Аполлон і Гіацинт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Опера «Аполлон і Гіацинт, або Перетворення Гіацинта»
лат. Apollo et Hyacinthus seu Hyacinthi Metamorphosis
КомпозиторВольфганг Амадей Моцарт
Автор лібретоRufinus Widld
Мова лібретолатина
Джерело сюжетуМетаморфози
ЖанрІнтермецо
Кількість дій3 Дія (театр)
Перша постановка13 травня 1767
Місце першої постановкиЗальцбурзький університет
Інформація у Вікіданих

CMNS: Аполлон і Гіацинт у Вікісховищі

«Аполлон і Гіацинт, або Перетворення Гіацинта», KV 38 (лат. Apollo et Hyacinthus seu Hyacinthi Metamorphosis) — опера-інтермедія Вольфганга Амадея Моцарта на лібрето Руфінуса Відла латинською мовою.

Це перша справжня опера Моцарта, так як «Борг першої заповіді» була насправді ораторією.

Партитура Моцарта включає 2 гобоя, 2 валторни, невеликий склад струнних і бассо контінуо (клавесин і віолончель).

Історія створення

[ред. | ред. код]

Кінець кожного року в Зальцбурзькому університеті відзначався постановкою навчальної вистави. Коли Моцарт отримав замовлення на твір, йому ледь виповнилося 11 років.

Руфінус Видл, професор Університету і отець-бенедиктинець, складав латинську драму «Милосердя Креза», а опера «Аполлон і Гіацинт» передбачалася як інтермедія до цієї драми.

Прем'єра

[ред. | ред. код]

Прем'єра відбулася в Зальцбурзькому університеті 13 травня 1767 р.

У прем'єрі брали участь хлопчики — учні університету: Матіас Штадлер (Ебал), Фелікс Фухс (Мелія), Крістіан Енцінгер (Гіацинт), Йоганн Ернст (Аполлон), Йозеф Фонтертон (Зефір), Йозеф Брюндл і Якоб Мозер (жерці Аполлона).

Дійові особи

[ред. | ред. код]
  • Ебал, цар Лакедемонії (тенор)
  • Мелія, дочка Ебала (сопрано)
  • Гіацинт, син Ебала (сопрано, або дискант)
  • Аполлон, юне божество (альт)
  • Зефір, один Гіацинта, закоханий у Мелію (сопрано)
  • Перший жрець Аполлона (бас)
  • Другий жрець Аполлона (бас)

Синопсис

[ред. | ред. код]

В основі лібрето лежить давньогрецький міф, викладений римським поетом Овідієм у творі «Метаморфози».

Ебал і Гіацинт готують жертву Аполлону. Зефір просить не забувати й інших богів. Ці слова викликають гнів Аполлона. Ударом блискавки він розбиває жертовний вівтар. Гіацинт просить милості у богів. Є Аполлон і оголошує, що бере собі в дружини Мелію, що викликає ревнощі Зефіру.

Ебал і Мелія щасливі, але жахливу звістку приносить Зефір: граючи в луках в диск, Аполлон потрапив у Гіацинта і смертельно поранив його. Але Зефір збрехав, що це він убив Гіацинта. Аполлон у гніві перетворює його на вітер. Мелія не вірить в невинність Аполлона. Вона наказує йому піде і забути про неї.

Ебал знаходить Гіацинта в лугах. Перед смертю він встигає сказати, що диск кинув Зефір. Мелія і Ебал просять Аполлона повернути заступництво їх царства. Аполлон прощає їх і, в знак своєї любові, перетворює Гіацинта в квітку.

Посилання

[ред. | ред. код]