Санна Марін
Санна Марін | |
---|---|
Sanna Mirella Marin | |
46-й прем'єр-міністр Фінляндії | |
10 грудня 2019 — 20 червня 2023 | |
Президент | Саулі Нііністе |
Попередник | Антті Рінне |
Наступник | Петтері Орпо |
Лідер Соціал-демократичної партії Фінляндії | |
23 серпня 2020 — 1 вересня 2023 | |
Попередник | Антті Рінне |
Наступник | Антті Ліндтман[en] |
Міністр транспорту й комунікацій[en] | |
6 червня 2019 — 10 грудня 2019 | |
Прем'єр-міністр | Антті Рінне |
Попередник | Ану Вехвіляйнен[en] |
Наступник | Тімо Гаракка[en] |
Член Парламенту Фінляндії | |
22 квітня 2015 — 12 вересня 2023[1] | |
Народилася | 16 листопада 1985[2] (38 років) Гельсінкі, Фінляндія[3] |
Відома як | політична діячка |
Місце роботи | Tony Blair Instituted |
Країна | Фінляндія |
Alma mater | Університет Тампере (2017), Suupanniitty Schoold і Pirkkalan yhteislukio Silmud |
Політична партія | Соціал-демократична партія Фінляндії |
У шлюбі з | Маркус Райконенd[4] |
Нагороди | |
sannamarin.net | |
Висловлювання у Вікіцитатах | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Санна Мірелла Марін (фін. Sanna Mirella Marin; нар. 16 листопада 1985) — прем'єр-міністерка Фінляндії з 10 грудня 2019 до 20 червня 2023 року. Соціал-демократка, колишня депутатка парламенту (2015—2023), колишня міністерка транспорту та зв'язку (6 червня — 10 грудня 2019 року).
8 грудня 2019 року, після того, як Антті Рінне пішов із посади прем'єр-міністра, Соціал-демократична партія Фінляндії обрала Марін своєю кандидаткою на посаду нового прем'єр-міністра. 10 грудня Марін стала наймолодшим у світі чинним прем'єр-міністром, наймолодшим прем'єр-міністром в історії Фінляндії та третьою жінкою-головою уряду країни (після Аннелі Яаттеенмякі та Марі Ківініемі).[5]
Уряд Санни Марін активно надає підтримку Україні у відбитті воєнної агресії Росії. 25 травня 2022 року відвідала Україну. 10 березня 2023 відвідала Київ.[6]
Санна Марін народилася в Гельсінкі.[7] Сім'я була бідною, батько Марін сильно пив.[8] Перші роки життя Марін провела на зйомних квартирах у Весала, неблагополучному спальному районі Гельсінкі[9]. Батько й мати Санні Марін розлучилися, коли вона була маленькою. Після розлучення її біологічна мати перебувала в стосунках із жінкою, і Марін виросла в одностатевій сім'ї.[10][11][8]
Сім'я переїхала в Тампере, де у 2004 році Марін закінчила школу в громаді Пірккала[12][9]. Під час навчання у школі Марін пішла працювати спочатку в пекарні, а потім касиром в універмазі[8].
У 2012 році закінчила бакалаврат університету Тампере[9]. У 2017 році здобула ступінь магістра. Марін стала першою у своїй родині, хто здобув вищу освіту[13].
У 2006 році Марін вступила до Соціал-демократичної партії Фінляндії. У 2012 році обрана до міської ради Тампере. Голова міської ради з 2013 до 2017 року[9]. У 2017 році переобрана до міської ради[14].
На парламентських виборах 19 квітня 2015 року обрана до едускунта від виборчого округу Пірканмаа. Переобрана за результатами парламентських виборів 14 квітня 2019 року.
Другий заступник голови Соціал-демократичної партії з 2014 року[15]. 23 серпня 2020 року на партійному з'їзді в Тампере одноголосно обрано головою Соціал-демократичної партії. Змінила Антті Рінне[16][17].
Марін здобула портфель міністра транспорту і зв'язку в кабінеті Рінне, сформованому 6 червня 2019 року[18]. Улітку 2019 року на 120-річчі Соціал-демократичної партії заявляла про свою підтримку ідеї скорочення робочого тижня (або робочого дня до 6 годин), що після її обрання прем'єр-міністром деякі ЗМІ помилково витлумачили як політику нового уряду[19].
8 грудня 2019 року на внутрішньопартійному голосуванні Санну Марін обрали прем'єр-міністром. Вона замінила Антті Рінне, який подав у відставку 3 грудня через політичну кризу[20]. Другим кандидатом висувався Антті Ліндтман, голова фракції в парламенті[21]. Марін здобула 32 голоси, Ліндтман — 29[22][9][23]. 10 грудня едускунт затвердив кандидатуру Санни Марін на посаду прем'єра[24]. У кабінеті Марін, сформованому з представників 5 партій, 12 жінок і 7 чоловіків[25]. Була наймолодшим прем'єр-міністром у світі з 10 грудня 2019 року до 7 січня 2020 року (цього дня федеральним канцлером (головою уряду) Австрії призначили 33-річного Себастьяна Курца).
Під час пандемії COVID-19 у 2020 році кабінет Марін запровадив у Фінляндії надзвичайний стан[26].
Коли прем'єр-міністр Швеції Стефан Левен не зміг бути присутнім на засіданні Європейської ради в жовтні 2020 року через похорон своєї матері, Марін представляла Швецію на засіданні[27]. Зі свого боку, Марін попросила Левена представляти Фінляндію на засіданні Ради пізніше в тому ж місяці[28].
25 травня 2021 року фінські ЗМІ повідомили, що Марін та її сім'я щомісяця витрачали близько 300 євро на продукти за рахунок державних коштів в рамках неоподатковуваної житлової пільги прем'єр-міністра в офіційній резиденції Кесяранта. Законність звичного порядку, що існував десятиліттями, була поставлена під сумнів, оскільки в правилах надання житлових пільг прямо не згадувалося про забезпечення продуктами харчування.[29][30] Пізніше з'ясувалося, що сума витрат становила 850 євро на місяць, а не 300 євро, як вважалося спочатку.[31] Марін та її сім'я використали близько 14 363,20 євро на послуги громадського харчування у вигляді сніданків і холодних вечерь в офіційній резиденції прем'єр-міністра в період з січня 2020 року по травень 2021 року, що дорівнювало 845 євро на місяць.[32] Вона стверджувала, що вона не знає, скільки коштує цей ліміт. Виявилося, що виплатами займалися державні службовці в Офісі прем'єр-міністра (VNK), і Марін не була поінформована про поточні витрати на житло. Сім'я Марін проживала в резиденції Кесяранта незвично багато, як для прем'єр-міністра, через обмеження та практичні потреби під час пандемії. Через суперечки щодо витрат на продукти Марін довелося розвіяти припущення, що державні гроші також були витрачені на її весілля, заявивши, що вони з чоловіком «оплатили всі наші весільні витрати самі».[32] У грудні 2022 року Офіс канцлера юстиції у своєму юридичному висновку виправдав Марін за незаконні дії і заявив, що вона має право довіряти державним службовцям, яких Офіс звинуватив у незаконних діях.[33]
На початку грудня 2021 року Марін відвідала нічний клуб у Гельсінкі з друзями; раніше того дня вона контактувала з міністром закордонних справ Фінляндії, у якого згодом виявився позитивний тест на COVID-19, що наражало прем'єр-міністра на небезпеку зараження. Марін поінформували про це та повідомили, що їй не потрібно самоізолюватись, оскільки вона повністю вакцинована, а заступник держсекретаря запевнив її, що вона не потребує самоізоляції. Пізніше тієї ж ночі на робочий телефон Марін надійшли два текстових повідомлення з попередженням про те, що їй все ж таки слід самоізолюватись. Однак Марін не отримала цих повідомлень, оскільки вона мала при собі лише парламентський робочий телефон; урядовий робочий телефон має інші обмеження щодо використання з погляду безпеки. Очевидно, вона не перевірила, чи отримала оновлення, і тому не отримала жодних повідомлень на свій депутатський телефон. На відео з камери телефону Марін у нічному клубі, опублікованому журналом 7 Päivää, який висвітлив цю історію, видно, як Марін на танцполі перевіряє свій смарт-годинник на наявність повідомлень.[34][35]
За словами Марін, їй сказали, що виходити на вулицю дозволено, оскільки вона повністю вакцинована. Наступного дня вона отримала інформацію, що це не так, тому вона пояснила відсутність оновленої поради і вибачилася за свою необачність у Facebook.[36] Дві скарги на поведінку Марін були подані Канцлеру юстиції, який згодом виправдав її.[37] Відомі члени Центристської партії, партнера по п'ятипартійному коаліційному уряду Марін, стверджували, що Марін збрехала їм, змінивши свої пояснення подій; однак вони не надали доказів того, де це сталося.[38]
У серпні 2022 року витік відеозаписів вечірки та танців Марін у приватній квартирі в Гельсінкі став надбанням громадськості[39] і став вірусним.[40] У відповідь на те, що Марін назвала «серйозними звинуваченнями в публічному просторі» щодо вживання наркотиків, вона добровільно пройшла тест на наркотики 19 серпня «для власного юридичного захисту щоб розвіяти будь-які сумніви»[41], і тест виявився негативним.[42] Подальші суперечки розгорілися після того, як у мережу потрапила фотографія друзів Марін з вечірки в офіційній резиденції прем'єр-міністра, на якій були зображені дві жінки, що цілуються топлес, з написом «Фінляндія», що прикриває їхні груди.[43] Марін вибачилася за фотографію і назвала її «недоречною».[44]
У жовтні 2022 року Санна Марін вибачилася перед корінним народом саамів за затримки в реформі законодавства про права людини саамів.[45] Законопроект розроблявся протягом трьох парламентських термінів безрезультатно. В кабінеті Марін закон неодноразово блокувався Центристською партією.[46] Марін заявила, що винесе закон на голосування в парламенті навіть без підтримки партії Фінляндського центру. 24 лютого 2023 року комітет з конституційного права проголосував 9-7 за призупинення роботи над законопроектом, запобігаючи прийняттю закону до парламентських виборів у Фінляндії 2023 року.[47] Під час голосування в комітеті Центристська партія проголосувала разом з консервативною опозицією, щоб заблокувати Закон про саамський парламент. В інтерв'ю на Ykkösaamu Марін висловила своє розчарування провалом законопроекту.[48]
У січні 2023 року Марін заявила, що якби Україна була в НАТО, то Росія не напала б на неї[49].
2 квітня 2023 року Марін визнала поразку своїм правоцентристським суперникам, Національній коаліції на чолі з Петтері Орпо, оскільки її партія посіла третє місце на парламентських виборах у Фінляндії 2023 року, поступившись NCP Орпо та націоналістичним фінам на чолі з Ріккою Пурра.[50][51][52] Незважаючи на те, що її партія опустилася на третє місце, СДП все ж вдалося здобути три місця на виборах і збільшити свою загальну частку голосів. Марін переобрали з рекордом округу Пірканмаа в 35 623 голоси.[53]
5 квітня 2023 року Марін оголосила, що піде у відставку з посади голови Соціал-демократичної партії на наступному партійному з'їзді восени.[54] Її наступником став Антті Ліндтман 1 вересня 2023 року.[55]
У 2023 році Марін заснувала компанію MA/PI Oy, через яку виставляє рахунки за свої виступи. Колишній спеціальний помічник Маріна Туулія Піткянен також є міноритарним акціонером компанії.[56] Окрім публічних виступів, галузь діяльності компанії включає видавничу справу та консалтинг.[57]
7 вересня 2023 року Марін оголосила про свій намір залишити посаду депутата і зайняти посаду стратегічного радника в Інституті глобальних змін Тоні Блера. 12 вересня 2023 року вона офіційно подала у відставку з парламенту Фінляндії.[58][59]
28 вересня 2023 року повідомлено, що вона уклала контракт з агентством талантів Range Media Partners.[60]
Марін підтримувала виборчу кампанію Ютти Урпілайнен і брала участь у запуску його кампанії в Гельсінкі. Через свою компанію MA/PI Oy вона підтримала виборчу кампанію Урпілайнена 50 000 євро [61].
У січні 2024 року Санна Марін розпочала роботу в новій Міжнародній робочій групі з питань безпеки та євроатлантичної інтеграції України, основною метою якої є «вироблення системного погляду на тіснішу інтеграцію України в євроатлантичний простір безпеки». Групу очолюють її засновники Андрій Єрмак і глава Адміністрації президента України Андерс Фог Расмуссен. Окрім них, членами робочої групи є 15 колишніх глав держав, дипломатів і офіцерів Європи та Північної Америки (включаючи Бориса Джонсона та Гілларі Клінтон). [62][63]
1 серпня 2020 року Марін вийшла заміж за Маркуса Ряйккьонена. 20 січня 2018 року в них народилася дочка Емма.[64][65]. У травні 2023 року вона з чоловіком подали заяву на розлучення[66]. У січні 2024 року процес розлучення було завершено[67].
Їхнє постійне місце проживання — район Калева в Тампере[68], але під час пандемії COVID-19 вони проживали в Кесяранті. Вона сказала, що якби мала вибір, то переїхала б до сільської місцевості.[69]
Марін описує себе як вихідця з «райдужної сім'ї»[70], оскільки її виховували дві жінки-батьки.[71][72][73]
Марін є вегетаріанкою.[74]
- Список 100 Women BBC, оголошеному 23 листопада 2020 року[75].
- 9 грудня 2020 року за версією Forbes Марін посіла 85-е місце в списку 100 найвпливовіших жінок світу[76][77].
- 2020 — Молодий глобальний лідер Всесвітнього економічного форуму[78].
- Обрана для обкладинки тематичного випуску журналу Time «Time100 Next», у якому представлені сотні найвпливовіших лідерів із різних галузей і з усього світу[79].
- Найвпливовіші жінки світу 2022 року.(За версіїю журналу Marie Claire)[80]
- «Найкрутіший прем'єр у світі» 2022 року. (За версією Bild)[81]
- У грудні 2022 року Financial Times включив Марін до списку 25 найвпливовіших жінок.[82]
- На батьківщині Марін отримала Великий Орден Білої троянди.[83]
- Нью-Йоркський університет: Почесний доктор, 2023[84]
- ↑ Sanna Marin. eduskunta.fi (фінською) . Процитовано 12 березня 2024.
- ↑ https://www.eduskunta.fi/FI/kansanedustajat/Sivut/1297.aspx
- ↑ Sanna Marin
- ↑ https://www.hs.fi/politiikka/art-2000006589480.html
- ↑ Finland's Social Democrats name Marin to be youngest ever prime minister
- ↑ Прем’єрка Фінляндії прибула до Києва.
- ↑ Sanna Marin (фін.). Eduskunta. Процитовано 13 грудня 2019.
- ↑ а б в Країна жінок. Як і завдяки чому жінки у Фінляндії очолили велику політику | Громадське телебачення. hromadske.ua (укр.). Процитовано 10 липня 2021.
- ↑ а б в г д Фінське диво: як жінки захопили владу в Фінляндії. UaPost - Ukrainian American Media. Процитовано 10 липня 2021.
- ↑ Паананен, Арья (11 грудня 2019). Российская пресса: «Финское правительство возглавит дочь двух мам» (Ilta-Sanomat, Финляндия). ИноСМИ.ru. Процитовано 13 грудня 2019.
- ↑ Uusi valtuuston puheenjohtaja jakoi nuorena Tamperelaista (фін.). Tamperelainen. 26 вересня 2013. Архів оригіналу за 9 грудня 2019. Процитовано 20 березня 2021.
- ↑ Sanna Marin (фін.). Eduskunta. Процитовано 13 грудня 2019.
- ↑ Паананен, Арья (11 грудня 2019). Российская пресса: «Финское правительство возглавит дочь двух мам» (Ilta-Sanomat, Финляндия). ИноСМИ.ru. Процитовано 13 грудня 2019.
- ↑ Elected. Municipal Elections 2017 (англ.). Ministry of Justice. Процитовано 3 липня 2017.
- ↑ Sanna Marin (фін.). Eduskunta. Процитовано 13 грудня 2019.
- ↑ Шаблон:YLE-U
- ↑ Санну Марин избрали председателем СДП — зал аплодировал стоя // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 23 серпня 2020. }}
- ↑ Sanna Marin (фін.). Eduskunta. Процитовано 13 грудня 2019.
- ↑ The truth about Finland's PM Sanna Marin and the plan for a four-day week. The Independent. 7 січня 2020. Процитовано 16 квітня 2020.
- ↑ Дмитрий Вачедин (8 грудня 2019). В Финляндии выбран новый премьер-министр. Deutsche Welle. Процитовано 9 грудня 2019.
- ↑ Партии ушедшего в отставку правительства Финляндии войдут в его новый состав. ТАСС. 8 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
- ↑ Шаблон:YLE-U
- ↑ Кабмин Финляндии возглавит самый молодой премьер-министр в мире. Фонтанка.Ру. 9 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
- ↑ Sanna Marin (фін.). Eduskunta. Процитовано 13 грудня 2019.
- ↑ Парламент Финляндии утвердил кандидатуру Санны Марин на пост премьера. РИА Новости. 10 грудня 2019. Процитовано 10 грудня 2019.
- ↑ Teivainen, Aleksi (1 квітня 2020). Poll: Social Democrats overtakes Finns Party as most popular party in Finland. Uusi Suomi. Helsinki Times. Процитовано 2 квітня 2020.
- ↑ Heikkilä, Melissa (September 29, 2020), Finland's Sanna Marin to represent Sweden at EU summit Politico Europe
- ↑ Heikkilä, Melissa (October 16, 2020), Finnish PM Sanna Marin leaves EU summit as coronavirus precaution Politico Europe.
- ↑ Iltalehti: Sanna Marin pays for her family’s breakfast with taxpayers’ money. Helsinki Times (en-gb) . 25 травня 2021. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Thursday's papers: PM's breakfast, Viking Sally drama, bring your own pen. News (англ.). 27 травня 2021. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Marinin ateriaetu onkin ollut noin 850 euroa kuussa. Yle Uutiset (фін.). 30 травня 2021. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ а б Finnish prime minister faces more scrutiny over breakfast expenses. POLITICO (англ.). 31 травня 2021. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Valtioneuvoston kanslia sai huomautuksen pääministeri Sanna Marinille maksetuista aamupaloista ja aterioista – toiminta rikkoi lakia. Yle Uutiset (фін.). 5 грудня 2022. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Juhlimassa ollutta pääministeri Marinia ei tavoitettu virkapuhelimesta yrityksistä huolimatta – valtion ohjeiden mukaan ministerien pitää olla tavoitettavissa aina. Yle Uutiset (фін.). 5 грудня 2021. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Finland’s prime minister criticised for clubbing till 4am despite Covid exposure. The Independent (англ.). 8 грудня 2021. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Sanna Marin: Finland's PM sorry for clubbing after Covid contact. BBC News (брит.). 8 грудня 2021. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Marinin yökerhoillasta tehty kaksi kantelua oikeuskanslerille. Yle Uutiset (фін.). 7 грудня 2021. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Keskustasta kova väite: ”Marin valehteli meille – tarinat vaihtuvat koko ajan”. www.iltalehti.fi (фін.). Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Sanna Marin: Finland PM partying video causes backlash. BBC News (брит.). 18 серпня 2022. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ People around the world are posting dancing videos to show solidarity with Finnish Prime Minister Sanna Marin - CBS News. www.cbsnews.com (амер.). 23 серпня 2022. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Henley, Jon; correspondent, Jon Henley Europe (19 серпня 2022). Finland’s PM Sanna Marin takes drug test after party ‘to clear up doubts’. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Henley, Jon (22 серпня 2022). Finnish PM Sanna Marin tests negative for drugs after party video leak. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Marin apologises for "inappropriate" photo taken by friends at official residence. News (англ.). 23 серпня 2022. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Henley, Jon; Graham-McLay, Charlotte (24 серпня 2022). Finland’s PM Sanna Marin apologises for ‘inappropriate’ pictures at residence. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Sanna Marin apologises for lack of action on Sámi human rights. euronews (англ.). 29 жовтня 2022. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Sámi parliament law delayed again as Centre takes more time. News (англ.). 10 листопада 2022. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Constitutional Law Committee suspends work on reforming Sami Parliament act. web.archive.org. 27 лютого 2023. Архів оригіналу за 27 лютого 2023. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Marin "disappointed" in failure of Sámi Parliament Act reform. News (англ.). 25 лютого 2023. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Прем'єр Фінляндії дорікнула Заходу: Росія б не напала, якби Україна була в НАТО. РБК-Украина (укр.). Процитовано 18 січня 2023.
- ↑ Sanna Marin defeated by Finland's conservatives in tight race. BBC News (брит.). 2 квітня 2023. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Henley, Jon; correspondent, Jon Henley Europe (3 квітня 2023). Sanna Marin suffers defeat in Finland election as SDP beaten into third place. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Erlanger, Steven; Lemola, Johanna (2 квітня 2023). Finland’s Prime Minister Loses Tight Election; Her Party Came Third. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Sanna Marinin äänisaalis pääministerikauden jälkeen on poikkeuksellinen – vaalipiirinsä suurin ääniharava kautta aikojen. Yle Uutiset (фін.). 2 квітня 2023. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Outgoing Finnish leader Marin steps down as party leader. The Independent (англ.). 5 квітня 2023. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Antti Lindtman confirmed as SDP leader. News (англ.). 1 вересня 2023. Процитовано 29 жовтня 2023.
- ↑ Pitkänen, Perttu (8 вересня 2023). Sanna Marinin varallisuus oli alkuvuonna kaksi asuntoa, joista oli velkaa liki 700 000 euroa. Ilta-Sanomat (фін.). Процитовано 6 березня 2024.
- ↑ Sanna Marin | Sanna Marin alkaa tehdä puhujakeikkoja: siirtyy samaan toimistoon kuin Obamat. Helsingin Sanomat (фін.). 13 липня 2023. Процитовано 6 березня 2024.
- ↑ Sanna Marin joins Tony Blair Institute. POLITICO (англ.). 7 вересня 2023. Процитовано 29 жовтня 2023.
- ↑ Finland's ex-PM Marin to join Blair think tank, leave parliament. Reuters (англ.). 7 вересня 2023. Процитовано 29 жовтня 2023.
- ↑ Wrye, Harriet Kimble (20 травня 2018). Lone Star: Signs, Borders and Thresholds. Psychoanalysis and Film. Routledge. с. 93—100. ISBN 978-0-429-47870-3.
- ↑ Sanna Marin laittaa Urpilaisen kampanjaan 50 000 euroa. www.iltalehti.fi (фін.). Процитовано 6 березня 2024.
- ↑ Андрій Єрмак та Андерс Фог Расмуссен започаткували Міжнародну робочу групу з безпекових питань та євроатлантичної інтеграції України (укр.).
- ↑ Karkkola, Minna (31 січня 2024). Sanna Marin, Hillary Clinton, Boris Johnson – Ukraina perusti Nato-ryhmän: Tämä tehdään ”Putinille selväksi”. Uusi Suomi (фін.). Процитовано 6 березня 2024.
- ↑ Matson-Mäkelä, Kirsi (31 січня 2019). Kansanedustaja Sanna Marinille syntyi vauva. Yle Uutiset (фін.). Процитовано 3 грудня 2019.
- ↑ Nast, Condé (31 березня 2020). “In Every Position I’ve Ever Been In, My Gender Has Always Been The Starting Point”: Sanna Marin Opens Up About Sexism In Politics. British Vogue (брит.). Процитовано 10 березня 2023.
- ↑ Finland’s prime minister Sanna Marin files for divorce. The Guardian (англійською) . 10 травня 2023. Процитовано 12 травня 2024.
- ↑ Sanna Marin and Markus Räikkönen finalise divorce. YLE (англійською) . 15 січня 2024. Процитовано 12 березня 2024.
- ↑ Kuka Sanna? | Sanna Marin. web.archive.org. 19 грудня 2019. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 10 березня 2023.
- ↑ Pääministeri Marin haluaisi muuttaa maalle – esteenä yksi henkilö: "Jatkan keskustelua". Maaseudun Tulevaisuus (фін.). Процитовано 10 березня 2023.
- ↑ Meet the world's youngest prime minister and daughter of a 'rainbow family'. The Independent (англ.). 10 грудня 2019. Процитовано 10 березня 2023.
- ↑ Uusi valtuuston puheenjohtaja jakoi nuorena Tamperelaista | Tamperelainen. web.archive.org. 9 грудня 2019. Архів оригіналу за 9 грудня 2019. Процитовано 10 березня 2023.
- ↑ Finnish minister Sanna Marin, 34, to become world's youngest PM. BBC News (брит.). 9 грудня 2019. Процитовано 10 березня 2023.
- ↑ Specia, Megan (10 грудня 2019). Who Is Sanna Marin, Finland’s 34-Year-Old Prime Minister?. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 10 березня 2023.
- ↑ Yhdessä yössä huomion keskipisteeksi – pääministeri Sanna Marin kertoo erikoishaastattelussa, miltä on tuntunut elämän muuttuminen ja nousu vallan huipulle: ”En ole hyppinyt riemusta”. Satakunnan Kansa (фін.). 23 грудня 2019. Процитовано 10 березня 2023.
- ↑ BBC 100 Women 2020: Who is on the list this year?. BBC News (брит.). 23 листопада 2020. Процитовано 23 листопада 2020.
- ↑ #85 Sanna Marin — Forbes
- ↑ Mandalia, Bhavi (9 грудня 2020). Power Forbes selected Prime Minister Sanna Marin as one of the most influential women in the world. PledgeTimes. Процитовано 9 грудня 2020.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ World Economic Forum's Young Global Leaders Community - Sanna Marin. World Economic Forum. Процитовано 29 грудня 2020.
- ↑ Solberg, Erna (17 лютого 2021). Sanna Marin is on the TIME100 Next 2021 List. Time. Процитовано 17 лютого 2021.
- ↑ published, Christina Vuleta (22 листопада 2022). Marie Claire's 1st Annual Power List. Marie Claire Magazine (англ.). Процитовано 3 вересня 2023.
- ↑ Finnland hat die coolste Politikerin der Welt: Regierungschefin Marin kann auch Party!. bild.de (нім.). 14 серпня 2022. Процитовано 3 вересня 2023.
- ↑ The FT’s 25 most influential women of 2022. Financial Times. 1 грудня 2022. Процитовано 9 лютого 2024.
- ↑ Katso tästä, ketkä kaikki saavat itsenäisyyspäivän kunniamerkin. Maaseudun Tulevaisuus (фін.). Процитовано 9 лютого 2024.
- ↑ STT; Väänänen, Ville; Pitkänen, Juho (17 травня 2023). Pääministeri Sanna Marin vihitään tänään New Yorkin yliopiston kunniatohtoriksi. Ilta-Sanomat (фін.). Процитовано 3 вересня 2023.
- Офіційльний сайт (фін.)
- Георгій Ерман. Як прем'єрка Фінляндії Санна Марін завоювала симпатії українців і чому йде з посади // BBC News Україна, 3 квітня 2023.
|
|