Банк Франції
 | Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач AnatolyPm (внесок, журнали) о 10:22 UTC (6661096 хвилин тому). |
| Банк Франції | |
|---|---|
| Тип | Q112176671?[1] |
| Засновано | 18 січня 1800 |
| Головний офіс | Париж, Франція |
| Кількість співробітників | ▼9800 осіб (2020)[2][3] |
| Материнська компанія | Франція |
| Власник(и) | Крістіан Нойєр |
| Кількість відділень | 258 |
| Сайт | www.banque-france.fr |
Банк Франції (фр. Banque de France) — державний центральний банк Франції. Банк був створений у 1800 році і націоналізований в січні 1946 року; має близько 258 відділень. Є членом Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ); штаб-квартира знаходиться у Парижі.
Історія
Заснований 18 січня 1800 року Наполеоном Бонапартом як приватне акціонерне товариство[4]. 14 квітня 1803 року банк отримав монопольне право випуску банкнот у Парижі[4], а з 1848 року, після поглинання 9 провінційних емісійних банків, — у всій країні.
Банк Франції був завжди оплотом реакції. Його ресурси використовувалися для придушення Революції 1848 року, Паризької комуни, надавалися німецьким фашистам у роки окупації під час Другої світової війни. До 1936 року банком керувала Регентська рада (15 регентів — представників 200 найбільших акціонерів), потім — Рада (20 радників, з яких 18 призначалися урядом). У грудні 1945 року банк був націоналізований, акціонери отримали велику компенсацію, але управління банку залишилося в руках фінансової олігархії[5].
Банк Франції надає позики уряду, є «банком банків», переобліковуючи коротко-і середньострокові векселі комерційних банків і виплачуючи їм короткострокові кредити, а також кредитує безпосередньо промислові і торговельні підприємства. Спільно з державною Національною кредитною радою банк регулює обсяг кредиту. У 1968 році банк мав 258 відділень по країні, підтримував кореспондентські зв'язки з центральними емісійними банками більшості країн світу. На початок 1969 року акціонерний капітал банку становив 250 млн. франців, сума балансу на початок 1969 року становила 91,2 млрд. франків, емісія — 72,2 млрд. франків, депозити — 12,1 млрд. франків, у тому числі французьких банків — 7,1 млрд. (аванси і позики уряду — 8,8 млрд. франків, облік і переоблік комерційних векселів — 36,5 млрд. франків, у тому числі 4,7 млрд. франків середньострокових векселів, пов'язаних з житловим будівництвом, золото і закордонні активи — 20,7 млрд. франків порівняно з більш ніж 34 млрд. франків на початку 1968 року.
У 1973 році було переписано статут банку[6]. Сума баланса складала 684,4 млрд. франків (118,2 млрд. доларів США) (кінець 1980-х років)[7].
У 1993 році банк став незалежним фінансовим інститутом, метою якого є забезпечення цінової стабільності в країні, незалежної від політики держави[8]. У 1998 році банк став членом Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ).
Діяльність
Банк Франції виконує три основні завдання відповідно до законодавства та правами, делеговані йому Європейським центральним банком (ЄЦБ) за принципом субсидіарності:
- підтримання грошової стабільності;
- підтримання фінансової стабільності;
- надання банківських послуг державним органам, юридичним та фізичним особам.
У відповідності із завданням підтримки грошової стабільності Банк Франції здійснює різні види діяльності:
- встановлює платіжний баланс Франції та представляє економічні інтереси Франції в міжнародному співтоваристві;
- реалізує політику ЄЦБ у проведенні тендерів для банків, що бажають залучити грошові кошти;
- управляє частиною валютних резервів ЄЦБ;
- здійснює емісію грошей і управління ними.
У відповідності із завданням підтримки фінансової стабільності Банк Франції здійснює такі функції:
- контроль за діяльністю Комітету кредитних установ та інвестиційних компаній і Банківської комісії;
- управління фінансовою системою;
- управління системою здійснення платежів (в тому числі, забезпечення спільного управління системою TARGET2).
Банк Франції управляє і веде облік діяльності казначейства і деяких державних підприємств.
Банк Франції збирає фінансову інформацію про компанії і надає її іншим компаніям. У 2007 році Банк отримав право виносити незалежну оцінку про кредитоспроможність юридичної особи.
По фізичних особах Банк Франції веде облік інцидентів, пов'язаних з платежами:
- національний список втрачених або вкрадених чеків;
- центральний список інцидентів, пов'язаних з незаконним проведенням фінансових операцій;
- національний список інцидентів, пов'язаних з неповерненням кредитів фізичними особами.
Примітки
- ↑ SIRENE
- ↑ https://www.lesechos.fr/14/11/2017/lesechos.fr/030871205600_climat-d-inquietude-chez-les-salaries-de-la-banque-de-france.htm
- ↑ https://www.latribune.fr/entreprises-finance/banques-finance/la-banque-de-france-veut-largement-reduire-ses-effectifs-583663.html
- ↑ а б 1800 Creation of the Banque de France. Banque de France. Процитовано 7 листопада 2011. (англ.)
- ↑ 1936-1945 Nationalization. Banque de France. Процитовано 7 листопада 2011. (англ.)
- ↑ 1973 Rewriting the bank's statutes. Banque de France. Процитовано 7 листопада 2011. (англ.)
- ↑ Энциклопедический словарь. 2009.
- ↑ 1993 A landmark reform grants the Bank independence. Banque de France. Процитовано 7 листопада 2011. (англ.)
Література
- Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969—1978.
- Финансы. Толковый словарь. 2-е изд. — М.: "ИНФРА-М", Издательство "Весь Мир". Брайен Батлер, Брайен Джонсон, Грэм Сидуэл и др. Общая редакция: д.э.н. Осадчая И.М.. 2000.
- Большой Энциклопедический словарь. 2000.
- Энциклопедический словарь. 2009.