Тувинська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тувинська мова
тыва дыл, tyva dyl
[[Файл:|300px|]]
Поширена вРосія, півн. захід Монголії
РегіонРеспубілка Тува
Носіїпонад 200 тис. чол.
Писемністькирилиця, латинське письмо і Tuvan alphabetd
КласифікаціяАлтайська сім'я
тюркські мови
саянська підгрупа
Офіційний статус
ОфіційнаРеспубліка Тува
Коди мови
ISO 639-1немає
ISO 639-2tyv
ISO 639-3tyv
SILtyv

Туви́нська мо́ва (самоназва тыва дыл) — мова тувинців, основного населення Республіки Туви (суб'єкт РФ), тюркського народу південно-східного Сибіру (Центральна Азія).

Розповсюдження і кількість мовців

Тувинською мовою розмовляють тувинці Туви (Росія), а також алтайські тувинці північно-західних районів Монголії та Китаю.

Чисельність носіїв тувинської мови — понад 200 тис. осіб.

Класифікація і діалекти тувинської мови

Тувинська мова класифікується лінгвістами як північно-східна тюркська мова алтайської мовної сім'ї, і разом з сойотською і тофаларською мовами творить саянську мовну підгрупу; часто також об'єднують ці мови з близько спорідненими алтайськими і хакаською в одну мовну підгрупу.

У тувинській мові виділяють 4 основні групи діалектів:

  • центральний — діалект ліг в основу літературної мови; включає ряд говірок.
  • західний — діалекти тувинського населення верхів'їв річки Хемчік; активно взаємодіють з алтайськими мовами.
  • тоджинський — поширений у тувинців-тоджинців, великого субетносу тувинців, який проживає на північному сході Тиви в районах, що прилягають до верхів'я Бій-Хему; характеризується значною кількістю «мисливської і тваринної» лексики; притаманна назалізація; інколи розглядається як окрема мова.
  • південно-східний — розповсюджений у тувинців-ценгельців Монголії, зазнав значного впливу з боку монгольської мови.

Характерні риси тувинської мови

Прикметними особливостями тувинської мови є:

У фонетиці:
У морфології:
У лексиці:

Писемність і абетка

Першою абеткою, що нею користувалися тувинці, справедливо можна вважати монгольське письмо. Писемність власне тувинської мови створено у 1930 році відразу після перемоги народної революції в Туві (1929 рік) на основі латинки (ця абетка має обмежений вжиток і зараз). З 1941 року здійснюється переведення тувинської писеменості на кириличну основу (ця абетка є чинною в теперішній час).

Кирилична абетка тувинської мови:

А а Б б В в Г г Д д Е е Ё ё Ж ж
З з И и Й й К к Л л М м Н н Ң ң
О о Ө ө П п Р р С с Т т У у Ү ү
Ф ф Х х Ц ц Ч ч Ш ш Щ щ Ъ ъ Ы ы
Ь ь Э э Ю ю Я я
Деякі особливості використання літер тувинської абетки:
  • літера Ңң = «ng», [ŋ]; з неї не починаються слова.
  • літера Өө = «ö», [ø].
  • літера Үү = «ü», [y].
  • літера Ьь вживається лише в словах російського походження.
  • літера Ъъ використовується як знак ларингалізації, тобто для позначення гортанності звука.

Застосування тувинської мови

Оскільки тувинська є рідною мовою для переважної більшості населення Туви (рідкісний випадок для російських автономій), то вона знаходить широке використання як у побуті, так і громадському житті республіки. Тувинська — мова ЗМІ, в тому числі і телебачення, навчання, як шкільного так і вищого, книг, побутового спілкування тощо.

В Інтернеті тувинська мова предствалена відносно слабко — діє єдиний, але значний за обсягом, тувинськомовний форум[1]; Тувинська Вікіпедія тривалий час перебувала у стані розробки (тестовому режимі)[2].

Виноски

  1. ↑ Сайт тувинського народу (тувин.)
  2. ↑ Тувинська Вікіпедія

Джерела, посилання і література

Вікіпедія
Вікіпедія

Вікіпедія має розділ
тувинською мовою
Кол арын

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тувинська_мова&oldid=17242886