Гіацинт (рослина)
Гіацинт | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Hyacinthus orientalis
| ||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Гіаци́нт (Hyacinthus) — рід багаторічних цибулинних рослин родини гіацинтових (Hyacinthaceae) або аспарагусових (Asparagaceae), у разі внесення до неї всієї родини гіацинтових, як це пропонується системою APG II. Раніше, наприклад в системах Тахтаджяна (загальноприйнятій в СРСР) і Кронквіста, рід часто відносили до родини лілійних (Liliaceae).
Рід гіацинт нараховує близько 30 видів, найвідоміший — гіацинт східний (Hyacinthus orientalis).
Опис
Гіацинти — цибулинні багаторічні трави.
Цибулина — від 6 см в діаметрі, тверда, складається з м'ясистих 16-20 запасаючих лусочок, та щільно з'єднаних покривних лусок. Стебло є продовження основи рослини. Листя пряме, загострене, широколінійне, ясно-зелене, рівне або коротше стебла, на поверні землі утворює розетку.
Дзвоникоподібні квіти зібрані на верхівці у нещільній китиці. Квітки на коротких квітконіжках, прямостоячі, горизонтально відхилені, і в нижній частині — злегка пониклі, з подвійними приквітками. Оцвітина трубчасто-воронкоподібна — синього, червоного, білого, фіолетового, рожевого забарвлення, пахуча.
Плід — м'ясиста, соковита коробочка з трьома відділеннями, у яких міститься насіння.
Квітне гіацинт у квітні — на початку травня (цвітіння триває 20—25 днів, а в теплішу погоду скорочується до 10—14 днів)
Гіацинти не переносять застій води.
Батьківщиною гіацинтів вважається Середземномор'я, зокрема Мала Азія, зараз у дикій природі зустрічається у Південній Європі, Західній Азії, Африці тощо. В культурі гіацинт східний — декоративна рослина.
В Україні ростуть як дикі, так і окультурені гіацинти — вирощують у відкритому[1] (під легким прикриттям) і закритому ґрунті.
Вирощування і догляд
При вирощуванні і догляді гіацинтів слід дотримуватись таких правил:
- вологість повітря: без обприскування;
- температурний режим: взимку цибулини тримають при температурі 5-8° С, у період цвітіння — 18-20° С;
- пересаджування: цибулини спеціально підготовлені для вигонки до Різдва, потрібно висаджувати у вересні, на січень — березень — в жовтні;
- підживлення: весна-літо — 1 раз на 2 тижні мінеральними добривами, осінь-зима — без підживлення;
- розмноження: восени дочірніми цибулинами;
- шкідники: вражається рідко.
- Можливі труднощі при вирощуванні
- жовтаве листя — найімовірнішою причиною є протяги. Іншими причинами можуть бути неправильний полив і недостатнє освітлення.
- пуп'янки не розкриваються — неправильний полив.
- опадання пуп'янків — спричинюється потраплянням води на бублях при недбалому поливі.
- неодночасне цвітіння цибулин — найімовірнішою причиною є первинно різний розмір чи сила цибулин.
- довге мляве листя — рослину занадто довго тримали у темряві; іншою причиною може бути недостатня освітленість у період цвітіння.
- уповільнений ріст — недостатньо тривалий період спокою: переносити рослину у приміщення можна тоді, коли паростки досягнуть 2,5-5 см заввишки; іншою причиною може бути недостатнє поливання.
- відсутність квітів — може спричинити як неправильний вибір цибулин (недостатньо великі цибулини), так і передчасне перенесення на яскраво освітлену ділянку (на сонце); цвітіння може стримувати і недостатній полив.
- деформовані квітки — основні причини: яскраве світло і занадто висока температура у період спокою. У цей період температура не повинна перевищувати 5°С. Не можна тримати рослину в задушливій шафі або в неопалювальній, але сонячній кімнаті.
- гниючі квітки — перезволоження; у прохолодних умовах ємність без дренажних отворів швидко перезволожується.
Види
Найвідоміший вид «Гіацинт східний» Hyacinthus orientalis в дикій природі зустрічається на території Далмації, Греції та в Малій Азії, де квітне з ранньої весни. Особливої уваги гіацинтові в Європі стали приділяти з XV століття; відтоді вивели понад 300 високоякісних сортів. Проте, їх загальна кількість набагато більша. Зараз відомо тисячі сортів гіацинта і щороку їх кількість поповнюється новими. Суцвіття рослин мають різноманітне забарвлення. Вони бувають: білі, жовті, червоні, рожеві різних відтінків, голубі, лілові і сині до майже чорно. Деякі сорти мають строкате забарвлення. Зустрічаються махрові та прості гіацинти. Зазвичай, прості гіацинти крупніші і правильної форми. Гарний, правильно вирощений гіацинт, має відповідати певним вимогам: листя направлене вгору; стебло прямостояче не переплутане з листям; чим більше квітів, тим краще; суцвіття рівне, трохи конічне або циліндричне; квіти розміщені горизонтально, не пониклі.
Походження назви
Отримав назву від імені персонажа давньогрецької міфології. Гіацинт — юнак неймовірної краси якого кохав Аполлон. Коли Аполлон навчав його метати диск, закоханий в Гіацинта бог вітру (за різними версіями міфа Зефір або Борей) з ревнощів спрямував кинутий Аполлоном диск в голову Гіацинта. Юнак помер, і тоді Аполлон із його крові створив квітку.
Галерея
-
Гіацинт Карнеґі ('Carnegie')
-
Гіацинт «Циганська королева» ('Gypsy Queen')
-
Гіацинт «Блакитний жакет» ('Blue Jacket')
-
Гіацинт «Пурпурний голос» ('Purple Voice')
Примітки
Джерела та посилання
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 3, К., 1979, стор. 17
- Опис догляду за гіацинтом (рос.)