ATACMS

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ATACMS
Запуск ракети ATACMS з пускової установки M270 MLRS
Запуск ракети ATACMS з пускової установки M270 MLRS
ТипТактична балістична ракета
ПоходженняСполучені Штати
Історія виробництва
РозробникLockheed Martin
Розроблено1988
ВиробникLockheed Martin
Вартість одиниці~1,476 млн USD (на 2022 рік)
ВаріантиMGM-140A ATACMS Block I, MGM-140A
MGM-140B
MGM-164A
MGM-164B
MGM-168A
Характеристики
Швидкість1500 м/с[1]
ATACMS у Вікісховищі
Ракета ATACMS поруч з транспортно-пусковим контейнером

ATACMS (англ. Army TACtical Missile System — Армійська тактична ракетна система) — тактична балістична ракета, які виробляє компанія Lockheed Martin. Створена в часи Холодної війни і вперше застосована в 1991 році під час війни в Перській затоці.

Різні варіанти оснащення балістичної ракети мають індекси МО США MGM[a]-140, MGM-164 і MGM-168. Ракети ATACMS у капсулі мають індекси М39, М48, М57 та інші[2][3].[джерело?]

Опис

[ред. | ред. код]

ATACMS є окремим сімейством подібних за зовнішнім виглядом ракет із приблизним діаметром 610 міліметрів (24 дюйми) та 4 метри завдовжки (13 футів), що станом на 2007 рік вже мало такі різновиди ракет, як Block I, Block IA, Block IA QRU та Block IA Unitary PIP (англ. Predicted impact point, з унітарною бойовою частиною та можливістю прогнозування точки ураження)[4][5][6][7].

Кожна ракета запакована до пускової капсули, зовні ідентичної до капсул типу MFOM. В одній капсулі знаходиться одна ракета. Її запуск відбувається з пускових установок сімейства MLRS: M270 та M142[8][9].

Ракети ATACMS різних модифікацій утворюють сімейство AFOM (англ. ATACMS family of munitions)[10]. Разом із сімействами озброєнь MFOM та PrSM вони є боєприпасами для систем M142 та M270. Розвиток цих серій боєприпасів здійснюється в рамках проєкту PFRMS (Precision Fires Rocket & Missile Systems Project) під егідою департаменту PEO MS — USAASC (Program Executive Office Missiles and Space Organization — U.S. Army Acquisition Support Center) американської армії[11][12][13][14][15][16].

Основною відмінністю ракет різних модифікацій є маса бойової частини, її тип та система наведення[17].

Аби завадити контрбатарейним РЛС точно визначати координати пускової установки, ракета може рухатись за квазібалістичною траєкторією. Однак в такому випадку скорочується максимальна відстань до цілі[17].

Попри те, що ракети Block IA мають меншу бойову частину в порівнянні з Block I (275 проти 950 бойових елементів) за рахунок вищої точності їм вдалось зберегти ефективність ураження на рівні попередньої моделі[17].

Історія

[ред. | ред. код]

Розробка

[ред. | ред. код]

ATACMS стала кульмінацією декількох програм зі створення тактичного ракетного комплексу згідно ухваленої наприкінці 1970-х — початку 1980-х років доктрини Повітряно-наземної операції (англ. AirLand Battle) на випадок можливої агресії з боку чисельно більших сил Радянського блоку на теренах Європи. Ця доктрина передбачала можливість сухопутних військ проводити глибокі операції на рівні корпусу: завдавати удари вглиб ворожих порядків, руйнувати логістику, пункти зв'язку та управління, уражати другий ешелон до його потрапляння на фронт і тим самим створювати передумови для ефективної боротьби та маневру проти першого ешелону[18]. На рівні НАТО доктрина Повітряно-наземної операції була відображена в доктрині Follow-on Forces Attack[en][19].

Потребу в новій оперативно-тактичній ракетні системі також було встановлено внаслідок декількох досліджень проведених у 1975—1979 роки. В 1979 бюджетному році Повітряні та Сухопутні війська США погодились спільно працювати над новим комплексом: Повітряні сили мали забезпечити повітряну РЛС для виявлення та ідентифікації цілей в тилу противника, натомість Армія взяла відповідальність за створення ракети, системи управління вогнем, та самонавідні бойові елементи[20].

Таким чином, з огляду на нову доктрину відбувались роботи над створенням нової тактичної ракетної системи ATACMS, також вона вплинула і на створення ударного гелікоптера AH-64 Apache[18].

Аби заощадити кошти дослідження за новою ракетною програмою були передані DARPA. Розпочата в 1978 році програма досліджень Assault Breaker[en] мала на меті вивчити можливості сучасних технологічних рішень для створення «системи систем» для ураження рухомих цілей в тилу противника[19].

Повітряні сили взяли участь в програмі досліджень з повітряною РЛС Pave Mover[en] на основі пасивної фазованої решітки, а сухопутні війська випробовували балістичні ракети T-16 та T-22[20].

Ракета Т-16 була створена на основі зенітної ракети від комплексу MIM-104 Patriot, на ній була встановлена високоточна система інерційної навігації з додатковим модулем астронавігації для корекції траєкторії в польоті[19].

Ракета Т-22 була створена на основі ракети SIG-D (англ. Simplified Inertial Guidance Demonstrator — спрощений демонстратор технологій інерційних систем навігації), яка брала участь в програмі досліджень раніше. Ця ракета була побудована на основі ракети MGM-52 Lance, на яку встановлено твердопаливний ракетний двигун замість рідинного, кільцевим лазерним гіроскопом Honeywell H700-A3, тощо[19].

Випробування були успішними та довели наявність технологій, потрібних для створення ракетних систем для ураження другого ешелону противника. Однак, не вдалось продемонструвати здатність самонавідних бойових елементів уражати бронетехніку на марші[20].

В 1981 році сухопутні війська США створили робочу групу для опрацювання вимог для «Системи озброєнь корпусної підтримки» (англ. Corps Support Weapon System, CSWS). Оскільки повітряні сили працювали над створенням схожої системи то в 1983 році МО США об'єднало їх у програму «Єдиного тактичного ракетного комплексу» (англ. Joint TACMS, JTACMS)[21].

В 1984 році Повітряні сили припинили участь в програмі, а в травні 1985 року сухопутні війська отримали дозвіл від міністерства оборони продовжити роботу над новою системою, яка отримала назву «Армійська тактична ракетна система» (англ. Army Tactical Missile System, ATACMS)[21].

Завдяки проведеним раніше дослідженням «Assault Breaker» та використанню вже відпрацьованих технологій: бойова частина ракет Block I мала елементи касетних бойових частин M251A1/M251A2 ракет MGM-52 Lance, ракетне паливо запозичене в ракет M26 як і виробник ракетних двигунів, лазерні гіроскопи для системи наведення уже виготовляла авіаційна промисловість то програма розробки нової ракетної системи була дещо скорочена[21].

Виробництво

[ред. | ред. код]

У травні 1986 року укладено головний контракт на розробку ATACMS з фірмою Ling-Temco-Vought (LTV) (розробник MGM-52 Lance), незабаром після цього, ракеті надали індекс MGM-140. Перший випробувальний пуск ракети XMGM-140A провели 26 квітня 1988 року, а в грудні того ж року почалося виготовлення невеликої серії[джерело?].

Експлуатацію MGM-140A ATACMS розпочали в січні 1991 року, тоді ж — заміну ОТРК MGM-52 «Lance»[джерело?].

У 1992 році компанію LTV придбала Loral Corporation[en], утворивши Loral Vought Systems, яку своєю чергою в 1996 році придбала Lockheed Martin. Сьогодні головним підрядником з ATACMS є підрозділ Missiles and Fire Control компанії Lockheed Martin[джерело?].

Модифікації

[ред. | ред. код]
M39 (ATACMS Block I)
перша модифікація з інерційною системою наведення на основі лазерного гіроскопа. Ефективна дальність застосування: 25–165 км. Касетна бойова частина містить 950 касетних бойових елементів M74[22][23] якими може бути покрито коло радіусом до 206 м в діаметрі (33000 м²)[24]. Розмір цього кола залежить від висоти розкриття контейнера, яка визначається налаштуванням затримки електронного підривача[25]. Протягом 1990—1997 років було виготовлено 1650 одиниць, після чого виробництво перейшло на виготовлення M39A1[26][27]. Поступово відбувається модернізація до рівня M57E1[28][29].
M39A1 (ATACMS Block IA)
система наведення комбінована, інерційна доповнена модулем супутникової навігації. Контейнер містить 300 касетних бойових елементів M74. Завдяки меншій масі бойової частини зросла ефективна дальність застосування до 20 — 300 км. Протягом 1993—2003 років було виготовлено 610 одиниць[26][27] Триває програма модернізації до рівня M57E1[28][29].
M48 (ATACMS Quick Reaction Unitary [QRU])
система наведення комбінована, інерційно-супутникова. Ефективна дальність від 70 до 300 км. Бойова частина WDU-18/B унітарна фугасна-уламкова проникного типу масою 230 кг позичена в протикорабельної ракети Harpoon. Дана частина встановлена в блок головної частини WAUえーゆー-23/B. Протягом 2001—2004 років було виготовлено 176 одиниці[26][27].
M57 (ATACMS TACMS 2000)
система наведення комбінована, інерційно-супутникова. Ефективна дальність від 70 до 300 км. Бойова частина така сама, як і у M48 — WAUえーゆー-23/B. Протягом 2003—2013 років виготовлено 513 одиниць[26][27]. Кругове імовірне відхилення до 9 метрів.[30]
M57E1 (ATACMS Modification [MOD])
система наведення комбінована інерційно-супутникова. Позначення M57E1 отримують ракети M39 та M39A1 після модернізації з оновленням ракетного палива, системи управління, та унітарною бойовою частиною WAUえーゆー-23/B замість контейнера з касетними елементами M74. Дана модифікація має датчик відстані для можливості повітряного підриву[28]. Виробництво розпочате в 2017 році з першої партії в 220 одиниць[26][27].

Порівняння

[ред. | ред. код]
Модифікація MGM-140A ATACMS Block 1 MGM-140B ATACMS Block 1A MGM-164A ATACMS Block 2 MGM-164B ATACMS Block 2A MGM-168A ATACMS Block 4A
Рік початку експлуатації 1991 1998 2003 Роботи припинені 2003 2003
Кількість ступенів 1 1 1 1 1
Довжина 3,96 м 3,96 м 3,96 м 4,00 м 4,00 м
Діаметр 0,61 м 0,61 м 0,61 м 0,61 м 0,61 м
Розмах крил 1,4 м 1,4 м 1,4 м 1,4 м 1,4 м
Маса 1670 кг 1320 кг 1480 кг немає даних немає даних
Маса ГЧ 560 кг 160 кг 268 кг немає даних 227 кг
Тип ГЧ Касетна
950 БЕ M74 		Касетна
275 БЕ M74 		Касетна
13 самонавідних БЕ BAT 		Касетна
6 самонавідних БЕ P3I I-BAT 		Осколково-фугасна
WDU-18/B
Дальність стрільби 165 км 300 км 140 км 220 км 270 км
Тип системи управління ІНС ІНС + GPS ІНС + GPS ІНС + GPS ІНС + GPS
Точність (КІВ) 225—250 м менш як 100 м 200 м менш як 100 м 10—20 м

Суббоєприпаси

[ред. | ред. код]

Окрім осколково-фугасного наповнювача бойової частини WDU-18/B ракета також може містити касетну таку, що складається або з M74 APAM (Anti-Personnel Anti-Material) або з BAT.[31]

M74

[ред. | ред. код]

Уламково-фугасний касетний бойовий елемент М74 (APAM — англ. Anti Personnel, Anti Material) призначений для ураження живої сили та неброньованої техніки[32]. Також має певною мірою запалювальну дію завдяки вмісту спеціальних речовин[33].

В 1978 році був створений варіант касетних бойових частини для тактичних ракет MGM-52 Lance з бойовими елементами цього типу. Бойова частина M251A1 містила 580, а M251A2 — 300 бойових елементів M74[34][35][36][37][38][38].

Бойова частина ракет ATACMS Block I містить 950, а Block IA — 275 бойових елементів цього типу[17][39].

Має асиметричну сферичну форму з виразними, закрученими у спіраль ребрами. Корпус сталевий, до нього точковим зварюванням приварена вольфрам-нікель-залізна підкладка з насічками для утворення уламків при детонації[32]. Вибухова речовина — композиція В[33]. Маса бойового елемента 0,59 кг при діаметрі близько 6 см[40].

Дані бойові елементи ефективні проти неброньованої техніки, літаків та вертольотів на стоянках, складів боєприпасів, систем протиповітряної оборони, скупчень живої сили тощо, але не важкої бронетехніки. Ефективний радіус ураження живої сили — до 15 м[24].

Частка бойових елементів M74, що не спрацювали, може сягати 2 %,[41] що дорівнює 19 елементам на одну ракету M39.

Після розкидання з контейнера, завдяки асиметричній формі та ребрам, касетний бойовий елемент набуває обертального руху й при досягненні 2400 обертів на хвилину відбувається зведення контактного підривача в бойове положення[32].

Ззовні подібний на бойові елементи BLU-63 та BLU-86[32] та на радянський-російський ШОАБ-0,5, якими споряджені авіаційні касетні контейнери РБК-500[42].

Ракета (наприклад M39A1) в термінальній ділянці траєкторії польоту починає обертатись навколо осі та після підриву вишибного заряду та підриву оболонки з контейнера відцентровою силою починають розкидатись касетні бойові елементи. Площа та щільність ураження касетними бойовими елементами залежить від встановленої перед пуском висоти розкриття контейнера (визначається затримкою електронного підривача M219A2)[43].

BAT

[ред. | ред. код]

Тандемний кумулятивний розумний касетний бойовий елемент BAT (англ. Brilliant Anti-Armor — буквально «розумний протитанковий») створено в межах програми досліджень Assault Breaker[en] DARPA[44]. Призначені для ураження важкої та легкої бронетехніки у русі. Зокрема, основних бойових танків, бойових машин піхоти, самохідної та причіпної артилерії[17].

Після розкидання з контейнера бойовий елемент розкриває хвостовий стабілізатор і розправляє чотири крила, на кінчиках яких розміщено акустичні сенсори. Акустичні сенсори призначені для виявлення бронетехніки в русі за її звуком. Надалі боєприпас наводиться бортовим тепловим датчиком, відкріпляє стабілізатор і вмикає ракетний двигун[17].

Подальша модифікація P3P BAT (англ. Preplanned Product Improvement) отримала РЛС міліметрового діапазону та можливість уражати стаціонарну техніку. Таким чином діапазон можливих цілей розширився за рахунок систем протиповітряної оборони, РЛС, пускових тактичних ракетних систем та РСЗВ[17].

Обидві модифікації проводять пошук цілей у колі радіусом 4 км (тобто на площі майже 50 км²)[17].

Роботи над створенням бойових елементів цього типу зупинені в 2003 році[45].

Бойове застосування

[ред. | ред. код]

Уперше ATACMS використали у 1991 році під час операції «Буря в пустелі», всього по іракських цілях використано 32 ракети MGM-140A з ПУ M270 MLRS[46].

Під час операції «Іракська свобода» використали понад 450 ракет[47].

Війна в Перській затоці

[ред. | ред. код]
Докладніше: Війна в Перській затоці та Операція «Буря в пустелі»

Ракети ATACMS Block I (як і установки M270 MLRS) отримали бойове хрещення під час операції «Буря в пустелі» куди потрапили одразу з випробувань з ракетного полігону «Вайт Сендс». Тут їх застосували для придушення іракської протиповітряної оборони, ударів по високопріоритетних об'єктах та контрбатарейної боротьби[48]. Із перекинутих Сполученими Штатами 189 установок M270 (іще 12 одиниць були наявні у британських військових) дві батареї — 18 одиниць, були окремо модернізовані та здатні застосовувати ATACMS[49].

Першим випадком застосування стало успішне ураження позиції зенітної ракетної системи С-75 для убезпечення запланованих місій для бомбардувальників B-52. Батарея M270 MLRS 6-го батальйону 27-го полку польової артилерії (особовий склад якої брав безпосередню участь у випробуваннях нової системи) отримала координати цілі, коли перебувала на марші дорогою вздовж Трансаравійського нафтогону та після нетривалої зупинки терміново підготувалась для пуску ракет. Та узгодження повітряного простору забрало кілька годин протягом яких батарея тричі змінювала позицію і лише об 00:42 18 січня 1991 року були успішно запущені перші дві ракети. Дещо згодом того ж дня було використано іще 6 ракет для ураження іракських позицій протиповітряної оборони[48][50][19].

Основним засобом виявлення цілей слугували системи JSTARS — повітряні РЛС інтегровані в модифіковані літаки Boeing 707—300[48].

Всього протягом війни було використано 32 ракети (із відправлених до Саудівської Аравії 105 ракет) ATACMS Block I для виконання 24 бойових задач[49]. Зокрема, 11 з придушення ворожої протиповітряної оборони, дві з ураження логістичних вузлів, п'ять для ураження РСЗВ, одна для ураження мосту, яким рухалась колона, та п'ять для ураження позицій з ворожими тактичними ракетними комплексами (наприклад, 9К72 «Ельбрус» та 9К52 «Луна-М»)[48]. Попри те, що всі 32 пуски були успішними, одна ракета потім була знайдена саперами у нерозірваному стані. Однак, оскільки на ураження кожної цілі зазвичай витрачали дві ракети, всі 100 % цілей були уражені успішно[19].

Під час виконання цих задач система проявила високу готовність та оперативність. Так, на терміновий запит пілота штурмовика A-10 було знищено позицію протиповітряної оборони. А внаслідок удару по колоні, що рухалась мостом, було знищено та пошкоджено до 200 одиниць неброньованої техніки[48][51].

Та застосування в бойових умовах виявило і певні недоліки: оскільки тогочасні пускові установки мали тільки інерційну систему навігації, екіпаж мусив виконувати топоприв'язування кожні 10 кілометрів маршу, а через дефект у програмному забезпеченні системи управління вогнем одна установка не могла здійснити залп двома ракетами в одну й ту саму ціль, і тому доводилось залучати другу установку[19].

Війна в Іраку (2003—2011)

[ред. | ред. код]
Докладніше: Війна в Іраку (2003—2011) та Вторгнення США та їх союзників до Іраку (2003)

В ході операції «Свобода Іраку» артилерійські підрозділи 5-го армійського корпусу використали 414 ракет сімейства ATACMS. Зокрема, були вперше використані ракети Block IA та ракети з унітарною бойовою частиною[52].

13 ракет ATACMS були використані під час першого удару по об'єктах в Багдаді 20 березня 2003 року. Ними були уражені пункти управління та інші високопріоритетні цілі[52]. За даними фахівців Міжнародного інституту стратегічних досліджень всього протягом першої доби було використано 102 ракети ATACMS[53].

Ракети ATACMS були використані передусім для ударів по командним пунктам армійських корпусів та дивізій армії Іраку, по позиціям іракської ППО, і уже в третю чергу — для ударів по скупченню живої сили й техніки. На меті була втрата зв'язку та керованості іракських з'єднань рівня «дивізія»[53].

На основі досвіду операції «Буря в пустелі» були вдосконалені правила і тактика застосування системи. Час на узгодження повітряного простору перед пуском ракети (основна причина затримок під час попередньої війни) був скорочений з понад години до кількох хвилин[52].

В ході бойових дій система знову підтвердила високу ефективність, доступність, швидкість реакції (від отримання бойового завдання до знищення цілі), та здатність ефективно виконувати задачі за складних погодних умов (відомий випадок успішного застосування під час піщаного шторму)[52].

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]
Докладніше: російське вторгнення в Україну (з 2022)
Відео пусків ракет М39 під час ракетних ударів по російських авіабазах 17 жовтня 2023 року. Одразу після старту ракети виконують маневр та відхиляються від балістичної траєкторії.

Вночі проти 17 жовтня 2023 року сили оборони України провели операцію «Dragonfly» (укр. бабка), під час якої завдано удару по аеродромах у Бердянську та Луганську. Російські пропагандистські ресурси стали поширювати фотографії залишків касетних бойових елементів M74, якими споряджені бойові частини деяких ракет сімейства ATACMS, зокрема ATACMS MGM-140A Block 1[54]. Згодом поширили фото корпусу використаної для удару по аеродрому в Бердянську ракети M39[42].

На оприлюднених згодом супутникових знімках було помічено щонайменше 5 Ка-52 та 4 Мі-8 знищених під Бердянськом, іще 3 Мі-8 імовірно були виведені з ладу. На знімках Луганського летовища було помічено 2 знищених та імовірно 4 виведених з ладу гелікоптера[55]. Також серед ушкоджених вертольотів було помітно кратер від вибуху, який не міг бути спричинений безпосередньо касетними елементами M74[56][57].

Через чотири дні — 21 жовтня того ж року — OSINT-група Oryx підрахувала, що ударами ЗСУ по аеродромах Бердянська та Луганська було знищено 9 гелікоптерів — 7 Ка-52 та 2 Мі-8, — й пошкоджено 15 — 8 Ка-52 та 7 Мі-8[58]. Якщо такі оцінки коректні, то цим ракетним ударом було знищено 11,5 % російського флоту Ка-52 станом на початок вторгнення[59].

25 жовтня 2023 року російська пропаганда поширювала суперечливі повідомлення про перехоплення масованого ракетного удару начебто із застосуванням ракет С-200, HARM, GMLRS та ATACMS. Проте, за іншими повідомленнями українським ракетникам вдалось уразити російську позицію С-400 в районі населеного пункту Білоріченськ Луганської області[60].

Вночі з 29 на 30 жовтня 2023 року за повідомленнями російської пропаганди на мисі Тарханкут неподалік Оленівки в окупованому Криму двома ракетами ATACMS було уражено елементи комплексу протиповітряної оборони. Цей об'єкт знаходиться на межі 165-км ефективної відстані наявних в України ракет M39[61]. Російське видання ASTRA повідомляло через кілька годин по тому було також уражено комплекс С-300 розгорнутий поруч з селищем Молочне (45°13′07″ пн. ш. 33°15′37″ сх. д. / 45.21861° пн. ш. 33.26028° сх. д. / 45.21861; 33.26028)[62]. Проте офіційно удар не був підтверджений ані українською, ані російською стороною[63].

17 квітня 2024 року було завдано удару по позиціях російських С-400 в Криму, внаслідок чого було знищено три пускові установки та радар.[64]

Оператори

[ред. | ред. код]
  •  Бахрейн: 9 пускових установок і 30 ракет станом на 2010 рік[65]
  •  Греція: 36 пускових установок станом на 2010 рік[65], 71 ракета та очікується постачання додаткової кількості ракет Block 1A
  •  Естонія: влітку 2022 року погоджено продаж право 6 установок HIMARS, 18 одиниць ATACMS та, у «пакетах», 36 — GMLRS, 72 — ER GMLRS[66].
  •  Південна Корея: 29 пускових установок станом на 2010 рік[65], 290 ракет і очікується постачання додаткової кількості ракет Block 1A
  •  Латвія: восени 2023 року погоджено продаж 6 установок HIMARS та 12 «пакетів» з ракетами GMLRS та 10 ракет M57 ATACMS[66].
  •  Литва: восени 2023 року погоджено продаж 8 установок HIMARS з 72 «пакетами» GMLRS, 72 «пакетами» ER GMLRS та 18 ракет ATACMS[66].
  •  Туреччина: 12 пускових установок станом на 2010 рік[65], 120 ракет
  •  США: 830 пускових установок станом на 2010 рік[65], близько 4430 ракет в арсеналах
  • Україна Україна: ракети отримано в жовтні 2023 року для ударів по об'єктах на окупованій території[67].

Закупівлі

[ред. | ред. код]
Закупівлі ракет
Рік Кількість Витрати (млн дол.) Джерело
1991 373 236,9 млн $ [68]
1992 300 170,9 млн $
1993 340 188,2 млн $

Україна

[ред. | ред. код]

22 вересня 2023 року американські ЗМІ поширили повідомлення, що Президент Джо Байден начебто пообіцяв Володимиру Зеленському «невелику кількість» ракет ATACMS[69]. 3 жовтня 2023 року Пентагон повідомив про готовність передати Україні невелику кількість ракет споряджених касетною бойовою частиною та дальністю до 300 км після схвалення Президентом Байденом[70].

Вночі проти 17 жовтня 2023 року вперше зафіксовано застосування ракет ATACMS з касетними бойовими елементами M74[54]. Президент України Володимир Зеленський 17 жовтня 2023 року підтвердив успішне застосування ATACMS по військовому аеродрому в окупованому Бердянську[71]. Цього ж дня стало відомо, що США ухвалили рішення про передачу Україні ракет ATACMS Block I M39 ще в серпні 2023 року. Їх включили до пакета військової допомоги, оголошеного 21 вересня 2023 під виглядом «касетних боєприпасів»[72].

З березня 2024 року Україні було таємно передано понад 100 ракет з дальністю 300 км, також про передачу неназваної кількості ракет було оголошено в пакеті допомоги на 60,8 млрд доларів, схваленому у квітні 2024.[73] Сотні російських військових об'єктів перебувають у зоні досяжності ATACMS.[74]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Абревіатура в чинній системі позначень авіації та ракет містить такі індекси:
    • M (mobile) — зброя, змонтована на мобільній наземній платформі
    • G (ground) — ракета проти наземних цілей
    • M (missile) — керована ракета
  1. ↑ Войска ПВО будут стрелять по ракетам С-300 - Алмаз-Антей. Архів оригіналу за 14 жовтня 2016. Процитовано 2 липня 2018.
  2. ↑ Army Tactical Missile System (ATACMS) - Modifi cation (MOD) (PDF). dote.osd.mil.
  3. ↑ ARMY TACTICAL MISSILE SYSTEM (ATACMS) - USAASC. asc.army.mil. 2022.
  4. ↑ https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S2214914713000263
  5. ↑ https://military-history.fandom.com/wiki/Predicted_impact_point
  6. ↑ https://www.researchgate.net/publication/224180920_Projectile_Identification_and_Impact_Point_Prediction
  7. ↑ https://www.researchgate.net/publication/273030806_Impact_Point_Prediction_and_Analysis_of_Lateral_Correction_Analysis_of_Two-Dimensional_Trajectory_Correction_Projectiles
  8. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 вересня 2007. Процитовано 29 вересня 2007.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. ↑ https://web.archive.org/web/20130730102941/http://www.lockheedmartin.com/content/dam/lockheed/data/mfc/pc/atacms-block-1a-unitary/mfc-atacms-block-1a-unitary-pc.pdf
  10. ↑ https://apps.dtic.mil/sti/pdfs/ADA429075.pdf
  11. ↑ https://ndiastorage.blob.core.usgovcloudapi.net/ndia/2016/armament/Turner.pdf
  12. ↑ https://mca-marines.org/wp-content/uploads/0518-Long-Range-Precision-Fires.pdf
  13. ↑ https://ndiastorage.blob.core.usgovcloudapi.net/ndia/2009/gunmissile/McConnell.pdf
  14. ↑ http://hamaweb.org/presentations/2018/october2018chrismills.pdf
  15. ↑ https://www.army.mil/peoms
  16. ↑ https://asc.army.mil/web/tag/peo-ms/
  17. ↑ а б в г д е ж и Leonard Moskal (1995). The Role of ATACMS in JFACC Planned Deep Operations (PDF). School of Advanced Military Studies. с. 13—15.
  18. ↑ а б Carter L. Rogers (2004). Army Tactical Missile System: Revolutionary Impact on Deep Operations (PDF) (Дипломна робота). с. 2, 3.
  19. ↑ а б в г д е ж Romanczuk, Glenn E. (11 серпня 2002). Army Tactical Missile System (ATACMS). Lessons From Army System Developments. Volume 2: Case Studies (Звіт) (англ.). Huntsville, Alabama: ALABAMA UNIV IN HUNTSVILLE RESEARCH INST. с. B1—B23. Архів оригіналу за 30 квітня 2022.
  20. ↑ а б в Conahan, Frank C. (31 липня 1986). DOD Acquisition: Case Study of the Army Tactical Missile System (Звіт). United States Government Accountability Office.
  21. ↑ а б в David, Jackie W. (1995). A comparative analysis of the acquisition strategies of Army Tactical Missile System (ATACMS) and Javelin Medium Antiarmor Weapon System (PDF) (Дипломна робота). Naval Postgraduate School. с. 21—25.
  22. ↑ Ukraine Said to Use ATACMS, a Powerful Weapon System, for First Time. The New York Times. 17 жовтня 2023. Процитовано 19 жовтня 2023.
  23. ↑ M39 Army Tactical Missile System (Army TACMS). Архів оригіналу за 12 березня 2023. Процитовано 7 березня 2023.
  24. ↑ а б Trevithick, Joseph; Rogoway, Tyler (18 жовтня 2023). Destruction From Ukraine's First ATACMS Strike Now Apparent. The Drive. Процитовано 19 жовтня 2023.
  25. ↑ Newdick, Thomas (17 жовтня 2023). ATACMS Hits Battlefield Ukraine In Spectacular Fashion (Updated). The Drive. Процитовано 19 жовтня 2023.
  26. ↑ а б в г д Engineering Director & Chief Engineer, Paul E. Turner. Precision Fires Rocket and Missile Systems (PDF). US Army Precision Fires Rocket & Missile Systems Project Office. Архів (PDF) оригіналу за 12 червня 2022. Процитовано 23 червня 2022.
  27. ↑ а б в г д Colonel Joe Russo, CO 14 Marines (May 2018). Long-Range Precision Fires (PDF). Marine Corps Gazette: 40. Архів (PDF) оригіналу за 23 червня 2022. Процитовано 22 червня 2022.
  28. ↑ а б в Army Tactical Missile System (ATACMS) Modification (MOD) (PDF). The Office of the Director, Operational Test and Evaluation. Архів (PDF) оригіналу за 23 червня 2022. Процитовано 23 червня 2022.
  29. ↑ а б Keller, John (30 липня 2021). Lockheed Martin to upgrade weapons payloads and navigation and guidance on ATACMS battlefield munitions. Military+Aerospace Electronics. Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 23 червня 2022.
  30. ↑ Pincoski, Mark (24 квітня 2007). Precision Guided Missiles and Rockets Program Review (PDF). Precision Strike Annual Programs Review. US Army Precision Fires Rocket & Missile Systems unit- Redstone Arsenal. Архів (PDF) оригіналу за 29 липня 2022. Процитовано 28 липня 2022.
  31. ↑ Козубенко, Олександр (29 серпня 2022). Балістичні ракети ATACMS США: історія та модифікації. АрміяInform. Архів оригіналу за 18 вересня 2023. Процитовано 6 травня 2024. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка)
  32. ↑ а б в г M74 Submunition. CAT-UXO. Процитовано 17 жовтня 2023.
  33. ↑ а б M39 Army Tactical Missile System (Army TACMS). FAS. 2016-09-31.
  34. ↑ Stephan Gerber: Das Artillerie-Raketensystem Lance. In: Allgemeine Schweizerische Militärzeitschrift (ASMZ). Ausgabe 3/1979. S. 115—119.
  35. ↑ Ракетная система LANCE. missilery.info (рос.). Missilery Info. Процитовано 7 січня 2022. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |offline= (довідка)
  36. ↑ Duncan Lenox: Jane's Strategic Weapon Systems, Edition 2001. 2001. S. 204.
  37. ↑ Christopher Chant: A Compendium of Armaments and Military Hardware. 2014. S. 501—502.
  38. ↑ а б Christopher Foss & David Miller: Moderne Gefechtswaffen. 2001. S. 131.
  39. ↑ Carter L. Rogers (2004). Army Tactical Missile System: Revolutionary Impact on Deep Operations (PDF) (Дипломна робота). с. 15.
  40. ↑ Christopher F. Foss. Jane's Armour and Artillery 2011-2012 (вид. 32). с. 1125, 1126.
  41. ↑ U.S. Using Cluster Munitions In Iraq. Human Rights Watch. 1 квітня 2003. Процитовано 20 жовтня 2023.
  42. ↑ а б Дійсно ATACMS: нові фото з двигуном ракети, якою завдали удар по аеродрому у Бердянську. Defense Express. 17 жовтня 2023.
  43. ↑ Joseph Trevithick, Tyler Rogoway (27 вересня 2023). Ukraine Getting ATACMS Cluster Variant Would Be A Big Problem For Russia. The War Zone. The Drive.
  44. ↑ Assault Breaker. Defense Advanced Research Projects Agency. Процитовано 31 серпня 2023.
  45. ↑ Hsu, Emily. Following Termination of ATACMS Block II/BAT Program // Inside the Army. — 2003. — Т. 15, вип. 2. — С. pp. 1–13.
  46. ↑ Lockheed Martin (LTV) MGM-140 ATACMS. Designation-Systems.net. 19 сентября 2006. Архів оригіналу за 29 березня 2012. Процитовано 22 листопада 2009.
  47. ↑ Lockheed Martin - Army Tactical Missile System Архивированная копия (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 вересня 2007. Процитовано 27 лютого 2009. {{cite web}}: Недійсний |deadlink=да (довідка)PDF (1.14 МБ)PDF (1.14 МБ)
  48. ↑ а б в г д CARTER L. ROGERS (2004). Operation Desert Storm. ARMY TACTICAL MISSILE SYSTEM: REVOLUTIONARY IMPACT ON DEEP OPERATIONS (Дипломна робота).
  49. ↑ а б Steven J. Zaloga. M2/M3 Bradley Infantry Fighting Vehicle 1983-1995. New Vanguard. Т. 18. Osprey. с. 44, 45.
  50. ↑ The Multiple Launch Rocket System [Архівовано 2018-10-31 у Wayback Machine.]. Warfare History Network. 30 October 2018.
  51. ↑ Conduct of the Persian Gulf War Final Report to Congress. Department of Defense. квітень 1992. ATACMS was a highly responsive system. A- 10 pilots requested a short notice ATACMS strike on an air defense site and ATACMS responded within minutes, completely destroying the target. During one ATACMS strike, more than 200 unarmored vehicles were destroyed as they attempted to cross-a bridge.
  52. ↑ а б в г Carter L. Rogers (2004). Operation Iraqi Freedom. Army Tactical Missile System: Revolutionary Impact on Deep Operations (PDF) (Дипломна робота).
  53. ↑ а б Якщо Армія США під час війни випускала мінімум по 20 ATACMS в день, то скільки зараз може бути ракет. Defense Express. 6 жовтня 2023.
  54. ↑ а б Сили спеціальних операцій провели успішну операцію DRAGONFLY. Мілітарний. 17 жовтня 2023.
  55. ↑ Стали відомі наслідки операції «Dragonfly». Мілітарний. 19 жовтня 2023.
  56. ↑ Скільки вертольотів уразив ATACMS на аеродромі у Луганську (супутникові знімки). Defense Express. 19 жовтня 2023.
  57. ↑ From Impact to Assessment: The Luhansk Airport ATACMS Strike. Frontelligence Insight. 19 жовтня 2023.
  58. ↑ OSINT-група Oryx підрахувала втрати росіян після ударів по аеродромах у Бердянську і Луганську. babel.ua (укр.). 23 жовтня 2023. Процитовано 23 жовтня 2023.
  59. ↑ Sébastien Roblin (31 жовтня 2023). Helipocalypse: Ukraine's New Missiles Blew Up 11% of Russia’s Ka-52 Attack Helicopters. Popular Mechanics.
  60. ↑ Українські ракети ATACMS могли уразити елементи комплексу С-400 на Луганщині. Мілітарний. 26 жовтня 2023.
  61. ↑ Ukraine Situation Report: Russian Air Defense System Struck In Crimea. The War Zone. The Drive. 30 жовтня 2023.
  62. ↑ Росіяни заявляють про ураження елементів комплексу С-300 у Криму. Мілітарний. 31 жовтня 2023.
  63. ↑ Опубліковано супутникові знімки нових позицій ППО у Криму. Мілітарний. 31 жовтня 2023.
  64. ↑ Сили оборони ракетним ударом знищили пускові установки та РЛС С-400 у Криму. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 18 квітня 2024. Процитовано 25 квітня 2024.
  65. ↑ а б в г д The Military Balance 2010 / International Institute for Strategic Studies. — Abingdon : Routledge. — 492 p. — ISBN 978-1857435573.
  66. ↑ а б в Всі три країни Балтії замовили HIMARS з ATACMS: до Естонії та Литви приєдналась Латвія. Defense Express. 26 жовтня 2023.
  67. ↑ Стало відомо, де Україна може застосовувати ATACMS. Мілітарний. 20 жовтня 2023.
  68. ↑ Program Acquisition Costs by Weapon System. Department of Defense Budget for Fiscal Year 1993 (PDF). 29 січня 1992. с. 40. Архів оригіналу (PDF) за 25 лютого 2017.
  69. ↑ Biden tells Zelenskyy U.S. will send Ukraine ATACMS long-range missiles. NBC News (англ.). 22 вересня 2023. Процитовано 26 вересня 2023.
  70. ↑ Elsa Court (3 жовтня 2023). Bloomberg: US military 'ready to deliver' cluster-armed ATACMS. The Kyiv Independent (амер.). Процитовано 4 жовтня 2023.
  71. ↑ Зеленський підтвердив використання ракет ATACMS. Мілітарний (укр.). Процитовано 17 жовтня 2023.
  72. ↑ Рішення про передачу Україні ATACMS ухвалили ще в серпні - POLITICO. Мілітарний (укр.). Процитовано 17 жовтня 2023.
  73. ↑ Schmitt, Eric (24 квітня 2024). U.S. Secretly Shipped New Long-Range Missiles to Ukraine. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 25 квітня 2024. Процитовано 25 квітня 2024.
  74. ↑ Hundreds of Russian Military Objects Are in Range of ATACMS. ArcGIS StoryMaps (амер.). 27 серпня 2024. Процитовано 21 вересня 2024.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: ATACMS
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=ATACMS&oldid=43537905