Тувинська мова
Тувинська мова | |
---|---|
Тыва дыл, Tyva dyl | |
Поширена в | Росія, півн. захід Монголії |
Регіон | Респубілка Тува |
Носії | понад 200 тис. чол. |
Писемність | кирилиця, латинське письмо і Tuvan alphabetd |
Класифікація | Алтайська сім'я
|
Офіційний статус | |
Офіційна | Республіка Тува |
Коди мови | |
ISO 639-1 | немає |
ISO 639-2 | tyv |
ISO 639-3 | tyv |
SIL | tyv |
Туви́нська мо́ва (самоназва тыва дыл) — мова тувинців, основного населення Республіки Туви (суб'єкт РФ), тюркського народу південно-східного Сибіру (Центральна Азія).
Розповсюдження і кількість мовців
Тувинською мовою розмовляють тувинці Туви (Росія), а також алтайські тувинці північно-західних районів Монголії та Китаю.
Чисельність носіїв тувинської мови — понад 200 тис. осіб.
Класифікація і діалекти тувинської мови
Тувинська мова класифікується лінгвістами як північно-східна тюркська мова алтайської мовної сім'ї, і разом з сойотською і тофаларською мовами творить саянську мовну підгрупу; часто також об'єднують ці мови з близько спорідненими алтайськими і хакаською в одну мовну підгрупу.
У тувинській мові виділяють 4 основні групи діалектів:
- центральний — діалект ліг в основу літературної мови; включає ряд говірок.
- західний — діалекти тувинського населення вірхів'їв річки Хемчік; активно взаємодіють з алтайськими мовами.
- тоджинський — поширений у тувинців-тоджинців, великого субетносу тувинців, який проживає на північному сході Тиви в районах, що прилягають до верхів'я Бій-Хему; характеризується значною кількістю «мисливської і тваринної» лексики; притаманна назалізація; інколи розглядається як окрема мова.
- південно-східний — розповсюджений у тувинців-ценгельців Монголії, зазнав значного впливу з боку монгольської мови.
Характерні риси тувинської мови
Прикметними особливостями тувинської мови є:
- У фонетиці:
- наявність коротких, довгих і фарингалізованих голосних звуків.
- наявність сильних і слабких приголосних звуків.
- У морфології:
- іме́нникові властиві граматичні категорії числа, присвійності, відмінка й суб'єктивної оцінки.
- У лексиці:
- значна кількість мовних запозичень, в т.ч. і корневих іменникових, з монгольської мови.
- літературна норма має значний лексичний вплив російської мови.
Писемність і абетка
Першою абеткою, що нею користувалися тувинці, справедливо можна вважати монгольське письмо. Писемність власне тувинської мови створено у 1930 році відразу після перемоги народної революції в Туві (1929 рік) на основі латинки (ця абетка має обмежений вжиток і зараз). З 1941 року здійснюється переведення тувинської писеменості на кириличну основу (ця абетка є чинною в теперішній час).
Кирилична абетка тувинської мови:
А а | Б б | В в | Г г | Д д | Е е | Ё ё | Ж ж |
З з | И и | Й й | К к | Л л | М м | Н н | Ң ң |
О о | Ө ө | П п | Р р | С с | Т т | У у | Ү ү |
Ф ф | Х х | Ц ц | Ч ч | Ш ш | Щ щ | Ъ ъ | Ы ы |
Ь ь | Э э | Ю ю | Я я |
- Деякі особливості використання літер тувинської абетки:
- літера Ңң = «ng», [ŋ]; з неї не починаються слова.
- літера Өө = «ö», [ø].
- літера Үү = «ü», [y].
- літера Ьь вживається лише в словах російського походження.
- літера Ъъ використовується як знак ларингалізації, тобто для позначення гортанності звука.
Застосування тувинської мови
Оскільки тувинська є рідною мовою для переважної більшості населення Туви (рідкісний випадок для російських автономій), то вона знаходить широке використання як у побуті, так і громадському житті республіки. Тувинська — мова ЗМІ, в т.ч. і телебачення, навчання, як шкільного так і вищого, книг, побутового спілкування тощо.
В Інтернеті тувинська мова предствалена відносно слабко — діє єдиний, але значний за обсягом, тувинськомовний форум[1]; Тувинська Вікіпедія тривалий час перебуває у стані розробки (тестовому режимі)[2].
Виноски
Джерела, посилання і література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 11. Кн.1, К., 1984, стор. 380
- Англійсько-тувинський і тувинсько-англійський online розмовний словник
- Сайт тувинського народу (тувин.)
- Матеріали з тувинської мови і фольклору (англ.)
- Тувинська абетка
- Исхаков Ф.Г., Пальмбах А.А. Грамматика тувинского языка., М., 1961
- Сат Ш.Ч. Формирование и развитие тувинского национального литературного языка., Кызыл, 1973