OSIRIS-REx

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 12:22, 30 вересня 2024, створена MonAx (обговорення | внесок) (це можливо застарілий розділ)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 30 вересня 2024, заснована на цій версії.
OSIRIS-REx
«OSIRIS-REx» в уяві художника
Основні параметри
Повна назваOrigins, Spectral Interpretation, Resource Identification, Security, Regolith Explorer
COSPAR ID2016-055A
NORAD ID41757
ОрганізаціяNASA
ВиготівникLockheed Martin Space Systems
ОператорNASA
Тип апаратазонд для повернення зразків з астероїда[1]
ПролітЗемля
Дата прольоту22 вересня 2017
Нині рухається довід 101955 Бенну до Землі
Вихід на орбіту31 грудня 2018
Дата запуску8 вересня 2016[2]
Ракета-носійAtlas V 411, AV-067[2]
КосмодромСША США Канаверал, SLC-41
Тривалість польоту7 років (505 днів біля астероїда)
минуло 8 років, 1 місяць, 29 днів
Технічні параметри
Маса2110 кг[3]
суха маса 880 кг[3]
Розміри2,44×2,44×3,15 м[3]
Потужність1,226-3,000 Вт[3]
Джерела живленнясонячні панелі
Посадка на небесне тіло
Небесне тілоБенну
Дата і час посадки20 жовтня 2020, 21:00-22:30 UTC[4].
Вебсторінка
Вебсторінкаhttps://www.asteroidmission.org/

Origins, Spectral Interpretation, Resource Identification, Security, Regolith Explorer (OSIRIS-REx) — міжпланетна станція НАСА, призначена для доставлення зразків ґрунту з астероїда (101955) Бенну на Землю[5][6][7][8]. З 2023 року для OSIRIS-REx спланована подальша місія — політ до астероїда Апофіс (99942 Apophis)[9].

Третя місія НАСА за програмою «Нові рубежі» (New Frontiers), попередні дві — «Юнона» і «Нью-Горайзонс». Головний керівник місії — Данте Лауретта, Університет Аризони.

Логотип місії

Місія була обрана на конкурсній основі, у фіналі вона перемогла місію MoonRise з доставки речовини з Басейну Південного полюса — Ейткена на Місяці та SAGE (англ. Surface and Atmosphere Geochemical Explorer) — посадкового апарата для дослідження поверхні Венери[10].

Запуск станції було здійснено 8 вересня 2016 року[11]. Дістатися астероїда і взяти зразок ґрунту планувалося в 2019 році, а повернення на Землю — у 2023 році. Вартість місії оцінювалася у 800 мільйонів доларів[12] без вартості ракети-носія, яка, імовірно буде коштувати близько 183,5 мільйонів доларів[13].

3 грудня 2018 року станція досягла астероїда (101955) Бенну[14].

24 вересня 2023 року зонд OSIRIS-REx зі зразком астероїда Бенну приземлився на військовому полігоні для випробувань і тренувань у штаті Юта[15]. Таким чином, США вперше доставили каміння і пил з астероїда на Землю.

Назва

[ред. | ред. код]

Назва OSIRIS-REx є акронімом і одночасно відсилає до давньоєгипетського бога Осіріса[16]. Він зображався як зеленошкірий чоловік з борідкою фараона. REx означає «король» латиною. Його ім'я було обрано для місії до астероїда Бенну оскільки існує шанс зіткнення астероїда із Землею у 2170 році[17][18]. Бенну у староєгипетській релігії бог у вигляді чаплі, символізував вічне життя і воскресіння. Бенну вважався ба (душею) бога Ра, згодом Осіріса.

Місія

[ред. | ред. код]
Відео огляд місії OSIRIS-REx

Загальне керування місією забезпечується Центром космічних польотів імені Ґоддарда (НАСА). Наукові операції здійснюватиме Lunar and Planetary Laboratory (інші мови) Університету Аризони, Lockheed Martin Space Systems збудувала космічний апарат і забезпечує керування науковими операціями[3]. Команда місії складається зі спеціалістів з США, Канади, Франції, Німеччини, Великої Британії й Італії[19].

Космічний апарат мав подорожувати до астероїда 101955 Бенну два роки. Після досягнення мети, космічний апарат мав вийти на низьку орбіту висотою 4,8 кілометра над поверхнею астероїда і 505 днів здійснювати картографування його поверхні[1]. Результати картографування мали використати для визначення місця відбору проб речовини астероїда. Відбір планувалося робити за допомогою довгого маніпулятора, що віддалено нагадує палицю-стрибунця[20].

Вибір цього астероїда обумовлений тим, що він досить близький до Землі (належить до групи Аполлона), а також належить до класу В, що дасть змогу отримати вуглецеву речовину, яка залишилася на цьому астероїді з часів утворення сонячної системи. Органічні молекули, такі як амінокислоти, були віднайдені до того у зразках з метеоритів і комет, що вказує на можливість природного синтезу в космічному просторі компонентів, необхідних для виникнення життя[1].

Після збору зразків (від 60 г до 2 кг), у липні 2020 року зразки мали повернутися на Землю у 46-кг в капсулі, аналогічній застосованій у космічному апараті «Стардаст». Приземлення капсули планувалося у вересні 2023 року в штаті Юта. Капсула мала бути доставлена до Космічного центру імені Ліндона Джонсона для дослідження[1].

Запуск

[ред. | ред. код]
Відео запуску OSIRIS-REx

Запуск відбувся 8 вересня 2016 року о 23:05 (UTC) з космодрому Бази ВПС США на мисі Канаверал у Флориді[11][21]. Конфігурація ракети — 411, складалася з першого ступеня з двигуном РД-180 з одним прискорювачем AJ-60A і верхнього ступеня — з розгінним блоком Centaur[22]. OSIRIS-REx відділився від ракети-носія після 55 хвилин роботи двигуна[3], на швидкості 5,4 км/с[23]. Головний керівник місії оцінив запуск як «чудовий»[24].

Політ

[ред. | ред. код]
Анімація траєкторії OSIRIS-REx з 09.09.2016 до 22.10.2023.
      Земля ·       101955 Бенну ·       OSIRIS-REx

OSIRIS-REx розпочав фазу перельоту до астероїда невдовзі після відділення від верхнього ступеня, успішно відбулось розгортання сонячних панелей, включення рухової системи і встановлення зв'язку із Землею[24]. Швидкість віддалення від Землі становила 5,41 км/с. 28 грудня 2016 року космічний апарат успішно здійснив перший маневр для зміни швидкості на 431 м/с (1550 км/год), використавши 354 кг палива[25][26]. Після цього було здійснене ще одне запалювання двигунів 18 січня для коригування курсу апарата для здійснення гравітаційного маневру 22 вересня 2017 року[25]. Фаза перельоту мала тривати до наближення до астероїда Бенну в серпні 2018 року[джерело?], після чого мала розпочатися наукова стадія місії й фаза збирання зразків[25].

Під час періоду перельоту OSIRIS-REx мав шукати навколоземні об'єкти, які пролітають повз точку Лагранжа L4 системи Сонце — Земля. Між 9 і 20 лютого 2017 року команда OSIRIS-REx використала камеру апарата MapCam для пошуку об'єктів, зробила близько 135 оглядових світлин для дослідження Університетом Аризони. Пошуки мали бути корисними, навіть якщо жодного об'єкта не буде знайдено, оскільки подібні операції мали виконуватись, коли апарат досягне астероїда[26][27].

12 лютого 2017 року на відстані 673 млн км від Юпітера, камера апарата PolyCam успішно зробила світлини планети й трьох його супутників: Калісто, Іо і Ганімеда[28].

У серпні 2018 року станція OSIRIS-REx наблизилася до астероїда Бенну на відстань 2 млн км. Вона мала наблизитися на відстань 500 метрів у грудні 2018 р[29].

3 грудня 2018 року OSIRIS-REx вийшла на 20-кілометрову орбіту навколо астероїда Бенну. Щоб не врізатися в космічну брилу, зонд за останні чотири гальмівних маневри скинув швидкість (відносно Бенну) з 491 м/с до 40  см/с.

Отримання зразків

[ред. | ред. код]
Робота інструмента TAGSAM

Під час періоду інтенсивного дистанційного зондування слід було обрати місце для збору зразків. Сонячні панелі планувалося підняти у Y-позицію для мінімізації потрапляння на них пилу під час контакту[19]. Зниження до астероїда мало відбуватися дуже повільно для мінімізації імовірності забруднення поверхні астероїда гідразиновим пальним до контакту. Контакт із поверхнею астероїда Бенну мали зафіксувати за допомогою акселерометрів, а сила удару з поверхнею зменшувалася за допомогою механізму TAGSAM (англ. Touch-and-Go Sample Acquisition Mechanism).

Після контакту інструмента TAGSAM з поверхнею, азот під тиском мав спрямувати частки реголіту менше ніж 2 см у ємність для зразків на кінцівці роботизованої руки. 5-секундний час збору зразків мав знизити шанс зіткнення. Після 5 секунд апарат мав відділитись від астероїда[19].

За необхідності OSIRIS-REx міг повернутись до астероїда для ще однієї спроби забору зразків. Космічний апарат мав дослідити світлини і виконати маневри для перевірки зразків — його маси (60 г)[19]. Якби збір зразків був невдалим, апарат мав здійснити ще одну спробу, азоту в апараті було достатньо для трьох спроб[3].

До того ж механізм відбору зразків має контактні частини, які наприкінці забору зразків заберуть зразки розміром менш ніж 1 мм, виготовлені з крихітних петель з нержавіючої сталі[30].

Після спроби взяти зразки, капсула для зразків має відкритись, щоб механізм взяв зразки. Роботизована рука після цього повернеться у початкову позицію, капсула закриється і підготується для відправки на Землю[31].

Повернення до Землі

[ред. | ред. код]

У травні 2021 року міжпланетна станція OSIRIS-REx взяла курс на повернення до Землі, щоб доставити зібрані зразки з астероїда Бенну. У жовтні того ж року OSIRIS-REx виконав перший маневр корекції траєкторії свого польоту. Подальші маневри траєкторії польоту OSIRIS-REx заплановані на липень 2023 року.

НАСА поділилася детальнішою інформацією про те, як саме космічний корабель доставить зразок астероїда на Землю. OSIRIS-REx не створювався для приземлення, бо його конструкція не витримає навіть входу в атмосферу нашої планети. Замість цього він скине капсулу зі зразками з астероїда Бенну в атмосферу Землі, яка витримає високі температури під час спуску та м'яко спуститься на поверхню.

Цей маневр буде доволі складним. Якщо траєкторія спуску капсули буде нахилена надто високо, вона відштовхнеться від атмосфери та вилетить назад у космос. А якщо низько — згорить в атмосфері Землі.

— пояснив Майк Моро, заступник керівника проєкту OSIRIS-REx у Центрі космічних польотів імені Годдарда НАСА[32].

24 вересня 2023 року капсула апарата OSIRIS-REx має прибути на Землю. Планується, що вона приземлиться на випробувальному та навчальному полігоні ВПС США «Юта» в пустелі Великого Солоного озера (штат Юта)[33].

30 серпня 2023 року НАСА провела останні приготування до отримання зразків з астероїда Бенну, які капсула апарата OSIRIS-REx поверне на Землю у вересні. Команди провели генеральну репетицію відновлення капсули для повернення зразків із місії НАСА OSIRIS-REx. Під час випробування вертоліт скинув копію капсули з висоти понад 2000 метрів. Капсула спустилася під парашутом, щоб приземлитися на полігоні для випробувань і тренувань штату Юта на захід від Солт-Лейк-Сіті, де персонал пройшов процедури, щоб підготувати капсулу до транспортування до космічного центру Джонсона[34].

Згідно з планом, 24 вересня 2023 року капсула зразків космічного корабля OSIRIS-REx вперше зіткнеться з атмосферою Землі з моменту запуску місії у 2016 році. На борту перебуває приблизно 8,8 унції, або 250 грамів кам'яного матеріалу, зібраного з поверхні Бенну у 2020 році — першого зразка астероїда НАСА та найбільшого коли-небудь зібраного в космосі. Коли OSIRIS-REx наблизиться до Землі на відстань приблизно однієї третини відстані від Землі до Місяця, він не зменшить свою швидкість, яка досягне 102 000 км над поверхнею Землі, а прийме повідомлення від операторів із Землі та ініціює вивільнення капсули, яка буде направлена в бік атмосфери Землі. Після чотиригодинної подорожі в космосі капсула о 8:42 за київським часом (10:42 ранку за східним часом) зі швидкістю приблизно 44 500 км/год прорве атмосферу Землі. Капсулу, яка стане перегрітою в результаті тертя об повітря, захистить тепловий екран. Він допоможе регулювати температуру всередині капсули, зберігаючи зразки у безпеці при температурі, подібній до температури на поверхні Бенну. Парашути виведуть капсулу на безпечну швидкість приземлення. Приблизно через 2 хвилини після того, як капсула увійде в атмосферу, першим розгорнеться гальмівний парашут, призначений для стабільного переходу на дозвукову швидкість. Через шість хвилин — приблизно на висоті 1,6 км над пустелею — розгорнеться головний купол, несучи капсулу до зони на військовому полігоні розміром 58 × 14 км. При приземленні капсула сповільниться приблизно до 18 км/год та через 13 хвилин після входу в атмосферу, опиниться на поверхні Землі вперше за сім років, очікуючи підльоту на вертольотах пошукової групи[35].

24 вересня 2023 року, о 8:52 (за місцевим часом), космічний корабель НАСА Osiris-REx успішно виконав своє завдання та скинув на Землю капсулу зі зразками каміння та пилу з астероїда Бенну. За даними інформаційного агентства Bloomberg, капсула, як і планувалося, доторкнулася до поверхні нашої планети в пустелі Великого Солоного озера, штат Юта (США). Місію, яка тривала 7 років, було успішно завершено[36][37].

Дослідження зразків

[ред. | ред. код]

Після приземлення капсули апарата OSIRIS-REx вона була доставлена вертольотом до тимчасової чистої кімнати на військовому полігоні. Там її піддали початковій обробці та розбиранню для підготовки до подорожі на літаку в космічний центр Джонсона, де зразки будуть задокументовані, їм буде забезпечений належний догляд та де вони будуть досліджуватися. Не виключається можливість розповсюдження зразків для аналізу вченими всього світу[38][39][40]. Вони будуть поширені в різних країнах Центром досліджень астроматеріалів[41].

Через два тижні після того, як капсула зі зразком приземлилася в пустелі штату Юта, науковці у космічному центрі НАСА у Х'юстоні провели їхню презентацію[42][43]. Космічний вантаж спочатку досліджували в «чистій кімнаті» на полігоні в Юті, поблизу місця посадки. Потім капсулу доставили до центру в Х'юстоні, відкрили та розділили на менші зразки, щоб згодом розіслати 200 вченим у 60 лабораторіях по всьому світу. Аналіз показав, що ґрунт із Бенну містить аж 10 % води, а також близько 5—10 % сполук вуглецю.

Зразок OSIRIS-REx є найбільшим багатим на вуглець зразком астероїда, який коли-небудь доставлявся на Землю, він допоможе вченим досліджувати походження життя на нашій власній планеті для майбутніх поколінь.

— сказав адміністратор НАСА Білл Нельсон[44].

24 жовтня 2020 року НАСА повідомило[45], що 20 жовтня 2020 року зонд «Осіріс» набрав досить багато речовини з астероїда з астероїда Бенну і розгубив частину зібраного ґрунту[46][47]. Оскільки речовини було забагато, контейнер із ґрунтом не зміг до кінця закритись[48]. Як виявилося пізніше, згідно з повідомленням НАСА, після приземлення капсули фахівці вилучили та зібрали 70,3 г матеріалу з зовнішньої (і частково внутрішньої) частини інструмента, і це при тому, що капсулу повністю не відкрили[49]. Неочікуваною проблемою для спеціалістів НАСА стало те, що наявні інструменти в герметичному чистому боксі не дають змоги зняти з капсули два з 35 кріплень[50]. Проблему з відчиненням контейнера зі зразками ґрунту з астероїда Бенну вдалося вирішити тільки на початку січня 2024 року[51][52].

Наукові цілі

[ред. | ред. код]
Капсула для повернення зразків, фото камери StowCam

Наукові цілі місії[53]:

  • Повернення й аналіз зразків з вуглецевого астероїда типу С в кількості, достатній для вивчення природи, історії і поширення їх складових та речовин органічного походження.
  • Картографування хімічних і мінералогічних складових примітивного вуглецевого астероїда, щоб охарактеризувати його геологічну і динамічну історію і надати контекст для зразків.
  • Документування текстури, морфології, геохімії і спектральних показників реголіту зразків у місці забору зразків у масштабі до міліметрів.
  • Виміри ефекту Ярковського (тепловий вплив на обертання) на потенційно небезпечному астероїді і обмеження властивостей астероїда, які сприяють цьому ефекту.
  • Характеристика загальних показників примітивного вуглецевого астероїда, що дасть змогу порівняти їх з даними наземних телескопів з усіма астероїдами.
Цілі місії — одержання моделі астероїда Бенну

Спостереження за допомогою телескопів допомогли визначити орбіту 101955 Бенну, навколоземного об'єкта з діаметром від 480 до 511 км[54]. Навколо Сонця астероїд обертається за 436,604 дні (1,2 року). Орбіта проходить найближче до Землі кожні 6 років. Попри те, що орбіта добре вивчена, вчені сподіваються зробити точніші її вимірювання. Це критично важливо з огляду на те, що є шанси 1 до 1410, що цей астероїд зіткнеться із Землею у період 2169—2199[55]. Одна з цілей місії — покращити розуміння негравітаційних ефектів на орбіті, і наслідки цих ефектів, можливий вплив на зіткнення астероїда із Землею. Вивчити фізичні властивості астероїда Бенну є критично важливим, для розробки місії уникнення зіткнення[23].

Спостереження за допомогою телескопів допомогли визначити базові характеристики астероїда. Дані зазначають, що він дуже темний, що відповідає астероїдам типу В, підкласу С, вуглецевих астероїдів. Такі астероїди називають примітивними, через те, що на них відбулись незначні геологічні зміни з часу їх утворення.

У жовтні 2020 року було повідомлено, що за гравітаційними дослідженнями у центрі астероїда є порожнина, всередині якої можна розмістити декілька футбольних полів. Крім того, виявлено, що обертання астероїда Бенну прискорюється, і астероїд може зруйнуватися в найближчому майбутньому, через мільйон років або навіть менше. OSIRIS-REx готувався до спуску на поверхню Бенну, який планувався невдовзі. Зонд мав узяти зразок астероїда і повернути його на Землю у 2023 році для подальших досліджень[56][57].

Характеристики апарата

[ред. | ред. код]
3D-модель OSIRIS-REx
OSIRIS-REx із роботизованою рукою
  • Розміри: довжина 2,4 м, ширина 2,4 м, висота 3,1 м[3].
  • Ширина з розгорнутими сонячними панелями: 6,2 м.
  • Потужність батарей: 1226—3000 Вт, залежить від відстані апарата до Сонця. Енергія зберігається у літій-іонних батареях.
  • Рухова система: двигун працює на гідразині, такій самій системі, яка створена для Mars Reconnaissance Orbiter, має на борту 1230 кг палива та гелію.
  • Капсула для повернення зразків повернеться на Землю за допомогою парашутної системи і буде вивчена фахівцями.

Наукове обладнання

[ред. | ред. код]

Окрім системи зв'язку космічний апарат має блок наукових інструментів для всеохоплюючого вивчення астероїда[58], окрім фотографування і повернення зразків на Землю. Планетарне товариство координує дії щодо запрошення зацікавлених сторін, щоб записати їх імена, або твори мистецтва і зберегти їх на мікрочип, який зараз встановлений на апараті[59][60].

OCAMS

[ред. | ред. код]
Блок камер OSIRIS-REx

Блок камер (OSIRIS-REx Camera Suite (OCAMS)) складається з трьох камер[61][62]:

  • PolyCam — призначена для зйомок з далекої відстані, а також для детальної зйомки поверхні астероїда при зближенні (20 см телескоп).
  • MapCam — яка зніме поверхню астероїда в чотирьох спектральних діапазонах. Її дані будуть використані при побудові тривимірної моделі астероїда. Також вона буде знімати обраний район збору проб у високій роздільній здатності.
  • SamCam — буде безперервно знімати процес забору проб.

Разом ці камери забезпечать суцільну фотозйомку астероїда, розвідку місця відбору зразків і фотографування цього процесу[63].

OLA

[ред. | ред. код]

OSIRIS-REx Laser Altimeter (OLA) — блок лазерних далекомірів[64], за допомогою яких OSIRIS-REx мав побудувати топографічний план поверхні астероїда, визначити профіль тих місць, звідки передбачалося взяти проби реголіту. Також дані, отримані блоком лідарів можна використати для вирішення навігаційних завдань і для побудови карти гравітаційного поля астероїда.

OLA скануватиме поверхню астероїда Бенну для визначення проміжку часу, щоб швидко скласти повну карту поверхні для досягнення головної цілі — створення детальної й повної топографічної карти. Дані, отримані від інструмента, будуть використані для створення гравітаційних вимірів астероїда.

OLA має ресивер і два передавачі для поліпшення якості інформації, яка передаватиметься на Землю. OLA має високоенергетичний лазерний передавач, який використовується для картографування від 1 до 7,5 км. Низькоенергетичний передавач використовується для фотографування від 0,5 до 1 км. Частота роботи цих передавачів визначає швидкість збору даних OLA. Лазерні імпульси з обох передавачів направлені на рухоме дзеркало, яке суміщено з полем зору ресивера телескопа, що обмежує ефекти фонової сонячної радіації. Кожен імпульс забезпечує інформацією про цільовий діапазон, азимут, висоту, отриману інтенсивність і час.

OLA був профінансований Канадським аерокосмічним агентством і був побудований компанією Maxar Technologies, Онтаріо, Канада. він був доставлений для збірки 17 листопада 2015 року[65][66].

OVIRS

[ред. | ред. код]
OVIRS

OSIRIS-REx Visible and IR Spectrometer (OVIRS) — спектрометр, який буде використовуватися, щоб побудувати карту розташування неорганічних і органічних речовин на поверхні астероїда. Карта всієї поверхні астероїда буде мати роздільну здатність близько 20 метрів, а карта територій, з яких будуть брати проби, — від 0,8 до 2 метрів[67]. Ці спектральні діапазони і роздільні здатності достатні для забезпечення картографування мінералогічних і молекулярних складових, включаючи карбонати, силікати, сульфати, оксиди, зв'язану воду і широкий діапазон органічних складових. Це забезпечить принаймні два спектральних аналізи однієї ділянки.

OTES

[ред. | ред. код]
OTES

OSIRIS-REx Thermal Emission Spectrometer (OTES) — спектрометр, який працює в далекій інфрачервоній частині спектра (4—50 мкм). Основним завданням цього приладу буде побудова карти температур і мінерального складу поверхні астероїда, а також створення докладної карти розташування різних мінералів у місці забору проб[68]. Діапазон довжин хвиль, спектральна роздільна здатність та радіометричні характеристики достатні для виявлення та ідентифікації ключових характеристик поглинання силікатів, карбонатів, сульфатів, фосфатів, оксидів та гідроксидів. OTES також використовуватиметься для вимірювання загальної теплової емісії від Бенну для вимірювання загальної радіації. Ґрунтуючись на характеристиках Mini-TES в умовах пилу на поверхні Марса, очікується, що OTES буде стійкий до екстремального забруднення оптичних елементів пилом.

REXIS

[ред. | ред. код]

Regolith X-ray Imaging Spectrometer (REXIS) — рентгенівський телескоп з кодуючою маскою, що працює в діапазоні м'якого рентгенівського випромінювання (0,3—7,5 кеВ). Робота приладу заснована на тому, що він поглинає рентгенівські промені Сонця, які потрапляють на поверхню астероїда і частково перевипромінюються. Прилад вловлює це випромінювання і по довжині хвилі визначає, що за речовина знаходиться під приладом. У результаті роботи приладу буде побудована карта хімічного складу поверхні з роздільною здатністю до 4 метрів[69]. Зображення формуються з 21 дуговою роздільною здатністю (просторова роздільна здатність 4,3 на відстані 700 м). Фотографування здійснюється шляхом кореляції виявленого рентгенівського зображення з випадковою маскою розміром 64 × 64 (1,536 мм пікселів). REXIS зберігатиме дані кожного рентгенівського фотографування, щоб максимізувати використання сховища даних і мінімізувати ризик. Пікселі будуть оброблятися в 64 × 64 комірках, а діапазон 0,3—7,5 кеВ охоплюватиметься п'ятьма широкими і 11 вузькими смугами. Зображення будуть відновлені на Землі після зйомки.

TAGSAM

[ред. | ред. код]
інструмент TAGSAM під час тестів до запуску

Touch-And-Go Sample Acquisition Mechanism (TAGSAM) — система забору проб реголіту з поверхні астероїда. Складається з блоку забору проб і довгого (3,35 м) маніпулятора[3][70], який дасть змогу встановити пробовідбірник на поверхню астероїда, не здійснюючи посадку всього апарата на поверхню астероїда. Для полегшення процесу збору проб реголіт переноситиметься в пастку за допомогою стиснутого азоту, запас якого наявний на борту станції. Весь процес буде документуватися однією з трьох бортових камер. Після закінчення забору весь зібраний матеріал переміститься в апарат, який вирушить до Землі. Планується, що маса зразків складе від 60 г до двох кілограмів[71].

Основні операції TAGSAM включають:

  • Повільне зближення з поверхнею зі швидкістю 0,2 м/с[72].
  • Контакт з поверхнею в межах 25 м вибраної області.
  • OCAMS буде знімати процес забору проб.
  • Забір зразків реголіту менш ніж за 5 секунд, шляхом направлення стиснутого азоту, захоплення зразків.
  • Перевірка забору зразків за допомогою зміни інерції космічного апарата, фотографування пастки зі зразками.
  • Зберігання зразків у капсулі для повернення.
  • Повернення зразків на Землю.

Майбутня місія OSIRIS-REx

[ред. | ред. код]

25 квітня 2022 року НАСА оголосило про рішення продовжити вісім міжпланетних місій. Деякі з них отримали нові цілі. Найцікавіше завдання дісталося апарату OSIRIS-REx. Він має відвідати 370-метровий астероїд 99942 Апофіс, що колись вважався найнебезпечнішим у Сонячній системі.

Попри те, що Апофіс втратив титул найнебезпечнішого астероїда у світі, він, як і раніше, становить величезний науковий інтерес, а його зближення із Землею в 2029 році стане однією з головних астрономічних подій десятиліття. Астероїд пройде всередині орбіт геостаціонарних супутників і буде помітний на земному небі неозброєним оком. Не дивно, що багато космічних агентств давно розглядали можливість відправити до Апофіса автоматичний розвідник. НАСА знайшла варіант, як вивчити Апофіс. Вибір аерокосмічної адміністрації припав на апарат OSIRIS-REx, який у 2023 році повертається до нашої планети зі зразками речовини астероїда Бенну. У вересні 2023 року він скине на Землю капсулу із зібраними матеріалами, після чого його спрямують до Апофіса При цьому було враховано, що всі системи OSIRIS-REx працюють у штатному режимі, у нього залишився значний запас палива, що дає змогу відвідати якесь інше мале тіло. Після аналізу всіх наявних варіантів керівництво НАСА вирішило відправити OSIRIS-REx до Апофіса. Сама ж місія змінить назву на OSIRIS-APEX (OSIRIS-APophis EXplorer).

Згідно з планом, OSIRIS-APEX досягне Апофіса 8 квітня 2029 року, тобто через декілька днів після його зближення із Землею. Впродовж 18 наступних місяців апарат вивчатиме астероїд і те, як земна гравітація вплинула на його орбіту. Крім того, OSIRIS-APEX виконає декілька маневрів, під час яких він наблизиться до Апофіса, а потім активує свої двигуни. Ця операція має оголити підповерхневі шари астероїда і дати змогу вивчити їхню будову та хімічний склад. Цей крок дасть унікальну інформацію про його надра, склад і властивості[9][73].

OSIRIS-REx II

[ред. | ред. код]

OSIRIS-REx II — концепція місії 2012 року, за якою пропонувалось зробити копію апарата для подвійної місії, другий апарат мав би збирати зразки на двох місяцях Марса: Фобоса та Деймоса. Було зазначено, що ця місія буде швидкою і дешевою в отриманні зразків з супутників[74][75].

Див. також

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Ілюстрація збору зразків з астероїда 1999 RQ36
    Ілюстрація збору зразків з астероїда 1999 RQ36
  • Приклад повернення капсули з місії Стардаст
    Приклад повернення капсули з місії Стардаст

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Brown, Dwayne C. (25 травня 2011). NASA To Launch New Science Mission To Asteroid In 2016. NASA. Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 18 вересня 2016.
  2. ↑ а б Graham, William (8 вересня 2016). Atlas V begins OSIRIS-REx’s round trip to the asteroid Bennu. NASA Spaceflight. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 18 вересня 2016.
  3. ↑ а б в г д е ж и к OSIRIS-REx: Asteroid Sample Return Mission (PDF) (Press Kit). NASA. August 2016. Архів оригіналу (PDF) за 6 липня 2017. Процитовано 18 вересня 2016.
  4. ↑ Chris Gebhardt (20 жовтня 2020). TAG, you’re it; OSIRIS-REx in sample collection bid at asteroid Bennu (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 20 жовтня 2020.
  5. ↑ Brown, Dwayne; Neal-Jones, Nancy (31 березня 2015). RELEASE 15-056 - NASA’s OSIRIS-REx Mission Passes Critical Milestone. NASA. Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 4 квітня 2015.
  6. ↑ Chang, Kenneth (5 вересня 2016). NASA Aims at an Asteroid Holding Clues to the Solar System’s Roots. The New York Times. Архів оригіналу за 5 вересня 2016. Процитовано 6 вересня 2016.
  7. ↑ Corum, Jonathan (8 вересня 2016). NASA Launches the Osiris-Rex Spacecraft to Asteroid Bennu. The New York Times. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 9 вересня 2016.
  8. ↑ Chang, Kenneth (8 вересня 2016). The Osiris-Rex Spacecraft Begins Chasing an Asteroid. The New York Times. Архів оригіналу за 10 травня 2019. Процитовано 9 вересня 2016.
  9. ↑ а б OSIRIS-REx відвідає найнебезпечніший астероїд у світі. 26.04.2022
  10. ↑ НАСА обирає трьох фіналістів для майбутньої космічної наукової місії до Венери, астероїда або Місяця. NASA. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 7 лютого 2015.(англ.)
  11. ↑ а б NASA запустило апарат для збору ґрунту з небезпечного для Землі астероїда Бенну. УНІАН. 09.09.2016. Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 09.09.2016.
  12. ↑ НАСА почне нову наукову місію до астероїда 2016 року. NASA. Архів оригіналу за 25 березня 2012. Процитовано 7 лютого 2015.(англ.)
  13. ↑ NASA Aims to Grab Asteroid Dust in 2020. Science Magazine. 26 травня 2011. Архів оригіналу за 8 жовтня 2012. Процитовано 7 лютого 2015.
  14. ↑ Chang, Kenneth (3 грудня 2018). NASA’s Osiris-Rex Arriving at Asteroid Bennu After a Two-Year Journey - The spacecraft will begin its close study of the primitive space rock, seeking clues to the early solar system. The New York Times. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 3 грудня 2018.
  15. ↑ Capsule Containing Asteroid Bennu Sample Has Landed
  16. ↑ NASAcronyms: How OSIRIS-REx Got Its Name. Архів оригіналу за 7 лютого 2015. Процитовано 7 лютого 2015.
  17. ↑ Wolchover, Natalie (27 травня 2011). NASAcronyms: How OSIRIS-REx Got Its Name. LiveScience. Архів оригіналу за 7 лютого 2015. Процитовано 12 травня 2015.
  18. ↑ Moskowitz, Clara (27 травня 2011). Why NASA Chose Potentially Threatening Asteroid for New Mission. Space.com. Архів оригіналу за 31 травня 2017. Процитовано 14 травня 2017.
  19. ↑ а б в г Kramer, Herbert J. OSIRIS-REx. Earth Observation Portal Directory. Архів оригіналу за 27 квітня 2015. Процитовано 20 квітня 2015.
  20. ↑ UA gets $1.2M to aid in asteroid mission. Tucson Citizen. 26 травня 2011. Архів оригіналу за 11 жовтня 2014. Процитовано 7 лютого 2015.
  21. ↑ NASA’s OSIRIS-REx Speeds Toward Asteroid Rendezvous. NASA. 09.09.2016. Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 09.09.2016.
  22. ↑ Graham, William (8 вересня 2016). Atlas V begins OSIRIS-REx’s round trip to the asteroid Bennu. NASASpaceFlight.com. Архів оригіналу за 24 червня 2018. Процитовано 24 червня 2018.
  23. ↑ а б OSIRIS-REx - The Mission. Asteroidmission.org. Архів оригіналу за 8 жовтня 2018. Процитовано 13 жовтня 2018.
  24. ↑ а б Wall, Mike. 'Exactly Perfect'! NASA Hails Asteroid Sample-Return Mission's Launch. Space.com. Архів оригіналу за 26 жовтня 2017. Процитовано 10 вересня 2016.
  25. ↑ а б в Neal-Jones, Nancy (17 січня 2017). Successful Deep Space Maneuver for NASA's OSIRIS-REx Spacecraft. NASA. Архів оригіналу за 27 січня 2017. Процитовано 7 березня 2017.
  26. ↑ а б Clark, Stephen (1 лютого 2017). NASA's OSIRIS-REx probe moonlights as asteroid sleuth. Spaceflight Now. Архів оригіналу за 12 березня 2017. Процитовано 9 березня 2017.
  27. ↑ Morton, Erin; Neal-Jones, Nancy (9 лютого 2017). NASA's OSIRIS-REx Begins Earth-Trojan Asteroid Search. NASA. Архів оригіналу за 7 лютого 2018. Процитовано 9 березня 2017.
  28. ↑ NASA's OSIRIS-REx Takes Closer Image of Jupiter. NASA. 15 лютого 2017. Архів оригіналу за 8 березня 2017. Процитовано 9 березня 2017.
  29. ↑ Апарат NASA наблизився до величезного астероїда Бенну. Архів оригіналу за 22 серпня 2018. Процитовано 22 серпня 2018.
  30. ↑ Lauretta, Dante. How Do We know When We Have Collected a Sample of Bennu?. Dslauretta.com. Архів оригіналу за 21 жовтня 2016. Процитовано 23 серпня 2016.
  31. ↑ Sample Return Capsule. Spaceflight101.com. Архів оригіналу за 4 листопада 2017. Процитовано 25 жовтня 2017.
  32. ↑ NASA розповіла про небезпеки для OSIRIS-REx під час скидання зразків астероїда на Землю. 17.10.2022
  33. ↑ What's the benefit of sample-return? [Архівовано 12 жовтня 2018 у Wayback Machine.] Jason Davis, The Planetary Society. 5 July 2018.
  34. ↑ NASA готується до повернення зразка астероїда OSIRIS-REx. 01.09.2023
  35. ↑ Космічна доставка: приземлення зразка астероїда OSIRIS-REx. 14.09.2023
  36. ↑ NASA Capsule Carrying Asteroid Samples Touches Down in Utah. // By Loren Grush. 24.09.2023 at 17:55 GMT+3
  37. ↑ Космічний апарат NASA успішно скинув на Землю зразки з астероїда Бенну. // Автор: Станіслав Ткацевіч. 24.09.2023
  38. ↑ OSIRIS-REx Project — Sample Curation [Архівовано 25 вересня 2018 у Wayback Machine.]. Extraterrestrial Sample Curation Center, JAXA. Accessed: 2 September 2018.
  39. ↑ Sample Request [Архівовано 21 вересня 2018 у Wayback Machine.]. Extraterrestrial Sample Curation Center, JAXA
  40. ↑ What's the benefit of sample-return? [Архівовано 12 жовтня 2018 у Wayback Machine.] Jason Davis, The Planetary Society. 5 July 2018. Quote: «NASA and Japan's space agency, JAXA, are teaming up to exchange samples from OSIRIS-REx and Hayabusa2. Keiko Nakamura-Messenger, a research scientist for both missions, told me NASA gets 10 percent of Hayabusa2 samples and JAXA gets 0.5 percent of OSIRIS-REx samples.»
  41. ↑ ARES: OSIRIS-REx. Архів оригіналу за 8 травня 2018. Процитовано 8 жовтня 2018.
  42. ↑ NASA Live: Official Stream of NASA TV
  43. ↑ NASA вперше показало зразки астероїда Бенну, якому понад 4 млрд років // rbc.ua
  44. ↑ NASA розповіло про склад астероїда, фрагмент якого доставили на Землю. Там є вуглець та вода // tech.liga.net
  45. ↑ NASA’s OSIRIS-REx Spacecraft Collects Significant Amount of Asteroid. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 25 жовтня 2020.
  46. ↑ Місія OSIRIS-REx: у NASA показали, як торкнулися астероїда [Архівовано 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.], УП, 22 жовтня 2020
  47. ↑ NASA: OSIRIS-REx собрал значительное количество вещества с околоземного астероида Бенну [Архівовано 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.], ІТС, 22 жовтня 2020
  48. ↑ Зонд NASA розгубив частину ґрунту, зібраного з астероїда Бенну. «Рука» пристрою перестаралась і набрала його забагато. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 25 жовтня 2020.
  49. ↑ Зонд NASA OSIRIS-REx доставив більше зразків астероїда Бенну, ніж очікувалося. // Автор: Світлана Анісімова. 24.10.2023
  50. ↑ NASA вже місяць не може відкрити власну капсулу зі зразками астероїда Бенну. Що затримало науковців? // Автор: Ірина Сітнікова. 26.10.2023, 20:20
  51. ↑ NASA's OSIRIS-REx Team Clears Hurdle to Access Remaining Bennu Sample. // By Rachel Ann Barry. Posted on January 11, 2024
  52. ↑ NASA вдалося розкрити контейнер із ґрунтом астероїда Бенну. NASA вдалося розкрити контейнер із ґрунтом астероїда Бенну. 13.01.2024, 16:42
  53. ↑ OSIRIS-Rex Infosheet [Архівовано 17 квітня 2012 у Wayback Machine.] (PDF)
  54. ↑ Müller, T. G.; O'Rourke, L.; Barucci, A. M.; Pál, A.; Kiss, C.; Zeidler, P.; Altieri, B.; González-García, B. M.; Küppers, M. (December 2012). Physical properties of OSIRIS-REx target asteroid (101955) 1999 RQ36. Derived from Herschel, VLT/ VISIR, and Spitzer observations. Astronomy & Astrophysics. 548. A36. arXiv:1210.5370. Bibcode:2012A&A…548A..36M. doi:10.1051/0004-6361/201220066. {{cite journal}}: Перевірте значення |bibcode= (довідка)
  55. ↑ Earth Impact Risk Summary for 101955 Bennu. Near Earth Object Program. NASA's JPL. 5 серпня 2010. Архів оригіналу за 20 січня 2017. Процитовано 29 квітня 2013.
  56. ↑ Зонд NASA зробив несподівану знахідку в ядрі астероїда Бенну. Архів оригіналу за 16 жовтня 2020. Процитовано 14 жовтня 2020.
  57. ↑ Central void may be tearing asteroid Bennu apart. Архів оригіналу за 13 жовтня 2020. Процитовано 14 жовтня 2020.
  58. ↑ Instruments - OSIRIS-REx Mission. University of Arizona. Архів оригіналу за 13 вересня 2016. Процитовано 14 вересня 2016.
  59. ↑ NASA Invites Public to Send Artwork to an Asteroid. University of Arizona. 19 лютого 2016. Архів оригіналу за 26 березня 2016. Процитовано 1 квітня 2016.
  60. ↑ OSIRIS-REx: Messages to Bennu!. The Planetary Society. Архів оригіналу за 13 вересня 2016. Процитовано 10 вересня 2016.
  61. ↑ OCAMS. Архів оригіналу за 8 вересня 2018. Процитовано 11 травня 2022.
  62. ↑ The Instruments of OSIRIS-REx. The University of Arizona. Архів оригіналу за 22-01-2013. Процитовано 04-10-2012.
  63. ↑ Lauretta, Dante (11 січня 2014). OCAMS – The Eyes of OSIRIS-REx. Dslauretta.com. Архів оригіналу за 14 січня 2017. Процитовано 10 вересня 2016.
  64. ↑ OLA. Архів оригіналу за 8 вересня 2018. Процитовано 11 травня 2022.
  65. ↑ Jones, Nancy N. (17 липня 2014). Canada Contributes to NASA's OSIRIS-REx Mission. NASA. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 16 жовтня 2018.
  66. ↑ Jeffery, Cassandra (17 грудня 2015). Canada to Invest in Space Exploration with New Laser. Kelowna Now. Архів оригіналу за 17 жовтня 2018. Процитовано 16 жовтня 2018.
  67. ↑ OVIRS. Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 11 травня 2022.
  68. ↑ OTES. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 11 травня 2022.
  69. ↑ REXIS. Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 11 травня 2022.
  70. ↑ Instruments: Science Payload. University of Arizona. Архів оригіналу за 13 вересня 2016. Процитовано 18 вересня 2016.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
  71. ↑ TAGSAM. Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 11 травня 2022.
  72. ↑ Lauretta, Dante (27 листопада 2013). How To Get To Bennu and Back. Dslauretta.com. Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 10 вересня 2016.
  73. ↑ Космічний апарат NASA OSIRIS-REx летить до астероїда Апофіс з новою місією. // Автор: Світлана Анісімова. 25.09.2023
  74. ↑ Elifritz, T. L. (2012). OSIRIS-REx II to Mars - Mars Sample Return from Phobos and Deimos (PDF). Concepts and Approaches for Mars Exploration. 12–14 June 2012. Houston, Texas. Bibcode:2012LPICo1679.4017E. Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2020. Процитовано 21 жовтня 2018.
  75. ↑ Templeton, Graham (31 травня 2016). OSIRIS-REx is about to go collect (and return) samples from an asteroid. ExtremeTech. Архів оригіналу за 25 листопада 2016. Процитовано 24 листопада 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=OSIRIS-REx&oldid=43598008