Паляничинці: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Duivih (обговорення | внесок) шаблон |
|||
(Не показано 3 проміжні версії 3 користувачів) | |||
Рядок 37: | Рядок 37: | ||
'''Паляни́чинці''' — стародавнє [[село]] в [[Україна|Україні]], у [[Білоцерківський район|Білоцерківському районі]] [[Київська область|Київської області]]. Населення становить близько 692 осіб. Входить до складу [[Ковалівська сільська громада|Ковалівської сільської громади]]. |
'''Паляни́чинці''' — стародавнє [[село]] в [[Україна|Україні]], у [[Білоцерківський район|Білоцерківському районі]] [[Київська область|Київської області]]. Населення становить близько 692 осіб. Входить до складу [[Ковалівська сільська громада|Ковалівської сільської громади]]. |
||
Село розташоване на річці [[Кам'янка (притока Росі)|Кам'янка]]. Воно знаходиться на автотрасі Фастів-Біла Церква, має декілька своїх місцевих кутків (Загребелля, Бугаївка тощо). На захід від села, з іншого боку Кам'янки, розташоване село [[Кищинці]], на північний захід — село [[Червоне (Фастівський район)|Червоне]], на південний схід — межує з селом Ковалівка. |
Село розташоване на річці [[Кам'янка (притока Росі)|Кам'янка]]. Воно знаходиться на автотрасі Фастів-Біла Церква, має декілька своїх місцевих кутків (Загребелля, Бугаївка тощо). На захід від села, з іншого боку Кам'янки, розташоване село [[Кищинці]], на північний захід — село [[Червоне (Фастівський район)|Червоне]], на південний схід — межує з селом [[Ковалівка (Білоцерківський район)|Ковалівка]]. |
||
== Історія села == |
== Історія села == |
||
Назва |
Назва села, за переказами, має малоймовірне походження від козака Паляниці, що оселився тут у часи [[Семен Палій|Семена Палія]]. Хоча згадки про село (як хутір) є у 1622 і 1637 роках. За польською [[Люстрація|люстрацією]] 1622 року — це хутір Паленичинці Білоцерківського староства. |
||
Раніше у селі були |
Раніше у селі були церква і школа. Церква у 18 столітті мала назву Св. Михаїла, але вже після 1875 року парафія почала носити назву Казанської Ікони Божої Матері. Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церков св. Михаїла, Казанської Ікони Божої Матері с. Паляничинці (приписні с.* Кищинці з ц.Пресвятої Трійці, с.* Червоне) Ковалівської волості Васильківського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України. http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/pali_002.xml |
||
У 1929–1930 роках село пережило непростий процес суцільної колективізації |
У 1929–1930 роках село пережило непростий процес суцільної колективізації, тобто примусового створення колгоспів. Не обійшли село [[Голодомор в Україні 1932—1933|голодоморні]] роки і масові репресії 1930-х років, коли село втратило багато своїх односельчан. |
||
Під час війни у 1941-1943 роках в селі діяли церква, школа, підпілля [[Організація українських націоналістів|ОУН]]. Церкву було зруйновано у 1943 році при |
Під час війни у 1941-1943 роках в селі діяли церква, школа, підпілля [[Організація українських націоналістів|ОУН]]. Церкву було зруйновано у 1943 році при відвоюванні села від німців окупаційною [[Червона Армія|Червоною Армією]]. У 1943 р. село відвойовували декілька разів і знову залишали німцям. І тільки з [[2 січня]] [[1944]] року село остаточно повернулося під радянську владу. Зразу були відновлені три колишні довоєнні колгоспи ім. Дзержинського, ім. Жовтневої Революції і ім. 20-річчя Жовтня. |
||
Також після війни у 1946 році сусідній з селом хутір Халаїмів перейменували у х. Палянички. Швидше за все, це є даниною давній наявності у цій місцевості пекарів, які пекли добрі паляниці. Наприкінці 1950 року паляничинські колгоспи одними з найперших були об'єднані в один укрупнений колгосп ім. Дзержинського. |
Також після війни у 1946 році сусідній з селом хутір Халаїмів перейменували у х. Палянички. Швидше за все, це є даниною давній наявності у цій місцевості пекарів, які пекли добрі паляниці. Наприкінці 1950 року паляничинські колгоспи одними з найперших були об'єднані в один укрупнений колгосп ім. Дзержинського. |
||
[[Файл:Васильченко обкладинка.jpg|міні|Обкладинка зошита Мирона Васильченка]] |
[[Файл:Васильченко обкладинка.jpg|міні|Обкладинка зошита Мирона Васильченка]] |
||
[[Файл:Сторінка васильченко.jpg|міні|Сторінка зошита Мирона Васильченка]] |
[[Файл:Сторінка васильченко.jpg|міні|Сторінка зошита Мирона Васильченка]] |
||
Про село Паляничинці залишив спогади вчитель і директор місцевої школи Мирон Євтухович Васильченко (1898-1984). Це два зошити " |
Про село Паляничинці залишив спогади вчитель і директор місцевої школи Мирон Євтухович Васильченко (1898-1984). Це два зошити "Сімейна хроніка" (історія родів Васильченків, [[Зубченко Гаврило Леонтійович|Зубченків]] та ін.) і, власне, нарис "Історія села Паляниченець". Ці спогади збергіаються в приватному архіві його правнучки, [[Стахівська Юлія Леонідівна|Юлії Стахівської]], та готуються до друку. |
||
== Сьогодення == |
== Сьогодення == |
||
Рядок 59: | Рядок 59: | ||
У селі є гарні клуб і готель, пам'ятники жертвам голодомору (на кладовищі) і воїнам Червоної Армії, які загинули у роки [[німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]]. |
У селі є гарні клуб і готель, пам'ятники жертвам голодомору (на кладовищі) і воїнам Червоної Армії, які загинули у роки [[німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]]. |
||
== Населення == |
|||
=== Мова === |
|||
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року{{UKR-socialdata-mova-2001}}: |
|||
{| class="wikitable sortable" |
|||
!Мова |
|||
!Кількість |
|||
!Відсоток |
|||
|- |
|||
|[[Українська мова|українська]] |
|||
|675 |
|||
|97.54% |
|||
|- |
|||
|[[Російська мова|російська]] |
|||
|12 |
|||
|1.73% |
|||
|- |
|||
|[[Білоруська мова|білоруська]] |
|||
|3 |
|||
|0.44% |
|||
|- |
|||
|[[Румунська мова|румунська]] |
|||
|2 |
|||
|0.29% |
|||
|- class="sortbottom" |
|||
!Усього |
|||
|692 |
|||
|100% |
|||
|} |
|||
== Галерея == |
== Галерея == |
Поточна версія на 17:20, 18 вересня 2024
село Паляничинці | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Київська область | ||||
Район | Білоцерківський район | ||||
Тер. громада | Ковалівська сільська громада | ||||
Код КАТОТТГ | UA32020070050038776 | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | 1622 | ||||
Населення | 692 | ||||
Площа | 3,03 км² | ||||
Густота населення | 228,38 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 08542 | ||||
Телефонний код | +380 4565 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 49°59′59″ пн. ш. 29°58′50″ сх. д. / 49.99972° пн. ш. 29.98056° сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря |
190 м | ||||
Водойми | річка Кам'янка | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 08542, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Паляничинці, вул. Л. Українки, 9а | ||||
Карта | |||||
Мапа | |||||
|
Паляни́чинці — стародавнє село в Україні, у Білоцерківському районі Київської області. Населення становить близько 692 осіб. Входить до складу Ковалівської сільської громади.
Село розташоване на річці Кам'янка. Воно знаходиться на автотрасі Фастів-Біла Церква, має декілька своїх місцевих кутків (Загребелля, Бугаївка тощо). На захід від села, з іншого боку Кам'янки, розташоване село Кищинці, на північний захід — село Червоне, на південний схід — межує з селом Ковалівка.
Назва села, за переказами, має малоймовірне походження від козака Паляниці, що оселився тут у часи Семена Палія. Хоча згадки про село (як хутір) є у 1622 і 1637 роках. За польською люстрацією 1622 року — це хутір Паленичинці Білоцерківського староства.
Раніше у селі були церква і школа. Церква у 18 столітті мала назву Св. Михаїла, але вже після 1875 року парафія почала носити назву Казанської Ікони Божої Матері. Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церков св. Михаїла, Казанської Ікони Божої Матері с. Паляничинці (приписні с.* Кищинці з ц.Пресвятої Трійці, с.* Червоне) Ковалівської волості Васильківського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України. http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/pali_002.xml
У 1929–1930 роках село пережило непростий процес суцільної колективізації, тобто примусового створення колгоспів. Не обійшли село голодоморні роки і масові репресії 1930-х років, коли село втратило багато своїх односельчан.
Під час війни у 1941-1943 роках в селі діяли церква, школа, підпілля ОУН. Церкву було зруйновано у 1943 році при відвоюванні села від німців окупаційною Червоною Армією. У 1943 р. село відвойовували декілька разів і знову залишали німцям. І тільки з 2 січня 1944 року село остаточно повернулося під радянську владу. Зразу були відновлені три колишні довоєнні колгоспи ім. Дзержинського, ім. Жовтневої Революції і ім. 20-річчя Жовтня.
Також після війни у 1946 році сусідній з селом хутір Халаїмів перейменували у х. Палянички. Швидше за все, це є даниною давній наявності у цій місцевості пекарів, які пекли добрі паляниці. Наприкінці 1950 року паляничинські колгоспи одними з найперших були об'єднані в один укрупнений колгосп ім. Дзержинського.
Про село Паляничинці залишив спогади вчитель і директор місцевої школи Мирон Євтухович Васильченко (1898-1984). Це два зошити "Сімейна хроніка" (історія родів Васильченків, Зубченків та ін.) і, власне, нарис "Історія села Паляниченець". Ці спогади збергіаються в приватному архіві його правнучки, Юлії Стахівської, та готуються до друку.
У часи незалежності України колишній колгосп розпався, а більшість його земель перейшло до агрофірми «Світанок» народного депутата України Тетяни Володимирівни Засухи.
У селі є гарні клуб і готель, пам'ятники жертвам голодомору (на кладовищі) і воїнам Червоної Армії, які загинули у роки німецько-радянської війни.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 675 | 97.54% |
російська | 12 | 1.73% |
білоруська | 3 | 0.44% |
румунська | 2 | 0.29% |
Усього | 692 | 100% |
-
Паляничинці — село зразкового благоустрою
-
Готель, сільрада та фельдшерський пункт
-
Клуб
-
Меморіал ДСВ
-
Пам'ятник жертвам Голодомору
- Облікова картка села[недоступне посилання з квітня 2019] на сайті Верховної Ради України.
- Український Генеалогічний Форум - Паляничинці
Це незавершена стаття з географії Київської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |