Альґіз: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[очікує на перевірку][очікує на перевірку]
Вилучено вміст Додано вміст
 
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:Runic letter algiz.svg|міні|праворуч|100пкс|Альґіз]]
[[Файл:Runic letter algiz.svg|міні|праворуч|100пкс|Альґіз]]
'''Альґіз''' ({{lang-de|Elhaz}}, {{lang-en|Algiz}})&nbsp;— п'ятнадцята [[Руни|руна]] германського Старшого (першого) Футарка. Передавала звук [z] (припускається також фонетичне значення [ks]). [[Традиція|Традиційно]] називається ''альґізом'', бо згідно [[Класифікація|класифікації]] [[Гвідо фон Ліст]]а йде під назвою {{lang-de|Mann; Mond}} ([[Людина розумна|людина]], [[чоловік]]; [[Місяць (супутник)|Місяць]], [[мати]]; порожній&nbsp;— мертвий)<ref>[[Гвідо фон Ліст|Гвидо фон Лист]], «[http://www.litmir.co/bd/?b=167729 Тайна рун] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161222164709/http://www.litmir.co/bd/?b=167729 |date=22 грудня 2016 }}»&nbsp;— г. [[Москва]], изд. «Гелиос»-«София», 2001 г.&nbsp;— С.54-56</ref>.
'''Альґіз''' ({{lang-de|Elhaz}}, {{lang-en|Algiz}})&nbsp;— п'ятнадцята [[Руни|руна]] германського [[Футарк|Старшого (першого) Футарка]]. Передавала звук [z] (припускається також фонетичне значення [ks]). Традиційно називається ''альґізом'', бо згідно [[Класифікація|класифікації]] [[Гвідо фон Ліст]]а йде під назвою {{lang-de|Mann; Mond}} ([[Людина розумна|людина]], [[чоловік]]; [[Місяць (супутник)|Місяць]], [[мати]]; порожній&nbsp;— мертвий)<ref>[[Гвідо фон Ліст|Гвидо фон Лист]], «[http://www.litmir.co/bd/?b=167729 Тайна рун] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161222164709/http://www.litmir.co/bd/?b=167729 |date=22 грудня 2016 }}»&nbsp;— г. [[Москва]], изд. «Гелиос»-«София», 2001 г.&nbsp;— С.54-56</ref>.


Ця руна відома у двох формах&nbsp;— прямій та перевернутій. У загальнонімецькому та англосаксонському футарках вона вживається лише у прямому становищі. Однак у більшості скандинавських футарків вона фігурує в обох різновидах, причому у прямій має фонетичну відповідність «М» і називається «Маннар» (MannaR), тобто виявляється тотожною руні Манназ. У перевернутій формі в скандинавських рунічних рядах вона позначає звук, середній між r і z, надаючи слову відтінок магічного звучання. Наприклад, ісландське слово AsgardR записувалося поруч рун Ансуз, Совуло, Гебо, Ансуз, Дагаз і Альгіз, причому Альгіз зображувалася перевернутою і трохи більшою, ніж інші руни. Можливо, це робилося для того, щоб відрізнити звичайну «літерну» руну від руни магічного звуку.

Ця руна відома у двох формах — прямій та перевернутій. У загальнонімецькому та англосаксонському футарках вона вживається лише у прямому становищі. Однак у більшості скандинавських футарків вона фігурує в обох різновидах, причому у прямій має фонетичну відповідність «М» і називається «Маннар» (MannaR), тобто виявляється тотожною руні Манназ. У перевернутій формі в скандинавських рунічних рядах вона позначає звук, середній між r і z, надаючи слову відтінок магічного звучання. Наприклад, ісландське слово AsgardR записувалося поруч рун Ансуз, Совуло, Гебо, Ансуз, Дагаз і Альгіз, причому Альгіз зображувалася перевернутою і трохи більшою, ніж інші руни. Можливо, це робилося для того, щоб відрізнити звичайну «літерну» руну від руни магічного звуку.


== Значення ==
== Значення ==
Рядок 51: Рядок 50:


{{Руни}}
{{Руни}}
{{Бібліоінформація}}
{{ВП-портали|Історія|Міфологія}}
{{ВП-портали|Історія|Міфологія}}
{{DEFAULTSORT:Альґіз}}
{{DEFAULTSORT:Альґіз}}

Поточна версія на 08:57, 10 травня 2024

Альґіз

Альґіз (нім. Elhaz, англ. Algiz) — п'ятнадцята руна германського Старшого (першого) Футарка. Передавала звук [z] (припускається також фонетичне значення [ks]). Традиційно називається альґізом, бо згідно класифікації Гвідо фон Ліста йде під назвою нім. Mann; Mond (людина, чоловік; Місяць, мати; порожній — мертвий)[1].

Ця руна відома у двох формах — прямій та перевернутій. У загальнонімецькому та англосаксонському футарках вона вживається лише у прямому становищі. Однак у більшості скандинавських футарків вона фігурує в обох різновидах, причому у прямій має фонетичну відповідність «М» і називається «Маннар» (MannaR), тобто виявляється тотожною руні Манназ. У перевернутій формі в скандинавських рунічних рядах вона позначає звук, середній між r і z, надаючи слову відтінок магічного звучання. Наприклад, ісландське слово AsgardR записувалося поруч рун Ансуз, Совуло, Гебо, Ансуз, Дагаз і Альгіз, причому Альгіз зображувалася перевернутою і трохи більшою, ніж інші руни. Можливо, це робилося для того, щоб відрізнити звичайну «літерну» руну від руни магічного звуку.

Значення

[ред. | ред. код]

Значення руни невідоме. Однак існує припущення, що вона означає «лось»[2], очерет (осока)[3]. Умовна назва заснована на прочитанні рунічного імені в англо-саксонській поемі[en]. Вільгельм Грімм уперше запропонував прочитати її як eolh або eolug, тобто «лось».[4]

Найдавніше значення цієї «примордиальної категорії» — руна «захисту»[3], «лосина осока»[5]. Бо лось вважався могутнім оберегом. Руна, що, як вважалось, може створювати енергетичні канали навколо себе.

Пряме примордиальне значення: захист, щит. Захищена схованка, можливість захищати себе або інших. Відбиття зла, опікун, оберігання. Зв'язок з богами: (Аси і Вани), схід нового дня, вищі цілі. Правдивість власних інстинктів. Досягнення успіху або його закріплення, виграного чи набутого.

Слідування за іншим. Гострота уваги, глибина розуміння та швидкість реакцій будь-якого діяча обмежені, але завжди є хтось спостережливіший, досвідченіший, швидший, за ким можна слідувати собі на користь.

Протилежне до нього примордиальне значення: прихована загроза, використання вищими силами, втрата божественного зв'язку. Табу, заборона, попередження.

Часто використовувалася для нанесення на зброю та в геральдиці.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Гвидо фон Лист, «Тайна рун [Архівовано 22 грудня 2016 у Wayback Machine.]» — г. Москва, изд. «Гелиос»-«София», 2001 г. — С.54-56
  2. Ральф Х. Блюм, «Книга рун» (Руны викингов), изд. София, г. Москва, — С.131
  3. а б Ральф Х. Блюм, «Книга рун» (Руны викингов), изд. София, г. Москва, — С.187
  4. Wilhelm Karl Grimm. Über deutsche Runen, 1821
  5. Эдред Торссон, «Источник судьбы», изд. «Гелиос», изд. «София», г. Москва, 2002 г. — С.72-73

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]