Іркутська область
Іркутська область  | |||
|---|---|---|---|
| рос. Иркутская область | |||
 | |||
| |||
| Країна |  Росія | ||
| Фед. округ | Сибірський | ||
| Адмін. центр | Іркутськ | ||
| Глава | Левченко Сергій Георгійовичd | ||
| Дата утворення | 26 вересня 1937 | ||
| Оф. вебсайт | irkobl.ru(рос.) | ||
| Географія | |||
| Координати | 57°22′ пн. ш. 106°00′ сх. д. / 57.367° пн. ш. 106.000° сх. д. | ||
| Площа | 767 900 км² (4-а) | ||
| • внутр. вод | 2,9 % | ||
| Часовий пояс | MSK+5 (UTC+8) | ||
| Населення | |||
| Чисельність | 2545,3 тис (21-а) (2005) | ||
| Густота | 3,3/км² | ||
| Економіка | |||
| Економ. район | Східно-Сибірський | ||
| Коди | |||
| ISO 3166-2 | RU-IRK | ||
| ЗКАТО | 25 | ||
| Суб'єкта РФ | 38 | ||
| Телефонний | (+7) | ||
| Карти | |||
 | |||
 Іркутська область у Вікісховищі | |||
.svg)
Іркутська область (рос. Ирку́тская о́бласть) — суб'єкт Російської Федерації, розташована в південно-східній частині Сибірського федерального округу.
- Площа 767,900 км² (4,6 % території Росії)
- Населення близько 2545,3 тис. осіб (2005). Щільність населення: 3,3 oc/км² (2005), питома вага міського населення: 79,1 % (2005)
- Адміністративний центр області — м. Іркутськ
- Губернатор області — Олександр Тішанин, призначений Законодавчими Зборами Іркутської області за поданням Президента, став на посаду 8 вересня 2005 року
- День Іркутської області — друга неділя жовтня
 | Цей розділ потребує доповнення. (березень 2012) |
У області відомі печери Ботовська та Велика Орішна.
В Іркутській області на 2006 рік відкрито 11 родовищ углеводородної сировини, доведені запаси газу становлять 2,27 трильйона м³, початкові сумарні ресурси газу становлять більше 11 трильйонів м³. На території області розташовані родовища золота, платини й ін. Одне з найбільших родовищ залізної руди у світі — Ангаро-Ілімський залізорудний басейн також знаходиться в Іркутській області.
На території регіону діють 4 гідроелектростанції:
У лютому 2004 року між ВАТ «Газпром» і адміністрацією Іркутської області була підписана угода про співробітництво, що передбачає розробку «Газпромом» Генеральної схеми газифікації й газопостачання Іркутської області.
16 грудня 2005 року «Газпром» і Іркутська область підписали договір про газифікацію регіону.
Передбачається газифікувати 899 населених пунктів регіону й довести рівень газифікації області природним газом до 82 %. Це перевищить нинішній загальноросійський рівень (50 %).
Райони Іркутської області:
- Ангарський район
- Балаганський район
- Бодайбинський район
- Братський район
- Жигаловський район
- Заларинський район
- Зиминський район
- Іркутський район
- Козачинсько-Ленський район
- Катангський район
- Качугський район
- Кіренський район
- Куйтунський район
- Мамсько-Чуйський район
- Нижньоілимський район
- Нижньоудинський район
- Ольхонський район
- Слюдянський район
- Тайшетський район
- Тулунський район
- Усольський район
- Усть-Ілімський район
- Усть-Кутський район
- Усть-Удинський район
- Черемховський район
- Чунський район
- Шелеховський район
| Населені пункти з кількістю мешканців понад 10 тисяч 2007 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
- Росіяни — 89,9 %
- Буряти — 3,12 %
- Українці — 2,1 %[1][2][3]
- Татари — 1,2 %
- Білоруси — 0,55 %
- Представники інших національностей — 3,23 %
За 70 км від Іркутська перебуває архітектурно-етнографічний музей «Тальці», також у жителів і гостей області користуються популярністю «Навколобайкальська залізниця» і озеро Байкал (Ліствянка, Слюдянка, порт Байкал)
11 жовтня 2005 між владою Іркутської області і Усть-Ординського Бурятського автономного округу у селищі Усть-Ординський підписаний договір про об'єднання територій. Документ визначає повноваження органів державної влади суб'єктів федерації та бюджетних процесів усередині укрупненого регіону. Новий суб'єкт РФ утворився 1 січня 2008 року, називається так само «Іркутська область» і є правонаступником двох суб'єктів.
- ↑ Таблица 14. Численность, удельный вес и половой состав украинского населения Иркутской области, 1897–2010 / Завьялов А. В. Социальная адаптация украинских иммигрантов : монография / А. В. Завьялов. – Иркутск : Изд-во ИГУ, 2017. – 179 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 серпня 2021. Процитовано 22 червня 2017.
- ↑ Таблица 15. Расселение украинцев в муниципальных образованиях Иркутской области, 2010 г. / Завьялов А. В. Социальная адаптация украинских иммигрантов : монография / А. В. Завьялов. – Иркутск : Изд-во ИГУ, 2017. – 179 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 серпня 2021. Процитовано 22 червня 2017.
- ↑ Таблица 16. Распределение украинского населения Иркутской области по возрасту и полу, 2010 г. / Завьялов А. В. Социальная адаптация украинских иммигрантов : монография / А. В. Завьялов. – Иркутск : Изд-во ИГУ, 2017. – 179 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 квітня 2021. Процитовано 22 червня 2017.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Irkutsk Oblast |
- Офіційний сайт органів влади адміністрації Іркутської області (рос.)
- Довідник адміністративно-територіального поділу[недоступне посилання з червня 2019] (рос.)
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 Красноярський край
|
 Республіка Саха Забайкальський край
| |
| Красноярський край
|
|
 Бурятія
|
 Тува
|
Бурятія
|
Бурятія озеро Байкал |
| |||||||||||
| |||||||||||
|
