (1882—1960), ткалею з Ревеля, жидівкою за національністю. Це був насамперед «партійний» шлюб, завдяки одруженню Калінін зміг отримувати у в'язниці партійну пресу.


Брав участь у [[Революція 1905—1907|першій російській революції 1905—1907 років]]. На {{нп|VI конференція РСДРП|6-й конференції РСДРП|ru|VI (Пражская) Всероссийская конференция РСДРП}}, що відбулася 1912 року в Празі був висунутий кандидатом для [[Кооптация|кооптації]] в ЦК РСДРП і введений до складу {{нп|Російського бюро ЦК|Російське бюро ЦК РСДРП|ru|Русское бюро ЦК РСДРП}}.
Брав участь у [[Революція 1905—1907|першій російській революції 1905—1907 років]]. На {{нп|VI конференція РСДРП|6-й конференції РСДРП|ru|VI (Пражская) Всероссийская конференция РСДРП}}, що відбулася 1912 року в Празі був висунутий кандидатом для [[Кооптация|кооптації]] в ЦК РСДРП і введений до складу {{нп|Російського бюро ЦК|Російське бюро ЦК РСДРП|ru|Русское бюро ЦК РСДРП}}.
Рядок 71: Рядок 71:
Під час [[Лютнева революція|Лютневої революції]] був одним із керівників роззброєння охорони і захоплення [[Санкт-Петербург-Фінляндський|Фінляндського вокзалу]] в Петрограді.
Під час [[Лютнева революція|Лютневої революції]] був одним із керівників роззброєння охорони і захоплення [[Санкт-Петербург-Фінляндський|Фінляндського вокзалу]] в Петрограді.


У серпні [[1917]] року був обраний [[Гласний|гласним]] {{нп|Петроградської міської думи|Санкт-Петербурзька міська дума|ru|Санкт-Петербургская городская дума}}. Калінін брав активну участь у підготовці й проведенні [[Жовтневий переворот (1917)|Жовтневої революції]]. У жовтні 1917 року кілька нарад із підготовки збройного повстання [[Ленін Володимир Ілліч|Ленін]] провів у квартирі Калініна на [[Виборзька сторона|Виборзькій стороні]]. Після перемоги повстання, у листопаді 1917 року знову був обраний гласним Петроградської міської думи і за рішенням думи став [[Міський голова|міським головою]] (обіймав цю посаду до розпуску думи в серпні 1918 року. У квітні 1918 року міська управа прийняла рішення про розпуск Петроградської міської думи. У вересні [[1918]] року міську думу скасовано, місцеве самоврядування перейшло у відання Рад робітничих і солдатських депутатів). З березня 1918 року, залишаючись міським головою, очолив колегію міських господарств Союзу комун Північної області і Петроградської трудової комуни.
У серпні [[1917]] року був обраний [[Гласний|гласним]] {{нп|Петроградської міської думи|Санкт-Петербурзька міська дума|ru|Санкт-Петербургская городская дума}}. Калінін брав активну участь у підготовці й проведенні [[Жовтневий переворот (1917)|Жовтневої революції]]. У жовтні 1917 року кілька нарад із підготовки збройного повстання [[Ленін Володимир Ілліч|Ленін]] провів у квартирі Калініна на [[Виборзька сторона|Виборзькій стороні]]. Після перемоги повстання, у листопаді 1917 року знову був обраний гласним Петроградської міської думи і за рішенням думи став [[Міський голова|міським головою]] (обіймав цю посаду до розпуску думи в серпні 1918 року. У квітні 1918 року міська управа ухвалила рішення про розпуск Петроградської міської думи. У вересні [[1918]] року міську думу скасовано, місцеве самоврядування перейшло у відання Рад робітничих і солдатських депутатів). З березня 1918 року, залишаючись міським головою, очолив колегію міських господарств Союзу комун Північної області і Петроградської трудової комуни.


Після смерті [[Свердлов Яків Михайлович|Якова Свердлова]] в березні 1919 року був обраний головою [[Всеросійський центральний виконавчий комітет|Всеросійського центрального виконавчого комітету (ВЦВК)]]. Володимир Ленін, рекомендуючи Калініна на цю посаду, говорив:
Після смерті [[Свердлов Яків Михайлович|Якова Свердлова]] в березні 1919 року був обраний головою [[Всеросійський центральний виконавчий комітет|Всеросійського центрального виконавчого комітету (ВЦВК)]]. Володимир Ленін, рекомендуючи Калініна на цю посаду, говорив:
Рядок 180: Рядок 180:
[[Категорія:Російські філателісти]]
[[Категорія:Російські філателісти]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названо астероїд]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названо астероїд]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названо вулиці]]
[[Категорія:Особи, увічнення яких підпадає під закон про декомунізацію]]
[[Категорія:Особи, увічнення яких підпадає під закон про декомунізацію]]
[[Категорія:Депутати Верховної Ради СРСР 1-го скликання]]
[[Категорія:Депутати Верховної Ради СРСР 1-го скликання]]
[[Категорія:Члени Всеросійських установчих зборів]]
[[Категорія:Члени Всеросійських установчих зборів]]
[[Категорія:Делегати IV з'їзду РСДРП]]

Поточна версія на 09:15, 14 липня 2024

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Калінін.
Калінін Михайло Іванович
рос. Михаи́л Ива́нович Кали́нин
Калінін Михайло Іванович
Калінін Михайло Іванович
1-й голова Президії Верховної Ради СРСР
17 січня 1938 — 19 березня 1946
Попередникпосаду започатковано
НаступникМикола Шверник
1-й голова ЦВК СРСР від РРФСР
30 грудня 1922 — 12 січня 1938
Попередникпосаду започатковано
Наступникпосаду скасовано
2-й голова Всеросійського ЦВК
30 березня 1919 — 15 липня 1938
ПопередникЯків Свердлов
Наступникпосаду скасовано
Петроградський міський голова
листопад 1917 — вересень 1918
ПопередникГригорій Шрейдер[ru]
Народився7 (19) листопада 1875[1][2]
Верхня Трійцяd, Корчевський повітd, Тверська губернія, Російська імперія
Помер3 червня 1946(1946-06-03)[3][1][…] (70 років)
Москва, СРСР[3]
ПохованийНекрополь біля Кремлівської стіни
Відомий якполітик, педагог
КраїнаРосійська імперія, Російська СФРР і СРСР
Політична партіяРСДРП, ВКП(б)
У шлюбі зЛорберг Катерина Іоганівна
Дітисини Валеріан та Олександр,
доньки Юлія, Анна та Лідія
Релігіяатеїзм
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці — 1944
Орден Леніна — 1935 Орден Леніна — 1944 Орден Леніна — 1945
Орден Червоного Прапора  — 1928 Орден Червоного Прапора  — 1930
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» — 1945 Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» — 1945
 Роботи у Вікіджерелах
 Медіафайли у Вікісховищі
Могила Калініна біля Кремлівської стіни

Калі́нін Миха́йло Іва́нович (нар. 7 (19) листопада 1875(18751119), с. Верхня Трійця[ru], Корчевский повіт[ru], Тверська губерния, Російська імперія — 3 червня 1946, Москва, РРФСР, СРСР) — російський революціонер, радянський державний і партійний діяч. З 1919 року і до своєї смерті Калінін займав найвищу посаду (в різні роки іменувалася по-різному) в органах державної влади РРФСР, а потім і в СРСР. У 1919 році Лев Троцький назвав його «всеросійським старостою»[5], після 1935 року його стали називати «всесоюзним старостою» та «дядько Калінін».Член ЦК ВКП(б) (1919—1946). Кандидат в члени Політбюро ЦК ВКП(б) (1919—1926), член Політбюро ЦК ВКП(б) (1926—1946). Член Оргбюро ЦК ВКП(б) (1919—1920, 1924—1925), кандидат в члени Оргбюро ЦК РКП(б) (1921—1924). Делегат IV, VIII—XVIII з'їздів партії. Герой Соціалістичної Праці (1944).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в селі Верхня Трійця Тверської губернії в селянській родині Івана Калиновича Калініна (1855—1907). Закінчив початкове земське училище, після чого вступив на службу лакеєм до сусіда-поміщика Дмитра Мордухай-Болтовського. У 1889 році разом з господарем переїхав у Санкт-Петербург. У 1893 році вступив учнем на Санкт-Петербурзький патронний завод, в 1895 році перейшов токарем на Путиловський завод, де брав участь в нелегальному гуртку, який увійшов у ленінський Петербурзький «Союз боротьби за визволення робітничого класу»[6].

У липні 1899 року разом з іншими членами марксистського гуртка був заарештований і після 10-місячного ув'язнення висланий в Тифліс. Там він продовжував революційну діяльність у складі центральної групи тифлиської соціал-демократичної організації, за що був знову заарештований і в березні 1901 року висланий у Ревель. Там він працював слюсарем на заводі «Вольта» і організував підпільну друкарню.

У січні 1903 року Михайла Калініна знову заарештували і відправили в петербурзьку в'язницю «Хрести». У липні 1903 роки знову висланий у Ревель.

З 1904 по 1905 рік відбував заслання в Олонецькій губернії.

У 1906 році одружився з Катериною Іванівною (Іоганівною) Лорберг (1882—1960), ткалею з Ревеля, жидівкою за національністю. Це був насамперед «партійний» шлюб, завдяки одруженню Калінін зміг отримувати у в'язниці партійну пресу.

Брав участь у першій російській революції 1905—1907 років. На 6-й конференції РСДРП[ru], що відбулася 1912 року в Празі був висунутий кандидатом для кооптації в ЦК РСДРП і введений до складу Російське бюро ЦК РСДРП[ru].

У 1916 році заарештований і засуджений до заслання до Східного Сибіру, ​​але втік із-під арешту й, перейшовши на нелегальне становище, продовжував партійну роботу в Петрограді.

Під час Лютневої революції був одним із керівників роззброєння охорони і захоплення Фінляндського вокзалу в Петрограді.

У серпні 1917 року був обраний гласним Санкт-Петербурзька міська дума[ru]. Калінін брав активну участь у підготовці й проведенні Жовтневої революції. У жовтні 1917 року кілька нарад із підготовки збройного повстання Ленін провів у квартирі Калініна на Виборзькій стороні. Після перемоги повстання, у листопаді 1917 року знову був обраний гласним Петроградської міської думи і за рішенням думи став міським головою (обіймав цю посаду до розпуску думи в серпні 1918 року. У квітні 1918 року міська управа ухвалила рішення про розпуск Петроградської міської думи. У вересні 1918 року міську думу скасовано, місцеве самоврядування перейшло у відання Рад робітничих і солдатських депутатів). З березня 1918 року, залишаючись міським головою, очолив колегію міських господарств Союзу комун Північної області і Петроградської трудової комуни.

Після смерті Якова Свердлова в березні 1919 року був обраний головою Всеросійського центрального виконавчого комітету (ВЦВК). Володимир Ленін, рекомендуючи Калініна на цю посаду, говорив:

Це товариш, за яким близько двадцяти років партійної роботи; сам він — селянин Тверської губернії, що має тісний зв'язок з селянським господарством… Робітники Петрограду зуміли переконатися, що він володіє умінням підходити до широких верств трудящих мас…[7]
Оригінальний текст (рос.)
Это товарищ, за которым около двадцати лет партийной работы; сам он — крестьянин Тверской губернии, имеющий тесную связь с крестьянским хозяйством… Петроградские рабочие сумели убедиться, что он обладает умением подходить к широким слоям трудящихся масс…

Лев Троцький у книзі «Портрети революціонерів» приписував собі ініціативу обрання Калініна головою ВЦВК:

Після смерті Свердлова Володимир Ілліч намічав спершу кандидатуру Каменєва на голову ВЦВК. Ідея «робітничо-селянського» голови була висунута мною і Володимиром Іллічем схвалена. А від мене була висунута кандидатура Калініна. Рекомендуючи ВЦИКу цю кандидатуру, я назвав майбутнього голову всеросійським старостою.[5]
Оригінальний текст (рос.)
После смерти Свердлова Владимир Ильич намечал сперва кандидатуру Каменева в председатели ВЦИКа. Идея «рабоче-крестьянского» председателя была выдвинута мною и Владимиром Ильичем одобрена. Мною же была выдвинута кандидатура Калинина. Рекомендуя ВЦИКу эту кандидатуру, я назвал будущего председателя всероссийским старостой.

Рішення про його обрання прийняв пленум ЦК РКП(б) 25 березня 1919 року («за» проголосували 7, проти 4, утрималися 2), на цю посаду пленум обговорював кандидатури Фелікса Дзержинського, Олександра Бєлобородова, Миколи Крестинского та інших. За дорученням ЦК Лев Каменєв, призначений головою фракції, провів Калініна спочатку до складу ЦВК, а потім і на Голову[8].

Під час Громадянської війни вів пропагандистську роботу, виїжджаючи в райони бойових дій, де виступав як оратор-пропагандист у частинах Червоної армії і перед місцевим населенням. У 1919 році, після розгрому армії Миколи Юденича, виступав у революційному Кронштадті з привітаннями і вдячністю морякам і гарнізону.

1 березня 1921 року, безпосередньо напередодні Кронштадтського повстання, без охорони, в супроводі дружини, прибув до фортеці з метою схилення до припинення заворушень. На багатолюдному мітингу на Якірній площі був зустрінутий оплесками. Однак, коли Калінін спробував агітувати, матроси зірвали його виступ, після чого він безперешкодно покинув Кронштадт.

Калінін взяв участь у подоланні наслідків голоду на Поволжі в 1921—1922 роках. Він особисто відвідував потерпілі регіони.

30 грудня 1922 року на I з'їзді Рад СРСР[ru] Калінін був обраний одним з голів ЦВК СРСР. На цій посаді він залишався до січня 1938 року.

У травні 1923 року разом із Климентом Ворошиловим відвідав Північний Кавказ, роз'яснюючи політику радянської влади місцевому населенню. Виступав на мітингах у Чечні й на землях Терського козацтва.

17 січня 1938 року на I сесії Верховної Ради СРСР 1-го скликання Михайло Калінін був обраний Головою Президії Верховної Ради СРСР.

19 березня 1946 року на I сесії Верховної Ради СРСР 2-го скликання був звільнений за станом здоров'я від обов'язків Голови Президії Верховної Ради СРСР і обрано членом Президії Верховної Ради СРСР.

Помер 3 червня 1946 року від раку кишечника.

Похований на Червоній площі в Москві біля Кремлівської стіни.

Калінін і Україна

[ред. | ред. код]

Неодноразово відвідував Україну: у червні 1919, березні, травні-червні, серпні-жовтні 1920 року — з агітаційною метою на чолі агітпоїзду «Жовтнева революція», зокрема побував у Кременчуці та Умані. У лютому 1922 року разом з головою Всеукраїнського ЦВК Григорієм Петровським був у Полтавській, Київській, Харківській, Волинській, Одеській та Миколаївській губерніях, де налагоджував збирання коштів і продовольства для голодуючого населення неврожайних регіонів РСФРР, хоча мешканці південних українських губерній теж сильно потерпали від нестачі харчів.

На честь Михайла Калініна названі вулиці і населені пункти в багатьох країнах пострадянського простору.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Російською мовою

  • Калинин М. И. 15 лет Октября. — М. : Сов. законодательство, 1934. — 23 с.: ил.
  • Калинин М. И. О государственном страховании. — М. : Финансовое изд-во НКФ СССР, тип. Финиздата, 1927. — 32 с.
  • Калинин М. И. О молодежи. — М. : Сов. законодательство, 1934. — 27 с.: ил.
    • Калинин М. И. О молодежи. — М. ; Л. : Мол. гвардия, 1939. — 303 с.: портр.
    • Калинин М. И. О молодежи. — Горький: Горьк. обл. Изд., 1943. — 96 с.
    • Калинин М. И. О молодежи. — М. : Мол. гвардия, 1943. — 79 с. То же — М.: Мол. гвардия, 1944. — 93 с.
  • Калинин М. И. О Ленине. — М. : Сов. законодательство, 1934. — 47 с.: ил.
  • Калинин М. И. О революционной законности. — М. : Сов. законодательство, 1934. — 27 с.: ил.
  • Калинин М. И. Речи на XVII съезде ВКП(б). — М. : Сов. законодательство, 1934. — 31 с.: ил.
  • Калинин М. И. Статьи и речи. 1919—1935. — М. : Партиздат, 1936. — 463 с.: портр.
  • Калинин М. И. Положение о выборах в Верховный совет Союза СССР и задачи Советов. — М. : Партиздат, 1937. — 13 с.: портр.
  • Калинин М. И. Статьи и речи. От VII к VIII съезду Советов СССР. — М. : Партиздат, 1937. — 299 с.: портр.
  • Калинин М. И. О проекте конституции РСФСР: Доклад на чрезвычайном XVII Всероссийском съезде советов 15 января 1937 г. — М. : Партиздат, 1938. — 29 с.
  • Калинин М. И. О международном положении: Доклад на собрании агитаторов, пропагандистов и беседчиков Ленинского района г. Москвы 26 апреля 1938 г. — М. : Полит. литература, 1938. — 32 с.
  • Калинин М. И. Статьи и речи. 1936—1937. — М. : Партиздат, 1938. — 176 с.: портр.
  • Калинин М. И. Речь на XVIII съезде ВКП(б) 16 марта 1939 г. — Л. : Госполитиздат, 1939. — 13 с.: портр.
  • Калинин М. И. О задачах советской интеллигенции. — М. : Госполитиздат, 1939. — 67 с.
  • Калинин М. И. О моральном облике нашего народа. — М. : Госполитиздат, 1947. — 47 с.
  • Калинин М. И. О моральном облике нашего народа. — М. : Изд. лит. на иностр. яз., 1947. — 43 с.
  • Калинин М. И. О коммунистическом воспитании. — М. : Политиздат, 1940. — 22 с.
    • Калинин М. И. О коммунистическом воспитании: Избранные речи и статьи. — М. : Мол. гвардия, 1947. — 271 с.: портр. То же — М. : Мол. гвардия, 1956. — 382 с.: портр. То же — М. : Мол. гвардия, 1958. — 463 с.: ил.
    • Калинин М. И. О коммунистическом воспитании и обучении: Сборник статей и речей. 1924—1945 гг. — М. ; Л. : Академия пед. наук РСФСР, 1948. — 232 с.: портр.
  • Калинин М. И. О воспитании и обучении: Избранные статьи и речи / [Подгот. канд. пед. наук Н. И. Болдырев]. — М. : Учпедгиз, 1957. — 344 с.: портр.
  • Калинин М. И. О коммунистическом воспитании и воинском долге: Сборник статей и речей. — М. : Воениздат, 1958. — 622 с.: портр. То же — М.: Воениздат, 1967.
  • Калинин М. И. О политической агитации. — М. : Госполитиздат, 1948. — 51 с.
  • Калинин М. И. Славный путь Комсомола: Сборник. — М. : Мол. гвардия, 1946. — 107 с.: портр.
  • Калинин М. И. Статьи и речи о коммунистическом воспитании. 1925—1945 гг. — М. : Учпедгиз, 1951. — 205 с.: портр.
  • Калинин М. И. Об искусстве и литературе: Статьи, речи, беседы / Подгот. текста, вступит. статья и примеч. И. Эвентова. — М. : Гослитиздат, 1957. — 300 с. : портр.
  • Калинин М. И. О профсоюзах. 1919—1945. — М. : Профиздат, 1958. — 397 с.: ил., портр.
  • Калинин М. И. О Советской Армии: Сборник статей и речей. — М. : Воениздат, 1958. — 112 с.: портр.
  • Калинин М. И. О корреспондентах и корреспонденциях. — М. : Политиздат, 1958.
  • Калинин М. И. Вопросы советского строительства. М. : Политиздат, 1958.
  • Калинин М. И. О социалистической законности. — М. : Известия, 1959. — 186 с.
  • Калинин М. И. Избранные произведения в 4-х тт. — М. : Госполитиздат, 1960.
  • Калинин М. И. О молодежи. Избранные речи и статьи. — М. : Молодая гвардия, 1969.
  • Калинин М. И. Статьи и речи (1941—1946). — М. : Политиздат, 1975. — 672 с.: ил., портр.
  • Калинин М. И. Избранные произведения. — М. : Политиздат, 1975, — 448 с., портрет, 16 с. илл. , 175 000 экз.
  • Калинин М. И. О молодежи: Избранные речи и статьи. — М. : Мол. гвардия, 1975. — 336 с.: ил., фотогр.
  • Калинин М. И. О воспитании советских воинов: Статьи, речи, докл. / сост. и авт. введ., канд. ист. наук М. В. Кабанов. — М. : Воениздат, 1975. — 350 с.: портр.
  • Калинин М. И. О советском строительстве // Советское строительство, 1926.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  2. ↑ Исаев Ю. Н. Чувашская энциклопедия — Чувашское книжное издательство, 2006. — С. 2567. — 2567 с. — ISBN 978-5-7670-1471-X
  3. ↑ а б Калинин Михаил Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  5. ↑ а б Троцкий, 1991.
  6. ↑ Сашонко, 1977, с. 14–15..
  7. ↑ Ленин, ПСС-5, т. 38, 1977, с. 224.
  8. ↑ Протокол заседания пленума ЦК РКП(б) 25.03.1919 // Известия ЦК КПСС. — 1989. — № 12. — С. 133. (рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
BIBSYS: 2030654 · BNCHL: 000197310 · BNE: XX1329076 · BNF: 11294485s · CONOR.BG: 47518053 · CONOR.SR: 27209319 · ERRR: a1114645x · FAST: 115410 · Freebase: /m/022d26 · GND: 118559524 · ISNI: 000000010966686X, 0000000079954130 · J9U: 987007275125005171 · KANTO: 000134749 · KRNLK: KAC201110702 · LCCN: n83141316 · LIH: LNB:V*288583;=BU · LNB: 000170948 · MAK: 9810628918905606 · NDL: 00523080 · NKC: skuk0000657 · NLA: 1122649 · NLG: 145334, 86899 · NLP: a0000001856017 · NSK: 000545952 · NTA: 070606021 · NUKAT: n2003068469 · PTBNP: 248225 · RERO: 02-A008692335 · RILM: 363049 · SHARE: 711462 · SKMASNL: vtls006703643 · SNK: 166272 · SUDOC: 115566465, 083150684 · VIAF: 50667132 · РНБ: 770126884
А  Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я 
Двічі Герої • Тричі Герої
СРСР Голови Президії Верховної Ради СРСР
Голови Президії Верховної Ради СРСР
Голови Верховної Ради СРСР
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Калінін_Михайло_Іванович&oldid=43048591