Казімеж Пшерва-Тетмаєр

Казимеж Пшерва-Тетмаєр
Kazimierz Przerwa-Tetmajer
Портрет Казимежа Пшерви-Тетмаєра роботи Леона Вичулковського
Народився	12 лютого 1865(1865-02-12) Людзьмеж
Помер	18 січня 1940(1940-01-18) (74 роки) Варшава
Поховання	Цвинтар заслужених на Пенксовому Бжизку (Закопане)d
Країна	Польська Республіка  Австро-Угорщина
Діяльність	драматург
Alma mater	Ягеллонський університет і старша школа імені Бартоломея Новодворськогоd
Мова творів	польська
Magnum opus	Q105301462?
Автограф
Нагороди
Казімеж Пшерва-Тетмаєр у Вікісховищі

|Примітки=

Казимеж Пшерва-Тетмаєр (пол. Kazimierz Przerwa-Tetmajer; 12 лютого 1865, Людзьмеж — 18 січня 1940, Варшава) — польський поет, прозаїк, драматург. Один з найпопулярніших поетів у Польщі в кінці XIX, на початку XX століття.

Біографія

Батько — учасник повстань 1831 та 1863 років. Молодший брат художника Влодзімежа Тетмаєра. Гімназію закінчив у Кракові, куди переїхав з батьками в 1883. Навчався на філософському відділенні Ягеллонського університету (1884—1889). Зав'язав дружні стосунки з Люціаном Риделем та Станіславом Естрайхером. Співпрацював з газетами «Tygodnik Ilustrowany» (з 1888), «Kurier Warszawski» (з 1889), «Czas» (з 1893).

В 1895 жив у Гайдельберзі як секретар Адама Красінського. Подорожував по Італії, Швейцарії, Франції, Німеччини. Після Першої світової війни жив у Кракові, Закопане, потім влаштувався у Варшаві. В 1921 році був обраний головою Товариства польських письменників і журналістів (Towarzystwo Literatów i Dziennikarzy Polskich). В 1934 році став почесним членом Польської літературної академії (Polska Akademia Literatury).

Втрата зору і важке психічне захворювання перервали літературну і громадську діяльність Тетмаєра. У січні 1940 року був викинутий німцями з готелю «Hotel Europejski», в якій постійно проживав. Помер у лікарні немовляти Ісуса у Варшаві.

Творчість

Дебютував поемою в прозі «Illa» (1886). Був нагороджений літературними преміями за вірші на честь Адама Міцкевича (1888) та Ю. І. Крашевського (1889). Популярність принесли збірки поезій «Poezje» (Краків, 1891), "Poezje. Seria druga "(Краків, 1894), " Poezje. Seria trzecia "(Варшава, 1898).

За фольклорними мотивами польських горян створив цикл оповідань «На скелястому Підгаля» («На скелястому Підгаля»; 1903—1910), в яких відтворив підгальскій діалект. Нині цей цикл вважається кращим твором Тетмаєра. До циклу тематично близький історичний роман «Легенда Татр» (т. 1-2, 1910 -1911) про селянські повстання та війни середини XVII століття. Роман «Кінець епопеї» (т. 1-4, 1913 -1917) присвячений епосі Наполеона та франко-російській війні 1812 року.

Автор трьох драм — «Завіша Чорний» (1901), «Революція» (1906), «Юда» (1917).

Вибрані твори

• Na skalnym Podhalu
• Legenda Tatr
• Ksiądz Piotr
• Z wielkiego domu
• Koniec epopei
• Aniół śmierci
• Panna Mery
• Sfinks
• Zawisza Czarny
• Mąż-poeta
• Rewolucja
• Judasz

Українські переклади

Твори Казимежа Пшерви-Тетмаєра українською мовою перекладав прозаїк початку ХХ ст. Михайло Лебединець (зокрема, "Мелянхолія", видана у Києві 1918), сучасний поет Анатолій Глущак.

Джерела

• Польський літературний вітраж / Переклади Анатолія Глущака. — Одеса : видавництво Маяк, 2007. — с. 19-20.

Посилання

• Біографія і тексти (пол., англ.)