Горно
Го́рно[1], рідко горн[2] — проста відкрита піч для нагрівання або плавлення металів.
Горном також називається піч для випалювання керамічних виробів, а також частина шахтної печі (доменної, вагранки), над якою згоряє паливо і плавиться метал[1]. Характерна ознака горен — спідвідношення висоти до ширини менше 1.
Основна сфера використання — ковальська справа. У промисловості горно не знайшло широкого використання через низький ККД.
Слова «горно», «горн» пов'язані з «горіти»: прасл. *gъr̥nъ походить від пра-і.є. *gu̯hr̥- («горіти», «жар»), і споріднене з лат. fornus («горно»). Слово «гончар» (раніша форма горнчарь) є похідним від «горно», звідси також і «горщик», «горнець», «горня»[3].
Відомий американський етнограф Г. Морган стверджував: «Коли варвар, просуваючись крок за кроком вперед, відкрив самородні метали, почав плавити їх у тиглі й відливати в форми; коли він сплавив самородну мідь з оловом і створив бронзу й, урешті, коли ще більшим напруженням думки він винайшов горно і видобув із руди залізо — дев'ять десятих боротьби за цивілізацію було виграно».
Промислове горно являє собою металевий кожух, викладений зсередини вогнетривкою цеглою. У бічних стінках є фурми для подачі повітря в зону горіння, яке може здійснюватися як компресорами, так і вручну, за допомогою міхів.
За конструкцією горна бувають:
- Відкритого типу — верхня частина горна повністю відкрита
- Закритого типу — верх горна закрито
За місцем установки:
- Стаціонарне горно
- Переносне ковальське горно
Газоподібні продукти згорання палива видаляються через відкритий верх або через витяжну трубу.
- Сиродутне горно — піч для отримання заліза з руди сиродутним способом.
- Каталонське горно — піч для отримання заліза з руди сиродутним способом, що вперше з'явилися у Каталонії.
- Кричне горно — піч для переробки чавуну на ковке залізо.
- Горно тигельне — піч для тигельної плавки металів.
Ковальське горно — горно для нагріву металу в ковальстві.
Гончарське горно — піч для випалювання гончарних виробів.
Трипільське горно — найдавніша піч на європейському континенті, збудована та використовувана для отримання мальованого посуду трипільської культури близько IV тисячоліття до Р. Х.[4].
- ↑ а б Горно // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Горн // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Горно // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
- ↑ Трипільська культура залишається суцільною загадкою – археолог Михайло Відейко (укр.). www.radiosvoboda.org. Радіо Свобода. 23 жовтня 2017. Архів оригіналу за 20 лютого 2021. Процитовано 25 лютого 2021.
- Кузнечный горн [Архівовано 30 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- Горнєць // Словник староукраїнської мови XIV—XV ст.. — К. : Наукова думка, 1977. — Т. 1: А — М. — С. 251.
| Загальне |   | |
|---|---|---|
| Різновиди печей | ||
| Будова печей | ||
| Інше | ||