Джон Вір Бертон
Громадянство | Австралія[1] |
---|---|
Дата народження | 2 березня 1915[2] |
Місце народження | Мельбурн[3] |
Дата смерті | 23 червня 2010[4][2] (95 років) |
Місце смерті | Сідней |
Рід діяльності | священнослужитель, дипломат |
Заклад освіти | Лондонська школа економіки та політичних наук |
Участь у | Конференція в Бандунзі[5] |
Джон Вір Бертон (2 березня 1915 — 23 червня 2010) був австралійським державним службовцем, Верховним комісаром і науковцем.
Бертон народився в Мельбурні в родині преподобного Джона Віра Бертона, священика-методиста.[6] Він здобув освіту в Ньюінгтонському коледжі (1924—1932)[7] і продовжив навчання в Сіднейському університеті в 1937 році .
У 1937 році Бертон став членом Державної служби Співдружності, звідки йому було надано стипендію Співдружності для отримання докторського ступеня в Лондонській школі економіки[8]. Він приєднався до Міністерства закордонних справ у 1941 році та працював особистим секретарем Герберта Вере Еватта. У 1947 році у віці 32 років[9] він став секретарем Департаменту закордонних справ і обіймав цю посаду до червня 1950 року[10]. На початку 1951 року він обійняв посаду верховного комісара Австралії на Цейлоні[11], але подав у відставку, щоб повернутися додому та брати участь у федеральних виборах того року в електораті Лоу. Як кандидат від Австралійської лейбористської партії (ALP) він був побитий Вільямом Магоном, майбутнім прем'єр-міністром Австралії.[12]
Під час написання своєї першої книги «Альтернатива» Бертон займався фермою за межами Канберри і в 1960 році отримав стипендію в Австралійському національному університеті. Через два роки Фонд Рокфеллера надав йому грант на вивчення нейтралізму в Африці та Азії. У 1963 році, будучи читачем міжнародних відносин в Університетському коледжі Лондонського університету, він створив Центр аналізу конфліктів. Потім він продовжував проводити стипендії в численних університетах, живучи в Канберрі.[13]
Тодішній глава Міністерства закордонних справ Ієн Мілнер нібито передавав СРСР секретні документи. Бертона підозрюють у забезпеченні «прикриття» шпигунської діяльності Мілнера. [Чеппл]
Бертон помер у лікарні Канберри 23 червня 2010 року після перенесеного інсульту. У нього залишилася третя дружина Бетті та троє дітей від попередніх шлюбів. Ще одна дочка померла перед ним.
Представляючи Бертона як гостя на Radio National, Філліп Адамс сказав; «Джон Бертон був, мабуть, найбільш суперечливим і далекоглядним державним службовцем 20-го століття. Консервативні критики називали його висотою Лейбористської партії, він явно був одним із найважливіших інтелектуалів і політиків, пов'язаних з лейбористським урядом Кертіна. 1940-ті рр. Як близький соратник „дока“ Еватта та голова відділу зовнішніх справ (нині МЗС), він зробив більше для формування зовнішньої політики Австралії щодо Азії та Тихого океану, ніж будь-хто інший до чи після нього».[14]
Теоретична робота Бертона щодо розв'язання конфліктів мала значний вплив на створення розв'язання конфліктів як самостійної академічної дисципліни, яка є дуже необхідною в сучасному глобалізованому світі через більший потенціал суперечок між різними етнічними та релігійними спільнотами. В Австралії робота Бертона значно вплинула на піонерський курс вирішення конфліктів в Університеті Маккуорі, Сідней.[15]
- «The Alternative» (1954)
- «Labour in transition» (1957)
- «International relations: a general theory» (1965)
- «Controlled communication» (1969)
- «World society» (1972)
- «Internationale politiek» (1974)
- «Deviance, terrorism & war: the process of solving unsolved social and political problems» (1979)
- «Resolving deep-rooted conflict: a handbook» (1987)
- «Conflict resolution as a political system» (1988)
- «On the need for conflict prevention» (1989)
- «Conflict: resolution & provention [The Conflict Series vol 1]» (1990)
- «Conflict: human needs theory [The Conflict Series vol 2]» (1993)
- «Conflict: readings in management and resolution [The Conflict Series vol 3]» (1990)
- «Conflict: practices in management, settlement and resolution [The Conflict Series vol 4]» (1990)
- «Conflict resolution: its language and processes» (1996)
- ↑ LIBRIS — 2012.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ https://afroasian.mediaplaygrounds.co.uk/
- ↑ http://www.guardian.co.uk/world/2010/aug/22/john-burton-obituary
- ↑ Pan-Africanism Data Project
- ↑ Burton, John Wear (1915—2010): From Sydney Morning Herald
- ↑ Register of Past Students 1863–1998, Sydney: Newington College, 1999, с. 26
- ↑ Brown, Malcolm, Burton, John Wear (1915–2010): From Sydney Morning Herald, Obituaries Australia, Australian National University
- ↑ Steketee, Mike, Burton, John Wear (1915–2010): From Australian, Obituaries Australia, Australian National University
- ↑ CA 18: partment of External Affairs [II], Central Office, National Archives of Australia, процитовано 9 December 2013
{{citation}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Dr. Burton's New Post (digitised). The West Australian. 13 February 1951. с. 2. Процитовано 24 March 2020 — через Trove.
- ↑ McDonald, Hamish, Burton, John Wear (1915–2010), Obituaries Australia, Sydney Morning Herald — через National Centre of Biography, Australian National University
- ↑ http://nla.gov.au/nla.ms-ms8405 National Library of Australia
- ↑ Phillip Adams (25 June 2004). John Burton. Late Night Live (en-
AU ) . Australian Broadcasting Corporation. Процитовано 24 April 2020. - ↑ Tillett, Gregory (2006). Resolving conflict: A practical approach. Melbourne; oxford University Press. ISBN 0195517539
- Dunn, David J. (2004), From Power Politics to Conflict Resolution: The Work of John W Burton, London: Palgrave Macmillan