Інтуїція
Інтуї́ція (пізньолат. лат. intuitio — споглядання, від лат. intueor — уважно дивлюся, звертаю увагу) — багатозначний термін, який, в залежності від контексту, може означати:
- Здатність людини у деяких випадках несвідомо, чуттям уловлювати істину, передбачати, вгадувати щось, спираючись на попередній досвід, знання і т. ін.; чуття, проникливість, здогад, передчуття, шосте чуття.
- У філософії — безпосереднє осягнення істини без досвіду і логічних умовиводів.
Інтуїція в філософії
Дуже часто інтуїцію намагаються викликати штучно опираючись на наукові здібності людини. Це в свою чергу призводить до нових наукових відкриттів та галузей. Існує також поняття містичної інтуїції, що набуло великого поширення в 21 столітті на території Східної Європи. Воно містить в собі ідею всемогучого Бога, що допомагає нам у вирішенні проблем та зародженні нових ідей. Основними працями про інтуїцію є: О.Бісмарк - "Идея интуиции", Фігте - "Об интуитивном рассказе", А.И.Саратов - "Место интуиции в нашей жизни", А.И.Бабьонова - "Интуиция"
Для того, щоб правильно контролювати свою інтуїцію і направляти її в правильне русло існує безліч вправ та тренінгів, наприклад: 1)Сконцентровувати свою увагу на тому, що вас дійсно цікавить( як казав М.Гайдегер "Об'єкт, що цікавить мене є по-справжньому важливим") 2)Відкидати всі сумніви щодо того в чому ви сумніваєтесь ( ідеї Платона) 3)Користуватись методом індукції( ним користувався Шерлок Холмс), адже всі інші методи не є ефективними
В історії філософії зміст поняття інтуїці розвивався. Інтуїція пояснювалась як форма безпосереднього інтелектуального знання або споглядання (інтелектуальна інтуїція). Платон стверджував, що споглядання ідей (прообразів речей чуттєвого світу) є вид безпосереднього знання, яке стається як раптове прозріння (осяяння, осягнення, здогад), яке передбачає тривалу підготовку розуму.
В філософії нерідко чуттєві форми пізнання і мислення протиставлялись. Рене Декарт, наприклад, стверджував: «Під інтуїцією я розумію не віру в непевне свідчення почуттів і не оманливе судження безладної уяви, а світосприйняття ясного і уважного розуму, настільки просте і чітке, що воно не залишає жодного сумніву в тому, що ми мислимо, або, що те ж саме, тверде розуміння ясного і уважного розуму, яке породжене лише природним світлом розуму і завдяки своїй простоті більш достовірне, чим сама дедукція…».
В філософії Іммануїла Канта інтуїція є базовою пізнавальною (когнітивною) здатністю, еквівалент якої в широкому сенсі може бути названий перцепцією, тобто сприйняттям, відчуттям, розумінням, проникливістю. Кант вважав, що розум сприймає всі наші зовнішні віддчуття в формі простору, а всі внутрішні відчуття (пам'ять, думки) — в формі часу.
Джерела
- Ізборник (історія, мовознавство, літературознавство) — там Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983 — …
- Українські ресурси : Словник іншомовних слів