Координати: 51°54′ пн. ш. 29°58′ сх. д. / 51.900° пн. ш. 29.967° сх. д. / 51.900; 29.967

Хойники

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Версія для друку більше не підтримується і може мати помилки обробки. Будь ласка, оновіть свої закладки браузера, а також використовуйте натомість базову функцію друку у браузері.

місто Хойники
біл. Хойнікі, Chojniki

Транслітерація назви Chojniki
Герб Хойників Прапор Хойників
Основні дані
51°54′ пн. ш. 29°58′ сх. д. / 51.900° пн. ш. 29.967° сх. д. / 51.900; 29.967
Країна Білорусь Білорусь
Область Гомельська область
Район Хойницький район
Перша згадка 1504 (520 років)
Статус з 10 жовтня 1967 року
Населення 13 844 (2009)
Площа 20,5 км²
Часовий пояс час у Білорусі
Поштовий індекс 247600
Телефонний код +375-2350
Висота 128 м[1]
Водний об'єкт Квеся
Транспорт, відстані
Найближча залізнична станція Хойники
До Мінська
 - фізична 275 км
До обласного центру
 - фізична 103 км
Хойники. Карта розташування: Білорусь
Хойники
Хойники
Хойники. Карта розташування: Гомельська область
Хойники
Хойники
Хойники (Гомельська область)
Мапа
CMNS: Хойники у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Хойники (значення).

Хойники (біл. Хо́йнікі, Chojniki) — місто в Білорусі, адміністративний центр Хойницького району Гомельської області.

Географія

Місто Хойники розташоване за 103 км на південь від обласного центру та за 60 км від міста Мозир. В місті знаходиться залізнична станція (кінцева станція лінії Василевичі — Хойники, яка відгалужується від лінії Гомель — Берестя). Автошляхами місто сполучається з Речицею, Калинковичами, Брагіном.

Історія

Вперше Хойники (найдавніше — Хвойники) згадуються 1504 року, як село Брагінської волості Київського воєводства Великого князівства Литовського, що подаровано великим князем литовським Олександром за військови заслуги навічно пану Семену Федоровичу Полозу (Полозовичу)[2], далі належало князям Любецьким, панам Харлінським, Абрамовичам, Брозовським, князям Шуйським, панам Прозарам[3]. У першій половині XVII століття пан Максимільян Брозовські побудував замок у заплаві річки Квеся з оборонними стінами, в'їзною брамою, який проіснував до кінця XVIII століття.

З кінця XVII століття Хойники — містечко та центр «волості» (маєтку) Овруцького повіту Київського воєводства.

Після другого поділу Речі Посполитої у 1793 році Хойники — містечко Речицького повіту Чернігівського намісництва, надалі Малоросійської губернії, з 29 серпня 1797 року — Мінської губернії Російської імперії.

Наприкінці XIX століття у Хойниках налічувалося близько 2,7 тисяч жителів. Тут працювали два спиртозаводи, лісопильний, металообробний заводи, два водяних млини, дві школи, 26 крамниць, два готеля, поштова станція. Побудовані Покровська церква, костел.

З 1919 року Хойники в складі Гомельської губернії, яка увійшла до складу РРФСР. 8 грудня 1926 року містечко — адміністративний центр району, спочатку Речицького, а впродовж 1927—1930 роках — Гомельського округу БРСР.

29 вересня 1938 року Хойникам надано статус селища міського типу Поліської області. Станом на 1939 рік в ньому проживало 3,4 тис. осіб.

25 серпня 1941 року селище Хойники окупували німецько-фашистські війська. 23 листопада 1943 року Хойники звільнено військами 1-го Білоруського фронту.

У 1954 році Хойники увійшли до складу Гомельської області. 10 листопада 1967 року отримано статус міста. У 1970 році тут проживало 9,5 тис. осіб.

Хойники дуже постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС.

Станом на 2004 рік в Хойниках проживало 14,2 тис. жителів. У 2009 році — 13 844 жителів.

Війна 2022 року

З території біля міста російськими військами обстрілювалася територія України ракетами Іскандер.

Забудова

Місто розбудовувалося, і поступово його межі розширювалися шляхом приєднання прилеглих селищ. Утворені три райони: Старі Хойники, Нові Хойники та Північно-західний район. Були зведені декілька дво- та п'ятиповерхових будинків, з утворенням мікрорайону «Ювілейний». Через аварію на Чорнобильській АЕС будівництво в місті законсервовано.

Промисловість

З промислових підприємств працюють: авторемонтний завод, ЗБВ, консервний, торф'яний, філія Гомельського заводу «Гідропривід», фабрика художніх виробів, сироробний комбінат.

Освіта і культура

У місті діють: ПТУ, 4 середні загальноосвітні школи, спортивна та музична школи, центр творчості, 2 будинки культури, Будинок ремесел, 4 бібліотеки, краєзнавчий музей.

ЗМІ

Видається районна газета «Ленінський прапор».

Пам'ятки

У Хойниках знаходяться:

  • братські могили радянських воїнів, партизанів і підпільників, словацьких партизан;
  • пам'ятники воїнам, пам'ятник Скорботи до 10-річчя катастрофи на Чорнобильській АЕС;
  • збереглася садиба XIX століття.

Примітки

  1. ↑ GeoNames — 2005.
  2. ↑ Archiwum Główny Akt Dawnych. Archiwum Prozorów і Jelskich. Sygn. 1. S. 3, 200. Sygn. 2. S. 78
  3. ↑ Бельскі С. В. З гісторыі ўладароў і маёнткаў Брагіншчыны XVI—XVIII ст. // Брагинщина в контексте истории белорусско-украинского пограничья: сборник научных статей / редкол. А. Д. Лебедев (отв. ред.) [и др.]. — Минск: Четыре четверти, 2018. С. 12 — 18

Література

  • Гарады і вёскі Беларусі: Энцыклапедыя. Т. 2, кн. 2. Гомельская вобласць / С. В. Марцэлеў; Рэдкалегія: Г. П. Пашкоў (галоўны рэдактар) і інш. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. 520 с.: іл. Тыраж 4000 экз. ISBN 985-11-0330-6 ISBN 985-11-0302-0

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хойники&oldid=42579001