Повітряні сили Німеччини
| Повітряні сили ЗС Німеччини | |
|---|---|
 Емблема Повітряних сил Німеччини | |
| На службі | 9 січня 1956 р .; 66 років тому |
| Країна |  Німеччина |
| Належність | Бундесвер |
| Вид | Збройні сили |
| Тип | повітряні сили |
| Роль | панування в повітрі, повітряна розвідка, авіаційна підтримка |
| Чисельність | 27.000 особового складу |
| Штаб |  Берлін |
| Конфлікти | Перша світова війна Друга світова війна |
| Вебсайт | bundeswehr.de/de/organisation/luftwaffe(нім.) |
| Знаки розрізнення | |
| Прапор | |
| Кругляк |  |
| Знак на кіль літаків | |
| Беретний знак |  |
| Авіація | |
| Ударні літаки | Tornado IDS |
| Електронна боротьба | Tornado ECR |
| Винищувачі | Eurofighter Typhoon, Tornado IDS, Boeing F/A-18E/F Super Hornet |
| Навчальні літаки | Grob G-120, T-6 Texan II, T-38 Talon |
| Транспорт | A400M, Global Express 5000, A319, A340, A350, A321 |
| Заправники | А-400М |
| Універсальні гелікоптери | Sikorsky CH-53 Sea Stallion, Eurocopter EC145 |
| БПЛА | Euro Hawk |
Медіафайли на Вікісховищі | |
Повітряні сили Німеччини або Люфтва́ффе (нім. Luftwaffe — повітряна зброя) — назва німецьких повітряних сил у складі рейхсверу, вермахту і бундесверу.
З появою військової авіації попередник Люфтваффе Імперська повітряна служба Німеччини (нім. Luftstreitkräfte) була організована в 1910 році. Військові мали намір використовувати авіацію перш за все для розвідки на підтримку армії на землі, так само як повітряні кулі були використані протягом Франко-прусської війни 1870—1871 рр.
Хоча військово-повітряна служба використовувала різні типи літальних апаратів (винищувачі, розвідники, бомбардувальники і дирижаблі), найвідомішими для публіки були пілоти-винищувачі, такі як Манфред фон Ріхтгофен («червоний барон»), Ернст Удет, Герман Герінг, Макс Імельман, Вернер Фосс.
До початку 1918 р. на літаках Німеччини і Австро-Угорщини була використана емблема ордену Залізного хреста. Далі було використано грецький хрест чорного кольору на білому фоні.
За Версальським договором Імперська військово-повітряна служба була розпущена і літаки були знищені.
У зв'язку з забороною на існування військово-повітряних сил в Німеччині військові пілоти мали тримати своє тренування в таємниці. З 1924 по 1933 рр. в Липецьку провадилось тренування німецьких пілотів на літаках радянського, нідерландського і німецького виробництва.
В Німеччині існувала напіввійськова організація «Німецький повітряний союз» (нім. Deutscher Luftverband), яким керував Ернст Удет. 26 лютого 1935 Адольф Гітлер наказав Герману Герінгу створити військово-повітряні сили. Люфтваффе було створено на основі «Німецького повітряного союзу».
Люфтваффе мало добру можливість випробувати пілотів, авіацію і тактику в Іспанській Громадянській Війні 1936—1939, коли Легіон Кондора був відправлений до Іспанії на підтримку анти-республіканського повстання під проводом Франціско Франко.
Перед початком війни, Люфтваффе була одною з найсучасніших, наймогутніших і найдосвідченіших військових авіацій у світі. Люфтваффе мало перевагу у літаках перед суперниками. Військово-повітряні сили були невід'ємною частиною доктрини Бліцкригу. Використання пікіруючих бомбардувальників Ju 87 «Штука» (нім. Stuka) для підтримки армії і переважаючих сил тактичних винищувачів були ключами до декількох ранніх успіхів. Месершміт Bf 109 був найбільш різностороннім винищувачем, і його було проектовано коли біплани були ще стандартом. Фокке-Вульф Fw 190 вважається найкращим німецьким винищувачем Другої світової війни. Влітку і восени 1940 р, Люфтваффе програло битву над Британією, першу цілком повітряну битву, що стала першою поразкою Німеччини. Вслід військовим невдачам на Східному фронті, від 1942 року у Люфтваффе почався поступовий занепад. Авіація союзників стала переважати німецьку кількістю. Під кінець війни Люфтваффе не було більше головним чинником, і незважаючи на постачання удосконалених літаків, таких як Месершміт Me262 і Me163, боєздатність сил падала через нестачу палива, недостатність виробничих потужностей і відсутність навчених пілотів.
Люфтваффе було розпущено в серпні 1946 року.
Люфтваффе було створено знов після приєднання ФРН до НАТО у 1955 р. Більшість літальних апаратів, які використовувало Люфтваффе, було розроблено в США і виготовлено в Німеччині за ліцензією. На фюзеляжі літаки мали знак залізного хреста, на кілі — зображення прапора ФРН.
Багато відомих пілотів-винищувачів, які були у Люфтваффе під час Другої світової війни, стали пілотами військової авіації ФРН і пройшли навчання в США на сучасній техніці. Серед них Еріх Гартманн, ас з найбільшим рахунком (352 збитих літаків), Герхард Баркхорн (301), Гюнтер Ралль (275) і Йоганнес Штайнгофф (176). Штайнгофф, літав на реактивному Ме-262 і зазнав тяжкої аварії на ньому, а згодом став головнокомандувачем Люфтваффе, Гюнтер Ралль був наступником. Гартманн пішов у відставку в чині полковника у 1970 р.
Протягом 1960-х «криза Старфайтера» була великою проблемою в Німеччині, оскільки багато пілотів винищувача Lockheed F-104 Starfighter зазнали аварії. У Люфтваффе 292 з 916 Старфайтерів потерпіли аварії, забравши життя 115 пілотів. Західна німецька публіка вірила в те, що Старфайтер був ненадійним і називала його «творець вдів» (нім. Witwenmacher), літаюча труна (нім. fliegender Sarg) і «цвях у ґрунті» (нім. Erdnagel).
Штайнгофф і його заступник Ралль звернули увагу на те що в інших країнах Старфайтер виявляється набагато безпечнішим — Іспанія не втратила жодного у той самий час. Американські фахівці перекладали відповідальність за аварії на практику агресивних польотів і польотів на дуже малих висотах німецькими пілотами. Штайнгофф і Ралль вирушили в США для навчання інструкторами Lockheed, і помітили деякі специфічні особливості в навчанні, які могли створити ситуації для нещасних випадків. Штайнгофф і Ралль негайно змінили навчальний курс для пілотів Старфайтерів, і кількість нещасних випадків швидко зменшилась до таких же або кращих, ніж в військово-повітряних силах інших країн. Незважаючи на покращення ситуації, Старфайтери було замінено в Німеччині раніше, ніж в інших країнах.
На початку червня 1979 р. Люфтваффе стала отримувати винищувачі-бомбардувальники Panavia Tornado. Всього було отримано 212 літаків.
Військово-повітряна служба НДР (нім. Luftstreitkräfte der NVA) була приєднана до Люфтваффе після об'єднання Німеччини у жовтні 1990. Через те, що в НДР стояли на озброєнні літаки виробництва Східного блоку, такі як Су-17, МіГ-21, МіГ-23 і винищувачі МіГ-29, більша частина обладнання яких була не сумісна із західнонімецьким обладнанням НАТО, тому вони були виведені з експлуатації і продані або передані новим членам НАТО в Східній Європі, таким як Польща і країни Балтії.
| Тип | Виробництво | Призначення | Кількість | Примітки | Зображення |
|---|---|---|---|---|---|
| Бойові літаки | |||||
| Eurofighter Typhoon |  Євросоюз
|
багатоцільовий винищувач | 123[1] | Всього замовлено 180.[1]. З доповіді Міноборони ФРН на 2 грудня 2015 року ПС ФРН мають у своєму розпорядженні всього 55 літаків здатних виконувати бойові завдання.[2]. У листопаді 2020 року стало відомо, що ВПС Німеччини планують отримати додатково 98 літаків[3] | 
|
| Panavia Tornado IDS
Panavia Tornado ECR |
Німеччина
|
винищувач-бомбардувальник
розвідник-бомбардувальник |
86[4]
|
З доповіді Міноборони ФРН на 2 грудня 2015 року ПС ФРН мають у своєму розпорядженні 93 літаки Tornado. З них 66 знаходяться в експлуатації, а здатних виконувати бойові завдання лише 29. | 
|
| F/A-18E/F |  США
|
Винищувач-бомбардувальник | 30 (план)
15 (план) |
Планується придбати 45 літаків- носіїв ядерної зброї на заміну Panavia Tornado[3] | .jpg)
|
| Транспортні і пасажирські літаки | |||||
| Airbus A400M | Євросоюз
|
транспортний | 5[1]. | план 53 літаки[1]. | ,_54%2B01,_Airbus_A400M_(22550413067).jpg)
|
| Airbus A310 | Євросоюз
|
пасажирський | 1[4]
4[4] |
створені на базі Airbus A310 |
|
| Transport Allianz C.160 Transall | Євросоюз
|
середній військово-транспортний літак | 53[4] | 
| |
| Airbus A340 | Євросоюз
|
VIP Транспорт | 2[4] | 
| |
| Airbus A319 | Євросоюз
|
пасажирський | 2[4] | .JPG)
| |
| Bombardier Global Express | .svg){kind=small} Канада
|
адміністративний літак | 4[4] | модель Global 5000 | 
|
| Навчальні літаки | |||||
| Raytheon T-6 Texan II | США
|
навчально-тренувальний | 69[4] | .jpg)
| |
| Northrop T-38 Talon | США
|
навчально-тренувальний | 40[4] | 
| |
| Гелікоптери | |||||
| Eurocopter H145M | Євросоюз
|
багатоцільовий гелікоптер | 15[4] | військовий варіант | _of_ADAC_at_G%C3%B3raszka_Air_Picnic_2005.jpg)
|
| Sikorsky CH-53G/GA | Німеччина
|
важкий транспортний гелікоптер
пошуково-рятувальний |
64[4]
|
вироблялися за ліцензією в Німеччині | _at_RIAT_2010_arp.jpg)
|
| Eurocopter AS 532 | Євросоюз
|
VIP гелікоптер | 3[4] | _AS532U2_GAF_82%2B01.jpg)
| |
| БПЛА | |||||
| Euro Hawk | США
|
розвідувальний БПЛА | 1 | 
| |
| IAI Heron |  Ізраїль
|
розвідувальний БПЛА | 3[5] | 
| |
| ППО | |||||
| MIM-104F Patriot | США
|
зенітний ракетний комплекс | 12[4] | PAC-3 | 
|
| MANTIS | Німеччина
|
зенітно-артилерійський комплекс | 2[4] | _109_ies.jpg)
| |
| Ozelot | Німеччина
|
самохідний зрк | 10[4] | на основі FIM-92A Stinger | 
|
| Fliegerfaust 2 Stinger | Німеччина
|
ПЗРК | FIM-92 Stinger виробляється за ліцензією компанією EADS в Німеччині. | _and_case.png)
| |
- ↑ а б в г airbusdefenceandspace.com (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 жовтня 2016. Процитовано 29 жовтня 2016.
- ↑ Німецькі ВПС лише наполовину готові до виконання завдань
- ↑ а б Німеччина переозброїть ВПС на нову модифікацію Eurofighter. Процитовано 8 листопада 2020.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Military Balance 2016
- ↑ Military Balance 2011
- Офіційний вебсайт Люфтваффе (нім.)
- Музей Люфтваффе (нім.)
- вебсайт ВПС НДР (1955—1990) (нім.)
- Дані і фото літаків Люфтваффе (англ.)
- Пілоти-винищувачі Люфтваффе (англ.)
- Neil Page's web site розповіді німецьких пілотів (англ.)
| |||||||||||||||
| ||||||||||||||||
|
