Стиммінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 18:09, 29 квітня 2024, створена СолонийБурякУСпідниці (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Натирання штучного хутра рукою
Відчуття м'якості або інших приємних текстур є поширеною формою стиммінгу.

Самостимулювальна поведінка (англ. Self-stimulatory behavior), також відома як «стиммінг»[1] (англ. stimming) і самостимуляція[2] (англ. self-stimulation) — це повторення фізичних рухів, звуків, слів, рухомих об'єктів або інших зациклених дій. Така поведінка (також відома в науці як «стереотипія») певною мірою притаманна всім людям, але особливо тим, хто має вади розвитку[en], також вона часто зустрічається у людей аутистичного спектра.[2] Відомо також, що люди, у яких діагностовано розлад сенсорної обробки[en], потенційно демонструють поведінку стимулювання.[3] Стиммінг інтерпретується як захисна реакція на надмірну стимуляцію, коли люди заспокоюються, блокуючи менш передбачувані подразники навколишнього середовища, до яких вони мають підвищену чутливість.[2][3] Подальше пояснення розглядає стиммінг як спосіб полегшити тривогу та інші негативні чи загострені емоції.[4] Попри те, що деякі способи стимулювання інколи є дуже корисними,[5][6] стимулювання сильно стигматизується та драматизується у суспільстві. Люди з нейровідмінностями часто відчувають, що їм потрібно приховати або зменшити свою самостимулюючу поведінку, оскільки вона часто викликає небажану реакцію з боку тих, хто не розуміє їхню потребу у ній. Існують також потенційні ризики для психічного здоров'я та добробуту при придушенні потреби стимулювання.[7][6][5][8]

Стимулююча поведінка може складатися з тактильного, зорового, слухового, голосового, пропріоцептивного (що стосується відчуття кінцівок), нюхового та вестибулярного стимулювання (що стосується рівноваги). Деякі поширені приклади стимулювання (іноді його називають стими, англ. stims[9]) включають плескання руками, плескання в долоні, похитування, надмірне або сильне моргання, ходьба, удари головою, повторення звуків або слів, клацання пальцями та обертання предметів.[10][11] У деяких випадках стимуляція може бути небезпечною та фізично шкідливою для людини, яка це робить; наприклад, залучені в ній особи можуть піддаватися ризику поранення, сильно б'ючись частинами тіла об стіни.[12]

Типи

[ред. | ред. код]

Така поведінка може мати кілька варіацій:[13]

  • візуальна самостимуляція: дивлячись на світло, вирівнюючи предмети, повторюючи головоломку знову і знову;
  • вестибулярна самостимуляція: похитування тулубом, кивання головою, стрибки вгору-вниз, обертання;
  • тактильна самостимуляція: постукування предметами, тертя поверхонь;
  • слухова самостимуляція: повторення слів або звуків – також відоме як ехолалія, удар предметом по столу;
  • оральна самостимуляція: класти предмети або частини тіла в рот, облизувати предмети;
  • нюхова самостимуляція: нюхання предметів.

Причини

[ред. | ред. код]

Причини та функції такої поведінки відрізняються у кожного особи:[13][14]

  • забезпечити собі сенсорну стимуляцію: у людей із сенсорним профілем гіпочутливого типу (слабка чутливість);
  • розслабитися, блокуючи надмірну стимуляцію навколишнього середовища: у людей із сенсорним профілем гіперчутливого типу.

Стиммінг і аутизм

[ред. | ред. код]
Докладніше: Аутизм та Розлади аутистичного спектру
Твердий синій гумовий[en] жувальний стим кільце зі шнуром[en], зав'язаним у вузлі «cow hitch»[en]

Стиммінг майже завжди присутній у людей аутистичного спектра, але не обов'язково вказує на його наявність в особи з ним.[15] Найбільша різниця між аутичним і неаутичним стимулюванням полягає в типі стимулювання та кількості стимулювання.[15] У «Діагностичному і статистичному посібнику з психічних розладів», опублікованому Американською психіатричною асоціацією, поведінка стимулювання описується як «стереотипна або повторювана рухова манера» і входить до списку як один із п'яти ключових діагностичних критеріїв розладу аутистичного спектра.[16] Різні точки зору свідчать про те, що стимулювання включає як сенсорні, так і моторні функції. Недорозвиненість цих сенсомоторних функцій може призвести до стимулюючої поведінки, спричиненої людиною як контрольована реакція. Одне дослідження, в якому взяли інтерв'ю у тридцяти двох дорослих людей з аутизмом, показало, що непередбачувані та важкі обставини спричиняють стимуляцію.[17]

Особа, яка виконує стиммінг іноді може завдати собі самопошкодження; наприклад, коли він складається з ударів головою, кусанням рук, надмірним самотертям та подряпанням шкіри.[18] Хоча повністю припинити стиммінг важко, є способи скоротити час, витрачений на стиммінг, і створити для людини безпечніші звички стиммінгу. Управління сенсорним та емоційним середовищем, одночасно збільшуючи кількість щоденних вправ, може підвищити рівень комфорту для людини, що може зменшити кількість часу, який витрачається на стимуляцію.[19]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Rosalind Bergemann (2013). An Asperger Leader's Guide to Living and Leading Change. Jessica Kingsley Publishers[en]. ISBN 9780857008725.
  2. ↑ а б в Valerie Foley (2011). The Autism Experience. ReadHowYouWant.com. ISBN 9781458797285.
  3. ↑ а б Gretchen Mertz Cowell (2004). Help for the Child with Asperger's Syndrome: A Parent's Guide to Negotiating the Social Service Maze. Jessica Kingsley Publishers[en]. ISBN 9781846420429.
  4. ↑ Eileen Bailey (15 July 2011). Autism Spectrum Disorders and Anxiety. Health Central[en]. Процитовано 25 March 2014.
  5. ↑ а б Charlton, Rebecca A.; Entecott, Timothy; Belova, Evelina; Nwaordu, Gabrielle (2021). "It feels like holding back something you need to say": Autistic and Non-Autistic Adults accounts of sensory experiences and stimming. Research in Autism Spectrum Disorders. 89: 101864. doi:10.1016/j.rasd.2021.101864. S2CID 240532683.
  6. ↑ а б Collis, E.; Gavin, J.; Russell, A.; Brosnan, M. (February 2022). Autistic adults' experience of restricted repetitive behaviours. Research in Autism Spectrum Disorders. 90: 101895. doi:10.1016/j.rasd.2021.101895. S2CID 244869197.
  7. ↑ Kapp, Steven K; Steward, Robyn; Crane, Laura; Elliott, Daisy; Elphick, Chris; Pellicano, Elizabeth; Russell, Ginny (28 лютого 2019). 'People should be allowed to do what they like': Autistic adults' views and experiences of stimming. Autism. 23 (7): 1782—1792. doi:10.1177/1362361319829628. ISSN 1362-3613. PMC 6728747. PMID 30818970.
  8. ↑ McCormack, Lynne; Wong, Sze Wing; Campbell, Linda E. (4 липня 2022). 'If I don't Do It, I'm Out of Rhythm and I Can't Focus As Well': Positive and Negative Adult Interpretations of Therapies Aimed at 'Fixing' Their Restricted and Repetitive Behaviours in Childhood (PDF). Journal of Autism and Developmental Disorders. Springer Science and Business Media LLC. doi:10.1007/s10803-022-05644-6. ISSN 0162-3257. PMID 35781855.
  9. ↑ Temple Grandin, PhD (November 2011). Why Do Kids with Autism Stim?. Autism Digest. Архів оригіналу за 31 March 2014. Процитовано 25 March 2014.
  10. ↑ Eileen Bailey (27 August 2012). Stimming. Health Central[en]. Процитовано 25 March 2014.
  11. ↑ Stimming: What autistic people do to feel calmer. BBC. 5 June 2013. Процитовано 25 March 2014.
  12. ↑ Smith, Lori; Legg, Timothy J. (19 лютого 2018). What is stimming?. Medical News Today[en]. Процитовано 19 квітня 2022. For some, stimming can include higher-risk behaviors such as banging their hands, head, legs, and objects, which may be potentially physically harmful.
  13. ↑ а б Autism, PDD-NOS & Asperger's fact sheets | Self-stimulation or 'stimming'. www.autism-help.org. Процитовано 15 лютого 2023.
  14. ↑ Self-stimulatory behavior and perceptual reinforcement. Journal of Applied Behavior Analysis. 1987. с. 45—68. {{cite book}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  15. ↑ а б Rudy, Lisa Jo (13 жовтня 2009). Stimming. Verywell[en]. Процитовано 24 березня 2014.
  16. ↑ American Psychiatric Association (2013). Diagnostic and statistical manual of mental disorders : DSM-5 (вид. 5). Arlington, VA. ISBN 978-0-89042-554-1. OCLC 830807378.
  17. ↑ Kapp, Steven K. (2019). 'People should be allowed to do what they like': Autistic adults' views and experiences of stimming. Autism. 23 (7): 1782—1792. doi:10.1177/1362361319829628. PMC 6728747. PMID 30818970.
  18. ↑ Fadhil, Tamara (2018). Live Monitoring System for Recognizing Varied Emotions of Autistic Children. 2018 International Conference on Advanced Science and Engineering (ICOASE). с. 151—155. doi:10.1109/ICOASE.2018.8548931. ISBN 978-1-5386-6696-8. S2CID 54224210.
  19. ↑ Cunningham, Allison (2008). Stereotypy in Autism: The Importance of Function. Research in Autism Spectrum Disorders. 2 (3): 469—479. doi:10.1016/j.rasd.2007.09.006. PMC 2598746. PMID 19122856.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стиммінг&oldid=42418216